Постанова ШААС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення у зв'язку з проведенням камеральної, а не документальної перевірки сплати податків та формальним підходом

[ANTIRAID]

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 640/31470/20 Суддя (судді) першої інстанції: Аверкова В.В.

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2022 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого-судді: Черпіцької Л.Т., суддів: Пилипенко О.Є., Собківа Я.М. за участю секретаря: Висоцького А.М. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Спешл Тайм" на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від "20" квітня 2021 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спешл Тайм" до Головного управління ДПС у м.Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Спешл Тайм" звернулося до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення - рішення від 21 вересня 2020 року № 0000903205.

В обґрунтування позову зазначено, що контролюючим органом протиправно замість фактичної перевірки проведено камеральну. На думку позивача, предметом камеральної перевірки не можуть бути своєчасність подання довідок про зведені за добу підсумкові облікові дані щодо обсягів обігу та залишку пального на акцизному складі.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від "20" квітня 2021 р. в задоволенні позову відмовлено.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не надано доказів своєчасного подання Довідок 2, не надано інформації про дні, в які акцизний склад не працював, тому матеріали справи не містять доказів про спростування встановлених податковим органом порушень. Також суд зазначив, що посилання позивача на протиправність проведення відповідачем саме камеральної перевірки замість фактичної, є необґрунтованим, оскільки контролюючий орган має право на проведення камеральної перевірки предметом якої, серед іншого, є своєчасність та/або подання довідок про обсяги обігу (отримання/відпуску) та обсягу пального або спирту етилового.

Позивач, не погоджуючись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та недотримання норм матеріального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нову постанову, якою позов задовольнити.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, скаржник зазначає, що електронний документ (довідка про зведені за добу підсумкові облікові дані щодо обсягів обігу (отримання/відпуску) та залишків пального на акцизному складі пального) не може бути предметом камеральної перевірки. Крім того, скаржник вказує, що звітність щодо виробництва й обігу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів, а також пального, не містить ознак податкової звітності, тому не підлягає камеральній перевірці.

На думку скаржника, розпорядники акцизних складів зобов`язані на кожному акцизному складі щоденно (крім днів, в які акцизний склад не працює) формувати дані про фактичні залишки пального на початок і кінець звітної доби та про добові фактичні обсяги отриманого й реалізованого пального, однак з акту перевірки не вбачається, що контролюючий орган з`ясовував обставини щодо днів роботи акцизного складу, а тому останній формально підійшов до розрахунку фінансових санкцій до податкового повідомлення-рішення від 21.09.2020 №0000903205.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, наполягаючи на необґрунтованості доводів скаржника і правильності висновків суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, 31 липня 2020 року Головним управлінням Державної податкової служби у м. Києві проведено камеральну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Спешл Тайм».

За результатами перевірки, складений акт від 31 липня 2020 року № 1808/26-15-32-05/41783437 про результати камеральної перевірки даних електронного документа/довідки про зведені дані щодо обсягів обігу (отримання/відпуску) та залишків пального на акцизному складі пального (далі - Акт).

У ході перевірки відповідачем встановлено не надання Довідок 2, а саме: довідок про зведені за добу підсумкові облікові дані щодо обсягів (отримання/відпуску) та залишків пального на акцизному складі за період з 01 квітня 2019 року по 31 липня 2020 року, у загальній кількості за 179 календарних днів (АС №1010045 - 89 календарних днів та АС № 1013103 - 90 календарних днів), чим порушено п.п. 230.1.3 п. 230 ст.230 Податкового кодексу України.

На підставі висновків акту перевірки, 21 вересня 2020 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000903205, яким застосовано до ТОВ «Спешл Тайм» штрафну (фінансову) санкцію на суму 179 000 грн.

Незгода позивача з вказаним рішенням зумовила його звернення до суду з цим адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам скаржника, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, зокрема, виходив з того, що контролюючий орган має право на проведення камеральної перевірки предметом якої, серед іншого, є своєчасність та/або подання довідок про обсяги обігу (отримання/відпуску) та обсягу пального або спирту етилового.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з урахуванням наступного.

Як вбачається зі змісту акту перевірки предметом камеральної перевірки були:

- Електронний документ / довідка про зведені за добу підсумкові облікові дані щодо обсягів обігу (отримання/відпуску) та залишків пального на акцизному складі пального;

- Контроль за справлянням акцизного податку.

При перевірці податковим органом використано:

- Електронний документ / довідка про зведені за добу підсумкові облікові дані щодо обсягів обігу (отримання/відпуску) та залишків пального на акцизному складі пального;

- Інша податкова інформація: дані згідно ІС «Податковий блок», розділ «Облік платежів», розділ «Обробка ПЗ та платежів».

Перевіркою встановлено, що ТOB «СПЕШЛ ТАЙМ» зареєстровано платником акцизного податку з реалізації пального 23.11.2017, перереєстровано та внесено до Реєстру 26.06.2019 №1422.

Уніфіковані номера акцизних складів:

- №1010045, який зареєстровано 09.07.2019 (зі змінами) за адресою:

Кіровоградська область, Голованівський район, смт. Голованівськ, вулиця Матросова, буд. 40А;

- №1013103, який зареєстровано 23.01.2020 (зі змінами) за адресою:

Черкаська область, Уманський район, с. Родниківка, автодорога Стрий-Тернопіль- Кропивницький-Знам`янка (через м.Вінниця), км 543 + 850 (праворуч).

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема щодо порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 № 2755- VI (далі - ПК України).

Згідно з п.п 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.

Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах (п.п 75.1.1. п. 75.1 ст. 75 ПК України).

Основною метою проведення камеральної перевірки є аналіз та дослідження правильності складання і заповнення платником податкових декларацій і розрахунків, що передбачає здійснення арифметичного підрахунку сум проведених господарських операцій та податкових зобов`язань, що мають бути сплачені платником до бюджетів або підлягають бюджетному відшкодуванню, та перевірка правильності визначення і застосування ним ставок податків (зборів) та/або діючих пільг з їх сплати, відображення даних (показників), відповідно до яких визначається база оподаткування; виявлення арифметичних методологічних або логічних помилок.

Предмет дослідження камеральної перевірки також становить перевірка своєчасності реєстрації податкових та/або акцизних накладних і розрахунків коригування до них у відповідних Реєстрах, виявлення та виправлення помилок в них, а також своєчасності та повноти сплати суми зобов`язань з податків (зборів) лише з урахуванням даних, що наявні в інформаційних базах податкових органів, системі електронного адміністрування ПДВ, Єдиного реєстру податкових накладних.

Здійснення перевірки будь-яких інших відомостей, які не належать до предмету камеральної перевірки, а також витребування у платника будь-якої додаткової інформації та/або документів, подання яких разом з податковою декларацією не передбачено чинним законодавством, є діями поза межами такої перевірки.

Норми Податкового кодексу України встановлюють обмежений предмет дослідження та строк камеральної перевірки, що зобов`язує податкові органи дотримуватися встановлених вимог.

Предметом камеральної перевірки ТОВ «СПЕШЛ ТАЙМ» був контроль за справлянням акцизного податку, тому документами, які мають відношення до такої перевірки, є саме податкова звітність платника зі сплати акцизного податку, у разі ж виявлення факту порушення платником норм законодавства під час проведення даної перевірки податковий орган наділений правом призначити та провести одну з будь-яких документальних перевірок в залежності від підстав та мети її проведення.

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 24.04.2018 у справі №803/1338/17 камеральна перевірка є одним з видів податкових перевірок, встановлених п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, та за своєю правовою сутністю є формою поточного документального контролю за дотриманням платником вимог податкового законодавства на підставі декларацій та інших документів податкової звітності, одержаних від платника. При цьому, будь-якого окремого рішення для проведення даного виду перевірки не вимагається, оскільки подання платником податків податкової звітної документації автоматично виступає юридичним фактом для перевірки її достовірності. Наведене свідчить про обов`язковий характер камеральної перевірки, яка проводиться у випадку подання платником звітних документів до контролюючого органу. А відтак камеральною перевіркою охоплюються лише ті показники документів, які належать до податкової звітності та мають значення для правильності обчислення платником об`єкта оподаткування та суми податку, що підлягає сплаті до бюджету. Перевірка будь-яких інших відомостей, використання документів первинного обліку платника податків, витребування у платника додаткової інформації та документів, подання яких разом з податковою декларацією чинним законодавством не передбачено, камеральною перевіркою не охоплюється. Аналіз достовірності сформованих платником податків показників податкової звітності під час камеральної перевірки не здійснюється, а своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати податків може бути перевірена контролюючим органом в рамках проведення документальних перевірок у порядку, передбаченому ст.ст..77, 78 Податкового кодексу України.

Предмет камеральної перевірки передбачає встановлення повноти, своєчасності подання платником податкової звітності, перевірку правильності оформлення документів податкової звітності (повноти заповнення усіх необхідних реквізитів, чіткості їх заповнення тощо), перевірку правильності складення розрахунків за податковими платежами (арифметичний підрахунок остаточних сум податків, правильність відображення показників, необхідних для обчислення бази оподаткування).

Зважаючи на вимоги наведених норм права, у відповідача відсутні повноваження під час проведення камеральної перевірки досліджувати правомірність сплати позивачем податків, з огляду на господарські відносини з контрагентом-постачальником, оскільки камеральною перевіркою охоплюються лише показники податкової звітності, у зв`язку з чим перевірка будь-яких інших відомостей перебуває поза межами даної перевірки. Аналіз достовірності сформованих платником показників податкової звітності під час камеральної перевірки не здійснюється. Водночас, своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати податків може бути перевірена контролюючим органом в разі здійснення документальних перевірок в порядку, передбаченому ст.ст. 77, 78 ПК України.

Наведена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.06.2018 у справі №826/623/13-а.

Отже, колегія суддів погоджується з доводами скаржника про те, що Електронний документ / довідка про зведені за добу підсумкові облікові дані щодо обсягів обігу (отримання/відпуску) та залишків пального на акцизному складі пального не може бути предметом камеральної перевірки, тому податковим органом протиправно проведена саме камеральна перевірка з цього питання. Крім того, звітність щодо виробництва й обігу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів, а також пального, не містить ознак податкової звітності, а отже, не підлягає камеральній перевірці.

У постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду від 21.02.2020 (справа №826/17123/18) зроблено висновок, що незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

У постанові від 22.09.2020 (справа №520/8836/18) Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справи щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду, окрім наведених вище висновків, зазначив, що перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб`єктом владних повноважень, який зобов`язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України. Невиконання вимог закону щодо підстави для проведення документальної позапланової перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує правових наслідків такої перевірки, акт перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 КАС, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом. Таким чином, податкове повідомлення-рішення, прийняте за наслідками перевірки та на підставі акту перевірки, який є недопустимим доказом, не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню. Встановлені судами обставини щодо протиправності призначення та проведення відповідачем перевірки, за наслідками якої і було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, є достатніми для висновку про протиправність такого рішення. З урахуванням цього Верховий Суд зазначив про відсутність необхідності перевірки порушення позивачем вимог ПК, як підстави для донарахування суми грошового зобов`язання.

За наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що оскільки встановлені податковим органом обставини щодо не надання позивачем документів первинного обліку платника податків (довідок про зведені за добу підсумкові облікові дані щодо обсягів (отримання/відпуску) та залишків пального на акцизному складі (Довідка 2)) не належать до предмету камеральної перевірки, то сформовані податковим органом висновки у акті перевірки про порушення позивачем п.п. 230.1.3 п. 230 ст.230 ПК України не можуть бути підставою для ухвалення правомірного рішення.

Отже, оскаржуване податкове повідомлення-рішення, прийняте за наслідками перевірки та на підставі акту перевірки, який є недопустимим доказом, не може вважатись правомірним і підлягає скасуванню.

Перевіряючи виявлені податковим органом порушення під час проведення камеральної перевірки, колегія суддів зазначає наступне.

Суд першої інстанції, визнаючи правомірним оскаржуване податкове повідомлення-рішення, виходив з того, що позивач не надав докази про спростування встановлених податковим органом порушень, а саме: доказів своєчасного подання Довідок 2 та інформації про дні, в які акцизний склад не працював.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів» від 23.11.2018 № 2628-VІІІ внесено зміни та доповнення, зокрема до ст. 14, 212, 230, 232 ПК України.

Зазначеними змінами, які набули чинності 01.07.2019 ПК України доповнено поняттями акцизного складу пересувного і розпорядника акцизного складу пересувного, викладено у новій редакції поняття акцизного складу і розпорядника акцизного складу, розширено визначення платника акцизного податку, змінено порядок реєстрації та роботи акцизних складів, встановлено, що ведення обліку обсягу пального або спирту етилового здійснюється у Системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.

Відповідно до п.п. 212.3.4 п. 212.3 ст. 212 ПК України особи, які здійснюватимуть реалізацію пального або спирту етилового, підлягають обов`язковій реєстрації як платники податку контролюючими органами за місцезнаходженням юридичних осіб, постійних представництв, місцем проживання фізичних осіб - підприємців до початку здійснення реалізації пального або спирту етилового.

Відповідно до пп. 14.1.6 пункту 14.1 ст. 14 ПК України акцизний склад - це:

а) спеціально обладнані приміщення на обмеженій території (далі - приміщення), розташовані на митній території України, де під контролем постійних представників контролюючого органу розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі, а також реалізації спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів;

б) приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.

Згідно з пп. 14.1.224 пункту 14.1 ст. 14 ПК України розпорядник акцизного складу - суб`єкт господарювання, який одержав ліцензію на право виробництва спирту етилового, алкогольних напоїв, зареєстрований платником акцизного податку, або суб`єкт господарювання - платник акцизного податку, який здійснює виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізацію пального на акцизному складі та має документи, що підтверджують право власності або користування приміщеннями та/або територією, що відносяться до акцизного складу;

Відповідно до п. 230.1 ст. 230 ПК України акцизні склади та акцизні склади пересувні утворюються з метою підвищення ефективності роботи із запобігання та боротьби з незаконним виробництвом і обігом спирту етилового, горілки та лікеро- горілчаних виробів, пального, посилення контролю за повнотою та своєчасністю надходження до бюджету акцизного податку.

Згідно з п.п 230.1,1 п. 230.1 ст. 230 ПК України платники податку - розпорядники акцизних складів зобов`язані зареєструвати:

а) усі розташовані на акцизних складах витратоміри-лічильники спирту етилового у розрізі акцизних складів - в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників обсягу виробленого спирту етилового;

б) усі акцизні склади - у системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.

Підпунктом 230.1.3 пункту 230.1 статті 230 ПК України передбачено, що розпорядники акцизних складів зобов`язані на кожному акцизному складі щоденно (крім днів, в які акцизний склад не працює) формувати дані про фактичні залишки пального на початок та кінець звітної доби та про добові фактичні обсяги отриманого та реалізованого пального (далі у цьому розділі - обсяг обігу пального) у розрізі кодів товарних підкатегорій згідно з УКТ ЗЕД у літрах, приведених до температури 15° С,

Дані про фактичні залишки пального та про обсяг обігу пального формуються після проведення останньої операції з обігу пального у звітній добі, але не пізніше 23 години 59 хвилин цієї доби, до початку здійснення операцій з обігу пального у добу, що настає за звітною добою, та подаються до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, не пізніше 23 години 59 хвилин доби, що настає за звітною добою.

На кожному акцизному складі за кожним кодом товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД формуються показники про:

- обсяги залишків пального на початок та кінець звітної доби, що визначаються шляхом підсумовування обсягів залишків пального в кожному резервуарі на підставі показників рівнемірів-лічильників, встановлених на таких резервуарах, розташованих на такому акцизному складі;

- добовий обсяг реалізованого пального, що визначається шляхом підсумовування обсягів реалізованого за звітну добу пального через кожне місце відпуску пального наливом з акцизного складу на підставі показників витратомірів-лічильників, встановлених на кожному місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованому на такому акцизному складі;

- добовий обсяг отриманого пального, що визначається шляхом віднімання від обсягу залишків пального на кінець звітної доби обсягу залишків пального на початок звітної доби та додавання добового обсягу реалізованого пального з такого акцизного складу з додаванням обсягу втраченого пального, зазначеного в акцизних накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі акцизних накладних, та з відніманням додаткового обсягу пального, зазначеного в заявках на поповнення обсягу залишку пального або спирту етилового, зареєстрованих у системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.

Дані про залишки пального та про обсяг обігу пального подаються електронними засобами зв`язку у формі електронних документів, яка затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відповідно до п. 128-1.3 ст. 128-1 ПК України незабезпечення з вини розпорядника акцизного складу своєчасного подання до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі 1000 гривень за кожний неподаний електронний документ.

Згідно з п. 25 підрозділу 5 розділу XX «Перехідні положення» ПК України норми пункту 128-1.3 статті 128-1 цього Кодексу за неподання електронних документів з акцизних складів, на яких розташовані резервуари, загальна місткість яких не перевищує 1000 куб. метрів, починають застосовуватися з 1 квітня 2020 року (зазначена санкція почала застосовуватись з 01.04.2020 згідно Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо покращення адміністрування акцизного податку» від 18.12.2019 № 391-ІХ).

Відповідно до п. 21 підрозділу 5 розділу XX «Перехідні положення» ПК України електронні документи, передбачені підпунктом 230.1.3 пункту 230.1 статті 230 цього Кодексу, заповнюються відповідальною особою розпорядника акцизного складу на підставі показників витратомірів-лічильників, рівнемірів-лічильників або у мірах повної місткості та/або за допомогою рулетки та метроштока або переносного (портативного) рівнеміра-аналізатора, які мають позитивний результат повірки, проведеної відповідно до законодавства, до дати реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів- лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі витратомірів- лічильників та/або рівнемірів-лічильників, встановлених на відповідному акцизному складі, але не пізніше строків, визначених пунктом 12 цього підрозділу.

Процедуру створення та ведення Єдиного державного реєстру витратомірів- лічильників і рівнемірів - лічильників рівня пального у резервуарі, а також порядок передачі облікових даних (обсягу обігу та залишку пального) з них електронними засобами зв`язку до контролюючих органів визначає Порядок ведення Єдиного державного реєстру витратомірів-лічильників і рівнемірів - лічильників рівня пального у резервуарі, передачі облікових даних з них електронними засобами зв`язку до контролюючих органів, затверджений постановою КМУ від 22 листопада 2017 р. № 891 (далі - Порядок).

Згідно з пп. 5 п. 5 зазначеного Порядку електронні документи для наповнення Реєстру, які формуються розпорядниками акцизних складів та надсилаються до Реєстру за кожним місцем розташування акцизного складу, містять, зокрема: зведені за добу підсумкові облікові дані щодо:

- обсягів фактичних залишків пального на початок та кінець звітної доби та добового обсягу обігу пального за кожним кодом товарної підкатегорії згідно з УКТЗЕД у літрах, приведених до температури 15 °С, у розрізі всіх наявних у розпорядника акцизного складу акцизних складів з уніфікованою нумерацією - для усіх розпорядників акцизних складів, крім зазначених в абзаці третьому цього підпункту;

- добового фактичного обсягу реалізованого пального у розрізі кодів товарних підкатегорій згідно з УКТЗЕД у літрах, приведених до температури 15 °С, - для розпорядників акцизних складів, на акцизних складах яких провадиться діяльність з переробки нафти, газового конденсату, природного газу та їх суміші, з метою вилучення цільових компонентів (сировини), що передбачає повний технологічний цикл їх переробки в готову підакцизну продукцію (пальне).

Пунктом 6 Порядку встановлено, електронні документи для наповнення Реєстру, що містять інформацію, зазначену в підпунктах 5 і б пункту 5 цього Порядку, формуються та надсилаються розпорядниками акцизних складів щодня (крім днів, у які акцизний склад не працює). Дані про фактичні залишки пального та про обсяг обігу (обсяг реалізованого та обсяг отриманого) пального, зазначені в підпункті 5 пункту 5 цього Порядку, формуються після проведення останньої операції з обігу пального за звітну добу, але не пізніше 23 години 59 хвилин такої доби, до початку проведення операцій з обігу пального за добу, що настає за звітною добою, та подаються до ДФС не пізніше 23 години 59 хвилин доби, що настає за звітною добою.

Відповідно до пп. 2 п. 7 Порядку інформація, зазначена в підпункті 5 пункту 5 цього Порядку, вноситься до електронних документів для наповнення Реєстру:

- автоматично шляхом передачі до них даних з витратомірів та рівнемірів починаючи з граничних строків, зазначених у пунктах 12 і 27 підрозділу 5 розділу XX Перехідні положення Кодексу, для обов`язкового обладнання акцизних складів рівнемірами та витратомірами;

- відповідальною особою розпорядника акцизного складу - під час виходу з ладу, проведення повірки або калібрування рівнеміра або витратоміра, а також у період з 1 червня 2019 р. до граничних строків, передбачених у пунктах 12 і 27 підрозділу 5 розділу XX Перехідні положення Кодексу, для обов`язкового обладнання акцизних складів витратомірами та рівнемірами.

Так, згідно з інформацією, розміщеною на Загальнодоступному Інформаційно- довідковому ресурсі Департаменту ДПС (категорія 114.09 ЗІР), до суб`єктів господарювання - розпорядників акцизних складів, які до 01 липня 2019 року не підпадали під визначення платника податку відповідно до п. 212.1 ст. 212 Податкового кодексу України (далі - ПКУ) відповідальність, передбачена нормами п. 128 прим. 1.2 ст. 128 прим. 1 ПКУ застосовується з 01 жовтня 2019 року, а відповідальність, передбачена нормами п. 128 прим. 1.3 ст. 128 прим. 1 ПКУ - з 01 липня 2020 року.

Як зазначалось, розпорядники акцизних складів зобов`язані на кожному акцизному складі щоденно (крім днів, в які акцизний склад не працює) формувати дані про фактичні залишки пального на початок та кінець звітної доби та про добові фактичні обсяги отриманого та реалізованого пального.

Водночас, Постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 року «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» з 12 березня 2020 року установлено на усій території України карантин.

Постановою Кабінету Міністрів України №500 від 17.06.2020, що набрала чинності 22.06.2020, продовжено карантин до 31 липня 2020 року.

Однак, з акту перевірки не вбачається, що контролюючий орган з`ясовував обставини щодо днів роботи акцизного складу, а тому останній формально підійшов до розрахунку фінансових санкцій, застосованих податковим повідомленням-рішення від 21.09.2020 №0000903205.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене, а також враховуючи, що акт перевірки є недопустимим доказом, внаслідок проведення протиправної камеральної перевірки, що є самостійною підставою для скасування податкового повідомлення-рішення, колегія суддів дійшла висновку, що податковим органом оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято без належних на те правових підстав, а тому підлягає скасуванню.

Отже, доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове.

За змістом частини першої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Отже, зважаючи на помилкові висновки суду першої інстанції, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи вбачається, що позивач за подання позову сплатив судовий збір в сумі 2685,00 грн (квитанція № ПН10219 від 11.12.2020), за подання апеляційної скарги - 4027,50 грн (квитанція № ПН 21632). Усього сума сплаченого судового збору складає 6 712,50 грн.

З огляду на викладене, судовий збір підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача в сумі 6 712,50 грн.

Колегія суддів зауважує, що Постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2020 №893 «Деякі питання територіальних органів Державної податкової служби» ліквідовано як юридичні особи публічного права територіальні органи ДПС за переліком згідно з додатком.

Відповідно до наказу №755 від 24.12.2020, розпочато виконання територіальними органами ДПС, утворені як відокремлені підрозділи згідно з наказом ДПС №529 від 30.09.2020 повноважень та функцій територіальних органів ДПС, зокрема ГУ ДПС у м. Києві.

Відповідно до ч.1 ст.52 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

Отже, наявні підстави для заміни - ГУ ДПС у м. Києві (код 43141267), як відповідача в цій справі, на його правонаступника ГУ ДПС у м. Києві (код 44116011), як відокремлений підрозділ ДПС.

Допущена судом першої інстанції описка в оскаржуваному рішенні суду щодо зазначення відповідачем у справі - Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві підлягає виправленню в порядку, визначеному КАС України.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 250, 308, 311, 312, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Спешл Тайм" задовольнити.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від "20" квітня 2021 р. скасувати.

Ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Спешл Тайм" задовольнити.

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у м.Києві від 21 вересня 2020 року № 0000903205.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спешл Тайм" (код ЄДРПОУ 41783437) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м.Києві (код ЄДРПОУ 44116011) судовий збір в розмірі 6 712,50 грн.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 20 жовтня 2022 року.

Головуючий суддя Судді:Л.Т. Черпіцька О.Є. Пилипенко Я.М. Собків

Джерело: ЄДРСР 106887774

[ANTIRAID]

Це наша справа. ШААС зазначив, що основною метою проведення камеральної перевірки є аналіз та дослідження правильності складання і заповнення платником податкових декларацій і розрахунків, що передбачає здійснення арифметичного підрахунку сум проведених господарських операцій та податкових зобов`язань, що мають бути сплачені платником до бюджетів або підлягають бюджетному відшкодуванню, та перевірка правильності визначення і застосування ним ставок податків (зборів) та/або діючих пільг з їх сплати, відображення даних (показників), відповідно до яких визначається база оподаткування; виявлення арифметичних методологічних або логічних помилок.

Предмет дослідження камеральної перевірки також становить перевірка своєчасності реєстрації податкових та/або акцизних накладних і розрахунків коригування до них у відповідних Реєстрах, виявлення та виправлення помилок в них, а також своєчасності та повноти сплати суми зобов`язань з податків (зборів) лише з урахуванням даних, що наявні в інформаційних базах податкових органів, системі електронного адміністрування ПДВ, Єдиного реєстру податкових накладних.

Здійснення перевірки будь-яких інших відомостей, які не належать до предмету камеральної перевірки, а також витребування у платника будь-якої додаткової інформації та/або документів, подання яких разом з податковою декларацією не передбачено чинним законодавством, є діями поза межами такої перевірки.

Норми Податкового кодексу України встановлюють обмежений предмет дослідження та строк камеральної перевірки, що зобов`язує податкові органи дотримуватися встановлених вимог.

Предметом камеральної перевірки ТОВ «СПЕШЛ ТАЙМ» був контроль за справлянням акцизного податку, тому документами, які мають відношення до такої перевірки, є саме податкова звітність платника зі сплати акцизного податку, у разі ж виявлення факту порушення платником норм законодавства під час проведення даної перевірки податковий орган наділений правом призначити та провести одну з будь-яких документальних перевірок в залежності від підстав та мети її проведення.

З огляду на викладене, а також враховуючи, що акт перевірки є недопустимим доказом, внаслідок проведення протиправної камеральної перевірки, що є самостійною підставою для скасування податкового повідомлення-рішення, колегія суддів дійшла висновку, що податковим органом оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято без належних на те правових підстав, а тому підлягає скасуванню.