Bolt

Да, я его выложил, оно моё к сожалению...(( Но я его ни разу не цитировал... Я цитировал только норму ЦПКУ, которая говорит о том, что такие дела не подлежат пересмотру в кассационном порядке, кроме исключительных случаев... А где, кстати в том решении о возврате какой-то заявы написано...))

Ну теперь понимаете о чём речь... ))) По этой категории дел, эти две ухвалы не подлежат кассационному обжалованию...! Ну кроме исключительных случаев, нужных по мнению ВС для формирования общей судебной практики...))

Стаття 353. Ухвали, на які можуть бути подані скарги окремо від рішення суду 1. Окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо: 1) відмови у видачі судового наказу; 2) забезпечення доказів, відмови в забезпеченні доказів чи скасування ухвали про забезпечення доказів; 3) забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову; 4) скасування забезпечення позову, відмови в скасуванні чи заміні заходів забезпечення позову або відмови у забезпеченні позову; 5) зустрічного забезпечення або зміни чи скасування зустрічного забезпечення; 6) повернення заяви позивачеві (заявникові); 7) відмови у відкритті провадження у справі; 8) відкриття провадження у справі з порушенням правил підсудності; 9) передачі справи на розгляд іншого суду; 10) відмови поновити або продовжити пропущений процесуальний строк; 11) затвердження мирової угоди; 12) призначення експертизи; 13) визначення розміру судових витрат; 14) зупинення провадження у справі; 15) закриття провадження у справі; 16) залишення позову (заяви) без розгляду; 17) окрема ухвала; 18) стягнення штрафу в порядку процесуального примусу; 19) внесення або відмови у внесенні виправлень у рішення; 20) відмови ухвалити додаткове рішення; 21) роз’яснення або відмови у роз’ясненні судового рішення; 22) повернення заяви про перегляд заочного рішення; 23) відмови у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами; 24) поновлення пропущеного строку для пред’явлення виконавчого документа до виконання; 25) виправлення помилки у виконавчому документі або визнання його таким, що не підлягає виконанню; 26) відстрочення і розстрочення, зміни чи встановлення способу і порядку виконання рішення; 27) розгляду скарг на дії (бездіяльність) органів державної виконавчої служби, приватного виконавця; 28) заміни сторони у справі (процесуальне правонаступництво) або сторони виконавчого провадження; 29) повороту виконання рішення суду чи відмови у повороті виконання рішення; 30) звернення стягнення на грошові кошти, що належать іншим особам, чи нерухоме майно, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку; 31) тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України; 31-1) скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України; {Частину першу статті 353 доповнено пунктом 31-1 згідно із Законом № 2475-VIII від 03.07.2018} 32) визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами; 33) тимчасового влаштування дитини до дитячого або лікувального закладу; 34) оголошення розшуку відповідача (боржника) або дитини; 35) примусового проникнення до житла; 36) звільнення (призначення) опікуна чи піклувальника; 37) відмови у відкритті провадження у справі про скасування рішення третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу; 38) повернення заяви про скасування рішення третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу; 39) повернення заяви про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду або заяви про визнання і надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу; 40) залишення без розгляду заяви про відновлення втраченого судового провадження; 41) відновлення повністю або частково втраченого судового провадження чи відмови в його відновленні. 2. Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Вы как будто не понимаете о чём речь...))) Где Вы вычитали, что суд кому-то что-то вернул...))

Кому какую заяву суд вернул...

Я скорее не убрал, а разделил эти два вида... Собственно как оно и есть...

Ну для данного прочтения этого процессуального действия именно то было лишним, чтобы понятнее читалось... Для другого действия будет другое лишним... Просто в одном предложении перечисляется несколько видов дел по которым не открывается кассационное производство... Там перечисление идёт... В другом случае это будет выглядеть так: Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про повернення заяви позивачеві (заявникові), якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не має значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Ну и Вы и фантазёр...))) Не бывает никаких таких заяв на действия исполнителя...))

В общем читается это так в нашем случае... Убираем всё лишнее, чтобы не отвлекало... Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про розгляд скарг на дії (бездіяльність) органів державної виконавчої служби, приватного виконавця, якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не має значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Нет, здесь именно то и написано, что Вы читаете, но нас интересует в данном случае вторая часть предложения...

Вы пытаетесь как то по своему прочитать и как то связать возврат искового заявления со скаргой на действия исполнителя... Так сами ведь знаете, что такого нет в природе, так как разные процессуальные действия... Банально конечно в очередной раз писать об ошибках писателей новой редакции, зная Ваше отношение к непогрешимости этих записей, но это так и есть...))

Какую заяву... Причём здесь возврат какой-то заявы... О какой заяве речь... Там как всегда нет какого-то знака препинания наверное, но это уже норма как я понимаю... Там перечисляется два разных случая... Просто ухвала про возврат искового заявления тоже не подлежит кассационному обжалованию согласно данной нормы...

Вы сейчас высказываете своё личное мнение, а я свою личную практику в ВС...

Ну как же нет...???))) Вы же читаете ту же самую норму, что и я... И видите практику ВС, ту же что и я... Ну почему же нет...)) Как же так... Вы знаете другое применение этой нормы и другую практику...??

Ну уж какой был из жизни... Как говорится из песни слов не выкинешь... )) А есть другой пример...?

Мне как то непонятно, что здесь подтверждено... Примеры есть какие-то в подтверждение этого... Там подтверждено, что суд отказывает в любом случае в открытии провадження кассационного по рассмотрению скарги на действия исполнителя... кроме только одного случая на несколько тысяч... который нужен для установления общей практики...

Ну разве только если это будет иметь значение по их мнению для формирования единой правоприменительной практики... тогда подлежит... Вот так конкретно и указано в статье 394...

Вот здесь конкретно... Неужели это читается как-то по другому и у Вас есть примеры другого взгляда ВС на данную норму... Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про повернення заяви позивачеві (заявникові), про розгляд скарг на дії (бездіяльність) органів державної виконавчої служби, приватного виконавця, якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не має значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

А разговор вот об этом... Ухвала Іменем України 12 листопада 2018 року м. Київ справа № 756/3054/18 провадження № 61-43490ск18 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Лесько А. О., Штелик С. П., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_4 та його представника ОСОБА_5 на ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 26 березня 2018 року та постанову Апеляційного суду міста Києва від 21 травня 2018 року у справі за скаргою ОСОБА_4 на дії державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Бабкової Тетяни Ігорівни щодо відкриття виконавчого провадження та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження, заінтересована особа - ОСОБА_7, ВСТАНОВИВ: У березні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду зі скаргою на дії державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві (далі - Голосіївський РВДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві) БабковоїТ. І. та просив визнати незаконними дії державного виконавця щодо відкриття виконавчого провадження № 52334733, скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 23 вересня 2016 року та зобов'язати державного виконавця відмовити у відкритті виконавчого провадження. Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 26 березня 2018 року скаргу задоволено частково. Визнано незаконними дії державного виконавця Голосіївського РВДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві Бабкової Т. І. щодо відкриття виконавчого провадження № 52334733. Постановою Апеляційного суду міста Києва від 21 травня 2018 року ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 26 березня 2018 року залишено без змін. У касаційній скарзі, яка надійшла до Верховного Суду у вересні 2018 року, ОСОБА_4 та його представник ОСОБА_5 просять скасувати ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 26 березня 2018 року та постанову Апеляційного суду міста Києва від 21 травня 2018 року в частині відмови у задоволенні скарги та в цій частині ухвалити нове рішення про задоволення скарги, посилаючись на порушення судами норм процесуального права. У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких підстав. Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Згідно з пунктом 5 частини другої статті 394 ЦПК України суд в порядку, передбаченому частинами четвертою, п'ятою цієї статті, відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою. Відповідно до вимог частини четвертої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про повернення заяви позивачеві (заявникові), про розгляд скарг на дії (бездіяльність) органів державної виконавчої служби, приватного виконавця, якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не має значення для формування єдиної правозастосовної практики. Частково задовольняючи скаргу ОСОБА_4, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, обгрунтовано виходив з того, що дії державного виконавця при відкритті виконавчого провадження з виконання рішення суду не відповідали вимогам Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон). Крім того, суд апеляційної інстанції вірно зазначив про те, що та обставина, що виконавче провадження було відкрито не за місцем виконання, на законність дій з виконання рішення суду про стягнення аліментів не впливає. Так, з 05 жовтня 2016 року діє нова редакція Закону, яка не містить такої норми як відмова у відкритті виконавчого провадження. Відповідно до пункту 10 частини четвертої статті 4 Закону, виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо виконавчий документ пред'явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю. Крім того, зазначеним Законом надано право державній виконавчій службі передавати виконавчі провадження від одного органу державної виконавчої служби до іншого, від одного державного виконавця до іншого, порядок якого визначений Міністерством юстиції України, а сторонам виконавчого провадження надано право заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом. Отже, встановивши, що виконавчі дії проводяться не за місцем виконання, державний виконавець має право повернути виконавчий документ або передати його до органу виконавчої служби за місцем виконання, а сторони виконавчого провадження вправі заявити йому відповідні клопотання про це. Вказана обставина була встановлена в ході виконання рішення суду, що не звільняло державного виконавця від обов'язку щодо його виконання, оскільки в справі «Бурдов проти Росії» від 07 травня 2002 року, Європейський суд з прав людини, вказав, що пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини й основоположних свобод кожному надано право звертатися до національного суду у разі виникнення спору про його цивільні права («право на суд»), одним із аспектів якого є право на доступ до правосуддя, що представляє собою право на порушення позовного провадження у національних судах з питань цивільно-правового характеру; але таке право на судовий захист було б ілюзорним, якби система правова держави-учасника Європейської конвенції не виключала, що судове рішення, яке набрало законної сили та є обов'язковим до виконання, залишалося б не виконаним. Також, визнається неприпустимим, що пунктом 1 статті 6 Конвенції, деталізовано визначаючи процесуальні гарантії сторін на справедливий розгляд їх справи національним судом, не передбачав би захисту процесу виконання судових рішень. Європейський суд наголосив, що виконання рішення суду, яке ухвалене будь-яким національним судом, повинно розглядатись як складова «судового розгляду». У справі «Soering vs UK» від 07 липня 1989 року Європейський суд з прав людини визначив, що Конвенція як основоположний правовий акт, що підтверджує, забезпечує та надає захист прав людини, визначає, що її гарантії мають бути реальними та дієвими. Також, будь-яке тлумачення гарантованих прав та свобод, повинно відповідати загальним положенням Конвенції, метою якої є забезпечення і талий розвиток цінностей демократичного суспільства. Тобто, на державі лежить безпосередній обов'язок дотримуватися прав та свобод особи і забезпечувати своєчасне та в повному обсязі виконання судових рішень, що набрали законної сили. Виконання будь-якого рішення суду є обов'язковою стадією процесу правосуддя, і як наслідок, повинна відповідати вимогам статті 6 Конвенції. Крім того, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд. Також у справі «Горнсбі проти Греції» Європейський суд з прав людини зазначив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду. Доводи касаційної скарги про те, що суди встановивши дії державного виконавця незаконними, не припинили встановлену незаконну дію та не було поновлено порушене право шляхом скасування такої незаконної дії, є безпідставними та не спростовують висновків судів попередніх інстанцій. Крім того, ОСОБА_4 не позбавлений права звернутись до державного виконавця щодо повернення виконавчого листа або передачі виконавчого провадження до органу державної виконавчої служби за місцем виконання. Зі змісту касаційної скарги, судових рішень, що оскаржуються, та доданих до касаційної скарги матеріалів убачається, що скарга є необґрунтованою, наведені в касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновків щодо їх незаконності та неправильності, правильне застосування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а також рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не буде мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Підстави, передбачені статтею 411 ЦПК України, для скасування судових рішень, що оскаржуються, у касаційній скарзі не зазначено. Керуючись пунктом 5 частини другої, частинами четвертою та п'ятою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, УХВАЛИВ: У відкритті касаційного провадження у справі за скаргою ОСОБА_4 на дії державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Бабкової Тетяни Ігорівни щодо відкриття виконавчого провадження та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження, заінтересована особа - ОСОБА_7,за касаційною скаргоюОСОБА_4 та його представника ОСОБА_5 на ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 26 березня 2018 року та постанову Апеляційного суду міста Києва від 21 травня 2018 року, відмовити. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: С. Ю. Мартєв А. О.Лесько С. П.Штелик

Я говорю о том, что в большинстве случаев сейчас апелляционная инстанция является последней инстанцией, согласно действующего ЦПКУ... Одним из таких случаев является обжалование действий исполнителя... Такое обжалование не предусмотрено в кассации, а только в двух инстанциях... Как пример привёл один из примеров из своей практики... Вообще данная действующая редакция ЦПКУ хранит ещё много сюрпризов о которых не догадываешься не столкнувшись с ними непосредственно... Хотя вроде как все уже перечитали его вдоль и в поперёк, но тем не менее...

Я Вам практику из жизни ВС и моей рассказываю...)) А Вы знаете по другому, когда открывалось провадження...? Уж поверьте, я тоже до того этот пункт как-то всерьёз не прочитал...

Как где, там где я выделил... Возврат заявы не имеет сюда отношения, это другой случай... В двух этих случаях не предусмотрено кассационное обжалование...

Стаття 394. Відкриття касаційного провадження у справі, відмова у відкритті касаційного провадження у справі 4. У справі з ціною позову, що не перевищує п’ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо: 1) Верховний Суд вже викладав в своїй постанові висновок щодо питання правильного застосування норми права, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення у відповідності з таким висновком; або 2) правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про повернення заяви позивачеві (заявникові), про розгляд скарг на дії (бездіяльність) органів державної виконавчої служби, приватного виконавця, якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не має значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

В прямом смысле, я сам вычитал, только тогда когда кассация отшила скаргу мою... ЦПКУ не предусмотрено обжалование действий исполнителя в кассации, только две инстанции... Вот так теперь... Сейчас статью найду...

Например, на решение апелляции по жалобе на действия исполнителя нельзя подавать кассацию теперь...