forsaag

Вот есть решение окружного административного суда, здесь даже мораторий на истребования недвижимости проигнорирован. ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И м. Київ 18 травня 2015 року № 826/1016/15 Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Огурцова О.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовомОСОБА_1до треті особиРеєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві, державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Хафусової В.В. ТОВ "КЕЙ-КОЛЕКТ", ТОВ "БІ-МАЙНО", Державна реєстраційна служба Українипровизнання дій неправомірними, скасування рішення за індексним номером №17442113 від 24.11.2014 та зобов'язання вчинити дії ОБСТАВИНИ СПРАВИ: ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві, третя особа ТОВ "КЕЙ-КОЛЕКТ" про визнання дій неправомірними, скасування рішення за індексним номером 30036685 від 26.11.2014 та зобов'язання вчинити дії. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.01.2015 позовну заяву було залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви. У встановлений судом строк ОСОБА_1 усунув недоліки позовної заяви та визначив, що відповідачем 2 по справі має виступати державний реєстратор прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві Дудник Ольга Сергіївна. У судовому засіданні 04.03.2015 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору залучено ТОВ "БІ-МАЙНО". У судовому засіданні 23.03.2015 позивачем було подано заяву про зміну предмету адміністративного позову, яка була прийнята судом, замінено неналежного відповідача 2 - державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві Дудник Ольгу Сергіївну на належного - державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Хафусову В.В. та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Державну реєстраційну службу України. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскажуване рішення прийнято з порушенням вимог Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів а іноземній валюті". Також позивач зазначає про те, що ним не було отримано письмової вимоги іпотекодержателя щодо намірів примусового звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме, квартири АДРЕСА_1 та належить позивачу. Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов у повному обсязі. Відповідач 1 проти позовних вимог заперечив, у судовому засіданні надав письмові заперечення на адміністративний позов в яких він просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Свої заперечення на адміністративний позов відповідач 1 обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення приймалось не ним, а відповідачем 2. Також відповідач 1 зазначив про те, що записи в Державну реєстрі прав скасовуються на підставі судового рішення, яке набрало законної сили та подане разом з відповідною заявою та документами передбаченими чинним законодавством. Представник відповідача 1 у судовому засіданні 08.04.2015 заперечив проти позовних вимог та просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Відповідач 2 проти позовних вимог заперечив, через канцелярію суду надав письмові заперечення на адміністративний позов в яких він просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі та розглядати справу без його участі. Свої заперечення на адміністративний позов відповідач 2 обґрунтовує тим, що реєстрація права власності за ТОВ "КЕЙ-КОЛЕКТ" була здійснена у зв'язку з наявністю договору про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договору, з огляду на що положення Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів а іноземній валюті" у даному випадку не підлягають застосуванню. Також відповідач 2 зазначив про те, що для державної реєстрації прав власності за ТОВ "КЕЙ-КОЛЕКТ" було надано весь пакет документів передбачених чинним законодавством, з огляду на що у були відсутні правові підстави для відмови у здійсненні державної реєстрації. Представник відповідача 2 у судове засідання 08.04.2015 не прибув. Представник третьої особи 1 у судовому засіданні 08.04.2015 заперечив проти позовних вимог, підтримав позиції відповідачів та просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. У судове засідання 08.04.2015 представники третьої особи 2 та третьої особи 3 не прибули, про причини неприбуття суд не повідомили, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України суд заслухавши пояснення представника позивача та третьої особи ухвалив продовжити розгляд справи у письмовому провадженні. Підчас судового розгляду справи, суд, В С Т А Н О В И В: 11.09.2007 між Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту №11213023000 відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 210 000,00 доларів США, а останній зобов'язався у свою чергу в порядку та на умовах, визначених кредитним договором повертати кредит, сплачувати відсотки за користування кредитом, комісію та інші платежі у сумі, строки та на умовах, що передбачені графіком погашення кредиту та іпотечний договір № 63393, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коптєловою О.Р., відповідно до якого в іпотеку була передана квартира АДРЕСА_1, загальної площею 77,30 кв.м., житловою площею 45,20 кв.м., і складається з 3 (трьох) житлових кімнат. Пунктами 4.2 та 4.3 договору іпотеки № 63393 від 11.09.2007 встановлено, що звернення стягнення здійснюється, у тому числі, на підставі застереження про задоволення вимог іпотекодержателя відповідно до розділу 5 цього договору та статті 36 Закону України "Про іпотеку". 13.02.2012 ПАТ "УкрСиббанк" відступив Товариству з обмеженою відповідальністю "КЕЙ-КОЛЕКТ", відповідно до договору факторингу № 2 та договору про відступлення прав за іпотечними договорами свої права вимоги до ОСОБА_1 за зобов'язаннями по кредитному договору №11213023000 від 11.09.2007 та іпотечному договору № 63393 від 11.09.2007. 12.04.2014 Товариством з обмеженою відповідальністю "КЕЙ-КОЛЕКТ" на ім'я ОСОБА_1 складено повідомлення про намір звернути стягнення на предмет іпотеки. Зазначене повідомлення отримано ОСОБА_1 17.04.2015. 20.11.2014 Товариством з обмеженою відповідальністю "КЕЙ-КОЛЕКТ" подано до Реєстраційна служба Головного управління юстиції у м. Києві заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, реєстраційний номер 9051074, для проведення державної реєстрації права власності форма власності: приватна на квартиру, що розташована АДРЕСА_1 та документи відповідно до переліку зазначеного в картці прийому заяви № 17366216. 24.11.2014 державний реєстратор прав на нерухоме майно Хафусова Владислава Вячеславівна, Державна реєстраційна служба України за результатами розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, прийняту 20.11.2014 15:56:14 реєстраційний номер 9051074 прийнято рішення № 17442113 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відповідно до якого вирішено провести державну реєстрацію права власності форма власності: приватна на квартиру, що розташована: АДРЕСА_1, за суб'єктом: Товариством з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "КЕЙ-КОЛЕКТ", податковий номер 37825968. ОСОБА_1 не погоджуючись з рішенням № 17442113 від 24.11.2014 та вважаючи його таким, що підлягає скасуванню звернувся з відповідним позовом до суду. Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав. Згідно з статтею 1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Частиною першою статті 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлено, що державна реєстрація прав проводиться на підставі: договорів, укладених у порядку, встановленому законом; свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону; свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом; рішень судів, що набрали законної сили; інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою. Підпунктом 1 пункту 37 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 868 від 17.10.2013встановлено, що документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, є укладений в установленому законом порядку договір, предметом якого є нерухоме майно, права щодо якого підлягають державній реєстрації, або речове право на нерухоме майно чи його дублікат. Згідно з абзацом 3 частини першої статті 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом. Відповідно до частини першої статті 12 зазначеного Закону у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки. Частиною першою статті 33 Закону України "Про іпотеку" встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Відповідно до частин першої та другої статті 36 зазначеного Закону (в редакції чинній станом на 22.01.2008, дату укладання кредитного договору №1089-Ф) сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Згідно з частиною першою статті 35 Закону України "Про іпотеку" (в редакції чинній станом на 22.01.2008, дату укладання кредитного договору №1089-Ф) у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. В чинній реєстрації зазначеного Закону останнє речення частини першої статті 35 викладено в наступній редакції: "Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.". Частиною першою статті 37 Закону України "Про іпотеку" (в редакції чинній станом на 22.01.2008, дату укладання кредитного договору №1089-Ф) встановлено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки. Відповідно до частини першої статті 37 Закону України "Про іпотеку" (в чинній редакції) іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання. Законом України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва» було внесено зміни до Закону України «Про іпотеку», згідно яких у статті 36 друге речення частини першої викладено в такій редакції: «Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки»; частину третю статті 36 викладено в наступній редакції: «Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати»; частину першу статті 37 викладено в наступній редакції: «Іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання». Отже, новою редакцією статтею 36, 37 Закону України «Про іпотеку» не було змінено встановлений раніше цими статтями порядок позасудового врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки та підстави переходу права власності на нього до іпотекодержателя, а лише було їх уточнено. Аналіз наведених норм, як і Закон України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва», в цілому, не дає підстав вважати, що законодавець із прийняттям названого закону обмежив коло іпотечних договорів із застереженням про задоволення вимог кредитора, на підставі яких за іпотекодержателем може бути зареєстровано право власності на предмет іпотеки, лише тими договорами, які укладені після набрання чинності цим Законом, а отже, положенняЗаконів України «Про іпотеку» та «;Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва» слід застосовувати також до договорів іпотеки, що містять застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, укладених до набрання чинності Законом України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва». Аналогічна позиція викладена в постанові Вищого адміністративного суду України №К/9991/79381/12 від 05.06.2014 та постанові Верховного Суду України від 10.10.2011 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Печерські зорі" до Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на нерухоме майно про скасування рішення про державну реєстрацію прав власності, скасування реєстрації права власності. Таким чином, у разі порушення основного зобов'язання іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушення відповідно до положень статті 35 Закону України "Про іпотеку" та у випадку якщо протягом встановленого строку вказана вимога залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. При цьому правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є, у тому числі, відповідне застереження в іпотечному договорі, яке передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання та прирівнюється до договору про задоволення вимог іпотекодержателя. Факт наявності заборгованості за договором про надання споживчого кредиту №11213023000 від 11.09.2007 з метою забезпечення виконання зобов'язань за яким було укладено іпотечний договір № 63393 від 11.09.2007, відповідно до якого в іпотеку була передана квартира АДРЕСА_1 позивачем не заперечується. Відповідно до підпункту 2.1.1 пункту 2.1 та пункту 4.1 договору іпотеки № 63393 від 11.09.2007 звернення стягнення здійснюється іпотекодержателем у разі невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем зобов'язань за кредитним договором. Пункту 4.2 зазначеного договору іпотеки встановлено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі: рішення суду, виконавчого напису нотаріуса, застереження про задоволення вимог іпотекодержателя. З наявних в матеріалах справи документів вбачається, що ТОВ "КЕЙ-КОЛЕКТ" на ім'я позивача було направлено повідомлення про намір звернути стягнення на предмет іпотеки № 135-13856 від 12.04.2015, яке відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення отримано позивачем особисто 17.04.2014. З аналізу зазначеного повідомлення вбачається, що воно відповідає статті 35 Закону України «Про іпотеку». Щодо посилань позивача на положення Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" суд зазначає наступне. Підпунктом 1 пункту 1 зазначеного Закону встановлено, що не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України "Про заставу" та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника / майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку. Отже, мораторій на звернення стягнення на нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 5 Закону України "Про іпотеку" встановлено, щодо відчуження такого майна без згоди власника. Відповідно до положень статті 37 Закону України "Про іпотеку" відповідне застереження в іпотечному договорі, яке передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання та прирівнюється до договору про задоволення вимог іпотекодержателя Положеннями пунктів 4.1, 5.1 та 5.3 іпотечного договору №63393 від 11.09.2007 передбачено відповідне застереження щодо передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання, у випадку невиконання або неналежного виконання іпотекодацем зобов'язання за кредитним договором. Таким чином, оскільки у даному випадку звернення стягнення на квартиру, що розташована: АДРЕСА_1 було здійснено на підставі застереження, яке прирівнюється до договору про задоволення вимог іпотекодержателя, то відповідне відчуження вважається таким, що здійснено за згодою власника, а отже положення Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" не можуть бути застосовані. Згідно з пунктами 1 та 2 частини другої статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державний реєстратор: встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом); відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень; відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав; приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав. Частинами першою та другою статті 15 зазначеного Закону встановлено, що державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; внесення записів до Державного реєстру прав; видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження. Перелік документів для здійснення державної реєстрації прав визначається Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Пунктами 38 та 40 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 868 від 17.10.2013 для проведення державної реєстрації речових прав заявник, крім документа, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, подає копію документа, що посвідчує його особу (крім документа, що посвідчує посадову особу органу державної влади або органу місцевого самоврядування). У разі подання заяви уповноваженою особою, яка діє від імені фізичної особи, крім документа, що зазначений в абзаці першому цього пункту, подаються копія документа, що посвідчує заінтересовану особу, та копія реєстраційного номера облікової картки платника податку такої особи, крім випадків, коли фізична особа через свої релігійні або інші переконання відмовилася від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податку, офіційно повідомила про це відповідним органам державної влади та має відмітку в паспорті громадянина України. Для проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, яке перебуває в іпотеці або податковій заставі, заявник, крім документа, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, подає документ, що підтверджує факт надання іпотекодержателем або контролюючим органом згоди на відчуження або передачу на іншому речовому праві такого майна. Згідно з частинами п'ятою та сьомою статті 15 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація прав (надання відмови в ній) проводиться у строк, що не перевищує п'яти робочих днів (крім випадків, установлених частиною сьомою цієї статті) з дня надходження до органу державної реєстрації прав заяви про таку реєстрацію і передбачених цим Законом та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до нього, документів, необхідних для її проведення. Розгляд заяви про державну реєстрацію обтяжень і прийняття рішення про таку реєстрацію, відмову у державній реєстрації обтяжень або її зупинення проводиться в день надходження заяви та документів, необхідних для державної реєстрації обтяжень. Відповідно до картки прийому заяви № 17366216 від 20.11.2014 та наявних в матеріалах справи копій документів, які було подано ТОВ "КЕЙ-КОЛЕКТ" відповідачу разом з заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, реєстраційний номер 9051074, для проведення державної реєстрації права власності форма власності: приватна на квартиру, що розташована: АДРЕСА_1, ТОВ "КЕЙ-КОЛЕКТ" було подано державному реєстратору вичерпний перелік документів необхідних для проведення державної реєстрації права власності. Позивачем крім посилань положення Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів а іноземній валюті" та факт того, що ним не було отримано повідомлення про намір звернути стягнення на предмет іпотеки, інших доказів та обґрунтувань на підтвердження наявності підстав для скасування рішення за індексним номером №17442113 від 24.11.2014 № 17909998 від 11.12.2014 суду надано не було та судом з наявних в матеріалах справи документів не встановлено. З урахуванням наведеного, керуючись вимогами статтями 69-71, 94, 160-165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, ПОСТАНОВИВ: У задоволенні адміністративного позову - відмовити повністю. Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Суддя О.П. Огурцов

Такая ситуация, кредит брал в УкрСиббанке, потом его купил по договору факторинга Кей Коллект. Долг я не погашаю уже 3 года. Кей Коллект грозится, что перерегистрирует квартиру, так как в договоре ипотеки есть оговорка, согласно которой кредитор имеет право в позасудебном порядке перерегистрировать квартиру. Я консультировался у адвоката , он говорит, что это не законно, потому что нет решения суда о существующей задолженности. Как быть?