kristi
-
Число публикаций
1107 -
Регистрация
-
Последнее посещение
-
Days Won
4
Тип контента
Профили
Форумы
Календарь
Сообщения опубликованы kristi
-
-
вы в суде доказываете что родители заключили договор отчуждения квар. нарушая права ребенка на пользования этой кварт. если договор ипотеки заключен до 01.01.06 то в вышке не проходило если ребенок проживал с родителями и договор заключили после вступления в силу закона, то доказывайте что ребенок проживал с родителями одной семьей.......Вы считаете, что стоит попробовать признать договор дарственной недействительным, так как не было согласия органа опеки и попечительства?
а потом как следствие признать и Договор ипотеки недействительным на том же основании.???
А если рассмотреть ситуацию так: У ребенка есть право собственности на 1/2 квартиры бабушки, но есть и право пользования квартирой родителей, правда ребенку на момент заключения было 15 лет.
Поэтому даже при наличии в собственности 1/2 квартиры, было нарушено право пользование ребенка квартирой родителей, так как не было получено согласие органа опеки и попечительства на договор ипотеки...
Что вы думаете об этом?
Не много не пойму Ваше высказывание по регистрации...
Кристи ответьте еще пожалуйста на этот вопрос:
Тоесть, если он не был зарегистрирован до 01.01.06, а просто проживал, то это не основание для недействительности ипотеки без согласия о.п.п??
не понял Вашего высказывания...
.а если та часть что ему подарили находиться в другом месте, неудобном для ребенка, нет школы в которую он ходит, или условия не те........ дарственную подписывали родители, а родители обслуживают ту часть или нет или бабушка оплачивает коммунальные, кто там проживает,
наличие у ребенка другого имущества не освобождает от запроса в органы опеки и попечительства на регистрацию сделки, а только дает преимущество при принятии положительно решения.......
-
Кристи скажите, я Вас правильно понял с Вышеуказанных сообщений на форуме от 24.01., что и на получение квартиры по дарственной нужно было разрешение органов опеки и попечительства?
при анализе законодательства, лично мое мнение что при заключении любой сделки, орган опеки и попечительство должны дать разрешение на какие либо сделки опекунами, родителями если эти сделки касаются интереса ребенка
читала как то решения ВСУ где нотариус отказала регистрировать договор ипотеки на покупку квартиры, т. к. у родителей был ребенок, и мотивировал свой отказ тем, что в будущем могут быть нарушено право ребенка на пользования этой квартиры и ВСУ решение нотариуса поддержал, и к тому же у родителей было разрешение опеки на руках....
ребенок не может сам выбирать место регистрации, за него это делают родители и опекуны, разрешение органов опеки, это целый процесс, собрание комиссии............. а потом только выноситься решение.............
-
для суда 01.01.06.г до вступления закона в силу, нужна регистрация ребенка, после нужно доказывать проживание ребенка в кварт. и у нотариуса не подписана бумага о том что 3 лица не пользуются кварт. аналогия с гражданским мужем....
-
http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/10550902 недоказанность проживания ребенка
http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/10103724 своєю заявою підкреслила, що права користування квартирою неповнолітні та малолітні діти не мають
http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/10528490 фактично проживали чи зберігали за собою право на житло на час укладення
http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/3835789 для укладання цього договору дозвіл органу опіки і піклування законом не вимагається
-
Щодо майнових прав дитини
Міністерство юстиції України (Мін'юст)
Лист № К-37565-31 від 16.01.2006
По состоянию на 26 марта 2007 года
<< Главная страница | < Назад
МІНІСТЕРСТВО ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ
Л И С Т
16.01.2006 N К-37565-31
Міністерством юстиції розглянуто Ваше звернення і
повідомляється таке.
Відповідно до частин другої та третьої статті 177 Сімейного
кодексу України ( 2947-14 ) батьки малолітньої дитини не мають
права без дозволу органів опіки та піклування вчиняти визначені
цією статтею правочини (батьки неповнолітньої дитини давати згоду
на вчинення правочинів) щодо майнових прав дитини.
Враховуючи це, будь-які дії, спрямовані на набуття, зміну або
припинення прав та обов'язків малолітніх, мають здійснюватися
батьками дитини з дозволу органів опіки та піклування.
Зазначена вимога стосується і випадків придбання майна на
користь малолітньої дитини.
Виходячи з аналізу статті 242 Цивільного кодексу України
( 435-15 ), батьки є законними представниками дитини і не мають
право на передачу цих повноважень іншим особам за виключенням
випадків, встановлених законом.
Таким чином, нотаріус не приймає для посвідчення правочин, що
укладається від імені малолітньої дитини представником його
батьків (усиновлювачів) або одного з них.
Відповідно до частини третьої статті 244 Цивільного кодексу
України ( 435-15 ) довіреністю є письмовий документ, що видається
однією особою іншій особі для представництва перед третіми
особами.
Заступник Міністра Л.В.Єфіменко
-
и СНОВА дети
ситуация такова
25.06 была продана однокомнатная квартира.
в этот же день взят кредит на покупку и куплена трекомнатная, которая была передана в ипотеку
http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/12855310
разрешение органов опеки было на продажу квартиры или на весь процесс?
-
по этому решению не понял немного.
а где мог жить ребенок, кроме как с родителями?
что должен был предоставить истец?
показания свидетелей, о том что ребенок проживал в квартире, акт не проживания и акт проживания подписанные соседями, справки с садика, больницы, школы............
-
-
http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/12393591и СНОВА дети
ситуация такова
25.06 была продана однокомнатная квартира.
в этот же день взят кредит на покупку и куплена трекомнатная, которая была передана в ипотеку.
в Однокомнатной квартире жили родители и ребенок.
Для того, что бы орган опеки и попечительства дал разрешение на продажу однокомнатной.
Бабушка этого ребенка подарила ему половину своей однокомнатной квартиры.
На сколько я понимаю для того, что бы признать Договор ипотеки недействительным, нужно признать Договор дарственной недействительным.
и тогда выйдет так, что на передачу квартиры в ипотеку нужно будет согласие органов опеки и попечительства.
прошу всех высказать свое мнение по данному вопросу.
как на практике можно признать договор дарственной недействительным?
какие могут быть основания, кроме невменяемости бабушки?
Тема сопряжена с данной: http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=2074
-
від 25.07.2006 р. № 19-50-556
Асоціації українських банків
02660, м. Київ, вул. Раскової, 15
Відкритому акціонерному товариству
«Державний експортно-імпортний банк України»
03150, м. Київ, вул. Горького, 127
Закритому акціонерному товариству
«Перший міжнародний банк»
04070, м. Київ, вул. Андріївська, 4
Щодо отримання згоди органів опіки та піклування
На запит щодо надання роз’яснень про необхідність отримання згоди органів опіки та піклування при вчиненні угод з нерухомим майном Міністерство юстиції повідомляє таке.
Аналіз положень Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей» у комплексі з положеннями Сімейного кодексу України та Закону України «Про охорону дитинства», на думку Міністерства юстиції, дає можливість стверджувати наступне.
Статтею 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей» передбачено, що держава охороняє і захищає права та інтереси дітей при вчиненні правочинів щодо нерухомого майна.
Неприпустимо зменшення або обмеження прав і охоронюваних законом інтересів дітей при вчиненні будь-яких правочинів стосовно жилих приміщень.
Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей.
Для здійснення будь-яких правочинів стосовно нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, потрібна попередня згода органів опіки та піклування. Посадові особи органів опіки та піклування несуть персональну відповідальність за захист прав і охоронюваних законом інтересів дітей при наданні згоди на вчинення правочинів щодо належного дітям нерухомого майна.
Згідно з абзацом другим частини другої статті 32 Цивільного кодексу України на вчинення неповнолітньою особою правочину щодо транспортних засобів або нерухомого майна повинна бути письмова нотаріально посвідчена згода батьків (усиновлювачів) або піклувальника і дозвіл органу опіки та піклування.
Відповідно до частини третьої статті 17 Закону України «Про охорону дитинства» батьки або особи, які їх замінюють, не мають права без дозволу органів опіки і піклування укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла, зобов’язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов’язання.
Згідно з частиною третьою статті 177 Сімейного кодексу України батьки малолітньої дитини не мають права без дозволу органу опіки та піклування вчиняти такі правочини щодо її майнових прав:
– укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, в тому числі договори щодо поділу або обміну житлового будинку, квартири;
– видавати письмові зобов’язання від імені дитини;
– відмовлятися від майнових прав дитини.
Таким чином, оскільки одним з правочинів, які не можуть вчиняти батьки або особи, які їх замінюють, без дозволу органів опіки та піклування, відповідно до статті 177 Сімейного кодексу України, статті 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей» та частини третьої статті 17 Закону України «Про охорону дитинства» є відмова від майнових прав дитини, до яких відноситься, зокрема, і право користування жилим приміщенням, у випадках, коли з поданих нотаріусу документів, зокрема зі змісту правовстановлювального документу, довідки про реєстрацію місця проживання або місця перебування дитини, вбачається, що право власності або право користування цим майном належить дитині, нотаріусом обов’язково вимагається згода органів опіки та піклування.
Щодо визначення права дитини на проживання в житловому приміщенні, що відчужується, повідомляємо таке.
Згідно з положеннями частин третьої та четвертої статті 29 Цивільного кодексу України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров’я, в якому вона проживає.
Місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров’я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна.
Згідно з частиною другою статті 18 Закону України «Про охорону дитинства» діти члени сім’ї наймача або власника житлового приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.
Відповідно до положень Житлового кодексу України до членів сім’ї власника житлового приміщення віднесено дружину (чоловіка) власника житла (якщо стосовно цього житла в подружжя не виникло право спільної власності), їхніх дітей та батьків, а також інших осіб, якщо вони постійно проживають спільно з власником житла та ведуть з ним спільне господарство (частина друга статті 64 і частина перша статті 156 Житлового кодексу УРСР).
Згідно зі статтею 405 Цивільного кодексу України члени сім’ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону.
Член сім’ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Враховуючи наведене, нотаріуси для встановлення факту користування нерухомим майном витребовують довідку про реєстрацію місця проживання або місця перебування дитини за адресою майна, що відчужується або заставляється, видану житлово-експлуатаційною організацією або іншим відповідним уповноваженим органом з питань реєстрації.
Коли з поданих документів нотаріусом установлено, що така дитина проживає за іншою адресою, ніж адреса майна, що відчужується, а також те, що така дитина не має права власності на це майно (його частину) нотаріус має право не витребовувати згоду органів опіки та піклування на посвідчення такого правочину. При цьому, нотаріусом при його посвідченні роз’яснюється зміст статті 176 Сімейного кодексу України щодо зобов’язання батьків передати у користування дитини майно, яке має забезпечити її виховання та розвиток.
В такому ж порядку мають посвідчуватись правочини за участю дітей віком від чотирнадцяти років, оскільки особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом (частина друга статті 29 Цивільного кодексу України).
Таким чином, згода органів опіки та піклування необхідна лише у випадку, якщо дитина є власником (співвласником), або має право на користування жилим приміщенням, що відчужується.
Водночас, у зв’язку з тим, що на сьогодні в Україні не існує дієвих механізмів виявлення дітей, що мають право користування нерухомим майном, не визначено меж компетенції органів опіки та піклування по наданню згоди на здійснення будь-яких правочинів щодо майна, право користування яким мають діти, Міністерство юстиції погоджується із пропозицією Асоціації українських банків щодо внесення відповідних змін до законодавства.
Заступник Міністра
-
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
1 вересня 2010 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:
Луспеника Д.Д., Балюка М.І., Косенка В.Й.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до відкритого акціонерного товариства «Кредитпромбанк», треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю «Тагарсан ЛТД», виконавчий комітет Саксаганської районної ради у м. Кривому Розі Дніпропетровської області, про визнання іпотечного договору припиненим за касаційною скаргою відкритого акціонерного товариства «Кредитпромбанк» (далі – ВАТ «Кредитпромбанк») на рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 травня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 січня 2010 року,
в с т а н о в и л а :
У квітні 2009 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до ВАТ «Кредитпромбанк» та просила визнати припиненим іпотечний договір № 05/70/11/2006-КЛТ від 2 листопада 2006 року, укладений із відповідачем, за яким вона є поручителем виконання товариством з обмеженою відповідальністю «Тагарсан ЛТД» зобов’язань за кредитним договором № 05/70/2006-КЛТ від 2 листопада 2006 року, посилаючись на зміну зобов’язань боржника без згоди її як поручителя, внаслідок чого збільшився обсяг її відповідальності.
Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 травня 2009 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 січня 2010 року, позов ОСОБА_4 задоволено. Визнано припиненим іпотечний договір № 05/70/11/2006-КЛТ від 2 листопада 2006 року, укладений між ВАТ «Кредитпромбанк» і ОСОБА_4 Розподілено судові витрати.
У касаційній скарзі ВАТ Кредитпромбанк» просить скасувати ухвалені судові рішення з підстав порушення судами норм матеріального та процесуального права і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.
Відсутні й передбачені ст. 338 ЦПК України підстави для обов’язкового скасування судового рішення.
Враховуючи наведене та положення ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу і залишити судові рішення без змін.
Керуючись статтями 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Кредитпромбанк» відхилити.
Рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 травня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 січня 2010 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
Д.Д. Луспеник
М.І. Балюк
В.Й. Косенко
-
кристи, а к чему в это все вставили?
есть какой-то вопрос?
сейчас все регулируются Постановою НБУ № 492 від 14 листопада 2003 року «Про затвердження Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах»
Похоже, что выдержки с нее.
том расписано с выдержками для бухгалтеров
-
Зарегистрировано в Министерстве юстиции Украины 17.12.2003 г. за № 1172/8493
Постановление Правления Национального банка Украины от 12.11.2003 г. № 492
Об утверждении Инструкции о порядке открытия, использования и закрытия счетов в национальной и иностранных валютах*
(извлечение)
* Согласовано с ГНАУ и Центральной избирательной комиссией.— Ред.
В соответствии со статьей 7 Закона Украины «О Национальном банке Украины» и с целью приведения порядка ведения счетов клиентов банков в соответствие с требованиями Гражданского кодекса Украины* и Хозяйственного кодекса Украины** Правление Национального банка Украины постановляет:
* Вступил в силу с 01.01.2004 г.
Извлечение из данного Кодекса — см. в разделе «Тема» настоящего выпуска.— Ред.
** Вступил в силу с 01.01.2004 г.— Ред.
1. Утвердить Инструкцию о порядке открытия, использования и закрытия счетов в национальной и иностранных валютах (прилагается).
2. Признать утратившими силу:
постановление Правления Национального банка Украины от 18.12.98 № 527 «Об утверждении Инструкции об открытии банками счетов в национальной и иностранной валюте», зарегистрированное в Министерстве юстиции Украины 24.12.98 за № 819/3259;
<...>
5. Постановление вступает в силу с 1 января 2004 года.
Председатель С. Тигипко
Утверждена постановлением Правления Национального банка Украины от 12.11.2003 г. № 492
Зарегистрирована в Министерстве юстиции Украины 17.12.2003 г. за № 1172/8493
Инструкция о порядке открытия, использования и закрытия счетов в национальной и иностранных валютах
(извлечение)
1. Общие положения
1.1. Настоящая Инструкция разработана в соответствии с Хозяйственным кодексом Украины, Гражданским кодексом Украины, Законами Украины «О Национальном банке Украины», «О банках и банковской деятельности»*, «О предупреждении и противодействии легализации (отмыванию) доходов, полученных преступным путем»**, «О платежных системах и переводе денег в Украине»***, другими законодательными актами Украины и нормативно-правовыми актами Национального банка Украины (далее — Национальный банк).
* Извлечение из данного Закона — см. в «Бухгалтере» № 42'2002 на с. 2т–8т, № 9'2003 на с. 8–9 и № 19'2003 на с. 8т.— Ред.
** Данный Закон — см. в «Бухгалтере» № 46'2003 на с. 2т–12т.— Ред.
*** Закон — см. в «Бухгалтере» № 42'2002 на с. 8т–24т, изменения к нему — в № 26'2003 на с. 7.— Ред.
Инструкция регулирует правоотношения, возникающие при открытии банками, их обособленными структурными подразделениями, осуществляющими банковскую деятельность от имени банка (далее — банки), текущих* и вкладных (депозитных)** счетов в национальной и иностранных валютах субъектам хозяйствования, физическим лицам, иностранным представительствам, нерезидентам-инвесторам, избирательным блокам политических партий (далее — клиенты).
* Прежняя Инструкция регулировала еще и открытие текущих бюджетных счетов в национальной валюте.— Ред.
** В прежней Инструкции счета назывались депозитными (вкладными).— Ред.
1.2. В рамках применения настоящей Инструкции нижеприведенные термины употребляются в следующем значении:*
* Прежняя Инструкция определения терминов не содержала.— Ред.
обособленное подразделение — филиал, представительство, отделение или другое обособленное подразделение, не имеющее статуса юридического лица и осуществляющее свою деятельность от имени юридического лица — резидента;
иностранные представительства — иностранные дипломатические, консульские, торговые, другие официальные представительства и учреждения международных организаций, пользующиеся иммунитетом и дипломатическими привилегиями, представительства иностранных банков, иностранных компаний, фирм, представляющих интересы юридических лиц — нерезидентов в Украине, а также воинские части Черноморского флота Российской Федерации, дислоцирующиеся на территории Украины;
нерезиденты-инвесторы — субъекты, проводящие инвестиционную деятельность на территории Украины, а именно: юридические лица, созданные в соответствии с законодательством других стран; физические лица — иностранцы, не имеющие постоянного местожительства на территории Украины и не ограниченные в дееспособности; иностранные государственные органы, международные правительственные и неправительственные организации; другие иностранные субъекты инвестиционной деятельности, признаваемые таковыми в соответствии с законодательством Украины;
официальные представительства — иностранные дипломатические, консульские, торговые и другие официальные представительства, пользующиеся иммунитетом и дипломатическими привилегиями;
предприниматели — субъекты хозяйствования, осуществляющие предпринимательскую деятельность;
постоянные представительства — представительства юридических лиц — нерезидентов (иностранных компаний, фирм, международных организаций, представляющих интересы юридических лиц — нерезидентов в Украине), через которых полностью или частично осуществляется предпринимательская деятельность нерезидента на территории Украины;
субъекты хозяйствования — юридические лица — резиденты, их обособленные подразделения, физические лица — предприниматели;
уполномоченный банк — банк, имеющий письменное разрешение Национального банка на осуществление операций с валютными ценностями;
уполномоченный работник банка — работник банка, на которого в соответствии с внутренними положениями банка возложена обязанность открывать счета клиентам;
физические лица — граждане Украины, иностранцы, лица без гражданства, не занимающиеся предпринимательской деятельностью;
физические лица — нерезиденты — иностранцы, лица без гражданства, граждане Украины, имеющие постоянное местожительство за пределами Украины, в том числе временно пребывающие на территории Украины;
физические лица — резиденты — граждане Украины, иностранцы, лица без гражданства, имеющие постоянное местожительство на территории Украины, в том числе временно пребывающие за границей;
юридические лица — нерезиденты — юридические лица с местонахождением за пределами Украины, созданные и действующие в соответствии с законодательством иностранного государства;
юридические лица — резиденты — юридические лица с местонахождением на территории Украины, осуществляющие свою деятельность на основании законов Украины.
1.3. Субъекты хозяйствования, нерезиденты-инвесторы, иностранные представительства и физические лица имеют право открывать счета для обеспечения своей хозяйственной деятельности и собственных нужд в любых банках Украины в соответствии с собственным выбором, кроме случаев, когда банк не имеет возможности принять на банковское обслуживание или если такой отказ допускается законом или банковскими правилами.
1.4. Порядок открытия банками счетов клиентов, использования средств* по ним и порядок их закрытия определяются настоящей Инструкцией.
* Здесь и далее по тексту «кошти» переведены как «средства», а «грошовi кошти» как «денежные средства».— Ред.
Текущие счета избирательных фондов политических партий (блоков политических партий) и кандидатов в народные депутаты Украины открываются в порядке, определенном Законом Украины «О выборах народных депутатов Украины» и настоящей Инструкцией.
1.5. Условия открытия счета и особенности его функционирования предусматриваются в договоре, заключаемом между банком и его клиентом, и не должны противоречить требованиям настоящей Инструкции.
1.6. Порядок проведения операций по счетам клиентов, открытым в национальной и иностранных валютах, регулируется законодательством Украины, в том числе нормативно-правовыми актами Национального банка. Операции по счетам осуществляются с помощью платежных инструментов по формам, установленным банковскими правилами (нормативно-правовыми актами Национального банка, внутренними положениями банка и т. п.).
1.7. Банк может отказать клиенту в обслуживании счета в случаях, предусмотренных законодательством Украины и договором.
1.8. Банки открывают своим клиентам по договору банковского счета текущие счета, по договору банковского вклада — вкладные (депозитные) счета.
Текущий счет — счет, открываемый банком клиенту на договорной основе для хранения денег и осуществления расчетно-кассовых операций с помощью платежных инструментов в соответствии с условиями договора и требованиями законодательства Украины.
К текущим счетам также относятся:
счета по специальным режимам их использования, открываемые в случаях, предусмотренных законами Украины или актами Кабинета Министров Украины;
текущие счета типа «Н», открываемые в национальной валюте официальным представительствам и представительствам юридических лиц — нерезидентов, не занимающихся предпринимательской деятельностью на территории Украины;
текущие счета типа «П», открываемые в национальной валюте постоянным представительствам;
карточные счета, открываемые для учета операций по платежным карточкам в соответствии с требованиями настоящей Инструкции. Операции по этим счетам осуществляются с учетом особенностей, определенных настоящей Инструкцией и соответствующими нормативно-правовыми актами Национального банка, регулирующими осуществление операций с применением платежных карточек;
текущие счета избирательных фондов.
Вкладной (депозитный) счет — счет, открываемый банком клиенту на договорной основе для хранения денег, передаваемых клиентом в управление на установленный срок или без указания такого срока под определенный процент и подлежащих возврату клиенту в соответствии с законодательством Украины и условиями договора.
1.9. Договор банковского счета и договор банковского вклада заключаются в письменной форме.
1.10.* Письменная форма договора банковского вклада считается соблюденной, если внесение денежной суммы на вкладной (депозитный) счет вкладчика подтверждено договором банковского вклада с выдачей сберегательной книжки или другого документа, соответствующего требованиям, установленным законом, другими нормативно-правовыми актами в сфере банковской деятельности (банковскими правилами) и обычаями делового оборота.
* Обратите внимание: ранее в Инструкции нормы, подобной п. 1.10, не было.— Ред.
В договоре банковского вклада, в частности, указываются:
вид банковского вклада;
сумма, вносимая или перечисляемая на вкладной (депозитный) счет;
срок действия договора;
размер и порядок уплаты процентов, условия пересмотра их размера, ответственность сторон;
условия досрочного расторжения договора;
прочие условия по согласованию сторон.
http://www.buhgalter.factor.ua/bu.php?year...file=p20_01.htm
-
П О С Т А Н О В Аст. 6 Европейской Конвенции + ст. 1 Протокола № 1. Невыполнение правительством страны решений национальных судов.
ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ
Про прийняття за основу проекту Закону України
про внесення змін до деяких законів України
щодо правочинів стосовно майна неповнолітніх
осіб та запобігання проявам корупції при наданні
дозволів органами опіки та піклування
Верховна Рада України п о с т а н о в л я є:
1. Прийняти за основу проект Закону України про внесення змін
до деяких законів України щодо правочинів стосовно майна
неповнолітніх осіб та запобігання проявам корупції при наданні
дозволів органами опіки та піклування (реєстр. N 6189), поданий
народними депутатами України Самойлик К.С., Сухим Я.М.,
Шишкіною Е.В., Ващук К.Т., Білозір О.В.
2. Доручити Комітету Верховної Ради України з питань правової
політики доопрацювати зазначений законопроект з урахуванням
зауважень і пропозицій суб'єктів права законодавчої ініціативи та
внести його на розгляд Верховної Ради України у другому читанні.
Голова Верховної Ради України В.ЛИТВИН
м. Київ, 11 січня 2011 року
N 2909-VI
-
кто знает, когда то на форуме выкладывали, что в случаи уголовной ответственности за подделку справки это дело по подает под амнистию и ссылки на законодательство. Если кто помнит дайте ссылку.... пожалуйста... надо помочь хорошему человеку........
-
нет пишете заявление в банк о выдачи вам документов на время, если спросят для чего скажите надо в ЖЕК оригиналы показать, и не возвращаете им. это ваше право, если подписывали договор о хранении документор, то разорвите этот договор, документы ЭТО ВАША собственность и они не имеют права вам отказать......"забрать на время у банка документы" - это совет или злая шутка?
-
заберите не время у банка документы, скажите банкиром надо для чего то, пропишите ребенка и все. Если банк не отдаст документы, можно через суд истребовать, а проще заказать новые связи с утратой... и все.....договор поручительства. правоустанавливающие документы (оригиналы) находятся в банке на ответственном хранении. больше недвижимости у родителей нет. только эта квартира.
-
Нотариус не третье лицо, а ответчик, т. к. удостоверил договор ипотеки без разрешения органов опеки и попечительства.никаких ограничений по праву нотариусов нанимать адвоката нет.
сможет взыскать с Вас услуги, если проиграете.
Но для этого очень грамотно нужно договор на оказание юр. услуг составить
сделать акты приема-передачи выполненных работ.
квитанции.
его потребности возможно удовлетворят.
у Вас кроме этого жилья есть другое*?
почему иск подали к нотариусу?
он третье лицо (момент спорный)
вы иск подали на основании того, что не было получено согласие органов опеки и попечительства?
Я нашла закон который запрещает нотариусу передавать информацию о клиентах третим лицам без разрешения . это подойдет?
"Стаття 8. Нотаріальна таємниця
Довідки про вчинені нотаріальні дії та інші документи надаються нотаріусом протягом десяти робочих днів на обґрунтовану письмову вимогу суду, прокуратури, органів дізнання і досудового слідства у зв'язку з цивільними, господарськими, адміністративними або кримінальними справами, справами про адміністративні правопорушення, що знаходяться в провадженні цих органів, з обов'язковим зазначенням номера справи та прикладенням гербової печатки відповідного органу.
квартира единственное жилье......
-
И опять приват
Я имущественный поручитель, на момент подписания договора ипотеки в квартире проживал, но не был прописан ребенок, также в квартире был прописан отец ребенка. Он подписывал кредитный договор, а я поручитель и имущественный поручитель.
У меня суд через десять дней, думаю последние. Возникли такие вопросы
От лица нотариуса пришел адвокат, (ее муж) и говорит, чтоб я забрала иск, т. к. он предоставит мне счет, за его хождения ко мне на заседания.... я его не нанимала ....
Я брала у него консультацию, по этому делу, он сказал что дело выигрышное, но наняла я другого адвоката Вопрос:ели нотариус должностное лицо, имеет ли право нотариус присылать своего адвоката .......
Когда заключали договор ипотеки, то муж принес справку о том что он зарегистрирован в ипотечной квартире, я собственник, квартира куплена в браке, но я нотариусу не предоставляла справки ни о составе семьи, ни о том где я прописана с детем, ребенок записан в паспорте,
В договоре поручительства стоит 2 адреса место регистрации и место фактического проживания, ребенок был прописан с 2004 года, выписалась в 2007 и через 11 месяцев опять прописалась в этой квартире....
Кто что может еще посоветовать по этому делу......
-
а у меня в кредитном договоре вообще ни графика, ни додатка №1.........А разве у кого то в самом кредитном договоре есть график платежей? Помоему у всех в Додатке №1 который по определению практически и есть самим кредитным договором, так как есть его невід’ємною частиною
-
ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2 червня 2010 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України у складі:
Романюка Я.М., Лихути Л.М., Охрімчук Л.І.,
розглянувши справу за позовом відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором та договором поруки та за зустрічним позовом ОСОБА_8 до відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», ОСОБА_6 про визнання договору поруки недійсним та зустрічним позовом ОСОБА_7 до відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»про визнання договору поруки недійсним, за касаційною скаргою відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» на рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 9 лютого 2010 року,
в с т а н о в и л а :
Рішенням Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 2 жовтня 2009 року позовні вимоги відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_5, ОСОБА_9, ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором та договором поруки задоволено частково. Суд стягнув суму заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_5 Зустрічний позов ОСОБА_7 до відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» про визнання договору поруки недійсним, задовольнив в повному обсязі. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_10 до позовом відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», ОСОБА_9 про визнання договору поруки недійсним відмовлено.
Рішенням Дніпропетровської області від 9 лютого 2010 року рішення суду першої інстанції в частині визнання договору поруки недійсним скасувати та ухвалено в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_7. Визнано договір поруки №011\08-02\569 від 27 квітня 2005 року, укладений між відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_7 таким, що припинив свою дію. В іншій частині рішення суду залишено без змін.
У касаційній скарзі відкрите акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль», посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить змінити рішення апеляційного суду і стягнути на його користь у солідарному порядку з ОСОБА_5, ОСОБА_9 та ОСОБА_7 заборгованість у сумі 310 495,11 грн. У позові ОСОБА_7 та ОСОБА_9 про визнання недійсним договорів поруки відмовити.
Згідно ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження судового рішення є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України п ід час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеним обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Встановлено, і це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням судом норм матеріального та процесуального права і підстави для його скасування відсутні.
Наведені у касаційній скарзі доводи висновків суду не спростовують.
Касаційна скарга підлягає відхиленню, а оскаржуване судове рішення - залишенню без змін.
Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» відхилити і залишити рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 9 лютого 2010 року без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді
Верховного Суду України Я.М. Романюк
Л.М. Лихута
Л.І. Охрімчук
-
Справа №22ц-20238\10 Головуючий в 1 інстанції Бутенко М.В.
Категорія – 27\3\ Доповідач – Митрофанова Л.В.
Р І Ш Е Н Н Я
І м е н е м У к р а ї н и
09 лютого 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого: судді Митрофанової Л.В.
суддів: Соколан Н.О., Карнаух В.В.
при секретарі: Євтодій К.С.
за участю: представника Відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» -Калинич Лариси Володимирівни, представника ОСОБА_3 – ОСОБА_4.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» на рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 02 жовтня 2009 року за позовом Відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та договором поруки та за зустрічним позовом ОСОБА_7 до Відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», ОСОБА_6 про визнання договору поруки недійсним та зустрічним позовом ОСОБА_3 до Відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» про визнання договору поруки недійсним,-
В С Т А Н О В И Л А:
ВАТ«Райффайзен Банк Аваль» звернулись до суду з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та договором поруки , який уточнювали у судовому засіданні, посилаючись на ті обставини, що 27.04.2005 року між банком та ОСОБА_5 укладено кредитний договір та договір про видачу траншу кредиту на основі основного кредитного договору. З метою забезпечення своєчасного виконання зобов*язання за вказаним кредитним договором між позивачем та відповідачами ОСОБА_6, ОСОБА_3 укладено договори поруки. Оскільки, відповідач ОСОБА_5 не здійснював зобов*язання за кредитним договором, тим самим порушив його умови, тому позивач просив суд стягнути з відповідачів солідарно суму основного боргу-30647,74 доларів США., суму нарахованих та прострочених відсотків -7035,63 доларів США., суму пені -2640,67доларів США, всього 40324,04 доларів США або за офіційним курсом НБУ 310495,11 грн.
ОСОБА_7 подала до суду зустрічний позов до Відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», ОСОБА_6 про визнання договору поруки недійсним, посилаючись на те, що при укладенні ОСОБА_6 з яким вона перебуває у зареєстрованому шлюбі, договору поруки, Банком не отримано згоди подружжя на вчинення правочину.
Відповідач ОСОБА_3 подав до суду зустрічний позов до Відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» про визнання договору поруки недійсним, посилаючись на порушення банком вимог ст..559 ЦК України, оскільки умови кредитного договору змінювались в сторону збільшення відповідальності без його згоди, як поручителя.
Рішенням Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 02.10.2009 року позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та договором поруки задоволено частково. Суд стягнув суму заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_5
Зустрічний позов ОСОБА_3 до Відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» про визнання договору поруки недійсним, задовольнив в повному обсязі.
В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_7 до позовом Відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», ОСОБА_6 про визнання договору поруки недійсним відмовлено.
В апеляційній скарзі Відкрите акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» ставить питання про зміну рішення суду, оскільки відповідачі були ознайомлені з умовами кредитного договору та договору траншу.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає , що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи частково позовні вимоги ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» про стягнення заборгованості з ОСОБА_5, за кредитним договором №011\03-03\321\5 від 27.04.2005 року та договором про видачу траншу Кредиту №011\03-03\321\5 від 27.04.2005 року, укладених між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» \надалі Банк\ та ОСОБА_5, та відмовляючи в задоволенні позову в частині стягнення суми заборгованості з поручителів за кредитним договором ОСОБА_6, ОСОБА_3, суд першої інстанції правильно послався на вимоги ст..ст.526,610,553,559 ЦК України та умов кредитного договору. Оскільки, відповідач ОСОБА_5 порушив свої зобов*язання шляхом невиконання суттєвих умов Кредитного договору та договору про видачу траншу кредиту, тому суд правильно стягнув суми кредитної заборгованості з відповідача ОСОБА_5
Колегія суддів вважає, що висновки суду щодо відмови в задоволенні позовних вимог в частині солідарного стягнення суми заборгованості з поручителів ОСОБА_6, ОСОБА_3, за вищевказаним кредитним договором та договором про видачу траншу кредиту, відповідають вимогам ст..ст.553,559 ЦК України.
Згідно п.9.1 основного Кредитного договору передбачено відповідальність сторін та вказано, що за порушення строків повернення кредитної заборгованості та відсотків за користування кредитом, передбачених положенням цього договору, позичальник сплачує Кредитору пеню в розмірі 0,1% від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення та штраф в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу \а.с.8\.
Отже, згідно п.1.2. договорів поруки ОСОБА_6, ОСОБА_3 взяли на себе зобов*язання, в повному обсязі відповідати перед Банком по зобов*язанням, які виникають з умов кредитного договору №011\03-03\321\5 від 27.04.2005 року \а.с.11,59\. Згода на вищевказані умови кредитного договору викладена в п 5.2. договорів поруки, щодо зміни умов кредитного договору іншими договорами – вищевказаними договорами поруки не визначено.
Однак, між Банком та ОСОБА_5 був укладений договір про видачу траншу кредиту на основі Кредитного договору №011\03-03\321\5 від 27.04.2005 року \а.с.9\, в якому, як встановлено в суді першої інстанції, чого не заперечував представник Банку в суді апеляційної інстанції, були вказані нові умови щодо видачі кредиту та передбачено, що в день отримання кредиту позичальник повинен сплатити Банку комісійну винагороду за супроводження кредитного договору в розмірі 0,95% від суми отриманого кредиту та в п.7.1 збільшено відповідальність позичальника в частині розміру пені з 0,1% до 0,5%. Таким чином, обсяг відповідальності ОСОБА_5 перед Банком суттєво збільшився, на що поручителі ОСОБА_6 та ОСОБА_3 згоди не давали.
Тому, на думку колегії суддів, при з*ясуванні обставин, з якими закон пов*язує стягнення сум заборгованості за кредитним договором солідарно з поручителем, слід виходити з вимог ч.1 ст..559 ЦК України.
Відповідно до ст..10,60 ЦПК України позивач Банк не надали як суду першої інстанції так і суду апеляційної інстанції доказів отримання Банком згоди поручителів ОСОБА_6 та ОСОБА_3 на зміну зобов*язання, внаслідок чого збільшився обсяг їх відповідальності.
Щодо позовних вимог ОСОБА_3, то суд першої інстанції відповідно до вимог ст..214 ЦПК України, правильно встановив обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення ОСОБА_3, правовідносини сторін які випливають із встановлених обставин та правову норму, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Однак, задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3 з вищевказаних підстав, суд першої інстанції помилково вказав про визнання договору поруки укладеного між Банком та ОСОБА_3- недійсним, що не відповідає обставинам справи та є підставою згідно п.3 ст.309 ЦПК України для скасування рішення суду першої інстанції в цій частині і ухваленні нового рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_3 та визнання договору поруки таким, що припинив свою дію.
Згідно вимог ч.1 ст.559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов*язання, а також у разі зміни зобов*язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.
Відповідно до позовних вимог та висновку суду першої інстанції, ОСОБА_3, вказав норму матеріального права та підстави припинення договору поруки.
Отже, колегія суддів вважає, що відповідно до вимог ч.1 ст.559 ЦК України, в даному випадку кредитор не довів до відома поручителя про зміну умов кредитного договору та не одержав його згоди на продовження договору поруки на нових умовах, пов*язаних зі збільшенням відповідальності поручителя, зазначені обставини припиняють дію договору поруки.
Доводи ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» в апеляційній скарзі, що є безпідставним висновок суду про необхідність включення до договору поруки умов про повернення основної суми кредиту та розміру процентів, строки їх повернення, розмір збитків, неустойки спростовуються матеріалами справи. Оскільки такий висновок суду відсутній.
Відповідно до рішення суду, суд першої інстанції дійшов висновку, що Банк не ознайомивши ОСОБА_3, ОСОБА_6 з умовами договору про видачу траншу кредиту №011\03-03\321\5 на основі кредитного договору №011\03-03\321\5 від 27.04.2005 року, позбавив їх можливості як поручителів знати суттєві умови видачі кредиту, які необхідно знати поручителю до укладення договору поруки, а саме: строк кредиту,графік погашення кредиту,процентна ставка, збільшення обсягу відповідальності. Зокрема, відповідно до вимог ст..ст.1054,553,554,559 ЦК України, якщо в основному кредитному договорі передбачено укладення іншого договору, в даному випадку-договору про видачу траншу кредиту, в якому внесено зміни до основного кредитного договору, то слід було вказати в договорі поруки про виконання умов передбачених двома договорами. Оскільки, зміна зобов*язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності, є підставою для припинення договору поруки.
Банк в договорі про видачу траншу кредиту змінив умови видачі кредиту та вказав про те, що в день отримання кредиту позичальник повинен сплатити Банку комісійну винагороду за супроводження кредитного договору в розмірі 0,95% від суми отриманого кредиту та в п.7.1 збільшено відповідальність позичальника в частині розміру пені з 0,1% до 0,5%. У договорах поруки відсутні посилання на виконання поручителями змінених умов основного кредитного договору, договором про видачу траншу кредиту. Таким чином, обсяг відповідальності ОСОБА_5 перед Банком суттєво збільшився, на що поручителі ОСОБА_6 та ОСОБА_3 згоди не давали.
Посилання Банку в скарзі, що поручителям ОСОБА_3 та ОСОБА_6 були ознайомлені з умовами кредитного договору та договору про видачу траншу кредиту, оскільки всі договори укладені в один день, спростовуються висновками суд та вимогами матеріального права.
Відповідно до ч.1 ст.559 ЦК України, у разі зміни зобов*язання за кредитним договором, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності, Банк зобов*язаний отримати згоду поручителя на такі зміни. Отже, законом передбачено- згода поручителя на зміну умов кредитного договору, а не ознайомлення поручителів зі змінами в кредитному договорі.
Позивач Банк відповідно до вимог ст..ст.10,60 ЦПК України, не надав доказів тих обставин, що поручителі ОСОБА_6 та ОСОБА_3, давала згоду на зміну зобов*язання по кредитному договору та продовження договору поруки на нових умовах, пов*язаних зі збільшенням відповідальності поручителя.
На думку колегії суддів, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо відмови в задоволенні позову ОСОБА_7, оскільки відповідно до ст..553 ЦК України, ст.. 65 СК України до встановлених правовідносин, згідно з якою згода подружжя вимагається у разі розпорядження майном, як суб*єктом права спільної сумісної власності подружжя, не застосовується.
Доводи в скарзі щодо безпідставності відмови в позові про стягнення суми заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_6, який не ставив питання про визнання договору недійсним спростовується висновками суду.
Оскільки, судом першої інстанції встановлено порушення Банком вимог ст..ст.553,554,559 ЦК України, що стало підставою для відмови в задоволенні позову Банку про солідарне стягнення з поручителів суми заборгованості за кредитним договором та договором про видачу траншу кредиту.
Доводи Банку, що за позовом поручителі ОСОБА_6 та ОСОБА_3 не відповідають за зобов*язаннями ОСОБА_5 в частині сплати ним комісії та розмір зобов*язань поручителів перед Банком по договору про видачу траншу у порівнянні з зобов*язаннями по кредитному договору не збільшувався, спростовується висновками суду.
Як убачається з договорів поруки та відповідно до ст..553,554 ЦК України, поручителі ОСОБА_6, ОСОБА_3 відповідають по зобов*язанням боржника, які виникають з умов кредитного договору, в повному обсязі цих зобов*язань. Тому, внесення без згоди поручителів в п.3.5. договору про видачу траншу кредиту, зобов*язання сплати Банку комісійної винагороди за супроводження кредиту в розмірі 0,95% від суми отриманого кредиту та відповідно до п.9.1 кредитного договору і п. 7.1 договору про видачу траншу кредиту, збільшилась відповідальність поручителів в частині розміру пені, і є підставою для припинення договору поруки.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.
В іншій частині рішення суду не оскаржено.
На підставі вищевикладеного колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду в частині визнання договору поруки недійсним –скасуванню, з ухваленням в цій частині нового рішення.
Керуючись ст.ст.303,307,309,316, ЦПК України, колегія суддів - ,
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» задовольнити частково.
Рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 02 жовтня 2009 року в частині визнання договору поруки недійсним –скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_3.
Визнати договір поруки №011\08-02\569 від 27 квітня 2005 року, укладений між Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_3 таким, що припинив свою дію.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.
Головуючий:
Судді:
-
http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/8866655А ссылку на первоисточник можно?
-
У Х В А Л А http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/8866655
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 березня 2010 року
м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
головуючого Патрюка М.В.,
суддів: Пшонки М.П., Костенка А.В.,
Перепічая В.С., Прокопчука Ю.В.,-
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк» (далі – АКІБ «УкрСиббанк») в особі відділення № 326 АКІБ «УкрСиббанк» про припинення договору поруки за касаційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Амур–Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 11 листопада 2009 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 грудня 2009 року,
в с т а н о в и л а:
У листопаді 2009 року ОСОБА_3 звернулася до Амур– Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська з позовною заявою до АКІБ «УкрСиббанк» в особі відділення № 326 АКІБ «УкрСиббанк» про припинення договору поруки.
Ухвалою Амур–Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 11 листопада 2009 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 грудня 2009 року, позовну заяву повернуто позивачці.
У касаційній скарзі ОСОБА_3 ставить питання про скасування постановлених у справі судових ухвал та передачу справи на новий розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Повертаючи позовну заяву ОСОБА_3 до АКІБ «УкрСиббанк» в особі відділення № 326 АКІБ «УкрСиббанк» про припинення договору поруки, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що до даних правовідносин необхідно застосовувати загальну підсудність, за місцезнаходженням відповідача – юридичної особи відповідно до вимог п. 2 ст. 109 ЦПК України. Також суди дійшли висновку, що позовні вимоги про припинення договору поруки від 16 серпня 2007 року відносяться до договірних правовідносин і до цих відносин не можна застосовувати норми пп. 7, 8 ст. 110 ЦПК України (щодо місця виконання договорів та діяльності філії або представництва юридичної особи).
Проте з такими висновками судів погодитися не можна.
Відповідно до ст. 95 ЦК України філія є відокремленим підрозділом юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій.
Згідно із ч. 7 ст. 110 ЦПК України позови, що виникають з діяльності філії або представництва юридичної особи, можуть пред’являтись також за їх місцезнаходженням.
Таким чином, висновок судів про непідсудність цієї справи Амур-Нижньодніпровському районному суду м. Дніпропетровська не може вважатись таким, що відповідає матеріалам справи та нормам закону.
За таких обставин колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що судові ухвали підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції для вирішення питання про прийняття позовної заяви.
Керуючись ст. ст. 338, 344, 345 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.
Ухвалу Амур–Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 11 листопада 2009 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 грудня 2009 року скасувати, справу передати до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий
М.В. Патрюк
Судді:
М.П. Пшонка
А.В. Костенко
В.С. Перепічай
Ю.В. Прокопчук
Нужна помощь
в Юридична консультація - чати з юристом
Опубликовано
http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/4458123
может что то возьмете с этого решения, ......
http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/2130053
))
для заключения договора ипотеки нотариусы требуют определенный список документов в этот список и входит справка с ЖЕКа о прописанных или о составе семьи
см. закон про ипотеку.......
Згідно із пунктом 40 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 3 березня 2004 року N 20/5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 3 березня 2004 року за N 283/8882, у разі укладення правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, у тому числі договорів щодо поділу, обміну житлового будинку, квартири за участю осіб, над якими встановлено опіку або піклування, нотаріус перевіряє наявність дозволу органу опіки та піклування на укладення таких договорів.
застосування ч. 6 ст. 203 ЦК про те, що при вчиненні правочину батьками (усиновлювачами), він не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей
До речі, слід звернути увагу, що і ст. 177 СК, і ст. 71 ЦК вимагають отримання дозволу органів опіки та піклування, а ст. 12 Закону ”Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей” – попередню згоду.
Ст. 3 Конвенції «Про права дитини», схваленої резолюцією 44-сесії Генеральної Асамблеї ООН 44/25 від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Постановою ВР України від 27 лютого 1991 року №789-ХІІ, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.