Рішення Заводського райсуду Дніпродзержинська про скасування постанови щодо притягнення до адміністративної відповідальності за ч.2ст.210 КУпАП

[ANTIRAID]

справа № 208/418/24
№ провадження 2-а/208/23/24

РІШЕННЯ
Іменем України

04 липня 2024 р. м. Кам'янське

Заводський районний суд місто Дніпродзержинська Дніпропетровської області в складі:

головуючого, судді - Івченко Т.П.

за участю: секретаря судового засідання Паталахи І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кам'янському адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 «про визнання протиправними дій та скасування рішення», -

встановив:

1. Стислий виклад позовних вимог.

17 січня 2024 року через Електронний суд ОСОБА_1 звернувся до Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 «про визнання протиправними дій та скасування рішення», в якому заявлено наступні вимоги:

Визнати протиправною та скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення від 08 січня 2024 року, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_2 стосовно ОСОБА_1 , якою на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 850 гривень за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення на підставі п.1ч.1 ст.247 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

2. Виклад позиції позивача.

В обґрунтування позову зазначив, що 09 грудня 2023 року ОСОБА_1 вручена повістка про явку до ІНФОРМАЦІЯ_1 на 11 грудня 2023 року.

04 січня 2024 року офіцер мобілізаційного відділення старший лейтенант ОСОБА_3 склав стосовно нього протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення його фабула викладена таким чином: 09.12.23 ОСОБА_1 отримав повістку під особистий підпис на явку до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 11.12.23 для звірки облікових даних та проходження мед огляду, але ОСОБА_1 по повістці не з'явився. 04.01.24 ОСОБА_1 було доставлено робітниками нац. поліції до ІНФОРМАЦІЯ_3 "

Відповідно до постанови начальника (керівника) ІНФОРМАЦІЯ_3 підполковника ОСОБА_2 від 08 січня 2024, позивач притягнутий до адміністративної відповідальності та на нього накладено стягнення за ч. 2 ст. 210 КУпАП у виді штрафу у сумі 850 гривень .

Як видно з постанови. Позивач притягнутий до адміністративної відповідальності за вчинення таких дій: "09.12.2023 р. гр. ОСОБА_1 отримав повістку про явку до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 11.12.23 для проходження ВЛК та уточнення анкетних даних в умовах особливого періода. Однак гр. ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 не з'явився. 4.01.24 ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 доставили працівники НПУ".

Вищезазначену постанову начальника (керівника) ІНФОРМАЦІЯ_3 підполковника ОСОБА_2 від 08 січня 2024 року вважає незаконною, протиправною та такою, що винесена з істотним порушенням вимог матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим постанова підлягає скасуванню з наступних підстав.

Так, в тексті повістки зазначено, що у разі неприбуття до районного територіального центра комплектування та соціальної підтримки без поважних причин Позивача буде притягнуто до відповідальності згідно із законодавством.

Щодо поважних причин неявки до ІНФОРМАЦІЯ_3 'на 09.00 годину 11 грудня 2023 року, позивач зазначив, що батько Позивача - ОСОБА_4 , з серпня 2023 року хворіє на тяжку онкологічну хворобу і Позивач 11 та 12 грудня 2023 року допомагав батьку дістатись до лікарні для проходження відповідних медичних обстежень і перебував поруч з ним, оскільки останній потребує сторонньої допомоги, у зв'язку з чим не з'явився до ІНФОРМАЦІЯ_3 з поважних причин.

Вище вказані обставини та пояснення Позивача були проігноровані юристом ІНФОРМАЦІЯ_3 , який фактично і розглядав справу, їм не була надана жодна оцінка, а сама процедура розгляду справи була формальною з наперед відомим результатом.

Також позивач посилається на те, що Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки (стаття 235 КУпАП).

Як видно зі змісту оскарженої постанови, у вступній частині відсутній номер постанови, а головне вказано, що справу розглядав і виносив постанову начальник (керівник) ІНФОРМАЦІЯ_3 підполковник ОСОБА_2 , а в резолютивній частині постанови вказано, що її виніс (підписав) начальник ІНФОРМАЦІЯ_3 полковник ОСОБА_5 .

Протокол про адміністративне правопорушення фактично розглядав та фактично виносив постанову юрист ІНФОРМАЦІЯ_3 - ОСОБА_6 .

При цьому, копію постанови Позивачу не надали, а надали можливість тільки зробити її фотознімок і на той момент оскаржена постанова взагалі не була підписана.

Позивач також зазначив що під час доставлення його до ІНФОРМАЦІЯ_3 працівники поліції здійснили грубе порушення вимог статті 29 Конституції України та статті 5 Конвенції про захисник прав людини та основоположних свобод, а саме не задокументували адміністративне затримання і відповідно позбавили Позивача гарантій, які йому надаються у зв'язку з затриманням.

В порушення статей 259 260 КУпАП, статті 36 Закону України "Про національну поліції", після фактичного адміністративного затримання Позивача, працівник поліції:

(1) не склав протокол адміністративного затримання;

(2) не повідомив про місце перебування особи, затриманої за вчинення адміністративного правопорушення;

(3) не проінформував у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги.

Такими діями працівниками поліції та працівниками ІНФОРМАЦІЯ_3 грубо порушенні конституційні права Позивача, а саме право на свободу та особисту недоторканість, право на захист та право на користування правовою допомогою адвоката (статі 55 Конституції України, стаття 268 КУпАП), оскільки у разі адміністративного затримання участь захисника є обов'язково.

Також звернув увагу на те, що будь-якого офіційного документа про звернення ІНФОРМАЦІЯ_3 до органів Національної поліції для доставлення ОСОБА_1 для складення протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 210 КУпАП до протоколу не долучено, у зв'язку з чим адміністративне затримання Позивача та подальші адміністративні процедури без адвоката були незаконними.

Щодо прийнятих протоколу та постанови відносно нього, зазначив, що ані в протоколі ані в оскарженій постанові взагалі не зазначено, які саме вимоги (підпункт, пункт, частина, стаття) Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" та/або "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та/або Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів", порушені Позивачем, які є наслідком адміністративної відповідальності за ст. 210 КУпАП.

Дії Позивача кваліфіковані в оскарженій постанові за ч. 2 ст. 210 КУпАП за ознакою "вчинення в особливий період" і ця ж обставина встановлена у фабулі постанови, проте суть правопорушення, яке викладене у протоколі не зазначено обставини та ознаки правопорушення "вчинення в особливий період", у зв'язку з чим Відповідач вийшов за межі протоколу (обвинувачення) чого не міг робити та не міг редагувати фабулу правопорушення, викладену у протоколі на шкоду особі.

В протоколі та постанові стверджується, що Позивач не з'явився для проходження ВЛК (в протоколі мед. огляду) та уточнення анкетних даних (в протоколі облікових даних).

Проте повістка, яка вручена Позивачу 09.12.2023 взагалі не містить назви виду повістки "для проходження ВЛК" чи "для звірки облікових даних". Посилання в повістці на ч. 10 ст. 1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" та ч. 1 ст. 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", не дає можливості встановити для чого саме викликався Позивач, оскільки ч. 10 ст. 1 та ч. 1 ст. 22 вказаних законів є досить об'ємними і містять низку обов'язків для різних суб'єктів (військовозобов'язаних).

Таким чином, твердження в постанові, що Позивач не з'явився 11.12.23 для проходження саме ВЛК та саме для уточнення анкетних даних в умовах особливого періоду, є безпідставними.

Посилався також на не відповідність змісту постанови вимогам ст. 283 КУпАП

3. Виклад позицій відповідачів.

Представник Відповідача, ІНФОРМАЦІЯ_2 у судове засідання не з'явився, будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, не скористався своїм правом на подачу відзиву

Представник Відповідача, ІНФОРМАЦІЯ_1 , у судове засідання не з'явився, будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, не скористався своїм правом на подачу відзиву. 29.04.2024р. представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 надав суду лист щодо розгляду справи без участі представника ІНФОРМАЦІЯ_1 .

4. Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.

17 січня 2024 року через Електронний суд ОСОБА_1 звернувся до Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 «про визнання протиправними дій та скасування рішення» (а.с. 1-5).

Ухвалою судді Заводського районного суду міста Дніпродзержинська від 18 січня 2024 року адміністративну справу передано за підсудністю до Баглійського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області (а.с.22-23)

29 січня 2024 року позивач через Електронний суд звернувся до суду із клопотанням про залучення співвідповідача (а.с.29)

Ухвалою судді Баглійського районного суду міста Дніпродзержинська від 29 лютого 2024 року адміністративну справу передано за підсудністю до Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області (а.с.31-33).

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29 березня 2024 року адміністративну справу передано до провадження судді Івченко Т.П.(а.с.39)

01 квітня 2024 року Ухвалою судді Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Івченко Т.П. відкрито провадження в адміністративній справі та справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, з викликом (повідомленням) сторін, також залучено у справі відповідача ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 40-41).

10 квітня 2024 року через систему «Електронний суд» позивач ОСОБА_1 подав заяву про розгляд справи без участі (а.с. 49).

29 квітня 2024 року позивач ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» подав заяву, зазначав, що позовну заяву підтримує в повному обсязі, просить розглядати справу без його участі (а.с. 56).

29 квітня 2024 року 29.04.2024р. представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 надав суду лист щодо розгляду справи без участі представника ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 57).

Відповідно до ст. 257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь - яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Положеннями ч. 5ст. 262 КАС України визначено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь якої зі сторін про інше. За клопотання однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Згідно ст.258КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 1ст. 263 КАС України, суд розглядає за правилами спрощеного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо стягнення грошових сум, які ґрунтуються на рішеннях суб'єкта владних повноважень, щодо яких завершився встановлений цим Кодексом строк оскарження та сума яких не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У наданий в ухвалі час від сторін не надійшло заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження .

Відповідно до вимогст. 162 КАС України, відповідачу було встановлено строк в шість днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження на подачу відзиву на позовну заяву.

Відповідачі не скористались своїм правом на подачу відзиву.

Відповідно до ч.1 ст.205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень ст. 268 КАС України, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до ч. 4ст. 229 КАС Україниу разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цьогоКодексурозгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

5. Фактичні обставини, встановлені судом.

Судом встановлено, що 04 січня 2024 року офіцер мобілізаційного відділення старший лейтенант ОСОБА_3 склав стосовно ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення через неявку до ІНФОРМАЦІЯ_3 за повісткою на 11.12.2023 року, за що передбачено відповідальність відповідно до ч.2 ст. 210 КУпАП. На даному протоколі про адміністративне правопорушення від 04 січня 2024 року міститься підпис ОСОБА_1 та наявні пояснення, де ОСОБА_1 зазначив, що не зміг з'явитись 11.12.2023р. у зв'язку з тим, що відвозив батька до лікарні через хворобу. У даному протоколів ОСОБА_1 також повідомлено про розгляд матеріалів, зафіксованих у даному протоколі про адміністративне правопорушення, який відбудеться о 10 годині 00 хвилин 08 січня 2024 року (а.с. 11, 13-14).

Відповідно до Постанови за справою про адміністративне правопорушення від 08.01.2024 року, складеною начальником (керівником) ІНФОРМАЦІЯ_3 підполковника ОСОБА_2 , розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно громадянина ОСОБА_1 постановлено, накласти на гр.. ОСОБА_1 штраф у сумі 850 грн. за скоєння адміністративного правопорушення, яке передбачене ч. 2 ст. 210 КУпАП. Копію постанови отримано особисто ОСОБА_8 08.01.2024 р., про що свідчить його підпис на постанові в графі «підпис особи, яка притягається до адміністративної відповідальності» (а.с. 12, 15).

6. Мотиви, з яких виходить суд при вирішенні спору та застосовані норми права.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує особі право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Україна проголошена демократичною, правовою державою, в якій права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність; утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (ст.1, ч.2 ст.3 Конституції України).

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом (ч. 1ст. 7 КУпАП).

Порядок притягнення до адміністративної відповідальності передбачає дотримання прав особи, яку притягають до такої відповідальності.

Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 10 КУпАП передбачено, що адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про оборону України» від 06 грудня 1991 року № 1932-Х11 зі змінами: особливий період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Відповідно до Указу Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який діє і на теперішній час.

Згідно ч. 2 ст.17 Закону України «Про оборону України» громадяни України чоловічої статі, придатні до проходження військової служби за станом здоров'я і віком, а жіночої статі - також за відповідною фаховою підготовкою, повинні виконувати військовий обов'язок згідно із законодавством.

Частиною 10 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» визначено: громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані:

прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України для оформлення військово-облікових документів (посвідчень призовника, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов'язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів;

проходити медичний огляд та лікування в лікувально-профілактичних закладах згідно з рішеннями комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України;

проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов'язок у запасі;

виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Згідно вимог ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов'язані: з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України -за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період; надавати в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є, Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, Оперативно-рятувальній службі цивільного захисту з наступним відшкодуванням державою їх вартості в порядку, встановленому законом.

Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженим постановою КМУ № 1487 від 30.12.2022 року, визначено механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі - державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров'я незалежно від підпорядкування і форми власності (далі - підприємства, установи та організації).

Згідно п.п. 2 п. 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (Додаток 2 до Постанови КМУ № 1487 від 30.12.2022 року) призовники,військовозобов'язані та резервісти повинні прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов'язаних та резервістів.

Згідно ст. 256 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Згідно ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно зі ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Відповідно до ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ст. 235 КУпАП, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Згідно ст. 279 КУпАП, розгляд справи розпочинається з оголошення складу колегіального органу або представлення посадової особи, яка розглядає дану справу. Головуючий на засіданні колегіального органу або посадова особа, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення. На засіданні заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання.

Верховним Судом у постанові від 30.05.2018 у справі № 337/3389/16-а викладено правову позицію, відповідно до якої: «постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб'єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов'язки для особи, щодо якої він винесений. Таке рішення суб'єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб'єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб'єкта владних повноважень».

Тобто притягненню до адміністративної відповідальності особи обов'язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб'єкта владних повноважень, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством.

Так, відповідно до ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. При цьому постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

З наведених вище вимог щодо постанови по справі про адміністративне правопорушення встановлено, що такі обов'язково повинні містити опис обставин, установлених під час розгляду справи, нормативний акт, що передбачає відповідальність за адміністративне правопорушення.

Постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб'єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов'язки для особи, щодо якої він винесений. Таке рішення суб'єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб'єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб'єкта владних повноважень.

Дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об'єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб'єктом владних повноважень при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об'єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні. Така правова позиція узгоджується з позиціями, що викладені у постановах Верховного Суду від 15.11.2018 у справі № 524/5536/17, від 30.05.2018 у справі № 337/3389/16, від 17.07.2019 у справі № 295/3099/17 та від 05.03.2020 у справі № 607/7987/17.

Постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності є офіційним документом, рішенням суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення, в якому, поміж іншого, має бути чітко зазначено опис обставин, установлених при розгляді справ та посилання на норму закону, який передбачає відповідальність за вказане адміністративне правопорушення. Така позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 21.12.2018 у справі № 263/15738/16-а.

Недотримання відповідачем приписів законодавства України про адміністративні правопорушення тягне недоведеність з боку суб'єкта владних повноважень правомірності оскаржуваної у цій справі постанови та є підставою для її скасування.

Судом встановлено, що 08.01.2024 року постановою по справі про адміністративне правопорушення №б\н, складеною начальником (керівником) ІНФОРМАЦІЯ_3 підполковником ОСОБА_2 , ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2ст.210 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 850 грн. за те, що він 11.12.2023р. не з'явився до ІНФОРМАЦІЯ_3 для проходження ВЛК та уточнення анкетних даних в умовах особливого стану.

Частиною 2 статті 210 КУпАП (в редакції цієї статті на момент вчинення правопорушення) передбачена адміністративна відповідальність за повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті,за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню,а також вчинення такого порушення в особливий період та тягне за собою накладення штрафу від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Диспозиція ч.1ст.210 КУпАП встановлює склад правопорушення, а саме: порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку.

Об'єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері встановленого порядку управління.

Об'єктивна сторона виражається у порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку.

Окрім того, зазначена норма носить бланкетний характер, а тому серед ознак суті такого адміністративного правопорушення обов'язково повинно бути посилання на конкретний нормативно-правовий акт, яким встановлюються відповідні правила та якого не дотрималась особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, порушивши тим самим законодавчі приписи.

Всупереч вказаному, оскаржувана постанова не містить вказівки на жоден спеціальний нормативно-правовий акт про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, норми якого були порушені позивачем.

Отже, при розгляді справи про адміністративне правопорушення відповідачем не з'ясовано всіх обставин, за яких було вчинено правопорушення та які мають значення для правильного вирішення справи.

До того ж, частиною 9 ст.283 КУпАП, передбачено, що постанова по справі про адміністративне правопорушення підписується посадовою особою, яка розглянула справу, а постанова колегіального органу - головуючим на засіданні і секретарем цього органу.

Відповідно до постанови, доданої позивачем до матеріалів справи, справу розглядав і виносив постанову начальник (керівник) ІНФОРМАЦІЯ_3 підполковник ОСОБА_2 , а в резолютивній частині постанови вказано, що її виніс (підписав) начальник ІНФОРМАЦІЯ_3 полковник ОСОБА_5 ., проте ані підпису будь-кого із зазначених осіб, ані печатки дана постанова не містить (а.с.12).

Також, як вбачається з матеріалів справи, батько позивача ОСОБА_4 , з серпня 2023 року хворіє на тяжку онкологічну хворобу і позивач 11 та 12 грудня 2023 року допомагав батьку дістатись до лікарні для проходження відповідних медичних обстежень і перебував поруч з ним, оскільки останній потребує сторонньої допомоги, у зв'язку з чим не з'явився до ІНФОРМАЦІЯ_3 з поважних причин.

Згідно з абз.3 ч.9 ст.29 Закону №2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу», поважними причинами неприбуття чи несвоєчасного прибуття військовозобов'язаного чи резервіста до відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки для призову на збори в пункт і в строк, установлені його керівником, які підтверджені відповідними документами, визнаються перешкоди стихійного характеру, сімейні обставини та інші поважні причини, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до Переліку поважних причин неприбуття чи несвоєчасного прибуття військовозобов'язаного чи резервіста для призову на збори, затвердженого Постановою КМУ №673 від 28 липня 2010 р., поважною причиною неприбуття чи несвоєчасного прибуття військовозобов'язаного чи резервіста для призову на збори в пункт і в строк, установлені керівником відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки визнається, зокрема, хвороба, підтверджена відповідними документами (довідками).

Аналогічні положення щодо поважності причин неприбуття військовозобов'язаного містить ч.3ст.22 Закону № 3543-ХІІ.

Факт хвороби батька позивача та його перебування на лікуванні підтверджується випискою із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №16503, наявного в матеріалах справи (а.с.10).

Вказані обставини встановлені судом на підставі належних та допустимих доказів і не спростовані відповідачем.

Верховний суд у постанові від 08.07.2020 року по справі № 463/1352/16-а зазначив, що в силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 18 липня 2020 року у справі №216/5226/16-а, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Відповідачем належним чином не задокументовано та не доведено належними і допустимими доказами факт порушення позивачем Правил військового обліку. Сама постанова без обґрунтування її доказами не дає підстав для висновку про скоєння адміністративного правопорушення.

Відповідно до ст.62 Конституції України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ст. 242 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Так, у п. 29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.94 р. Справа "Руїз Торіха проти Іспанії" (серія А, N 303А) Суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Повноваження адміністративного суду у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності, визначені ст. 286КАС України.

За ч.3ст.286 КУпАПза наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1)залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін,а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги, що вчинення позивачем адміністративного правопорушення не підтверджується достатніми доказами, відповідачем в ході розгляду справи не доведено правомірність винесення постанови відносно позивача, відтак суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог про скасування постанови та достатність підстав для їх задоволення із закриттям справи про адміністративне правопорушення.

Керуючись ст.ст.245-246,251,268,283 КУпАП, ст.ст.2,9,72-77,241-246,250,286,295 КАС України, -

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 «про визнання протиправними дій та скасування рішення» - задовольнити.

Скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення від 08 січня 2024 року, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_2 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2ст.210 КУпАП.

Справу про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2ст.210 КУпАП- закрити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення був складений у строк передбачений ч. 3 ст. 243 КАС України.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідачі:

ІНФОРМАЦІЯ_6 ЄДРПОУ 07920376, юридична адреса: АДРЕСА_2 ;

ІНФОРМАЦІЯ_4 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 , юридична адреса: АДРЕСА_3 .

Суддя Івченко Т. П.

Джерело: ЄДРСР 120360100

[ANTIRAID]

Суд дуже ретельно вивчив справу та в чергове продемонстрував безпідставне притягнення представниками ТЦК особи до адміністративної відповідальності без значення підстав, неправильно заповненої постанови, відсутності врахування наданих документів й т.д. Суд з посиланням як на практику Верховного суду так і на міжнародну практику зазначив:

Постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності є офіційним документом, рішенням суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення, в якому, поміж іншого, має бути чітко зазначено опис обставин, установлених при розгляді справ та посилання на норму закону, який передбачає відповідальність за вказане адміністративне правопорушення. Така позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 21.12.2018 у справі № 263/15738/16-а.

Недотримання відповідачем приписів законодавства України про адміністративні правопорушення тягне недоведеність з боку суб'єкта владних повноважень правомірності оскаржуваної у цій справі постанови та є підставою для її скасування.

Відповідачем належним чином не задокументовано та не доведено належними і допустимими доказами факт порушення позивачем Правил військового обліку. Сама постанова без обґрунтування її доказами не дає підстав для висновку про скоєння адміністративного правопорушення.

Відповідно до ст.62 Конституції України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.