Решение Знамянского межрайонного суда об отказе Приватбанку в обращении взыскания на дом

[ANTIRAID]

справа №2–392/09

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2009 року Знам’янський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого судді Петкова В. П.

при секретарі Бондар Г. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду м. Знам’янка Кіровоградської області цивільну справу за позовом закритого акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (далі – Банк) до ОСОБА_1 (далі – Відповідач-1) , ОСОБА_2 , (далі – Відповідач-2) , ОСОБА_3 (далі – Відповідач-3) третя особа на стороні відповідачів орган опіки та піклування виконавчого комітету Знам’янської міської ради про звернення стягнення, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Банк звернувся в суд з позовом і просить постановити рішення яким в рахунок стягнення заборгованості за кредитним договором НОМЕР_1 від 19.06.2008 р. (далі – Договір) в сумі 15860, 69 Дол. США, що еквівалентно 122127, 31 грн., звернути стягнення на майно – житловий будинок АДРЕСА_1 шляхом продажу вказаного предмету іпотеки (на підставі договору іпотеки від 19.06.2008 р.) ЗАТ КБ «ПриватБанк» з укладанням від імені відповідача договору купівлі – продажу будь – яким способом з іншою особою – покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням Банку всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу. Виселити відповідача - 1, відповідача - 2, які зареєстровані і проживають у будинку АДРЕСА_1 зі зняттям з реєстраційного обліку у відділі у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Знам’янського МВ УМВС України в Кіровоградській області та стягнути з відповідачів судові витрати, обґрунтувавши вимоги тим, що згідно укладеного 19.06.2008 р. між Банком і ОСОБА_1 був укладений договір згідно якого відповідач - 1 отримала кредит у розмірі 17551,43 Дол. США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 15% на рік, на суму залишку, з кінцевим строком повернення кредиту 19.06.2018 р.

Відповідно до ст. ст. 525, 526, 530, 1050 ЦК України, зобов’язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог Закону. Одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається. Якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами ( з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася. В порушення зазначених норм Закону та умов Договору Відповідач - 1 зобов’язання за Договором належним чином не виконав. Наслідками порушення відповідачем зобов’язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право позивача достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

У зв’язку із зазначеними порушеннями зобов’язань за кредитним договором, відповідач станом на 22.01.2009 року має заборгованість в сумі 15860, 69 Дол. США, яка складається із заборгованості : за кредитом – 15423,88 Дол. США; по процентам за користуванням кредитом – 378,99 Дол. США; по комісії за користування кредитом – 53,90 Дол. США; пені за несвоєчасне виконання зобов’язань за договором – 3,92 Дол. США.

З метою забезпечення виконання зобов’язань по Договору 19.06.2008 р. між Банком, Відповідачем – 2, Відповідачем – 3 був укладений іпотечний договір згідно якого предметом іпотеки є житловий будинку АДРЕСА_1 , що належить відповідачам на праві спільної власності.

Згідно ч. 1 ст. 33, ст. 39 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання боржником основного зобов’язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги основним зобов’язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя вправі винести рішення про виселення мешканців, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення, а також згідно ч. 1 ст. 40 ЗУ «Про іпотеку», ст. 109 ЖК України – звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, тобто відповідач – 1 і відповідач – 2 підлягають виселення із житла, яке є предметом іпотеки розташованого по АДРЕСА_1

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав пославшись на обставини викладені в позовній заяві. Просить суд, позов задовольнити.

Відповідач – 1 в судовому засіданні позов не визнала повністю, пояснивши суду, що після того, як вона взяла кредит, вона дотримувалась графіку внесення обов’язкових щомісячних платежів, але в зв’язку з кризою яка виникла у неї, виникли проблеми в бізнесі, а також збільшився у два рази курс долара, в зв’язку з чим вона не своєчасно і не повністю сплатила обов’язкові платежі і виникла заборгованість. Крім того кредит вона взяла зі строком погашення 19.06.2018 року, а не зі строком погашення кредиту в 2009 році. Прикладе всі зусилля для своєчасного погашення кредиту. Виселення із будинку її з грудною дитино не можливо так як вона являється матір’ю одиночкою і другого житла не має. Тому вважає, що виселення її з дитиною і сім’ї її батьків, з будинку, з метою продажу є порушенням Конституції України зі сторони Банку та і взагалі вартість їх будинку перевищує всю суму кредиту.

Відповідач – 2 в судовому засіданні позов не визнала повністю.

Відповідач – 3 в судовому засіданні позов не визнав повністю.

Представник третьої особи - органу опіки та піклування виконавчого комітету Знам’янської міської ради в судовому засіданні заперечував проти позову банку в рахунок погашення заборгованості по кредиту виселити із приватного будинку матір, діда і бабу, в той же час в цьому будинку проживає малолітня дитина, яка має право мешкати в ньому. В позові банку нічого зазначається про виселення дитини. Дитина не може залишатися одна в будинку, у якому її матір втратить право проживання, бо це суперечить її законним інтересам і потребам проживати разом з матір’ю.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, відповідачів, представника третьої особи, дослідивши матеріали справи встановив наступне.

Відповідно до вимог ст. 1054 ЦК України, по кредитному договору банк зобов’язується надати кредит позичальнику, в розмірі та на умовах, що передбачені кредитним договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит і сплатити проценти.

19 червня 2008 р. між ЗАТ КБ «ПриватБанк» і ОСОБА_1 був укладений кредитний договір НОМЕР_1 згідно якого ОСОБА_1 отримала кредит в розмірі 17551,43 Дол. США з кінцевим строком повернення 19.06.2018 р. із сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 15% на рік, на суму залишку. Відповідач - 1 зобов’язувався відповідно до положень п. 8.1 повернути наданий кредит частками кожного місяця відповідно до графіку погашення кредиту зі щомісячним платежем в сумі 295,51 Дол. США в період з 20 по 25 число кожного місяця, для погашення кредиту, відсотків, винагороди, комісії.

Згідно п. 8.1.2 у разі порушення термінів оплати, передбачених п. 8.1.1 (в.ч. оплати заборгованості не в повному обсязі) на 120 календарних днів – сторони дійшли згоди вважати строком повернення кредиту (залишку заборгованості по кредиту), відсотків, винагороди, пені в повному обсязі – останній день місяця, в якому відбулося порушення термінів оплати на 120 календарних днів.

Доводи представника позивача, що Відповідач – 1 станом на 22.01.2009 року має прострочення по оплаті кредиту і заборгованість по сплаті обов’язкових щомісячних поточних платежів в результаті чого виникла заборгованість по кредиту в сумі 15860,69 Дол. США спростовується поясненнями даними в судовому засіданні Відповідачем – 1, розрахунком заборгованості за договором НОМЕР_1 , а також представник позивача в судовому засіданні не надав докази, що відповідач – 1 прострочила оплату кредиту, відсотків і інших платежів більш ніж 120 календарних днів.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 10, ч. 1, 3, 4 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 1050 ЦК України, у разі якщо договором встановлений обов’язок позичальника повертати отриману позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів.

19 червня 2008 року з метою забезпечення виконання зобов’язань по договору між ЗАТ КБ «Приватбанк» і Відповідачем – 2, Відповідачем – 3 був укладений іпотечний договір згідно якого предметом іпотеки є житловий будинку АДРЕСА_1 , що належить відповідачам 2-3 на праві спільної власності, яка повністю забезпечувала виконання всіх грошових зобов’язань відповідача, в тому числі зобов’язання по поверненню основної суми кредиту та сплати процентів, комісій, штрафів та платежів, витрат понесених іпотекодержателем і пов’язаних з пред’явленням вимоги по зобов’язанням за кредитним договором і зверненням стягнення на предмет іпотеки.

Згідно умов договору іпотеки, звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється іпотекодержателем на підставі рішення суду в разі порушення позичальником зобов’язання, забезпеченого іпотекою.

Згідно ч. 1 ст. 33, ст. 38 Закону України «Про іпотеку» від 05.06.2003 р. № 898-ІV, у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов’язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги основним зобов’язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, а також передбачено право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі – покупцеві на підставі рішення суду.

Судом з урахуванням викладеного встановлено, що представник позивача в судовому засіданні в обґрунтування позовних вимог не довів, що ОСОБА_4 в результаті неналежного виконання умов кредитного договору допустила прострочення сплати кредиту більше ніж 120 календарних днів в результаті чого виникла заборгованість по кредиту, а в порушення вимог ч. 4 ст. 60 ЦПК України доказування позовних вимог побудував на припущеннях.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

На протязі розгляду справи представник позивача позовні вимоги до залученого в якості відповідача ОСОБА_3 , як іпотекодавця так, як даним позовом порушуються його права і інтереси, позовні вимоги про виселення із житлового будинку і зняття з реєстрації не пред’явив, що підтверджується позовною заявою тому позов і докази відносно ОСОБА_3 судом не розглядався.

Крім того, в судовому засіданні встановлено, що в житловому будинку АДРЕСА_1 , зареєстрована і проживає грудна дитина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, до якої позовні вимоги про виселення позивачем не були пред’явлені, а грудна дитина одна без матері в будинку проживати не може (а.с.29.61).

Згідно ч. 2 ст. 11, ст. 18 Закону України «Про охорону дитинства» від 26.042001 р. № 2402-ІІІ, кожна дитина має право на проживання в сім’ї разом з батьками або в сім’ї одного з них та на піклування батьків.

Держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку.

Діти – члени сім’ї наймача або власника житлового приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.

Органи опіки та піклування зобов’язані здійснювати контроль за додержанням батьками або особами, які їх замінюють. Майнових та житлових прав дітей при відчуженні жилих приміщень та купівлі нового житла.

Таким чином, проаналізувавши та оцінивши всі докази по справі, суд дійшов висновку, що позов ЗАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про звернення стягнення на житловий будинок АДРЕСА_1 який належить відповідачам в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором є не обґрунтованим і таким, що побудований на припущеннях тому позовні вимоги Банку не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України судовий збір і витрати на інформаційно – технічне забезпечення розгляду цивільних справ у суді покласти на рахунок позивача.

Керуючись ст. ст. 27, 31, 88, 213 - 215 ЦПК України, на підставі ст. ст. 526, 527, 530, 553, 554, 1054 ЦК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову закритому акціонерному товариству комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про звернення стягнення – відмовити.

Судові витрати віднести на рахунок позивача.

Заява про апеляційне оскарження рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до апеляційного суду Кіровоградської області через Знам’янський міськрайонний суд Кіровоградської області.

Суддя Знам’янського міськрайонного суду Кіровоградської області В. П. Петков