Постанова ВП ВС про відмову у перегляді вироку після ЄСПЛ у зв'язку з відсутністю у рішенні таких вказівок

[ANTIRAID]

ПОСТАНОВА
Іменем України

27 вересня 2023 року

м. Київ

Справа № 1-8/2010

Провадження № 13-70зво22

Велика Палата Верховного Суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

судді-доповідача ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_16 ,

засудженого ОСОБА_17 - в режимі відеоконференції,

захисника ОСОБА_18 ,

прокурора ОСОБА_19 ,

перекладача ОСОБА_20

розглянула в судовому засіданні заяву захисника ОСОБА_21 про перегляд вироку Апеляційного суду Харківської області від 9 березня 2010 року та ухвали Верховного Суду України від 7 вересня 2010 року щодо ОСОБА_17 на підставі встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення державою міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом і

ВСТАНОВИЛА:

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Стислий зміст судових рішень

1. За вироком Апеляційного суду Харківської області від 09 березня 2010 року ОСОБА_17 засуджено: за частиною третьою статті 142 Кримінального кодексу України 1960 року (далі - КК 1960 року) - до покарання у виді позбавлення волі на строк 14 років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю; за пунктами «а», «з», «і» статті 93 КК 1960 року - до покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

2. На підставі частин першої, другої статті 42 КК 1960 року за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_17 остаточно визначено покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

3. Згідно з частиною четвертою статті 70 Кримінального кодексу України 2001 року (далі - КК) за сукупністю злочинів, за які ОСОБА_17 засуджено цим вироком та вироком Київського районного суду м. Харкова від 23 лютого 2004 року, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, йому остаточно визначено покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

4. Цим же вироком засуджено ОСОБА_22 , питання про перегляд судових рішень щодо якого у заяві не порушується.

5. За вироком суду першої інстанції ОСОБА_17 визнано винуватим у вчиненні за попередньою змовою з ОСОБА_22 розбійних нападів та умисних вбивств з корисливих мотивів ОСОБА_23 та ОСОБА_24 за таких обставин.

6. Дізнавшись улітку 2000 року про наявність у знайомого йому водія таксі ОСОБА_23 значної суми коштів, ОСОБА_17 вступив із ОСОБА_22 у попередню змову з метою позбавити потерпілого життя для заволодіння цими грошима.

7. Реалізуючи спільний злочинний умисел відповідно до заздалегідь розробленого плану, ОСОБА_17 23 червня 2000 року замовив у ОСОБА_23 послугу перевезення за межі міста Харкова. По дорозі у лісовому масиві того ж дня ОСОБА_17 попросив потерпілого зупинити автомобіль. Одразу після цього співучасники злочину напали на ОСОБА_23 з застосуванням насильства, небезпечного для життя та здоров'я, і задушили його мотузкою. Після вбивства потерпілого ОСОБА_17 і ОСОБА_22 заволоділи його ключима від гаража та автомобілем вартістю 16 463 грн, яким у подальшому розпорядилися на власний розсуд.

8. Приховуючи сліди злочину, ОСОБА_17 і ОСОБА_22 роздягли і закопали труп ОСОБА_23 у тому ж лісовому масиві, а його одяг спалили.

9. З метою втілення свого злочинного наміру заволодіти коштами потерпілого шляхом розбою ОСОБА_17 і ОСОБА_22 у ніч на 24 червня 2000 року з використанням ключів ОСОБА_23 проникли в його гаражний бокс і викрали звідти 4 000 дол. США, що за офіційним курсом Національного банку України становило 21 750 грн.

10. Крім цього, влітку 2000 року ОСОБА_17 на прохання ОСОБА_24 продав йому за 2 000 дол. США фіктивний диплом про вищу освіту, отриманий від особи, матеріали щодо якої виділено в окреме провадження. Зазначені дії ОСОБА_17 вчинив за допомогою ОСОБА_22 , з яким поділив кошти, одержані від ОСОБА_24 . Проте у подальшому потерпілий, дізнавшись, що диплом не зареєстрований і не обліковувався в університеті, почав вимагати повернення сплачених за нього коштів.

11. Щоб не повертати борг, а також заволодіти майном ОСОБА_24 шляхом розбою з проникненням у його житло, ОСОБА_17 і ОСОБА_22 вступили у попередню змову з метою вбивства потерпілого з корисливих мотивів.

12. Реалізуючи спільний злочинний умисел, засуджені 5 березня 2001 року у вечірній час на автомобілі під керуванням ОСОБА_17 шляхом обману вивезли ОСОБА_24 у заздалегідь обмовлене місце. У смт Малій Данилівці Дергачівського району Харківської області ОСОБА_17 і ОСОБА_22 напали на потерпілого з застосуванням насильства, небезпечного для життя і здоров'я: спочатку намагалися задушити його мотузкою, а потім завдали численних ударів монтувалкою по голові. Внаслідок спільних узгоджених дій засуджених ОСОБА_24 було спричинено тяжке тілесне ушкодження у виді відкритої черепно-мозкової травми, від якого настала його смерть на місці події.

13. Після вбивства потерпілого ОСОБА_17 і ОСОБА_22 заволоділи його мобільним телефоном вартістю 359 грн та ключима від квартири. З метою приховати сліди злочину роздягли труп і разом з одягом скинули його у річку.

14. 6 березня 2001 року засуджені за допомогою ключів ОСОБА_24 проникли у його квартиру, звідки викрали матеріальні цінності вартістю 2 107,48 грн. Усього ж ОСОБА_17 і ОСОБА_22 заволоділи майном потерпілого на загальну суму 2 466,48 грн.

15. Ухвалою Верховного Суду України від 7 вересня 2010 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_17 і ОСОБА_22 залишено без змін.

Стислий зміст рішення Європейського суду з прав людини

16. Рішенням Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд, міжнародна судова установа) від 10 листопада 2022 року у справі «Богомол проти України», яке набуло статусу остаточного, встановлено недотримання конвенційних прав ОСОБА_17 під час досудового розслідування. За висновками Суду, Україна порушила свої міжнародні зобов'язання за статтею 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - ЄКПЛ, Конвенція) у її процесуальному аспекті у зв'язку з непроведенням органами влади ефективного розслідування скарг заявника на жорстоке поводження працівників міліції з метою примусити його до зізнання у зазначених вище вбивствах.

17. Крім цього, Суд визнав порушення права ОСОБА_17 на розгляд справи судом упродовж розумного строку, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції, у зв'язку з надмірною тривалістю кримінального провадження - понад дев'ять років.

ПОЗИЦІЇ СТОРІН

Сторона захисту

18. У заяві про перегляд судових рішень захисниця ОСОБА_21 порушує питання про скасування судових рішень і призначення нового розгляду кримінального провадження у суді першої інстанції. Мотивуючи свої вимоги, захисниця посилається на те, що в основу вироку покладено дані явок з повинною ОСОБА_17 і його початкові визнавальні свідчення, отримані внаслідок констатованого ЄСПЛ порушення права заявника, гарантованого статтею 3 Конвенції. На думку авторки заяви, дані явок з повинною і показання на досудовому розслідуванні ОСОБА_22 також не можуть використовуватися як допустимі докази винуватості ОСОБА_17 , оскільки отримані в аналогічний незаконний спосіб. Зазначає захисниця і про те, що відносно обох засуджених застосовувалися недозволені методи слідства під час протиправного тримання їх у приміщенні УБОЗ УМВС України в Харківській області, коли обидва перебували під вартою в іншій кримінальній справі (№ 1-995/6 2004) і були переведені з Харківського слідчого ізолятора до Ізолятора тимчасового тримання УМВС України в Харківській області. Інші докази, якими суд обґрунтував свої висновки про винуватість ОСОБА_17 в убивстві ОСОБА_23 , на переконання захисниці, є недопустимими відповідно до сформованої практикою ЄСПЛ доктрини «плодів отруйного дерева», оскільки ґрунтуються на початкових визнавальних свідченнях ОСОБА_17 і ОСОБА_22 .

19. У судовому засіданні захисник ОСОБА_18 і засуджений ОСОБА_17 підтримали вимоги, висловлені у заяві захисниці ОСОБА_21 . Зазначили, що судові рішення у справі мають бути скасовані у зв'язку з тим, що висновок про винуватість у них ґрунтується на даних явки з повинною, отриманої в результаті констатованого ЄСПЛ жорстокого поводження, та похідних від неї доказах, які є недопустимими відповідно до доктрини «плодів отруйного дерева».

Сторона обвинувачення

20. Прокурор вважає за необхідне залишити заяву без задоволення, а судові рішення - без зміни. На обґрунтування своєї позиції зазначила, що рішенням ЄСПЛ у справі «Богомол проти України» не констатовано порушень прав заявника за статтею 6 Конвенції, які б підривали справедливість судового провадження. Констатація ж порушення Україною пункту 1 статті 6 в частині надмірної тривалості провадження та статті 3 Конвенції не є підставою для скасування судових рішень щодо ОСОБА_17 ..

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо правових наслідків констатованих ЄСПЛ порушень вимог Конвенції

21. Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши наведені у заяві доводи, дослідивши надані документи, рішення міжнародної судової установи, матеріали витребуваної кримінальної справи, Велика Палата дійшла висновку, що заява не підлягає задоволенню з таких підстав.

22. Виходячи з положень пункту 2 частини третьої статті 459 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) підставою для перегляду судових рішень за виключними обставинами і можливого втручання у них за результатами такого перегляду є встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні даної справи судом.

23. Зміст викладеної у пункті 2 частини третьої статті 459 КПК правової норми деталізовано в Рекомендації № R (2000) 2 Комітету міністрів Ради Європи державам-членам «Щодо повторного розгляду або поновлення провадження у певних справах на національному рівні після прийняття рішень Європейським судом з прав людини» від 19 січня 2000 року (надалі - Рекомендація КМ РЄ № R (2000) 2). Відповідно до наведених у цій Рекомендації орієнтирів рішення національного суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд у разі встановлення ЄСПЛ фактів того, що воно суперечить Конвенції по суті, або в основі визнаного порушення лежали суттєві процедурні помилки чи недоліки, які ставлять під серйозний сумнів результат оскарженого провадження на національному рівні. Підстави для втручання в судові рішення в означений спосіб виникають у разі, коли потерпіла сторона і далі зазнає значних негативних наслідків рішення, ухваленого на національному рівні, щодо яких справедлива сатисфакція не була адекватним засобом захисту і які не можна виправити інакше ніж через повторний розгляд або поновлення провадження.

24. Як видно зі змісту рішення ЄСПЛ у справі «Богомол проти України», заявник акцентовано скаржився до Суду на порушення своїх конвенційних прав: у матеріальному і процесуальному аспектах статті 3 Конвенції - у зв'язку з жорстоким поводженням із ним службовими особами правоохоронних органів з метою примусити до самовикриття у злочинах і непроведення за відповідними його заявами ефективного розслідування компетентними органами держави; за пунктом 1 статті 6 Конвенції - у зв'язку з використанням національним судом в обвинувальному вироку як частини доказової бази початкових визнавальних свідчень заявника, даних під впливом насильства і погроз працівників міліції, а також надмірною тривалістю кримінального провадження (пункти 12, 20, 24 рішення).

25. Розглянувши заяву ОСОБА_17 , Суд встановив недотримання конвенційних прав заявника у зв'язку з відсутністю ефективного розслідування його скарг на жорстоке поводження, а також порушенням розумного строку кримінального провадження (пункти 17-19, 20, 21 рішення).

26. Доводи заявника про несправедливість судового розгляду ЄСПЛ відхилив на підставі пункту 1, підпункту «а» пункту 3 та пункту 4 статті 35 Конвенції у зв'язку з невичерпанням у цій частині національних засобів правового захисту, оскільки на час розгляду справи Судом ще тривала процедура перегляду вироку щодо ОСОБА_17 за нововиявленими обставинами. З огляду на зазначене ЄСПЛ дійшов висновку, що скарги заявника за пунктом 1 статті 6 Конвенції у відповідній частині не виявляють жодних ознак порушення прав і свобод, гарантованих Конвенцією або протоколами до неї (пункт 25 рішення).

27. ЄСПЛ не констатував, що вирок суперечить Конвенції по суті, і не ставив під сумнів результат судового провадження щодо заявника на національному рівні. Питання про можливий вплив на справедливість судового провадження недотримання державою міжнародних зобов'язань у процесуальному аспекті статті 3 Конвенції не було предметом перевірки Суду.

28. Відтак в рішенні у справі «Богомол проти України» ЄСПЛ не встановив таких порушень Україною вимог Конвенції та/або протоколів до неї, які були б допущені саме при вирішенні судом кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА_17 у розбійних нападах та умисних вбивствах ОСОБА_23 і ОСОБА_24 . Визнане Судом у цій справі недотримання державою своїх міжнародних зобов'язань не є наслідком ухвалення у 2010 році судами вироку та ухвали щодо заявника, не пов'язане з їх змістом чи процедурою ухвалення.

29. ЄСПЛ, спираючись на свою усталену практику, зокрема висновки у рішенні від 15 травня 2012 року у справі «Каверзін проти України» (заява № 23893/03) щодо констатації наявності в нашій державі системної проблеми - небажання органів влади забезпечувати оперативне й ретельне розслідування скарг на жорстоке поводження працівників правоохоронних органів, кваліфікував відсутність такого розслідування у справі щодо ОСОБА_17 як порушення вимог статті 3 Конвенції у процесуальному аспекті.

30. Зміст цього рішення не свідчить про необхідність вжиття заходів індивідуального характеру з метою відновлення порушених прав заявника. Проведення органами державної влади ефективного розслідування його скарг на жорстоке поводження належить до компетенції правоохоронних органів, а не суду в межах провадження з перегляду судових рішень за виключними обставинами. Наразі розслідування у кримінальному провадженні № 42014220000000390 від 29 липня 2014 року за заявою про жорстоке поводження з ОСОБА_17 триває.

31. Що стосується констатованої ЄСПЛ надмірної тривалості кримінального провадження, то зазначений недолік не вплинув на законність і обґрунтованість вироку та ухвали щодо ОСОБА_17 . З огляду на правову природу порушення його негативні наслідки не можуть бути усунуті з відновленням попереднього правового становища особи шляхом скасування судових рішень і призначення нового розгляду справи. У цьому разі належним засобом компенсації може бути справедлива сатисфакція, якщо особа заявляла таку вимогу в ЄСПЛ, і сплата державою присудженого їй відшкодування моральної шкоди. Однак, як слідує з рішення Суду(пункт 27), ОСОБА_17 відповідної вимоги не заявляв.

32. За необхідності в означених випадках рішення міжнародної судової установи виконується шляхом застосування заходів загального характеру, передбачених статтею 13 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», зокрема аналізу причин порушення Конвенції та пошуку шляхів їх усунення.

33. Виходячи з наведеного та враховуючи позицію Великої Палати у подібних справах (постанови від 20 лютого, 10 квітня 2018 року, 16 лютого 2022 року у справах № 775/15/15-к, № 0907/1-661/2011, № 1-74/09відповідно), зміна або скасування вироку та ухвали щодо ОСОБА_17 не можуть бути адекватними способами захисту його конвенційних прав.

34. З огляду на зазначене Велика Палата дійшла висновку про необхідність залишення заяви без задоволення.

Керуючись статтями 459, 467 та пунктом 15 розділу ХІ «Перехідні положення» Кримінального процесуального кодексу України, Велика Палата Верховного Суду

П О С Т А Н О В И Л А:

Заяву захисниці ОСОБА_21 в інтересах засудженого ОСОБА_17 про перегляд за виключними обставинами вироку Апеляційного суду Харківської області від 9 березня 2010 року та ухвали Верховного Суду України від 7 вересня 2010 року залишити без задоволення.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

Головуючий суддяОСОБА_1 Суддя-доповідачОСОБА_2 Судді:ОСОБА_3 ОСОБА_10 ОСОБА_4 ОСОБА_11 ОСОБА_5 ОСОБА_12 ОСОБА_6 ОСОБА_13 ОСОБА_7 ОСОБА_14 ОСОБА_8 ОСОБА_15 ОСОБА_9

Джерело: ЄДРСР 114021134

[ANTIRAID]

Велика палата зазначила, що:

26. Доводи заявника про несправедливість судового розгляду ЄСПЛ відхилив на підставі пункту 1, підпункту «а» пункту 3 та пункту 4 статті 35 Конвенції у зв'язку з невичерпанням у цій частині національних засобів правового захисту, оскільки на час розгляду справи Судом ще тривала процедура перегляду вироку щодо ОСОБА_17 за нововиявленими обставинами. З огляду на зазначене ЄСПЛ дійшов висновку, що скарги заявника за пунктом 1 статті 6 Конвенції у відповідній частині не виявляють жодних ознак порушення прав і свобод, гарантованих Конвенцією або протоколами до неї (пункт 25 рішення).

30. Зміст цього рішення не свідчить про необхідність вжиття заходів індивідуального характеру з метою відновлення порушених прав заявника. Проведення органами державної влади ефективного розслідування його скарг на жорстоке поводження належить до компетенції правоохоронних органів, а не суду в межах провадження з перегляду судових рішень за виключними обставинами. Наразі розслідування у кримінальному провадженні № 42014220000000390 від 29 липня 2014 року за заявою про жорстоке поводження з ОСОБА_17 триває.

33. Виходячи з наведеного та враховуючи позицію Великої Палати у подібних справах (постанови від 20 лютого, 10 квітня 2018 року, 16 лютого 2022 року у справах № 775/15/15-к, № 0907/1-661/2011, № 1-74/09відповідно), зміна або скасування вироку та ухвали щодо ОСОБА_17 не можуть бути адекватними способами захисту його конвенційних прав.