Рішення ОАС про скасування рішення НАЗК за результатами повної перевірки декларації у зв`язку з порушенням строків та наданими поясненнями

[ANTIRAID]

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2021 року м. Київ № 640/25894/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Добрянської Я.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 )

до Національного агентства з питань запобігання корупції (01103, м. Київ, бул. Дружби Народів, 28, код ЄДРПОУ 40381452)

про визнання протиправними та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулася ОСОБА_1 з позовом до Національного агентства з питань запобігання корупції, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Національного агентства з питань запобігання корупції від 11.10.2019 №3319 «Про результати здійснення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2016 рік, поданої ОСОБА_1 , начальником відділу дослідження ринків цін та постачальників товарів та послуг Державного підприємства «НЕК «Укренерго»;

- визнати протиправним та скасувати рішення Національного агентства з питань запобігання корупції від 11.10.2019 №3320 «Про результати здійснення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2017 рік, поданої ОСОБА_1 , начальником відділу дослідження ринків цін та постачальників товарів та послуг Державного підприємства «НЕК «Укренерго»;

- стягнути з Національного агентства з питань запобігання корупції за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.01.2020 відкрито спрощене позовне провадження у справі №640/25894/19.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.07.2020 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

В обґрунтування позовних вимог зазначено про протиправність оскаржуваних рішень, прийнятих з порушенням строків проведення перевірки декларацій позивача, передбачені пунктом 12 розділу ІІІ Порядку проведення контролю та повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції від 10.02.2017 №56 (далі - Порядок №56), що ставить під сумнів результати самої перевірки та є самостійною підставою визнання протиправним рішення, прийнятого за результатом її проведення. Окрім цього вказано, що відповідачем порушено вимоги Порядку №56, оскільки в оскаржуваних рішеннях не враховано пояснень декларанта та не надано відповідей на їх спростування. Просить позов задовольнити позов у повному обсязі.

Згідно відзиву на позовну заяву, оскаржені позивачем рішення прийнятті Національним агентством в розумний строк з урахуванням правової та фактичної складності справи, на підставі вимог чинного законодавства, адже суб`єкт владних повноважень проводив ретельну підготовку матеріалів повних перевірок з метою недопущення недоліків на цій стадії, які можуть призвести до порушення прав суб`єкта декларування внаслідок ухвалення незаконних і необґрунтованих рішень, що є неприпустимим. Решту аргументів позовної заяви відповідач вважає недоведеною та такою, що не ґрунтується на фактичних обставинах справи. Просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Крім того, в матеріалах справи міститься клопотання відповідача про закриття провадження у справі.

Вказане клопотання обґрунтоване тим, що 27.10.2020 рішенням Конституційного Суду України №13-р/2020 у справі №1-24/2020 визнано неконституційними пункти 6, 8 частини першої статті 11, пункти 1, 2, 6-10-1, 12, 12-1 частини першої, частини другу - п`яту статті 12, частину другу статті 13, частину другу статті 13-1, статтю 35, абзаци другий, третій частини першої статті 47, статті 48-51, частини другу, третю статті 52, статтю 65 Закону України «Про запобігання корупції» від 14 жовтня 2014 року № 1700-VII зі змінами; статтю 366-1 Кримінального кодексу України.

З огляду на вказане, на думку відповідача, відсутні правові підстави для перевірки судом правомірності прийнятих Національним агентством з питань запобігання корупції рішень про результати проведення повних перевірок декларацій позивача на відповідність їх вимогам Закону України «Про запобігання корупції».

Крім того, відповідач звертає увагу, що оскаржувані рішення не зумовлюють у нього підстав для виникнення будь-яких прав і обов`язків, тому такі рішення не можуть бути предметом спору.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

На момент виникнення спірних правовідносин, ОСОБА_1 обіймала посаду начальника відділу дослідження ринків цін та постачальників товарів та послуг Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго».

На підставі вимог статтей 45 та примітки до статті 50 Закону України «Про запобігання корупції», щорічно, у визначений законом строк, позивачем подавались відповідні е-декларації, зокрема, за 2016-2017 роки.

На підставі інформації отриманої від Національного антикорупційного бюро України Національним агентством з питань запобігання корупції відносно ОСОБА_1 було прийнято рішення №4 від 04.01.2019 «Про проведення повної перевірки декларацій особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2016 рік, поданої ОСОБА_1 , начальником відділу дослідження ринків цін та постачальників товарів та послуг ДП «НЕК «Укренерго», рішення НАЗК №610 від 01.03.2019 «Про продовження строку повної перевірки декларацій особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2016 рік, поданої ОСОБА_1 , начальником відділу дослідження ринків цін та постачальників товарів та послуг ДП «НЕК «Укренерго», рішення №5 від 04.01.2019 «Про проведення повної перевірки декларацій особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2017 рік, поданої ОСОБА_1 , начальником відділу дослідження ринків цін та постачальників товарів та послуг ДП «НЕК «Укренерго», рішення НАЗК №611 від 01.03.2019 «Про продовження строку повної перевірки декларацій особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2017 рік, поданої ОСОБА_1 , начальником відділу дослідження ринків цін та постачальників товарів та послуг ДП «НЕК «Укренерго», згідно яких уповноваженою особою НАЗК була проведена повна перевірка декларацій поданих ОСОБА_1 , як особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2016 та 2017 роки.

В ході перевірки Департамент перевірки декларацій та моніторингу способу життя Національного агентства з питань запобігання корупції надіслало ОСОБА_1 запити від 26.02.2019 №41-01/15313/19 та 29.03.2019 №41- 01/24481/19 щодо надання пояснень та копій підтверджуючих документів.

На зазначені запити ОСОБА_1 було скеровано пояснення із додаванням копій підтверджуючих документів.

30.10.2019 ОСОБА_1 отримано від Національного агентства з питань запобігання корупції прийняті рішення №3319 від 11.10.2019 «Про результати здійснення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2016 рік, поданої ОСОБА_1 , начальником відділу дослідження ринків цін та постачальників товарів та послуг Державного підприємства «НЕК «Укренерго», та рішення №3320 від 11.10.2019 «Про результати здійснення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2017 рік, поданої ОСОБА_1 , начальником відділу дослідження ринків цін та постачальників товарів та послуг Державного підприємства «НЕК «Укренерго».

За висновками рішення Національного агентства з питань запобігання корупції №3319 від 11.10.2019 «Про результати здійснення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2016 рік, поданої ОСОБА_1 , начальником відділу дослідження ринків цін та постачальників товарів та послуг Державного підприємства «НЕК «Укренерго» встановлено, зокрема:

1. Суб`єкт декларування при складанні та поданні декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2016 рік зазначив недостовірні відомості про: місце своєї роботи, податкові номери членів сім`ї (синів, дочки), площу, реєстраційний номер, вартість об`єкта нерухомості, який належить на праві власності членам сім`ї (батьку, матері), розмір їх часток у праві власності, дату набуття ними права на цей об`єкт нерухомості, тип свого права на частки у загальних статутних капіталах підприємств, засновником яких являється, розмір отриманих ним та членами сім`ї (батьком, матір`ю) доходів, дати виникнення своїх фінансових зобов`язань, їх розмір, не вказавши відомостей про: всіх співвласників об`єкта нерухомості, який належить на праві спільної власності членам сім`ї (батьку, матері), своє і членів сім`ї (синів, дочки) право користування цим об`єктом нерухомості, а також про об`єкти нерухомості, які належать на праві власності члену сім`ї (матері), транспортний засіб, який належить члену сім`ї (батьку) на праві власності, юридичні особи, кінцевим бенефіціарним власником (контролером) яких він є, отримані ним та членами сім`ї (батьком, матір`ю), доходи, наявне у нього фінансове зобов`язання та розмір сплачених у звітному періоді коштів в рахунок основної суми позики, чим недотримав пунктів 1,2,3,5,5-1,7,9 частини першої статті 46 Закону України «Про запобігання коррупції».

Недостовірні відомості, зазначені у декларації, відрізняються від достовірних на суму, що перевищує 250 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

У діях суб`єкта декларування вбачається ознаки правопорушення, пов`язаного з корупцією, передбаченого статтею 366-1 Кримінального кодексу України.

2. Суб`єктом декларування не дотримано вимог частини п`ятої статі 46 Закону України «Про запобігання корупції» при зазначенні відомостей про вартість об`єкта нерухомості, який належить членам сім`ї (батьку, матері) на праві спільної власності.

3. Встановити дотримання вимог статтей 25,36 Закону України «Про запобігання корупції» є неможливим.

4. Правові підстави для встановлення ознак незаконного збагачення відсутні.

За висновками рішення Національного агентства з питань запобігання корупції №3320 від 11.10.2019 «Про результати здійснення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2017 рік, поданої ОСОБА_1 , начальником відділу дослідження ринків цін та постачальників товарів та послуг Державного підприємства «НЕК «Укренерго» встановлено, зокрема:

1. Суб`єкт декларування при складанні та поданні декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2017 рік зазначив недостовірні відомості про: займану посаду, місце своєї реєстрації та фактичного проживання, податкові номери членів сім`ї (матері, синів, дочки), площу, реєстраційний номер, вартість об`єкта нерухомості, який належить на праві власності членам сім`ї (батьку, матері), розмір їх часток у праві власності, дату набуття ними права на цей об`єкт нерухомості, тип свого права на частки у загальних статутних капіталах підприємств, засновником яких являється, розмір отриманих ним та членами сім`ї (батьком, матір`ю) доходів, дати виникнення своїх фінансових зобов`язань, їх розмір, дату народження особи, на користь якої виникло його фінансове зобов`язання, не вказавши відомостей про: всіх співвласників об`єкта нерухомості, який належить на праві спільної власності членам сім`ї (батьку, матері), своє і членів сім`ї (синів, дочки) право користування цим об`єктом нерухомості, а також про об`єкти нерухомості, які належать на праві власності члену сім`ї (матері), транспортний засіб, який належить члену сім`ї (батьку) на праві власності, юридичні особи, кінцевим бенефіціарним власником (контролером) яких він є, отримані ним та членами сім`ї (батьком), доходи, код в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань підприємства, що є джерелом його доходу, наявне у нього фінансове зобов`язання та розмір сплачених у звітному періоді коштів в рахунок основної суми позики, чим недотримав пунктів 1,2,3,5,5-1,7,9 частини першої статті 46 Закону України «Про запобігання коррупції».

Недостовірні відомості, зазначені у декларації, відрізняються від достовірних на суму, що перевищує 250 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

У діях суб`єкта декларування вбачається ознаки правопорушення, пов`язаного з корупцією, передбаченого статтею 366-1 Кримінального кодексу України.

2. Суб`єктом декларування не дотримано вимог частини п`ятої статі 46 Закону України «Про запобігання корупції» при зазначенні відомостей про вартість об`єкта нерухомості, який належить членам сім`ї (батьку, матері) на праві спільної власності.

3. Встановити дотримання вимог статтей 25,36 Закону України «Про запобігання корупції» є неможливим.

4. Правові підстави для встановлення ознак незаконного збагачення відсутні.

Не погодившись з винесеними відповідачем рішеннями, позивач звернувся до суду з позовом про визнання їх протиправними та скасування.

Всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, дослідивши надані позивачем та відповідачем докази, суд приходить до наступних висновків.

Щодо заявленого відповідачем клопотання про закриття провадження у справі, суд зазначає наступне.

Згідно частини другої статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Тобто, вказане рішення Конституційного Суду України жодним чином не може застосуватись до спірних правовідносин, які виникли у 2016-2017 році.

Таким чином, підстави для закриття провадження у справі згідно вимог статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у даному випадку відсутні.

Розглядаючи питання правомірності винесення оскаржуваних рішень Національного агентства з питань запобігання корупції від 11.10.2019 №3319, №3320, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою та четвертою статті 4 Закону України «Про запобігання корупції» від 14.10.2004 №1700-VII (далі - Закон України №1700-VII) Національне агентство з питань запобігання корупції є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який забезпечує формування та реалізує державну антикорупційну політику.

Правову основу діяльності Національного агентства становлять Конституція, міжнародні договори, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, цей та інші закони України, а також прийняті відповідно до них інші нормативно-правові акти.

Частиною першою статті 45 Закону України №1700-VII визначено, що особи, зазначені у пункті 1, підпунктах «а» і «в» пункту 2, пункті 5 частини першої статті 3 цього Закону, зобов`язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - декларація), за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством.

Згідно з частиною першою статті 50 Закону України №1700-VII повна перевірка декларації полягає у з`ясуванні достовірності задекларованих відомостей, точності оцінки задекларованих активів, перевірці на наявність конфлікту інтересів та ознак незаконного збагачення і може здійснюватися у період здійснення суб`єктом декларування діяльності, пов`язаної з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, а також протягом трьох років після припинення такої діяльності.

Обов`язковій повній перевірці підлягають декларації службових осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, суб`єктів декларування, які займають посади, пов`язані з високим рівнем корупційних ризиків, перелік яких затверджується Національним агентством.

Обов`язковій повній перевірці також підлягають декларації, подані іншими суб`єктами декларування, у разі виявлення у них невідповідностей за результатами логічного та арифметичного контролю.

Національне агентство проводить повну перевірку декларації, а також самостійно проводить повну перевірку інформації, яка підлягає відображенню в декларації, щодо членів сім`ї суб`єкта декларування у випадках, передбачених частиною сьомою статті 46 цього Закону.

Національне агентство проводить перевірку декларації на підставі інформації, отриманої від фізичних та юридичних осіб, із засобів масової інформації та інших джерел, про можливе відображення у декларації недостовірних відомостей.

Механізм проведення Національним агентством з питань запобігання корупції та повної перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (декларація), відповідно до статей 48 та 50 Закону України №1700-VII визначено Порядком №56.

Так, згідно з пунктом 3 розділу І Порядку №56 контроль та повна перевірка декларації здійснюються за принципами: верховенства права; рівності та гарантування прав і законних інтересів усіх суб`єктів декларування; об`єктивності, неупередженості та безсторонності рішень і дій Національного агентства, уповноважених ним осіб; достовірності і повноти інформації, що використовується Національним агентством, правомірності одержання та використання такої інформації; неприпустимості свавільного втручання у сферу особистого життя суб`єкта декларування, окрім як у межах та у спосіб, що передбачені Законом; гарантування права на судовий захист суб`єктів декларування.

Усі передбачені цим Порядком заходи контролю та повної перевірки декларацій повинні відповідати вказаним у цьому пункті принципам.

Відповідно до пункту 1 розділу ІІІ Порядку №56 повна перевірка декларації може проводитися у період здійснення суб`єктом декларування діяльності, пов`язаної з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, а також протягом трьох років після припинення такої діяльності і полягає у: з`ясуванні достовірності задекларованих відомостей; з`ясуванні точності оцінки задекларованих активів; перевірці на наявність конфлікту інтересів; перевірці на наявність ознак незаконного збагачення.

Пунктом 4 розділу ІІІ Порядку №56 визначено, що Національне агентство з питань запобігання корупції під час проведення повної перевірки декларації проводить перевірку всіх відомостей, які підлягають декларуванню відповідно до статті 46 Закону.

Згідно з пунктом 6 розділу ІІІ Порядку №56 під час повної перевірки декларацій Національне агентство з питань запобігання корупції контролю використовує такі джерела інформації:

1) відомості, отримані з реєстрів, баз даних, інших інформаційно-телекомунікаційних систем державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, а також відомості з реєстрів, баз даних іноземних держав, що можуть містити інформацію, яка має відображатись у декларації;

2) відомості, надані суб`єктом декларування, стосовно якого проводиться перевірка, з власної ініціативи чи за запитом Національного агентства щодо документального підтвердження або пояснення зазначених у декларації відомостей;

3) відомості, що надходять (отримані) від державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, суб`єктів господарювання незалежно від форми власності та їх посадових осіб, громадян та їх об`єднань, а також від державних та інших компетентних органів влади іноземних держав;

4) відомості із засобів масової інформації, мережі Інтернет, які стосуються конкретного суб`єкта декларування та містять фактичні дані, що можуть бути перевірені.

У разі неможливості одержання відомостей, необхідних для проведення повної перевірки декларації, протягом граничних строків проведення такої перевірки, в тому числі у разі надмірної тривалості розгляду судом чи компетентним органом іноземної держави питання про надання Національному агентству відповідної інформації, неможливості внесення Національним агентством плати за отримання відповідної інформації відповідно до законодавства, якщо така плата вимагається для доступу до інформації, тощо Національне агентство зобов`язане провести повну перевірку декларації за наявними у нього відомостями, про що зазначається у Рішенні про результати здійснення повної перевірки декларації.

За змістом пункту 2 розділу ІІІ Порядку №56 повна перевірка декларацій (декларації) проводиться за рішенням Національного агентства, в якому надається доручення його члену провести повну перевірку декларацій (декларації) (далі - Рішення про проведення перевірки) через працівників Підрозділів.

Рішення про проведення перевірки має містити інформацію, яка дає змогу ідентифікувати декларацію (декларації), щодо якої (яких) проводиться повна перевірка, суб`єкта (суб`єктів) декларування, який (які) подав (подали) таку (такі) декларацію (декларації), та визначену Законом підставу для повної перевірки, якщо інше не передбачено цим Порядком.

Рішення про проведення перевірки може бути оскаржене в судовому порядку. Оскарження рішення про проведення перевірки не зупиняє проведення повної перевірки декларації.

Згідно з пунктом 3 розділу ІІІ Порядку №56 початком здійснення повної перевірки декларації є наступний за днем прийняття рішення про проведення перевірки робочий день. Про початок проведення повної перевірки уповноважена особа Національного агентства не пізніше наступного робочого дня з дати прийняття рішення повідомляє суб`єкта декларування за допомогою програмних засобів Реєстру.

Пунктом 12 Порядку №56 передбачено, що повна перевірка декларації за цим Порядком здійснюється упродовж 60 календарних днів з дня прийняття рішення про проведення перевірки.

У разі необхідності строки проведення повної перевірки декларації можуть бути продовжені, але не більше ніж на сукупний строк у 30 календарних днів. Рішення про продовження повної перевірки декларації приймається Національним агентством у випадку неотримання відповідей та/або інформації по суті, необхідних для проведення повної перевірки декларації, у відповідь на запити (листи) Національного агентства до:

1) державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, суб`єктів господарювання незалежно від форми власності та їх посадових осіб, громадян та їх об`єднань;

2) суб`єкта декларування з проханням надати пояснення щодо відомостей, зазначених у декларації.

Пунктом 13 Порядку №56 передбачено можливість зупинення перебігу строку повної перевірки декларації у випадку звернення до суду з метою отримання інформації стосовно наявності та стану рахунків, операцій за рахунками конкретної юридичної особи або фізичної особи, фізичної особи - підприємця; направлення запиту на отримання від державних та інших органів влади іноземних держав інформації, що необхідна для проведення повної перевірки декларації.

У зазначених випадках перебіг строку повної перевірки декларації зупиняється з дня відкриття судом провадження у справі (направлення відповідного запиту) до дня набрання законної сили рішенням суду (отримання відповіді на зазначений запит).

Зупинення перебігу строку повної перевірки декларації можливе в межах строків, визначених абзацами першим та другим пункту 14 цього розділу.

Згідно з пунктом 1 розділу IV Порядку №56 за результатами проведення повної перевірки декларації НАЗК приймається рішення про результати здійснення повної перевірки декларації.

Відтак, з аналізу змісту вищевикладених правових норм Закону України №1700-VII вбачається, що повна перевірка декларації передбачає такі дії Національного агентства з питань запобігання корупції контролю:

1) прийняття рішення про проведення перевірки;

2) аналіз відомостей про об`єкти декларування (об`єкти нерухомості; об`єкти незавершеного будівництва (в тому числі інформація щодо власника або користувача земельної ділянки); цінне рухоме майно (крім транспортних засобів); цінне рухоме майно - транспортні засоби; цінні папери; інші корпоративні права; юридичні особи, кінцевим бенефіціарним власником (контролером) яких є суб`єкт декларування або члени його сім`ї; нематеріальні активи; доходи, у тому числі подарунки; грошові активи; фінансові зобов`язання; видатки та правочини суб`єкта декларування; посади чи роботи за сумісництвом суб`єкта декларування; членство суб`єкта декларування в об`єднаннях (організаціях) та входження до їх органів), зазначені в деклараціях суб`єкта декларування, та їх порівняння з відомостями з реєстрів, баз даних, інших інформаційно-телекомунікаційних систем державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, що можуть містити інформацію про об`єкти декларування, які мають відображатися в декларації;

3) створення, збирання, одержання, використання інформації, яка є необхідною для повної перевірки декларації, з використанням джерел інформації, визначених пунктами 8-11 розділу ІІІ;

4) направлення суб`єкту декларування листа з проханням надати пояснення щодо відомостей, зазначених у декларації;

5) прийняття рішення про результати здійснення повної перевірки декларації.

Тобто перевірка декларацій розпочинається з прийняттям рішення про її проведення і її початком є день, наступний за днем прийняття рішення про проведення перевірки, та закінчується прийняттям рішення про її результати. При цьому така перевірка повинна тривати не більше, ніж 60 календарних днів з дня прийняття рішення про проведення перевірки, а у виняткових випадках - не більше 90 днів. Будь-яких підстав для винесення рішення про результати повної перевірки декларацій поза межами визначеного Порядком №56 строку законодавством не передбачено.

Отже, помилковою є позиція відповідача щодо відсутності чітких строків прийняття рішення за результатами повної перевірки декларації, а, відтак, за висновком суду тривале неприйняття передбаченого законом рішення за наслідками проведеної перевірки ставить суб`єктів декларування у стан правової невизначеності, чим порушує принцип верховенства права, закріплений у статті 8 Конституції України.

Такі висновки суду у даній справі узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 13.02.2020 у справі №640/1007/19 та від 07.11.2019 у справі № 640/1221/19.

Крім того, в постанові Верховного Суду від 10.04.2019 у справі №826/16495/17 зазначено, що потреба у визначеності не означає, що органові, який ухвалює рішення, не повинні надаватись дискреційні повноваження (де це необхідно) за умови наявності процедур, що унеможливлюють зловживання ними. У цьому контексті закон, яким надаються дискреційні повноваження певному державному органові, повинен вказати чітко і зрозуміло на обсяг такої дискреції. Не відповідатиме верховенству права, якщо надана законом виконавчій владі дискреція матиме характер необмеженої влади. Отже, закон повинен вказати на обсяг будь-якої такої дискреції та на спосіб її здійснення із достатньою чіткістю, аби особа мала змогу відповідним чином захистити себе від свавільних дій.

З урахуванням викладеного Верховний Суд в постанові від 13.02.2020 у справі №640/1007/19 також вказує на те, що доводи Національного агентства з питань запобігання корупції контролю щодо відсутність обмеження будь-якими строками (або в межах поняття «розумного строку») на прийняття відповідного рішення щодо повної перевірки декларації, з урахуванням принципу верховенства права, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки Національне агентство з питань запобігання корупції контролю створене відповідно до Закону України «Про запобігання корупції» і зобов`язане діяти лише на підставі в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Отже, проведення перевірки декларації особи відповідно до статей 48 та 50 вказаного Закону Національне агентство з питань запобігання корупції контролю повинне здійснювати згідно з чітко встановленою правовою процедурою, визначеною Порядком №56.

Правова процедура (fair procedure - справедлива процедура) є складовою принципу законності та принципу верховенства права і передбачає правові вимоги до належного прийняття актів органами публічної влади. Правова процедура повної перевірки декларацій особи Національним агентством встановлює чітку послідовність дій проведення такої перевірки із зазначенням способів та методів її здійснення, підстав, порядку, форми та строків такої діяльності.

Визначена Порядком №56 правова процедура проведення повної перевірки декларацій особи встановлює межі вчинення повноважень Національного агентства з питань запобігання корупції щодо проведення ним такої перевірки і, у разі її неналежного дотримання, дає підстави для оскарження таких дій особою, чиї інтереси вона зачіпає, до суду.

Усі передбачені Порядком №56 заходи контролю та повної перевірки декларацій повинні відповідати вказаним у пункті 2 розділу І цього Порядку принципам, пріоритетне місце серед яких займає принцип верховенства права.

Встановлена правова процедура як складова принципу законності та принципу верховенства права, є важливою гарантією недопущення зловживання з боку органів публічної влади під час прийняття рішень та вчинення дій, які повинні забезпечувати справедливе ставлення до особи.

Правова процедура проведення Національним агентством з питань запобігання корупції контролю та перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, спрямована на забезпечення загального принципу юридичної визначеності. Складовою принципу юридичної визначеності є принцип легітимних очікувань, як одного із елементів принципу верховенства права.

Принцип легітимних очікувань виражає ідею, що органи публічної влади повинні не лише додержуватися вимог актів права, а й своїх обіцянок та пробуджених очікувань. Згідно з доктриною легітимних очікувань - ті хто чинить добросовісно на підставі права, яким воно є, не повинне відчувати краху надій щодо своїх легітимних очікувань (пункт 61 коментаря до документа Венеційської комісії «Мірило правовладдя» (2017 року), який ухвалено Венеційською комісією на 106 пленарному засіданні (Венеція, 11-12 березня 2016 року).

Отже, позивач, з урахуванням положень Закону України №1700-VII та Порядку №56 правомірно очікував, що така перевірка буде проведена відповідно до встановленої правової процедури, яка визначає чітку послідовність дій проведення повної перевірки декларації особи із зазначенням способів та методів її здійснення, підстав, порядку, форми та строків такої діяльності.

Аналогічні висновки у подібних відносинах, висловлені Верховним Судом у постановах від 10.04.2019 у справі № 826/16495/17, від 25.07.2019 у справі № 826/13000/18 та від 07.11.2019 у справі №640/1221/19 від 07.11.2019.

Ураховуючи вищевикладене, повна перевірка Національним агентством з питань запобігання корупції декларацій, поданих позивачем за 2016,2017 роки, повинна була тривати з 05.01.2019, тобто з наступного дня після прийняття відповідачем рішення від 04.01.2019 №4 «Про проведення повної перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування» та закінчитися 01.04.2019 відповідно до рішень від 01.03.2019 №610, №611 «Про продовження строку повної перевірки декларації осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування».

Натомість, повна перевірка декларацій позивача за 2016,2017 роки тривала з 04.01.2019 по 11.10.2019, що становить 280 днів з моменту початку здійснення повної перевірки декларації.

Відтак, прийняття відповідачем оскаржуваних рішень лише 11.10.2019 відбулося поза межами визначеного законодавством 90-денного строку, що є порушенням строків проведення такої перевірки, визначених пунктом 12 розділу ІІІ Порядку №56 та свідчить про їх протиправність.

Як зазначає Верховний Суд в постанові від 13.02.2020 у справі №640/1007/19, таке процесуальне порушення порядку проведення перевірки, в свою чергу, зумовлює виникнення у позивача стану правової невизначеності та ставить під сумнів результати самої перевірки та є самостійною підставою для визнання протиправним рішення, прийнятого за результатами проведення такої перевірки.

Решта доводів відповідача щодо необґрунтованості позовних вимог не заслуговують на увагу суду, оскільки не спростовують доводи позивача про порушення визначених Порядком №56 строків для прийняття рішення про результати повної перевірки декларацій.

При цьому, заслуговує також уваги той факт, що 27.10.2020 рішенням Конституційного Суду України №13-р/2020 у справі №1-24/2020 визнано неконституційними пункти 6, 8 частини першої статті 11, пункти 1, 2, 6-10-1, 12, 12-1 частини першої, частини другу - п`яту статті 12, частину другу статті 13, частину другу статті 13-1, статтю 35, абзаци другий, третій частини першої статті 47, статті 48-51, частини другу, третю статті 52, статтю 65 Закону України № 1700-VII зі змінами та статтю 366-1 Кримінального кодексу України.

Вказані норми втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Крім цього, суд враховує також суд враховує також:

- положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

- позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; п. 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; п. 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; п. 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Ruiz Torija v.Spain серія A. 303-A; п. 29).

Відповідно до ч. 1,2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що, відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 1536,80 грн., що підтверджується квитанцією №17-3194049/С від 17.12.2019

Зважаючи на задоволення позовних вимог, стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1536,80 грн.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1.Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) до Національного агентства з питань запобігання корупції (01103, м. Київ, бул. Дружби Народів, 28, код ЄДРПОУ 40381452) про визнання протиправними та скасування рішення, - задовольнити у повному обсязі.

2.Визнати протиправним та скасувати рішення Національного агентства з питань запобігання корупції від 11.10.2019 №3319 «Про результати здійснення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2016 рік, поданої ОСОБА_1 , начальником відділу дослідження ринків цін та постачальників товарів та послуг Державного підприємства «НЕК «Укренерго».

3.Визнати протиправним та скасувати рішення Національного агентства з питань запобігання корупції від 11.10.2019 №3320 «Про результати здійснення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2017 рік, поданої ОСОБА_1 , начальником відділу дослідження ринків цін та постачальників товарів та послуг Державного підприємства «НЕК «Укренерго».

4.Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1536 (одна тисяча п`ятсот тридцять шість) грн. 80 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Національного агентства з питань запобігання корупції (01103, м. Київ, бул. Дружби Народів, 28, код ЄДРПОУ 40381452).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 КАС України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295, 296 КАС України.

Суддя Я.І. Добрянська

Джерело: ЄДРСР 100677885

[ANTIRAID]

Це наша справа. Суд зазначив, що перевірка декларацій розпочинається з прийняттям рішення про її проведення і її початком є день, наступний за днем прийняття рішення про проведення перевірки, та закінчується прийняттям рішення про її результати. При цьому така перевірка повинна тривати не більше, ніж 60 календарних днів з дня прийняття рішення про проведення перевірки, а у виняткових випадках - не більше 90 днів. Будь-яких підстав для винесення рішення про результати повної перевірки декларацій поза межами визначеного Порядком №56 строку законодавством не передбачено.

З урахуванням викладеного Верховний Суд в постанові від 13.02.2020 у справі №640/1007/19 також вказує на те, що доводи Національного агентства з питань запобігання корупції контролю щодо відсутність обмеження будь-якими строками (або в межах поняття «розумного строку») на прийняття відповідного рішення щодо повної перевірки декларації, з урахуванням принципу верховенства права, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки Національне агентство з питань запобігання корупції контролю створене відповідно до Закону України «Про запобігання корупції» і зобов`язане діяти лише на підставі в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Отже, проведення перевірки декларації особи відповідно до статей 48 та 50 вказаного Закону Національне агентство з питань запобігання корупції контролю повинне здійснювати згідно з чітко встановленою правовою процедурою, визначеною Порядком №56.

Ураховуючи вищевикладене, повна перевірка Національним агентством з питань запобігання корупції декларацій, поданих позивачем за 2016,2017 роки, повинна була тривати з 05.01.2019, тобто з наступного дня після прийняття відповідачем рішення від 04.01.2019 №4 «Про проведення повної перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування» та закінчитися 01.04.2019 відповідно до рішень від 01.03.2019 №610, №611 «Про продовження строку повної перевірки декларації осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування».

Натомість, повна перевірка декларацій позивача за 2016,2017 роки тривала з 04.01.2019 по 11.10.2019, що становить 280 днів з моменту початку здійснення повної перевірки декларації.

Відтак, прийняття відповідачем оскаржуваних рішень лише 11.10.2019 відбулося поза межами визначеного законодавством 90-денного строку, що є порушенням строків проведення такої перевірки, визначених пунктом 12 розділу ІІІ Порядку №56 та свідчить про їх протиправність.