Постановление ВХСУ об отказе НБУ во взыскании задолженности с должника Одесса-банка по договору залога имущественных прав

[ANTIRAID]

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

МЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" листопада 2011 р.

Справа № 20-6/57-10-1631

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів

Т. Добролюбової - головуючого,

Т.Гоголь, В.Швеця

розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю

представників сторін за первісним позовом

прокурора Ходаківський М. П.- прокурор ГПУ, посв. 147,

позивача ОСОБА_5 до. від 29.03.11, ОСОБА_6 дов. від 17.08.09,

відповідача ОСОБА_7 дов. від 29.07.11

третіх осіб не з'явились, повідомлені належно

матеріали касаційної скарги

Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеський Торговий Дім "Сонячна долина"

на постанову Одеського апеляційного господарського суду 22.08.11

у справі №20-6/57-10-1631

за позовом Національного банку України в особі Управління Національного банку України в Одеській області

до Відкрите акціонерне товариство "Акціонерний комерційний банк "Одеса-Банк"

третя особа

про стягнення 23106581,63 грн.

за зустрічним позовом

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеський Торговий Дім "Сонячна долина"

1.Національного банку України в особі Управління Національного банку України в Одеській області

2.Відкритого акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Одеса-Банк"

Товариства з обмеженою відповідальністю "Іола"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача

про зобов'язання вчинити певні дії

за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору

до Відкритого акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Одеса-Банк"

Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеський Торговий Дім "Сонячна долина"

про стягнення 8006764,84 грн.

за участю Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеський Торговий Дім "Сонячна долина"

Прокуратури Одеської області

Ухвалою Вищого господарського суду від 03.11.11 розгляд справи відкладався до 17.11.11.

Національний банк України звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеський Торговий Дім "Сонячна долина" 23106581,63 грн. (21750865,48 грн. борг за кредитом, 1354066,15 грн. проценти за кредитом, 1650,00 грн. - комісійні нарахування). Обґрунтовуючи своє право вимоги до відповідача, позивач вказував на те, що він набув прав кредитора за договором застави майнових прав №68 від 08.10.08 після введення постановою Правління НБУ №420 від 22.07.09 процедури ліквідації ЗАТ АКБ "Одеса-Банк". При цьому позивач посилався на приписи статей 174, 193 Господарського кодексу України, статей 11, 14, 204, 525, 526, 629, 1049, 1054 Цивільного кодексу України, статей 91, 96 Закону України "Про банки і банківську діяльність".

Товариство з обмеженою відповідальністю "Одеський Торговий Дім "Сонячна долина" звернулося до Господарського суду Одеської області з зустрічною позовною заявою до Національного банку України в особі Управління Національного банку України в Одеській області про:

1) зобовязання Національного банку України (в особі Управління НБУ в Одеській області) прийняти виконання ТОВ Одеський Торговий Дім "Сонячна долина" за договором про надання кредиту №131/07 від 21.09.07 від третьої особи ТОВ "Іола" в сумі 5425000 грн. та від ТОВ "Одеський Торговий Дім "Сонячна долина" в сумі 16345000,00 грн.;

2) зобовязання НБУ зменшити заборгованість товариства за договором кредиту №131/07 від 21.09.07 на суму 21770000 грн. внаслідок переходу до НБУ права вимоги до АКБ "Одеса-Банк" за договорами банківського вкладу №69-Д від 19.03.08, №66-Д від 13.03.08;

3)зобовязання ліквідатора АКБ "Одеса-Банк" внести зміни до реєстру вимог кредиторів в частині заміни кредитора ТОВ "Одеський Торговий Дім "Сонячна долина" в сумі 16345000 грн. за договором банківського вкладу №66-Д від 13.03.08 та кредитора ТОВ "Іола" в сумі 5425000 грн. за договором банківського вкладу №69-Д від 19.03.08 на кредитора Національний банк України в особі Управління НБУ в Одеській області.

Зустрічний позов обґрунтований тим, що відповідно до статті 27 Закону України "Про заставу" до Національного банку України перейшли права заставодержателя відносно заставодавців (ТОВ "Одеський Торговий Дім "Сонячна долина" та ТОВ "Іола") за відповідними договорами застави майнових прав на банківські вклади; згідно з приписами статті 528 Цивільного кодексу України, статті 26 Закону України "Про заставу" Нацбанк повинен прийняти виконання зобовязань за кредитним договором у вигляді запропонованого ТОВ "Одеський Торговий Дім "Сонячна долина" зарахування в погашення кредитної заборгованості його банківських вкладів ТОВ "Іола" в АКБ "Одеса-Банк".

Відкрите акціонерне товариство "Акціонерний комерційний банк "Одеса-Банк" (третя особа з самостійними вимогами на предмет спору) звернулося з позовом до ТОВ "Одеський Торговий Дім "Сонячна долина" про стягнення з нього 8 006 764,84 грн. При цьому банк вказував на те, що з моменту відкликання банківської ліцензії та введення процедури ліквідації (з 23.07.09) відповідно до статті 91 Закону України "Про банки і банківську діяльність" настав строк виконання ним зобовязань перед НБУ за договором №67 від 08.10.08. До Національного банку України в особі Управління Національного банку України в Одеській області відповідно до статті 512 Цивільного кодексу України та пунктів 4.1, 4.2 договору застави перейшло право вимоги до ТОВ "Одеський Торговий Дім "Сонячна долина" лише в сумі 15 129 010,27 грн., у т.ч. 14 550 000 грн. боргу за кредитом, а ВАТ АКБ "Одеса-Банк" має право вимагати від ТОВ"Одеський Торговий Дім "Сонячна долина" погашення заборгованості за кредитним договором №131/07 від 21.09.07 у сумі 8006764,84 грн.

Справа господарськими судами розглядалася неодноразово.

При новому розгляді справи, рішенням Господарського суду Одеської області від 20.06.11 (суддя Щавинська Ю.М.) первісний позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеський Торговий Дім "Сонячна долина" на користь Національного банку України 21 750 865,48 грн. боргу за кредитом, 1 354 066,15 грн. заборгованості з процентів та 1650,00 грн. комісійних нарахувань. Задовольняючи первісний позов, господарський суд виходив з того, що у зв'язку з неповерненням Відкритим акціонерним товариством "Акціонерний комерційний банк "Одеса-Банк" кредиту рефінансування за договором №67 від 08.10.08 (строк повернення якого, як визнав суд, настав) до Національного банку України перейшли права кредитора у відносинах за кредитним договором №131/07 від 21.09.07. У задоволенні зустрічного позову було відмовлено через його необґрунтованість та помилковість обраного позивачем способу захисту права за окремими вимогами. В задоволенні позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, відмовлено. Суд виходив з того, що на момент подання позову у ВАТ АКБ "Одеса-Банк" не було правових підстав для стягнення з ТОВ "Одеський Торговий Дім "Сонячна долина" грошових коштів з повернення кредиту, відсотків та комісійних. Судове рішення обґрунтоване приписами статей 16, 212, 512, 514, 528, 572, 576, 590, 1046, 1048, 1049, 1054 Цивільного кодексу України, статті 91 Закону України "Про банки і банківську діяльність".

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 22.08.11 (судді: Бойко Л.І., Величко Т.А., Таран С.В.) перевірене рішення господарського суду першої інстанції залишено без змін з тих же підстав.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Одеський Торговий Дім "Сонячна долина", в якій просить рішення та постанову у справі скасувати в частині задоволення первісного позову, та відмовити у первісному позові. Скаржник вважає, що судами порушені норми матеріального права, зокрема, статті 512, 513, 514, 517, 572, 574, 589, 590 Цивільного кодексу України, стаття 23 Закону України "Про заставу", статті 88, 91, 95 Закону України "Про банки та банківську діяльність", статті 71, 73 Закону України "Про Національний банк України", статті 24, 32 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", пункти 10.2, 11.7 Положення "Про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства", затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 28.08.01 №369.

Скаржник посилається на те, що до позивача не перейшли права кредитора у кредитних правовідносинах ВАТ "АКБ"Одеса-Банк" з ТОВ "Одеський Торговий Дім "Сонячна долина", оскільки договір про відступлення права вимоги між Національним банком України і ВАТ "АКБ"Одеса-Банк" не укладався. Окрім того, скаржник зазначає, що законодавством, яке регулює банківську діяльність, не передбачено безоплатної передачі активів банку-боржника поза межами ліквідаційної процедури банку та без оформлення відповідного договору про передачу активів банку. Товариство зазначає і про те, що позивач не зареєстрував в Державному реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет обтяження до початку процедури звернення стягнення на заставлені майнові права.

Від позивача за первісним позовом отримано відзив на касаційну скаргу, в якому він просить її залишити без задоволення, а судові акти у справі без змін, з підстав у них викладених.

Заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., пояснення учасників процесу, перевіривши наявні матеріали справи на предмет повноти їх встановлення в рішеннях судів попередніх інстанцій, правильності застосування норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України відзначає наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій в процесі розгляду справи установлено, що 21.09.07 між АКБ "Одеса-Банк" (в подальшому реорганізований в ЗАТ "АКБ "Одеса-Банк", а згодом в ВАТ "АКБ "Одеса-Банк") та Товариством з обмеженою відповідальністю "Одеський Торговий Дім "Сонячна долина" був укладений договір про надання кредиту у вигляді відновлювальної кредитної лінії №131/07 з додатковими угодами №№1-5, за умовами якого відповідачу був наданий кредит в загальній сумі 21750865,48 грн. зі строком погашення 21.09.10.

Установлено судами і те, що 14.04.08, 01.09.08 ЗАТ "АКБ "Одеса-Банк" і ТОВ "Одеський Торговий Дім "Сонячна долина" уклали договори застави майнових прав за договором банківського вкладу№131/07-Д3 та №131/07-Д4, на підставі яких в заставу банку було передано право вимоги за договорами банківського вкладу №66-Д від 13.03.08 і №69-Д від 19.03.08, що знаходяться на депозитних рахунках в ЗАТ "АКБ "Одеса-Банк".

В подальшому, 08.10.08 Національний банк України і ЗАТ "АКБ "Одеса-Банк" уклали кредитний договір №67. За умовами цього договору банк отримав від Національного банку України кредит рефінансування у сумі 14550000 грн. на строк до 02.10.09. При цьому, позичальник надав кредитору в заставу майнові права на загальну суму 21 750 865,48 грн. На виконання цього договору Національний банк України (заставодержатель) та ЗАТ "АКБ "Одеса-Банк" (заставодавець), ТОВ "Одеський Торговий Дім "Сонячна долина", ТОВ "Іола" 08.10.08 уклали договір застави №68 майнових прав.

Пунктом 1.1 договору застави №68 сторони передбачили, що зобов'язання, які випливають із договору про надання кредиту у вигляді відновлювальної кредитної лінії №131/07 від 21.09.07 забезпечуються договором застави майнових прав за договором банківського вкладу від 14.04.08 №131/07-Д3 та договором застави майнових прав за договором банківського вкладу від 01.09.08 №131/07-Д4. Відповідно до пункту 1.4 надана застава забезпечує виконання заставодавцем (банком) вимог заставодержателя (НБУ) за кредитом рефінансування, наданим за кредитним договором №67 від 08.10.08. Відповідно до пункту 3.1.3 договору застави №68 у разі прострочення виконання зобовязань за кредитним договором та відсутності коштів на кореспондентському рахунку банка заставодержатель має право задовольнити грошові вимоги, за якими настав строк погашення, реалізуючи заставлені майнові права (отримання права вимоги на них)згідно зі статтею 73 Закону України "Про Національний банк України" та умовами договору.

Пунктом 3.1.4 договору №68 до прав НБУ (як заставодержателя) віднесено право звертати стягнення на предмет застави (отримання вимоги, що випливає із заставленого права) та реалізовувати заставлені майнові права і задовольнити за їх рахунок свої грошові вимоги за кредитним договором в повному обсязі до настання терміну виконання заставодавцем зобовязань у разі неповернення заставодавцем заборгованості за кредитом, процентів за користування ним та пені в разі їх дострокового витребування заставодержателем.

Постановою Правління НБУ №420 від 22.07.09 з 23.07.09 було відкликано банківську ліцензію; ініційовано процедуру ліквідації ВАТ "АКБ "Одеса-Банк"; та призначено ліквідатора.

Як убачається з матеріалів справи, предметом даного судового розгляду (первісний позов) є вимога Національного банку України про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеський Торговий Дім "Сонячна долина" 21750865,48 грн. боргу за кредитом, 1354066,15 грн. нарахованих процентів, 1650,00 грн. - заборгованості з комісійних. Ухвалюючи рішення у справі, господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що до Національного банку України відповідно до договору застави майнових прав №68 від 08.10.08 перейшли права кредитора у кредитних правовідносинах ВАТ "АКБ"Одеса-Банк" з ТОВ "Одеський Торговий Дім "Сонячна долина". Проте вказані висновки господарських судів попередніх інстанцій зроблені всупереч приписів чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини.

Відповідно до приписів статті 572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

За приписами статті 576 Цивільного кодексу України предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення. Тобто, у розумінні наведеної норми майнові права можуть бути предметом застави, якщо вони можуть бути відчужені заставодавцем і на них може звертатися стягнення.

За приписами статті 190 Цивільного кодексу України та статті 3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" майнові права визначаються як будь-які права, пов'язані з майном. Наведені правові акти застосовують поняття "майнові права" які відмінні від поняття "майно". Майнові права (як і майно) є відчужуваними.

Згідно з приписами статті 589 Цивільного кодексу України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 590 Цивільного кодексу України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом. У разі ліквідації юридичної особи - заставодавця заставодержатель набуває право звернення стягнення на заставлене майно незалежно від настання строку виконання зобов'язання, забезпеченого заставою.

Наведене узгоджується з нормами Закону України "Про заставу". За приписами частини 1 статті 1 Закону України "Про заставу" предметом застави можуть бути майно та майнові права. Відповідно до приписів статті 49 названого Закону заставодавець може укласти договір застави як належних йому на момент укладення договору прав по зобов'язаннях, в яких він є кредитором, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому.

Особливості порядку реалізації заставлених майнових прав унормовані статтею 23 Закону України "Про заставу". Так, при заставі майнових прав реалізація предмета застави провадиться шляхом уступки заставодавцем заставодержателю вимоги, що випливає із заставленого права. Заставодержатель набуває право вимагати в судовому порядку переводу на нього заставленого права в момент виникнення права звернення стягнення на предмет застави.

Відповідно до приписів частини 1 статті 585 Цивільного кодексу України право застави виникає з моменту укладення договору застави, а у випадках, коли договір підлягає нотаріальному посвідченню, - з моменту його нотаріального посвідчення.

Підстави заміни кредитора у зобов'язанні унормовані статтею 512 Цивільного кодексу України. За приписами цієї норми Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 Цивільного кодексу України).

В силу ж застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення лише з вартості заставленого майна. Він має перевагу на це майно перед іншими кредиторами (стаття 1 Закону України "Про заставу"). Отже, укладання договору застави не передбачає заміну кредитора у зобов'язанні (оскільки він є способом забезпечення зобов'язань) на відміну від правочину відступлення права вимоги за яким відповідно до статті 512 Цивільного України здійснюється така заміна кредитора у зобов'язанні.

Наведене узгоджується з позицією Верховного Суду України, викладеною у постановах від 12.08.11 у справі №33/341, від 12.09.11 у справі №11/384.

Як вже зазначалося, попередні судові інстанції виходили з того, що права кредитора у зобов'язанні від ВАТ "АКБ "Одеса-Банк" до Національного банку України були передані відповідно до пунктів 4.1, 4.2 договору застави майнових прав №68 від 08.10.08 на наступний день після введення процедури ліквідації банку.

Процедура ліквідації (як визнали суди) почалася з 23.07.09. Законом, який регулює правовідносини під час ліквідації банків є, зокрема, Закон України "Про банки і банківську діяльність". При цьому, статтею 88 Закону України "Про банки і банківську діяльність" передбачено, що законодавство України про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом при розгляді судом справи про визнання банку неплатоспроможним застосовується лише в частині, що не суперечить нормам цього Закону. Наслідки призначення ліквідатора та його повноваження щодо здійснення ліквідаційної процедури унормовані статтями 91, 92 названого Закону. Так, з дня прийняття рішення про відкликання ліцензії та призначення ліквідатора припиняються, зокрема, повноваження загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) банку та тимчасового адміністратора, який негайно передає ліквідатору всі справи; банківська діяльність банку завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси; строк виконання всіх грошових зобов'язань банку та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав; укладення угод, пов'язаних з відчуженням майна банку чи передачею його майна третім особам, допускається у порядку, передбаченому цим Законом; вимоги за зобов'язаннями банку, що виникли під час проведення ліквідації, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури.

Ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження: приймає до свого відання майно банку, вживає заходів щодо забезпечення його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банку; має право відчужувати активи та/або зобов'язання банку; реалізує майно банку для задоволення вимог, включених до реєстру вимог кредиторів тощо. Ліквідатор при прийнятті рішень про відчуження активів та/або зобов'язань банку зобов'язаний забезпечити пріоритетність захисту інтересів кредиторів банку відповідно до черговості задоволення вимог кредиторів, встановленої статтею 96 цього Закону.

Отже, через введення процедури ліквідації ВАТ "АКБ "Одеса-Банк" втратив можливість щодо будь-якого відчуження майна банку, тобто він позбавився права здійснювати відступлення права вимоги до своїх боржників іншим особам.

Суди викладеного не врахували, і, відповідно, невірно застосували приписи наведених норм до встановлених ними ж обставин справи. Разом з тим, позивач не позбавлений права отримати задоволення своїх майнових вимог у спосіб передбачений законом. Отже, висновок господарських судів про обґрунтованість первісного позову, а відтак і наявність підстав для його задоволення, визнається помилковим та суперечить наведеному.

Відповідно до приписів частини 1 статті 11110 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

За таких обставин, рішення та постанова в оскарженій частині не відповідають вимогам чинного законодавства, тому підлягають скасуванню в оскарженій частині з прийняттям нового рішення про відмову в первісному позові.

В іншій частині судові акти у справі скаржником не оскаржені, а тому касаційною інстанцією не переглядаються.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 1115, 1117, пунктом 2 статті 1119, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 22.08.11 у справі №20-6/57-10-1631 та рішення Господарського суду Одеської області від 20.06.11 скасувати в частині задоволення первісного позову. Відмовити в задоволенні первісного позову.

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеський Торговий Дім "Сонячна долина" задовольнити.

Головуючий Т.Добролюбова

Судді Т.Гоголь

В.Швець

http://reyestr.court.gov.ua/Review/19339203