Определение ВССУГУД об отказе КС Аккорд во взыскании задолженности

[ANTIRAID]

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНи

05 грудня 2012 року

м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Горелкіної Н.А.,

суддів: Євтушенко О.І.,Іваненко Ю.Г., Журавель В.І.,Ситнік О.М.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом кредитної спілки «Аккорд» до ОСОБА_6 про стягнення боргу за кредитним договором, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення апеляційного суду Черкаської області від 30 серпня 2012 року,

в с т а н о в и л а:

Кредитна спілка «Аккорд» (далі - КС «Аккорд») звернулася до суду з позовом, у якому вказувала, що 09 лютого 2007 року між спілкою та ОСОБА_6 укладений кредитний договір, згідно з яким останній надано кредит у розмірі 5 тис. грн. строком до 09 лютого 2008 року.

У зв'язку з неналежним виконання умов кредитного договору утворилася заборгованість у розмірі 17 717 грн. 68 коп., яку КС «Аккорд» просила стягнути з відповідачки.

Рішенням Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 12 квітня 2012 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Черкаської області від 30 серпня 2012 року апеляційну скаргу КС «Аккорд» задоволено. Рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 12 квітня 2012 року скасовано, позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь КС «Аккорд» заборгованість у розмірі 17 717 грн. 68 коп. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_6, мотивуючи свою вимогу порушенням судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали цивільної справи та вивчивши доводи касаційної скарги, вважає, що вона має бути задоволена.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права в межах касаційної скарги.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову про стягнення заборгованості за кредитним договором, керувався тим, що строк дії договору встановлено до 09 лютого 2008 року, однак позивач звернувся до суду лише у лютому 2012 року і причини пропуску цього строку не можна вважати поважними, оскільки всі кредитні договори, вилучені у спілки органом досудового слідства, були повернуті 15 квітня 2010 року, тобто до спливу строку позовної давності.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, вважав, що позов подано до належного суду, за місцем проживання відповідача, тому вимоги кредитної спілки мають бути задоволені.

Відповідно до вимог статей 213, 214, 316 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

При вирішенні спору суд зобов'язаний прийняти рішення, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов'язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.

Однак вказані вимоги апеляційним судом дотримані не були.

Судами встановлено і сторонами не оспорюється, що 09 лютого 2007 року між КС «Аккорд» та ОСОБА_6 укладений кредитний договір, згідно з яким спілка надала ОСОБА_6 5 тис. грн. на бізнес потреби, а ОСОБА_6 зобов'язувалася щомісячно сплачувати спілці нараховані проценти та частину кредиту в терміни та в розмірах не менше, ніж вказано у рекомендованому графіку платежів.

Проценти за користування кредитом встановлювалися з розрахунку 0,11507 % за кожен день користування кредитом. Термін дії договору - до повного його виконання.

Сторонами узгоджено рекомендований графік платежів, згідно з яким зазначено розмір щомісячного платежу починаючи з 09 березня 2007 року по 09 лютого 2008 року включно. Інших графіків платежів позивачем не надано.

Відповідно до ч. 1 ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Разом з тим із настанням певної події, що має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ч. 2 ст. 251 та ч. 2 ст. 252 ЦК України). Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

У договорі сторони узгодили графік погашення заборгованості за кредитом, а саме: з 09 березня 2007 року по 09 лютого 2008 року включно.

Сам договір не містить інших умов щодо продовження строку дії вказаного договору. Тобто, 09 лютого 2008 року сторони вважали строком закінчення дії договору.

Відповідно до ч. 1 ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Строк вимоги для банку розпочався з 09 лютого 2008 року і закінчувався 08 лютого 2011 року включно.

Разом з тим, КС «Аккорд» звернулася до суду з позовом лише 23 січня 2012 року, про що свідчить штамп вхідної кореспонденції Чорнобаївського районного суду Черкаської області (а.с. 1), тобто з пропуском встановленого законом трирічного строку позовної давності.

Відповідачка надала до суду першої інстанції заяву про застосування позовної давності (а.с. 21?22).

Суд першої інстанції, розглядаючи питання щодо застосування позовної давності, звернув увагу на заперечення СК «Аккорд» про те, що вони не мали змоги подати позов до суду вчасно, оскільки 20 лютого 2009 року усі кредитні договори, у тому числі і договір, укладений з ОСОБА_6, були вилучені органом досудового слідства і повернуті до КС «Аккорд» лише 15 квітня 2010 року.

Суд першої інстанції вважав, що КС «Аккорд» не наведено поважних причин пропуску позовної давності, оскільки усі договори, у тому числі і договір з ОСОБА_6, було повернуто 15 квітня 2010 року, тоді як строк за вказаним договором спливав у лютому 2011 року, тобто майже через рік після отримання КС «Аккорд» документів, необхідних для захисту своїх прав.

Відповідно до ч. 5 ст. 267 ЦК України, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Суд першої інстанції не визнав причини пропуску позовної давності КС «Аккорд» поважними, тому обґрунтовано застосував ч. 4 ст. 267 ЦК України, згідно з якою сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Суд апеляційної інстанції переоцінив докази, надані відповідачем, не мотивувавши необхідність такої переоцінки.

Разом з тим, у мотивувальній частині рішення суд першої інстанції помилково послався на порушення позивачем, КС «Аккорд», правил підсудності вказаного спору, оскільки відповідно до ст. 109 ЦПК України спори за вказаною категорією позовів розглядаються за правилами загальної підсудності - за місцем знаходження чи перебування відповідача.

Оскільки суд апеляційної інстанції помилково скасував рішення суду першої інстанції, його належить скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Керуючись статтями 333, 335, 336, 339, 343, 344, 346, 347 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити.

Рішення апеляційного суду Черкаської області від 30 серпня 2012 року скасувати. Рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 12 квітня 2012 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий: Н.А. Горелкіна

Судді: О.І. Євтушенко В.І. Журавель Ю.Г. Іваненко О.М. Ситнік

http://reyestr.court.gov.ua/Review/27900937