Рішення Ленінського райсуду Миколаєва про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП (не повідомлення про зміну облікових даних)

[ANTIRAID]

Справа №489/4119/24
Провадження №2-а/489/54/24

РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2024 м. Миколаїв

Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі головуючого судді Рум'янцевої Н.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (письмове провадження) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення

встановив.

04червня 2024 ОСОБА_1 ,через своюпредставницю адвокатку ВаженінуС.А., звернувся до суду з позовом, яким просить скасувати постанову за справою про адміністративне правопорушення від 24.05.2024 № 545, прийняту начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 , якою визнано винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП на накладено штраф у сумі 25500,00 грн.

Мотивуючи вимоги тим, що 21.05.2024 відповідальним виконавцем адміністративного відділу ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі ІНФОРМАЦІЯ_3 ) старшим солдатом ОСОБА_2 складено протокол № 545 про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП, тобто порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку вчинене в особливий період, а саме, не прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_3 для повідомлення про зміну облікових даних.

Того ж дня, ОСОБА_1 доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_4 . Під час перевірки правильності військового обліку встановлено, що ОСОБА_1 є військовозобов'язаним та з жовтня 2009 жодного разу до ІНФОРМАЦІЯ_3 не прибув та облікові дані не оновив. За цей час він одружився, у нього народилися діти, він змінив місце роботи, однак, про зміну облікових даних не повідомив.

При складання протоколу відповідальний виконавець посилається на п. 8 Правил військового обліку, затверджених постановою КМУ № 1487 від 30.12.2022. Позивач з винесеним протоколом не був згодний, про що зазначив в самому протоколі. На електронну пошту представника позивача було направлено оскаржувану постанову.

Позивач вважає, що оскаржувана постанова не відповідає вимогам закону, оскільки вона винесена з порушенням установленого порядку накладення адміністративних стягнень, ґрунтується на неповному та необ'єктивному розгляді справи про адміністративне правопорушення, за відсутності належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт неправомірних дій позивача, а отже, не підтверджує наявність адміністративного правопорушення.

У протоколі про адміністративне правопорушення не має посилання на наказ керівника ІНФОРМАЦІЯ_3 , на підставі якого діє уповноважена особа, що склала протокол. Не було надано відповідачем копію наказу та усіх матеріалів, на підставі яких прийнята оскаржувана постанова. А отже, підстав вважати, що протокол був складений уповноваженою особою відповідача, немає. Відповідальний виконавець посилається на нормативний акт Правила військового обліку, затверджених постановою КМУ № 1487 від 30.12.2022, неправильно зазначаючи його назву. В протоколі не зазначено, які саме дані позивач не обновив, тобто, не вказані конкретні норми Закону, порушені позивачем. При складанні протоколу, уповноважена особа не зазначила та не надала доказів неможливості отримання інформації з відповідних реєстрів. Оскаржувана постанова повністю повторює ті самі підстави та обґрунтування притягнення позивача до адміністративної відповідальності, що у протоколі, який не відповідає нормам законодавства щодо складання протоколу та яким не доведено, що ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення.

Від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. зазначає, що відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 № 16 від 22.02.2024, старший солдат ОСОБА_2 уповноважений складати протоколи про адміністративні правопорушення громадянами та керівниками підприємств, установ, організацій в межах компетенції ІНФОРМАЦІЯ_3 . Щодо тверджень позивача про те, що в протоколі не зазначено, які саме дані позивач не оновив, слід зазначити, що дане твердження спростовується самим протоколом, де вказано, що позивач з 2009 року жодного разу не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_3 та облікові дані не оновлював, за цей час він одружився, у нього народилися діти, він змінив місце роботи. Правопорушення вчинене позивачем відноситься до категорії триваючих, оскільки вони припиняються лише в момент їх виявлення. При перевірці інформації в базах, до яких має доступ база «Оберіг» (єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів), було встановлено, що інформація про місце роботи позивача в електронних базах відсутня. В діях позивача вбачається склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП та підтверджується, зокрема, копією тимчасового посвідчення № НОМЕР_1 де на зворотній стороні проставлений штамп про видачу 27.09.2017 мобілізаційного розпорядження та копією самого мобілізаційного розпорядження.

Ухвалою суду від 06.06.2024, позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті в порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін.

Згідно ст. 269 у справах визначених зокрема ст. 286 КАС України заявами по суті справи є позовна заява та відзив на позовну заяву (відзив).

Враховуючи наявність позовної заяви з викладеним обґрунтуванням та підставами для оскарження постанови, наявність відзиву, відсутності необхідності заслуховувати додаткові пояснення, з урахуванням особливого порядку розгляду даної категорії справ, суд не вбачає визначених нормами КАС України підстав для відкладання судового розгляду, та вважає за необхідне розглянути справи за наявними матеріалами без участі сторін по справі.

З'ясувавши обставини та дослідивши надані докази, суд приходить до висновку, що встановлені наступні факти та відповідні правовідносини.

21 травня 2024 відповідальним виконавцем адміністративного відділу ІНФОРМАЦІЯ_1 , старшим солдатом ОСОБА_2 відносно позивача складено протокол № 545 про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП.

Зі змісту вказаного протоколу вбачається, що 21 травня 2024 ОСОБА_1 був доставлений до ІНФОРМАЦІЯ_4 нарядом патрульної поліції. Під час проведення перевірки щодо правильності військового обліку було встановлено, що ОСОБА_1 є військовозобов'язаним та з жовтня 2009 року жодного разу до ІНФОРМАЦІЯ_4 не прибув та облікові дані не оновлював. За цей час він одружився, у нього народилися діти, він змінив місце роботи, однак до ІНФОРМАЦІЯ_4 про зміну облікових даних не повідомив, чим порушив вимоги п. 8 Правил військового обліку, затверджених постановою КМУ № 1487 від 30.12.2022 та п. 11 ст. 38 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», а тому в діях ОСОБА_1 вбачаються ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3ст. 210 КУпАП(не прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_3 для повідомлення про зміну облікових даних).

В свою чергу, постановою № 545 за справою про адміністративне правопорушення від 24.05.2024, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3ст. 210 КУпАП, а також накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу, розміром 25500,00 грн.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Указом Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який триває і по теперішній час.

Згідно з Указом Президента України №65/2022 від 24.02.2022 року оголошено про проведення загальної мобілізації.

У відповідності до положень ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Згідно статті 39 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Відповідно до п.1 ч.10 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.

Згідно ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах(мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки).

Відповідно до ст. 210 КУпАП передбачено відповідальність за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, а саме: накладення штрафу від тридцяти до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, а також вчинення такого порушення в особливий період - тягнуть за собою накладення штрафу від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно ст. 246 КУпАП, порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим кодексом та іншими законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 255 КУпАП, у справах про адміністративні правопорушення, розгляд яких віднесено до відання органів, зазначених у статтях 222 - 244-21, 244-24 цього Кодексу, протоколи про правопорушення мають право складати уповноважені на те посадові особи цих органів.

Згідно ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Згідно ч. 1 ст. 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.

Судом встановлено, що 24.05.2024 ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП, оскільки останній, з жовтня 2009 жодного разу до ІНФОРМАЦІЯ_4 не прибував на облікові дані не оновлював. За цей час він одружився, у нього народилися діти, в 2023 він змінив місце роботи, однак до ІНФОРМАЦІЯ_4 про зміну облікових даних не повідомляв.

Не погоджуючись з фактом притягнення до адміністративної відповідальності, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом. Зазначаючи, що постанова є незаконною через відсутність складу адміністративного правопорушення, процедурні порушення при формуванні матеріалів справи про адміністративне правопорушення, зокрема при складанні протоколу, а також при вирішенні справи про адміністративне правопорушення і винесенні постанови.

Частиною одинадцятою статті 38 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено, що призовники, військовозобов'язані, резервісти в разі зміни їх сімейного стану, стану здоров'я, адреси місця проживання (перебування), освіти, місця роботи, посади зобов'язані особисто в семиденний строк повідомити про такі зміни відповідні органи, де вони перебувають на військовому обліку, у тому числі у випадках, визначених Кабінетом Міністрів України, через центри надання адміністративних послуг та інформаційно-телекомунікаційні системи.

Відповідно до вимог Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які є додатком №2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 р. № 1487(далі - Порядок № 1487 (додаток 2 до Порядку), призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні: особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних, зазначених у статті 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», а також надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених у статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Відповідно до пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154(далі - Положення № 154), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації

Пунктом 8 цього Положення визначено завдання територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, зокрема, виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, керівництво військовим обліком призовників, військовозобов'язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, контроль за його станом, зокрема в місцевих органах виконавчої влади, органах місцевого самоврядування та в органах, що забезпечують функціонування системи військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (крім СБУ та Служби зовнішньої розвідки), забезпечення в межах своїх повноважень адміністрування (територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя) та ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Реєстр) (районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), проведення заходів приписки громадян до призовних дільниць, призову громадян на військову службу, проведення відбору кандидатів для прийняття на військову службу за контрактом, участь у відборі громадян для проходження служби у військовому резерві Збройних Сил, підготовка та проведення в особливий період мобілізації людських і транспортних ресурсів, забезпечення організації соціального і правового захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори до Збройних Сил (далі - збори), ветеранів війни та військової служби, пенсіонерів з числа військовослужбовців Збройних Сил (далі - пенсіонери) та членів їх сімей, участь у військово-патріотичному вихованні громадян, здійснення інших заходів з питань оборони відповідно до законодавства.

Абзацом 11 пункту 9 Положення передбачено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, здійснюють заходи оповіщення та призову громадян (крім військовозобов'язаних та резервістів СБУ та Служби зовнішньої розвідки): на військову службу за призовом осіб офіцерського складу; на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (зарахованих до військового оперативного резерву); на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (незалежно від місця їх перебування на військовому обліку).

Відповідно до ч. 3 ст. 33 Закону України «Про військовий облік і військову службу» військовий облік усіх призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний.

Згідно п. 8 Додатку 2 до порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою КМУ від 30 грудня 2022 року № 1487, призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних, зазначених у статті 7 Закону України Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а також надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених у статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Таким чином, позивач був зобов'язаний в семиденний строк з моменту одруження, народження дітей, зміну місця роботи повідомити про це орган, де він перебував на військовому обліку.

Проте, згідно ч. 1 ст. 1 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов'язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.

Основним завданням Реєстру є ідентифікація призовників, військовозобов'язаних, резервістів та забезпечення ведення військового обліку громадян України (п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів».

Відповідно до ч. 8 ст. 5 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», органами ведення Реєстру є районні (об'єднані районні), міські (районні у місті, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи Служби зовнішньої розвідки України та розвідувального органу Міністерства оборони України.

Згідно ч.1 ст.6 Закону України«Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», до Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості: персональні дані призовників, військовозобов'язаних та резервістів; службові дані призовників, військовозобов'язаних та резервістів.

До персональних даних призовника, військовозобов'язаного та резервіста належать, зокрема: місце проживання та місце перебування; відомості про сімейний стан особи та членів її сім'ї (прізвище, ім'я, по батькові (за наявності), а також дітей); відомості про зайнятість (код ЄДРПОУ та місцезнаходження підприємства, установи, організації, місце роботи, посада, стаж роботи) (ст. 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів»).

Згідно ч. 1, ч. 3 ст. 13 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», для формування бази даних Реєстру Центральна виборча комісія, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, подають шляхом електронної взаємодії Держателю Реєстру відомості, передбаченістаттею 7цього Закону, стосовно усіх громадян України віком від 18 до 60 років. До Реєстру вносяться відомості, визначеністаттею 6цього Закону, одержані від призовників, військовозобов'язаних та резервістів або шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбаченічастиною третьоюстатті 14 цього Закону.

Відповідно до ч. 3 ст. 14 Закону України«Про Єдинийдержавний реєстрпризовників,військовозобов'язанихта резервістів», актуалізація бази даних Реєстру здійснюється на підставі відомостей, що вносяться органами ведення Реєстру, а також шляхом електронної інформаційної взаємодії (обміну відомостями) між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною.

Таким чином, виходячи з вищевказаних норм Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», інформацію, яку не обновив позивач, відповідач повинен отримати від уповноважених органів та з реєстрів, до яких має доступ в електронному вигляді.

Твердження представника відповідача про те, що при перевірці інформації в базах, до яких має доступ база «Оберіг» (єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів), було встановлено, що інформація про місце роботи позивача в електронних базах відсутня, судом не береться до уваги, оскільки доказів на підтвердження зазначеного суду не надано.

Долучена до відзиву облікова картка на ОСОБА_1 містить відомості про родину, де зокрема, зазначено сина та батьків позивача. Дана облікова картка не містить ані дати її заповнення, ані підпису уповноважених осіб та позивача.

Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Незважаючи на те, що згідно зі ст. 251 КУпАП, доказами по справі є поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, речові докази, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у вищезазначеній постанові не зазначено будь-яких доказів, на яких ґрунтується висновок про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, не наведено оцінки доказів.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Твердження позивача про те, що у протоколі про адміністративне правопорушення не має посилання на наказ керівника ІНФОРМАЦІЯ_3 , на підставі якого діє уповноважена особа, що склала протокол, судом не береться до уваги, оскільки спростовується копією витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 № 16 від 22.02.2024.

Суду не вдається встановити, що у діях, які кваліфіковані відповідачем за ч.3 ст.210 КУпАП є склад правопорушення, адже відповідачем не надано до суду жодних додатків до оскаржуваної постанови, які підтверджували б зазначені в ній обставини порушення позивачем.

За таких умов, сама лише постанова про адміністративне правопорушення без надання доказів на підтвердження обставин, викладених у ній, не дає підстав вважати, що рішення відповідача є правомірним та вказують на те, що відповідач таке рішення прийняв необґрунтовано.

У порушення вказаних вимог, відповідачем не було вжито всіх заходів до повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставин, що мали значення для правильного вирішення справи належним чином, зокрема не надано доказів, що позивач після зміни місця проживання не встав на військовий облік у відповідному центрі комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до норм чинного законодавства в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У свою чергу відповідач будь-яких письмових відзивів, що обґрунтовують доводи його заперечень до суду не надав.

Дослідивши подані позивачем докази в сукупності, оцінивши їх за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд прийшов до висновку, що вина позивача у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.3ст.210 КУпАП не була доведена «поза розумним сумнівом».

Таким чином, зважаючи на вищевикладене та те, що на виконання вимог законодавства відповідачем не було вжито заходів до повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставин, що мали значення для вирішення справи належним чином, суд приходить до висновку про задоволення позову.

Відповідно до ч. 1ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цьогоКодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

У постанові від 18 березня 2020 року № 543/775/17 Верховний Суд дійшов висновку, що у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні положень статей 287, 288 КУпАП, як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, слід застосовувати ст. 2-5 Закону № 3674-VI, які пільг за подання позовної заяви, відповідних скарг у цих правовідносинах не передбачають, а тому за подання позовної заяви про скасування постанови про адміністративне правопорушення належить сплачувати судовий збір у розмірі 0,2 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Отже, за подання позовної заяви про скасування постанови про адміністративне правопорушення у 2024 році позивач повинен був сплатити судовий збір у 605,60 грн. (0,2 прожиткового мінімуму для працездатних осіб), який і підлягає стягненню з відповідача.

Порядок повернення судового збору у випадку сплати його в більшому розмірі, ніж встановлено законом визначений статтею 7 ЗУ «Про судовий збір».

Керуючись ст. ст. 5, 9, 242-246, 255, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення задовольнити.

Постанову № 545 за справою про адміністративне правопорушення від 24 травня 2024 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП України скасувати.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605,60 коп. за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено скорочене судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Судове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи порядку статті 297 КАС України безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_6 ,юридична адреса: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 .

Повний текст судового рішення складено «13» червня 2024.

Суддя Н.О. Рум'янцева

Джерело: ЄДРСР 120041104

[ANTIRAID]

Бездіяльність посадових осіб ТЦК та СП й намагання перекласти відповідальність на громадян України в цьому випадку не вдалась, але дерутати роблять все можливе аби повністю зняти відповідальність з посадових осіб ТЦК та СП за свою бездіяльність. Суд зазначив:

Згідно п. 8 Додатку 2 до порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою КМУ від 30 грудня 2022 року № 1487, призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних, зазначених у статті 7 Закону України Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а також надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених у статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Таким чином, позивач був зобов'язаний в семиденний строк з моменту одруження, народження дітей, зміну місця роботи повідомити про це орган, де він перебував на військовому обліку.

Проте, згідно ч. 1 ст. 1 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов'язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.

Таким чином, виходячи з вищевказаних норм Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», інформацію, яку не обновив позивач, відповідач повинен отримати від уповноважених органів та з реєстрів, до яких має доступ в електронному вигляді.

Твердження представника відповідача про те, що при перевірці інформації в базах, до яких має доступ база «Оберіг» (єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів), було встановлено, що інформація про місце роботи позивача в електронних базах відсутня, судом не береться до уваги, оскільки доказів на підтвердження зазначеного суду не надано.