Постанова ВП ВС про можливість витребування права вимоги та безпідставність заміни стягувача у разі визнання переуступки боргу нікчемним

[ANTIRAID]

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2024 року

м. Київ

Справа № 21/5005/2686/2012
Провадження № 12-11гс24

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Власова Ю. Л.,

суддів Банаська О. О., Булейко О. Л., Воробйової І. А., Гриціва М. І., Єленіної Ж. М., Короля В. В., Кравченка С. І., Кривенди О. В., Мазура М. В., Мартєва С. Ю., Погрібного С. О., Ткача І. В., Уркевича В. Ю., Усенко Є. А., Шевцової Н. В.

розглянула в письмовому провадженні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Файненс Компані» (далі - ТОВ «Файненс Компані», стягувач-6) на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 08 грудня 2022 року (суддя Золотарьова Я. С.) та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 04 грудня 2023 року (у складі колегії: головуючий суддя Іванов О. Г., судді Коваль Л. А., Чередко А. Є.) щодо заяви ТОВ «Файненс Компані» про заміну позивача (стягувача) у справі № 21/5005/2686/2012

за позовом Публічного акціонерного товариства «Сведбанк» в особі Дніпропетровського регіонального центру

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобус-РС»,

заінтересовані особи:Товариство з обмеженою відповідальністю «Глобус-А», Товариство з обмеженою відповідальністю «Іпотека Кредит», Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Скай Кепітал Менеджмент»,

про стягнення 4 801 554,80 грн за договором кредитування.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Обставини, що передували прийняттю оскаржуваних судових рішень

1. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 25 лютого 2013 року у справі № 21/5005/2686/2012 задоволений позов Публічного акціонерного товариства «Сведбанк» (найменування якого було змінено на Публічне акціонерне товариство «Омега Банк»; далі - ПАТ «Омега Банк», стягувач-1) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобус-РС» (далі - ТОВ «Глобус-РС», боржник) про стягнення кредитної заборгованості за кредитним договором № 221-060/06-КН від 28 грудня 2006 року (далі - Кредитний договір), укладеним між Акціонерним комерційним банком «ТАС-Комерцбанк» (найменування змінено на Публічне акціонерне товариство «Сведбанк») і ТОВ «Глобус-РС». Стягнуто з ТОВ «Глобус-РС» на користь Публічного акціонерного товариства «Сведбанк» 5 773 140,99 грн кредитної заборгованості шляхом звернення стягнення на заставне майно, а також 64 380,00 грн судового збору (т. 3, а. с. 45-53).

11 березня 2013 року на виконання зазначеного рішення суду видано накази (т. 3, а. с. 54-56), які пред`явлено до примусового виконання (т. 4, а. с. 28-46).

2. Постановою Правління Національного банку України від 02 березня 2015 року № 152 ПАТ «Омега Банк» віднесено до неплатоспроможних банків (т. 3, а. с. 122, 123).

3. Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) від 02 березня 2015 року № 52 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Омега Банк» з 03 березня 2015 року розпочато процедуру виведення ПАТ «Омега Банк» з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації та призначено уповноважену особу Фонду в ПАТ «Омега Банк» (т. 3, а. с. 125).

4. 31 грудня 2014 року між ПАТ «Омега Банк» і Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Іпотека Кредит» (далі - ФК «Іпотека Кредит», стягувач-2) укладений договір купівлі-продажу прав вимоги, за умовами якого банк відчужив на користь нового кредитора право вимоги до ТОВ «Глобус-РС» за Кредитним договором та договорами, укладеними на виконання основного зобов`язання (т. 3, а. с. 63-72).

5. 04 липня 2015 року між ФК «Іпотека Кредит» і Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Скай Кепітал Менеджмент» (далі - ТОВ «Скай Кепітал Менеджмент», стягувач-3) укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, за умовами якого до останнього перейшло право вимоги до ТОВ «Глобус-РС» за Кредитним договором та договорами, укладеними на виконання основного зобов`язання (т. 4, а. с. 9-27).

6. 08 квітня 2015 року рішенням уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «Омега Банк» за результатами проведеної перевірки виявлено, що договір купівлі-продажу прав вимоги від 31 грудня 2014 року, укладений між ПАТ «Омега Банк» та ФК «Іпотека Кредит», є нікчемним з підстав, визначених пунктами 1, 3 частини третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (т. 3, а. с. 121).

7. Відповідно до пункту 4 частини другої статті 37 та на виконання пункту 1 частини четвертої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» уповноважена особа Фонду повідомленнями № 582 та № 1360 від 21 травня та 22 липня 2015 року відповідно сповістила ФК «Іпотека Кредит» про те, що перевіркою виявлено, що договір купівлі-продажу прав вимоги від 31 грудня 2014 року є нікчемним з підстав, визначених частиною третьою статті 38 названого Закону (т. 3, а. с. 117, 119).

8. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 липня 2015 року у справі № 826/12348/15 (т. 3, а. с. 171-177), залишеною в силі ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2015 року (т. 3, а. с. 178-183) та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25 лютого 2016 року (т. 3, а. с. 207-212), визнано протиправним та скасовано рішення уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «Омега Банк» щодо визнання нікчемним договору купівлі-продажу прав вимоги від 31 грудня 2014 року, укладеного між ПАТ «Омега Банк» та ФК «Іпотека Кредит».

9. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 28 березня 2016 року замінено стягувача у виконавчому провадженні - ПАТ «Сведбанк» на його правонаступника - ФК «Іпотека Кредит» (т. 3, а. с. 214, 215), а ухвалою від 26 липня 2016 року (т. 4, а. с. 84, 85) - замінено стягувача у виконавчому провадженні - ФК «Іпотека Кредит» на його правонаступника - ТОВ «Скай Кепітал Менеджмент».

10. Надалі 27 липня 2017 року між ТОВ «Скай Кепітал Менеджмент» і Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінактив» (далі - ФК «Фінактив», стягувач-4) укладений договір № 27/07 (т. 4, а. с. 115-126) про відступлення прав вимоги, за яким передано право вимоги за Кредитним договором та договорами, укладеними на забезпечення виконання основного зобов`язання.

11. У той же день між ФК «Фінактив» і Товариством з обмеженою відповідальністю «Глобус-А» (далі - ТОВ «Глобус-А», стягувач-5) укладено договір № 27/07/1 (т. 4, а. с. 127-138) про відступлення прав вимоги, за умовами якого ТОВ «Глобус-А» набуло належні ФК «Фінактив» всі права вимоги до ТОВ «Глобус-РС» за Кредитним договором.

12. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 27 серпня 2018 року замінено стягувача у виконавчому провадженні - ТОВ «Скай Кепітал Менеджмент» на його правонаступника - ТОВ «Глобус-А» (т. 4, а. с. 142-144).

13. Постановою Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області від 14 лютого 2019 року виконавчий документ (наказ Господарського суду Дніпропетровської області від 11 березня 2013 року у справі № 21/5005/2686/2012) повернуто стягувачу - ТОВ «Глобус-А» за його заявою (т. 5, а. с. 204-206).

14. Рішенням Господарського суду міста Києва від 04 вересня 2018 року (т. 7, а. с. 104-115) та постановою Північного апеляційного господарського суду від 23 квітня 2019 року (т. 7, а. с. 116-128) у справі № 910/10364/16 визнані недійсними договір купівлі-продажу прав вимоги від 31 грудня 2014 року, укладений між ПАТ «Омега Банк» і ФК «Іпотека Кредит», та договір купівлі-продажу прав вимоги від 04 липня 2015 року, укладений між ФК «Іпотека Кредит» і ТОВ «Скай Кепітал Менеджмент».

15. Постановою Верховного Суду від 24 липня 2019 року у справі № 910/10364/16 (т. 7, а. с. 129-135) у визнанні недійсним договору купівлі-продажу прав вимоги від 31 грудня 2014 року, укладеного між ПАТ «Омега Банк» і ФК «Іпотека Кредит», було відмовлено з тих підстав, що цей договір є нікчемним, в іншій частині постанову апеляційного суду від 23 квітня 2019 року залишено в силі.

16. 07 березня 2019 року між ПАТ «Омега Банк» та ТОВ «Файненс Компані» за результатами проведеного аукціону був укладений договір № 1 відступлення прав вимоги банку до позичальників, у тому числі, права вимоги до ТОВ «Глобус-РС» за Кредитним договором та договорами забезпечення (т. 4, а. с. 182-191).

17. 29 вересня 2021 року ТОВ «Файненс Компані» (стягувач-6) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області із заявою, в якій просило замінити позивача (стягувача) у справі № 21/5005/2686/2012 та стягувача у виконавчому провадженні № 40144750 на ТОВ «Файненс Компані» (т. 4, а. с. 170-180).

Заяву обґрунтовано тим, що після підтвердження судовими рішеннями у справі № 910/10364/16 факту нікчемності договору купівлі-продажу прав вимоги від 31 грудня 2014 року власником права вимоги до відповідача (ТОВ «Глобус-РС») залишилось ПАТ «Омега Банк». Оскільки за результатами проведеного аукціону з реалізації активів ПАТ «Омега Банк» переможцем визнано ТОВ «Файненс Компані», про що з останнім 07 березня 2019 року укладений договір № 1 відступлення прав вимоги, правонаступником позивача (стягувача - ПАТ «Омега Банк») у справі № 21/5005/2686/2012 є саме ТОВ «Файненс Компані».

Судові рішення щодо вирішення заяви ТОВ «Файненс Компані»

18. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 02 грудня 2021 року (т. 6, а. с. 92-100) заяву ТОВ «Файненс Компані» про заміну позивача (стягувача) у справі задоволено частково. Замінено позивача у справі № 21/5005/2686/2012 на ТОВ «Файненс Компані». У частині вимог про заміну стягувача у виконавчому провадженні № 40144750 у задоволенні заяви відмовлено, оскільки відсутня інформація щодо наявності відкритого виконавчого провадження з виконання наказу від 11 березня 2013 року у справі № 21/5005/2686/2012, отже, неможливо здійснити заміну сторони виконавчого провадження.

19. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 18 квітня 2022 року (т. 9, а. с. 179-186) апеляційні скарги ТОВ «Глобус-РС» і ТОВ «Глобус-А» залишено без задоволення, ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 02 грудня 2021 року - без змін.

20. Постановою Верховного Суду від 02 серпня 2022 року (т. 11, а. с. 102-116) постанову Центрального апеляційного господарського суду від 18 квітня 2022 року та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 02 грудня 2021 року у справі № 21/5005/2686/2012 в частині задоволення заяви про заміну позивача (стягувача) у справі скасовано. Справу № 21/5005/2686/2012 в частині розгляду заяви ТОВ «Файненс Компані» про заміну позивача (стягувача) у цій справі передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

З-поміж іншого, Верховний Суд зазначив, що, задовольняючи вимогу ТОВ «Файненс Компані», суди не звернули увагу, що на момент розгляду заяви про зміну позивача (стягувача) у цій справі ПАТ «Сведбанк» (найменування якого змінено на ПАТ «Омега Банк») вибуло із спірних правовідносин на підставі ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 28 березня 2016 року, і відповідно до ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 27 серпня 2018 року новим позивачем (стягувачем) у справі є ТОВ «Глобус-А». Втім, втрата первісним кредитором процесуальних прав (процесуального статусу учасника спірних правовідносин) унаслідок невчинення певних процесуальних дій до моменту укладення договору відступлення права вимоги означає, що саме у такому обсязі новий кредитор може стати процесуальним правонаступником і автоматичного поновлення процесуальних прав за наслідком укладення договору відступлення права вимоги не відбувається. Проте встановлення наведених обставин у контексті застосування приписів статті 52 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) залишилося поза увагою як суду першої, так і суду апеляційної інстанцій (пункти 54-56).

Також Верховний Суд вважав за необхідне зауважити, що вирішення питання про заміну сторони (стягувача) здійснюється судом з урахуванням статей 74-79, 86 ГПК України, тобто шляхом перевірки та надання оцінки доказам, наданим на обґрунтування відповідної заяви, а встановлення обставин, за яких оспорюваний правочин попереднього кредитора [поточного позивача (стягувача)] може бути визнаний недійсним, за відсутності підтвердженого факту визнання його недійсним у встановленому законом порядку, не входить у межі дослідження під час розгляду такої заяви. Отже, під час вирішення питання про заміну позивача (стягувача) у справі необхідно встановити факт вибуття однієї сторони у судовому процесі у зв`язку з переходом до іншої особи прав та обов`язків вибулої сторони такого процесу в матеріальних правовідносинах (пункти 57, 58).

21. За результатами нового розгляду Господарський суд Дніпропетровської області постановив ухвалу від 08 грудня 2022 року (т. 12, а. с. 119-123), якою заяву ТОВ «Файненс Компані» про заміну позивача (стягувача) залишив без задоволення з тих підстав, що ПАТ «Омега Банк» вибуло із спірних процесуальних правовідносин на підставі ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 28 березня 2016 року, а відповідно до ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 27 серпня 2018 року новим позивачем (стягувачем) у справі є ТОВ «Глобус-А». Наведені ухвали Господарського суду Дніпропетровської області є чинними. Відтак відбулася втрата первісним кредитором своїх процесуальних прав (процесуального статусу позивача). ПАТ «Омега Банк» до укладення з ТОВ «Файненс Компані» договору відступлення права вимоги не вчинило певних процесуальних дій, спрямованих на відновлення свого процесуального статусу позивача (стягувача) у справі. Водночас позивачем (стягувачем) у справі є ТОВ «Глобус-А». Правовий зв`язок між ТОВ «Глобус-А» і ТОВ «Файненс Компані» відсутній, оскільки останній у матеріальних правовідносинах є правонаступником саме ПАТ «Омега Банк».

22. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 24 травня 2023 року (т. 13, а. с. 159-163) зазначену ухвалу від 08 грудня 2022 року у справі № 21/5005/2686/2012 скасовано. Замінено стягувача у виконавчому документі - наказі Господарського суду Дніпропетровської області від 11 березня 2013 року № 21/5005/2686/2012 з ПАТ «Сведбанк» на ТОВ «Файненс Компані». Постанова мотивована тим, що оскільки договір купівлі-продажу прав вимоги від 31 грудня 2014 року є нікчемним, а договір купівлі-продажу права вимоги від 04 липня 2015 року судом визнаний недійсним, то ТОВ «Скай Кепітал Менеджмент» не набуло права вимоги до відповідача - ТОВ «Глобус-РС» та не мало законних підстав для відступлення права вимоги на користь ФК «Фінактив», а останнє, у свою чергу, - на користь ТОВ «Глобус-А». Тобто кредитором ТОВ «Глобус-РС» за Кредитним договором залишилося ПАТ «Омега Банк», яке на підставі укладеного 07 березня 2019 року договору уступки права вимоги передало ТОВ «Файненс Компані» право вимоги виконання ТОВ «Глобус-РС» зобов`язань за Кредитним договором.

23. Постановою Верховного Суду від 05 вересня 2023 року (т. 14, а. с. 53-70) постанову Центрального апеляційного господарського суду від 24 травня 2023 року у справі № 21/5005/2686/2012 скасовано, а справу передано на новий розгляд до Центрального апеляційного господарського суду з тих підстав, що постанова апеляційного суду не містить доводів, за якими останній не погодився з висновками суду першої інстанції. Також апеляційний суд не дослідив питання щодо наявності / відсутності факту визнання недійсним договору від 27 липня 2017 року № 27/07/1 про відступлення права вимоги, за яким до ТОВ «Глобус-А» перейшло право вимоги до ТОВ «Глобус-РС». Крім того, Верховний Суд звернув увагу, що справу передано на новий розгляд лише в частині розгляду заяви ТОВ «Файненс Компані» про заміну позивача (стягувача) у справі, проте апеляційний суд здійснив заміну стягувача у виконавчому документі, хоча вчинення такої процесуальної дії з ініціативи суду не передбачено статтею 334 ГПК України.

24. За результатами нового розгляду Центральний апеляційний господарський суд постановою від 04 грудня 2023 року у справі № 21/5005/2686/2012 (т. 14, а. с. 111-116) ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 08 грудня 2022 року залишив без змін.

Суд зазначив про правильність висновку місцевого суду про те, що ПАТ «Омега Банк» вибуло із спірних процесуальних правовідносин на підставі ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 28 березня 2016 року, а відповідно до ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 27 серпня 2018 року новим позивачем (стягувачем) у справі стало ТОВ «Глобус-А». Зазначені ухвали Господарського суду Дніпропетровської області є чинними. Відтак первісний кредитор втратив свої процесуальні права учасника спірних правовідносин, оскільки до укладення з ТОВ «Файненс Компані» договору відступлення права вимоги не вчинив певних процесуальних дій, спрямованих на відновлення свого процесуального статусу позивача (стягувача) у справі. На час розгляду цієї заяви позивачем (стягувачем) у справі є ТОВ «Глобус-А». Встановлення недійсності договору від 27 липня 2017 року № 27/07/1 про відступлення права вимоги, укладеного ФК «Фінактив» з ТОВ «Глобус-А», за відсутності підтвердженого факту визнання його недійсним у встановленому законом порядку, не входить у межі дослідження судом під час розгляду заяви ТОВ «Файненс Компані» про заміну сторони (стягувача) у справі. Правовий зв`язок між ТОВ «Глобус-А» і ТОВ «Файненс Компані» відсутній, оскільки в матеріальних правовідносинах останній є правонаступником саме ПАТ «Омега Банк», а не ТОВ «Глобус-А».

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

25. ТОВ «Файненс Компані» звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (далі - Касаційний господарський суд) з касаційною скаргою на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 08 грудня 2022 року та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 04 грудня 2023 року у справі № 21/5005/2686/2012, в якій просить скасувати зазначені судові рішення, прийняти нове рішення, яким свою заяву про заміну позивача (стягувача) у справі № 21/5005/2686/2012 задовольнити повністю: замінити позивача у справі № 21/5005/2686/2012 на ТОВ «Файненс Компані»; замінити стягувача у наказі № 21/5005/2686/2012, виданому Господарським судом Дніпропетровської області, на ТОВ «Файненс Компані»; замінити стягувача у виконавчому провадженні № 40144750 на ТОВ «Файненс Компані».

26. Касаційна скарга обґрунтована тим, що суди попередніх інстанцій не встановили обставин щодо набуття саме ТОВ «Файненс Компані» прав вимоги у матеріальних правовідносинах, що є підставою для заміни сторони у справі; дійшли помилкових висновків про необхідність визнання недійсним укладеного між ФК «Фінактив» та ТОВ «Глобус-А» договору; не врахували, що збереження статусу позивача (стягувача) у справі за ТОВ «Глобус-А» неможливе, зважаючи на встановлений судами факт нікчемності (недійсності) договорів купівлі-продажу прав вимоги від 31 грудня 2014 року та від 04 липня 2015 року; не встановили, що ТОВ «Файненс Компані» із заявою про заміну позивача (стягувача) звернулось у межах строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання та просило, зокрема, замінити його як стягувача у ньому.

27. На підтвердження помилковості висновків судів першої та апеляційної інстанцій скаржник посилається, зокрема, на постанову Касаційного господарського суду від 17 січня 2020 року у справі № 31/287-10, в якій останній, застосовуючи відповідні положення статей 512, 514 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), вказав на наявність обґрунтованих підстав для заміни сторони, адже право на відчуження права вимоги було лише в банку, який реалізував таке право, відчуживши право вимоги на користь особи, яка звернулася в межах справи № 31/287-10 із заявою про заміну сторони - ТОВ «Файненс Компані». Також скаржник посилається на постанови Касаційного господарського суду від 25 вересня 2018 року у справі № 01/5026/1159/2011, Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду (далі - Касаційний цивільний суд) від 18 грудня 2019 року у справі № 462/6489/15-ц, від 29 червня 2021 року у справі № 753/20537/18, від 11 листопада 2019 року у справі № 760/16751/15-ц, від 18 листопада 2021 року у справі № 752/3582/14-ц, Великої Палати Верховного Суду від 11 січня 2022 року у справі № 910/10784/16, від 18 січня 2022 року у справі № 34/425 та на ухвали Касаційного цивільного суду від 20 грудня 2021 року у справі № 1005/7133/2012, від 20 січня 2022 року у справі № 1005/7134/2012 із подібною правовою позицією у схожих або аналогічних правовідносинах.

Рух справи у Верховному Суді

28. Касаційний господарський суд ухвалою від 05 лютого 2024 року відкрив провадження за зазначеною касаційною скаргою.

29. Ухвалою Касаційного господарського суду від 06 березня 2024 року справу передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду з підстав, передбачених частиною третьою статті 302ГПК України.

30. Зокрема, Касаційний господарський суд виявив, що у практиці застосування цим судом статті 52 ГПК України та Касаційним цивільним судом аналогічної статті 55 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) (якими врегульовано процесуальне правонаступництво) наявні протилежні правові позиції щодо заміни позивача у справі за подібних обставин та у подібних правовідносинах.

31. Так, у постанові від 02 серпня 2022 року у цій справі Касаційний господарський суд вказав, що на момент розгляду заяви про зміну позивача (стягувача) у цій справі ПАТ «Сведбанк» (найменування якого змінено на ПАТ «Омега Банк») вибуло із спірних правовідносин на підставі ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 28 березня 2016 року, і відповідно до ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 27 серпня 2018 року новим позивачем (стягувачем) у справі є ТОВ «Глобус-А». Водночас втрата первісним кредитором процесуальних прав (процесуального статусу учасника спірних правовідносин) унаслідок невчинення певних процесуальних дій до моменту укладення договору відступлення права вимоги означає, що саме у такому обсязі новий кредитор може стати процесуальним правонаступником і автоматичного поновлення процесуальних прав за наслідком укладення договору відступлення права вимоги не відбувається. До того ж встановлення обставин, за яких оспорюваний правочин попереднього кредитора [поточного позивача (стягувача)] може бути визнаний недійсним, за відсутності підтвердженого факту визнання його недійсним у встановленому законом порядку, не входить у межі дослідження під час розгляду такої заяви. Отже, під час вирішення питання про заміну позивача (стягувача) у справі необхідно встановити факт вибуття однієї сторони у судовому процесі у зв`язку з переходом до іншої особи прав та обов`язків вибулої сторони такого процесу в матеріальних правовідносинах.

32. Подібна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у постанові від 04 жовтня 2023 року у справі № 908/3929/14, а також Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 16 лютого 2021 року у справі № 911/3411/14.

33. Натомість протилежні висновки із цього правового питання містяться у постановах Касаційного господарського суду від 17 січня 2020 року у справі № 31/287-10, Касаційного цивільного суду від 18 листопада 2021 року у справі № 752/3582/14-ц та ухвалах Касаційного цивільного суду від 20 грудня 2021 року у справі № 1005/7133/2012 та від 20 січня 2022 року у справі № 1005/7134/2012.

34. Наприклад, згідно з постановою Касаційного цивільного суду від 18 листопада 2021 року у справі № 752/3582/14-ц Голосіївський районний суд міста Києва ухвалою від 07 березня 2017 року задовольнив заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Локо» (далі - ТОВ «ФК «Локо») про заміну сторони виконавчого провадження зі стягувача ПАТ «Омега Банк» на ТОВ «ФК «Локо». ТОВ «Файненс Компані», посилаючись на укладення між ПАТ «Омега Банк» та ТОВ «Файненс Компані» договору від 07 березня 2019 року № 1 про відступлення прав вимоги, на обставини нікчемності договору купівлі-продажу права вимоги від 31 грудня 2014 року, укладеного між ПАТ «Омега Банк» та ФК «Іпотека Кредит», та на визнання недійсним договору купівлі-продажу права вимоги від 04 липня 2015 року, укладеного між ФК «Іпотека Кредит» та ТОВ «Скай Кепітал Менеджмент», просило замінити позивача в справі з ПАТ «Омега Банк» на ТОВ «Файненс Компані» та стягувача у виконавчому провадженні з ТОВ «ФК «Локо» на ТОВ «Файненс Компані».

35. Касаційний цивільний суд у постанові від 18 листопада 2021 року у справі № 752/3582/14-ц, залишаючи без змін постанову апеляційного суду, якою замінено стягувача у виконавчому провадженні № 4425132 з ТОВ «ФК «Локо» на ТОВ «Файненс Компані», виходив, зокрема, з того, що право вимоги за кредитним договором не перейшло і не могло перейти до ТОВ «Скай Кепітал Менеджмент», відповідно - і до ТОВ «ФК «Локо». Суд відхилив доводи касаційної скарги про те, що заміна сторони у виконавчому провадженні у 2017 році відбулася саме на підставі договору купівлі-продажу прав вимоги від 23 серпня 2016 року, укладеного між ТОВ «Скай Кепітал Менеджмент» та ТОВ «ФК «Локо», який не визнаний судом недійсним та не підпадає під ознаки нікчемності.

36. Тобто за наявності чинної ухвали місцевого суду про заміну сторони виконавчого провадження зі стягувача ПАТ «Омега Банк» на ТОВ «ФК «Локо» та дійсного договору купівлі-продажу прав вимоги від 23 серпня 2016 року, укладеного між ТОВ «Скай Кепітал Менеджмент» та ТОВ «ФК «Локо», надавши оцінку правомірності переходу права вимоги, Касаційний цивільний суд дійшов висновку про наявність підстав для заміни стягувача на ТОВ «Файненс Компані».

37. За змістом постанови Касаційного господарського суду від 17 січня 2020 року у справі № 31/287-10 ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 20 листопада 2015 року здійснено заміну сторони виконавчого провадження № 43754833, а саме стягувача - ПАТ «Омега Банк» замінено на ТОВ «Скай Кепітал Менеджмент». У подальшому ухвалою місцевого господарського суду від 02 січня 2019 року замінено сторону виконавчого провадження № 43754833, а саме стягувача - ТОВ «Скай Кепітал менеджмент» замінено його правонаступником - ТОВ «Оптіма Люкс». Підставою для заміни стягувача (позивача у справі) був договір про відступлення права вимоги, укладений 09 листопада 2018 року між ТОВ «Скай Кепітал Менеджмент» і ТОВ «Оптіма Люкс».

38. ТОВ «Файненс Компані», посилаючись на договір відступлення прав вимоги, укладений 07 березня 2019 року між ПАТ «Омега Банк» та ТОВ «Файненс Компані», на обставини нікчемності договору купівлі-продажу права вимоги від 31 грудня 2014 року, укладеного між ПАТ «Омега Банк» та ФК «Іпотека Кредит», та на визнання недійсним договору купівлі-продажу права вимоги від 04 липня 2015 року, укладеного між ФК «Іпотека Кредит» та ТОВ «Скай Кепітал Менеджмент», просило замінити сторону у виконавчому провадженні у справі № 31/287-10 на правонаступника - ТОВ «Файненс Компані».

39. Касаційний господарський суд у постанові від 17 січня 2020 року у справі № 31/287-10, залишаючи без змін постанову апеляційного господарського суду, якою замінено стягувача у виконавчому провадженні № 43754833 на ТОВ «Файненс Компані», виходив з того, що ПАТ «Омега Банк» було власником права вимоги до відповідача у цій справі, а тому воно правомірно відчужило зазначене право заявникові - ТОВ «Файненс Компані», отже, заяву про заміну сторони виконавчого провадження має бути задоволено.

40. Тобто за наявності чинної ухвали місцевого господарського суду від 02 січня 2019 року про заміну стягувача - сторони виконавчого провадження на ТОВ «Оптіма Люкс», дійсного договору про відступлення права вимоги від 09 листопада 2018 року, укладеного між ТОВ «Скай Кепітал Менеджмент» та ТОВ «Оптіма Люкс», Касаційний господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для заміни стягувача на ТОВ «Файненс Компані».

41. Отже, існує неоднакове застосування судами касаційної інстанції положень процесуального законодавства щодо процесуального правонаступництва, крім того, наявні два взаємовиключні підходи щодо заміни одних і тих же осіб у справах з подібними правовідносинами.

42. У зв`язку з викладеним колегія суддів Касаційного господарського суду, розглядаючи справу № 21/5005/2686/2012, вважає за доцільне відступити від наведених висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Касаційного цивільного суду від 18 листопада 2021 року у справі № 752/3582/14-ц таКасаційного господарського суду від 17 січня 2020 року у справі № 31/287-10.

43. Ухвалою від 04 квітня 2024 року Велика Палата Верховного Суду прийняла справу № 21/5005/2686/2012 та призначила її до розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу

44. ТОВ «Глобус-РС» подало відзив на касаційну скаргу ТОВ «Файненс Компані», у якому просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

45. Зазначає, що ПАТ «Сведбанк» (найменування якого змінено на ПАТ «Омега Банк») вибуло із спірних правовідносин на підставі ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 28 березня 2016 року, і відповідно до ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 27 серпня 2018 року новим позивачем (стягувачем) у справі є ТОВ «Глобус-А». Зазначені ухвали суду першої інстанції є чинними. Відтак відбулася втрата первісним кредитором своїх процесуальних прав (процесуального статусу учасника спірних правовідносин). А переоцінка обставин, встановлених судовим рішенням, яке набуло законної сили, не належить до компетенції суду першої інстанції.

46. Також ПАТ «Омега Банк» припинено як юридична особа. Заміна сторони у справі на особу, щодо якої прийнято рішення про припинення шляхом ліквідації, жодним нормативним актом не передбачена.

ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо відчуження майнових прав

47. Відповідно до частини першої статті 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є речі, гроші, цінні папери, цифрові речі, майнові права, роботи та послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні та нематеріальні блага.

48. Згідно із частиною першою статті 178 ЦК України об`єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, або не обмежені в обороті, або не є невід`ємними від фізичної чи юридичної особи.

49. Відповідно до статті 190 ЦК України майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами.

50. Наведені норми права встановлюють спільний режим правового регулювання для речей та майнових прав. Речі та майнові права охоплюються спільним родовим поняттям майно, є об`єктами цивільних прав та можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином.

51. Згідно із частиною першою статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

52. За змістом пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

53. Відповідно до частини першої статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

54. Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

55. Відповідно до абзацу другого частини другої статті 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» у цьому законі майновими правами, які можуть оцінюватися, визнаються будь-які права, пов`язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі право вимоги.

56. Згідно з наведеними приписами право вимоги у зобов`язанні є майновим правом (майном), яке має цивільну оборотоздатність та може вільно відчужуватися з урахуванням обмежень, встановлених нормами глави 47 ЦК України. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, на підставі договору купівлі-продажу, дарування, міни (пункти 56, 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18).

57. Відступлення права вимоги (цесія) - це сам факт заміни особи в зобов`язанні, який є правовим результатом відповідного договору. Цесія не є окремим самостійним договором. Норми ЦК України про відступлення права вимоги повинні застосовуватися саме до відповідного договору (купівлі-продажу, дарування, міни тощо), правовим результатом якого є цесія (пункти 73, 74 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08 серпня 2023 у справі № 910/19199/21).

Щодо способів захисту у разі недійсності правочину відчуження майнових прав

58. Згідно із частинами другою - третьою статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

59. Частиною першою статті 216 ЦК України визначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

60. Відповідно до статті 330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

61. Згідно зі статтею 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

62. Відповідно до частини першої статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

63. Як зазначено вище (пункт 50 постанови), майнові права є різновидом майна та мають спільний режим правового регулювання з іншими його видами, зокрема такими, як речі, гроші тощо. Отже, зазначені вище правові норми, які регулюють відносини повернення або витребування майна, також поширюють свою дію на відносини повернення або витребування майнових прав.

64. Якщо майно (майнове право) було відчужено власником за недійсним (нікчемним) правочином, то він може повернути це майно в порядку реституції, передбаченому частиною першою статті 216 ЦК України, лише у випадку, якщо воно продовжує перебувати у володінні особи, яка придбала його за таким правочином. У разі якщо таке майно (майнове право) було в подальшому відчужено іншій особі, яка не є стороною недійсного (нікчемного) правочину, то власник може витребувати це майно лише в порядку, передбаченому статтями 387, 388 ЦК України. Якщо таке майно (майнове право) не підлягає витребуванню відповідно до статті 388 ЦК України, то добросовісний набувач відповідно до статті 330 цього Кодексу набуває право власності на нього.

65. Подібні висновки неодноразово висловлювала Велика Палата Верховного Суду, зокрема, в постанові від 21 вересня 2022 року № 908/976/19, провадження № 12-10гс21. Так, у пункті 3.15 зазначеної постанови Велика Палата Верховного Суду виснувала, що права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захисту шляхом задоволення позову до добросовісного набувача з використанням правового механізму, передбаченого статтями 215, 216 ЦК України. Власник майна може витребувати належне йому майно від будь-якої особи, яка є останнім набувачем майна та яка набула його з незаконних підстав, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене попередніми набувачами, та без визнання попередніх угод щодо спірного майна недійсними. До того ж правило частини першої статті 216 ЦК України не може застосовуватися як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке в подальшому відчужене набувачем третій особі, оскільки надає право повернення майна лише стороні правочину, який визнано недійсним. Захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК України.

Щодо процесуального правонаступництва

66. Згідно зі статтею 52 ГПК України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку правонаступник замінив. Про заміну або про відмову в заміні учасника справи його правонаступником суд постановляє ухвалу.

67. Відповідно до частини першої статті 334 ГПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.

68. З наведених норм права випливає, що коли кредитор у спірному матеріальному зобов`язанні (цивільному, господарському тощо) відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України замінений внаслідок відступлення права вимоги, то суд в порядку процесуального правонаступництва замінює такого учасника справи, виконавчого провадження його правонаступником, про що постановляє ухвалу. Внаслідок цього процесуальні права та обов`язки у справі, виконавчому провадженні, які мав такий учасник переходять до його процесуального правонаступника.

69. Отже, перехід процесуальних прав і обов`язків у справі, виконавчому провадженні до процесуального правонаступника безпосередньо залежить від переходу до нього матеріальних прав та обов`язків, зокрема права вимоги у зобов`язанні внаслідок його відступлення.

70. Як зазначено вище (пункт 64 постанови), якщо кредитор відчужив право вимоги у зобов`язанні за недійсним (нікчемним) правочином, і в подальшому це право вимоги було відчужено іншій особі, яка не є стороною недійсного (нікчемного) правочину, то кредитор може повернути собі таке право вимоги лише за результатами його витребування в порядку, передбаченому статтями 387, 388 ЦК України; а у разі, якщо таке право вимоги не підлягає витребуванню відповідно до зазначених норм, то інша особа (добросовісний набувач) набуває право на нього відповідно до статті 330 ЦК України.

71. Отже, до переходу до кредитора права вимоги у зобов`язанні в порядку його витребування за статтями 387, 388 ЦК України таке право вимоги знаходиться у володінні набувача цього права вимоги, відповідно процесуальні права і обов`язки у справі, виконавчому провадженні також до кредитора як процесуального правонаступника не переходять.

Щодо суті спору

72. Як встановлено судами попередніх інстанцій, права вимоги у зобов`язаннях за Кредитним договором, які були ПАТ «Омега Банк» відчужені за нікчемним договором від 31 грудня 2014 року з ФК «Іпотека Кредит», в подальшому були неодноразово перепродані, та останнього разу придбані ТОВ «Глобус-А» за договором № 27/07/1 від 27 липня 2017 року.

73. На підставі цього ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 27 серпня 2018 року у справі № 21/5005/2686/2012 замінено стягувача у виконавчому провадженні з ТОВ «Скай Кепітал Менеджмент» на його процесуального правонаступника - ТОВ «Глобус-А».

74. ПАТ «Омега Банк» та ТОВ «Файненс Компані» дій, спрямованих на витребування від ТОВ «Глобус-А» зазначених прав вимоги у зобов`язаннях за Кредитним договором, не вчиняли.

75. Отже, зазначені права вимоги у зобов`язаннях за Кредитним договором до ПАТ «Омега Банк» та ТОВ «Файненс Компані» в порядку їх витребування від ТОВ «Глобус-А» не перейшли, відповідно процесуальні права і обов`язки у справі № 21/5005/2686/2012 та виконавчому провадженні також до цих осіб не перейшли.

76. За цих обставин суди попередніх інстанцій правильно застосували до спірних правовідносин приписи чинного законодавства України та дійшли обґрунтованих висновків про відсутність правових підстав для задоволення заяви ТОВ «Файненс Компані» про заміну позивача (стягувача) у справі.

Щодо відступу від висновків Верховного Суду

77. Подібні висновки висловлені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 лютого 2021 року у справі № 911/3411/14 та Касаційного господарського суду від 04 жовтня 2023 року у справі № 908/3929/14.

78. Натомість Касаційний цивільний суд у постанові від 18 листопада 2021 року у справі № 752/3582/14-ц, ухвалах від 20 грудня 2021 року у справі № 1005/7133/2012, від 20 січня 2022 року у справі № 1005/7134/2012 та Касаційний господарський суд у постанові від 17 січня 2020 року у справі № 31/287-10 зробили неправильні висновки щодо застосування норм статей 55, 442 ЦПК України та статей 52, 334 ГПК України у подібних правовідносинах, внаслідок чого були задоволені заяви ТОВ «Файненс Компані» про заміну позивача (стягувача) у наведених справах з тих підстав, що ПАТ «Омега Банк» відчужило права вимоги за нікчемним правочином, тому інші особи, які в подальшому придбали ці права вимоги за договорами купівлі-продажу, не могли їх отримати, відповідно ці особи (позивачі, стягувачі) підлягають заміні на їх процесуального правонаступника - ТОВ «Файненс Компані».

79. Оскільки зазначені висновки щодо застосування норм статей 55, 442 ЦПК України та статей 52, 334 ГПК України у подібних правовідносинах не відповідають наведеним вище висновкам у цій справі, Велика Палата Верховного Суду відступає від них.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

80. Відповідно до частин першої та другої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

81. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

82. Згідно зі статтею 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

83. Велика Палата Верховного Суду вважає, що суди попередніх інстанцій правильно застосували до спірних правовідносин норми чинного законодавства України та дійшли обґрунтованих висновків про відсутність правових підстав для задоволення заяви ТОВ «Файненс Компані» про заміну позивача (стягувача) у справі.

Щодо судових витрат

84. З огляду на залишення касаційної скарги без задоволення судовий збір за її подання покладається на ТОВ «Файненс Компані».

Керуючись статтями 300-302, 308, 309, 314-317 Господарського процесуального кодексу України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Файненс Компані» залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 08 грудня 2022 року та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 04 грудня 2023 року у справі № 21/5005/2686/2012 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Ю. Л. Власов Судді: О. О. Банасько М. В. Мазур О. Л. Булейко С. Ю. Мартєв І. А. Воробйова С. О. Погрібний М. І. Гриців І. В. Ткач Ж. М. Єленіна В. Ю. Уркевич В. В. Король Є. А. Усенко С. І. Кравченко Н. В. Шевцова О. В. Кривенда

Джерело: ЄДРСР 123313983

[ANTIRAID]

Нарешті Велика палата повертається до застосування норм закону, а не натягуванню сови на глобус й послідовного виконання сторонами своїх обов'язків.

Велика палата зазначила:

64. Якщо майно (майнове право) було відчужено власником за недійсним (нікчемним) правочином, то він може повернути це майно в порядку реституції, передбаченому частиною першою статті 216 ЦК України, лише у випадку, якщо воно продовжує перебувати у володінні особи, яка придбала його за таким правочином. У разі якщо таке майно (майнове право) було в подальшому відчужено іншій особі, яка не є стороною недійсного (нікчемного) правочину, то власник може витребувати це майно лише в порядку, передбаченому статтями 387, 388 ЦК України. Якщо таке майно (майнове право) не підлягає витребуванню відповідно до статті 388 ЦК України, то добросовісний набувач відповідно до статті 330 цього Кодексу набуває право власності на нього.

70. Як зазначено вище (пункт 64 постанови), якщо кредитор відчужив право вимоги у зобов`язанні за недійсним (нікчемним) правочином, і в подальшому це право вимоги було відчужено іншій особі, яка не є стороною недійсного (нікчемного) правочину, то кредитор може повернути собі таке право вимоги лише за результатами його витребування в порядку, передбаченому статтями 387, 388 ЦК України; а у разі, якщо таке право вимоги не підлягає витребуванню відповідно до зазначених норм, то інша особа (добросовісний набувач) набуває право на нього відповідно до статті 330 ЦК України.

71. Отже, до переходу до кредитора права вимоги у зобов`язанні в порядку його витребування за статтями 387, 388 ЦК України таке право вимоги знаходиться у володінні набувача цього права вимоги, відповідно процесуальні права і обов`язки у справі, виконавчому провадженні також до кредитора як процесуального правонаступника не переходять.

[ANTIRAID]

06 листопада 2024 року

м. Київ

ОКРЕМА ДУМКА
(збіжна)

судді Великої Палати Верховного Суду Банаська О. О.

Справа № 21/5005/2686/2012

Провадження № 12-11гс24

ПІДСТАВИ ДЛЯ ВИСЛОВЛЕННЯ ОКРЕМОЇ ДУМКИ

1. Погоджуюся з висновками більшості суддів Великої Палати Верховного Суду щодо відсутності підстав для задоволення касаційної скарги ТОВ "Файненс компані" та залишення оскаржуваних судових рішень судів попередніх інстанцій без змін.

2. Проте вважаю хибними висновки Великої Палати Верховного Суду

щодо:

- безумовного віднесення зазначеного у пункті 1 частини першої

статті 512 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) права вимоги до майнового права;

- можливості витребування права вимоги в порядку, передбаченому статтями 387, 388 ЦК України, у разі недійсності правочину з відчуження майнових прав;

? відсутності переходу до кредитора процесуальних прав і обов`язків у справі, виконавчому провадженні до переходу до нього права вимоги у зобов`язанні в порядку його витребування за статтями 387, 388 ЦК України.

3. На моє переконання, наведені висновки не враховують правової природи права вимоги, особливостей його цивільного обороту як речі та можливостей витребування права вимоги в порядку, передбаченому статтями 387, 388 ЦК України та здійснення заміни неналежної сторони належною у разі недійсності правочину з відчуження майнових прав.

4. З огляду на викладене щодо наведених питань висловлюю окрему думку виходячи з таких міркувань.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Хронологія відчуження права вимоги та заміни сторони правонаступником

5. 25 лютого 2013 року Господарський суд Дніпропетровської області ухвалив рішення у справі № 21/5005/2686/2012, яким задовольнив позов Публічного акціонерного товариства "Сведбанк" (далі - ПАТ "Сведбанк"), найменування

якого згодом було змінено на Публічне акціонерне товариство "Омега банк"

(далі - ПАТ "Омега банк", стягувач 1) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобус-РС" (далі - ТОВ "Глобус-РС", боржник) про стягнення заборгованості

за кредитним договором від 28 грудня 2006 року № 221-060/06-КН (далі - кредитний договір), укладеним між Акціонерним комерційним банком "ТАС-Комерцбанк" (найменування змінено на ПАТ "Сведбанк") і ТОВ "Глобус-РС". Стягнув

з ТОВ "Глобус-РС" на користь ПАТ "Сведбанк" 5 773 140,99 грн кредитної заборгованості шляхом звернення стягнення на заставне майно, а також

64 380,00 грн судового збору.

6. 11 березня 2013 року на виконання рішення суду видано накази, які пред`явлено до примусового виконання.

7. Постановою Правління Національного банку України від 02 березня 2015 року

№ 152 ПАТ "Омега банк" віднесено до неплатоспроможних банків, а рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд)

від 02 березня 2015 року № 52 "Про запровадження тимчасової адміністрації у

ПАТ "Омега банк" з 03 березня 2015 року розпочато процедуру виведення

ПАТ "Омега банк" з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації та призначено уповноважену особу Фонду в ПАТ "Омега банк".

8. 31 грудня 2014 року між ПАТ "Омега банк" і Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Іпотека кредит" (далі - ФК "Іпотека кредит", стягувач 2) укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, за умовами якого

банк відчужив на користь нового кредитора право вимоги до ТОВ "Глобус-РС" за кредитним договором та договорами, укладеними на виконання основного зобов`язання.

9. 04 липня 2015 року між ФК "Іпотека кредит" і Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Скай кепітал менеджмент"

(далі - ТОВ "Скай кепітал менеджмент", стягувач 3) укладено договір

купівлі-продажу прав вимоги, за умовами якого до останнього перейшло право вимоги до ТОВ "Глобус-РС" за кредитним договором та договорами, укладеними на виконання основного зобов`язання.

10. Рішенням від 08 квітня 2015 року уповноважена особа Фонду на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ "Омега банк" за результатами проведеної перевірки виявила, що договір купівлі-продажу прав вимоги від 31 грудня 2014 року, укладений між ПАТ "Омега банк" та ФК "Іпотека кредит", є нікчемним з підстав, визначених пунктами 1, 3 частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

11. Відповідно до пункту 4 частини другої статті 37 та на виконання пункту 1 частини четвертої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів

фізичних осіб" уповноважена особа Фонду повідомленнями від 21 травня № 582

та від 22 липня 2015 року № 1360 відповідно сповістила ФК "Іпотека кредит"

про виявлення перевіркою нікчемності договору купівлі-продажу прав вимоги

від 31 грудня 2014 року з підстав, визначених частиною третьою статті 38 зазначеного Закону.

12. Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 28 липня 2015 року у справі № 826/12348/15, залишеною в силі Київським апеляційним адміністративним судом ухвалою від 30 вересня 2015 року та Вищим адміністративним судом України ухвалою від 25 лютого 2016 року, визнав протиправним та скасував рішення уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ "Омега банк" щодо визнання нікчемним договору купівлі-продажу прав вимоги від 31 грудня 2014 року, укладеного між ПАТ "Омега банк" та ФК "Іпотека кредит".

13. Ухвалою від 28 березня 2016 року Господарський суд Дніпропетровської області замінив стягувача у виконавчому провадженні - ПАТ "Сведбанк" на його правонаступника - ФК "Іпотека кредит", а ухвалою від 26 липня 2016 року

замінив стягувача у виконавчому провадженні - ФК "Іпотека кредит" на його правонаступника - ТОВ "Скай кепітал менеджмент".

14. 27 липня 2017 року між ТОВ "Скай кепітал менеджмент" і Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінактив" (далі - ФК "Фінактив", стягувач 4) укладено договір № 27/07 про відступлення прав вимоги, за яким передано право вимоги за кредитним договором та договорами, укладеними для забезпечення виконання основного зобов`язання.

15. Того ж дня між ФК "Фінактив" і Товариством з обмеженою відповідальністю "Глобус-А" (далі - ТОВ "Глобус-А", стягувач 5) укладено договір № 27/07/1 про відступлення прав вимоги, за умовами якого ТОВ "Глобус-А" набуло належні

ФК "Фінактив" всі права вимоги до ТОВ "Глобус-РС" за кредитним договором.

16. Ухвалою від 27 серпня 2018 року Господарський суд Дніпропетровської області замінив стягувача у виконавчому провадженні - ТОВ "Скай кепітал менеджмент" на його правонаступника - ТОВ "Глобус-А".

17. Постановою від 14 лютого 2019 року Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області повернув стягувачу (ТОВ "Глобус-А") за його заявою виконавчий документ - наказ Господарського суду Дніпропетровської області від 11 березня 2013 року у справі № 21/5005/2686/2012.

18. Господарський суд міста Києва рішенням від 04 вересня 2018 року та Північний апеляційний господарський суд постановою від 23 квітня 2019 року у справі

№ 910/10364/16 визнали недійсним договір купівлі-продажу прав вимоги

від 31 грудня 2014 року, укладений між ПАТ "Омега банк" і ФК "Іпотека кредит",

та договір купівлі-продажу прав вимоги від 04 липня 2015 року, укладений між

ФК "Іпотека кредит" і ТОВ "Скай кепітал менеджмент".

19. Постановою від 24 липня 2019 року Верховний Суд скасував рішення Господарського суду міста Києва від 04 вересня 2018 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 23 квітня 2019 року у справі № 910/10364/16 у частині задоволення позову щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу прав вимоги від 31 грудня 2014 року, укладеного між ПАТ "Омега банк" і

ТОВ "Фінансова компанія "Іпотека кредит". Ухвалив у відповідній частині нове рішення, яким відмовив у визнанні недійсним цього договору, з підстав, що він є нікчемним. В іншій частині постанову апеляційного суду від 23 квітня 2019 року залишив у силі.

20. 07 березня 2019 року між ПАТ "Омега банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Файненс компані" (далі - ТОВ "Файненс компані") за результатами проведеного аукціону укладено договір № 1 відступлення прав вимоги банку до позичальників, у тому числі й права вимоги до ТОВ "Глобус-РМ" за кредитним договором та договорами забезпечення.

Короткий зміст та підстави заяви про заміну позивача (стягувача) у справі

21. 29 вересня 2021 року ТОВ "Файненс компані" (стягувач 6) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області із заявою про заміну позивача (стягувача) у справі, в якій просило замінити позивача (стягувача) у справі

№ 21/5005/2686/2012 та стягувача у виконавчому провадженні № 40144750 на

ТОВ "Файненс Компані".

22. Заява ТОВ "Файненс компані" мотивована тим, що після підтвердження судовими рішеннями у справі № 910/10364/16 факту нікчемності договору

купівлі-продажу прав вимоги від 31 грудня 2014 року власником права вимоги

до ТОВ "Глобус-РС" залишилось ПАТ "Омега банк". Оскільки за результатами проведеного аукціону з реалізації активів ПАТ "Омега банк" переможцем

визнано ТОВ "Файненс компані", про що з останнім 07 березня 2019 року

укладений договір № 1 відступлення прав вимоги, правонаступником позивача (стягувача - ПАТ "Омега банк") у справі № 21/5005/2686/2012 є саме ТОВ "Файненс компані".

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції, постановленої під час первинного розгляду справи

23. 02 грудня 2021 року Господарський суд Дніпропетровської області постановив ухвалу, якою частково задовольнив заяву ТОВ "Файненс компані" про заміну позивача (стягувача) у справі; замінив позивача у справі № 21/5005/2686/2012 на ТОВ "Файненс компані"; відмовив у задоволенні заяви в частині вимог про заміну стягувача у виконавчому провадженні № 40144750 з підстав відсутності інформації про відкрите виконавче провадження з виконання наказу від 11 березня 2013 року у цій справі, а отже, неможливістю заміни сторони виконавчого провадження.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції, постановленої під час первинного розгляду справи

24. Постановою від 18 квітня 2022 року Центральний апеляційний господарський суд апеляційні скарги ТОВ "Глобус-РМ" і ТОВ "Глобус-А" залишив без задоволення,

а ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 02 грудня

2021 року - без змін.

Короткий зміст постанови суду касаційної інстанції, прийнятої під час первинного розгляду справи

25. Постановою від 02 серпня 2022 року Касаційний господарський суд у

складі Верховного Суду скасував постанову Центрального апеляційного господарського суду від 18 квітня 2022 року та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 02 грудня 2021 року у справі № 21/5005/2686/2012

у частині задоволення заяви про заміну позивача (стягувача) у справі; справу в частині розгляду заяви ТОВ "Файненс компані" про заміну позивача (стягувача) у справі передав на новий розгляд до місцевого господарського суду.

26. Верховний Суд, з-поміж іншого, зазначив, що суди попередніх інстанцій під час задоволення вимог заяви ТОВ "Файненс компані" не звернули увагу, що на час її розгляду ПАТ "Сведбанк" (найменування якого змінено на ПАТ "Омега банк") вибуло із спірних правовідносин на підставі ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 28 березня 2016 року і відповідно до ухвали цього суду від 27 серпня

2018 року новим позивачем (стягувачем) у справі є ТОВ "Глобус-А".

27. Також Верховний Суд зауважив, що втрата первісним кредитором процесуальних прав (процесуального статусу учасника спірних правовідносин) унаслідок невчинення певних процесуальних дій до моменту укладення договору відступлення права вимоги означає, що саме у такому обсязі новий кредитор

може стати процесуальним правонаступником і автоматичного поновлення процесуальних прав за наслідком укладення договору відступлення права

вимоги не відбувається. Проте встановлення цих обставин у контексті

застосування приписів статті 52 Господарського процесуального кодексу України

(далі - ГПК України) залишили поза увагою як місцевий суд, так і суд апеляційної інстанції.

28. Крім того, Верховний Суд звернув увагу, що вирішення питання про заміну сторони (стягувача) здійснюється судом з урахуванням положень статей 74-79,

86 ГПК України, тобто шляхом перевірки та надання оцінки доказам, наданим в обґрунтування відповідної заяви, а встановлення обставин, за яких оспорений правочин попереднього кредитора (поточного позивача / стягувача) може бути визнаний недійсним, за відсутності підтвердженого факту визнання його недійсним у встановленому законом порядку, не входить у межі дослідження під час розгляду такої заяви. Тож при вирішенні питання про заміну позивача (стягувача) у справі необхідно встановити факт вибуття однієї сторони у судовому процесі у зв`язку з переходом до іншої особи прав та обов`язків вибулої сторони такого процесу у матеріальних правовідносинах.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції, постановленої за результатом нового розгляду справи

29. 08 грудня 2022 року Господарський суд Дніпропетровської області постановив ухвалу, якою залишив без задоволення заяву ТОВ "Файненс компані" про заміну позивача (стягувача) з тих підстав, що ПАТ "Омега банк" вибуло із спірних правовідносин на підставі ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 28 березня 2016 року, а відповідно до ухвали цього суду від 27 серпня 2018 року новим позивачем (стягувачем) у справі є ТОВ "Глобус-А".

30. Як зауважив суд першої інстанції, наведені ухвали Господарського суду Дніпропетровської області є чинними. Відтак відбулась втрата первісним кредитором своїх процесуальних прав (процесуального статусу позивача). При цьому ПАТ "Омега банк" до укладення з ТОВ "Файненс компані" договору відступлення права вимоги не вчинило певних процесуальних дій, спрямованих на відновлення свого процесуального статусу позивача (стягувача) у справі.

31. Водночас позивачем (стягувачем) у справі є ТОВ "Глобус-А". Правовий зв`язок між ТОВ "Глобус-А" і ТОВ "Файненс компані" відсутній, оскільки останнє у матеріальних правовідносинах є правонаступником саме ПАТ "Омега банк".

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції, прийнятої за результатом нового розгляду справи

32. Постановою від 24 травня 2023 року Центральний апеляційний господарський суд скасував ухвалу від 08 грудня 2022 року у справі № 21/5005/2686/2012.

Замінив стягувача у виконавчому документі - наказі Господарського суду Дніпропетровської області від 11 березня 2013 року № 21/5005/2686/2012 з

ПАТ "Сведбанк" на ТОВ "Файненс компані".

33. Апеляційний господарський суд зазначив, що оскільки договір купівлі-продажу прав вимоги від 31 грудня 2014 року є нікчемним, а договір купівлі-продажу права вимоги від 04 липня 2015 року суд визнав недійсним, ТОВ "Скай кепітал менеджмент" не набуло права вимоги до відповідача - ТОВ "Глобус-РС" та не мало законних підстав для відступлення права вимоги на користь ФК "Фінактив", а останнє, у свою чергу, - на користь ТОВ "Глобус-А". Отже, кредитором

ТОВ "Глобус-РС" за кредитним договором залишилося ПАТ "Омега банк", яке на підставі укладеного 07 березня 2019 року договору уступки права вимоги передало ТОВ "Файненс компані" право вимоги виконання ТОВ "Глобус-РС" зобов`язань за кредитним договором.

Короткий зміст постанови суду касаційної інстанції, прийнятої за результатом перегляду судових рішень, ухвалених під час нового розгляду справи

34. 05 вересня 2023 року Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду прийняв постанову, якою скасував постанову Центрального апеляційного господарського суду від 24 травня 2023 року у справі № 21/5005/2686/2012, а справу передав на новий розгляд до Центрального апеляційного господарського суду з тих підстав, що постанова апеляційного суду не містить доводів, за якими останній не погодився з висновками місцевого суду.

35. Верховний Суд зазначив, що апеляційний суд не дослідив питання щодо наявності / відсутності факту визнання недійсним договору від 27 липня 2017 року № 27/07/1 про відступлення права вимоги, за яким до ТОВ "Глобус-А" перейшло право вимоги до ТОВ "Глобус-РС".

36. Також Верховний Суд звернув увагу, що справу передано на новий розгляд лише в частині розгляду заяви ТОВ "Файненс компані" про заміну позивача (стягувача)

у справі, проте апеляційний суд здійснив заміну стягувача у виконавчому документі, хоча вчинення такої процесуальної дії з ініціативи суду не передбачено

статтею 334 ГПК України.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції, прийнятої за результатом повторного нового розгляду справи

37. Центральний апеляційний господарський суд постановою від 04 грудня 2023 року залишив без змін ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 08 грудня 2022 року у справі № 21/5005/2686/2012.

38. Апеляційний господарський суд погодився з висновком місцевого господарського суду про те, що ПАТ "Омега банк" вибуло з спірних процесуальних правовідносин на підставі ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 28 березня 2016 року, а відповідно до ухвали цього суду від 27 серпня 2018 року новим позивачем (стягувачем) у справі стало ТОВ "Глобус-А".

39. Також суд апеляційної інстанції зазначив, що наведені ухвали Господарського суду Дніпропетровської області є чинними. Тож первісний кредитор втратив свої процесуальні права учасника спірних правовідносин, оскільки до укладення з

ТОВ "Файненс компані" договору відступлення права вимоги не вчинив певних процесуальних дій, спрямованих на відновлення свого процесуального статусу позивача (стягувача) у справі.

40. Окрім того, суд апеляційної інстанції зауважив, що на час розгляду цієї заяви позивачем (стягувачем) у справі є ТОВ "Глобус-А". Встановлення недійсності договору від 27 липня 2017 року № 27/07/1 про відступлення права вимоги, укладеного ФК "Фінактив" з ТОВ "Глобус-А", за відсутності підтвердженого факту визнання його недійсним у встановленому законом порядку, не входить у межі дослідження судом під час розгляду заяви ТОВ "Файненс компані" про заміну сторони (стягувача) у справі.

41. З урахуванням наведеного апеляційний господарський суд дійшов висновку, що правовий зв`язок між ТОВ "Глобус-А" і ТОВ "Файненс компані" відсутній, оскільки

в матеріальних правовідносинах останній є правонаступником саме ПАТ "Омега банк", а не ТОВ "Глобус-А".

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Короткий зміст вимог касаційної скарги, підстави касаційного оскарження та узагальнені доводи скаржника

(ТОВ "Файненс компані")

42. ТОВ "Файненс компані" звернулося до Касаційного господарського суду у

складі Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 08 грудня 2022 року та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 04 грудня 2023 року у справі № 21/5005/2686/2012, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нове, яким задовольнити повністю заяву ТОВ "Файненс компані" про заміну позивача (стягувача), а саме: замінити позивача у справі на ТОВ "Файненс компані"; замінити стягувача у наказі № 21/5005/2686/2012, виданому Господарським судом Дніпропетровської області, на ТОВ "Файненс компані"; замінити стягувача у виконавчому провадженні № 40144750 на ТОВ "Файненс компані".

43. Касаційна скарга ТОВ "Файненс компані" мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не встановили обставин щодо набуття саме ТОВ "Файненс компані"

прав вимоги у матеріальних правовідносинах, що є підставою для заміни сторони

у справі; дійшли помилкових висновків про необхідність визнання недійсним укладеного між ФК "Фінактив" і ТОВ "Глобус А" договору; не врахували, що збереження статусу позивача (стягувача) у справі за ТОВ "Глобус-А" неможливе, зважаючи на встановлений судами факт нікчемності (недійсності) договорів купівлі-продажу прав вимоги від 31 грудня 2014 року та від 04 липня 2015 року; не встановили, що ТОВ "Файненс компані" із заявою про заміну позивача (стягувача) звернулось у межах строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання та просило, зокрема, замінити його як стягувача у ньому.

44. На обґрунтування своїх доводів скаржник посилається, зокрема, на постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17 січня 2020 року у справі № 31/287-10, в якій останній, застосовуючи відповідні положення статей 512, 514 ЦК України, зазначив про наявність обґрунтованих підстав для заміни сторони, оскільки право на відчуження права вимоги було лише в банку, який реалізував

таке право, відчуживши право вимоги на користь особи, яка звернулася в

межах справи № 31/287-10 із заявою про заміну сторони - ТОВ "Файненс компані". Також скаржник посилається на постанови Касаційного господарського суду

у складі Верховного Суду від 25 вересня 2018 року у справі № 01/5026/1159/2011, Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 18 грудня 2019 року

у справі № 462/6489/15-ц, від 29 червня 2021 року у справі № 753/20537/18,

від 11 листопада 2019 року у справі № 760/16751/15-ц, від 18 листопада 2021 року

у справі № 752/3582/14-ц, Великої Палати Верховного Суду від 11 січня 2022 року

у справі № 910/10784/16, від 18 січня 2022 року у справі № 34/425 та на ухвали Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 20 грудня 2021 року

у справі № 1005/7133/2012, від 20 січня 2022 року у справі № 1005/7134/2012.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

(ТОВ "Глобус-РС")

45. ТОВ "Глобус-РС" у відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Файненс компані" не погоджується з доводами касаційної скарги та просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

46. ТОВ "Глобус-РС" зазначає, що ПАТ "Сведбанк" (найменування якого змінено на ПАТ "Омега банк") вибуло із спірних правовідносин за ухвалою Господарського

суду Дніпропетровської області від 28 березня 2016 року, і відповідно до ухвали цього суду від 27 серпня 2018 року новим позивачем (стягувачем) у справі є

ТОВ "Глобус-А". Зазначені ухвали місцевого суду є чинними. Тож відбулась втрата первісним кредитором своїх процесуальних прав (процесуального статусу учасника спірних правовідносин), а переоцінка обставин, встановлених судовим рішенням, яке набуло законної сили, не належить до компетенції суду першої інстанції.

47. Крім того, ТОВ "Глобус-РС" зауважує, що ПАТ "Омега банк" припинилося як юридична особа, а заміна сторони у справі на особу, щодо якої прийнято рішення про припинення шляхом ліквідації, жодним нормативним актом не передбачена.

Короткий зміст ухвал суду касаційної інстанції

48. Ухвалою від 05 лютого 2024 року Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду відкрив провадження за касаційною скаргою ТОВ "Файненс компані".

49. 06 березня 2024 року Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду постановив ухвалу, якою передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду з підстав, передбачених частиною третьою статті 302 ГПК України.

50. Верховний Суд зазначив, що у практиці застосування Касаційним господарським судом статті 52 ГПК України та Касаційним цивільним судом аналогічної

статті 55 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), якими врегульовано процесуальне правонаступництво, наявні протилежні правові позиції щодо заміни позивача у справі за подібних обставин та у подібних правовідносинах:

- перший підхід, згідно із яким втрата первісним кредитором процесуальних прав (процесуального статусу учасника спірних правовідносин) унаслідок невчинення певних процесуальних дій до моменту укладення договору відступлення права вимоги означає, що саме у такому обсязі новий кредитор може стати процесуальним правонаступником і автоматичного поновлення процесуальних прав за наслідком укладення договору відступлення права вимоги не відбувається. Встановлення обставин, за яких оспорюваний правочин попереднього кредитора (поточного позивача (стягувача)) може бути визнаний недійсним, за відсутності підтвердженого факту визнання його недійсним у встановленому законом порядку, не входить у межі дослідження під час розгляду такої заяви. Під час вирішення питання про заміну позивача (стягувача) у справі необхідно встановити факт вибуття однієї сторони у судовому процесі у зв`язку з переходом до іншої особи прав та обов`язків вибулої сторони такого процесу у матеріальних правовідносинах.

З моменту заміни сторони (позивача) у справі з ПАТ "Омега Банк" на ТОВ "Компанія з управління активами "Скай Кепітал Менеджмент" у порядку процесуального правонаступництва, а в подальшому заміни стягувача - ТОВ "Компанія з

управління активами "Скай Кепітал Менеджмент" на ОСОБА_1 (згідно з чинними судовими рішеннями) ПАТ "Омега Банк" не є стороною у цій справі та не наділене процесуальними правами та обов`язками, за якими може бути здійснено правонаступництво (постанови Касаційного господарського суду від 02 серпня

2022 року у цій справі, від 04 жовтня 2023 року у справі № 908/3929/14, постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 лютого 2021 року у справі № 911/3411/14);

- другий підхід, згідно із яким за наявності чинної ухвали місцевого господарського суду про заміну сторони виконавчого провадження зі стягувача ПАТ "Омега Банк" на ТОВ "ФК "Локо", за наявності дійсного договору купівлі-продажу прав вимоги, укладеного між ТОВ "КУА "Скай Кепітал Менеджмент" та ТОВ "ФК "Локо", надавши оцінку правомірності переходу права вимоги суд дійшов висновку про наявність підстав для заміни стягувача на ТОВ "Файненс Компані". Тобто можливість заміни позивача (стягувача), який втратив процесуальний статус позивача у справі на підставі чинної ухвали суду, на особу, яка не має правового зв`язку з новим позивачем (стягувачем) (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17 січня 2020 року у справі № 31/287-10, постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 18 листопада 2021 року у

справі № 752/3582/14-ц, ухвали Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 20 грудня 2021 року у справі № 1005/7133/2012 та від 20 січня 2022 року у справі № 1005/7134/2012).

51. У зв`язку з викладеним колегія суддів Касаційного господарського суду, розглядаючи справу № 21/5005/2686/2012, вважає за доцільне відступити від висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Касаційного цивільного суду від 18 листопада 2021 року у справі № 752/3582/14-ц та Касаційного господарського суду від 17 січня 2020 року у справі № 31/287-10.

Короткий зміст постанови Великої Палати Верховного Суду

52. 06 листопада 2024 року Велика Палата Верховного Суду прийняла постанову,

якою касаційну скаргу ТОВ "Файненс компані" залишила без задоволення, а ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 08 грудня 2022 року та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 04 грудня 2023 року у справі № 21/5005/2686/2012 - без змін.

53. Постанова Великої Палати Верховного Суду мотивована, зокрема, таким.

Щодо відчуження майнових прав

53.1. Норми частини першої статті 177, частини першої статті 178, статті 190 ЦК України встановлюють спільний режим правового регулювання для речей та майнових прав. Речі та майнові права охоплюються спільним родовим поняттям "майно", є об`єктами цивільних прав та можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином.

53.2. Право вимоги у зобов`язанні є майновим правом (майном), яке має цивільну оборотоздатність та може вільно відчужуватися з урахуванням обмежень, встановлених нормами глави 47 ЦК України. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, на підставі договору купівлі-продажу, дарування, міни.

53.3. Відступлення права вимоги (цесія) - це сам факт заміни особи в зобов`язанні, який є правовим результатом відповідного договору. Цесія не є окремим самостійним договором. Норми ЦК України про відступлення права вимоги повинні застосовуватися саме до відповідного договору (купівлі-продажу, дарування, міни тощо), правовим результатом якого є цесія.

Щодо способів захисту у разі недійсності правочину відчуження майнових прав

53.4. Майнові права є різновидом майна та мають спільний режим правового регулювання з іншими його видами, зокрема такими, як речі, гроші тощо. Отже, зазначені вище правові норми, які регулюють відносини повернення або витребування майна, також поширюють свою дію на відносини повернення або витребування майнових прав.

53.5. Якщо майно (майнове право) було відчужено власником за недійсним (нікчемним) правочином, то він може повернути це майно в порядку реституції, передбаченому частиною першою статті 216 ЦК України, лише у випадку, якщо воно продовжує перебувати у володінні особи, яка придбала його за таким правочином. У разі якщо таке майно (майнове право) було в подальшому відчужено іншій особі, яка не є стороною недійсного (нікчемного) правочину, то власник може витребувати це майно лише в порядку, передбаченому статтями 387, 388 ЦК України. Якщо

таке майно (майнове право) не підлягає витребуванню відповідно до

статті 388 ЦК України, то добросовісний набувач відповідно до статті 330 цього Кодексу набуває право власності на нього.

Щодо процесуального правонаступництва

53.6. З норм статей 52, 334 ГПК України випливає, що коли кредитор у спірному матеріальному зобов`язанні (цивільному, господарському тощо) відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України замінений внаслідок відступлення права вимоги, то суд в порядку процесуального правонаступництва замінює

такого учасника справи, виконавчого провадження його правонаступником, про

що постановляє ухвалу. Внаслідок цього процесуальні права та обов`язки у

справі, виконавчому провадженні, які мав такий учасник, переходять до його процесуального правонаступника.

53.7. Перехід процесуальних прав і обов`язків у справі, виконавчому провадженні до процесуального правонаступника безпосередньо залежить від переходу до нього матеріальних прав та обов`язків, зокрема права вимоги у зобов`язанні внаслідок його відступлення.

53.8. До переходу до кредитора права вимоги у зобов`язанні в порядку його витребування за статтями 387, 388 ЦК України таке право вимоги знаходиться у володінні набувача цього права вимоги, відповідно процесуальні права і обов`язки у справі, виконавчому провадженні також до кредитора як процесуального правонаступника не переходять.

Щодо суті спору

53.9. ПАТ "Омега банк" та ТОВ "Файненс компані" дій, спрямованих на витребування від ТОВ "Глобус-А" прав вимоги у зобов`язаннях за кредитним договором, не вчиняли.

53.10. Отже, зазначені права вимоги у зобов`язаннях за кредитним договором до

ПАТ "Омега банк" і ТОВ "Файненс компані" в їх порядку витребування від

ТОВ "Глобус-А" не перейшли, відповідно процесуальні права і обов`язки у справі

№ 21/5005/2686/2012 та виконавчому провадженні також до цих осіб не перейшли.

53.11. За цих обставин суди попередніх інстанцій правильно застосували до спірних правовідносин приписи чинного законодавства України та дійшли обґрунтованих висновків про відсутність правових підстав для задоволення заяви ТОВ "Файненс компані" про заміну позивача (стягувача) у справі.

СУТЬ ОКРЕМОЇ ДУМКИ

Щодо віднесення / невіднесення зазначеного у пункті 1 частини першої

статті 512 ЦК України права вимоги до майнового права

54. Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою.

55. Зобов`язанням за частиною першою статті 509 ЦК України є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

56. Таке цивільне правовідношення має певну специфіку порівняно з іншими видами цивільних правовідносин, до якої, серед іншого, відноситься специфіка змісту, тобто сукупність суб`єктивних прав та обов`язків учасників набуває в зобов`язальних правовідносинах особливого змісту, оскільки суб`єктивний обов`язок у цьому випадку переростає в категорію боргу, а суб`єктивне право - в категорію права вимоги.

57. Особливістю права вимоги є те, що воно має подвійну природу: в одному випадку - це суб`єктивне право кредитора, яке становить елемент змісту зобов`язання та якому завжди кореспондує обов`язок боржника щодо виконання вимоги кредитора, а в іншому - це об`єкт, який передається новому кредиторові (дія щодо передачі такого об`єкта опосередковує заміну кредитора в основному зобов`язанні).

58. Можливість відступлення права вимоги є властивістю суб`єктивного зобов`язального права.

59. Відповідно до частини першої статті 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

60. Одним із видів об`єктів цивільних прав за частиною першою

статті 177 ЦК України є майнові права.

61. Майнові права як об`єкти цивільних прав у розумінні статті 177 ЦК України - це цивільні права, що виникають стосовно майна.

62. Спірні відносини виникли щодо відступлення за плату первісним кредитором прав вимоги. Такий договір за своєю природою є договором купівлі-продажу.

63. Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

64. Згідно із частинами другою, третьою статті 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору

купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про

купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав. Предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом.

65. Формулювання, яке містить стаття 656 ЦК України, свідчить про виділення серед усієї сукупності майнових прав права вимоги (частина третя цієї статті).

66. Тобто майнові права у статті 656 ЦК України прирівняні законодавцем до майна. При цьому законодавець закріплює, що до договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги.

67. Відповідно до частини першої статті 190 ЦК України майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.

68. Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами (частина друга статті 190 ЦК України).

69. За диспозицією частини першої статті 190 ЦК України майнове право

є елементом майна, тоді як за частиною другою цієї статті майнові

права - неспоживною річчю та визнаються речовими правами.

70. Тож положення частини другої статті 190 ЦК України (зокрема, що майнові права є неспоживною річчю) законодавцем сформульоване таким чином, що словосполучення "майнові права" застосовується як сукупність прав на майно, яке протиставляється словосполученню "неспоживана річ". Тобто певна сукупність (множина) дорівнюється одному цілому (однина).

71. Однак для цивільного обороту майнове право фактично відповідає змісту

речі - його можна так само відчужувати як річ тощо. Проте, хоча майнові

права, які розглядаються як неспоживна річ, у контексті частини другої

статті 190 ЦК України охоплені словом "речі", до них не можна застосувати режим який характерний для речей як предметів матеріального світу (зокрема, знищити, пошкодити, застосувати віндикацію тощо).

72. Майнове право може бути об`єктом цивільного права тільки тоді, коли воно може існувати окремо від нього та має самостійну майнову цінність. Речові права представляти самостійну майнову цінність окремо від речі, що є об`єктом речового права, не можуть. Об`єктом речового права є річ, що зумовлює безпосередній зв`язок між річчю і власником, тому відчуженню підлягає сама річ разом із майновим правом, передача окремо майнового права без речі на має цінності для особи, що набуває таке право.

73. Тому, на моє переконання, вказівку в частині другій статті 190 ЦК України про те, що майнові права є неспоживною річчю, необхідно розуміти таким чином, що ці права не знищуються і не припиняються, тому їх узагалі неможливо використовувати як звичайну річ, оскільки вони не є тілесними, такими, що фізично існують.

74. За загальним правилом оборотоздатності об`єктів цивільних прав, що міститься у частині першій статті 178 ЦК України, об`єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони: 1) не вилучені з цивільного обороту, 2) не обмежені в обороті, 3) не є невід`ємними від фізичної чи юридичної особи.

75. Види об`єктів цивільних прав, перебування яких у цивільному обороті не допускається (об`єкти, вилучені з цивільного обороту), мають бути прямо встановлені в законі; види об`єктів цивільних прав, які можуть належати лише певним учасникам обороту або перебування яких у цивільному обороті допускається за спеціальним дозволом (об`єкти, обмежено оборотоздатні), встановлюються законом (частина друга статті 178 ЦК України).

76. Отже, у ЦК України закріплена презумпція допустимості відступлення права вимоги. Майнове право (право вимоги) не може бути оборотоздатним лише у двох випадках: 1) якщо його відступлення буде суперечити закону, 2) якщо воно нерозривно пов`язане з особою кредитора (відповідно до статті 515 ЦК України заміна кредитора не допускається, зокрема, у зобов`язаннях про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю).

77. З урахуванням наведеного вважаю, що поняття "майнове право" може

мати різне значення залежно від контексту.

78. У найширшому розумінні майнове право - це міра можливої поведінки особи або щодо власного панування над майновим об`єктом, або щодо претендування на вчинення іншою особою економічно вигідних дій на користь носія права. Тобто майновими є суб`єктивні цивільні права, об`єкт яких становить те чи інше економічне благо.

79. Водночас у вузькому розумінні це суб`єктивне право, яке здатне бути самостійним об`єктом цивільного обороту.

80. На моє переконання, право вимоги, зазначене у пункті 1 частини першої

статті 512 ЦК України, є майновим правом у найширшому сенсі, оскільки становить елемент змісту зобов`язального правовідношення як різновиду урегульованих цивільним правом майнових відносин. Однак таке право не є майновим правом у розумінні приписів частини другої статті 190 ЦК України.

Щодо способу захисту прав власника (первісного кредитора) у разі недійсності правочину з відчуження майнових прав та регулювання положеннями статей 216, 387, 388 ЦК України відносин повернення, витребування майнових прав - прав вимоги, зазначених у пункті 1 частини першої статті 512 цього Кодексу

81. Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

82. Загальний перелік способів захисту цивільних прав та інтересів визначений у частині другій статті 16 ЦК України.

83. Перелік способів захисту порушених прав та інтересів, закріплений у наведених нормах, не є вичерпним. Абзацом дванадцятим частини другої

статті 16 ЦК України визначено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

84. У цій справі Велика Палата Верховного Суду мала вирішити питання щодо способу захисту порушеного права позивача (кредитора) за обставин, коли відчуження (відступлення) права вимоги було здійснене за нікчемним (недійсним) правочином, і в подальшому це право було відчужено (відступлено) добросовісній третій особі.

85. Тому під час розгляду наведеного питання Велика Палата Верховного Суду мала врахувати таке.

86. Усталеною в праві є класифікація способів захисту права власності та інших речових прав на речові та зобов`язальні.

87. Відповідно до цивільного законодавства особа, яка вважає, що її речові права порушено, має право звернутися до суду як з позовом про визнання відповідної угоди недійсною (статті 215-235 ЦК України) (зобов`язально-правовий спосіб захисту), так і з позовом про витребування майна (статті 330, 387, 388 ЦК України) (речово-правовий спосіб захисту).

88. Речові способи захисту спрямовані на захист суб`єктивного речового права

як абсолютного цивільного права особи у речових правовідносинах, тобто у випадках, коли порушник такого права не перебуває з його носієм у зобов`язальних (зокрема, договірних) правовідносинах або вчинене порушення не стосується таких правовідносин, хоча б вони і були фактично наявними.

89. Натомість зобов`язальні способи захисту мають на меті забезпечити

захист власника чи носія іншого речового права як учасника зобов`язальних (зокрема, договірних) правовідносин, у яких він перебуває з порушником відповідного права.

90. Віндикаційний позов є позовом речовим і належить до речових способів захисту права власності. Його зміст полягає у вимозі неволодіючого власника до володіючого невласника про повернення речі в натурі. Безпосередня мета віндикації полягає у відновленні володіння власника (титульного володільця), що, у свою чергу, забезпечує можливість використання ним усього комплексу правомочностей, що складають належне йому речове право.

91. Тобто за своєю суттю такий позов спрямований на відновлення володіння власника, а тому є різновидом такого способу захисту, як відновлення становища, яке існувало до порушення (пункт 4 частини другої статті 16 ЦК України).

92. За віндикаційним позовом, як і будь-яким іншим речовим позовом, предмет спору в будь-якому разі характеризується трьома ознаками: 1) є річчю, тобто предметом матеріального світу, яка 2) є індивідуально визначеною та 3) існує (зберіглася) в натурі.

93. Тож предметом віндикаційного позову може бути лише індивідуально визначена річ, володіння якою можливе.

94. Володіння, яке є передумовою юридичного захисту власника та здійснення ним своїх повноважень щодо об`єкта, зазвичай пов`язується з можливістю фактичного панування над річчю, підтвердженням чого свідчить положення частини першої статті 397 ЦК України, яка визначає, що володільцем чужого майна є особа, яка фактично тримає його у себе.

95. Тобто володіння - це "фактичне тримання" майна. Фактичне володіння розглядається як певний "зовнішній аспект" речового права на річ, який є передумовою правового впливу на неї: презумпція правомірності фактичного володіння припускає правомірність розпорядчих актів з майном.

96. Проте, на моє переконання, право вимоги, зміст якого становить платіж грошей, не може бути кваліфіковане як річ, оскільки гроші є речами завідомо родовими, володіння якими не захищається за допомогою віндикаційного позову.

97. Більше того, право вимоги не може бути предметом володіння взагалі, адже щодо майнового права можна здійснювати виключно правовий вплив, а не фактичний (фізичний). Майнове право не може включати правомочність, що має своїм об`єктом виключно фізичну річ, тому в зміст майнового права (у вузькому сенсі як об`єкта) завжди входить тільки два повноваження: користування і розпорядження. Майнове право (право вимоги) як відносне суб`єктивне право завжди пов`язане з його носієм - особою, суб`єктом відповідних зобов`язальних відносин (зокрема, на відміну, наприклад, від безхазяйної речі, майнове право (право вимоги) не може бути безхазяйне).

98. Тож вважаю, що оскільки віндикаційний позов захищає титульного володільця (насамперед власника) саме від втрати володіння, неможливість володіння певним об`єктом сама по собі виключає застосування віндикації для захисту прав на нього.

99. З огляду на викладене на підставі статей 387, 388 ЦК України не можна здійснити повернення майнового права (права вимоги) первісному кредитору, який був суб`єктом зобов`язального відношення до укладання договорів передачі (купівлі-продажу) права вимоги.

100. Звертаю увагу на те, що зобов`язальне право вимоги не є річчю, а тому щодо нього в жодному разі не може йтися про його "власника". Натомість можна говорити лише про уповноваженого кредитора, якому таке право вимоги дійсно належить.

101. Тому, на моє переконання,для захисту режиму приналежності права вимоги немає жодної необхідності подвоювати правовий режим права вимоги, цілком достатньо забезпечити нуліфікацію правової підстави, з якої позивач (кредитор) позбавився цього права, та владно констатувати належність останнього такому кредитору.

102. Рішення суду про визнання недійсним (або констатацію нікчемності) правочину, за змістом якого позивач позбавився спірного права вимоги, в цьому випадку є юридичним фактом, який повертає право вимоги первісному кредитору, тобто в зобов`язанні відновлюється первісний суб`єктний склад, який мав місце до укладання договорів передачі (купівлі-продажу) права вимоги.

103. З урахуванням наведеного вважаю, що за обставин коли відчуження (відступлення) права вимоги було здійснено за нікчемним (недійсним) правочином і в подальшому це право було відчужено (уступлено) добросовісній третій особі), для захисту прав позивача (кредитора) необхідно і достатньо:

- визнати недійсним (або констатувати нікчемність) правочин, за змістом якого позивач позбавився спірного права вимоги і перестав таким чином бути стороною у відповідному зобов`язальному правовідношенні;

- визнати відповідне право вимоги таким, що належить позивачу, оскільки у випадку недійсності відповідного правочину таке право вимоги в набувача просто не виникає і його суб`єктом залишається первісний кредитор.

104. Отже, у цьому разі віндикаційний позов (як і будь-який речовий позов) є неналежним способом захисту. Відповідне право позивача (кредитора) має захищатися позовом про визнання його права вимоги, який має поєднуватися з ресцисорним позовом (позовом про визнання правочину недійсним), якщо правочин, за змістом якого позивач позбавився спірного права вимоги і перестав таким чином бути стороною у відповідному зобов`язальному правовідношенні, є оспорюваним.

105. Водночас щодо застосування реституції звертаю увагу на те, що реституція допускається лише між особами, які є сторонами недійсного правочину. Сама природа реституції полягає у відновленні економічного становища сторін, що існувало до вчинення ними недійсного правочину. При цьому закон загалом характеризує сутність реституції: кожна з сторін зобов`язана повернути другій стороні в натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину. Однак спосіб такого повернення законом не визначається.

106. Тож якщо набувач спірного права вимоги за недійсним правочином у подальшому не відчужив відповідне право вимоги, то реституція як наслідок недійсності правочину з його набуття, на моє переконання, є цілком правомірною й має застосовуватися судом. Конкретною формою "повернення" відповідного права у такій ситуації буде саме визнання його таким, що належить позивачу, оскільки жодної фізичної передачі права не потрібно (та вона й неможлива).

107. Однак, якщо набувач спірного права вимоги за недійсним правочином у подальшому відчужив відповідне право вимоги, то реституція як наслідок недійсності правочину з його набуття не має сили проти наступних набувачів такого права і не може застосовуватися. У такому разі право позивача (кредитора) має захищатися шляхом пред`явлення позову про визнання його права вимоги разом з ресцисорним позовом (позовом про визнання правочину недійсним). Заявляючи при цьому вимогу про визнання за собою спірного права вимоги, позивач не має права одночасно вимагати і відшкодування першим набувачем за недійсним правочином з відчуження цього права його вартості через неможливість повернення, оскільки в цьому разі матиме місце безпідставне збагачення позивача через набуття ним подвійної економічної вигоди.

108. Також наведене, на мою думку, унеможливлює застосування до спірної правової ситуації правил статті 330 ЦК України, оскільки в силу її буквального змісту норми цієї статті передбачають виникнення права власності лише на таке майно, що може бути предметом віндикаційного позову, але такий позов не може бути задоволено в силу наявності на боці набувача визначених статтею 388 ЦК України віндикаційних імунітетів ("якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього").

109. Якщо ж віндикаційний позов не може бути способом захисту іншого права, ніж право власності на річ, а право вимоги не є річчю, то і виникнення права власності на нього за правилами статті 330 ЦК України не допускається.

110. Зазначене, звичайно, не знімає проблеми урахування та захисту інтересів добросовісного набувача права вимоги. Утім, на моє переконання, таке врахування і захист цілком можна здійснити на підставі загальних засад цивільного законодавства про добросовісність без штучного застосування конструкції віндикаційного позову до ситуацій, на які вона не розрахована.

111. Водночас наведене за жодних умов не дозволяє ігнорувати вимоги добросовісності в ситуаціях, коли в конкретних нормах цивільного законодавства (як, наприклад, у статті 388 ЦК України) не міститься посилань на наслідки добросовісної чи недобросовісної поведінки особи. Адже засади добросовісності (пункт 6 статті 3 ЦК України) досить послідовно визнаються в практиці Верховного Суду як фундаментальні принципи, норми прямої дії, які визначають зміст усіх інших норм цивільного законодавства та підходи до їх тлумачення і застосування (див. постанову Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 18 квітня 2022 у справі № 520/1185/16-ц, постанову Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 04 серпня 2022 року у справі № 607/5148/20 тощо).

112. З огляду на викладене вважаю, що норми статей 387, 388 ЦК України не регулюють відносин повернення, витребування прав вимоги, зазначених у

пункті 1 частини першої статті 512 ЦК України.

Щодо наявності підстав для "зворотної" заміни позивача у справі у разі визнання недійсними правочинів, унаслідок вчинення яких відбулась заміна позивача у справі або стягувача у виконавчому провадженні на їх процесуального правонаступника з огляду на відчуження ними майнового права (права вимоги) за нікчемним (недійсним) правочином

113. Питання процесуального правонаступництва врегульовані частиною першою статті 52 ГПК України, згідно з якою у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу.

114. Процесуальне правонаступництво - це перехід процесуальних прав та обов`язків від однієї особи до іншої. Виникнення процесуального правонаступництва безпосередньо пов`язане з переходом матеріальних прав між такими особами. Заміна сторони правонаступником відбувається, як правило, у випадках зміни суб`єкта права або обов`язку у правовідношенні, коли новий суб`єкт права (позивач, відповідач або третя особа) повністю або частково приймає на себе права чи обов`язки попередника.

115. Підставою для процесуального правонаступництва є правонаступництво

у матеріальному правовідношенні, яке настало після відкриття провадження

у справі. Особливості здійснення процесуального правонаступництва визначаються особливостями норм матеріального права, що регулюють перехід прав і обов`язків у матеріальних правовідносинах від особи до її правонаступника, або в інших випадках зміни сторони у правовідносинах, з яких виник спір.

116. Процесуальне право під час вирішення питання правонаступництва виконує службові функції, а тому статус особи як сторони у справі (сторони виконавчого провадження (стягувача) визначається належністю саме цій особі права

(у виконавчому провадженні - права, яке примусово здійснюється в межах відповідного провадження).

117. Проте заміна неналежної сторони належною (тобто такої, якій відповідне

право не належить, дійсним носієм права), на моє переконання, можлива не

лише у випадку матеріального правонаступництва (класична підстава для правонаступництва процесуального), а й у разі відновлення особою статусу носія відповідного права, якого ця особа була неправомірно позбавлена.

118. Вважаю, що якщо відбулась заміна позивача в судовій справі або стягувача у виконавчому провадженні на їх процесуального правонаступника внаслідок відчуження ними майнового права (права вимоги, зазначеного у пункті 1 частини першої статті 512 ЦК України) за нікчемним (недійсним) правочином, то внаслідок рішення суду про визнання недійсними правочинів, а за обставин відчуження права вимоги третій особі - визнання відповідного права вимоги за позивачем первісний кредитор відновлюється в статусі сторони зобов`язання.

119. Таке рішення суду є підставою для "зворотної" заміни позивача у справі відповідно до статті 52 ГПК України (відбувається зворотна заміна кредитора у зобов`язанні на первісного кредитора), про що суд має постановити ухвалу.

120. Проте Велика Палата Верховного Суду наведене залишила без належної уваги та урахування.

Висновки щодо суті спору

121. Натомість Велика Палата Верховного Суду виснувала, що якщо майно (майнове право) було відчужене власником за недійсним (нікчемним) правочином, то він може повернути це майно в порядку реституції, передбаченому частиною першою статті 216 ЦК України, лише у випадку, якщо воно продовжує перебувати у володінні особи, яка придбала його за таким правочином. У разі якщо таке майно (майнове право) було в подальшому відчужене іншій особі, яка не є стороною недійсного (нікчемного) правочину, то власник може витребувати це майно лише в порядку, передбаченому статтями 387, 388 ЦК України. Якщо таке майно (майнове право) не підлягає витребуванню відповідно до статті 388 ЦК України, то добросовісний набувач відповідно до статті 330 цього Кодексу набуває право власності на нього.

122. З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду визнала правомірними висновки судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення заяви ТОВ "Файненс компані" про заміну позивача (стягувача), оскільки ПАТ "Омега банк" та ТОВ "Файненс компані" не вчинили дій, спрямованих на витребування від ТОВ "Глобус-А" прав вимоги у зобов`язаннях за кредитним договором.

123. Водночас Велика Палата Верховного Суду не звернула увагу на те, що віндикація за своєю правовою суттю є речовим способом захисту (actio in rem), метою якого є забезпечення захисту цивільних прав та інтересів саме власника майна чи особи, що має речове право на майно (титульного володільця), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об`єкта права власності у володіння власника (титульного володільця).

124. Тобто право на витребування майна належить титульному володільцю майна. Саме власник або законний користувач майна наділений правом на витребування майна з незаконного володіння. Подібні висновки викладені у постановах

Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13,

від 14 грудня 2022 року у справі № 461/12525/15-ц, від 04 липня 2023 року

№ 233/4365/18, від 13 лютого 2024 року у справі № 910/2592/19. Такі висновки мають універсальний характер та є обов`язковими при вирішенні спорів, у яких ідеться про витребування майна, незалежно від правовідносин, які виникли між учасниками спору. Відступу від цих висновків Велика Палата Верховного Суду не здійснювала.

125. При цьому предметом віндикаційного позову може бути лише індивідуально визначена річ (див. постанови Великої Палати Верховного Суду, зокрема,

від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц, від 12 червня 2019 року у

справі № 487/10128/14-ц, від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17,

від 14 грудня 2022 року у справі № 461/12525/15-ц, від 10 квітня 2024 року у справі № 520/8065/19).

126. Згідно з абзацом першим частини першої статті 184 ЦК України річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її.

127. Індивідуалізація речі - це надання певній речі (або ж наявність у неї) відмітних властивостей (рис чи характеристик), що дозволяють у необхідних випадках виділити її з числа подібних. Можна виокремити три групи речей, визначених індивідуальними ознаками: унікальні речі, тобто єдині у своєму роді; речі,

що відрізняються від подібних особливими позначеннями чи характеристиками;

речі, індивідуалізовані в процесі вибору або відбору (див. постанову Касаційного цивільного у складі Верховного Суду від 21 серпня 2019 року в справі

№ 296/8984/14-ц).

128. Саме по собі поняття "майно" у частині першій статті 190 ЦК України є певним чином умовним поняттям, оскільки з урахуванням принципу спеціалітету речового права на нього навряд чи можна встановити речове право.

129. Водночас для речового права притаманний принцип спеціальності (спеціалітету). Принцип спеціальності (спеціалітету) речового права проявляється в тому, що право речове поширюється на конкретну індивідуально визначену річ як предмет матеріального світу, тобто "тілесну" річ. Неможливо бути власником "безтілесної" речі (зокрема, майнового права, права вимоги чи виключного права).

130. Тому для таких об`єктів, як "безтілесна" річ (зокрема, майнове право, право вимоги чи виключне право), не можна встановлювати правовий режим речового права (зокрема, й застосування такого речово-правового способу захисту, як віндикаційний позов).

131. Утім Велика Палата Верховного Суду наведеного не врахувала та, фактично оминувши правову природу прав вимоги як речі, виснувала про можливість їх витребування в порядку статей 387, 388 ЦК України.

132. Водночас Велика Палата Верховного Суду залишила поза увагою, що права вимоги не віднесені до речей, визначених індивідуальними ознаками, а

ПАТ "Омега банк" і ТОВ "Файненс компані" не являються титульними володільцями такого майна, що унеможливлює його витребування в порядку віндикації.

133. До того ж Велика Палата Верховного Суду не звернула уваги, що рішення про витребування майна підлягає примусовому виконанню в порядку, передбаченому статтею 60 Закону України "Про виконавче провадження".

134. За частиною першою статті 60 цього Закону підчас виконання рішень про передачу стягувачу предметів, зазначених у виконавчому документі, виконавець вилучає такі предмети в боржника і передає їх стягувачу, про що складає акт передачі.

135. Тобто зазначення в судовому рішенні (виконавчому листі) про задоволення вимог про витребування майна передбачає, зокрема, вчинення державним чи приватним виконавцем дій щодо вилучення такого майна у боржника та передачу його стягувачу (див., зокрема, постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року у справі № 14/5026/1020/2011).

136. Однак, на моє переконання, досить складно (а практично й нереально) уявити можливість витребування державним чи приватним виконавцем у примусовому порядку такого об`єкта, як право вимоги.

137. Окрім того, без належної уваги Великої Палати Верховного Суду залишено й те, що до відновлення первісним кредитором (ПАТ "Омега банк") статусу носія права вимоги, якого він був позбавлений, у нього немає права на укладення будь-якого правочину щодо відчуження такого права вимоги (договору купівлі-продажу, відступлення права вимоги), адже відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Тобто відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. Водночас за статтею 519 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги.

138. Як зазначалося вище, способом відновлення первісним кредитором цього статусу є звернення з вимогою про визнання відповідного права вимоги таким, що належить позивачу, оскільки у випадку недійсності відповідного правочину право вимоги в набувача просто не виникає і його суб`єктом залишається первісний кредитор.

139. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважує, що судові

рішення повинні бути розумно передбачуваними [див. mutatis mutandis

рішення від 22 листопада 1995 рокуу справі "С.В. проти Сполученого Королівства" (S.W. v. THE UNITED KINGDOM), заява № 20166/92, § 36].

140. Забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу правової визначеності, що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення.

141. Верховний Суд повинен забезпечувати єдність судової практики, щоб виправляти непослідовності та в такий спосіб підтримувати громадську довіру до судової системи [див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "Альбу та інші проти Румунії" (Albu and others v. Romania), заява № 34796/09].

142. Однакове й уніфіковане застосування правових норм зумовлює загальнообов`язковість і передбачуваність закону, рівність перед законом і правову визначеність, яка є складовою верховенства права (див. Висновок Консультативної ради європейських суддів № 20 (2017) про роль судів у забезпеченні єдності застосування закону).

143. Суперечливі рішення національних судів, особливо судів найвищих інстанцій, можуть становити порушення вимоги щодо справедливого суду, яку сформульовано в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод

[див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 20 жовтня 2011 року у справі "Неждет

Шахін і Періхан Шахін проти Туреччини" (Nejdet Sahin and Perihan Sahin v. Turkey),

№ 13279/05].

144. За частиною першою, пунктом 1 частини другої статті 45 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Велика Палата Верховного Суду як постійно діючий колегіальний орган Верховного Суду забезпечує, зокрема, у визначених законом випадках здійснення перегляду судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права.

145. Тобто формування практики однакового застосування судами норм права є одним із завдань Великої Палати як колегіального органу Верховного Суду.

146. На моє переконання, сформовані Великою Палатою Верховного Суду

висновки у цій постанові щодо можливості витребування права вимоги в порядку, визначеному статтями 387, 388 ЦК України, та щодо відсутності переходу до кредитора процесуальних прав і обов`язків у справі, виконавчому провадженні до переходу до нього права вимоги в зобов`язанні в порядку його витребування за

цими статтями навряд чи дозволяють зробити розгляд подібних справ [заяв у справах про заміну позивача (стягувача)] передбачуваним і прогнозованим.

147. Велика Палата Верховного Суду у прийнятій постанові не надала належної оцінки правовій природі права вимоги, особливостями його цивільного обороту

та залишила поза увагою сформульовані нею ж універсальні висновки щодо наділення правом на витребування майна із чужого незаконного володіння власника або законного користувача майна, натомість закцентувала увагу на своєму усталеному висновку щодо захисту права особи, яка вважає себе власником майна, та, мовчазно оминувши визначену законом іманентну властивість предмета віндикації, сформулювала висновки, які:

1) передбачають можливість витребування ?безтілесної речі?, яка не є індивідуально визначеним майном;

2) надають можливість звернення з віндикаційним позовом до суду особі, яка не є титульним володільцем майна;

3) дозволяють витребувати право вимоги як первісному кредитору, так і особі, якій було відчужене таке право (за відсутності у первісного кредитора прав на таке право вимоги на момент його продажу).

148. Безумовно також й те, що Велика Палата Верховного Суду має відступати від попередніх висновків Верховного Суду лише за наявності для цього належної підстави.

149. Утім очевидно, що в разі формування Великою Палатою Верховного

Суду висновків щодо застосування норм права, протилежних (відмінних) тим, що були зроблені в раніше прийнятій нею постанові, Велика Палата Верховного Суду відповідно до норм процесуального закону у прийнятій постанові задля формування єдиної правозастосовної практики зобов`язана відступати від таких висновків або ж їх уточнювати шляхом конкретизації, а не імпліцитно формувати нові висновки у конкретному окремо визначеному випадку, мовчазно оминаючи питання відступу (конкретизації) від уже сформульованих висновків в іншій постанові.

150. Звертаю увагу на те, що в пункті 49 Висновку № 11 (2008) про якість судових

рішень Консультативна рада європейських суддів зауважувала, що судді повинні послідовно застосовувати закон. Однак, коли суд вирішує відійти від попередньої практики, на це слід чітко вказувати в рішенні.

151 Висновки Верховного Суду, а тим паче Великої Палати Верховного Суду, щодо застосування норм права мають забезпечувати однакове застосування норм права у подібних правовідносинах.

152. Відступ від висновку про застосування тієї чи іншої норми має бути розумним,

і про нього має бути вказано в тексті постанови. Цілком очевидно, що зміна практики застосування норм при вирішенні певної категорії спорів не має

слідувати з тексту постанови неявно, імпліцитно (див. постанову Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 12 червня 2023 року у справі № 676/7428/19).

153. Натомість на мою думку, у прийнятій постанові Велика Палата Верховного Суду неявно, імпліцитно відступила від раніше сформульованих нею висновків про те, що:

- предметом віндикаційного позову може бути лише індивідуально визначена річ (зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2019 року

у справі № 487/10132/14-ц, від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц,

від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17, від 14 грудня 2022 року у справі

№ 461/12525/15-ц, від 10 квітня 2024 року у справі № 520/8065/19);

- правом на витребування майна з незаконного володіння наділено власника або законного користувача майна (зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13, від 14 грудня 2022 року у справі

№ 461/12525/15-ц, від 04 липня 2023 року № 233/4365/18, від 13 лютого 2024 року у справі № 910/2592/19).

154. Відповідно до частини першої статті 36 Закону України ?Про судоустрій і статус суддів? Верховний Суд є найвищим судому системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

ВИСНОВКИ

155. У цілому погоджуючись з рішенням Великої Палати Верховного Суду щодо відсутності підстав для задоволення касаційної скарги ТОВ "Файненс компані" та залишення оскаржуваних судових рішень судів попередніх інстанцій без змін вважаю, що Велика Палата Верховного Суду приймаючи постанову в цій справі не врахувала особливостей правової природи права вимоги, яке:

- не є майновим правом у розумінні приписів частини другої статті 190 ЦК України;

- не віднесене до речей, визначених індивідуальними ознаками;

- є "безтілесною" річчю для якої не можна встановлювати правовий режим речового права;

- не може бути об`єктом віндикації на підставі норм статей 387, 388 ЦК України,

а також неявно відступила від раніше сформульованих нею висновків про те, що:

- предметом віндикаційного позову може бути лише індивідуально визначена річ

- правом на витребування майна з незаконного володіння наділено власника або законного користувача майна

156. На моє переконання, Велика Палата Верховного Суду повинна була прийняти постанову, в якій врахувати правову природу права вимоги, неможливість його витребування в порядку віндикації та розглянути питання й сформулювати щодо них висновки про застосування норм права, окреслені вище у цій окремій думці.

Суддя О. О. Банасько

Джерело: ЄДРСР 123338404