Постанова ВП ВС після ЄСПЛ щодо необхідності нового перегляду у зв'язку з неоднаковим застосуванням ст. 233 КЗпП України (строк звернення до суду)


Чи вважаєте Ви рішення законним і справедливим?  

2 голоса

  1. 1. Чи вважаєте Ви рішення законним?

    • Так
      2
    • Ні
      0
    • Важко відповісти
      0
  2. 2. Чи вважаєте Ви рішення справедливим?

    • Так
      2
    • Ні
      0
    • Важко відповісти
      0


Recommended Posts

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2024 року

м. Київ

Справа № 2а-10691/11/1270

Провадження № 11-149зва23

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Желєзного І. В.,

суддів Банаська О. О., Булейко О. Л., Власова Ю. Л., Воробйової І. А., Гриціва М. І., Кишакевича Л. Ю., Короля В. В., Кривенди О. В., Мазура М. В., Мартєва С. Ю., Погрібного С. О., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Усенко Є. А., Шевцової Н. В.

розглянула в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами ухвали Донецького апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2012 року у справі № 2а-10691/11/1270 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Спеціалізована прокуратура у сфері оборони Східного регіону, про визнання незаконними рішень та зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИЛА:

Короткий зміст позовних вимог та рішень судів

1. ОСОБА_1 звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання незаконними рішень та зобов`язання вчинити певні дії.

2. Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 06 травня 2011 року позовна заява залишена без розгляду.

3. Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2011 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 06 травня 2011 року скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

4. Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2011 року позов задоволено частково. Визнано недійсними рішення відповідача з відмови у перерахунку та виплаті щомісячного грошового забезпечення за період з 01 травня 2006 року по 01 січня 2008 року, грошової допомоги на оздоровлення за 2006 рік у розмірі місячного грошового забезпечення, винагороди у зв`язку із 15 річницею Збройних Сил України у розмірі місячного грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення за 2007 рік у розмірі місячного грошового забезпечення, винагороди у зв`язку із 16 річницею Збройних Сил України у розмірі 80 % місячного грошового забезпечення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2008 рік у розмірі місячного грошового забезпечення, різниці грошового забезпечення за період з 01 січня 2008 року по 14 грудня 2010 року між грошовим забезпеченням (без премії) та зобов`язано відповідача здійснити перерахунок та виплатити позивачу зазначені види грошового забезпечення.

5. Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2012 року апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_2 на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2011 року у цій справі задоволено частково. Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2011 року скасовано та прийнято ухвалу, якою позов залишено без розгляду.

6. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскільки у правовідносинах між позивачем та відповідачем виник спір щодо належності виплати певних сум різних складових грошового забезпечення, які позивачу під час проходження служби не встановлювались та не нараховувались, то застосування до цих правовідносин положень частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) є помилковим, а тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про незастосування статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та поновлення строку звернення із цим позовом до суду. Доказів поважності причин пропуску строку на звернення до суду із цим позовом позивач не надав, заяву про поновлення строку на звернення до суду не подавав. З матеріалів справи підстав для поновлення строку не вбачається.

7. ОСОБА_1 не погодився з ухвалою суду апеляційної інстанції та звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою.

8. Вищий адміністративний суд України (далі - ВАСУ) ухвалою від 19 березня 2012 року (провадження № К/9991/18633/12) відмовив у відкритті касаційного провадження з огляду на те, що касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

9. Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав до Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) заяву, у якій скаржився на порушення своїх прав за пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) та статті 1 Першого протоколу до Конвенції у зв`язку з відсутністю доступу до суду.

Короткий зміст рішення ЄСПЛ

10. 07 вересня 2023 року ЄСПЛ постановив рішення у справі «Статівка проти України» (заява № 64305/12). З рішення ЄСПЛ у справі «Статівка проти України» слідує, що заявник скаржився на відсутність доступу до суду за пунктом 1 статті 6 Конвенції та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції.

11. 15 лютого 2012 року апеляційний суд скасував постанову від 13 грудня 2011 року та залишив позов без розгляду на тій підставі, що заявник пропустив строк для подання такого позову. Суд ухвалив, що посилання суду нижчої інстанції на частину другу статті 233 КЗпП України було помилковим, оскільки, на його думку, це положення стосувалося лише наявної заборгованості, а не оскаржуваної. Натомість він посилався на частину другу статті 99 КАС України, яка передбачала шестимісячний строк для подання адміністративних позовів.

12. Заявник подав касаційну скаргу до ВАСУ, стверджуючи, зокрема, що висновок апеляційного суду про незастосовність частини другої статті 233 КЗпП України був неправильним, зокрема, з огляду на його остаточну ухвалу від 07 жовтня 2011 року, в якій він встановив, що це положення було застосовним у його справі. Він також посилався на інші подібні справи, в яких національні суди, у тому числі ВАСУ, не залишали без розгляду позовні заяви на тій підставі, що вони були подані поза межами встановленого строку. В ухвалі від 19 березня 2012 року ВАСУ відмовив заявнику у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою, вказавши, що не було ознак неправильного застосування національного законодавства, а доводи заявника не давали підстав для висновку про порушення відповідних норм матеріального чи процесуального права.

13. 15 жовтня 2013 року Конституційний Суд України надав офіційне тлумачення частини другої статті 233 КЗпП України у зв`язку з її непослідовним застосуванням судами та встановив, що вона застосовувалася як до наявних, так і до оскаржуваних виплат, пов`язаних із заробітною платою. У липні 2022 року до частини другої статті 233 КЗпП України було внесено суттєві зміни і вона більше не передбачає можливість вимагати перерахунок заробітної плати без обмеження у часі.

14. У пункті 9 рішення «Статівка проти України» ЄСПЛ зазначив, що ця скарга не є явно необґрунтованою у розумінні підпункту «а» пункту 3 статті 35 Конвенції чи неприйнятною з будь-яких інших підстав. Отже, вона має бути визнана прийнятною.

15. ЄСПЛ у пунктах 11, 12 рішення у справі «Статівка проти України» вказав, що хоча сторони не дійшли згоди у тлумаченні та застосуванні конкретних процесуальних норм, немає необхідності з`ясовувати, чи були відповідні норми правильно застосовані національними судами. ЄСПЛ вважає, що у цій справі його завдання полягає у вирішенні того, чи могло оскаржуване застосування національних процесуальних норм бути передбачуваним з точки зору заявника (див. рішення у справах «Мельник проти України» (Melnyk v. Ukraine), пункт 26, і «Кравченко проти України» (Kravchenko v. Ukraine), пункт 43).

16. ЄСПЛ посилається на обставини цієї справи, за яких той же суд у тому ж провадженні зайняв протилежну позицію щодо встановлених законом строків, застосовних до справи заявника. Крім того, непослідовність національних судів у цьому питанні підтверджувалася тим, що вона стала підставою для конституційного провадження стосовно тлумачення частини другої статті 233 КЗпПУкраїни (див. пункт 8).

17. У пунктах 13, 14 рішення у справі «Статівка проти України» ЄСПЛ дійшов висновку, що за обставин цієї справи застосування апеляційним судом процесуальних обмежень не було чітким і передбачуваним з точки зору заявника, а тому не відповідало принципу юридичної визначеності. У поведінці заявника не було нічого, що виправдовувало б необхідність покладати на нього тягар наслідків цієї невизначеності.

18. Отже, ЄСПЛ визнав порушення пункту 1 статті 6 Конвенції. При цьому, зазначив, що він уже розглянув основні юридичні питання, порушені у цій справі, і немає потреби у розгляді решти скарг (за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції).

19. ЄСПЛ постановив, що:

- пункт 1 статті 6 Конвенції;

- немає потреби розглядати скаргу за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції;

- (a) упродовж трьох місяців держава-відповідач повинна сплатити заявнику такі суми, які мають бути конвертовані у валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу: (i) 1 500 (одна тисяча п`ятсот) євро та додатково суму будь-якого податку, що може нараховуватися, відшкодування моральної шкоди; (ii) 500 (п`ятсот) євро та додатково суму будь-якого податку, що може нараховуватися заявнику, компенсацію судових та інших витрат; (b) із закінченням зазначеного тримісячного строку до остаточного розрахунку на зазначені суми нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти;

- відхиляє решту вимог заявника щодо справедливої сатисфакції.

Короткий зміст та обґрунтування наведених у заяві вимог

20. 28 вересня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Великої Палати Верховного Суду із заявою про перегляд ухвали Донецького апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2012 року в справі № 2а-10691/11/1270 з підстави, передбаченої пунктом 3 частини п`ятої статті 361 КАС України, а саме у зв`язку із встановленням міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні цієї справи судом.

21. Обґрунтовуючи наявність підстави для перегляду судового рішення, позивач послався на рішення ЄСПЛ у справі «Статівка проти України»(заява № 64305/12), ухвалене 07 вересня 2023 року.

22. На думку заявника, установлені ЄСПЛ порушення у справі «Статівка проти України» (заява № 64305/12), які лягли в основу його висновку про порушення Україною пункту 1 статті 6 Конвенції, є передумовою для скасування ухвали Донецького апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2012 року та ухвалення нового рішення - про залишення без змін постанови Луганського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2011 року в справі № 2а-10691/11/1270.

Позиція інших учасників справи

23. На момент розгляду справи заперечень на заяву про перегляд судового рішення за виключними обставинами від ІНФОРМАЦІЯ_1 до Великої Палати Верховного Суду не надходило.

Рух заяви про перегляд судового рішення

24. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 04 жовтня 2023 року відкрила провадження за виключними обставинами в адміністративній справі № 2а-10691/11/1270, витребувала справу з Луганського окружного адміністративного суду та копію рішення ЄСПЛ від 07 вересня 2023 рокуу справі «Статівка проти України» з його автентичним перекладом українською мовою від Секретаріату Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини.

25. 20 жовтня 2023 року до Великої Палати Верховного Суду з Міністерства юстиції України надійшла копія автентичного перекладу рішення ЄСПЛ у справі «Статівка проти України» (заява № 64305/12).

26. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 20 жовтня 2023 року направила до Луганського окружного адміністративного суду копії матеріалів провадження № 11-149зва23 для відновлення втраченого судового провадження у справі № 2а-10691/11/1270.

27. Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 08 січня 2024 року відновлено втрачене судове провадження в адміністративній у справі № 2а-10691/11/1270 у частині (процесуальні документи та документи у справі).

28. 26 січня 2024 року Верховний Суд направив до Луганського окружного адміністративного суду листа, у якому просив направити зазначені вище матеріали електронної справи № 2а-10691/11/1270на адресу суду в паперовому вигляді.

29. 09 лютого 2024 року на адресу Великої Палати Верховного Суду від Луганського окружного адміністративного суду надійшли матеріали відновленого втраченого судового провадження у справі № 2а-10691/11/1270.

30. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 13 лютого 2024 року призначила справу № 2а-10691/11/1270 до розгляду в судовому засіданні на 14 березня 2024 року.

31. Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 23 квітня 2024 року заяву представника ІНФОРМАЦІЯ_1 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, яке призначено на 25 квітня 2024 року, поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів задоволено.

32. 25 квітня 2024 року від представника ІНФОРМАЦІЯ_1 до Великої Палати Верховного Суду надійшло клопотання про розгляд заяви ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами ухвали Донецького апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2012 року у справі № 2а-10691/11/1270 без його участі.

33. Позивач у судове засідання не з`явився, подав заяву, в якій просив розглянути заяву про перегляд ухвали Донецького апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2012 рокуу справі № 2а-10691/11/1270 за виключними обставинами в судовому засіданні за його відсутності.

ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Релевантні джерела права й акти їх застосування

34. Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР Україна ратифікувала Конвенцію, взявши на себе зобов`язання гарантувати кожному, хто перебуває під її юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі І Конвенції (стаття 1 розділу І Конвенції).

35. Відповідно до пункту 1 статті 46 Конвенції держава Україна зобов`язана виконувати остаточні рішення Суду в будь-яких справах, у яких вона є стороною.

36. Статтею 9 Конституції України визначено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

37. Згідно із частиною п`ятою статті 55 Конституції України кожен має право після використання всіх національних засобів юридичного захисту звертатися за захистом своїх прав і свобод до відповідних міжнародних судових установ чи до відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна.

38. Частинами першою, другою статті 2 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» (далі - Закон № 3477-IV) визначено, що остаточне рішення ЄСПЛ у справі проти України, яким визнано порушення Конвенції, є обов`язковим для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції. Порядок виконання рішення ЄСПЛ, яке набуло статусу остаточного, визначається, зокрема, Законом № 3477-IV.

39. Згідно із частиною першою статті 1 Закону № 3477-IV виконанням рішення Суду є: а) виплата стягувачеві відшкодування та вжиття додаткових заходів індивідуального характеру; б) вжиття заходів загального характеру.

40. Відповідно до пункту 3 частини п`ятої статті 361 КАС України підставою для перегляду судових рішень у зв`язку з виключними обставинами є встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення міжнародних зобов`язань при вирішенні цієї справи судом.

41. Пунктом 6 частини першої статті 363 КАС України визначено, що заяву про перегляд судового рішення за виключними обставинами може бути подано особою, на користь якої постановлено рішення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною.

42. З огляду на наведені вище положення статті 46 Конвенції та статті 2 Закону № 3477-IV ЄСПЛ є належною міжнародною установою, юрисдикція якої визнана Україною. Суд наділений повноваженнями встановлювати порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні справ судом у розумінні пункту 3 частини п`ятої статті 361 КАС України.

43. Перегляд судових рішень у зв`язку з ухваленням ЄСПЛ рішення, у якому встановлено порушення Конвенції, є одним із законодавчих механізмів забезпечення дієвості принципу відповідальності держави перед людиною за свою діяльність, а право особи на такий перегляд є невід`ємним складником права на звернення після використання всіх національних засобів юридичного захисту за захистом своїх прав і свобод до відповідних міжнародних судових установ чи до відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна, гарантованого частиною п`ятою статті 55 Конституції України.

44. Подаючи заяву про перегляд судового рішення у зв`язку з ухваленням ЄСПЛ рішення, у якому встановлено порушення Конвенції, особа, на користь якої ухвалено таке рішення, домагається насамперед усунення наслідків порушення її прав, гарантованих Конвенцією.

45. При цьому десятирічний строк на подання заяви про перегляд судових рішень у зв`язку з ухваленням ЄСПЛ рішення, у якому встановлено порушення Конвенції, та неможливість поновлення судом такого строку можуть ставити реалізацію права, гарантованого частиною п`ятою статті 55 Конституції України, у залежність від обставин, на які не може вплинути особа, а саме від строку розгляду її заяви ЄСПЛ.

46. Нездійснення перегляду, в цьому випадку, судового рішення за заявою особи у зв`язку з ухваленням ЄСПЛ рішення, у якому встановлено порушення Конвенції, після спливу десятирічного строку з дня набрання законної сили рішенням національного суду не забезпечило б ефективної реалізації конституційних прав особи на судовий захист та на звернення після використання всіх національних засобів юридичного захисту за захистом своїх прав і свобод до відповідних міжнародних судових установ чи до відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна.

47. Пунктом 1 статті 6 Конвенції визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.

48. Як указано вище, ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2012 року апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_2 на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2011 року у цій справі задоволено частково. Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2011 року скасовано та прийнято ухвалу, якою позов залишено без розгляду, оскільки позов поданий після закінчення строків, установлених законом.

49. Такого висновку суд апеляційної інстанції дійшов, оскільки у правовідносинах між позивачем та відповідачем виник спір щодо належності виплати певних сум різних складових грошового забезпечення, які позивачу під час проходження служби не встановлювались та не нараховувались, а тому до спірних правовідносин не застосовується положення частини другої статті 233 КЗпП України.

50. При цьому, ЄСПЛ у рішенні «Статівка проти України», посилаючись на обставини цієї справи, зазначив, що за яких той же суд у тому ж провадженні зайняв протилежну позицію щодо встановлених законом строків, застосовних до справи заявника. Непослідовність національних судів у цьому питанні підтверджувалася тим, що вона стала підставою для конституційного провадження стосовно тлумачення частини другої статті 233 КЗпП України.

51. 15 жовтня 2013 року Конституційний Суд України у справі № 1-13/2013 надав офіційне тлумачення частини другої статті 233 КЗпП Україниу зв`язку з її непослідовним застосуванням судами та встановив, що вона застосовувалася як до наявних, так і до оскаржуваних виплат, пов`язаних із заробітною платою.

52. Отже, у рішенні в справі «Статівка проти України» ЄСПЛ визнав порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, оскільки застосування апеляційним судом процесуальних обмежень не було чітким і передбачуваним з точки зору заявника, а тому не відповідало принципу юридичної визначеності, а у поведінці заявника не було нічого, що виправдовувало б необхідність покладати на нього тягар наслідків цієї невизначеності.

53. Згідно зі статтею 10 Закону № 3477-IV з метою забезпечення відновлення порушених прав стягувача, крім виплати відшкодування, вживаються додаткові заходи індивідуального характеру: а) відновлення настільки, наскільки це можливо, попереднього юридичного стану, який стягувач мав до порушення Конвенції (restitutio in integrum); б) інші заходи, передбачені у рішенні.

54. Заходи загального характеру вживаються з метою забезпечення додержання державою положень Конвенції, порушення яких встановлене рішенням, забезпечення усунення недоліків системного характеру, які лежать в основі виявленого Судом порушення, а також усунення підстави для надходження до Суду заяв проти України, спричинених проблемою, що вже була предметом розгляду в Суді. Заходами загального характеру є заходи, спрямовані на усунення зазначеної в рішенні системної проблеми та її першопричини.

55. Відновлення попереднього юридичного стану стягувача здійснюється, зокрема, шляхом: а) повторного розгляду справи судом, включаючи відновлення провадження у справі; б) повторного розгляду справи адміністративним органом (частина друга статті 10 Закону № 3477-IV).

56. Для цього слід враховувати Рекомендацію № R(2000)2 Комітету міністрів Ради Європи державам-членам «Щодо повторного розгляду або поновлення провадження у певних справах на національному рівні після прийняття рішень Європейським судом з прав людини», відповідно до якої повторний розгляд справи, включаючи поновлення провадження, рекомендовано застосовувати, особливо тоді, коли:

- потерпіла сторона і далі зазнає негативних наслідків від рішення, ухваленого на національному рівні, - наслідків, щодо яких справедлива сатисфакція не була адекватним засобом захисту і які не можна виправити інакше, ніж через повторний розгляд або поновлення провадження;

- рішення ЄСПЛ спонукає до висновку, що: а) оскаржене рішення національного суду суперечить Конвенції, або б) в основі визнаного порушення лежали суттєві процедурні помилки чи положення, які ставлять під серйозний сумнів результат оскарженого провадження на національному рівні.

57. Предметом позову у справі заявника ОСОБА_1 є вимоги до військкомату (територіального центру комплектування та соціальної підтримки) про визнання незаконними рішень та зобов`язання вчинити дії, а саме перерахунок та виплату грошового забезпечення. А тому виникає сумнів в тому, чи може компенсація усунути негативні наслідки, від яких заявник фактично продовжує страждати, адже його позовні вимоги так і залишилися (і є наразі) нерозглянутими. Тому для усунення негативних наслідків порушення Конвенції, яких продовжує зазнавати заявник ОСОБА_1 через непередбачуване обмеження його права на доступ до суду, та досягнення restitutio in integrum доцільно переглянути оскаржуване рішення апеляційного адміністративного суду за виключними обставинами.

58. Оскільки спір заявника на національному рівні стосується позову до держави в особі її органу - військкомату (правонаступник - відповідний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки) про визнання незаконними рішень та зобов`язання вчинити дії щодо перерахунку грошового забезпечення; попри сплив 10-річного строку перегляд судового рішення за виключними обставинами в цій справі не матиме негативних наслідків для прав та інтересів третіх осіб (як, наприклад, у випадку спору між приватними особами).

59. Велика Палата Верховного Суду вважає, що належним заходом індивідуального характеру для відновлення настільки, наскільки це можливо, попереднього юридичного стану, який заявник мав до порушення Конвенції, буде повторний розгляд справи судом апеляційної інстанції.

60. Ураховуючи, що констатовані ЄСПЛ порушення пункту 1 статті 6 Конвенції допущені судом апеляційної інстанції, саме суд апеляційної інстанції може виправити недоліки цієї справи, щодо яких ЄСПЛ установив порушення.

Висновки за результатами розгляду заяви

61. Відповідно до частини п`ятої статті 368 КАС України за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами Верховний Суд може також скасувати судове рішення (судові рішення) повністю або частково і передати справу на новий розгляд до суду першої чи апеляційної інстанції.

62. Оскільки ЄСПЛ констатував порушення конвенційних вимог в аспекті цієї справи, а суд апеляційної інстанції позов у цій справі залишив без розгляду і ВАСУ відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , то вказані порушення можна усунути шляхом скасування ухвал ВАСУ від 19 березня 2012 року та Донецького апеляційного адміністративного судувід 15 лютого 2012 року у справі № 2а-10691/11/1270 і передати справу на новий розгляд до Першого апеляційного адміністративного суду для ухвалення судового рішення відповідно до вимог адміністративного законодавства.

63. Заява ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами ухвали Донецького апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2012 рокупідлягає частковому задоволенню, оскільки у Великої Палати Верховного Суду відсутні повноваження прийняти рішення по суті його позовних вимог до ухвалення рішення у справі судом апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 361, 368, 369 КАС України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

1. Заяву ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами ухвали Донецького апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2012 року в адміністративній справі № 2а-10691/11/1270 задовольнити частково.

2. УхвалуДонецького апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2012 рокута ухвалу Вищого адміністративного суду України від 19 березня 2012 року скасувати, а справу передати на новий розгляд до Першого апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. В. ЖелєзнийСудді: О. О. Банасько М. В. Мазур О. Л. Булейко С. Ю. Мартєв Ю. Л. Власов С. О. Погрібний І. А. Воробйова О. С. Ткачук М. І. Гриців В. Ю. Уркевич Л. Ю. Кишакевич Є. А. Усенко В. В. Король Н. В. Шевцова О. В. Кривенда

Джерело: ЄДРСР 118689107

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Суд зазначив:

15. ЄСПЛ у пунктах 11, 12 рішення у справі «Статівка проти України» вказав, що хоча сторони не дійшли згоди у тлумаченні та застосуванні конкретних процесуальних норм, немає необхідності з`ясовувати, чи були відповідні норми правильно застосовані національними судами. ЄСПЛ вважає, що у цій справі його завдання полягає у вирішенні того, чи могло оскаржуване застосування національних процесуальних норм бути передбачуваним з точки зору заявника (див. рішення у справах «Мельник проти України» (Melnyk v. Ukraine), пункт 26, і «Кравченко проти України» (Kravchenko v. Ukraine), пункт 43).

16. ЄСПЛ посилається на обставини цієї справи, за яких той же суд у тому ж провадженні зайняв протилежну позицію щодо встановлених законом строків, застосовних до справи заявника. Крім того, непослідовність національних судів у цьому питанні підтверджувалася тим, що вона стала підставою для конституційного провадження стосовно тлумачення частини другої статті 233 КЗпПУкраїни (див. пункт 8).

17. У пунктах 13, 14 рішення у справі «Статівка проти України» ЄСПЛ дійшов висновку, що за обставин цієї справи застосування апеляційним судом процесуальних обмежень не було чітким і передбачуваним з точки зору заявника, а тому не відповідало принципу юридичної визначеності. У поведінці заявника не було нічого, що виправдовувало б необхідність покладати на нього тягар наслідків цієї невизначеності.

18. Отже, ЄСПЛ визнав порушення пункту 1 статті 6 Конвенції. При цьому, зазначив, що він уже розглянув основні юридичні питання, порушені у цій справі, і немає потреби у розгляді решти скарг (за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції).

62. Оскільки ЄСПЛ констатував порушення конвенційних вимог в аспекті цієї справи, а суд апеляційної інстанції позов у цій справі залишив без розгляду і ВАСУ відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , то вказані порушення можна усунути шляхом скасування ухвал ВАСУ від 19 березня 2012 року та Донецького апеляційного адміністративного судувід 15 лютого 2012 року у справі № 2а-10691/11/1270 і передати справу на новий розгляд до Першого апеляційного адміністративного суду для ухвалення судового рішення відповідно до вимог адміністративного законодавства.

63. Заява ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами ухвали Донецького апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2012 рокупідлягає частковому задоволенню, оскільки у Великої Палати Верховного Суду відсутні повноваження прийняти рішення по суті його позовних вимог до ухвалення рішення у справі судом апеляційної інстанції.

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

  • ANTIRAID changed the title to Постанова ВП ВС після ЄСПЛ щодо необхідності нового перегляду у зв'язку з неоднаковим застосуванням ст. 233 КЗпП України (строк звернення до суду)

Join the conversation

You can post now and register later. If you have an account, sign in now to post with your account.

Гость
Ответить в этой теме...

×   Вы вставили отформатированный текст.   Удалить форматирование

  Only 75 emoji are allowed.

×   Ваша ссылка была автоматически заменена на медиа-контент.   Отображать как ссылку

×   Your previous content has been restored.   Clear editor

×   You cannot paste images directly. Upload or insert images from URL.

Зарузка...
  • Пользователи

    Нет пользователей для отображения