Постанова 6ААС щодо строку звернення зі скаргою на постанову державного виконавця щодо стягнення виконавчого збору

[ANTIRAID]

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/36807/23 Суддя (судді) першої інстанції: Василенко Г.Ю.

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2024 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Аліменка В.О.,

суддів Бєлової Л.В., Кучми А.Ю.

за участю секретаря Мельник К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, без фіксування технічними засобами, в порядку ч. 4 ст. 229 КАС України, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 29 січня 2024 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції, третя особа: Приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Шарков Олександр Олександрович про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Солом`янського відділу ДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) , третя особа: приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Шарков Олександр Олександрович, в якому, з урахування уточненого позову, просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Солом`янського відділу ДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо виконання в межах виконавчого провадження №69208375 постанови про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні №41718263 від 10.06.2022;

- зобов`язати Солом`янський відділ ДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) винести постанову про закінчення виконавчого провадження №69208375 з примусового виконання постанови про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні №41718263 від 10.06.2022.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 29 січня 2024 року позов залишено без розгляду.

Не погодившись із вказаною ухвалою суду, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 29 січня 2024 року у справі № 320/36807/23 та направити справу для продовження розгляду по суті до суду першої інстанції.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, у судове засідання не з`явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що у матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов`язкова, колегія суддів на місці ухвалила проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 15.05.2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання протиправною бездіяльність Солом`янського відділу ДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо виконання в межах виконавчого провадження №69208375 постанови про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні №41718263 від 10.06.2022 та зобов`язання Солом`янський відділ ДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) винести постанову про закінчення виконавчого провадження №69208375 з примусового виконання постанови про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні №41718263 від 10.06.2022.

10 листопада 2023 року ухвалою Київського окружного адміністративного суду позовну заяву ОСОБА_1 до Солом`янського відділу ДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), третя особа: приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Шарков Олександр Олександрович про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії було залишено без руху.

09 січня 2024 року ухвалою Київського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі та зазначено, що справа буде розглядатись за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 29 січня 2024 року позов ОСОБА_1 до Солом`янського відділу ДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), третя особа: приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Шарков Олександр Олександрович про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії - залишено без розгляду.

Приймаючи рішення про залишення позову без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що позивач пропустив строк звернення до суду з цим позовом не навівши при цьому жодних поважних та об`єктивних причин пропуску вказаного строку.

Колегія суддів надаючи оцінку спірним правовідносинам зазначає наступне.

Частиною 2 ст. 55 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні створено систему адміністративних судів.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Частиною 1 ст. 118 КАС України передбачено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно із ч. 3 ст. 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною 2 ст. 287 КАС України встановлено інший (спеціальний) строк на звернення до суду з даним позовом, а саме - десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

Таким чином, строк в 10 днів визнано законодавцем достатнім для того, щоб особа, яка вважає, що її права, свободи чи інтереси порушено, визначилась, чи буде вона звертатися до суду із позовом щодо захисту своїх прав, свобод чи інтересів у спорі з органом державної виконавчої служби або приватним виконавцем.

Крім цього, початок строку визначено альтернативно - це день, коли особа або дізналася, або повинна була дізнатися про порушення свого права.

Тому, при визначенні початку цього строку суд з`ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльність), а не коли вона з`ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.

Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, відповідно до частини третьої якої якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до вимог частини 1 статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII) рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Частиною 1 статті 287 КАС України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Пунктом 1 частини 2 статті 287 КАС України передбачено, що позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Таким чином, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду визначений строк від дати порушення його прав, свобод чи інтересів.

Як вбачається з матеріалів справи, у позовній заяві було зазначено, що 10.06.2022 року головним державним виконавцем Солом`янського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Марків Яною Євгеніївного було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №69208375 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 1 066 009, 96 гривень.

В подальшому із Єдиного реєстру боржників ОСОБА_1 стало відомо, що на примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Шаркова Олександра Олександровича перебуває виконавче провадження №71282421.

Отримати копію постанови про відкриття виконавчого провадження та ознайомитись із змістом виконавчого провадження позивач зміг 09.05.2023 року.

Під час ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження стало відомо, що виконавчий лист №2-2839/12 виданий 25.04.2013 року Солом' янським районним судом міста-Києва, щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дочірній банк Сбербанку Росії» боргу у розмірі 12 322 350, 30 грн. було повторно пред`явлено до виконання.

13.03.2023 приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Шарковим Олександром Олександровичем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №71282421 за виконавчим листом №2-2839/12 виданим 25.04.2013 року Солом`янським районним судом міста Києва, щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь боргу у розмірі 12 322 350, 60 грн.

13.03.2023 приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Шарковим Олександром Олександровичем було винесено постанову про стягнення з боржника основної винагороди у розмірі 1 232 235, 03 гривень.

У розумінні статті 287 КАС України 10.06.2022 року права ОСОБА_1 жодним чином не порушувались з моменту коли була винесена оскаржувана постанова та/або з дат, коли відбувалось стягнення сум виконавчого збору, станом на вказані дати у останнього існувало боргове зобов`язання, що підтверджувалось рішеннями суду першої та апеляційної інстанції по справі №640/9345/22 та перебувало на виконанні, а тому були відсутні фактичні підстави для звернення до адміністративного суду за захистом порушеного права у зв`язку з відсутністю факту/дня/обставини, як такої, що можна трактувати як порушення прав останнього.

Водночас, після відкриття приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Шарковим О.О. виконавчого провадження та постановлення постанови про стягнення виконавчого збору, фактично відбувається подвійне стягнення, що полягає у стягнені з боржника виконавчого збору й основної винагороди за виконання одного судового рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, 15 травня 2023 року позивачем було подано до Київського окружного адміністративного суду позовну заяву до Солом`янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (Код ЄДРПОУ: 35008087), третя особа: Приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Шарков Олександр Олександрович, в якій позивач просив суд визнати протиправною бездіяльність Солом`янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства Юстиції щодо виконання в межах виконавчого провадження №69208375 постанови про стягнення виконавчого збору у виконавчому проваджені №41718263 від 10.06.2022 року та зобов`язати Солом`янський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства Юстиції винести постанову про закінчення виконавчого провадження №69208375 з примусового виконання постанови про стягнення виконавчого збору у ВП №41718263 від 10.06.2022 року.

Колегія суддів звертає увагу, що моментом початку порушення прав позивача став початок покладення на останнього подвійного стягнення після відкриття приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Шарковим О.О. виконавчого провадження та винесення постанови про стягнення виконавчого збору.

Також, слід зазначити, беззаперечним є той факт, що позивач був обізнаний про виконання в межах виконавчого провадження №69208375 постанови про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні №41718263 від 10.06.2022 за результатом чого останній звернувся до суду та йому було відмовлено у задоволені його вимог.

Водночас, про порушення свого права, а саме - притягнення ОСОБА_1 до подвійної відповідальності, що полягає у стягненні з останнього одночасно суми виконавчого збору та основної винагороди ОСОБА_1 дізнався лише 09.05.2023 року, що підтверджується розпискою представника на постанові про відкриття виконавчого провадження №71282421 від 13.03.2023 року та відповідно з цього моменту довідався про своє порушене право, що передувало зверненню до суду із вказаною позовною заявою, тобто, у десятиденний строк, який обчислюється коли позивач дізнався про порушення своїх прав (09.05.2023 року), а позовна заява подана 15.05.2023 року, тобто у встановлений 10 денний строк.

Реалізувати своє право на захист в суді ОСОБА_1 не міг раніше, адже фактично його майнові права були порушені з моменту коли він дізнався/ознайомився, що приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Шарковим О.О. 13.03.2023 року було винесено постанову про стягнення з боржника основної винагороди у розмірі 1 232 235, 03 гривень, а не з моменту, коли апелянт довідався про постанову державного виконавця від 10.06.2022 року.

Колегія суддів звертає увагу на висновки Верховного Суду викладені у постанові від 21 липня 2022 року у справі № 320/6215/19, у якій зокрема зазначено, що у разі коли державний виконавець повернув виконавчий лист за заявою стягувача і розпочав стягнення виконавчого збору, а після цього стягувач пред`явив цей лист до виконання приватному виконавцю, який у свою чергу відкрив виконавче провадження й виніс постанову про стягнення основної винагороди у розмірі 10 відсотків від фактично стягнутих сум, то надалі виконавчий збір не стягується.

У разі стягнення частини виконавчого збору на момент відкриття приватним виконавцем провадження з виконання того ж самого виконавчого документа стягнута частина виконавчого збору не повертається.

Застосування аналогії закону дозволяє Суду також зробити висновок, що у такому випадку належний та ефективний спосіб захисту, здатний відновити й захистити права боржника, полягає у закінченні виконавчого провадження зі стягнення виконавчого збору.

Правовою основою для закінчення виконавчого провадження зі стягнення виконавчого збору у подібному випадку слід розглядати як загальні підстави, перелік яких наведений у частині першій статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», так і частину восьму статті 27 цього Закону, яка у таких обставинах має характер спеціальної підстави для закінчення виконавчого провадження.

Зважаючи на вжиті у частині восьмій статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» часові маркери для її застосування: , , то застосування аналогії закону до правовідносин дозволяє виснувати, що право на захист виникає з дня відкриття приватним виконавцем виконавчого провадження з виконання того самого документа, який раніше був на виконанні у державного виконавця.

Водночас строк на оскарження у такому випадку пов`язується не з винесенням постанови про стягнення виконавчого збору, а з діями державного виконавця щодо стягнення виконавчого збору, вчиненими після відкриття приватним виконавцем виконавчого провадження з виконання того ж самого виконавчого листа.

Враховуючи положення частини восьмої статті 27, частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», до способів судового захисту у подібних ситуаціях можна віднести, серед іншого, визнання дій, бездіяльності протиправними; зобов`язання закінчити виконавче провадження зі стягнення виконавчого збору. Способи такого роду не суперечать закону, є адекватними обставинам і здатні забезпечити ефективний захист права боржника на припинення стягнення з нього виконавчого збору.

Таким чином, враховуючи, що позивачем лише 09.05.2023 року отримано постанову про відкриття виконавчого провадження №71282421 від 13.03.2023 року та відповідно з цього моменту позивач дізнався про своє порушене право, а позовну заяву подано 15.05.2023 року, тобто у встановлений 10 денний строк, колегія суддів приходить до висновку, що позивач не пропустив строку звернення до суду.

Отже, з огляду на викладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та повністю підтверджуються встановленими у справі обставинами.

Висновки суду першої інстанції щодо наявності підстав для залишення позову без розгляду, у зв`язку з пропуском строку звернення до суду, не відповідають встановленим у справі обставинам, у зв`язку з чим апеляційну скаргу необхідно задовольнити, ухвалу суду першої інстанції скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції не з`ясовано наведені обставини та залишаючи позов без розгляду, допущено порушення норм процесуального права, що призвело до постановлення незаконної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Відповідно до вимог ст. 320 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції невірно надана правова оцінка обставинам справи, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду - скасуванню, з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 229, 242, 243, 312, 320, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 -задовольнити.

Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 29 січня 2024 року - скасувати.

Справу направити до Київського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач В.О. Аліменко

Судді Л.В. Бєлова

А.Ю. Кучма

Повний текст постанови складено « 06» серпня 2024 року.

Джерело: ЄДРСР 120871595

[ANTIRAID]

Це наша справа. Намагання кредиторів звертатись до державних та приватних виконавців призводить до подвійного стягнення виконавчого збору, що саме і оскаржується. Тому суд першої інстанції невірно визначив строк з якого треба рахувати, що особа дізналась про порушення свого права.

Суд зазначив:

Враховуючи положення частини восьмої статті 27, частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», до способів судового захисту у подібних ситуаціях можна віднести, серед іншого, визнання дій, бездіяльності протиправними; зобов`язання закінчити виконавче провадження зі стягнення виконавчого збору. Способи такого роду не суперечать закону, є адекватними обставинам і здатні забезпечити ефективний захист права боржника на припинення стягнення з нього виконавчого збору.

Таким чином, враховуючи, що позивачем лише 09.05.2023 року отримано постанову про відкриття виконавчого провадження №71282421 від 13.03.2023 року та відповідно з цього моменту позивач дізнався про своє порушене право, а позовну заяву подано 15.05.2023 року, тобто у встановлений 10 денний строк, колегія суддів приходить до висновку, що позивач не пропустив строку звернення до суду.

Отже, з огляду на викладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та повністю підтверджуються встановленими у справі обставинами.