Договор уступки права требование, обязательство оплаты в будущем

[actor]

Банк передал право требование обычному ООО по кредитному договору. Причем обязательство уплаты должника задолженности по кредиту возникнет в некотором будущем ну скажем 01.01.2015 г. Вопрос: будет ли это договор факторинга???? И есть ли по этому поводу практика или разъяснения? 

[у.zaporozhskiy]

Банк передал право требование обычному ООО по кредитному договору. Причем обязательство уплаты должника задолженности по кредиту возникнет в некотором будущем ну скажем 01.01.2015 г. Вопрос: будет ли это договор факторинга???? И есть ли по этому поводу практика или разъяснения? 

Нужно смотреть договор.

[у.zaporozhskiy]

Различие между факторингом и уступкой права требования в деталях.

[actor]

1. Хочу Вас поблагодарить что Вы всегда находите время высказать свое мнение.

2. Хочу обратить Ваше внимание на следующую практику ВГСУ

Принимая во внимание вот эту практику ВХСУ вроде бы вопрос решен это не будет факторингом, т.к. право требования наступила с моменту выдача кредита, а вот момент исполнения обязательств  возникнет в некотором будущем ну скажем 01.01.2015 г.

 

В березні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою, 
в якій просило стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "АРТЕМІВСЬКІ ЗОРІ" та Товариства з обмеженою відповідальністю "СОВАГРО" 
4 598,93 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами за договором поставки на умовах товарного кредиту № ТК180111/4 від 18.01.2011 р. та за 
угодою №15-11/12-134 про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку статей 512 - 519 Цивільного кодексу України) від 15.11.2012 р. 
та на підставі договору поруки № 03-02-2014-6 від 03.02.2014 р., стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АРТЕМІВСЬКІ ЗОРІ" 90 000 грн. відсотків 
за користування чужими грошовими коштами згідно з договором поставки на умовах товарного кредиту № ТК180111/4 від 18.01.2011 р. та за угодою № 15-11/12-
134 про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку статей 512 - 519 Цивільного кодексу України) від 15.11.2012 р.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на несвоєчасне виконання відповідачем-2 - Товариством з обмеженою відповідальністю "АРТЕМІВСЬКІ 
ЗОРІ" своїх договірних зобов'язань за договором поставки на умовах товарного кредиту №ТК180111/4 від 18.01.2011р. щодо здійснення розрахунків за 
поставлений товар у строки, визначені договором, а також на невиконання відповідачем-1 - Товариством з обмеженою відповідальністю "СОВАГРО" 
зобов'язань за договором поруки № 03-02-2014-6 від 03.02.2014 р.

Рішенням господарського суду Одеської області від 28.04.2014 р. у справі №916/770/14 (суддя Панченко О.Л.), залишеним без змін постановою Одеського
апеляційного господарського суду від 05.08.2014 р. (колегія суддів: Мацюра П.Ф. - головуючий, Лисенко В.А., Ліпчанська Н.В.), в задоволенні позовних вимог 
відмовлено повністю.

Судові акти вмотивовані тим, що на момент укладення угоди № 15-11/12-134 від 15.11.2012 р. про заміну кредитора у зобов'язанні не існувало основного боргу 
за договором поставки № ТК180111/4 від 18.01.2011 р. При цьому, суди послались на аналогічну правову позицію, яка міститься в постанові Вищого 
господарського суду України у справі № 911/2009/13 від 31.03.2014 р. за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніко-Тайс" до Товариства з 
обмеженою відповідальністю "ПК Трейдсервісгруп" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Скіф-ХХІ" про стягнення 155 670, 43 грн. 

Не погоджуючись з рішенням та постановою судів попередніх інстанцій, Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" звернулось з 
касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить судові акти у цій справі скасувати та задовольнити позовні вимоги повністю, 
посилаючись на порушення судами приписів статей 512 - 519 Цивільного кодексу України.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 17.09.2014 р. касаційну скаргу у справі № 916/770/14 прийнято до провадження та призначено до розгляду на 
24.09.2014 р.

В судовому засіданні 24.09.2014 р. оголошено перерву до 24.09.2014 р.

Представники сторін у справі не скористались своїм правом бути присутніми у судовому засіданні касаційної інстанції 24.09.2014 р.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та 
процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 18.01.2011 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Агросинтез" (надалі - "Постачальник")
та Товариством з обмеженою відповідальністю "АРТЕМІВСЬКІ ЗОРІ" (надалі - "Покупець") був укладений договір поставки на умовах товарного кредиту 
№ТК180111/4, згідно з яким Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність Покупцю насіннєвий матеріал (надалі "товар" або "насіння") та 
хімічні засоби захисту рослин (надалі "товар" або "препарати"), а Покупець зобов'язується прийняти товар для власних та виробничих потреб, сплатити проценти 
за користування товарним кредитом та ціну товару відповідно до умов договору (додаткових угод та специфікацій до нього). Найменування (асортимент) товару, 
його кількість, ціна за одиницю та ціна всього товару наведені в специфікаціях до договору, які є невід'ємними його частинами. Ціна товару, що вказана у 
специфікаціях, визначена на дату укладення договору (пункт 2.1 договору).

Датою поставки (передачі) товару є дата, вказана у видатковій накладній. Право власності на товар переходить до Покупця в момент передачі йому товару (пункт 
4.4 договору).

Покупець зобов'язується оплатити Продавцю товар у строки та в розмірах, що вказані у специфікаціях (пункт 6.1 договору).

За прострочення (порушення) строків виконання грошових зобов'язань Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі 0,05%, але не більше подвійної 
облікової ставки НБУ від простроченої суми грошового зобов'язання за кожен день прострочення, а у разі, якщо прострочення складає понад 30 календарних 
днів, Покупець додатково сплачує Постачальнику штраф у розмірі 30% від вартості договору за кожен факт порушення терміну платежу. Згідно з частиною 3 
статті 692, статтями 694, 536 Цивільного кодексу України сторони домовилися, що у разі прострочення сплати будь-якого платежу Покупець сплачує 
Постачальнику проценти за користування чужими грошовими коштами від простроченої суми за весь час прострочення, сума яких розраховується таким чином: 
СП=(СПП х 0,5 х Д) : 100, де СП - сума процентів, що підлягає сплаті Покупцем Постачальнику, СПП - сума простроченого платежу, Д - кількість календарних днів 
прострочення платежу. Сторони домовилися, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань за цим договором здійснюється до 
моменту їх виконання, а строк позовної давності по цим вимогам складає 3 роки (пункт 8.2.3, пункт 8.5, пункт 8.6 договору).

Даний договір набуває чинності з моменту його підписання та діє протягом року з моменту його укладання. Закінчення строку дії договору не звільняє Покупця 
від виконання тих грошових зобов'язань, які залишилися невиконаними ним (пункт 9.1 договору).

Відповідно до специфікації № 1 від 18.01.2011 р. до даного договору ціна всього товару становить 102 951 грн. (пункт 1 специфікації); товар оплачується 
покупцем в такі строки: перший платіж у сумі 36 032, 8 5грн перераховується у строк не пізніше 28.01.2011 р., другий платіж у сумі 66 918, 15 грн. - не пізніше
03.10.2011 р. (пункт 3 специфікації).

На виконання умов вищевказаного договору Товариство з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Агросинтез" поставило Товариству з обмеженою 
відповідальністю "АРТЕМІВСЬКІ ЗОРІ" товар на суму 10 2951 грн., що підтверджується видатковою накладною № А-00003451 від 13.04.2011 р., довіреністю № 41 
від 13.04.2011 р. Однак, Товариство з обмеженою відповідальністю "АРТЕМІВСЬКІ ЗОРІ" оплату товару в строки, встановлені пунктом 3 специфікації №1 від 
18.01.2011 р. до договору поставки, своєчасно і у повному обсязі не здійснило. Відповідно до акта № 23/12/11-01 від 23.12.2011 р. заліку зустрічних однорідних 
вимог заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "АРТЕМІВСЬКІ ЗОРІ" перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Корпорація 
"Агросинтез" була погашена на суму 61 342, 48 грн., звідки залишок боргу ТОВ "АРТЕМІВСЬКІ ЗОРІ" склав 41 608, 52 грн.

15.11.2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Агросинтез" (надалі - "Первісний кредитор") та Товариством з обмеженою 
відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" (надалі - "Новий кредитор") була укладена угода № 15-11/12-134 про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення 
права вимоги в порядку статей 512 - 519 Цивільного кодексу України).

14.08.2013 р. до зазначеної угоди № 15-11/12-134 про заміну кредитора у зобов'язанні сторонами була укладена додаткова угода № 1.

Згідно з вищевказаними угодою № 15-11/12-134 про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку статей 512 - 519 Цивільного України) 
від 15.11.2012 р. та додатковою угодою № 1 від 14.08.2013р. Первісний кредитор відступає Новому кредитору право вимоги виконання Товариством з 
обмеженою відповідальністю "АРТЕМІВСЬКІ ЗОРІ" (надалі - "Боржник"), зобов'язання щодо сплати розміру пені, відсотків за користування чужими грошовими 
коштами, 3% річних, інфляційних витрат та штрафу, набутих Первісним кредитором на підставі договору поставки на умовах товарного кредиту № ТК180111/4 від 
18.01.2011 р., у зв'язку з неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням Боржником грошового зобов'язання згідно з договором поставки на умовах 
товарного кредиту № ТК180111/4 від 18.01.2011 р. (пункт 1.1 угоди).

Первісним кредитором нараховано, а Новим кредитором перевірено та погоджено розмір нарахувань, виходячи з наступного: сума штрафу становить 30 885, 30 
грн., за період з 29.01.2011 р. по 02.02.201 р. сума пені становить 8 034, 45 грн., сума відсотків за користування чужими грошовими коштами за період з 
29.01.2011 р. по 02.02.2012 р. становить 94 598, 93 грн., сума інфляційних втрат за період з лютого 2011 року по січень 2012 року становить 2 157, 68 грн. (пункт 
2.3 угоди).

Первісний кредитор зобов'язаний передати Новому кредитору оригінали та/або копії документів, що підтверджують права вимоги виконання зобов'язання 
Боржником Новому кредитору. Передача оригіналів та/або копій документів оформлюється актом приймання-передачі (пункт 4.1 угоди).

Ця угода набуває чинності з моменту її підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цією угодою (пункт 6.1 угоди).

На виконання умов пункту 4.1 зазначеної угоди Товариство з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Агросинтез" передало Товариству з обмеженою 
відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" документи, що підтверджується актом прийому-передачі документів від 15.11.2012 р. Також Товариство з обмеженою 
відповідальністю "Корпорація "Агросинтез" направило Товариству з обмеженою відповідальністю "АРТЕМІВСЬКІ ЗОРІ" повідомлення від 15.11.2012 р. про заміну 
кредитора у зобов'язанні, в якому повідомило, що ТОВ "Корпорація "Агросинтез" за угодою № 15-11/12-134 про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення 
права вимоги в порядку статей 512 - 519 Цивільного кодексу України) від 15.11.2012 р. відступило Товариству з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-
ТАЙС" право вимоги щодо сплати пені, відсотків за користування чужими грошовими коштами та інфляційних втрат за період з 29.01.2011 р. по 02.02.2012 р. у 
загальній сумі 135 676, 36 грн., що були набуті ТОВ "Корпорація "Агросинтез" на підставі договору поставки на умовах товарного кредиту № ТК180111/4 від 
18.01.2011 р. у зв'язку з неналежним, несвоєчасним та неповним його виконанням ТОВ "АРТЕМІВСЬКІ ЗОРІ".

Однак Товариство з обмеженою відповідальністю "АРТЕМІВСЬКІ ЗОРІ" вимоги, викладені в повідомленні не виконало, кошти не сплатило, відповіді на 
повідомлення не надіслало.

Крім того, 03.02.2014 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "СОВАГРО" (надалі - "Поручитель") та Товариством з обмеженою відповідальністю
"Компанія "НІКО-ТАЙС" (надалі - "Кредитор") був укладений договір поруки № 03-02-2014-6, згідно з яким Поручитель поручається перед Кредитором за 
виконання обов'язку Товариством з обмеженою відповідальністю "АРТЕМІВСЬКІ ЗОРІ" (надалі - "Боржник") щодо виконання грошового зобов'язання щодо 
сплати розміру відсотків за користування чужими грошовими коштами у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням Боржником грошового 
зобов'язання згідно з договором купівлі-продажу та угодою, передбаченими статтею 2 цього договору (надалі - "основний договір"). Під основним договором в 
цьому договорі сторони розуміють угоду № 15-11/12-134 про заміну кредитора у зобов'язані (відступлення права вимоги в порядку статей 512 - 519 Цивільного 
кодексу України) від 15.11.2012 р., укладену на підставі договору поставки на умовах товарного кредиту № ТК180111/4 від 18.01.2011 р. (пункт 2.1 договору).

Відповідальність Поручителя перед Кредитором обмежується сплатою розміру відсотків за користування чужими грошовими коштами у сумі 4 598, 93 грн. (пункт 
3.1 договору).

У разі порушення (невиконання чи неналежного виконання) Боржником обов'язку за основною угодою, Кредитор вправі звернутися із вимогою про виконання як 
до Боржника, так і до Поручителя, які несуть солідарну відповідальність перед Кредитором (пункт 4.1 договору).

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін і діє до моменту припинення поруки (пункт 6.1 
договору).

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю "СОВАГРО" з вимогою виконати 
взяті на себе зобов'язання згідно з договором поруки, однак листом від 24.02.2014 р. № 16 останнє повідомило, що у зв'язку зі скрутним фінансовим становищем 
не в змозі виконати взяті на себе за договором поруки зобов'язання.

Зазначені обставини стали підставою для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" до господарського суду з даним 
позовом, вимоги якого обґрунтовані нормами статей 6, 11, 509, 512 - 519, 526, 533, 610, частиною 1 статті 612, 625 - 629, 655, 692 - 694 Цивільного кодексу 
України, статтями 173, 193, 202 Господарського кодексу України.

Вирішуючи спір у справі, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог з посиланням на те, що зобов'язань 
щодо основного боргу за умовами договору поставки на умовах товарного кредиту № ТК180111/4 від 18.01.2011 р. у Товариства з обмеженою відповідальністю 
"АРТЕМІВСЬКІ ЗОРІ" перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Агросинтез" на момент укладення угоди № 15-11/12-134 про заміну 
кредитора не існувало, тому у Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Агросинтез" були відсутні підстави для уступки іншій особі вимог за 
договором поставки на умовах товарного кредиту від 18.01.2011р. № ТК180111/4.

Втім, такий висновок судів попередніх інстанцій колегія суддів вважає передчасними, тобто, таким, що здійснений внаслідок порушення норм процесуального 
права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, враховуючи таке.

Предметом даного спору є вимога позивача (нового кредитора) про стягнення солідарно з відповідачів 45 98,93 грн. відсотків за користування чужими 
грошовими коштами та 90 000 грн. таких відсотків з відповідача-2 за період з 29.01.2011 р. по 02.02.2012 р.

За нормою статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав 
іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Статтею 514 Цивільного кодексу України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що 
існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 515 Цивільного кодексу України заміна кредитора не допускається у зобов'язаннях, нерозривно пов'язаних з особою кредитора, зокрема у 
зобов'язаннях про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

Таким чином, уступка вимоги кредитором іншій особі своїх прав в тому обсязі, які існували на момент уступки, допускається, якщо вона не суперечить закону або 
договору або коли вимога не пов'язана з особою кредитора. Будь-яких інших обмежень та/або заборони передавати кредиторові свої права вимоги до боржника 
іншій особі зазначені норми не містять, в т.ч. і тих прав вимоги, якими кредитор забезпечив належне виконання основного зобов'язання боржником (неустойка, 
штраф, пеня) до моменту його виконання в повному обсязі та/або обтяжив основне зобов'язання додатковими виплатами (% річні, інфляційні нарахування, % за 
користування чужими коштами).

При цьому, можливість передачі своїх прав первісним кредитором новому кредиторові пов'язується з їх існуванням на момент такої передачі, а не з моментом 
виконання основного зобов'язання (погашення основного боргу), як помилково визначили суди попередніх інстанцій, адже, окрім основного боргу кредитор має 
право на стягнення штрафних санкцій та додаткових виплат, нарахованих на цей борг до моменту його сплати.

Посилання судів на постанову Вищого господарського суду України у справі №911/2009/13 від 31.03.2014 р. в якості аналогічної правової позиції, колегія суддів 
вважає безпідставним, оскільки в дані справі йшлося про заміну сторонами одного зобов'язання іншим внаслідок укладення мирової угоди, тобто новації, яка
була виконана у встановлений нею строк і до моменту укладення договору уступки вимоги, тобто, підстави для нарахування штрафних санкцій і, відповідно, 
підстави уступки права на їх стягнення були відсутні.

Крім того, колегія суддів касаційної інстанції звертає увагу на те, що суди попередніх інстанцій, дійшовши висновку про відсутність підстав для задоволення позову 
про стягнення з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "АРТЕМІВСЬКІ ЗОРІ" 90 000 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами з 
огляду на погашення ним 02.02.2012 р. основного боргу, не звернули увагу на відсутність в матеріалах справи належних доказів на підтвердження цієї обставини.

Щодо позовних вимог до солідарних боржників - Товариства з обмеженою відповідальністю "АРТЕМІВСЬКІ ЗОРІ" та Товариства з обмеженою відповідальністю 
"СОВАГРО" про стягнення 45 98,93 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами, колегія суддів зазначає, що ці вимоги взагалі залишились без 
розгляду по суті.

Ухвалюючи оскаржувані рішення, суди попередніх інстанцій залишили поза увагою положення пунктів 1, 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду 
України "Про судове рішення" № 6 від 23.03.2012 р., згідно з якими рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами 
матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом 
дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та 
якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного 
вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, 
та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Отже, з наведеного слідує, що приймаючи оскаржувані судові рішення, суди не забезпечили виконання вимог процесуального закону щодо об'єктивності та 
всебічності з'ясування дійсних обставин справи, оскільки не надали ґрунтовної юридичної оцінки наявним у матеріалах справи доказам, виходячи, зокрема, з 
принципу їх належності та допустимості, що мало своїм наслідком порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, а також помилково 
застосували норми матеріального права.

Враховуючи, що в силу статті 1117 Господарського процесуального кодексу України у суду касаційної інстанції відсутнє право встановлювати або вважати 
доведеними обставини справи, які не були встановлені судами попередніх інстанцій, так само як і надавати їм власну юридичну оцінку, колегія суддів зазначає, 
що у розумінні статті 1119 названого Кодексу усі вищевикладені обставини є підставою для скасування судових рішень судів попередніх інстанцій у даній справі і 
передачі її на новий розгляд до місцевого господарського суду.

За таких обставин колегія суддів, беручи до уваги доводи, викладені в касаційній скарзі Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС", 
дійшли висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої та апеляційної інстанцій - скасуванню з передачею справи на новий розгляд 
до суду першої інстанції, під час здійснення якого суду необхідно врахувати вищезазначені обставини, які стали підставою для скасування оскаржуваних судових 
актів, і повністю встановивши фактичні обставини справи, підтверджені належними та допустимими доказами, з наданням їм ґрунтовної юридичної оцінки, 
вирішити спір із застосуванням до спірних правовідносин відповідних норм матеріального права.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 05.08.2014 р. у справі № 916/770/14 та рішення господарського суду Одеської області від 
28.04.2014р. скасувати, справу направити на новий розгляд до господарського суду Одеської області

Головуючий суддя В. Корсак

Судді: М. Данилова

[sofi]

Банк передал право требование обычному ООО по кредитному договору. Причем обязательство уплаты должника задолженности по кредиту возникнет в некотором будущем ну скажем 01.01.2015 г. Вопрос: будет ли это договор факторинга???? И есть ли по этому поводу практика или разъяснения? 

Фактором может быть только финучреждение, при наличии лицензии на факторинговые операции.

т.е обычное ООО (клиент) может передать право требования банку (фактору), независимо, когда возникает обязательство по оплате у должника, НО НЕ НАОБОРОТ.

[у.zaporozhskiy]

Актор,я не вижу оснований для Ваших выводов на основании такой практики ВГСУ.

Возможно Вы неучитываете право кредитора по кредитному договору на досрочное взыскание кредита?