Bolt

Прощена пеня не є додатковим благом, оскільки платником податку фактично не отримана, що обумовлює протиправність податкового повідомлення-рішення про збільшення суми грошового зобов'язання зі сплати податку (ВС/КАС,№821/774/16,12.02.19)

Recommended Posts

ВС/КАС:Прощена пеня не є додатковим благом, оскільки платником податку фактично не отримана, що обумовлює протиправність податкового повідомлення-рішення про збільшення суми грошового зобов'язання зі сплати податку (ВС/КАС,№821/774/16,12.02.19)

 

Фабула судового акта: Не можна не визнати існування у «фінансовому житті» країни такого явища, як криза неплатежів за кредитними договорами. Ця проблема іноді змушує банки поступатись боржникам, в той чи інший спосіб реструктуризуючи їх заборгованість. Як правило це відбувається шляхом прощення частини боргу відповідно до ст. 605 ЦК України, чи - за відповідною домовленістю сторін відповідно до ст. 604 ЦК України. В результаті цих  дій позичальник сплачує частину боргу, а інша частина списується  банком. Припинення зобов’язання внаслідок прощенням боргу кредитором з одного боку звільняє боржника від обов’язку сплатити решту кредитної заборгованості, з іншого боку може породжувати податкові зобов’язання перед державою.

Справа, що пропонується увазі читачів, стосується випадку, коли Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» анулювало заборгованість позичальника (позивач) за пенею в розмірі 233  687,74 грн, що сформувалась у зв’язку з неналежним виконанням кредитного договору.

Ці обставини і стали підставою для винесення податковим органом (відповідач) податкового повідомлення-рішення, яким було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб внаслідок недекларування суми доходів у вигляді додаткового блага. Позивач просив визнати це податковое повідомлення-рішення,протиправним та скасувати його.

Суди, в тому числі і Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, стали на бік позивача. При цьому суд касаційної інстанції дішов наступних висновків.

До бази оподаткування податком на доходи фізичних осіб абзацом «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України віднесено дохід, отриманий платником податку як додаткове благо у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням.

У розумінні цих приписів закону сума пені, яку прощено (анульовано) кредитором, не відноситься до додаткового блага платника податків і не може включатися до загального оподатковуваного доходу як бази оподаткування податком на доходи фізичних осіб.

Відтак, відсутність складу податкового правопорушення, обумовила протиправність спірного податкового повідомлення-рішення, яким за порушення підпункту 49.18.4пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб на суму 46  684,70 грн., з яких 36  803,76 грн за податковим зобов'язанням та 9  880,94 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.

У зв’язку з цією справою варто нагадати, що боржник, який отримав додаткове благо у вигляді прощення (анульовання) основної суми боргу за кредитом та який був належним чином повідомлений про прощення (анулювання) такого боргу,зобов'язаний відобразити анульовану суму боргу у складі оподатковуваного доходу з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідної суми податку (див., наприклад, постанову ВАСУ у справі № К/800/5707/17, від 06.09.17).

Аналізуйте судовий акт:  Боржник, який отримав додаткове благо у вигляді прощення боргу за кредитом та який був належним чином повідомлений про це, зобов'язаний сплатити до бюджету податки (ВАСУ у справі № К/800/5707/17, 06.09.17)

Скасовано податкові повідомлення-рішення податкового органу за якими було нараховано податок у вигляді додаткового блага без урахування зміни валюти кредитування (Київський окружний адміністративний суд 30.05.2017р. № 810/1285/17)

Позиція щодо оподаткування прощеного (анульованого) боргу - необхідне фактичне отримання такого доходу платником податку в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формі (ВС/КАС від 21.11.2018р. у справі №813/279/16 )

13.gif

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

12 лютого 2019 року

справа №821/774/16

адміністративне провадження №К/9901/31994/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф. (суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Херсонської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області

на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2016 року у складі судді Василяки Д.К.

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2016 року у складі колегії суддів Шляхтицького О.І., Запорожана Д.В., Романішина В.Л.

у справі № 821/774/16

за позовом ОСОБА_1

до Херсонської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області

про скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В :

У червні 2016 року ОСОБА_1 (далі - позивач у справі) звернувся до Херсонського окружного адміністративного суду з позовною заявою до (після реорганізації) Херсонської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області (далі - податковий орган, відповідач у справі), в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб внаслідок недекларування суми доходів у вигляді додаткового блага.

20 вересня 2016 року Херсонський окружний адміністративний суд постановою, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2016 року, вимоги позивача задовольнив у повному обсязі, визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення, посилаючись на те, що прощена пеня не є додатковим благом, оскільки позивачем фактичне не отримана.

У січні 2017 року відповідач подав касаційну скаргу, в який, посилаючись на неповне дослідження всіх істотних обставин справи, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відзив на касаційну скаргу від позивача до Верховного Суду не надходив, що не перешкоджає перегляду рішення суду апеляційної інстанцій.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд, переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону рішення судів попередніх інстанцій відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що між позивачем та Публічним акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» укладено кредитний договір № 014/18/2310 від 8 липня 2008 року.

Листом-повідомленням від 23 січня 2014 року позивача повідомлено про анулювання заборгованості за пенею в розмірі 233  687,74 грн.

За результатами документальної позапланової невиїзної перевірки з питання отримання додаткового блага у вигляді суми боргу анульованого кредитором за період з 1 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року складено акт від 23 березня 2016 року № 23/21-11-17-03/НОМЕР_1, на підставі якого винесене спірне податкове повідомлення-рішення від 20 травня 2016 року № 0000881300, яким за порушення підпункту 49.18.4 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб на суму 46  684,70 грн, з яких 36  803,76 грн за податковим зобов'язанням та 9  880,94 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.

Відповідно до частин першої та другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

При вирішенні питання щодо правильності застосування норм матеріального права до спірних правовідносин, Суд виходить з наступного.

Проблемою цього спору є наявність або відсутність підстав для збільшення грошового зобов'язання у зв'язку з отриманням додаткового блага у вигляді прощеної (анульованої) суми пені.

Аналіз змісту положень, передбачених абзацом «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України (у редакції, що діяла на момент виникнення правовідносин), дозволяє прийти до висновку, що склад цього податкового правопорушення наявний за сукупності умов: анулювання (прощення) суми боргу платника податку кредитора за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності; належне повідомлення платника податків про анулювання (прощення) боргу; включення кредитором суми анульованого боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого на користь платника податку, за підсумками звітного періоду; встановлення розміру отриманого позивачем додаткового блага.

За змістом положень підпункту 164.1.2 пункту 164.1 статті 164, підпунктів 14.1.47, 14.1.56 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України додаткові блага в якості оподатковуваного доходу повинні бути нарахованими (виплаченими, наданими) платнику податків.

До бази оподаткування податком на доходи фізичних осіб абзацом "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України віднесено дохід, отриманий платником податку як додаткове благо у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням.

Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що у розумінні положень абзацу «д» підпункту 164.2.17пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України сума пені, яку прощено (анульовано) кредитором, не відноситься до додаткового блага платника податків і не може включатися до загального оподатковуваного доходу як бази оподаткування податком на доходи фізичних осіб.

Відтак, відсутність складу податкового правопорушення, обумовлює протиправність податкового повідомлення-рішення від 20 травня 2016 року № 0000881300, яким за порушення підпункту 49.18.4 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу Українизбільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб на суму 46  684,70 грн., з яких 36  803,76 грн за податковим зобов'язанням та 9  880,94 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.

Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що прощена пеня не є додатковим благом, оскільки позивачем фактично не отримана, а відтак податковим органом неправомірно винесено податкове повідомлення-рішення.

Суд визнає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого, касаційна скарга залишається без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Херсонської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області залишити без задоволення.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2016 року у справі № 821/774/16 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий                                                                                           Р.Ф. Ханова

Судді:                                                                                                      І.А. Гончарова          

                                                                                                                  І.Я. Олендер

ссылка

Share this post


Link to post
Share on other sites

Join the conversation

You can post now and register later. If you have an account, sign in now to post with your account.

Guest
Reply to this topic...

×   Pasted as rich text.   Paste as plain text instead

  Only 75 emoji are allowed.

×   Your link has been automatically embedded.   Display as a link instead

×   Your previous content has been restored.   Clear editor

×   You cannot paste images directly. Upload or insert images from URL.

Loading...