Решение Печерского районного суда о признании договора ипотеки недействительным

[ANTIRAID]

Справа № 2-3994/2009 р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

8 вересня 2009 року Печерський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді Волкової С.Я.

при секретарі Соловей Л.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до АКБ “Європейський”, третя особа: ВАТ “Кредит Оптима Банк”, про визнання недійсним іпотечних договорів,

в с т а н о в и в :

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до відповідача АКБ “Європейський” про визнання недійсними іпотечних договорів від 17.03.2008 р., якими передано в іпотеку іпотекодержателю земельну ділянку загальною площею 0,0725 га, що розташована на території АДРЕСА_1, кадастровий номер 82:248:109, з цільовим призначенням – для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель, та житловий будинок (під літ.“А”), під номером 6 за зазначеною адресою, й будівлі та споруди, а саме: навіс (під літ.“Б”), спорудження (під №1-4), скасування державної реєстрації зазначених договорів, посилаючись на те, що при їх укладенні не було додержано законодавчих вимог, додержання яких є необхідним для їх чинності.

В судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_2. підтримав позовні вимоги ОСОБА_1, просив їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

В судовому засіданні представник відповідача АКБ “Європейський” Левченко О.М. заперечувала проти задоволення позову ОСОБА_1, посилаючись на те, що договори укладені у відповідності до норм законодавства України.

В судовому засіданні представники третьої особи: ВАТ “Кредит Оптима Банк” Обжелян О.М., Талько В.В. заперечували проти задоволення позову ОСОБА_1 з тих же підстав.

Суд, вислухавши пояснення учасників судового розгляду, вивчивши письмові докази, вважає, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч.6 ст.203 ЦК України правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ст.12 Закону України “Про основи соціального захисту бездомних громадян та безпритульних дітей” для здійснення будь-яких правочинів стосовно нерухомого майна, право власності на яке, або право користування яким, мають діти, потрібна попередня згода органів опіки та піклування.

Конституцією України кожному гарантується право на житло (с.47); права батьків та дітей на користування житлом, яке є власність когось із них, встановлюється законом (ст. 176 СК України); власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім’ї, інших осіб (ст.383 ЦК України). До членів сім’ї належать дружина (чоловік), їхні діти й батьки. Члени сім’ї власника житлового будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири); на вселення до батьків їх неповнолітніх дітей згоди власника не потрібно (ст.156 ЖК України). Таке положення закріплено в ст.18 Закону України “Про основи соціального захисту бездомних громадян та безпритульних дітей”, ст.405 ЦК України, тому головним критерієм для доведення користування житловим приміщення є постійне проживання особи. Місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків; місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини; якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою (с.160 СК України). При таких обставинах дитина наділена правом користування об’єктом нерухомості, за адресою якого вона зареєстрована або за яким зареєстровано одного з батьків, при цьому дитина може бути не зареєстрована за спірним приміщенням.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 має двох малолітніх дітей: сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, дочку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Встановлено, що 17.03.2008 р. між відповідачем АКБ “Європейський” (іпотекодержатель) в особі першого заступника директора Київського регіонального департаменту Ткаченко А.М., яка діяла на підставі довіреності, посвідченої 25.12.2007 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Каплуном Ю.В., зареєстрованої в реєстрі нотаріальних дій за №12439, та позивачкою ОСОБА_1 (іпотекодавець) в особі представника ОСОБА_5, який діяв на підставі довіреності, посвідченої 12.03.2008 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лихошвою Ж.О., зареєстрованої в реєстрі нотаріальних дій за №279, було укладено іпотечні договори: іпотечний договір про передачу іпотекодавцем в іпотеку іпотекодержателю земельної ділянки загальною площею 0,0725 га, що розташована на території АДРЕСА_1, кадастровий номер 82:248:109, з цільовим призначенням – для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель; іпотечний договір про передачу іпотекодавцем в іпотеку іпотекодержателю належне йому на праві власності нерухоме майно, що належить до житлового фонду, а саме: житловий будинок (під літ.“А”), під номером АДРЕСА_1, та будівлі та споруди, а саме: навіс (під літ.“Б”), спорудження (під №1-4).

Позивачка ОСОБА_1 в позовній заяві, її представник ОСОБА_2. в судовому засіданні стверджують, що на момент укладення іпотечних договорів малолітні постійно проживали із нею за адресою: АДРЕСА_1. У суду відсутні підстави не довіряти таким показам позивачки, її представника.

Суд, враховуючи викладене, оскільки оспорювані правочини вчинено без дозволу органу опіки та піклування, тим самим вчинено правочини, які суперечать правам та інтересам малолітніх дітей й при їх вчинені не були дотримані положення ст.47 Конституції України, ст.12 Закону України “Про основи соціального захисту бездомних громадян та безпритульних дітей”, ч.6 ст.203 ЦК України, знаходить позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтованими, в судовому засіданні доведеними.

Відповідно до ст.88 ЦПК України на користь позивачки ОСОБА_1 слід присудити понесені та документально підтверджені судові витрати у розмірі 1960 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.71,203,213 ЦК України, ст.12 Закону України “Про основи соціального захисту бездомних громадян та безпритульних дітей”, ст.ст.3,4,10,11,60,88,209,212-215 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

Позов задовольнити.

Визнати недійсним іпотечний договір від 17.03.2008 р. про передачу іпотекодавцем в іпотеку іпотекодержателю земельну ділянку загальною площею 0,0725 га, що розташована на території АДРЕСА_1, кадастровий номер 82:248:109, з цільовим призначенням – для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель.

Визнати недійсним іпотечний договір від 17.03.2008 р. про передачу іпотекодавцем в іпотеку іпотекодержателю належне йому на праві власності нерухоме майно, що належить до житлового фонду, а саме: житловий будинок (під літерою “А”), під номером АДРЕСА_1, та будівлі та споруди, а саме: навіс (під літерою “Б”), спорудження (під №1-4).

Скасувати державну реєстрацію іпотечного договору від 17.03.2008 р. про передачу іпотекодавцем в іпотеку іпотекодержателю земельну ділянку загальною площею 0,0725 га, що розташована на території АДРЕСА_1, кадастровий номер 82:248:109, з цільовим призначенням – для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель.

Скасувати державну реєстрацію іпотечного договору від 17.03.2008 р. про передачу іпотекодавцем в іпотеку іпотекодержателю належне йому на праві власності нерухоме майно, що належить до житлового фонду, а саме: житловий будинок (під літерою “А”), під номером АДРЕСА_1, та будівлі та споруди, а саме: навіс (під літерою “Б”), спорудження (під №1-4).

Стягнути з АКБ “Європейський” на користь ОСОБА_1 1960 грн. судових витрат.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через районний суд. Заяву про апеляційне оскарження рішення може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

СУДДЯ