Решение Ленинского районного суда об истребовании автомобиля из незаконного владения Приватбанка

[ANTIRAID]

Справа №2-3277/2009

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.12.2009 р. Ленінський районний суд м. Луганська у складі:

головуючого судді Матвєйшиної О.Б.,

при секретарі Машталенко Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луганську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Закритого акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк", про витребування майна з чужого незаконного володіння, та стягнення матеріальної та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до суду із вказаним позовом, в якому зазначила, що на підставі договору купівлі – продажу № 3560 від 03.01.2006 року вона є власницею автомобіля НОМЕР_1 На момент купівлі автомобіля у позивача не було власних коштів сплати за нього, та вона була змушена укласти кредитний договір від 10.10.2006 року з відповідачем ЗАТ КБ «Приватбанк». Відповідач виконав умови договору та перерахував гроші за автомобіль, а позивач взяла на себе зобов’язання сплачувати частками суму кредиту. Однак в наслідок фінансово-економічної кризи зменшився доход позивача. Позивач продовжувала сплачувати кредит регулярно, однак за меншими частками, позивач ОСОБА_1 попередила в усній формі працівників ЗАТ КБ «Приватбанк», про те що не має змоги сплачувати кредит у повному обсязі.

14.08.2009 року працівники банку, без рішення суду, забрали у позивача автомобіль, що є її приватною власністю. Позивач була запрошена до Луганського обласного відділення відповідача ЗАТ КБ «Приватбанк» за адресою: м. Луганськ, вул.. Челюскінців 14, де в неї без її згоди, примусово вилучено автомобіль. Вказана обставина підтверджується копією акту. Таким чином позивач ОСОБА_1 вважає, що вона незаконно позбавлена права власності, без правових підстав, представники відповідача не звернулись до суду, фактично самі вирішили суперечку, та їх вчинок є самоуправством. Працівники відповідача мотивували свої вчинки тим, що позивач не сплачувала в повному обсязі кошти за кредитним договором. Автомобіль позивачу потрібен для роботи, бо вона є приватним підприємцем, та дії відповідача створили їй тяжкі умови для праці. Позивач у позові зазначає, що з наведених підстав, вона переживала та їй були спричинені моральні страждання. Позивач не надавала згоди на керування своїм автомобілем будь-кому, крім її чоловіка, а працівники відповідача погіршили стан її автомобілю, керували їм, розміщували на своїй стоянці.

Працівник відповідача погрожували позивачу, посилаючись на те що продадуть її автомобіль без її згоди. Позивач ОСОБА_2, що сума за погіршення стану автомобілю складає 500 гривень, яку вона просить додатково стягнути з відповідача. На підставі наведеного позивач просить суд витребувати з чужого незаконного володіння у відповідача ЗАТ КБ «Приватбанк» автомобіль НОМЕР_1 та передати автомобіль власнику ОСОБА_1. Стягнути з відповідача ЗАТ КБ «Приватбанк» на користь позивача матеріальну шкоду за користування її автомобілем у розмірі 500 гривень. Стягнути з відповідача ЗАТ КБ «Приватбанк» на користь позивача моральну шкоду у розмірі 1700 гривень. А також покласти судові витрати на відповідача.

Представник позивачки ОСОБА_3 у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та пояснив, що позивачці на праві приватної власності належить автомобіль НОМЕР_1, її право власності зареєстровано належним чином. Позивачка, на момент придбання автомобіля не мала власних коштів на його придбання, та уклала з відповідачем цивільно-правовий кредитний договір від 10.10.2006р. у простій письмовій формі. Вказаний автомобіль позивачка придбала для зайняття підприємницькою діяльністю. Позивачка була запрошена 14.08.2009р. до Луганського обласного офісу відповідача, за адресою: м. Луганськ, вул.. Челюскінцев, 14, де в неї без її згоди, примусово вилучено автомобіль. Вказана обставина підтверджена копією акту.

Представник позивачки вважає, що у відповідача не було правових підстав для вилучення автомобіля та для порушення права власності позивачки, бо відповідач до суду з вимогами щодо переходу права власності на автомобіль, чи з вимогами про накладення стягнення на майно не звертався, та у відповідача відсутні повноваження щодо примусового вилучення автомобіля. Крім того, як зазначив представник позивачки, їй по наступний час телефонують представники відповідача з вимогами надання нотаріальної довіреності на право продажу автомобіля. На полягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з’явився, причин неявки суду не повідомив, про дату слухання справи був своєчасно, належним чином повідомлений судом, заперечень по суті позову до суду не надав.

Зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши представлені письмові докази, вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено 10.10.2006р. між ЗАТ КБ «Приватбанк» та позивачем ОСОБА_1 укладено кредитний договір № LGK2AU01280059 про надання кредитних коштів у вигляді не поновлюваної кредитної лінії у розмірі 66 400,00 (шістдесят шість тисяч чотириста) гривень на купівлю автомобіля, а також у розмірі 26 493,60 гривень на сплату страхових платежів. 10.10.2006р. сторонами по справі у простій письмовій формі укладено договір № LGK2AU01280059 застави рухомого майна, згідно якого, позивачка надала у заставу належний їй на праві приватної власності автомобіль марки «CHEVROLET AVEO», 2006 року випуску, номер кузова (шасі) KL1SF69YE78058581, державний номер НОМЕР_2. Згідно п. 6 Договору, право власності ОСОБА_1 підтверджено технічним паспортом ВВС №009252, виданим МРЕВ м. Красний Луч від 07.10.2006р. Згідно п. 10.1. цього договору, предмет застави належить ОСОБА_1 на праві приватної власності. Згідно п. 24 встановлені засоби звернення стягнення на предмет застави, зокрема іншими незабороненими чинним законодавством способом. В договорі не зазначено примусове вилучення автомобіля як засіб звернення стягнення на майно ОСОБА_1.

Згідно ст. 23 Цивільного Кодексу України, моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів, у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно ст. 316 Цивільного Кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно ст. 317 Цивільного Кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майно. Діями працівників відповідача право власності порушене ОСОБА_1, та вона не може використовувати свій автомобіль.

Згідно ст. 321 Цивільного Кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 ЦК України. Таким чином, діями працівників відповідача порушені й зазначена норма Закону.

Згідно ст. 614 Цивільного Кодексу України особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 617 Цивільного Кодексу України особа, яка порушила зобов’язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов’язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Як встановлено у судовому засіданні 10.10.2006р. між ЗАТ КБ «Приватбанк» та позивачем ОСОБА_1 укладено кредитний договір № LGK2AU01280059 про надання кредитних коштів у вигляді не поновлюваної кредитної лінії у розмірі 66 400,00 (шістдесят шість тисяч чотириста ) гривень на купівлю автомобіля, а також у розмірі 26 493,60 гривень на сплату страхових платежів. 10.10.2006р. сторонами по справі у простій письмовій формі укладено договір № LGK2AU01280059 застави рухомого майна, згідно якого, позивачка надала у заставу належний їй на праві приватної власності автомобіль марки «CHEVROLET AVEO», 2006 року випуску, номер кузова (шасі) KL1SF69YE78058581, державний номер НОМЕР_2. Згідно п. 6 Договору, право власності ОСОБА_1 підтверджено технічним паспортом ВВС №009252, виданим МРЕВ м. Красний Луч від 07.10.2006р. Відповідач виконав умови договору та перерахував гроші за автомобіль, а позивач взяла на себе зобов’язання сплачувати частками суму кредиту. Однак в наслідок фінансово-економічної кризи зменшився доход позивача. Позивач продовжувала сплачувати кредит регулярно, однак за меншими частками. 14.08.2009 року працівники банку, без рішення суду, забрали у позивача автомобіль, що є її приватною власністю. Позивач була запрошена до Луганського обласного відділення відповідача ЗАТ КБ «Приватбанк» за адресою: м. Луганськ, вул.. Челюскінців 14, де в неї без її згоди, примусово вилучено автомобіль. Вказана обставина підтверджується копією акту.

Таким чином позивач ОСОБА_1 вважає, що вона незаконно позбавлена права власності, без правових підстав, представники відповідача не звернулись до суду, фактично самі вирішили суперечку, та їх вчинок є самоуправством. Працівники відповідача мотивували свої вчинки тим, що позивач не сплачувала в повному обсязі кошти за кредитним договором. Автомобіль позивачу потрібен для роботи, бо вона є приватним підприємцем, та дії відповідача створили їй тяжкі умови для праці. Позивач у позові зазначає, що з наведених підстав, вона переживала та їй були спричинені моральні страждання. Позивач не надавала згоди на керування своїм автомобілем будь-кому, крім її чоловіка, а працівники відповідача погіршили стан її автомобілю, керували їм, розміщували на своїй стоянці. Позивач ОСОБА_2, що сума за погіршення стану автомобілю складає 500 гривень, яку вона просить додатково стягнути з відповідача.

Таким чином, суд вважає, що відповідач безпідставно, всупереч зазначеним нормам ЦК України, без згоди позивача ОСОБА_1, примусово вилучено автомобіль НОМЕР_3.

Що стосується вимог позивачки про стягнення матеріального збитку у розмірі 500 гр., то в цій частині суд не вбачає підстав для їх задоволення, оскільки позивачкою не надано доказів неможливості повернення їй вказаної суми особою, яка їх від неї отримала, та підставі такої неможливості.

Ст.1166 ЦК України передбачає відшкодування матеріальної шкоди, у разі наявності такої шкоди, протиправних дій чи бездіяльності заподіювача шкоди, причинного зв’язку між шкодою та діями чи бездіяльністю, а також наявність вини заподіювача шкоди.

У даному випадку відсутні зазначені складові, а тому підстав для стягнення з відповідача на користь позивачки вказаної суми збитків, як матеріальної шкоди, на що вона посилається у позові, суд не вбачає.

Ст. 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Також суд не вбачає підстав і для задоволення вимог позивачки щодо стягнення моральної шкоди.

Згідно з ч.1 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Присудженню підлягають лише ті судові витрати, склад та вартість яких підтверджено документально, тобто письмовими доказами. Інші докази витрат є недопустимими і до уваги не приймаються.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212 - 215, 218 224-228 ЦПК України ст. 23, 316, 317, 321, 387, 614, 617, 1166, 1167 Цивільного Кодексу України, -

СУД ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Закритого акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" задовольнити частково.

Витребувати у Закритого акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 належний їй на праві приватної власності автомобіль марки «CHEVROLET AVEO», 2006 року випуску, номер кузова (шасі) KLISF69YE78058581, державний номер НОМЕР_2.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 у відшкодування судових витрат в розмірі 686 (шістсот вісімдесят шість) гривень судовий збір та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду у розмірі 17, 00 (сімнадцять) гривень.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити за необґрунтованістю.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним Кодексом України, в апеляційному суді Луганської області через Ленінський районний суд м. Луганська, шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції.

У цьому разі, строк, протягом якого розглядалася заява не включається до строку на апеляційне оскарження рішення.

Заочне рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку на апеляційне оскарження.

Головуючий: О.Б. Матвєйшина

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/7400815