Решение Ленинского районного суда г. Полтава о признании НЕЗАКОНЫМ повышения процентной ставки по кредиту ПриватБанка и расторжении кредитного договор

[ANTIRAID]

Справа № 2- 1182/09

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2009 м. Полтава Ленінський районний суд м. Полтави в складі:

головуючого судді Юхно С.П.,

при секретарі Кожебуд М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтава цивільну справу за позовом Закритого акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором за рахунок предмети іпотеки, та зустрічним позовом ОСОБА_1 до Закритого акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк” про визнання незаконним підвищення відсоткової ставки за кредитним договором, визнання недійсною умову договору та стягнення моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2009 року позивач Закрите акціонерне товариство комерційний банк “ПриватБанк” звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором за рахунок предмету іпотеки. В позові зазначено, що 23 січня 2008 року відповідач отримав кредит в розмірі 640 000 грн., відповідно до укладеного договору НОМЕР_1 від 21 січня 2008 року, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 10 січня 2023 року. У зв’язку з порушеннями зобов'язань за кредитним договором відповідач станом на 18 березня 2009 року має заборгованість в сумі 694 161 грн. 04 коп., яка складається з: заборгованості за кредитом в сумі 627 852 грн. 08 коп., заборгованості по процентам за користування кредитом в сумі 32 906 грн. 31 коп. , пені за несвоєчасність виконання зобов'язання за договором 109 грн. 27 коп., а також штрафів відповідно до правил надання банківських послуг: 250 грн. штраф (фіксована частина), 33 043 грн. 38 коп. штраф (процентна складова). У забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором Банк з відповідачем 21 січня 2008 року уклав договір іпотеки НОМЕР_2 . Згідно договору іпотеки відповідач надав у іпотеку нерухоме майно, а саме: не житлову будівлю, що складається з: А-1 магазин загальною площею 115,5 кв.м., №1 замощення, № 2 огорожа, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 . Майно належить відповідачу на підставі договору купівлі-продажу.

У травні 2009 року ОСОБА_1 подав зустрічну позовну заяву до Закритого акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк” про визнання незаконним підвищення відсоткової ставки за кредитним договором, визнання недійсною умову договору та стягнення моральної шкоди. У зустрічному позові ОСОБА_1 зазначає, що 21 січня 2008 року між ним та Закритим акціонерним товариством комерційний банк “ПриватБанк” укладено кредитний договір НОМЕР_1 в розмірі 640 000 грн., зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 18 % на річних на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 10 січня 2023 року. В забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором він з Банком 21 січня .2008 року уклав договір іпотеки НОМЕР_2 Згідно договору іпотеки він надав Банку в іпотеку нерухоме майно, а саме: не житлову будівлю, що складається з: А-1 магазин загальною площею 115,5 кв.м., №1 замощення, № 2 огорожа, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 . У лютому 2009 року він сплачуючи черговий платіж за кредитним договором, в касі Банку дізнався про те, що його щомісячний платіж збільшився в зв’язку із збільшенням розміру відсоткової ставки до 30 % річних починаючи з 1 лютого 2009 року. Того ж дня він з вернувся до Банку з листом в якому просив обґрунтувати причини зміни відсоткової ставки та повідомив про свою незгоду з вказаною відсотковою ставкою. Він повністю сплатив чергові платежі на день подачі зустрічного позову до суду, відповідно до графіку погашення кредиту, що є невід’ємною частиною кредитного договору НОМЕР_1 від 23 січня 2008 року. Відсотки, пеня та штраф нараховані банком з 1 лютого 2009 року неправомірно, так як розраховувались виходячи з відсоткової ставки у розмірі 30 % річних. Тому, вважає позовні вимоги Банку безпідставними, в зв’язку з чим просить суд визнати незаконним підвищення відсоткової ставки за користування кредитом за кредитним договором НОМЕР_1 від 23 січня 2008 року та визнати недійсним п.п.2.3.3 кредитного договору в частині щодо такої події як право Банку при виникненні кожної з наступних подій, зокрема неотримання від Позичальника згоди на зміну відсоткової ставки за користування кредитом до дати вступу в силу зміненої відсоткової ставки, згідно статті 651 Цивільного кодексу України, здійснити одностороннє розірвання договору з надсиланням Позичальникові відповідного повідомлення. У зазначену в повідомленні дату договір вважається розірваним. Кріт того, просив суд стягнути із Закритого акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк” на його користь 5 000 грн. моральної шкоди та зобов’язати Банк розблокувати його рахунок.

Ухвалою суду від 20 травня 2009 року вищевказані позови об’єднанні в одне провадження ( а.с. 56).

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги первісного позову, а вимоги зустрічного позову повністю не визнав та просив суд відмовити в їх задоволенні в повному об’ємі.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги за первісним позовом не визнав та заперечував щодо їх задоволення, а вимоги зустрічного позову підтримав та просив суд задовольнити їх в повному об’ємі.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, відповідача та, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позовні вимоги за первісним позовом не підлягають задоволенню, а позовні вимоги зустрічного позову підлягають частковому задоволенню з наступних підстав:

Статтею 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, суд розглядає справу за наявними у справі доказами, які надані сторонами та їх представниками.

Сторони 21 січня 2008 року уклали кредитний договір НОМЕР_2 ( а.с.4-8). Згідно підпунктів 1.2, 1.3 пункту 1 вказаного договору Банк надав відповідачу за первісним позовом кредит в сумі 640 000 грн. з кінцевим терміном погашення 10 січня 2023 року включно зі сплатою відсотків за користування кредитом.

Згідно підпункту 4.1 пункту 4 договору кредит надано зі сплатою 18% річних, що нараховуються на суму залишку заборгованості за кредитом.

Відповідно до підпункту 2.3.1 пункту 2 договору Банк має право збільшувати розмір відсоткової ставки за користування кредитом, при зміні кон’юнктури ринку грошових ресурсів в Україні. При цьому Банк за 20 днів до вступу в силу зміненої ставки, направляє Позичальникові письмове повідомлення про зміну відсоткової ставки, що містить графік погашення кредиту, відсотків і винагороди, розрахований з урахуванням нової відсоткової ставки (а.с.5).

Згідно розрахунку заборгованості (а.с.3) з 1 лютого 2009 року збільшився розмір відсоткової ставки до 30 % річних.

Відповідно до інформації про заборгованість станом на 28 серпня 2009 року (а.с.77) прострочення заборгованість по кредиту відсутня, прострочення заборгованості по комісії відсутня, існує заборгованість по відсоткам, у зв’язку із збільшенням відсоткової ставки по кредитному договору до 30 %.

Статтею 55 Закону України «Про банки і банківську діяльністю» встановлено, що відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно – правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Пунктом «г» ч.2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачає, що перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов’язаний повідомити споживачу у письмовій формі тип відсоткової ставки.

Таке саме правило встановлено Правилами надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затвердженими постановою Національного банку України № 168 від 10 травня 2007 року, що зареєстрована в Міністерстві юстиції України 25 травня 2007 року за № 541/13808.

У постанові НБУ № 361 від 2 серпня 2004 року «Про схвалення Методичних рекомендацій щодо організацій та функціонування систем ризик – менеджменту в банках України» визначено терміни «фіксована процентна ставка» і «змінна процентна ставка». Фіксована не підлягає перегляду протягом часу дії договору, змінна - підлягає.

Виходячи зі змісту кредитного договору, укладеного між сторонами, то Банк при укладені договору взагалі не виконав вимоги законодавства щодо повідомлення позивача про тип відсоткової ставки.

Відповідно до ст. 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувались при укладені договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов’язання.

Згідно п.4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у договорі про надання споживчого кредиту може зазначатися, що відсоткова ставка за кредитом може змінюватись залежно від зміни облікової ставки Національного банку України або в інших випадках. Про зміну відсоткової ставки за споживчим кредитом споживач повідомляється кредитодавцем протягом семи календарних днів з дати її зміни. Без такого повідомлення будь–яка зміна відсоткової ставки є недійсною.

Пунктом 3.5 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту встановлено, що банки мають право ініціювати зміну процентної ставки за кредитом лише в разі настанні події, не залежно від волі сторін договору, яка має безпосередній вплив на вартість кредитних ресурсів банку. Банк не мають права змінювати процентну ставку за кредитом у зв’язку з волевиявленням однієї із сторін (змін кредитної політики банку).

Таким чином, зміна процентної ставки відповідно до ст. 652 ЦК України та вимог Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту можлива лише при істотній зміні обставин, якими сторони керувалися при укладені договору.

Представник Банку не надав суду докази на підтвердження того, що ОСОБА_1 до вступу в силу зміненої процентної ставки був письмово повідомлений про вказану обставину.

Крім того, суду не надано доказів того, що станом на 1 лютого 2009 року істотно змінилися обставини, якими керувалися сторони при укладенні договору та настала подія, яка має безпосередній вплив на вартість ресурсів Банку.

Оскільки Банк, в порушення вимог кредитного договору, Закону України «Про захист прав споживачів», Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, в односторонньому порядку вніс зміни до кредитного договору про підвищення відсоткової ставки за користування кредитом, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог про визнання незаконним підвищення Банком відсоткової ставки за користування кредитом.

Відповідно до ч.3 ст. 1056-1 ЦК України, яка набрала чинності 9 січня 2009 року, умова договору щодо права банку змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною.

Згідно ч.2 ст. 215 ЦК України нікчемним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Відповідно до ч.1, 4 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язанні з його недійсністю. Правові наслідки недійсністю правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватись за домовленістю сторін.

Таким чином умова договору, передбачена п.п. 2.3.1 п. 2.3 Кредитного договору про право відповідача збільшувати розмір відсоткової ставки в односторонньому порядку є нікчемною з 09.01.2009 року і не створює для сторін цієї угоди ніяких юридичних наслідків, а тому процентна ставка за кредитним договором повинна залишатися без змін до повного виконання всіх умов обома сторонами договору.

Відповідно до ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановленні частиною першою-третьою, п’ятою та шостою статті 203 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Стаття 47 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачає право комерційних банків самостійно визначати процентні ставки як складової частини кредитної політики банку, а не підстави для її зміни в укладеному кредитному договорі. Банки самостійно визначають процентні ставки для надання послуг клієнтам, проте, зазначена в договорі процентна ставка може бути змінена на підставах, передбачених законом.

Положення пп. 2.3.3 п. 2.3 кредитного договору порушують права та законні інтереси відповідача – позивача ОСОБА_1 , містять дискримінаційні стосовно відповідача – позивача ОСОБА_1 правила зміни відсоткової ставки, та є несправедливою умовою договору.

Згідно ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність. Вимога справедливості, добросовісності та розумності цивільного законодавства практично виражається у встановлені його нормами рівних умов для участі всіх осіб у цивільних відносинах; закріплені можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу; поєднання створених норм, спрямованих на забезпечення реалізації цивільного права, з шаруванням права та інтересів інших осіб, моралі суспільства тощо. При цьому справедливість можна трактувати як визначення нормою права обсягу, межі здійснення і захисту цивільних справ та інтересів особи адекватно її ставленню до вимог правових норм. Добросовісність означає прагнення сумлінно захистити цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов’язків. Розумність – це зважене вирішення питань регулювання цивільних відносин з урахуванням інтересів усіх учасників, а також інтересів громади (публічного інтересу).

Таким чином, підпункт 2.3.3 пункту 2.3 кредитного договору підлягає визнанню недійсним, а позов частковому задоволенню.

З врахуванням вищевикладеного суд приходить до висновку, що позовні вимоги по зустрічному позову в частині зобов’язання Банку розблокувати рахунок НОМЕР_3 , який відкритий ОСОБА_1 у Банку як фізичною особою-підприємцем, підлягають задоволенню.

Відповідач ОСОБА_1 не надав суду докази, на підтвердження того, що вищевказаними діями Банку йому заподіяна моральна шкода, тому суд не знаходить підстав для задоволення в цій частині позовних вимог зустрічного позову.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 526, 543, 554, 559, 625, 1048, 1050, 1054, 1055 ЦК України, ст.ст. 10, 59, 60, 208, 209, 212-214 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позову Закритого акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором за рахунок предмети іпотеки в повному об’ємі.

Зустрічний позов ОСОБА_1 до Закритого акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк” про визнання незаконним підвищення відсоткової ставки за кредитним договором, визнання недійсною умову договору та стягнення моральної шкоди задовольнити частково.

Визнати незаконним з 9 січня 2009 року збільшення Закритим акціонерним товариством комерційний банк “ПриватБанк” процентної ставки за користування кредитом за кредитним договором НОМЕР_1 від 21 січня 2008 року, який укладений Закритим акціонерним товариством комерційний банк “ПриватБанк” та ОСОБА_1.

Визнати незаконним з 9 січня 2009 року умову п.п. 2.3.3 кредитного договору НОМЕР_1 від 21 січня 2008 року, який укладений Закритим акціонерним товариством комерційний банк “ПриватБанк” та ОСОБА_1 , в частині щодо такої події як право Банку при виникненні кожної з наступних подій, зокрема, неотримання від Позичальника згоди на зміну відсоткової ставки за користування кредитом до дати вступу в силу зміненої відсоткової ставки, згідно статті 651 Цивільного кодексу України здійснити одностороннє розірвання договору з надсиланням Позичальникові відповідного повідомлення. У зазначеному повідомленні дату договір вважається розірваним.

Зобов’язати Закрите акціонерне товариство комерційний банк “ПриватБанк” розблокувати рахунок НОМЕР_3 у ПГРУ ЗАТ КБ «ПриватБанк», який відкритий ОСОБА_1 , як фізичною особою-підприємцем.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк” на користь ОСОБА_1 сплачені при подачі позову витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 37 грн. 50 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Полтавської області. Заява про апеляційне оскарження подається через Ленінський районний суд м. Полтави протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Ленінського районного суду м. Полтави С.П. Юхно

[Олюшка]

Антирейд а Вы не могли бы разместить исковое заявление по вопросу незаконности повышения процентной ставки по кредитному договору с Приватбанком?

[ANTIRAID]

Антирейд а Вы не могли бы разместить исковое заявление по вопросу незаконности повышения процентной ставки по кредитному договору с Приватбанком?

90% искового заявления Вы можете взять из решения суда. Благо их даже у нас около десятка уже есть. Если необходимо заявление в суд, тогда нужно видеть Ваши документы.

Будет необходима помощь в составлении иска, звоните.

[Pegasso]

Ленинский районный суд г. Полтава признал НЕЗАКОНЫМ повышения процентной ставки по кредиту ПриватБанка и расторг кредитный договор

Ленінський_районний_суд_м._Полтави_.doc

[Yaroslav]

Доброї пори дня.Вітаю з Різдвом Христовим! В мене питання щодо судової тяганини з приводу кредиту під заставу нерухомого майна.

На мене банк подав до суду за те, що я нібито не плачу по кредиту.

Мені порекомендували подати зустрічний позов.

Цікавить мене таке питання: яку суму складає інформацйно-технічне забезпечення для подачі зістрічно позову до банку, якщо банк сплатив 250 грн.

В якомусь документі було зазначено, що при подачі такого роду заяв сплачується тільки 120 грн.

Так яка сума повиння сплачуватися?

[ANTIRAID]

Доброї пори дня.Вітаю з Різдвом Христовим! В мене питання щодо судової тяганини з приводу кредиту під заставу нерухомого майна.

На мене банк подав до суду за те, що я нібито не плачу по кредиту.

Мені порекомендували подати зустрічний позов.

Цікавить мене таке питання: яку суму складає інформацйно-технічне забезпечення для подачі зістрічно позову до банку, якщо банк сплатив 250 грн.

В якомусь документі було зазначено, що при подачі такого роду заяв сплачується тільки 120 грн.

Так яка сума повиння сплачуватися?

На сегодняшний день сумма оплаты за ИТЗ составляет 120 гривен ее Вам и нужно уплатить. Банк видимо подавал в тот период когда сумма была 250 гривен.

[Yaroslav]

На сегодняшний день сумма оплаты за ИТЗ составляет 120 гривен ее Вам и нужно уплатить. Банк видимо подавал в тот период когда сумма была 250 гривен.

Дуже Вам дякую за допомогу.