Рішення Дарницького районного суду Києва у справі про захист честі та ділової репутації щодо пожежі на нафтобазі у Василькові, у 2015 році

[ANTIRAID]

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

02068, м. Київ, вул. Кошиця, 5-А

справа № 753/19660/21
провадження № 2/753/1611/23

РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2023 року Дарницький районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді КАЛІУШКА Ф.А.

при секретарі ДАНЬКО В.В.

за участю сторін:

позивачі не з`явились;

представники позивачів не з`явились;

відповідачі не з`явились;

представники відповідачів не з`явились;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОБУТРЕМБУДМАТЕРІАЛИ», Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАРКОМ ТРАНС» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРАВІС-КІНО», Товариства з обмеженою відповідальністю «1+1 Інтернет» про спростування недостовірної інформації та зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ПОБУТРЕМБУДМАТЕРІАЛИ» (далі по тексту - ТОВ «ПОБУТРЕМБУДМАТЕРІАЛИ», позивач 1) та Товариство з обмеженою відповідальністю «ПАРКОМ ТРАНС» (далі по тексту - ТОВ «ПАРКОМ ТРАНС», позивач 2, а разом позивачі) звернулись до суду із спільним позовом до ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , відповідач 1), ОСОБА_2 (далі по тексту - ОСОБА_2 , відповідач 2), ОСОБА_3 (далі по тексту - ОСОБА_3 , відповідач 3) про спростування недостовірної інформації, в якому просили суд:

1)визнати недостовірною та такою, що порушує ділову репутацію ТОВ «ПОБУТРЕМБУДМАТЕРІАЛИ» та ТОВ «ПАРКОМ ТРАНС» поширену відповідачами, у вигляді відеосюжету телеканалу «2+2» в програмі «ІНФОРМАЦІЯ_4», випуск НОМЕР_1, за ІНФОРМАЦІЯ_1 , 15 сезон, що розміщено за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_5 та ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ІНФОРМАЦІЯ_3 , а саме: «… ОСОБА_1 : через халатність і жадібність власників цієї нафтобази загинуло 6 людей. ОСОБА_3 : вони змішували тут один вид палива з іншим видом палива з присадками, які зараз розливають на заправках. ОСОБА_1 : цього не можна було робити? ОСОБА_3 : звичайно ні. ОСОБА_2 : Люди зробили мільйони при ОСОБА_4 побудували велику мережу і люди не змогли купити насос людський для цієї бази, крім того, вони не змогли навіть вогнегасника туди поставити. Сотня доларів могла б врятувати цю ситуацію. На звичайній нафтобазі підпільно бадяжать бензин, офіційно саме це і призвело до трагедії на нафтобазі під Васильковом …»;

2)зобов`язати відповідача 1 ОСОБА_1 спростувати вищезазначену недостовірну інформацію у такий же спосіб, у який вона була поширена, шляхом розміщення в ефірі телеканалу «2+2» в програмі «ІНФОРМАЦІЯ_4» у проміжку телевізійного часу з 19 год. 00 хв. По 22 год. 00 хв. та в мережі Інтернет на сайті 1plus1.video протягом десяти днів з моменту набранням законної сили рішенням суду по даній справі, за власний рахунок, повідомлення у вигляді відеозапису ОСОБА_1 без власних зауважень та коментарів наступного змісту: «Повідомлення про спростування: на телеканалі «2+2» в програмі «ІНФОРМАЦІЯ_4» випуск за ІНФОРМАЦІЯ_1, 15 сезон, журналістом ОСОБА_1 була поширена недостовірна інформація, зокрема про те, що шестеро людей загинуло саме внаслідок халатності та жадібності власників нафтобази, на якій відбулась пожежа у 2015 році в Васильківському районі Київської області. Дана інформація не відповідає дійсності, не знайшла жодного свого підтвердження та спростовується даним повідомленням»;

3)зобов`язати відповідача 2 ОСОБА_2 спростувати вищезазначену недостовірну інформацію у такий же спосіб, у який вона була поширена, шляхом розміщення в ефірі телеканалу «2+2» в програмі «ІНФОРМАЦІЯ_4» у проміжку телевізійного часу з 19 год. 00 хв. По 22 год. 00 хв. та в мережі Інтернет на сайті 1plus1.video протягом десяти днів з моменту набранням законної сили рішенням суду по даній справі, за власний рахунок, повідомлення у вигляді відеозапису ОСОБА_2 без власних зауважень та коментарів наступного змісту: «Повідомлення про спростування: на телеканалі «2+2» в програмі «ІНФОРМАЦІЯ_4» випуск за ІНФОРМАЦІЯ_1, 15 сезон, ОСОБА_2 була поширена недостовірна інформація, зокрема про те, що на нафтобазі в Васильківському районі Київської області були не закуплені насос та вогнегасник та сотня доларів могла б врятувати цю ситуацію. Дана інформація не відповідає дійсності, не знайшла жодного свого підтвердження та спростовується даним повідомленням»;

4)зобов`язати відповідача 3 ОСОБА_3 спростувати вищезазначену недостовірну інформацію у такий же спосіб, у який вона була поширена, шляхом розміщення в ефірі телеканалу «2+2» в програмі «ІНФОРМАЦІЯ_4» у проміжку телевізійного часу з 19 год. 00 хв. По 22 год. 00 хв. та в мережі Інтернет на сайті 1plus1.video протягом десяти днів з моменту набранням законної сили рішенням суду по даній справі, за власний рахунок, повідомлення у вигляді відеозапису ОСОБА_3 без власних зауважень та коментарів наступного змісту: «Повідомлення про спростування: на телеканалі «2+2» в програмі «ІНФОРМАЦІЯ_4» випуск за ІНФОРМАЦІЯ_1, 15 сезон, була поширена недостовірна інформація, зокрема про те, що на нафтобазі в Васильківському районі Київської області, на якій відбулась пожежа у 2015 р. змішували один вид палива з іншим, з присадками, які зараз нібито продаються на заправках. Дана інформація не відповідає дійсності, не знайшла жодного свого підтвердження та спростовується даним повідомленням»;

5)зобов`язати відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 протягом десяти днів з моменту набрання законної сили рішення суду по даній справі за власний рахунок видалити відеосюжет з недостовірною інформацією програми «ІНФОРМАЦІЯ_4» випуск за ІНФОРМАЦІЯ_1, 15 сезон, що розміщений на сайті 1plus1.video за адресоюІНФОРМАЦІЯ_6, а також на сайті за адресою ІНФОРМАЦІЯ_2 та ІНФОРМАЦІЯ_3.

В обґрунтування позовних вимог позивачі вказують на те, що на телеканалі «2+2» вийшов сюжет програми «ІНФОРМАЦІЯ_4» НОМЕР_1 випуск за ІНФОРМАЦІЯ_1 15 сезон за участю відповідачів, які розповідають про пожежу на нафтобазі у Васильківському районі в 2015 році, що належала позивачу ТОВ «ПОБУТРЕМБУДМАТЕРІАЛИ» та була передана в оренду позивачу ТОВ «ПАРКОМ ТРАНС».

Позивач стверджує, що інформація, а саме: «… ОСОБА_1 : через халатність і жадібність власників цієї нафтобази загинуло 6 людей. ОСОБА_3 : вони змішували тут один вид палива з іншим видом палива з присадками, які зараз розливають на заправках. ОСОБА_1 : цього не можна було робити? ОСОБА_3 : звичайно ні. ОСОБА_2 : Люди зробили мільйони при ОСОБА_4 побудували велику мережу і люди не змогли купити насос людський для цієї бази, крім того, вони не змогли навіть вогнегасника туди поставити. Сотня доларів могла б врятувати цю ситуацію. На звичайній нафтобазі підпільно бадяжать бензин, офіційно саме це і призвело до трагедії на нафтобазі під Васильковом …» є звинуваченням у вчиненні злочину, а з огляду на те, що у позивачі не визнавалися в порядку, визначеному законом, у вчиненні злочину, то така інформація є недостовірною та негативною.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 12 жовтня 2021 року відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін в судове засідання.

23.11.2021 від представника відповідача 2 засобами поштового зв`язку на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, який просив відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки позов пред`явлено до неналежних відповідачів, а також вказує, що поширена інформація є оціночним судженням.

26.11.2021 від відповідача 3 засобами поштового зв`язку на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, який також просив у задоволенні позовних вимог відмовити з підстав, що поширена інформація є оціночним судженням, яке ґрунтується на основі аналізу судових рішень та урядових документів за наслідками розслідування пожежі.

07.12.2021 від представника позивачів надійшло клопотання про залучення до участі у справі співвідповідачів.

17.06.2022 від представника позивачів надійшли відповіді на відзиви представника відповідача 2 та відповідача 3.

01.08.2022 від представника позивачів надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 02.08.2022 здійснено перехід від розгляду даної справи за правилами спрощеного позовного провадження до розгляду справи в порядку загального позовного провадження в підготовче судове засідання.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 02.02.2023 залучено до участі у справі в якості співвідповідачів: Товариство з обмеженою відповідальністю «ГРАВІС-КІНО» та Товариство з обмеженою відповідальністю «1+1 Інтернет».

16.03.2023 від відповідача 3 надійшли письмові пояснення по суті справи.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 22.06.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

В судове засідання відповідачі 1 та 3, а також представники відповідачів 4 та 5 не з`явились, будучи повідомленими про розгляд справи належним чином, будь-яких клопотань процесуального характеру до суду не направили. При цьому представниками позивачів та відповідача 2 - ОСОБА_2 подано клопотання про розгляд справи у їх відсутність.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 223 Цивільного процесуального кодексу України (далі по тексту - ЦПК України) суд зобов`язаний відкласти судовий розгляд справи в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження; 5) якщо суд визнає потрібним, щоб сторона, яка подала заяву про розгляд справи за її відсутності, дала особисті пояснення. Викликати позивача або відповідача для особистих пояснень можна і тоді, коли в справі беруть участь їх представники.

Частиною 3 ст. 223 ЦПК України також визначено, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: 1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; 2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), крім відповідача, незалежно від причин неявки; 3) неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з`явилася особа, яку він представляє, або інший її представник; 4) неявки в судове засідання учасника справи, якщо з`явився його представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов`язковою.

Суд бере до уваги, що сторони були належним чином повідомлені про час та місце судового розгляду справи, будь-яких клопотань про відкладення розгляду справи або з інших процесуальних питань від них не надходило, враховуючи строки розгляду справи, суд визнає за можливе проводити судовий розгляд справи у відсутності сторін, які була належним чином повідомлена про день та час судового засідання.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК України) кожна особа має права на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно частин 1 та 2 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Судом встановлено, що 08 червня 2015 року на нафтобазі, власником якої є Товариство з обмеженою відповідальністю «ПОБУТРЕМБУДМАТЕРІАЛИ», що знаходиться за адресою: Київська область, Васильківський район, виникла пожежа.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 583 від 09 червня 2015 року «Про утворення Урядової комісії з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації, що виникла 08 червня 2015 року у Київській області» було утворено відповідну комісію з ліквідації наслідків пожежі на нафтобазі ТОВ «ПОБУТРЕМБУДМАТЕРІАЛИ».

Звітом Урядової комісії про результати ліквідації наслідків надзвичайної ситуації, що виникла 08.06.2015 року, створеної відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 09.06.2015 року № 583-р про результати ліквідації наслідків надзвичайної ситуації на території нафтобази ТОВ «ПОБУТРЕМБУДМАТЕРІАЛИ» підтверджено статус події - пожежі як надзвичайної ситуації, підтверджено загибель 6 осіб та травмування 16 осіб; підтверджено, що пожежа тривала з 17 години 08 червня 2015 року по 10 годину 20 червня 2015 року; зафіксовано, що в гасінні пожежі загалом прийняло участь 939 осіб та 117 одиниць спецтехніки; що нафтобаза ТОВ «ПОБУТРЕМБУДМАТЕРІАЛИ» із-за порушень містобудівного законодавства, правил технічної, пожежної та екологічної безпеки функціонувала як аварійно-небезпечний об`єкт, що пожежа мала негативні наслідки для довкілля; що пожежа являла собою загрозу для життя людей кількох населених пунктів із-за близькості нафтобази до військового складу боєприпасів; що такого розвитку подій вдалося уникнути лише внаслідок самовідданих пожежників по гасінню.

В рішенні Обухівського районного суд Київської області від 20.08.2020 у справі №372/770/16-ц вказано, що: «…під час розгляду справи встановлено, що органами Державного нагляду і контролю у сфері пожежної безпеки здійснено понад 10 перевірок нафтобази ТОВ «Побудрембудматеріали», за результатами яких неодноразово виносилися постанови про застосування запобіжних заходів, складалися протоколи про адміністративні правопорушення у сфері пожежної безпеки, а керівництво нафтобази притягувалося до адміністративної відповідальності. Так, за результатами перевірки дотримання вимог пожежної та техногенної безпеки, проведеної у травні 2015 року (на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 28.01.2015 р. № 317-р «Про надання дозволу на проведення планових перевірок стану пожежної та техногенної безпеки»), складено та вручено керівнику об`єкта акт від 20.05.2015 року № 53 та припис про усунення виявлених порушень, яким запропоновано до виконання 64 заходи та надано термін для усунення порушень вимог законодавства у сфері пожежної та техногенної безпеки до 22.07.2015 року. Згідно з приписом про усунення порушень вимог законодавства у сферах пожежної, техногенної безпеки, цивільного захисту від 30.04.2014 року № 284, складеного Васильківським районним відділом ГУ ДНС України у Київській області Державної служби України з надзвичайних ситуацій, при проведенні у період з 14 по 30.04.2014 року планової перевірки нафтобази щодо додержання та виконання ТОВ «Побутрембудматеріали» вимог законодавства у сферах пожежної, техногенної безпеки, цивільного захисту відповідно до Кодексу цивільного захисту України, директору ТОВ «Побутрембудматеріали» ОСОБА_5 запропоновано вжити заходів пожежної безпеки для усунення виявлених порушень. Відповідно до протоколу про вчинення адміністративного правопорушення від 04.06.2015 року КИТгБ № 26132, складеного головним державним інспектором з питань цивільного захисту та техногенної безпеки Державної інспекції цивільного захисту та техногенної безпеки відносно провідного інженера ТОВ «Побутрембудматеріали» ОСОБА_6, під час перевірки встановлено ряд порушень, допущених при реконструкції об`єкта, що стало підставою для притягнення цієї особи до адміністративної відповідальності; постановою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 09.07.2015 року цю особу визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 188-16 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено адміністративне стягнення. Згідно з висновком від 18.09.2015 року № 11993/15-47 судової пожежно-технічної експертизи за фактом пожежі, що сталася 08.06.2015 року на території нафтобази по вул. Південній, 1, у смт. Глеваха, Васильківського району Київської області , яка призначена у кримінальному провадженні № 12015110140000881, осередок пожежі знаходився у місці виникнення електричної іскри між однією (з трьох) парою контактів (рухомого і нерухомого) у магнітному пускачі, встановленому у металевій шафі, яка була закріплена на кронштейні пересувного насосного електроагрегату, що знаходився між резервуарами № 90 і № 36, при наявній у цій шафі вибухо-пожежонебезпечної концентрації суміші парів горючої рідини з киснем повітря. Наявність цієї концентрації, здатної до займання, з`явилася після розгерметизації трубопроводу, виконаного із гумотканинного рукава, за допомогою якого до виникнення пожежі здійснювалося перемішування пального, що містилося у резервуарі № 90, і внаслідок розлиття пального на поверхню землі, що витікало із зазначеного резервуара поблизу зазначеного електроагрегату; причиною пожежі послужило вибухове займання утвореної суміші парів горючої рідини, що вилилася з резервуару № 90, з киснем повітря у встановленому за результатами проведення досліджень осередку пожежі. Згідно з висновком судових експертів за результатами проведення комплексної судової вибухо-технічної, пожежно-технічної експертизи та з безпеки життєдіяльності від 20.04.2016 року №11934/15-46/14796/14797/15-47, проведеної Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз на підставі постанови старшого слідчого в особливо важливих справах ГСУ МВС України в рамках досудового розслідування кримінального провадження №12015110140000881, виникнення пожежі на території нафтобази по вул. Південній, 1 у смт. Глеваха, Васильківського району, Київської області пов`язано з недотриманням вимог пожежної безпеки, а саме пунктів 1.1-1.3, 9.2 Правил Пожежної безпеки в Україні, пункту 4.6.11 Правил улаштування електроустановок, зокрема відповідними працівниками підприємства. Вказані обставини, зокрема, встановлені постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25.04.2018 року у справі №911/3782/16 за позовом ПАТ «Страхова компанія «АХА» Страхування до ТОВ «Побутрембудматеріали», ТОВ «Парком Транс» про стягнення коштів…»

Як вбачається з матеріалів справи, програма «ІНФОРМАЦІЯ_4», випуск НОМЕР_1, за ІНФОРМАЦІЯ_1, 15 сезон була присвячена обговоренню вказаної події, в якій приймали участь відповідачі, де озвучена ними інформація стала предметом спору в даній справі.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини.

У статті 32 Конституції України визначено, що кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Відповідно до статті 34 Конституції України, кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Згідно зі статтею 68 Конституції України, кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Положеннями частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» закріплено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.

Кожен має право на свободу вираження поглядів у розумінні статті 10 Конвенції, якою передбачено свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади незалежно від кордонів.

Статтею 201 ЦК України передбачено, що, зокрема, честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, а статтями 297, 299 ЦК України передбачено право на повагу до гідності та честі, а також право на недоторканість ділової репутації.

Юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про захист честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи, є сукупність таких обставин: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації необхідно розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Поширенням інформації також є вивішування (демонстрація) в громадських місцях плакатів, гасел, інших творів, а також розповсюдження серед людей листівок, що за своїм змістом або формою порочать гідність, честь фізичної особи або ділову репутацію фізичної та юридичної особи.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначити характер такої інформації та з`ясувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням, встановити факт поширення недостовірної інформації та факт того, що поширена інформація стосується саме особи позивача і що поширена інформація порушує особисті немайнові права особи позивача або перешкоджає повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право, при цьому саме позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем.

Належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайту, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві. Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайта - вільним, належним відповідачем є власник веб-сайту, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації. Дані про власника веб-сайту можуть бути витребувані відповідно до положень процесуального законодавства в адміністратора системи реєстрації та обліку доменних назв та адреси українського сегмента мережі Інтернет.

Аналогічна правова позиція визначена Верховним Судом у постанові від 12 листопада 2019 року по справі №904/4494/18.

Суд також зазначає, що відповідно до частини другої статті 30 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовностилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та їх правдивість не доводиться.

Спростованою може бути інформація, яка містить відомості про події та явища (факти), яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). У будь-якому випадку це має бути інформація, істинність якої можливо перевірити, існування таких фактів не залежить від їх суб`єктивного сприйняття чи заперечення через думки і погляди особи.

Вільне вираження поглядів є істотним чинником повноцінного розвитку особистості в суспільстві, як і здатність особи сприймати заперечення, спонукання, заохочення через думки, ідеї, висловлені іншими людьми.

Статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров`я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або підтримання авторитету і безсторонності суду і є необхідним в демократичному суспільстві.

Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ свобода вираження поглядів є однією з важливих засад демократичного суспільства та однією з базових умов прогресу суспільства в цілому та самореалізації кожної окремої особи. Відповідно до пункту 2 статті 10 Конвенції вона стосується не тільки «інформації» чи «ідей», які сприймаються зі схваленням чи розглядаються як необразливі або нейтральні, але й тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти.

Європейський суд з прав людини, практика якого відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права в Україні, неодноразово наголошував, зокрема у рішенні від 28 березня 2013 року у справі «Нова газета» та Бородянський проти Росії», що втручання в свободу вираження власних думок та поглядів порушує свободу висловлення думки в трьох випадках: якщо воно здійснено не на підставі закону, якщо воно не переслідує допустимої мети або якщо воно порушує баланс між метою, заради якої здійснено втручання, і свободою вираження думки.

Європейський суд із прав людини також підтвердив, що правдивість оціночних суджень не припускає можливості доказування, і оціночні судження дійсно слід відрізняти від фактів, існування яких може бути підтверджене та виділив три можливі варіанти фундаменту, на якому можна побудувати свою оцінку: 1) факти, що вважаються загальновідомими; 2) підтвердження висловлювання яким-небудь джерелом; 3) посилання на незалежне дослідження.

Повинно бути зроблене чітке розмежування між констатацією фактів та оціночними судженнями. У той час як наявність фактів може бути продемонстровано, достовірність оціночних суджень не піддається доведенню. Вимогу доводити достовірність оціночних суджень неможливо виконати, вона порушує свободу думки як таку.

Якщо висловлювання є оціночним судженням, пропорційність втручання у право має залежати від того, чи існує достатній фактичний базис для оспорюваного висловлювання. Залежно від обставин конкретної справи, висловлювання, яке є оціночним судженням, може бути перебільшеним за відсутності будь-якого фактичного підґрунтя.

Отже, чинним законодавством не передбачено можливість притягнення до відповідальності за висловлювання оціночних суджень, тому що вони, як і думки, переконання, судження, критична оцінка певних фактів і недоліків, не можуть бути предметом судового захисту, оскільки, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів, не можуть бути перевірені на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів).

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Процесуальний закон містить вимоги до доказів, на підставі яких суд встановлює обставини справи, а саме: докази повинні бути належними (стаття 77 ЦПК), допустимими (стаття 78 ЦПК), достовірними (стаття 79 ЦПК), а у своїй сукупності - достатніми (стаття 80 ЦПК).

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Аналізуючи зміст інформації, суд вважає, що вказана інформація не може бути витлумачена як така, що містить фактичні дані. За своїм змістом така інформація є нічим іншим, як оціночними судженнями, а саме судження щодо події пожежі та її причин.

Суд враховує заперечення відповідача 2 з приводу того, що спірна інформація стосується обговорення інформації за звітом Урядової комісії про результати ліквідації наслідків надзвичайної ситуації, що виникла 08.06.2015 року та рішенням Обухівського районного суд Київської області від 20.08.2020 у справі №372/770/16-ц, та є оціночним судженням сприйнятої інформації.

Також суд відзначає, що спірна інформація, яка заявлена позивачами до відповідача 2 містить висловлювання щодо людей, а не позивачів по справі, з оскаржуваного уривку неможливо встановити її належність саме по відношенню до позивачів як юридичних осіб.

Інформація носить провокаційний характер, однак, сама по собі не є негативною, не має стверджувального характеру з посиланням на конкретні факти стосовно саме позивачів, не містить будь-яких фактичних відомостей, висловлених у категоричній формі, тверджень чи звинувачень, а тому, баланс між приватним інтересом щодо захисту репутації позивачів та публічним інтересом знати суспільно необхідну інформацію не було порушено.

Суд критично оцінює долучений позивачами висновок судових експертів від 20.04.2016 р. №11934/15-46/14796/14797/15-47, оскільки він не є цілісним, суд не може встановити та перевірити з його контексту, що лише обрані позивачами уривки стосуються спірної інформації та на підставі аналізу яких саме обставин вони зроблені.

Окрім того, позивачами не надано доказів впливу розміщеної інформації на діяльність товариства та формування безпідставних та необґрунтованих сумнівів у прозорості її діяльності та управління.

Згідно із чч. 1, 2 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно із ч. 1 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно із ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

На думку суду, в ході розгляду справи позивачами не доведено сукупність обставин, які становлять порушення прав позивачів, на які вони посилаються для захисту порушеного права до суду.

При цьому, саме на позивача у силу приписів закону покладається обов`язок доведення належними доказами тих обставин, на які він посилався, як на підставу своїх вимог.

Враховуючи викладене, суд вважає, що в позові слід відмовити.

В порядку ст. 141 ЦПК України, судові витрати слід залишити за позивачами по фактично понесеним.

На підставі викладеного та керуючись стст. 3-13, 141, 193, 235, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОБУТРЕМБУДМАТЕРІАЛИ», Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАРКОМ ТРАНС» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРАВІС-КІНО», Товариства з обмеженою відповідальністю «1+1 Інтернет» про спростування недостовірної інформації та зобов`язання вчинити дії - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

СУДДЯ: КАЛІУШКО Ф.А.

Джерело: ЄДРСР 114155313

[ANTIRAID]

Це наша справа. Така категорія справ є дуже складною. В цій справі ми виступали на стороні відповідача.

Суд зазначив, що чинним законодавством не передбачено можливість притягнення до відповідальності за висловлювання оціночних суджень, тому що вони, як і думки, переконання, судження, критична оцінка певних фактів і недоліків, не можуть бути предметом судового захисту, оскільки, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів, не можуть бути перевірені на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів).

Аналізуючи зміст інформації, суд вважає, що вказана інформація не може бути витлумачена як така, що містить фактичні дані. За своїм змістом така інформація є нічим іншим, як оціночними судженнями, а саме судження щодо події пожежі та її причин.

Суд враховує заперечення відповідача 2 з приводу того, що спірна інформація стосується обговорення інформації за звітом Урядової комісії про результати ліквідації наслідків надзвичайної ситуації, що виникла 08.06.2015 року та рішенням Обухівського районного суд Київської області від 20.08.2020 у справі №372/770/16-ц, та є оціночним судженням сприйнятої інформації.

Також суд відзначає, що спірна інформація, яка заявлена позивачами до відповідача 2 містить висловлювання щодо людей, а не позивачів по справі, з оскаржуваного уривку неможливо встановити її належність саме по відношенню до позивачів як юридичних осіб.

Інформація носить провокаційний характер, однак, сама по собі не є негативною, не має стверджувального характеру з посиланням на конкретні факти стосовно саме позивачів, не містить будь-яких фактичних відомостей, висловлених у категоричній формі, тверджень чи звинувачень, а тому, баланс між приватним інтересом щодо захисту репутації позивачів та публічним інтересом знати суспільно необхідну інформацію не було порушено.