Рішення ВОАС про обов'язок ТЦК розглянути заяву про відстрочку на підставі абз. 10 ч. 1 ст. 23 ЗУ ПМПМ за правилами на час її подання, вже після отримання мобілізаційного розпорядження

ANTIRAID · 2024-09-17T12:47:29Z

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2024 року

Луцьк

Справа № 140/4960/24

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Денисюка Р.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач ) звернувся з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі- ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідач) про визнання протиправною бездіяльність першого відділу ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо розгляду заяви ОСОБА_1 від 26.03.2024, вх. № 763 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абзацу 10 частини 1 статті 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію; зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 надати ОСОБА_1 відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації; на підставі абзацу 10 частини 1 статті 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач має право на відстрочку від призову на військову службу відповідно до абз. 10 ч.1 ст.23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

26.03.2024 позивач звернувся з письмовою заявою до відповідача про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації із підстав, визначених даною нормою закону та додав до неї відповідні, належним чином завірені, копії документів, які підтверджують його право на відстрочку.

Листом від 25.04.2024 за вих. № 943 Перший відділ ОСОБА_2 повідомив заявника, що позивач 06.03.2024 пройшов ВЛК за результатами якої визнаний обмежено придатним. Будь-якої заяви на отримання відстрочки та документів які дають право на відстрочку ним не подавалось. Вказано, що позивачу була вручена повістка на відправку до війська 09.03.2024, в якій він особисто розписався, чим фактично дав згоду на призов до війська по мобілізації. 11.03.2024 у зв`язку з неприбуттям без поважних причин по повістці 09.03.2024 було направлено повідомлення до правоохоронних органів про вчинення ним кримінального правопорушень за ст.336 КК України.

Позивач з посиланням на норми чинного законодавства, які регламентують право осіб на відстрочку від мобілізації та розгляду відповідних звернень про її надання вказує, що відповідач був зобов`язаний розглянути його заяву та прийняти відповідне рішення по суті. З цих підстав просить позов задовольнити.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 20.05.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Відповідач копію ухвали про відкриття провадження в адміністративній справі від 20.05.2024 разом з позовною заявою та доданими до неї матеріалами отримав, проте відзив на позов не подав.

Відповідно до частини шостої статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 26.03.2024 подав до відповідача заяву про надання йому відстрочки від мобілізації із підстав, визначених абз.10 ч.1 ст.23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а саме доглядом за батьками, які за висновком МСЕК чи ЛКК закладу охорони здоров`я потребують постійного догляду (а.с.27).

ІНФОРМАЦІЯ_2 листом від 25.04.2024 вих.№ 943 на заяву позивача повідомив, що ОСОБА_1 06.03.2024 пройдено ВЛК, за результатами якого він визнаний обмежено придатним. Вказано, що позивачем не подано заяви про відстрочку відповідно до ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Крім того вказано, що 06.03.2024 військовозобов`язаному вручено повістку на відправку до війська на 09.03.2024, розписавшись в ній позивач тим самим дав згоду на те, щоб його призвали до війська. Також наголошено, що у зв`язку з неприбуттям його 09.03.2024 без поважних причин до ІНФОРМАЦІЯ_4 , 11.03.2024 до правоохоронних органів направлено повідомлення про вчинення ним злочину, передбаченого ст.336 КК України (а.с. 29).

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд застосовує такі правові положення.

Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 Про загальну мобілізацію постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регламентовано Законом України Про військову службу і військовий обов`язок від 25.03.1992 № 2232-XII (далі Закон № 2232-XII, тут і надалі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно з частинами першою, третьої статті 1 цього Закону захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Правовою основою військового обов`язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закон України Про оборону України, Про Збройні Сили України, Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію, інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов`язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (частина перша статті 3 Закону №2232-XII).

Частиною одинадцятою статті 38 Закону №2232-ХІІ призовники, військовозобов`язані, резервісти в разі зміни їх сімейного стану, стану здоров`я, адреси місця проживання (перебування), освіти, місця роботи, посади зобов`язані особисто в семиденний строк повідомити про такі зміни відповідні органи, де вони перебувають на військовому обліку, у тому числі у випадках, визначених Кабінетом Міністрів України, через центри надання адміністративних послуг та інформаційно-телекомунікаційні системи.

За приписами частини першої статті 39 Закону №2232-XII призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію. На військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов`язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації. Призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації здійснюється для доукомплектування військових посад, передбачених штатами воєнного часу, у терміни, визначені мобілізаційними планами Збройних Сил України та інших військових формувань.

Преамбулою Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію від 21.10.1993 № 3543-XII (в редакції Закону на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 3543-XII) визначено, що цей Закон встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.

Абзацом 2 частини 1 статті 22 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію передбачено, що громадяни зобов`язані: з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.

Відповідно до частини п`ятої статті 22 Закону N3543-XII призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів Служби зовнішньої розвідки України - відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Статтею 23 даного Закону визначено перелік військовослужбовців, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації та яким може бути надана відстрочка від військової служби.

Зокрема такою підставою, що надає право на відстрочку під час мобілізації тим військовозобов`язаним (в редакції Закону на момент виникнення спірних правовідносин), які зайняті постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), які за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я потребують постійного догляду (абз. 10 ч.1 ст.23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію).

Частиною 2 статті 23 даного Закону визначено, що особи з інвалідністю, а також особи, зазначені в абзацах четвертому - дванадцятому частини першої цієї статті, у зазначений період можуть бути призвані на військову службу за їхньою згодою і тільки за місцем проживання.

Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487.

Відповідно до пункту 2 Порядку №1487 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов`язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Згідно з підпункту 8 пункту 1 Правил військового обліку (додаток 2 до Порядку №1487) призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних, Зазначених у статті 7 Закону України Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених у статті 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Пунктом 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації є територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

За змістом положень пункту 9 Положення №154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, зокрема, ведуть військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також облік громадян України, які уклали контракт добровольця територіальної оборони, ветеранів війни та військової служби, та інших осіб, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, оформлюють та видають військово-облікові документи призовникам, військовозобов`язаним та резервістам, розглядають звернення військовослужбовців, працівників та членів їх сімей, а також громадян з питань, що належать до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а також ведуть прийом громадян, які звертаються із зазначених питань, видають необхідні довідки та інші документи.

Згідно з пунктом 11 Положення №154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення оформляють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що до повноважень територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки належить оформлення військовозобов`язаним відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час. З метою реалізації права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації особа повинна надати військово-обліковий документ та інші документи, за результатами розгляду яких військовими органами комплектування та соціальної підтримки за місцем військового обліку приймається рішення про наявність або відсутність в особи права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації. Щодо наявності відповідного права вчиняється відповідна відмітка у військовому квитку або запис у посвідченні. Рішення (видача довідок, внесення відміток та записів у військово-облікові документи) органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, приймаються до громадян України (призовників, військовозобов`язаних), які перебувають на військовому обліку у відповідних територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки та підпорядкованих відділах.

Предметом спору в даній справі є належний розгляд заяви позивача від 26.03.2024, поданої до відповідача про надання йому відстрочки від призову на військову службу на підставі абзацу 10 частини першої статті 23 Закону №3543-ХІІ.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 подав до ІНФОРМАЦІЯ_5 відповідну заяву (клопотанням) про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації. До заяви позивачем додано перелік документів для підтвердження обставин, зазначених у заяві (належно засвідчені копії).

Відповідач, у відповідь на вказану заяву листом від 25.01.2024 повідомив, що позивачем 06.03.2024 вже пройдено ВЛК, за результатами якої він визнаний обмежено придатним, заяви на отримання відстрочки ним не подано. В цей же день йому вручено повістку про відправлення до війська на 09.03.2024, розписавшись в якій він дав згоду на те, щоб його призвали на військову службу.

Проаналізувавши зміст відповіді відповідача, норми чинного законодавства, суд зазначає, що положення частини одинадцятої статті 38 Закону №2232-ХІІ, визначають обов`язок, зокрема, військовозобов`язаних особисто повідомити у разі змін сімейного стану, стану здоров`я, адреси місця проживання або перебування, освіти, місця роботи, посади органи, де вони перебувають на військовому обліку.

Аналогічні норми містяться і у Порядку №1487, у тому числі в Правилах військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (додаток 2 до Порядку), норми якого також вище наведені.

Із наявних у справі матеріалів вбачається, що на час подання позову та на момент розгляду справи по суті, позивач є військовозобов`язаним, оскільки виходячи із змісту вищевказаних нормативних актів, він не є призваним на військову службу.

При цьому, норми вищевказаних нормативних актів не регламентують строк подання такої заяви, а лише вказують за наявності обставин.

Виходячи із змісту нормативних актів суд констатує, що в межах здійснення мобілізаційних заходів та до їх закінчення, позивач за наявності виникнення обставин, що дають право на відстрочку має право подати відповідну заяву до територіального центру комплектування про надання йому відстрочки, що і ним було зроблено 26.03.2024.

При цьому, неподання такої заяви ним до проходження ним ВЛК та вручення йому повістки про направлення до війська 06.03.2024 до закінчення призову, та не набуття ним статусу військовослужбовця, не позбавляють особу в межах мобілізаційної процедури на подання в подальшому такої заяви, за умови виникнення обставин, які надають йому таке право.

Суд зазначає, що підпис особи в отриманні повістки свідчить про її отримання та ніяким чином не констатує згоду особи на те, що він дає згоду на призов її на військову службу.

Відтак підсумовуючи наведене, суд приходить до висновку, що отримавши таку заяву з додатками, відповідач, до компетенції якого належить вирішення питання щодо надання відстрочки, після її отримання, повинен був за наслідком її розгляду по суті прийняти відповідне рішення щодо надання відстрочки або відмови у наданні відстрочки.

Позивач просить визнати протиправною бездіяльність відповідача розгляду його заяви від 26.03.2024, вх. № 763 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абзацу 10 частини 1 статті 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію; зобов`язати перший відділ ІНФОРМАЦІЯ_6 надати ОСОБА_1 таку відстрочку.

З даного приводу суд зазначає наступне.

У спірному випадку заява позивача від 26.03.2024 відповідачем щодо наявності у ОСОБА_1 підстав для надання йому відстрочки з підстав, визначених абз.10 ч.1 ст.23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію та перевірки законності надання відстрочки по суті не розглядалася, а лише надано відповідь з констатацією проходження ним мобілізаційної процедури та неприбуття ним до ІНФОРМАЦІЯ_5 по повістці для відправлення до війська.

Вказаний лист відповідача від 25.04.2024 №943 носить інформативний характер та не свідчить про прийняття рішення по суті порушеного у заяві питання. Вказана відповідь також не тягне за собою жодних юридичних наслідків, відповідно, не порушує прав, свобод та інтересів особи, а відтак, не є актом індивідуальної дії, що підлягає оскарженню.

Фактично розглядаючи заяву від 26.03.2024 відповідач будь-якого рішення щодо наявності підстав для надання відстрочки відповідно до абзацу 10 частини 1 статті 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію не прийняв та оцінку долученим до неї документів не надавав.

Наявні у справі докази свідчать про те, що, що ІНФОРМАЦІЯ_2 ухилився від розгляду наданих документів, зокрема, перевірки наявності підстав для надання ОСОБА_1 відстрочки та прийняття відповідного рішення.

У даних правовідносинах суб`єкт владних повноважень не може утриматись від прийняття рішення, що входить до його виключної компетенції.

Відсутність належним чином оформленого рішення про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації або мотивованої відмови в наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, свідчить про протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

При цьому, протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень треба розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу чи його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону (або ж іншого нормативно-правового регулювання) віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

За таких обставин, коли заява ОСОБА_1 про наданнявідстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідачем по суті не розглядалася, позаяк відсутнє належним чином оформлене рішення про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації або мотивована відмова в наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, то відповідач допустив протиправну бездіяльність, яка полягає в не прийнятті рішення.

Суд вважає, що за обставин цієї справи має місце бездіяльність відповідача щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 від 26.03.2024 про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації з прийняттям відповідного рішення за всіма підставами, про які йдеться у заяві.

Вирішення цього питання належить до компетенції ІНФОРМАЦІЯ_5 , відтак суд такі повноваження не може перебирати та здійснює лише функцію судового контролю за правомірністю прийнятих рішень (вчинених дій чи бездіяльності) суб`єкта владних повноважень. Суд не повинен перебирати на себе функції, які належать до виключної компетенції суб`єкта владних повноважень, та надавати оцінку доводам, які не відображенні у відповідному рішенні.

Тому вимоги про зобов`язання прийняти рішення про надання відстрочки позивачу на підставі абз 10. ч.1 ст.23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію у цьому разі є передчасними.

Оскільки відповідач належним чином не розглянув заяву позивача від 26.03.2024, про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та не прийняв будь-яке рішення, яке б породжувало для позивача юридичні наслідки, то для захисту порушеного права позивача, враховуючи вимоги ст.245 КАС України, необхідно зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 розглянути заяву ОСОБА_1 від 26.03.2024 з прийняттям відповідного рішення.

Стосовно оцінки інших аргументів (доводів), наданих стороною, то суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів позивача, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Слід зазначити, що зміна порядку оформлення та надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, ніяким чином не впливає на розгляд поданої заяви позивачем, оскільки вона була подана задовго до внесення відповідних змін, а тому реалізація права особи має здійснюватися за нормами, чинними на момент вираження волевиявлення такої особи у формі конкретних дій (звернення до суб`єкта владних повноважень тощо). Розпочатий процес реалізації права, за загальним правилом, повинен бути завершений за чинним на момент початку такого процесу законом.

Відтак, заява позивача про надання відстрочки підлягає розгляду з огляду на ті норми закону, що діяли на момент подання такої заяви.

Відповідно до частин першої, третьої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Отже, за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_5 бездіяльність якого по розгляду звернення позивача визнано протиправною, що стало підставою для звернення до суду із цим позовом, необхідно стягнути на користь позивача судовий збір в розмірі 484,48 грн, сплачений згідно з квитанціями №7373-4151-6261-9713 від 07.05.2024 в сумі 858,88 грн. ( а.с. 5) та №8122-2940-0428-6593 від 13.05.2024 в сумі 110,08 грн.( ас.42).

Керуючись статтями 244-246, 255, 262, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 від 26.03.2024 про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 розглянути заяву ОСОБА_1 від 26.03.2024 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та прийняти відповідне рішення з даного питання.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 судовий збір у сумі 484,48 грн (чотириста вісімдесят чотири гривні 48 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ).

Суддя Р.С. Денисюк

Джерело: ЄДРСР 121223477

ANTIRAID · 2024-09-17T12:48:56Z

Цей суд також продемонстрував застосування прямих норм Закону без вигадувань та перекручувань. Суд зазначив: