Рішення Господарського суду Києва про стягнення заборгованості за договором поставки

[ANTIRAID]

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: [email protected]

РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.02.2023

Справа № 910/12488/22

Господарський суд міста Києва у складі судді Андреїшиної І.О., за участю секретаря судового засідання Березовської С.В., розглянувши матеріали господарської справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдхім" (02121, м. Київ, Харківське шосе, 201/203, код ЄДРПОУ 40047311)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Олефінс Трейд" (02121, м. Київ, вул. Колекторна, 38-40, код ЄДРПОУ 43714538)

про стягнення 2 161 738,95 грн,

Представники учасників судового процесу:

Від позивача: Кравець Р.Ю., Мартиненко А.В.

Від відповідача: не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдхім" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Олефінс Трейд" про стягнення заборгованості за договором поставки № 06/04-2021 від 06.04.2021 у розмірі 2 161 738,95 грн, з яких: 1 663 194,75 грн основного боргу, 431 630,87 грн інфляційних втрат та 66 913,33 грн трьох відсотків річних.

Також до позовної заяви позивачем додано клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.11.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи № 910/12488/22 здійснювати у порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначити на 14.12.2022.

У засідання суду 14.12.2022 з`явився представник позивача.

Відповідач участь свого представника у засідання суду 14.12.2022 не забезпечив, про дату та час судового розгляду повідомлявся належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.12.2022 підготовче засідання відкладено на 25.01.2023.

Відповідач участь свого представника у засідання суду 25.01.2023 не забезпечив, про дату та час судового розгляду повідомлявся належним чином.

У підготовчому засіданні 25.01.2023 присутніми представниками позивача надано усні пояснення щодо можливості закриття підготовчого провадження та про призначення справи до розгляду по суті.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.01.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 15.02.2023.

Представники позивача у судовому засіданні 15.02.2023 підтримав заявлені позовні вимоги.

Відповідач участь свого представника у засідання суду 15.02.2023 не забезпечив, про дату та час судового розгляду повідомлявся належним чином.

15.02.2023 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

06 квітня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Трейдхім" (далі - постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Олефінс Трейд" (далі - покупець, відповідач) було укладено договір поставки 06/04- 2021.

Згідно з п.1.1. договору постачальник зобов`язується передати у власність покупця поліпропілен та сополімери поліпропілену (далі - товар), а покупець зобов`язується прийняти зазначений товар і оплатити його вартість.

За умовами п.1.2. договору асортимент, кількість, характеристики, ціна та строки поставки товару за цим договором, визначається сторонами в рахунках-фактурах та видаткових накладних, які можуть бути як в паперовій так і в електронній формі і являються невід`ємними частинами цього договору.

Відповідно до п.2.2. договору розрахунки за цим договором здійснюються покупцем шляхом перерахування грошових коштів національній валюті України у безготівковій формі на поточний рахунок банку постачальника згідно рахунку-фактури та даного договору. Датою виконання зобов`язання по оплаті за товар є дата надходження грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

Згідно з п. 2.3. договору оплата за кожну партію поставленого товару по даному договору проводиться покупцем протягом 90 календарних днів після дати поставки партії товару.

Відповідно до п. 3.1. договору поставка товару здійснюється згідно заявки покупця, узгодженої з постачальником на протязі п`ят календарних днів з моменту зарахування коштів на рахунок постачальника на умовах FCA Інкотермс 2020 (для постачальника поставка вважається завершена на складі постачальника , за адресою: м. Київ, Харківське шосе, будинок 201/203) транспортом покупця або іншим транспортом вказаним покупцем.

Продавець зобов`язується своєчасно та у відповідності до вимог чинного законодавства України реєструвати податкові накладні на вартість товарів, поставлених за цим договором, у зв`язку з чим продавець підтверджує, що він ознайомлений з вимогами чинного Податкового кодексу України, згідно якого реєстрація податкових накладних у Єдиному державному реєстрі податкових накладних (ЄДРПН) повинна бути здійснена у встановлений законодавством термін (п. 4.4. договору).

Згідно з п. 6.1. договору цей договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2021, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами зобов`язань. Договір автоматично пролонгується на кожний наступний рік у разі відсутності пропозицій будь-якої сторони, направлених за 30 днів до закінчення терміну дії договору.

30 червня 2021 року позивачем було здійснено поставку відповідачу товару - поліпропілен U77A та сополімер поліпропілену SU75AV на загальну суму 1 080 354,75 грн, що підтверджується видатковою накладною №309 від 30.06.2021 року.

Також 30.06.2021 позивачем було виставлено відповідач рахунок на оплату товару №294 та за даною господарською операцією було зареєстровано податкову накладну в ЄРПН №9191550468.

30 липня 2021 року позивачем було здійснено поставку відповідачу товару - поліпропілен RB4545MO, поліетилен HDPE НН0961МО, поліетилен 15803- 020, поліетилен лінійний наповнений карбонатом кальцію (75-82%) Fuller masterbath F 106- 11, поліпропілен Mosten MA 230 на загальну суму 582 840,00 грн, що підтверджується видатковою накладною №367 від 30.07.2021 року.

Також 30.07.2021 позивачем було виставлено відповідач рахунок на оплату товару №346 та за даною господарською операцією було зареєстровано податкову накладну в ЄРПН №9228297524.

Однак, як зазначає позивач у позовній заяві, відповідачем за поставлений товар не було здійснено оплату.

Позивач у позовній заяві зазначає, що в порушення умов договору, отриманий товар не оплачений Товариства з обмеженою відповідальністю "Олефінс Трейд" та заборгованість відповідача за поставлений позивачем товар становить 1 663 194,75 грн.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідач порушив зобов`язання з своєчасної оплати поставленого товару, у зв`язку з чим має сплатити 3% річних у розмірі 66 913,33 грн та інфляційні втрати у розмірі 431 630,87 грн.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частинами першою та другою статті 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Договір, укладений між сторонами, є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Судом встановлено, що постачальником було поставлено покупцю партії товару на загальну суму 1 663 194,75 грн, що підтверджується видатковими накладними, зокрема, №309 від 30.06.2021 та № 367 від 30.07.2021 року, копії яких містяться в матеріалах справи.

Судом встановлено, що вказана у видаткових накладних продукція була отримана уповноваженими особами відповідача, факт прийняття товару підтверджено особистим підписом уповноваженої особи відповідача в графі «отримав».

Таким чином позивач виконав свої договірні зобов`язання за даними договорами у повному обсязі, поставивши вчасно, обумовлений у вказаному договорі товар, а саме поліпропілен та сополімери поліпропілену.

На вимогу виконання умов договору позивачем виставлено відповідачу рахунки - фактури на оплату, зокрема, №346 від 30.07.2021 та №294 від 29.06.2021 на загальну суму 1 663 194,75 грн.

Проте відповідач не виконав свої договірні зобов`язання, не оплатив отримані партії товару та заборгованість відповідача за отриманий товар становить 1 663 194,75 грн.

Таким чином, факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 1 663 194,75 грн, належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, а тому позовні вимоги про стягнення боргу у розмірі 1 663 194,75 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, у зв`язку з несвоєчасним виконанням відповідачем грошових зобов`язань, позивач просить суд стягнути з відповідача, окрім суми основного боргу, також 3% річних у розмірі 66 913,33 грн та інфляційні втрати у розмірі 431 630,87 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до частини 2 статті 251 ЦК України терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (частина 2 статті 252 ЦК України).

Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Згідно з частиною 1 статті 255 ЦК України, якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку.

Щодо втрат від інфляції, суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При цьому індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Вказана позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 № 904/7401/16.

Суд перевірив надані позивачем розрахунки та встановив, що заявлені до стягнення суми 3 % річних та інфляційних втрат є арифметично правильними та обґрунтованими.

Отже, вимоги позивача визнаються судом повністю обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно з приписами статей 78-79 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.

Надаючи оцінку доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994р. Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v. UKRAINE) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.

Відповідно до частини четвертої статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 129, 233, 238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Олефінс Трейд" (02121, м. Київ, вул. Колекторна, 38-40, код ЄДРПОУ 43714538) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдхім" (02121, м. Київ, Харківське шосе, 201/203, код ЄДРПОУ 40047311) основний борг у розмірі 1 663 194 (один мільйон шістсот шістдесят три тисячі сто дев`яносто чотири) грн 75 коп., 3% річних у розмірі 66 913 (шістдесят шість тисяч дев`ятсот тринадцять) грн 33 коп., інфляційні втрати у розмірі 431 630 (чотириста тридцять одна тисяча шістсот тридцять) грн 87 коп. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 32 426 (тридцять дві тисячі чотириста двадцять шість) грн 09коп.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.

Повний текст рішення складено 15.02.2023

Суддя І.О. Андреїшина

Джерело: ЄДРСР 108984940

[ANTIRAID]

Чергова наша справа щодо стягнення з контрагента нашого клієнта заборгованості за договором поставки 3% річних у розмірі та інфляційних втрат. Суд повністю перевіривши доводи, повністю задовольнив наш позов.