veronyka
-
Число публикаций
196 -
Регистрация
-
Последнее посещение
-
Days Won
4
Тип контента
Профили
Форумы
Календарь
Сообщения опубликованы veronyka
-
-
В 22.09.2017 в 22:30, babaika сказал:
Ой ли. Нет желания страшилки на ночь глядя писать, но полиция в данных ситуация точно не айс. Толку как от козла молока, приехали - уехали. Ответ всегда один: они собственники им и карты в руки, а вы обращайтесь в суд.
пи..си.. и насмотрелся и навидался...
..рецепт один - никого не впускать, но это не панацея...
...единственное, что может "спасти" до получения законного решения - обеспечения (писал выше). Конечно новый собственник должен через суд выселить и так далее, но случаи бывают разные...
Пока у "новых хозяев" не будет решения суда о выселении вас из квартиры - у них НЕТ НИКАКИХ правовых оснований вас выкинуть из помещения: ни с помощью полиции ни с помощью исполнительной. они не могут прийти и срезать замки, ничего не могут. а если квартира вами была приобретена не за кредитные деньги, то получить решение суда о выселении они никогда не смогут. ну, насчет никогда может я погорячилась, ведь у нас в стране все возможно, у нас своя практика, у судей своя, но 99%, что не получат. Боритесь!
-
1
-
-
В 22.09.2017 в 19:41, vad-vad сказал:
в заявление мы подчеркивали,что право требование на имущество было получено незаконно в нарушении кредитного договора поэтому следователь пошел по 192
А что у вас есть решение суда, где подтверждено, что договоры уступки/факторинга (что там у них было) - признаны недействительными?
-
1
-
-
11 часов назад, y.voronizhskiy сказал:
Правова позиція, висловлена Верховним Судом України в постанові від 13 лютого 2013 року в справі №6-3цс13.
Відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання не пред’явить вимоги до поручителя.
Договорами поруки встановлено строк її припинення – після закінчення трьох років, починаючи від останнього дня, передбаченого для виконання зобов'язань за договором кредиту, а тому оскільки кредитним договором установлено дію цього договору до 24 червня 2009 року, то днем настання строку виконання основного зобов’язання, з якого починається відлік трирічного строку для пред’явлення кредитором вимоги до поручителів, буде – 25 червня 2009 року, а припинення поруки відповідно до вимог ч. 4 ст. 559 ЦК України – 25 червня 2012 року.
О, Боги! а это еще что за бред?!!!! капец... я еще такого не видела.
-
12 часов назад, y.voronizhskiy сказал:
Бред, мое мнение выше.
Напомните, пожалуйста п. 12 договора поручительства.
Строк звернення до суду з вимогою про захист порушеного права або законного інтересу – 5 років (п. 12 договору поруки).
-
12 часов назад, Bolt сказал:
То другие... А в этих по другому и их полно... В них так написано:
"Порука за цим договором припиняеться писля закинчення 5 рокив з дня настання термину повернення кредиту за Кредитным договором"
В моих договорах такого нет, слава Богу.. но и без этого суд трактует как хочет.
-
12 часов назад, y.voronizhskiy сказал:
Я надеюсь, Вы подали кассацию?
насколько я помню эти договора, то в них предусмотрена 5-летняя исковая давность, а не срок, который предоставляется кредитору для защиты своих прав в правоотношениях с поручителем.
Конечно, подала. Вы правильно понимаете, там именно (в договоре поруки и кредитном) указано, что исковая давность, а дословно из договора: " строк звернення до суду з вимогою про захист порушеного права або законного інтересу – 5 років " . А если смотреть в корень, а именно в норму ЦК по формулировке понятия "позовна давність", то - позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Ничего не напоминает? )
-
В 01.07.2016 в 12:24, y.voronizhskiy сказал:
Конечно.
Раскройте детали.
С какого момента в этом деле начался срок исчисления прекращения поручительства?
С момента получения требования?
или с момента подачи иска в 2012 году?
Із матеріалів справи вбачається, що боржник перестав виконувати свої зобов'язання за укладеним кредитним договором з 09 грудня 2009 року (а.с. 42-44), а з позовом до суду банк з вимогами до поручителя звернувся 20 серпня 2012 року, тобто за межами строку, визначеного зазначеними положеннями ЦК України, що є підставою для задоволення позову.
п.с. Вижу, что с момента последнего платежа.
А что сказал ВССУ?
В этом конкретном случае у нас есть вымога о досрочном погашении кредита и процентов по нему от 13.08.2011, с требованием в течении месяца с момента получения такой вымоги погасить всю имеющуюся задолженность. Вымогу должник получил 13.08.2011. Банк сослался на ст. 1054,1050 ЦК. Банк воспользовался своим правом требовать досрочного погашения кредита и процентов, чем сократил срок выполнения основного обязательства. Срок выполнения основного обязательства настал 13.09.2011 г. Следовательно, так как банк на основании ч. 2 ст. 1050 изменил срок исполнения основного обязательства, предусмотренный ч. 4 ст. 559 ЦК 6-ти месячный срок предъявления требования к поручителю начал свой отсчет 13.09.2011 и закончился 13.02.2012, а иск в суд о взыскании задолженности банк подал только 20.08.2012, тем самым пропустив 6-ти месячный срок (ч. 4 ст. 559 ЦК).
Практики вышки по аналогичной позиции - миллион и две штуки.
Но, что интересно. у меня в этом деле два поручителя. Вот по одному поручителю все закончилось в апелляции вышеуказанным решением.
А по второму поручителю дело попало к другой коллегии на рассмотрение. Коллегия судей сформировала "интересное, свое" видение таких понятий, как " вимога про захист свого порушеного права або законного інтересу " и "строк дії поруки".
И вот что получилось:
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Провадження № 22-ц/774/3711/16 Справа № 201/17487/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Макаров М.О.
Категорія 27
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 травня 2016 року м. Дніпропетровськ
Колегія суддів судової палати по цивільним справам Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді Макарова М.О.,
суддів Максюти Ж.І., Прозорової М.Л.,
при секретарі Синенко Є.А.,
розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 02 березня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання договору поруки припиненим,-
ВСТАНОВАЛА:
У листопаді 2015 року ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом до ПАТ КБ «ПриватБанк про визнання договору поруки припиненим, посилаючись на те, що 09 вересня 2008 року між нею та відповідачем було укладено договір поруки № 2008/123-1 в забезпечення виконання зобовязань ОСОБА_3 за кредитним договором від 09 вересня 2008 №2008/123.
ОСОБА_5 звернувся до суду 20 серпня 2012 року , а вимога до боржника була направлена у серпні 2011 року, а тому строк предявлення вимог до поручителя закінчився, у звязку з чим просила визнати договір поруки припиненим.
Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 02 березня 2016 року позов задоволено та ухваленно визнано припиненим договір поруки № 2008/123-1, укладений 09 вересня 2008 року між ОСОБА_2 та ПАТ КБ «ПриватБанк» в забезпечення зобовязання за кредитним договором №2008/123, укладеним 09 вересня 2008 року між ОСОБА_3 та ПАТ КБ «ПриватБанк».
В апеляційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк» просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог в повному обсязі та покласти судові витрати на позивача, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права та невідповідність висновків суду обставинам справи.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК Українирішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із ст. 214 ЦПК Українипід час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.
Цим вимогам закону судове рішення не відповідає.
Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що строк виконання зобовязання за кредитом настав 13 вересня 2011 року, тобто через 30 днів після отримання ОСОБА_3 листа з вимогою дострокового повного погашення кредиту, а також ОСОБА_5 звернувся до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська з вимогою про стягнення коштів лише 20 серпня 2012 року, тобто більше ніж через шість місяців з 13 вересня 2011 року, а вимог до поручителя протягом встановлено строку предявлено не було, а тому визнав припиненим договір поруки, укладений 09 вересня 2008 року між ОСОБА_2 та ПАТ КБ «Приватбанк».
Проте з такими вимогами погодитися не можна, з наступних підстав.
Судом встановлено, що 09 вересня 2008 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступник якого є ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір №2008-123, згідно якого ОСОБА_5 надав позичальнику в кредит 53000 доларів США зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 18% річних на строк до 09 вересня 2018 року (а.с. 8).
У забезпечення виконання умов цього кредитного договору, 09 вересня 2008 року між ОСОБА_2 та ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступник якого є ПАТ КБ «ПриватБанк» було укладено договір поруки №2008/123-1, згідно умов якого яких поручитель відповідає перед Кредитором за виконання обовязків за вказаним кредитним договором в тому ж розмірі, що і Боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків (п.2 договору поруки) (а.с. 14 ).
Відповідно до ч.1 ст.553 ЦК передбачається, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обовязку.
Пунктом 24 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 грудня 2012 року №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» розяснен, що відповідно до ч.4 ст. 559 ЦК України порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобовязання не предявить вимоги до поручителя.
При вирішенні таких спорів суд має враховувати, що згідно зі ст. 526 ЦК зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Отже, якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобовязання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобовязань за цим договором строк предявлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобовязання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобовязання у повному обсязі або у звязку із застосуванням права на повернення кредиту достроково.
Предявленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і предявлення до нього позову. При цьому в разі предявлення вимоги до поручителя кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобовязання.
При цьому сама по собі умова договору про дію поруки до повного виконання позичальником зобовязання перед кредитодавцем або до повного виконання поручителем взятих на себе зобовязань не може розглядатися як установлення строку дії поруки, оскільки це не відповідає вимогам ст.252 ЦК України, згідно з якою строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
З матеріалів справи вбачається, що п.11 Договору поруки № 2008/123-1 від 09 вересня 2008 року передбачено, що договір вступає в силу з моменту підписання та діє до повного виконання зобовязань за даним кредитним договором, а пунктом 12 вказаного договору поруки передбачено, що сторони прийшли до згоди, що строк, в межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист свого порушеного права або законного інтересу за цим договором, встановлюється у 5 (пять) років.
Крім того, встановлено, що 13 серпня 2011 року ПАТ КБ «ПриватБанк» направив на адресу боржника ОСОБА_3 та іпотекодавця ОСОБА_6 вимогу про повне погашення суми заборгованості в 30-денний строк (а.с. 32), а 20 серпня 2012 року ОСОБА_5 звернувся до суду із позовом про стягнення заборгованості із відповідчів, серед яких зазначена і поручитель ОСОБА_2 за кредитним договором №2008-123 (а.с. 34-36).
За таких обставин строк предявлення вимог до поручителя повинен відраховуватися до 13 лютого 2017 року, тобто з 13 серпня 2011 року + 5 років + 6 місяців, а тому підстав для визнання поруки припиненою колегія суддів не вбачає, у звязку з чим позов задоволенню не підлягає, проте суд першої інстанції на вказане уваги не звернув та передчасно прийшов до висновку про задоволення позову.
На підставі викладеного колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову, у звязку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Крім того, відповідно до ст. 88 ЦПК України колегія суддів вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» судовий збір в сумі 535 грн. 92 коп., який було понесено апелянтом при подачі апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства ОСОБА_7 «ПриватБанк» - задовольнити.
Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 02 березня 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства ОСОБА_7 банк «ПриватБанк» про визнання договору поруки припиненим відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 (іпн НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства ОСОБА_7 "ПриватБанк" (код ЄДРПОУ 14360570) судовий збір в сумі 535 грн. 92 коп.
Рішення набирає законної сили з моменту оголошення і протягом двадцяти днів може бути оскаржено шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий
Судді
ЧТО СКАЖИТЕ ГОСПОДА - ПРАКТИКИ? как вам такой расчет? ))))))
На сегодняшний день дело находится в ВССУ, производство возбуждено, еще не рассмотрено. Жду с дня на день.
О результатах рассмотрения кассационной жалобы - напишу.
-
В 14.04.2016 в 17:56, y.voronizhskiy сказал:
Это вопрос о: требование это просто требование или иск?
Если интересно узнать подробности по этому решению, могу помочь. это практика по моему иску и апел.жалобе.
Помощь с ПриватБанком
в Депозитні та кредитні договори
Опубликовано
Договор стандартный - он имел в виду, что этот договор находится на сайте Привата
видела я эти договоры. надо смотреть все что у "должника" есть. кредитный договор признать недействительным, думаю, не представляется возможным, а вот с суммой долга и штрафных санкций можно поиграться и уменьшить.