у.zaporozhskiy Опубликовано February 13, 2016 Жалоба Опубликовано February 13, 2016 права собственности и других имущественныз права, утвержденных приказом минюста от07.02.2002 № 7/5 http://reyestr.court.gov.ua/Review/19130683 Державний герб УкраїниП О С Т А Н О В АІМЕНЕМ УКРАЇНИ10 жовтня 2011 року м. КиївВерховний Суд України у складі:головуючогоМаринченка В.Л.,суддів:Барбари В.П., Берднік І.С., Вус С.М., Глоса Л.Ф., Гошовської Т.В., Григорєвої Л.І., Гуменюка В.І., Гусака М.Б., Ємця А.А., Жайворонок Т.Є., Заголдного В.В., Канигіної Г.В., Кліменко М.Р., Короткевича М.Є., Косарєва В.І., Кривенди О.В., Кривенка В.В., Кузьменко О.Т., Лященко Н.П., Онопенка В.В., Охрімчук Л.І., Панталієнка П.В., Пивовара В.Ф., Пилипчука П.П., Потильчака О.І., Пошви Б.М., Прокопенка О.Б., Редьки А.І., Романюка Я.М., Сеніна Ю.Л., Скотаря А.М., Терлецького О.О., Тітова Ю.Г., Шицького І.Б., Яреми А.Г., при секретарі судового засідання Бурнишевій О.Е.,за участю представників: позивача Реутова І.В., Клименка С.Д.; третьої особи Петрової І.Г.,розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Печерські зорі" (далі Товариство) до Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на нерухоме майно (далі БТІ), третя особа публічне акціонерне товариство "БМ Банк" (далі Банк), про скасування рішення про державну реєстрацію права власності, скасування реєстрації права власності,в с т а н о в и в:У серпні 2010 року Товариство звернулося до суду з позовом, у якому просило скасувати прийняте БТІ у травні 2010 року на підставі договору іпотеки від 6 червня 2008 року № 54-2008/DC-1 рішення про державну реєстрацію за товариством з обмеженою відповідальністю "БМ Банк", правонаступником якого є третя особа, права власності на приміщення за адресою: м. Київ, вул. А. Іванова, 12, та скасувати реєстрацію права власності на нерухоме майно за цією юридичною особою.На обґрунтування позову Товариство посилалося на те, що реєстрація права власності на вищезгадане нерухоме майно проведена відповідачем без дотримання вимог Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року № 7/5 (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі Положення), а саме: за відсутності правовстановлювальних документів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об'єкти нерухомого майна, які наведені у додатку № 1 до пункту 2.1 цього Положення.Крім того, позивач посилався на те, що технічна інвентаризація нерухомого майна була проведена відповідачем без участі власника майна, що є порушенням підпунктів 1.7, 3.1 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 24 травня 2001 року № 127. Позові вимоги Товариство також обґрунтувало тим, що право власності на згадану нерухомість зареєстроване відповідачем за юридичною особою, яка згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців припинена ще 20 серпня 2008 року.Окружний адміністративний суд м. Києва постановою від 16 вересня 2010 року, позов задовольнив.Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 9 грудня 2010 року рішення суду першої інстанції скасував, у задоволенні позову відмовив.Вищий адміністративний суд України ухвалою від 22 березня 2011 року постанову апеляційного суду скасував та залишив у силі постанову суду першої інстанції.У заяві про перегляд судових рішень Верховним Судом України Банк, посилаючись на неоднакове застосування касаційними судами положень статті 19 Закону України від 1 липня 2004 року № 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (далі Закон № 1952-IV), статей 36, 37 Закону України від 5 червня 2003 року № 898-IV "Про іпотеку" (далі Закон № 898-IV), просить скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України від 22 березня 2011 року, справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.На обґрунтування заяви додано постанови Вищого господарського суду України від 8 квітня 2010 року (54/243-09), 15 листопада 2010 року (15/27), 9 березня 2011 року (45/299-10), 5 жовтня 2010 року (4/35-10-1209) та ухвали Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 27 травня та 28 січня 2009 року, у яких, на думку заявника, згадані норми права у подібних правовідносинах застосовані по-іншому та правильно.Заслухавши представників третьої особи та позивача, перевіривши наведені у заяві доводи, Верховний Суд України вважає, що у цьому випадку має місце неоднакове застосування судами касаційної інстанції статті 19 Закону № 1952-IV, за якого суди по-різному вирішують питання щодо правомірності реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя чи відповідного застереження в іпотечному договорі, коли такий договір чи зміни до нього прийняті до набрання чинності Законом України від 25 грудня 2008 року № 800-VI "Про запобігання впливу світової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва" (далі Закон № 800-VI), тобто до 14 січня 2009 року.У справі, що переглядається, Вищий адміністративний суд України, погоджуючись із висновком суду першої інстанції про неправомірність дій субєкта владних повноважень реєстратора прав власності на нерухоме майно виходив із того, що відповідно до пункту 1 додатку № 1 до пункту 2.1 Положення договір іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, може бути правовстановлювальним документом, на підставі якого проводиться реєстрація права власності на об'єкти нерухомого майна, лише у випадку коли такий договір укладений чи змінений після набрання чинності Законом № 800-VI, тобто після 14 січня 2009 року.Такий висновок суду касаційної інстанції ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права з огляду на нижченаведене.За правилами підпункту 1 частини першої статті 19 Закону № 1952-IV1 державна реєстрація прав проводиться на підставі договорів, укладених у порядку, встановленому законом.Частина перша статті 36 Закону № 898-IV у редакції, що діяла на час укладення договору іпотеки (до набрання чинності Законом № 800-VI), передбачала право сторін іпотечного договору на позасудове вирішення питання про звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі договору іпотеки, що містить відповідне застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, або окремого договору про задоволення його вимог, а статтею 37 зазначеного Закону, в цій же редакції, передбачено, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя, до якого відповідно до частини другої статті 36 прирівнюється відповідне застереження в договорі іпотеки, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.Нова редакція статей 36, 37 Закону № 898-IV, викладена у підпункті 17 пункту 4 розділу ІІІ Перехідних положень Закону № 800-VI, не змінює встановлений раніше цими статтями порядок позасудового врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки та підстави переходу права власності на нього до іпотекодержателя, а лише уточнює їх.Аналіз наведених норм, як і Закон № 800-VI в цілому, не дає підстав вважати, що законодавець із прийняттям названого закону обмежив коло іпотечних договорів із застереженням про задоволення вимог кредитора, на підставі яких за іпотекодержателем може бути зареєстровано право власності на предмет іпотеки, лише тими договорами, які укладені після набрання чинності цим Законом.Таким чином, висновок касаційного суду про протиправність рішення відповідача щодо реєстрації за товариством з обмеженою відповідальністю "БМ Банк" права власності на нерухоме майно на підставі договору іпотеки, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, з огляду на те, що такий договір укладений до набрання чинності Законом № 800-VI, є помилковим.Ураховуючи наведене, ухвала Вищого адміністративного суду України від 22 березня 2011 року підлягає скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до цього суду.Керуючись статтями 241243 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд Українип о с т а н о в и в:Заяву публічного акціонерного товариства "БМ Банк" задовольнити.Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 22 березня 2011 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.Головуючий В.Л. МаринченкоСудді: В.П. Барбара І.С. Берднік С.М. Вус Л.Ф. Глос Т.В. Гошовська Л.І. Григорєва В.І. Гуменюк М.Б. Гусак А.А. Ємець Т.Є. Жайворонок В.В. Заголдний Г.В. Канигіна М.Р. Кліменко М.Є. Короткевич В.І. Косарєв О.В. Кривенда В.В. Кривенко О.Т. Кузьменко Н.П. Лященко В.В. Онопенко Л.І. Охрімчук П.В. Панталієнко В.Ф. Пивовар П.П. Пилипчук О.І. Потильчак Б.М. Пошва О.Б. Прокопенко А.І. Редька Я.М. Романюк Ю.Л. Сенін А.М. Скотарь О.О. Терлецький Ю.Г. Тітов І.Б. Шицький А.Г. Ярема Цитата
у.zaporozhskiy Опубликовано February 13, 2016 Автор Жалоба Опубликовано February 13, 2016 http://reyestr.court.gov.ua/Review/22160031 Державний герб УкраїниВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИУ Х В А Л АІ М Е Н Е М У К Р А Ї Н И"14" лютого 2012 р. м. КиївК/9991/84246/11Вищий адміністративний суд України у складі:головуючого суддіРозваляєвої Т. С. (суддя-доповідач),суддівХарченка В. В.,Цуркана М. І.,секретаря судового засідання Голубєва В. Г.,за участю: представників позивача Климента С. Д., Рутова І. В.,представника третьої особи Петрової І. Г.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Печерські зорі” на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2010 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Печерські зорі” до Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на нерухоме майно, третя особа: Публічне акціонерне товариство “БМ Банк”, про скасування рішення про державну реєстрацію права власності,встановив:Товариство з обмеженою відповідальністю “Печерські зорі” звернулось з позовом до Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на нерухоме майно про скасування рішення про державну реєстрацію права власності за Товариством з обмеженою відповідальністю «БМ Банк» на приміщення № № 1-18, загальною площею 264,8 м2, розташовані в м. Києві по вул. А. Іванова, 12.Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 вересня 2010 року позов задоволено.Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2010 року скасовано постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 вересня 2010 року та ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено.Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернувся з касаційною скаргою на нього, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просив його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.В запереченнях на касаційну скаргу третя особа просила касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції - без змін.Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22 березня 2011 року скасовано постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2010 року та залишено в силі постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 вересня 2010 року.Постановою Верховного Суду України від 10 жовтня 2011 року скасовано ухвалу Вищого адміністративного суду України від 22 березня 2011 року, а справу направлено на новий розгляд до суду касаційної інстанції.При новому розгляді справи, заслухавши доповідача, пояснення представників позивача, третьої особи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.Судами встановлено, що 06 червня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Печерські зорі” (іпотекодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “БМ Банк” (іпотекодержатель) укладено договір іпотеки нерухомого майна № 54-2008/DC-1.Відповідно до пунктів 1.1., 1.2. Договору Іпотекодавець з метою забезпечення належного виконання зобовязання, що випливає з Кредитного договору, передає в Іпотеку, а Іпотекодержатель цим приймає в Іпотеку в порядку і на умовах, визначених у цьому договорі, предмет договору, що належить Іпотекодавцю на праві власності.Предметом Іпотеки за цим договором є нерухоме майно, а саме нежилі приміщення з № 1 по № 18 (групи приміщень № 58) (в літ. А), загальною площею 264,80 кв. м, що знаходяться за адресою: місто Київ, вулиця Андрія Іванова, будинок 12.Згідно із термінами договору від 06 червня 2008 року № 54-2008/DC-1 кредитний договір договір № 2008-54/DC невідновлювальної кредитної лінії від 06 червня 2008 року, укладений між Іпотекодержателем та Іпотекодавцем, а також усі додаткові договори, додатки, зміни та доповнення до нього, які чинні на момент укладення цього Договору та можуть бути укладені після його укладення.Зобовязання зобовязання, що випливають з Кредитного договору, а саме: повернути Іпотекодержателю кредит у розмірі 2500000 грн 00 коп. в строк до 04 червня 2010 року на умовах, зазначених у Кредитному договорі: сплатити Іпотекодержателю комісійні винагороди у строки та на умовах, зазначених у Кредитному договорі; сплатити на користь Іпотекодержателя штрафні санкції у випадку неналежного виконання зобовязань за Кредитним договором; відшкодувати Іпотекодержателю збитки в повному обсязі, під якими розуміються витрати, зроблені Іпотекодержателем, втрата ним грошових коштів, а також неодержані ним доходи.Пунктом 6.2. Договору передбачено, що Іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки будь-яким способом, не забороненим законодавством, в тому числі на підставі рішення суду у встановленому чинним законодавством України та цим договором порядку, в тому числі у відповідності до застереження про задоволення вимог Іпотекодержателя, що міститься в п. 6.6. цього Договору.Згідно із пунктом 6.6. за цим договором Іпотекодержатель має право від свого імені здійснити продаж предмету Іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі- продажу, та/або набути право власності на предмет Іпотеки в рахунок виконання зобовязань на підставі цього Договору або укладеного Договору про задоволення вимог Іпотекодержателя в порядку, встановленому чинним законодавством.Іпотекодавець цим підтверджує, що він згоден з тим, що перехід предмету іпотеки до Іпотекодержателя або третьої особи у випадку, передбаченому цим пунктом договору, відбувається за його волевиявленням, яке міститься в цьому пункті, і такий перехід не потребує будь-яких додаткових узгоджень та обговорення сторонами.В разі переходу права власності на предмет іпотеки до Іпотекодержателя на підставі цього пункту договору або в разі укладання Іпотекодержателем договору купівлі-продажу з будь-якою особою, цей договір або вказаний договір купівлі-продажу є правовою підставою для реєстрації права власності на майно, що було предметом іпотеки за цим договором.Вказаний договір посвідчений приватним нотаріусом 06 червня 2008 року за реєстровим № 644.07 травня 2010 року Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на нерухоме майно зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю “БМ Банк” право власності на приміщення з № 1 по № 18 (групи приміщень № 58) (в літ. А), загальною площею 264,80 м2, розташовані за адресою: місто Київ, вулиця Андрія Іванова, будинок 12, - про що видано реєстраційне посвідчення № 022978, та записано в реєстрову книгу № 121п-261 за реєстровим № 7468-П.З реєстраційного посвідчення № 022978 від 07 травня 2010 року вбачається, що державну реєстрацію обєкта нерухомого майна за новим власником відповідачем здійснено на підставі Договору іпотеки № 54-2008/DC-1, посвідченого приватним нотаріусом 06 червня 2008 року за № 644.Не погоджуючись з діями Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на нерухоме майно, Товариство з обмеженою відповідальністю “Печерські зорі” звернулося з цим позовом.Суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідно до пункту 1 додатку № 1 до пункту 2.1. Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно договір іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, може бути правовстановлювальним документом, на підставі якого проводиться реєстрація права власності на обєкти нерухомого майна, лише у випадку коли такий договір укладений чи змінений після набрання чинності Законом України «Про запобігання впливу світової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва», тобто після 14 січня 2009 року.Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд прийшов до висновку, що при реєстрації права власності на нерухоме майно відповідачем не порушені вимоги чинного законодавства.Висновки судів є помилковими.Відповідно до статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майноЗа правилами підпункту 1 частини першої статті 19 цього Закону державна реєстрація прав проводиться на підставі договорів, укладених у порядку, встановленому законом.Частина перша статті 36 Закону України «Про іпотеку»у редакції, що діяла на час укладення договору іпотеки, передбачала право сторін іпотечного договору на позасудове вирішення питання про звернення стягнення на предметіпотеки на підставі договору іпотеки, що містить відповідне застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, або окремого договору про задоволення його вимог, астаттею 37 зазначеного Закону, в цій же редакції, передбачено, що договір про задоволеннявимог іпотекодержателя, до якого відповідно до частини другої статті 36 прирівнюється відповідне застереження в договорі іпотеки, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.Наказом Міністерства юстиції від 07 лютого 2002 року № 7/5 затверджено Тимчасове положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно.Положенням встановлено, що до прийняття Верховною Радою України та набрання чинності законом України про державну реєстрацію прав на об'єкти нерухомого майна бюро технічної інвентаризації (далі - БТІ) здійснюють реєстрацію прав власності на нерухоме майно.Положення визначає порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно в Україні і спрямоване на забезпечення визнання та захисту цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна, активізації інвестиційної діяльності (п. 1.1.).Відповідно до пункту 2.1. Положення для реєстрації виникнення, існування, припинення прав власності на нерухоме майно та оформлення прав власності на нерухоме майно до БТІ разом із заявою про реєстрацію прав власності подаються правовстановлювальні документи (додаток 1), їх копії (нотаріально засвідчені), а також інші документи, що визначені цим Положенням.Додатком 1 до пункту 2.1. Положення передбачені договори, за якими відповідно до законодавства передбачається перехід права власності, зокрема купівлі-продажу, міни, дарування, довічного утримання, лізингу, предметом яких є нерухоме майно, про припинення права на аліменти для дитини у зв'язку з передачею права власності на нерухоме майно, договори про задоволення вимог іпотекодержателя, договори про виділ у натурі частки нерухомого майна, про поділ нерухомого майна, що є в спільній частковій чи спільній сумісній власності.І змісту вказаного пункту вбачається, що зазначений перелік договорів, за якими законодавець передбачив перехід права власності, не є вичерпним. А тому відповідно до статті 36 Закону України «Про іпотеку»договір про задоволеннявимог іпотекодержателя, до якого відповідно до частини другої статті 36 прирівнюється відповідне застереження в договорі іпотеки, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.Відповідно до нової редакції статей 36, 37 Закону України «Про іпотеку», викладених у підпункті 17 пункту 4 розділу III Перехідних положень Закону України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва»(Закон набрав чинності 14 січня 2009 року), сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.Іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.Між тим, нова редакція статей 36, 37 Закону України «Про іпотеку»не змінює встановлений раніше цими статтями порядок позасудового врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки та підстави переходу права власності на нього до іпотекодержателя, а лише уточнює їх.Аналіз наведених норм, як і Закон України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва», в цілому, не дає підстав вважати, що законодавець із прийняттям названого закону обмежив коло іпотечних договорів із застереженням про задоволення вимог кредитора, на підставі яких за іпотекодержателем може бути зареєстровано право власності на предмет іпотеки, лише тими договорами, якіукладені після набрання чинності цим Законом.Таким чином, судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального права.Разом із тим, висновок суду апеляційної інстанції щодо відмови в задоволенні позову є передчасним.Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку»іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим ЗакономОсновне зобов'язання - зобов'язання боржника за договорами позики, кредиту, купівлі-продажу, лізингу, а також зобов'язання, яке виникає з інших підстав, виконання якого забезпечене іпотекою.Таким чином, зобовязання за іпотекою невідривно повязане з основним зобовязанням.При цьому за змістом частини 1 статті 33 Закону іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання.Відповідно до частини 1 статті 35 Закону (норма статті не зазнала змін в звязку з набранням чинності Законом України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва») у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.Таким чином, з метою позасудового врегулювання згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушення.Зазначення про таку вимогу міститься і в договорі іпотеки від 06 червня 2008 року № 54-2008/DC-1 (п. 6.1.).Право розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки виникає у іпотекодержателя у випадку, якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення.Таким чином, аналіз норм Закону України «Про іпотеку», а також Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно приводить до висновку, що застереження в договорі іпотеки про задоволення вимог іпотекодержателя не може бути достатньою підставою для здійснення реєстрації права власності на нерухоме майно, оскільки в цьому випадку на орган реєстрації покладається обовязок щодо вирішення питання про право, а саме: чи набув іпотекодержатель право звернення стягнення на предмет іпотеки. Проте, відповідач не наділений такими повноваженнями.Тимчасове положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно в попередній редакції містило прогалину в цій частині, оскільки питання реєстрації права власності на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, за договором про задоволеннявимог іпотекодержателя, до якого відповідно до частини другої статті 36 прирівнюється відповідне застереження в договорі іпотеки, не врегульоване.Змінами, внесеними наказом Міністерства юстиції України від 17 лютого 2010 року N 324/5, усунуто зазначену прогалину. Положення в новій редакції містить чітко регламентований порядок звернення щодо реєстрації права власності на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.Додаток 1 до пункту 2.1. Положення викладено в такій редакції:«договори, за якими відповідно до законодавства передбачається перехід права власності, зокрема купівлі-продажу, міни, дарування, довічного утримання, лізингу, предметом яких є нерухоме майно, про припинення права на аліменти для дитини у зв'язку з передачею права власності на нерухоме майно, договори іпотеки, що містять застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, укладені або змінені після набрання чинності Законом України "Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва", договори про задоволення вимог іпотекодержателя, договори про виділ у натурі частки нерухомого майна, про поділ нерухомого майна, що є в спільній частковій чи спільній сумісній власності.»Пункт 2.2. Положення викладено в такій редакції:«У разі реєстрації прав власності на нерухоме майно на підставі договорів іпотеки, що містять застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, укладені або змінені після набрання чинності Законом України "Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва", до БТІ, крім документів, передбачених цим Положенням, необхідно також надати: завірену в установленому порядку копію письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, у якій має бути зазначено стислий зміст порушених зобов'язань, вимогу про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги; документ, який підтверджує сплив тридцятиденного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя; звіт про оцінку предмета іпотеки; витяг з Державного реєстру іпотек; витяг з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна про наявність/відсутність заборони та/або арешту нерухомого майна.».Проте, із змісту вказаного наказу вбачається, що цей порядок регулює питання лише реєстрації прав власності на нерухоме майно на підставі договорів іпотеки, що містять застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, укладені або змінені після набрання чинності Законом України "Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва".Однак, як зазначено вище, положення законів України «Про іпотеку»і "Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва" слід застосовувати також до договорів іпотеки, що містять застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, укладених до набрання чинності Законом України "Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва".На такі обставини справи суд апеляційної інстанції уваги не звернув та не перевірив, чи подавалася відповідачу завірена в установленому порядку копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцю, зі стислим змістом порушених зобов'язань, вимогою про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередженням про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги, документ, який підтверджує сплив тридцятиденного строку з моменту отримання іпотекодавцем письмової вимоги іпотекодержатель.При цьому суд апеляційної інстанції не дав оцінки тій обставині, що зобовязання за Кредитним договором відповідно до договору іпотеки нерухомого майна № 54-2008/DC-1 підлягали виконанню 04 червня 2010 року, між тим, право власності на нерухоме майно зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю “БМ Банк” 07 травня 2010 року, тобто до настання строку виконання основного зобовязання.Неповне зясування обставин у справі є підставою для скасування рішень судів першої та апеляційної інстанції та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.Враховуючи викладене, керуючись статтями 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, судухвалив :Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Печерські зорі” задовольнити частково.Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 вересня 2010 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2010 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.Судді: Цитата
у.zaporozhskiy Опубликовано February 13, 2016 Автор Жалоба Опубликовано February 13, 2016 Считаю, что это не лишает права пойти в ВСУ при наличии противоположенного решения именно по этим основаниям. Постановление ВАС Украины очень неприятное. Если не ошибаюсь, есть что-то очень похожее в суде общей юрисдикции, как раз, что положения изменений начала 2009 года не распространяется на правоотношения по договорам 2006-2008 года. Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінет Міністрів України від 17 жовтня 2013 року № 868 Згідно з п. 46 Порядку, Для проведення державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, заявник, крім документа, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, подає: 1) завірену в установленому порядку копію письмової вимоги про усунення порушень, надіслану іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця, в якій зазначається стислий зміст порушеного зобов'язання, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш як 30-денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання такої вимоги; 2) документ, що підтверджує завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у письмовій вимозі, надісланій іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; 3) заставну (якщо іпотечним договором передбачено її видачу). Постановления ВСУ, которое говорит о том, что положения п. 46 Порядка распространяется на договора 2006-2008 года, нет. Поэтому нужно доказывать, что оно не распространяется на эти договора. Цитата
Recommended Posts
Join the conversation
You can post now and register later. If you have an account, sign in now to post with your account.