Определение ВССУГДУ об отмене решений предыдущих инстанций об обращении взыскания на предмет залога

[у.zaporozhskiy]

http://reyestr.court.gov.ua/Review/36337039

 

Державний герб України

Ухвала

іменем   україни

18 грудня 2013 рокум. КиївКолегія суддів Судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого:         Кузнєцова В.О., суддів:Ізмайлової Т.Л., Наумчука М.І., Мартинюка В.І., Остапчука Д.О.,-розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі Кіровоградського обласного управління АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_6, ОСОБА_7 яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_8, про звернення стягнення на заставлене майно, за касаційною скаргою ОСОБА_6, в інтересах якого діє ОСОБА_9, ОСОБА_7, яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_8, на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 25 червня 2013 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області від 21 серпня  2013 року,

                                                 в с т а н о в и л а:

У лютому 2012 року публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі Кіровоградського обласного управління АТ «Ощадбанк» (далі - ПАТ «Ощадбанк») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_6,                ОСОБА_7, яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_8, про звернення стягнення на заставлене майно - автомобіль Volkswagen Getta, державний номер НОМЕР_1. Обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що відповідачі, як спадкоємці ОСОБА_10, яка була власником зазначеного автомобіля  належним чином не виконують умов кредитного договору, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 142 248 грн 97 коп. У зв'язку з несплатою  відповідачами заборгованості за кредитним договором позивач просив звернути стягнення на предмет застави - вказаний вище автомобіль та передати його позивачу для подальшої реалізації автомобіля шляхом проведення прилюдних торгів.

Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 25 червня                 2013 року, залишеним без змін ухвалою колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Кіровоградської області від 21 серпня                    2013 року, позов ПАТ «Держаний ощадний банк України» від імені якого діє             філія - Кіровоградське обласне управління АТ «Ощадбанк» задоволено.  Звернуто стягнення на автомобіль марки Volkswagen Getta, номер кузова НОМЕР_2, державний номер НОМЕР_1 та передано його до філії- Кіровоградське обласне управління АТ «Ощадбанк» для подальшої реалізації автомобіля шляхом проведення прилюдних торгів відповідно до ст.ст. 54, 55,                  62 Закону України «Про виконавче провадження». Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_6, в інтересах якого діє ОСОБА_9,                  ОСОБА_7, яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_8 просять судові рішення першої та апеляційної інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволені позову відмовити, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що зобов'язання за кредитним договором не виконані та заборгованість відповідачами, які є спадкоємцями позичальника  не сплачена, а отже на рухоме майно, яке забезпечене заставою має бути звернуто стягнення.  

Проте повністю з такими висновками судів погодитись не можна виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення суд вирішує наступні питання: чи мали місце обставини,  якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які   правовідносини  сторін  випливають  із  встановлених обставин;  яка   правова норма   підлягає   застосуванню   до   цих правовідносин  (ч. 1 ст. 214 ЦПК України).

Судами встановлено, що 20 жовтня 2006 року між ВАТ «Державний ощадбанк України» та ОСОБА_10 було укладено кредитний договір за  №586, відповідно до умов якого остання отримала кредит в розмірі                29359,80 доларів США, строком на 84 місяці з терміном остаточного погашення кредиту не пізніше 20 жовтня 2013 року ( а.с. 5-7 ).

20 жовтня 2006 року між ВАТ «Державний ощадбанк України» та         ОСОБА_10 було укладено договір застави автомобіля, відповідно до умов якого заставодавець з метою забезпечення належного виконання зобов'язання, що випливає з кредитного договору, передає в заставу, а заставодержатель цим приймає в заставу в порядку і на умовах, визначених у цьому договорі, предмет застави, що належить заставодавцю. Предметом застави за цим договором є рухоме майно, а саме транспортний засіб марки Volkswagen Getta державний номер НОМЕР_1, 2006 року випуску ( а.с. 10-12 ).

Відповідно до п. 6.1 договору застави заставодержатель набуває право вимагати виконання зобов'язання за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет застави та його реалізації у випадку, якщо у момент настання строку платежу зобов'язання (або будь - яка його частина) не буде виконано, а також у будь-який час незалежно від настання строку платежу у випадку невиконання заставодавцем будь-якого зі своїх обов'язків, передбачених цим договором та/або кредитним договором.

Згідно з п. 6.4 договору застави звернення стягнення на предмет застави здійснюється будь-яким не забороненим законодавством способом, в тому числі на підставі рішення суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, або в позасудовому порядку згідно з вимогами чинного законодавства та цього договору.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_10 померла, що підтверджується копією свідоцтва про смерть, виданого 19 липня 2007 року міським відділом реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції у Кіровоградській області (а.с. 14).

З листа Першої кіровоградської нотаріальної контори за №737/01-16 від              12 квітня 2011 року вбачається, що після смерті ОСОБА_10, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, була заведена спадкова справа за №765/2007, згідно якої спадщину прийняли відповідачі: батько спадкодавці - ОСОБА_6, мати спадкодавиці - ОСОБА_7, донька спадкодавиці - ОСОБА_8, від імені якої діє опікун              ОСОБА_6 ( а.с. 17 ).

Рішенням Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від             11 листопада 2011 року у справі за позовом прокурора Кіровоградського району в інтересах ВАТ «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, державного нотаріуса Першої Кіровоградської державної нотаріальної контори Вишні І.В., про зобов'язання вчинити певні дії та стягнення боргу за кредитним договором, стягнуто з  ОСОБА_6 на користь ВАТ «Державний ощадний банк України» заборгованість за кредитним договором №586 від                 20 жовтня 2006 року у сумі 79427 грн. 64 коп. (а.с. 58-59, 139).

Рішенням Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від             23 жовтня 2012 року в задоволенні позовних вимог ПАТ «Державний Ощадний банк України» в особі якого діє філія - Кіровоградське обласне управління до ОСОБА_6 про витребування майна із чужого незаконного володіння - відмовлено. ( а.с. 18-19 ).

Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 15 червня                2011 року ОСОБА_6 визнано недієздатним. Встановлено опіку над недієздатним ОСОБА_6 з призначенням опікуном його сина ОСОБА_9 (а.с. 56).

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 608 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов'язаним з його особою і у зв'язку з цим не може бути виконане іншою особою.

Відповідно до ст. 593 ЦК України право застави припиняється у разі: припинення зобов'язання, забезпеченого заставою; втрати предмета застави, якщо заставодавець не замінив предмет застави; реалізації предмета застави; набуття заставодержателем права власності на предмет застави. Право застави припиняється також в інших випадках, встановлених законом.

Згідно із ч. 1 ст. 27 Закону України «Про заставу» застава зберігає силу, якщо за однією з підстав, зазначених в законі, майно або майнові права, що складають предмет застави, переходять у власність іншої особи. Застава зберігає силу і у випадках, коли у встановленому законом порядку відбувається уступка заставодержателем забезпеченої заставою вимоги іншій особі або переведення боржником боргу, який виник із забезпеченої заставою вимоги, на іншу особу.

Статтею 28 Закону України «Про заставу» передбачено, що застава припиняється:  з припиненням забезпеченого заставою зобов'язання; в разі загибелі заставленого майна; в разі придбання заставодержателем права власності на заставлене майно;  в разі примусового продажу заставленого майна; при закінченні терміну дії права, що складає предмет застави; в інших випадках припинення зобов'язань, установлених законом.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про заставу» за рахунок  заставленого  майна  заставодержатель  має  право задовольнити свої вимоги в  повному  обсязі,  що  визначається  на момент фактичного задоволення, включаючи  проценти,  відшкодування збитків,  завданих  прострочкою  виконання, необхідні витрати на утримання заставленого майна, а  також  витрати  на  здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не  передбачено  договором застави.

Статтею 1282 ЦК України передбачено, що спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.

Ураховуючи, що за основним зобов'язанням за життя ОСОБА_10 не допущено прострочення виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, покладення на спадкоємців додаткового обов'язку сплатити пеню та штрафні санкції, нараховані вже після смерті позичальника та протягом строку встановленого для прийняття спадщини, є таким, що суперечить вищезазначеним вимогам законодавства.

Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, в порушення ст.ст. 212-215 ЦПК України, належним чином не визначився з характером спірних правовідносин, не надав належної оцінки наявним у справі доказам, зокрема, не визначився належним чином з колом осіб, які мають бути відповідачами у справі, зокрема, не взявши до уваги рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 15 червня 2011 року (а.с. 56), яким ОСОБА_6 визнано недієздатним. Суд першої інстанції не звернув уваги на те, що на момент смерті ОСОБА_10, прострочення заборгованості за кредитними зобов'язаннями було відсутнє. Крім того, суд першої інстанції беручи до уваги рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 11 листопада               2011 року не з'ясував та не перевірив чи виконане вказане рішення. Вирішуючи спір по суті позовних вимог, суд першої інстанції не зазначив з яких розрахунків заборгованості за кредитними зобов'язаннями він виходив, оскільки матеріали справи таких даних не містять та не вказав розмір заборгованості в межах якої звертається стягнення на предмет застави.

Суд апеляційної інстанції в порушення вимог ст. ст. 303, 315 ЦПК України належним чином не перевірив доводів апеляційної скарги, в ухвалі не зазначив конкретні обставини і факти, що спростовують такі доводи, і залишив рішення суду першої інстанції без змін.

Ураховуючи те, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, судом не встановлені, судові рішення не відповідають вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для їх скасування із передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.          

Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 336, ч. 2 ст. 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_6, в інтересах якого діє ОСОБА_9, ОСОБА_7, яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_8, задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 25 червня 2013 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області від 21 серпня  2013 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий    В.О. Кузнєцов Судді:                                                                                   Т.Л. Ізмайлова В.І. Мартинюк   М.І. Наумчук Д.О. Остапчук