Постанова ВС-КЦС про скасування рішення ПНКМНО Пономарьової Д. В. про реєстрацію права власності на іпотечну квартиру за ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп» та витребування квартири з незаконного володіння у кінцевого покупця, та стягненні витрат на правову допомогу

[ANTIRAID]

Постанова
Іменем України

23 серпня 2023 року

м. Київ

справа № 755/1487/20
провадження № 61-2123св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Грушицького А. І. (суддя-доповідач),

суддів: Карпенко С. О., Литвиненко І. В., Петрова Є. В., Пророка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінанс Груп», ОСОБА_2 ,

треті особи: ОСОБА_3 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Пономарьова Дар`я Володимирівна,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінанс Груп» на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 22 січня 2021 року у складі судді Виниченко Л. М. та постанову Київського апеляційного суду від 18 листопада 2021 року у складі колегії суддів: Поліщук Н. В., Андрієнко А. М., Соколової В. В.,

у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінанс Груп», ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Пономарьова Дар`я Володимирівна, про скасування рішення приватного нотаріуса, скасування запису про право власності та витребування майна.

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Пономарьової Д. В. (далі - приватний нотаріус КМНО Пономарьова Д. В.), ОСОБА_2 , треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінанс Груп» (далі - ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп»), ОСОБА_3 , про скасування рішення приватного нотаріуса, скасування запису про право власності та витребування майна.

Позов обґрунтований тим, що 08 червня 2005 року між ОСОБА_3 та акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль» (далі - АППБ «Аваль») було укладено кредитний договір № 014/4006/82/10, за умовами якого банк надає позичальнику кредит у розмірі 100 000,00 дол. США строком до 08 червня 2010 року включно. 08 червня 2005 року між позивачем та АППБ «Аваль» було укладено договір іпотеки, предметом якого є нерухоме майно - квартира АДРЕСА_1 .

30 вересня 2019 року кредитор відступив свої права на користь АТ «Оксі Банк», яке цього ж дня відступило їх на користь ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп».

03 грудня 2019 року приватним нотаріусом КМНО Пономарьовою Д. Ю. було здійснено реєстрацію права власності на предмет іпотеки (вищевказану квартиру) за ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп»згідно із рішенням від 06 грудня 2019 року № 50066200, запис про право власності № 34502575. У подальшому 10 грудня 2019 року приватним нотаріусом КМНО Пономарьовою Д. Ю. було посвідчено договір купівлі-продажу квартири, укладений між ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп» та ОСОБА_2 , зареєстрований в реєстрі за № 3896.

Позивач вважає, що перехід права власності на належний йому предмет іпотеки відбувся незаконно, без достатніх правових підстав, з порушенням норм Закону України «Про іпотеку», що призвело до порушення його прав.

Позивач вказує, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя між ним та ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп» не укладався. З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно вбачається, що внесення запису про право власності на іпотечне майно - квартиру, було здійснене приватним нотаріусом КМНО Пономарьовою Д. В. 03 грудня 2019 року, при цьому рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 50066200 приватним нотаріусом було винесено 06 грудня 2019 року.

В інформаційній довідці з Державного реєстру речових прав у переліку підстав виникнення права власності не зазначено документа, який би посвідчував проведення оцінки предмета іпотеки у відповідності до вимог частини третьої статті 37 Закону України «Про іпотеку».

Також приватним нотаріусом реєстраційні дії щодо спірного майна було вчинено всупереч наявності накладеного арешту приватного виконавця.

Арешт був накладений постановою приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Телявського А. М. про арешт майна боржника від 16 травня 2019 року, який скасовано лише 17 січня 2020 року - номер запису про обтяження: 31577487.

Позивач просив суд:

- визнати дії приватного нотаріуса КМНО Пономарьової Д. В. щодо проведення 03 грудня 2019 року державної реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_2 , за ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп» незаконними;

- скасувати рішення приватного нотаріуса КМНО Пономарьової Д. В., індексний номер 50066200 від 06 грудня 2019 року, згідно з яким 03 грудня 2019 року внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис № 34502575 про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1979887180000, за ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп» на підставі іпотечного договору, серія та номер: 4275, виданий 09 червня 2005 року, видавник: приватний нотаріус КМНО Тесленко Ю. П.; вимога про усунення порушень, серія та номер: 01/10В від 04 жовтня 2019 року, видавник: ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп»; опис вкладення, інформація про відправлення, рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу, серія та номер: б/н, виданий 04 жовтня 2019 року, видавник АТ «Укрпошта»; документ уповноваженої особи, довіреність, серія та номер: 14, виданий 11 січня 2019 року, видавник: приватний нотаріус Одеського МНО Токарська Т. В.;

- скасувати запис про право власності № 34502575 на квартиру АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1979887180000, за ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп»;

- витребувати у ОСОБА_2 та передати у власність ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1 .

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 04 лютого 2020 року у відкритті провадження в частині вимог про визнання незаконними дій приватного нотаріуса КМНО Пономарьової Д. В. відмовлено.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 16 квітня 2020 року клопотання ОСОБА_1 про залучення до участі у справі співвідповідача та третьої особи задоволено.

У цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріуса КМНО Пономарьової Д. В., ОСОБА_2 , треті особи: ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп», ОСОБА_3 , про скасування рішення приватного нотаріуса, скасування запису про право власності та витребування майна залучено до участі у справі співвідповідача - ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп», виключивши ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп» з числа третіх осіб; виключено з кола відповідачів приватного нотаріуса КМНО Пономарьову Д. В., залучено приватного нотаріуса Пономарьову Д. В. до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 22 січня 2021 року, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного суду від 18 листопада 2021 року, позовні вимоги задоволено частково.

Скасовано рішення державного реєстратора приватного нотаріуса КМНО Пономарьової Д. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 06 грудня 2019 року, індексний номер 50066200, про реєстрацію права власності за ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп» на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 102,9 кв. м, житловою площею 54,2 кв. м, номер запису про право власності 34502575 від 03 грудня 2019 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1979887180000.

Витребувано у ОСОБА_2 та передано у власність ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1 .

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Стягнено з ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп» та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по оплаті правничої допомоги у розмірі по 5 000,00 грн з кожного.

Рішення місцевого суду, з яким погодився суд апеляційної інстанції мотивовано тим, що за умовами іпотечного договору встановлено можливість передачі іпотекодержателю предмета іпотеки у власність саме за наявним договором про задоволення вимог іпотекодержателя та оформлення такої передачі обумовлено підписанням між іпотекодавцем і іпотекодержателем акта приймання-передачі предмета іпотеки, проте такого договору між майновим поручителем та жодним із кредиторів не укладалось.

Судом зазначено, що відсутність договору про задоволення вимог іпотекодержателя та акта приймання-передачі предмета іпотеки є самостійною і достатньою підставою для задоволення вимог про скасування рішення державного реєстратора.

В частині вимог про скасування запису про право власності, суд керувався статтею 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», з урахуванням внесених змін, та зазначив, що належним способом захисту порушеного права є судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, тоді як такого способу захисту порушених речових прав як скасування запису про проведену державну реєстрацію права законом не передбачено.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у лютому 2022 року до Верховного Суду, ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп», посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 14 лютого 2022 року відкрито касаційне провадження у цивільній справі, витребувано її із Дніпровського районного суду м. Києва.

15 червня 2022 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі суддів: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.

На підставі ухвали Верховного Суду від 17 серпня 2023 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів.

Згідно з протоколом автоматичного визначення складу колегії суддів від 22 серпня 2023 року визначено такий склад колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду для розгляду справи: Грушицький А. І. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Литвиненко І. В., Петров Є. В., Пророк В. В.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

В касаційній скарзі скаржник посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема вказує, що суд апеляційної інстанції розглянув справу без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 01 грудня 2021 року у справі № 205/4611/19, від 08 грудня 2021 року у справі № 750/10252/19, від 03 лютого 2021 року у справі № 755/18995/17 та інших.

В касаційній скарзі зазначається, що суди попередніх інстанцій не звернули увагу на наявність відповідного застереження в іпотечному договорі, яке за своїми правовими наслідками прирівнюється до договору про задоволення вимог іпотекодержателя та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання та є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки. Позивач не вказував про відсутність у нього заборгованості. Законодавством не передбачено такого способу захисту як витребування та передача у власність.

Іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки у визначений законом спосіб. Направивши позичальнику та майновому поручителю вимоги, кредитор реалізував свої права відповідно до статті 37 Закону України «Про іпотеку».

Доводи інших учасників справи

У червні 2022 року ОСОБА_1 надіслав відзив на касаційну скаргу у якому зазначає, що рішення судів попередніх інстанції є обґрунтованими, а тому касаційна скарга є безпідставною. Також у відзиві ОСОБА_1 просить стягнути з ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп» витрати на професійну правничу допомогу, а саме за підготовку та подачу відзиву на касаційну скаргу у розмірі 5 000,00 грн.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суд встановив, що 08 червня 2005 року між ОСОБА_3 та АППБ «Аваль» укладено кредитний договір № 014/4006/82/10, за умовами якого банк надає позичальнику кредит у розмірі 100 000,00 дол. США строком користування до 08 червня 2010 року.

В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 09 червня 2005 року між ОСОБА_1 та АППБ «Аваль» укладено іпотечний договір, який посвідчений приватним нотаріусом КМНО Тесленко Ю. П., зареєстрований в реєстрі за № 4275. Об`єктом іпотеки є квартира АДРЕСА_3 (т. 1 а. с. 100-102).

30 вересня 2019 року між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та АТ «Оксі Банк» укладено договір про відступлення прав за іпотечним договором, який посвідчений приватним нотаріусом КМНО Мурською Н. В., зареєстрований в реєстрі за № 2325, за змістом якого у зв`язку із укладенням сторонами договору відступлення права вимоги від 30 вересня 2019 року за кредитним договором від 08 червня 2005 року № 014/4006/82/10, що укладений між АППБ «Аваль» та позичальником ОСОБА_3 , іпотекодержатель АТ «Райффайзен Банк Аваль» передає АТ «Оксі Банк» всі права вимоги за іпотечним договором б/н від 09 червня 2005 року, укладеним між АППБ «Аваль» та ОСОБА_1 . Додатком № 1 до вказаного договору є акт прийому-передачі від 30 вересня 2019 року (т. 1 а. с. 103-106).

30 вересня 2019 року між АТ «Оксі Банк» та ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп» укладено договір про відступлення прав за іпотечним договором, який посвідчений приватним нотаріусом КМНО Мурською Н. В., зареєстрований в реєстрі за № 2326, відповідно до умов якого до ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп», як нового кредитора, перейшло право вимоги від АТ «Оксі Банк» за іпотечним договором б/н від 09 червня 2005 року, укладеним між АППБ «Аваль» та ОСОБА_1 . Додатком № 1 до цього договору є акт прийому-передачі іпотечного договору (т. 1 а. с. 107-109).

Згідно із інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 20 січня 2020 року, витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 06 грудня 2019 року, державним реєстратором приватним нотаріусом КМНО Пономарьовою Д. В. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 50066200, відповідно до якого право власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстроване за ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп», номер запису про право власності 34502575.

Підставами виникнення права власності зазначено: іпотечний договір, серія та номер: 4275, виданий 09 червня 2005 року, видавник: приватний нотаріус КМНО Тесленко Ю. П.; вимога про усунення порушень, серія та номер: 01/10В, виданий 04 жовтня 2019 року, видавник: ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп»; опис вкладення, інформація про відправлення, рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу, серія та номер: б/н, виданий 04 жовтня 2019 року, видавник АТ «Укрпошта»; документ уповноваженої особи, довіреність, серія та номер: 14, виданий 11 січня 2019 року, видавник: приватний нотаріус Одеського МНО Токарська Т. В.

10 грудня 2019 року між ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп» та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу квартири, який посвідчений приватним нотаріусом КМНО Пономарьовою Д. В., зареєстрований в реєстрі за № 3896, відповідно до якого ОСОБА_2 придбав квартиру АДРЕСА_1 (т. 1 а. с. 12).

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину.

Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку», іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Статтею 3 Закону України «Про іпотеку» визначено, що іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом.

Згідно із статтею 36 Закону України «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Згідно із частиною першою статті 37 Закону України «Про іпотеку» (в редакції Закону № 800-VI від 25 грудня 2008 року) іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Іпотечним договором порядок звернення стягнення на предмет іпотеки та реалізації предмета іпотеки визначено наступними пунктами розділу 4 договору:

4.2 Звернення стягнення на предмет іпотеки або на відповідну його частину здійснюється будь-яким способом, якого зажадає іпотекодержатель, в тому числі шляхом направлення іпотекодержателем іпотекодавцю письмового повідомлення про звернення стягнення, або будь-яким іншим способом, передбаченим чинним законодавством України.

4.3 Реалізація предмета іпотеки після звернення на нього стягнення здійснюватиметься відповідно до чинного законодавства України, в будь-який спосіб на вибір іпотекодержателя, в тому числі, шляхом передачі предмета іпотеки іпотекодержателю у власність. Така передача здійснюється за договором про задоволення вимог іпотекодержателя і оформлюється актом приймання-передачі предмета іпотеки або його частини між іпотекодавцем і іпотекодержателем. Це не виключає також добровільної передачі предмета іпотеки іпотекодавцем іпотекодержателю у власність. Така передача може здійснюватись лише за письмовою згодою іпотекодержателя. На вимогу іпотекодержателя реалізація предмета іпотеки може здійснюватися шляхом проведення прилюдних торгів.

4.4 У випадку відмови іпотекодавця добровільно передати предмет іпотеки для його реалізації, відповідно до пункту 4.3 цього договору, реалізація предмета іпотеки відбуватиметься будь-яким іншим способом, якого зажадає іпотекодержатель, відповідно до порядку, встановленого чинним законодавством України.

Враховуючи вказане, суди попередніх інстанцій обґрунтовано зазначили, що договір іпотеки від 08 червня 2005 року містить умови про можливі способи звернення стягнення на предмет іпотеки, та однозначно вказує на те, що такий спосіб позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки як набуття іпотекодержателем права власності на нього можливий лише на підставі окремо укладеного договору про задоволення вимог іпотекодержателя.

Зміст іпотечного договору від 09 червня 2005 року, укладеного між ОСОБА_1 та АППБ «Аваль», не свідчить про наявність в тексті цього договору застереження про задоволення вимог іпотекодержателя.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 199/1276/17 вказано, що: «ураховуючи відсутність укладеного між сторонами договору про задоволення вимог іпотекодержателя, тобто у спосіб, визначений іпотечним договором, ненадання такого договору нотаріусу та залишення нею без перевірки наявності чи відсутності факту виконання відповідних умов правочину, з яким закон пов`язує можливість переходу права власності, дії приватного нотаріуса щодо реєстрації за ТОВ «ФК «Вектор плюс» права власності на спірну квартиру, власником якої залишалась позивачка, не можна вважати законними».

У постанові Верховного Суду від 11 квітня 2023 року у справі № 916/2209/21 зазначено, що: «Верховний Суд вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що сама по собі домовленість сторін за договором іпотеки від 26 листопада 2007 року про можливість задоволення вимог іпотекодержателя (звернення стягнення на предмет іпотеки) шляхом позасудового врегулювання, яка визначена в пункті 5.1 вказаного договору, не є в розумінні положень статті 36 Закону України «Про іпотеку» застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, а тому в силу пункту 5.2 договору іпотеки від 26 листопада 2007 року, що узгоджується з принципом свободи договору, право іпотекодержателя на задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки в позасудовому випадку може бути реалізовано лише у випадку укладення окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя, якого між позивачем і відповідачем-2 в дійсності не було укладено».

Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій зробили правильний висновок, що укладаючи у 2005 році іпотечний договір, позивач не узгоджував з іпотекодержателем умови щодо автоматичного звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття ним права власності у порядку реєстрації такого права державним реєстратором, а отже він надав лише згоду на задоволення забезпеченої іпотекою вимоги у порядку, визначеному статтею 37 Закону України «Про іпотеку», тобто в порядку укладення окремого договору про задоволення такої вимоги, який і міг бути єдиною підставою для реєстрації права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Оскільки позивач не є стороною договору купівлі-продажу спірної квартири, між ОСОБА_1 та володільцем квартири ОСОБА_2 існують речово-правові відносини щодо права на спірне нерухоме майно, тому спірне майно підлягає витребуванню від останнього володільця.

Посилання в касаційній скарзі на те, що судом апеляційної інстанції не враховано висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 01 грудня 2021 року у справі № 205/4611/19, від 08 грудня 2021 року у справі № 750/10252/19, від 03 лютого 2021 року у справі № 755/18995/17 та інших є безпідставними, оскільки висновки у цих справах і у справі, яка переглядається, а також встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є різними, у кожній із зазначених справ суди виходили з конкретних обставин справи та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.

Отже, доводи касаційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальних частинах рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції, та зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявника з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено як статтями 58, 59, 212 ЦПК України у попередній редакції 2004 року, так і статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Однакове застосування закону забезпечує загальнообов`язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.

Таким чином, наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновку судів першої та апеляційної інстанцій.

Вищевикладене свідчить про те, що касаційна скарга є необґрунтованою, а тому не підлягає задоволенню.

Щодо вирішення заяви про відшкодування витрат на правничу допомогу

Частиною першою статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно зі статтею 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 просить відшкодувати йому понесені витрати на професійну правничу допомогу за складання відзиву в розмірі 5 000,00 грн.

На підтвердження цих витрат заявник надав: рахунок на оплату від 18 травня 2022 року № 264, квитанцію про оплату від 03 червня 2022 року № ПН1127, акт надання послуг від 03 червня 2022 року № 200, ордер про надання правничої допомоги, накладні про відправлення відзиву учасникам справи.

Враховуючи наведене, оскільки заявником надано суду докази детального опису виконаної адвокатом роботи та її вартості, клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп» не заявляло, тому наявні підстави для стягнення з ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп» на користь позивача витрат на правничу допомогу за подання відзиву на касаційну скаргу в розмірі 5 000,00 грн.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах вимог, заявлених у суді першої інстанції, підстав вийти за межі доводів касаційної скарги судом касаційної інстанції не встановлено.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Частиною першою статті 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Верховний Суд встановив, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на законність ухвалених судових рішень не впливають.

Враховуючи наведене, Верховний Суд робить висновок, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення- без змін.

Керуючись статтями 141, 389, 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінанс Груп» залишити без задоволення.

Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 22 січня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 18 листопада 2021 року залишити без змін.

Стягнутиз товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінанс Груп» на користь ОСОБА_1 5 000 (п`ять тисяч) грн 00 коп. на відшкодування судових витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги в суді касаційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий А. І. Грушицький
Судді: С. О. Карпенко
І. В. Литвиненко
Є. В. Петров
В. В. Пророк

Джерело: ЄДРСР 113176126
 

[ANTIRAID]

Це наша справа. Неодноразово говорив банкірам та колекторам, не звертайте стягнення на квартири у позасудовий спосіб і завжди всі говорю не придбавайте іпотечні квартири, можна їх втратити, як тут і відбулось.

Суд зазначив, що:

Враховуючи вказане, суди попередніх інстанцій обґрунтовано зазначили, що договір іпотеки від 08 червня 2005 року містить умови про можливі способи звернення стягнення на предмет іпотеки, та однозначно вказує на те, що такий спосіб позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки як набуття іпотекодержателем права власності на нього можливий лише на підставі окремо укладеного договору про задоволення вимог іпотекодержателя.

Зміст іпотечного договору від 09 червня 2005 року, укладеного між ОСОБА_1 та АППБ «Аваль», не свідчить про наявність в тексті цього договору застереження про задоволення вимог іпотекодержателя.

Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій зробили правильний висновок, що укладаючи у 2005 році іпотечний договір, позивач не узгоджував з іпотекодержателем умови щодо автоматичного звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття ним права власності у порядку реєстрації такого права державним реєстратором, а отже він надав лише згоду на задоволення забезпеченої іпотекою вимоги у порядку, визначеному статтею 37 Закону України «Про іпотеку», тобто в порядку укладення окремого договору про задоволення такої вимоги, який і міг бути єдиною підставою для реєстрації права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Оскільки позивач не є стороною договору купівлі-продажу спірної квартири, між ОСОБА_1 та володільцем квартири ОСОБА_2 існують речово-правові відносини щодо права на спірне нерухоме майно, тому спірне майно підлягає витребуванню від останнього володільця.