РЕшеник по недействительности. Отменено Апелляцией. Где слабые места?

[iturup]

Решение по недействительности. Вчера Апелляция отменила. Пока решения Апелляции нет, бала только резулятивка. Как будет скину. Решение не мое , поэтому фамилии поудалял. Хотелость бы , чтобы знатоки высказались где в этом решении слабые места.

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ.

06 травня 2010 року Дніпропетровської області

у складі: головуючого – судді

за участю: представника позивача –

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. ……і цивільну справу за позовом ………………………… до Публічного Акціонерного Товариства „ОТП Банк” в особі регіонального відділення АТ „ОТП Банк” м. Дніпропетровська, ……………………………………., в якості третіх осіб: Приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ……………………………………., Національний Банк України в особі управління Національного Банку України в Дніпропетровський області про визнання недійсним договору про надання споживчого кредиту № ………………………………… від 11 грудня 2007 року, договору іпотеки № ………………………………….. від 11 грудня 2007 року, договору поруки № …………………………… від 11 грудня 2007 року та зобов’язання вчинити певні дії, суд

встановив:

Спочатку …………………… звернулася до суду з позовом до Публічного Акціонерного Товариства „ОТП Банк” в особі регіонального відділення АТ „ОТП Банк” м. Дніпропетровська, …………….., в якості третьої особи Приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ………………………. про визнання недійсним договору про надання споживчого кредиту № ………………………. від 11 грудня 2007 року, договору іпотеки № ………………….. від 11 грудня 2007 року, договору поруки № …………………… від 11 грудня 2007 року та зобов’язання вчинити певні дії, суд

Свої вимоги мотивує тим, що 11 грудня 2007 року між нею та Закритим акціонерним товариством „ОТП Банк” в особі регіонального відділення АТ „ОТП Банк” м. Дніпропетровська, правонаступником якого є Публічне Акціонерне Товариство „ОТП Банк”, був укладений договір про надання споживчого кредиту № …………………….(далі – Кредитний договір), відповідно до якого Банк зобов’язався надати ………………… (далі – Позичальник) кредитні кошти в сумі 177 000,00 доларів США, що за офіційним курсом НБУ становило 893 850,00 гривень, а Позичальник зобов’язався прийняти, належним чином використати, повернути Банку зазначені кредитні кошти та сплатити плату за кредит у порядку та на умовах, зазначених у Кредитному договорі, відповідно до графіку погашення кредиту.

В якості забезпечення Позичальником виконання своїх зобов’язань за Кредитним договором, були укладені:

- договір іпотеки № ………………… від 11 грудня 2007 року (далі – Договір іпотеки) між Закритим акціонерним товариством „ОТП Банк” в особі регіонального відділення АТ „ОТП Банк” м. Дніпропетровська, правонаступником якого є Публічне Акціонерне Товариство „ОТП Банк” та ……………….., згідно якого позивач передала в іпотеку нерухоме майно – квартиру № ….., буд. № ………., по вул…………. смт. …………………….. району Дніпропетровської області;

- договір поруки № ……………….7 від 11 грудня 2007 року (далі – Договір поруки) між Закритим акціонерним товариством „ОТП Банк” в особі регіонального відділення АТ „ОТП Банк” м. Дніпропетровська, правонаступником якого є Публічне Акціонерне Товариство „ОТП Банк” та громадянином України ……………..(далі – Поручитель), згідно якого Поручитель зобов’язувався відповідати за невиконання ………………………. зобов’язань перед Публічним Акціонерним Товариством „ОТП Банк”, що виникли з Кредитного договору.

Позивач вважає, що Кредитний договір та Договір поруки підлягають визнанню недійсними з огляду на наступне.

В момент укладання Кредитного договору ………………………. вважала, що положення Кредитного договору не є завідомо їй невигідними, а також, що сторони Кредитного договору не порушують закон та діють у повній відповідності до чинного законодавства України, оскільки повністю довіряла Публічному Акціонерному Товариству „ОТП Банк”, як професійному суб’єкту надання певного виду споживчих послуг в сфері кредитування.

На даний час, ……………………. вважає, що при укладанні Кредитного договору Публічне Акціонерне Товариство „ОТП Банк” порушив вимоги закону, а саме кредитний договір, текст якого складений Банком містить положення, які значно погіршили положення позивача за споживчим кредитом по відношенню до умов, встановлених законом.

Так Банк, надавши кредит у доларах США порушив діюче законодавство України, а саме: ст. 99 Конституції України, ст. 524 ЦК України, ст. 3, п.п. в), г) ч. 4 ст. 5 Декрету Кабінету міністрів України № 15-93 від 19.02.1993 „Про систему валютного регулювання і валютного контролю”, ст. 3 Закону України № 2346-ІІІ „Про платіжні системи та переказ коштів в Україні”, не врахував вимоги ст.ст. 6, 7 Постанови Національного банку України № 200 від 30.05.2007 „Про затвердження Правил використання готівкової іноземної валюти на території України”, та провів валютні операції без наявності індивідуальної ліцензії Національного банку України. Також Публічне Акціонерне Товариство „ОТП Банк” не перевірив наявність індивідуальної ліцензії у однієї із сторін валютної операції або третьої особи, яка має відношення до цієї операції.

Оскільки іноземна валюта між резидентами України не може бути засобом платежу, відсутня індивідуальна ліцензія для надання кредитів в іноземній валюті, то при укладенні Кредитного договору були грубо порушені вимоги закону в частині порядку надання споживчих кредитів фізичним особам банками України.

Окрім цього, неправомірне посилання Публічного Акціонерного Товариства „ОТП Банк” на долари США у предметі Кредитного договору зумовило те, що при вчиненні правочину, позивачем було допущено помилку щодо обставин, які мають істотне значення для неї.

Так, у результаті порушення Банком права ………………... на отримання споживчого кредиту в національній валюті України, на момент отримання кредиту, сума яку отримала позивач складала в гривневому еквіваленті – 893 850,00 (за курсом НБУ – 5,05 грн. за 1 долар США).

На день звернення до суду залишок за Кредитним договором складає 152 061,73 доларів США, що у зв’язку зі зміною офіційного курсу долара США (на час звернення з позовом офіційний курс гривні до долара США складає 1 долар США дорівнює 7,9918 гривень) та зростанням інфляції фактично призвело до того, що на теперішній час позивач повинен повернути 1 215 246,93 грн., враховуючи вже сплачені кошти за кредитом, тобто більше ніж отримав за Кредитним договором.

Отже відповідно до ч. 1 ст. 229 ЦК України є підстави для визнання спірного правочину недійсним.

Згідно ч. 5 ст. 18 Закону України „Про захист прав споживачів”, якщо положення договору визнано несправедливими…, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Відповідно до ч. 5 ст. 11 Закону України „Про захист прав споживачів” до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах.

Подальше виконання Кредитного договору на умовах, що діють на даний час є порушенням одного із принципів цивільно-правових відносин, які закріплені у ст. 3 ЦК України – принципу справедливості. Умови Кредитного договору є несправедливими, так, як всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов’язків на шкоду позивача - споживача кредитних послуг. Несправедливим є, зокрема, умови Кредитного договору в частині надання кредиту в доларах США, що передбачає погашення кредиту та сплату відсотків за користування кредитом у доларах США, що є способом зловживання правом, коли всі ризики знецінення національної валюти України шляхом порушення вимог закону, Публічне Акціонерне Товариство „ОТП Банк” перекладає, як суб’єкт підприємницької (господарської) діяльності виключно на Позичальника за Кредитним договором та споживача кредитних послуг, що є грубим порушенням ч. 3 ст. 13 ЦК України.

Таким чином, дії Публічного Акціонерного Товариства „ОТП Банк” щодо використання долара США як засобу платежу за споживчим кредитом, значно погіршують становище позивача, як споживача фінансових послуг Банку, що надає ……………………. право відповідно до п. 2 ст. 18 Закону України „Про захист прав споживачів”, як споживача вимагати визнання Кредитного договору недійсним в цілому.

Згідно ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені, зокрема, ч.1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ст. 236 ЦК України правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

У відповідності до ст. 216 ЦК України, у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов’язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Отже, враховуючи отриману суму кредиту 893 850,00 грн. та сплачені платежі у суму 125 935,45 грн., …………………….. повинна повернути Публічному Акціонерному Товариству „ОТП Банк” 768 454,55 грн.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 548 ЦК України недійсне зобов’язання не підлягає забезпеченню. Недійсність основного зобов’язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину, щодо його забезпечення, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Тому, Договір іпотеки № …………………., укладений 11 грудня 2007 року між Закритим акціонерним товариством „ОТП Банк” в особі регіонального відділення АТ „ОТП Банк” м. Дніпропетровська, правонаступником якого є Публічне Акціонерне Товариство „ОТП Банк” та ……………….. та Договір поруки № ……………………, укладений 11 грудня 2007 року між Закритим акціонерним товариством „ОТП Банк” в особі регіонального відділення АТ „ОТП Банк” м. Дніпропетровська, правонаступником якого є Публічне Акціонерне Товариство „ОТП Банк” та громадянином України ………………... в якості забезпечення виконання зобов’язань за Кредитним договором, також підлягають визнанню недійсними.

Згідно ч. 2 п. 26 Тимчасового порядку державної реєстрації іпотек, затвердженого Постановою КМУ № 410 від 31.03.2004, запис про обтяження майна іпотекою може бути виключений на підставі рішення суду з обов’язковим зазначенням порядкового номера запису.

Згідно п. 3 Інструкції про порядок заповнення заяв та ведення Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 18.08.2004 № 85/5, заява про вилучення обтяження об’єкта нерухомого майна подається державними нотаріальними конторами, приватними нотаріусами, судами, слідчими органами, органами державної виконавчої служби та іншими особами, які передбачені Положенням про Єдиний реєстр заборон відчуження об’єктів нерухомого майна.

Оскільки реєстрація заборони відчуження нерухомого майна згідно Договору іпотеки проведена приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ……………….., позивач також просила суд зобов’язати його виключити з реєстру іпотек та Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна запис про іпотеку та запис про заборону відчуження об’єкту нерухомого майна, яке було передано в іпотеку згідно Договору іпотеки № ………………… від 11 грудня 2007 року, а саме, квартиру № …… буд. № …., по вул. ………………. Дніпропетровського району Дніпропетровської області, яка належить …………………. на праві власності.

Згодом ……………………. уточнила свої позовні вимоги, просила суд притягнути до участі у справі в якості третьої особи Національний банк України в особі управління Національного банку України в Дніпропетровський області, та додатково до своїх позовних вимог також вказала на те, що Публічне Акціонерне Товариство „ОТП Банк” перед укладенням Кредитного договору порушив вимоги ч. 2 ст. 11 Закону України „Про захист прав споживачів” та не надав її у письмовій формі інформацію про кредитодавця й умови кредитування, що також, наряду з іншими причинами, призвело до того, що позивач вчинивши правочин по отриманню кредиту помилився щодо обставин, які мають істотне значення, завдяки чому існує дисбаланс договірних прав та обов’язків на шкоду …………………...

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги …………………….. та наполягав на їх задоволенні. Також він відмовився від позовних вимог в частині розстрочки платежів відповідно до ст. 217 ЦПК України.

Крім того, представник позивача зауважив, що Позичальник зобов’язаний використовувати кредитних коштів за цільовим використанням, а саме на придбання нерухомого майна.

П. 4.1.4 розділу 4 „Відповідальність Позичальника” частини № 2 Кредитного договору № ………………. від 11 грудня 2007 року передбачена відповідальність Позичальника за використання кредиту за нецільовим призначенням.

Відповідно до умов Кредитного договору цей кредит є споживчим.

П. 23 ст. 1 Закону України „Про захист прав споживачів” визначає, що споживчий кредит є кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції. Тобто позивач мав витратити кредитні кошти на придбання продукції (оплату робіт, послуг тощо). Таким чином, відповідачу – ПАТ «ОТП банк…було заздалегідь відомо, що згідно спірного Кредитного договору він надає іноземну валюту резиденту України з метою здійснення нею розрахунків на території України з іншими резидентами України.

Відповідно до діючого законодавства, придбання на території України продукції (робіт, послуг) тощо можливо лише з використанням в якості засобу платежу національної валюти України – гривні. А згідно п.п. „г” п. 4 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання та валютного контролю” здійснення такої операції, як використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, потребує індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Згідно п.2 ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання та валютного контролю” уповноважені банки, які отримали від Національного банку України генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, здійснюють контроль за операціями, що проводяться резидентами України та нерезидентами через ці установи.

Отже, Публічне Акціонерне Товариство „ОТП Банк”, як агент валютного контролю, зобов’язаний здійснювати нагляд за тим, щоб резиденти України не здійснювали розрахунків в іноземній валюті один з одним, а тому не мав права надавати кредит в іноземній валюті для розрахунків з резидентами України.

Таким чином, укладання спірного Кредитного договору суперечить Декрету Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання та валютного контролю”, тобто діючому законодавству України.

За таких обставин, представник позивача вважає, що Кредитний договір № ML-300/686/2007 від 11 грудня 2007 року, укладений між …………………. та Публічним Акціонерним Товариством „ОТП Банк” підлягає визнанню недійсним.

Представник Публічного Акціонерного Товариства „ОТП Банк” в судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи належним чином та неодноразово був повідомлений, що підтверджується підписами представника Банку про отримання повідомлення про день розгляду справи у тому числі на 06.05.2010, але до суду не з’явився та причини неявки суду не повідомив.

Відповідно до ст. 224 ЦПК України зі згодою представника позивачки суд вважає доцільним розглянути справу заочно.

Крім того, 27.04.2010 представник Публічного Акціонерного Товариства „ОТП Банк” надав суду заперечення на позов, в якому позовні вимоги позивача не визнав з наступних підстав.

Відповідно до ст. 192, 1054 ЦК України та ст. 2 Закону України „Про банки та банківську діяльність” іноземна валюта може використовуватися в України у випадках і в порядку, встановлених законом, а тому Банк має право видавати кредит в іноземній валюті та правомірно його надав ………………...

У відповідності до положень ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання і валютного контролю” Банк має право здійснювати операції з іноземною валютою, у тому числі операції з надання кредитів в іноземній валюті на підставі отриманою від Національного банку України банківської ліцензії № 191 від 08.11.2006 та дозволу № 191-1 від 08.11.2006 на здійснення валютних операцій без отримання індивідуальної ліцензії, а тому вираження в іноземній валюті грошового зобов’язання за кредитним договором відповідає вимогам законодавства.

На думку представника Банку, ствердження позивача на необхідність індивідуальної ліцензії відповідно до п.п. „в” п. 4 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання і валютного контролю” на надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті не може бути взяти судом до уваги через те, що до теперішнього часу не визначені межі термінів і сум надання/одержання кредитів в іноземній валюті.

Також позивачу була надана вся інформація стосовно кредитного договору.

Просив суд в позові …………………. відмовити.

Відповідач ………………... та треті особи: приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального ……………... і представник Національного банку України о особі управління Національного банку України в Дніпропетровський області. також в судове засідання не з’явилися, про день, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином. Надали суду заяви, де просили суд розглянути справу без їх участі. При цьому представник Національного банку України в Дніпропетровський області надав суду листи, в яких міститься офіційна позиція Національного банку України щодо правомірності укладання банками кредитних договорів в іноземній валюті.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Ст. 55 Закону України „Про банки і банківську діяльність” встановлено, що відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договором) між клієнтом та банком.

Згідно зі ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як встановлено судом 11 грудня 2007 року між ……………………….. та Закритим акціонерним товариством „ОТП Банк” в особі регіонального відділення АТ „ОТП Банк” м. Дніпропетровська, правонаступником якого є Публічне Акціонерне Товариство „ОТП Банк”, був укладений договір про надання споживчого кредиту № …………………., відповідно до якого Банк зобов’язався надати …………………….. кредитні кошти в сумі 177 000,00 доларів США, що за офіційним курсом НБУ становило 893 850,00 гривень, а Позичальник зобов’язався прийняти, належним чином використати, повернути Банку зазначені кредитні кошти та сплатити плату за кредит у порядку та на умовах, зазначених у Кредитному договорі, відповідно до графіку погашення кредиту.

В якості забезпечення Позичальником виконання своїх зобов’язань за Кредитним договором, були укладені:

- договір іпотеки № ………………………7 від 11 грудня 2007 року (далі – Договір іпотеки) між Закритим акціонерним товариством „ОТП Банк” в особі регіонального відділення АТ „ОТП Банк” м. Дніпропетровська, правонаступником якого є Публічне Акціонерне Товариство „ОТП Банк” та ……………….., згідно якого позивач передала в іпотеку нерухоме майно – квартиру № …, буд. № …, по вул. …… Дніпропетровського району Дніпропетровської області;

- договір поруки № ……………. від 11 грудня 2007 року (далі – Договір поруки) між Закритим акціонерним товариством „ОТП Банк” в особі регіонального відділення АТ „ОТП Банк” м. Дніпропетровська, правонаступником якого є Публічне Акціонерне Товариство „ОТП Банк” та громадянином України ……………………... (далі – Поручитель), згідно якого Поручитель зобов’язувався відповідати за невиконання ………………….. зобов’язань перед Публічним Акціонерним Товариством „ОТП Банк”, що виникли з Кредитного договору

Згідно із п. 2 частини № 1 „Базові умови кредитування, визначення термінів” Кредитного договору цільовим використанням кредиту є придбання нерухомого майна.

Одним з принципів банківського кредитування є цільове використання кредиту.

Вказаний принцип випливає, зокрема, із змісту ч. 3 ст. 1056 ЦК України, в якій зазначено, що у разі порушення позичальником встановленого кредитним договором обов’язку цільового використання кредиту кредитодавець має право відмовитися від подальшого кредитування позичальника за договором.

Відповідно до п. 1.13. Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків, затвердженого Постановою Національного банку України від 06.07.2000 № 279, банк зобов’язаний здійснювати контроль за цільовим використанням наданих кредитів відповідно до умов кредитного договору.

Згідно умов Кредитного договору використати кредит на зазначені у цьому Договорі цілі.

П. 4.1.4 розділу 4 „Відповідальність Позичальника” частини № 2 Кредитного договору № ……………… від 11 грудня 2007 року передбачена відповідальність Позичальника за використання кредиту за нецільовим призначенням.

Відповідно до Кредитного договору кредит є споживчим.

П. 23 ст. 1 Закону України „Про захист прав споживачів” визначає, що споживчий кредит є кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції. Тобто позивач мав витратити кредитні кошти на придбання продукції (оплату робіт, послуг тощо). Таким чином, відповідачу – ПАТ «УкрСиббанк» було заздалегідь відомо, що згідно спірного Кредитного договору він надає іноземну валюту резиденту України з метою здійснення нею розрахунків на території України з іншими резидентами України.

Відповідно до діючого законодавства, придбання на території України продукції (робіт, послуг) тощо можливо лише з використанням в якості засобу платежу національної валюти України – гривні. А згідно п.п. „г” п. 4 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання та валютного контролю” № 15-93 від 1993 року здійснення такої операції, як використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або засобу застави, потребує індивідуальної ліцензії Національного банку України.

При цьому п. 5 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання та валютного контролю” встановлено, що одержання індивідуальної ліцензії однією із сторін валютної операції означає також дозвіл на її здійснення іншою стороною або третьою особою, яка має відношення до цієї операції, якщо інше не передбачено умовами індивідуальної ліцензії.

Таким чином, така валютна операція, як використання іноземної валюти на території України дозволяється за умови отримання індивідуальної ліцензії, яка надається Національним банком України, і яка одночасно є дозволом третім особам, зокрема, банкам, що мають відношення до такої операції на видачу валютних коштів для здійснення такої валютної операції.

Крім того, відповідно до п. 5.3. Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 17.07.2001 №275, письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій згідно з Декретом Кабінету міністрів України „Про систему валютного регулювання і валютного контролю”.

Однак, згідно ч. 2 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання та валютного контролю” генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв’язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання.

Операції з надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі, та операції з використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, відповідно до пунктів в), г) ч. 4 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання та валютного контролю” потребують одержання саме індивідуальних ліцензій, а тому дія генеральної ліцензії Національного банку України на такі операції не поширюється. Окрім норм Декрету Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання та валютного контролю”, це також підтверджується думкою самого Національного банку України, яка викладена в Листі №28-110/1941-3601 від 02.06.2000 „Про здійснення резидентами України операцій згідно з Декретом КМУ „Про систему валютного регулювання і валютного контролю” (лист є чинним), в якому зазначено: Згідно з п. 2 ст. 5 зазначеного Декрету, генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим кредитно-фінансовим установам України на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання. Отже, наявність у банку генеральної ліцензії не надає йому права на здійснення валютних операцій, які згідно із ст. 5 Декрету мають проводитись лише на підставі індивідуальної ліцензії Національного банку України. Згідно зі ст. 1 зазначеного Декрету, до валютних операцій відносяться операції, пов’язані з переходом права власності на валютні цінності, за винятком операцій, що здійснюються між резидентами у валюті України. Валютні операції, що потребують індивідуальної ліцензії Національного банку України, перелічені в п. 4 ст. 5 названого Декрету.

Крім того, згідно п. 2 ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання та валютного контролю” уповноважені банки, які отримали від Національного банку України генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, здійснюють контроль за операціями, що проводяться резидентами України та нерезидентами через ці установи.

Отже, Публічне Акціонерне Товариство „ОТП Банк”, як агент валютного контролю, зобов’язаний здійснювати нагляд за тим, щоб резиденти України не здійснювали розрахунків в іноземній валюті один з одним, а тому не мав права надавати кредит в іноземній валюті для розрахунків з резидентами України.

Таким чином, видача банком - агентом валютного контролю - кредиту резиденту України в іноземній валюті для розрахунків цією валютою з іншим резидентом України, жоден з яких не має індивідуальної ліцензії НБУ на здійснення таких розрахунків, є порушенням банком своїх обов'язків агента валютного контролю, тобто порушенням згаданого вище п. 2 ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання та валютного контролю”, за що ст. 16 ч. 2 абзацом 4 того ж Декрету передбачена відповідальність у вигляді позбавлення генеральної ліцензії Національного банку України на право здійснення валютних операцій або штрафом у розмірі, що встановлюється Національним банком України.

Право Публічного Акціонерного Товариства „ОТП Банк” розміщувати валютні кошти на валютному ринку України не звільняє його від обов’язків агента валютного контролю, передбаченого п. 2 ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання та валютного контролю”, а застосування цього права всупереч вказаним обов’язкам є зловживанням правом, яке не допускається відповідно до ч. 3 ст. 13 ЦК України.

Отже, укладання спірного договору суперечить Декрету Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання та валютного контролю”, тобто діючому законодавству України.

До того ж, суд вважає, що перед укладенням Кредитного договору Публічне Акціонерне Товариство „ОТП Банк” порушив вимоги ч. 2 ст. 11 Закону України „Про захист прав споживачів” та не надав …………………... у письмовій формі інформацію про кредитодавця й умови кредитування, що також, наряду з іншими причинами, призвело до того, що позивач вчинивши правочин по отриманню кредиту помилився щодо обставин, які мають істотне значення, завдяки чому існує дисбаланс договірних прав та обов’язків на шкоду ………………..Г.

Крім того, офіційна позиція Національного банку України стосовна надання банками України інформації споживачу про умови кредитування викладена у листі від 16.06.2007 № 40-117/2093-6134.

Згідно вимогам ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Ч. 1 ст. 215 ЦК України передбачає, що невиконання вказаних приписів є підставою недійсності правочину.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені ст. 203 ЦК України, саме на момент вчинення правочину.

При таких обставинах суд вважаю, що кредитний договір № ………………. від 11 грудня 2007 року, укладений між ………………….. та Закритим акціонерним товариством „ОТП Банк” в особі регіонального відділення АТ „ОТП Банк” м. Дніпропетровська, правонаступником якого є Публічне Акціонерне Товариство „ОТП Банк”, підлягає визнанню недійсним.

Згідно із ст. 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов’язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Отже, враховуючи отриману суму кредиту 893 850,00 грн. та сплачені платежі у суму 125 935,45 грн., ………………….. повинна повернути Публічному Акціонерному Товариству „ОТП Банк” 768 454,55 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 548 ЦК України недійсне зобов’язання не підлягає забезпеченню. Недійсність основного зобов’язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину, щодо його забезпечення, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Тому, Договір іпотеки № ………………, укладений 11 грудня 2007 року між Закритим акціонерним товариством „ОТП Банк” в особі регіонального відділення АТ „ОТП Банк” м. Дніпропетровська, правонаступником якого є Публічне Акціонерне Товариство „ОТП Банк” та ............. та Договір поруки № ………………….., укладений 11 грудня 2007 року між Закритим акціонерним товариством „ОТП Банк” в особі регіонального відділення АТ „ОТП Банк” м. Дніпропетровська, правонаступником якого є Публічне Акціонерне Товариство „ОТП Банк” та громадянином України ………………….. в якості забезпечення виконання зобов’язань за Кредитним договором, також підлягають визнанню недійсними.

Згідно ч. 2 п. 26 Тимчасового порядку державної реєстрації іпотек, затвердженого Постановою КМУ № 410 від 31.03.2004, запис про обтяження майна іпотекою може бути виключений на підставі рішення суду з обов’язковим зазначенням порядкового номера запису.

Згідно п. 3 Інструкції про порядок заповнення заяв та ведення Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 18.08.2004 № 85/5, заява про вилучення обтяження об’єкта нерухомого майна подається державними нотаріальними конторами, приватними нотаріусами, судами, слідчими органами, органами державної виконавчої служби та іншими особами, які передбачені Положенням про Єдиний реєстр заборон відчуження об’єктів нерухомого майна.

Оскільки реєстрація заборони відчуження нерухомого майна згідно Договору іпотеки проведена приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ……………………………., саме цей нотаріус зобов’язаний виключити з реєстру іпотек та Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна запис про іпотеку та запис про заборону відчуження об’єкту нерухомого майна, яке було передано в іпотеку згідно Договору іпотеки № PML-300/686/2007 від 11 грудня 2007 року, а саме, квартиру № ..., буд. № .......... Дніпропетровського району Дніпропетровської області, яка належить ................. на праві власності.

З урахуванням викладених обставин, суд знаходить позовні вимоги ............. обґрунтованими та підлягаючими задоволенню.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з Публічного Акціонерного Товариство „ОТП Банк” підлягають стягненню судові витрати на користь позивача в сумі 120 грн., та на користь держави у розміру 1700 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 10,11,14,15,88,212-215,218 ЦПК, ст. 192, 203, ч. 1 ст. 215, 216, 524, ч. 2 ст. 548, 627, 1054 ЦК України, ст. 99 Конституції України, Законом України „Про захист прав споживачів”, Декретом Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання та валютного контролю”, Положенням про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 17.07.2001 №275, суд

вирішив:

Позов …………………… задовольнити.

1. Визнати недійсним кредитний договір № …………………… від 11 грудня 2007 року, укладений між ……………………… та Закритим акціонерним товариством „ОТП Банк” в особі регіонального відділення АТ „ОТП Банк” м. Дніпропетровська, правонаступником якого є Публічне Акціонерне Товариство „ОТП Банк”.

2. Зобов’язати …………………… повернути Публічному Акціонерному Товариству „ОТП Банк” в особі регіонального відділення АТ „ОТП Банк” м. Дніпропетровська суму в розмірі 768 454 (сімсот шістдесят вісім тисяч чотириста п’ятдесят чотири) грн. 55 коп.

3. Зобов’язати Публічне Акціонерне Товариство „ОТП Банк” в особі регіонального відділення АТ „ОТП Банк” м. Дніпропетровська прийняти від …………………………… суму в розмірі 768 454 (сімсот шістдесят вісім тисяч чотириста п’ятдесят чотири) грн. 55 коп.

4. Визнати недійсним Договір іпотеки № ………………., укладений 11 грудня 2007 року між Закритим акціонерним товариством „ОТП Банк” в особі регіонального відділення АТ „ОТП Банк” м. Дніпропетровська, правонаступником якого є Публічне Акціонерне Товариство „ОТП Банк” та ……………………..

5. Визнати недійсним Договір поруки № ……………………., укладений 11 грудня 2007 року між Закритим акціонерним товариством „ОТП Банк” в особі регіонального відділення АТ „ОТП Банк” м. Дніпропетровська, правонаступником якого є Публічне Акціонерне Товариство „ОТП Банк” та громадянином України ………………………….

6. Зобов’язати приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу ……………………… виключити з реєстру іпотек та Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна запис про іпотеку та запис про заборону відчуження об’єкту нерухомого майна, яке було передано в іпотеку згідно Договору іпотеки № …………….від 11 грудня 2007 року, а саме, квартиру № .., буд. № ……… ……….. Дніпропетровського району Дніпропетровської області, яка належить ……………. на праві власності.

7. Стягнути з Публічного Акціонерного Товариства „ОТП Банк” на користь ………………..удові витрати у розміру 120 (сто двадцять) грн.

8. Стягнути з Публічного Акціонерного Товариства „ОТП Банк” на користь держави судовий збір у розміру 1700 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом за заявою відповідача, яка може бути подана протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з моменту подачі заяви про апеляційне оскарження, яка може бути подана протягом 10 днів з моменту проголошення рішення через …………………….. суд або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

Суддя:

[Filosof_00]

самое слабое место в том, что это заочное решение.

Так Банк, надавши кредит у доларах США порушив діюче законодавство України, а саме: ст. 99 Конституції України, ст. 524 ЦК України, ст. 3, п.п. в), г) ч. 4 ст. 5 Декрету Кабінету міністрів України № 15-93 від 19.02.1993 „Про систему валютного регулювання і валютного контролю”, ст. 3 Закону України № 2346-ІІІ „Про платіжні системи та переказ коштів в Україні”, не врахував вимоги ст.ст. 6, 7 Постанови Національного банку України № 200 від 30.05.2007 „Про затвердження Правил використання готівкової іноземної валюти на території України”,

Надо дополнительно ссылаться на:

Конституция

Статья 1. Украина есть суверенное и независимое, демократическое, социальное, правовое государство.

Статья 2. Суверенитет Украины распространяется на всю ее территорию.

Украина является унитарным государством.

Основные признаки унитарного государства:

Единый для всего государства учредительный нормативный правовой акт (или совокупность таких актов), нормы которого имеют верховенство на всей территории страны;

Единые для всей страны высшие органы власти;

Единая система законодательства;

Единое гражданство;

Единая денежная единица;

Составные части унитарного государства не обладают признаками суверенитета.

Статья 99. Денежной единицей Украины является гривна.

Статья 92. Исключительно законами Украины определяются:

Исключительно законами Украины устанавливаются:

1) Государственный бюджет Украины и бюджетная система Украины; система налогообложения, налоги и сборы; основы создания и функционирования финансового, денежного, кредитного и инвестиционного рынков; статус национальной валюты, а также статус иностранных валют на территории Украины; порядок образования и погашения государственного внутреннего и внешнего долга; порядок выпуска и обращения государственных ценных бумаг, их виды и типы;

Статья 75. Единственным органом законодательной власти в Украине является парламент - Верховная Рада Украины.

ЦК

Стаття 6. Акти цивільного законодавства і договір

3. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів

цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний

розсуд.

Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів

цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а

також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів

цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин

між сторонами.

Стаття 192. Гроші (грошові кошти)

1. Законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за

номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця

України - гривня.

2. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у

випадках і в порядку, встановлених законом.

Стаття 524. Валюта зобов'язання

1. Зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці

України - гривні. Має бути - Имеративна вимога - владний припис відступ від якого суворо забороняеться.

Про Національний банк України

Стаття 32. Грошова одиниця

Грошовою одиницею України є гривня, що дорівнює 100 копійкам.

Випуск та обіг на території України інших грошових одиниць і

використання грошових сурогатів як засобу платежу забороняються.

======================================================================

В соответствии с пунктом 1 Раздела ХV Переходных положений Конституции Украины законы и другие нормативные акты, принятые до вступления в силу этой Конституцией, действуют в части, не противоречащей Конституции Украины. Конституция вступила в силу 28 июня в 1996 г.

Согласно п.4 заключительных и переходных положений Гражданского кодекса Украины Гражданский кодекс применяется к гражданским отношениям, которые возникли после вступления им в силу. Относительно гражданских отношений, которые возникли до вступления в силу Гражданским кодексом Украины, положения этого Кодекса применяются к тем правам и обязанностям, которые возникли или продолжают существовать после вступления им в силу. Гражданский кодекс Украины вступил в силу 01 января 2004 года.

======================================================================

[doroshal]

Читал,но не понял причем в том решении "Укрсиббанк",когда речь идет про "ОТП",возможно опечатка. В последнее время суды под гнетом НБУ очень сильно рубят дела по валюте и индивидуалке. Я стараюсь больше делать в позовних заявах упор на Закон "про захист прав споживачив" и это проходит. Особенно ,что касается -наданню споживачу інформації,щодо сукупної вартості кредиту. Когда я читал это решение то ничего не увидел про процентную ставку. У "ОТП банка" это самое больное место- а именно плавающая процентная ставка,которая не дает споживачу полной информации . Почитайте на этом сайте есть решения судов,относительно плавающей процентной ставки ,которая в договоре являеться обманом,так как не дает полной информации .

[iturup]

Читал,но не понял причем в том решении "Укрсиббанк",когда речь идет про "ОТП",возможно опечатка. В последнее время суды под гнетом НБУ очень сильно рубят дела по валюте и индивидуалке. Я стараюсь больше делать в позовних заявах упор на Закон "про захист прав споживачив" и это проходит. Особенно ,что касается -наданню споживачу інформації,щодо сукупної вартості кредиту. Когда я читал это решение то ничего не увидел про процентную ставку. У "ОТП банка" это самое больное место- а именно плавающая процентная ставка,которая не дает споживачу полной информации . Почитайте на этом сайте есть решения судов,относительно плавающей процентной ставки ,которая в договоре являеться обманом,так как не дает полной информации .

Да по "Укрсиббанку" опечатка. А по лавающей процентной ставке, так в этом договоре она постоянная.

[doroshal]

Да по "Укрсиббанку" опечатка. А по лавающей процентной ставке, так в этом договоре она постоянная.

Попробуйте пересчетать процентную ставку . Большинство банков вводили споживачів в оману насчет процентной ставки. Как правило прописана додаткова щомісячна виногорода в договоре. Почитайте Постанову №168 НБУ Про правила надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту. ,как правило банки не соблюдали ее,плюс пересчитайте по кредитному калькулятору ,нет ли обмана насчет сум ежемесячного платежа. Киньте вашу сумму по договору ,процентная ставка+додаткова винагорода ,совпадет ли сумма ануїтетного платежу с той .что вам указал в договоре банк. Но в любом случае упор на обман споживача.

[антибанк]

что сказать вроде все верно ..но у меня похожая ситуация ...и нотариус уперся и не захотел снимать ипотеку..написал в МЮ запрос о разьяснеи его действий