Борюсь на стороне поручителя с ОТП Банком. Утопаю в вопросах

[у.zaporozhskiy]

Скажите ,в чем разница в таких двух вариантах:1) 2026 год + 3 года исковой давности,2)З метою повернення боргу за безнадійними кредитами,після їх списання по заверешенню одного року несплати кредиту, ПІщо обліковані за балансом, банки зобов'язані працювати з клієнтами протягом трьох років. Після списання безнадійних кредитів банк зобов'язаний продовжувати роботу з клієнтами з метою повернення боргу (не пізніше, ніж до закінчення строку позовної давності) протягом трьох років.

У випадку, якщо банку все ж не вдалося погасити борги за безнадійними кредитами, вони вважаються повністю безнадійними і не піддягають системному бухгалтерському обліку, тобто списуються з позабалансових рахунків.

. Визнання нарахованих, але несплачених у строк відсотків як безнадійних і прийняття рішення про їх списання з балансу є привілею правління комерційного банку в межах чинного законодавства.

Списані прострочені відсотки обліковуються на позабалансовому рахунку протягом строків позовної давності. Нормативними документами НБУ не допускається нарахування відсотків на суму прострочених відсоткових платежів.

я слышал это от банковского СБшинка.

откуда это?

выходит, тот случай, когда поданно на взыскание

например взыскали, есть остаток, вот его по всей видимости относят к безнадежным кредитам, и с этого момента 3 года ведут работу с заещикам, если что-то появляется подают в суд и снова взыскивают!!!

если нет, то все конец, заещик может жить спокойно..

[VENERA]

Уважаемые форумчане! К вам есть два вопроса по ОТП Банку. Я готовлю документы для подачи иска по ФИДР. Сейчас у них на сайте вывешена информация, что депозиты предоставляются на сроки "366-730 дней под 6,5%. А до этого на в других темах встречала инфу, что ОТП не предоставляет такие депозиты, а лишь до 365 дней и от 367 дней. Это они изменили инфу на сайте, чтобы увильнуть? У кого-то остались доказательства предыдущего положения дел?

Затем я решила проверить свой текущий ФИДР. В запросе выбрала валюту кредита и месяц, в котором оформлен кредит. Странно, что они не запрашивают год оформления. Неужели это неважно? (Просто та ставка ФИДР, что мне начислено, и ставка, которая сейчас на сайте - разница на 1 % меньше). А как же узнать ФИДР за все предыдущие месяцы? Вот взыскали с меня за 3 года неоплат по ставке ФИДР 7,5%, а вдруг она в 2008 году снизилась? А на сайте - не узнать. Кто знает?

[у.zaporozhskiy]

Уважаемые форумчане! К вам есть два вопроса по ОТП Банку. Я готовлю документы для подачи иска по ФИДР. Сейчас у них на сайте вывешена информация, что депозиты предоставляются на сроки "366-730 дней под 6,5%. А до этого на в других темах встречала инфу, что ОТП не предоставляет такие депозиты, а лишь до 365 дней и от 367 дней. Это они изменили инфу на сайте, чтобы увильнуть? У кого-то остались доказательства предыдущего положения дел?

Затем я решила проверить свой текущий ФИДР. В запросе выбрала валюту кредита и месяц, в котором оформлен кредит. Странно, что они не запрашивают год оформления. Неужели это неважно? (Просто та ставка ФИДР, что мне начислено, и ставка, которая сейчас на сайте - разница на 1 % меньше). А как же узнать ФИДР за все предыдущие месяцы? Вот взыскали с меня за 3 года неоплат по ставке ФИДР 7,5%, а вдруг она в 2008 году снизилась? А на сайте - не узнать. Кто знает?

вот то что вы написали, можете вставить в иск!!!

тогда вы еще раз подтвердите несправедливость данного условия и обман заемщика, как потребителя.

[VENERA]

вот то что вы написали, можете вставить в иск!!!

тогда вы еще раз подтвердите несправедливость данного условия и обман заемщика, как потребителя.

да, но пока что это все слова-слова да предположения. а вот доказательства!??

[vassylek]

Я ещё раз повторюсь. Мне кажется, что к сказанному добавить ещё немножко и хватит. Только там приссылке на учётную ставку НБУ, надо ещё сделать поравку, она сейчас кажется уже меньше.

Згідно з п.3.3. Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління НБУ №168 від 10.05.2007 року, банки зобов’язані в кредитному договорі зазначати сукупну вартість кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх сукупних послуг та інших фінансових зобов’язань споживача, які пов’язані з отриманням, обслуговуванням та погашенням кредиту, а також зазначити її в процентному значенні та в грошовому виразі у валюті платежу за кредитним договором.

Варто підкреслити, що під час укладення кредитного договору, Позивач та Відповідач підписали і сам договір і додаток до договору, з розрахунком сукупної вартості кредиту та реальної процентної ставки.

Вважаю протиправним, що банк із посиланням на окремі положення договору змінив процентну ставку щодо збільшення в односторонньому порядку, що означає, що під час підписання договору мені було надано неповну інформацію про сукупну вартість кредиту та мої обов’язки. Враховуючи положення ст.229 ЦК України правочин укладений під впливом помилки щодо істотних умов договору, зокрема прав та обов’язків сторін може бути визнано недійсним як у цілому так і в частині окремих положень, в нашому випадку - плаваюча ставка FIDR .

Згідно з абз.2 п.3.5 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, банки не мають права змінювати процентну ставку за кредитом у зв’язку з волевиявленням однієї із сторін. Згідно п.3 ст.1056-1 ЦК України - умова договору щодо права банку, іншої фінансової установи змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною.

Відповідно до п.2.2. постанови правління НБУ від 11 жовтня 2008 року №319 « Про додаткові заходи щодо діяльності банків» банки повинні враховувати, що ненадання позичальником інформації про сукупну вартість кредиту, що не відповідає змінам облікової ставки НБУ, кваліфікується як порушення вимог ст. 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність». Таким чином, відповідач при укладенні договору допустив порушення положень, закріплених нормами банківського законодавства.

Також при укладенні договору відповідачем було порушено низку норм передбачених законодавством про захист прав споживачів.

Так у Договорі відсутні положення(методика), що детально регулює порядок обчислення процентів, на підставі викладених у договорі положень не можна зрозуміти, чим керувався відповідач підвищивши ставку на __%, які розрахунки проводив, щоб прийти саме до такого результату.

На сайті відповідача розміщена загальна інформація, в якій сказано, « що плаваюча процентна ставка складається із перемінної частини (FIDR – Floating Interest Deposit Rate) та фіксованого відсотка. FIDR – це процентна ставка по строкових депозитах фізичних осіб у валюті тотожній Валюті Кредиту, що розміщені в Банку на строк в 366 днів, з виплатою процентів після закінчення строку дії депозитного договору. В залежності від зміни вартості кредитних ресурсів на фінансовому ринку України ставка FIDR може змінюватись (збільшуватись чи зменшуватись) в порядку передбаченому Сторонами у Кредитному договорі.

Згідно умов Кредитного договору плаваюча процентна ставка фіксується відповідно до умов Кредитного договору в перший банківський день місяця, наступного за місяцем закінчення вищезазначеного 11/12 (одинадцяти/дванадцяти) місячного періоду дії попереднього розміру плаваючої процентної ставки. З зазначених дат, проценти нараховуються виходячи із ставок FIDR (фактично діюча на дату корегування) + фіксований відсоток з розрахунку 360/365 календарних днів у році.»

Проаналізувавши дану інформацію можна прийти до висновку, що плаваюча ставка FIDR, не відповідає ні одній із відомих формул банківського розрахунку, так як така ставка існує тільки в деяких банках і не є загальноприйнятною. В словниках фінансово – банківських термінів під редакцією Гленна Дж. Манна (Glenn G. Munn) (США), Я.М.Міркіна (Росія) та інших, подібного терміна не існує, що говорить про внутрішньобанківський термін, який неможливо розрахувати і навіть, в назві якого закладено протиріччя.

Адже в перекладі з англійської FIDR – Floating Interest Deposit Rate, що дослівно значить плаваючий процент депозитної ставки. Виникає резонне запитання, а як може бути плаваючою ставка по любих видах депозитів, якщо згідно ст.1061 ЦК України – «умова договору щодо права банку змінювати розмір процентів

на строковий вклад в односторонньому порядку є нікчемною». І про які депозитні угоди йде річ, адже є десятки різних видів депозитів - прибуткові депозитні вклади, ощадні депозитні вклади, накопичувальні депозитні вклади, універсальні депозитні вклади, вклади в золоті, також є депозити банківські, базові, гарячі, державні, закладні, звичайні, спеціальні, трастові і т.д.

Також приведу офіціальні тлумачення схожих термінів:

ПЛАВАЮЧА ПРОЦЕНТНА СТАВКА/floating INTEREST RATE - процентна ставка, розмір якої періодично передивляється через погоджених між дебітором і кредитором проміжки часу. Час, протягом якого ставу змінюється, називається процентним періодом. П.п.с. застосовується в умовах високих темпів інфляції, швидкого зростання і різких коливань рівня позикового відсотка, а також на міжнародному облігаційному ринку.

floating-rate interest (плаваюча ставка відсотка): Ставка відсотка (interest rate) по певних облігаціях, депозитним сертифікатам і тому подібне, яка відповідним чином змінюється у міру зміни ринкової ставки, зазвичай орієнтуючись на базову ставку (*base rate).

ПЛАВАЮЧА ПРОЦЕНТНА СТАВКА (floating interest rate) — процентна ставка по середньострокових і довгострокових кредитах і облігаційних позиках, розмір якої не фіксується на весь термін кредитування, а передивляється через погоджених між кредитором і позичальником проміжки часу залежно від зміни ситуації на ринку. Час, протягом якого ставу залишається на незмінному рівні, називається процентним періодом.

Таким чином, у зв’язку з вищевикладеним вважаю положення договору, щодо обчислення процентних ставок дискримінаційними і такими, що суперечать п.4 ч.5 ст.11 Закону України « Про захист прав споживачів». Також вважаю, що було порушені мої права споживача на отримання достатньої інформації щодо наданої мені послуги, так відповідно до п.4 ч.1 ст.4 Закону України «Про захист прав споживачів» кожен споживач має право на необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про товари та послуги, що йому надаються, крім того договір фактично закріплює істотний дисбаланс сторін.

Відповідно до сч.3 ст.19 Закону України про захист прав споживачів забороняється як таке, що вводить в оману споживачів пропонування для реалізації продукції за визначеною ціною, якщо існують підстави вважати, що продавець або виконавець не зможе надати таку продукцію за такою ціною або у таких обсягах, що можна передбачити з огляду на пропоновану ціну та характеристику продукції. Відповідач при укладенні договору визначив процентну ставку, що і складає ціну кредиту. Проте тепер відповідач змінює процентну ставку, що істотно впливає на вартість кредитних ресурсів, хоча на момент укладення кредитного договору, позивач мав всі підстави вважати, що ціна кредитних ресурсів не буде змінюватись тільки волевиявленням відповідача.

Пояснити збільшення процентної ставки не можна і збільшенням облікової ставки НБУ, тому що постановою НБУ від 30.04.2008 р. облікова ставка встановлена в 12%, а за постановою НБУ №343 від 12.06.2009 року облікова ставка НБУ з 15.06.2009 року знижена до 11%, за постановою НБУ №348 від 10.08.2009 року, облікова ставка понижена з 12.08.2009 року до 10.25%, що, виходячи з логіки пояснень відповідача, повинно призвести до пониження процентної ставки по кредитному договору, а не до її збільшення.

Встановлення дискримінаційних стосовно споживача, правил зміни відсоткової ставки порушує п.5 ст.11 «Закону про захист прав споживачів» .

На підставі вищесказаного прошу суд зобов’язати Відповідача надати матеріали для пояснення, а також провести наступні дії для встановлення істини по предмету спору:

1. Представити фактичну формулу для обчислення ставки FIDR, з чітким числовим показником кожної із невідомих величин.

2. Провести слідчий експеримент по обчисленню ставки FIDR на момент проведення експерименту, працівниками банку, які мають право підписувати кредитні договори.

3. Провести незалежну експертизу, наявності даної формули по обчисленню ставки FIDR.

4. Встановити числове значення процентної ставки FIDR на момент підписання кредитного договору між Позивачем і відповідачем.

5. Представити відповідачем докази того, що ставка FIDR є плаваючою, а значить повинна мати різні значення кожний банківський день.

6. Представити відповідачем графічні, табличні, числові або інші дослідження збільшення плаваючої ставки FIDR, в залежності від пониження облікової ставки НБУ, адже Позивач рахує, що пониження облікової ставки НБУ повинно тягнути за собою і пониження процентної ставки по кредитному договору.

7. Представити пояснення даних запитань в формі, яка буде зрозуміла не тільки спеціалістам, але й усім учасникам процесу.

8. У випадку неможливості привести пояснення по суті заданих запитань, вважати плаваючу ставку FIDR неіснуючою і робити розрахунки по кредитному договору, виходячи тільки з процентної ставки в розмірі __%, яка є фіксованою.

[vassylek]

и в догонку решение суда, чтобы вы долго не искали и иск у вас готов.

Справа № 2-683/2010

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2010 року м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Геєць Ю.В.,

при секретарі: Ровенській В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк», треті особи ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання кредитного договору, договору іпотеки та договору поруки недійсними,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк», яке є правонаступником ЗАТ «ОТП Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором № ML-200/858/2008 від 24.03.2008 року в розмірі 1340686,06 грн. , яка складається з: 1 180 217, 53 грн. основного боргу, 86 817,81 грн. процентів за користування коштами, 73 650,71 пені за порушення зобов’язань, а також судових витрат в сумі 1820,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачами умов кредитного договору щодо повернення кредиту та сплати відсотків.

Спір в досудовому порядку сторонами не врегульований – Досудова вимога вих. № 22-2, що була направлена ПАТ «ОТП Банк» на адресу відповідачів 01.04.2009 року не виконана та відповідні суми позивачу не сплачені.

26 березня 2010 року через канцелярію до суду надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_1 до ПАТ «ОТП Банк», треті особи ОСОБА_2 та ОСОБА_3, про визнання кредитного договору, договорів іпотеки та поруки недійсними.

Зустрічний позов поданий ОСОБА_1 в порядку ст. 123 ЦПК України.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 29 березня 2010 року позов ПАТ «ОТП Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором № ML-200/858/2008 від 24.03.2008 року про стягнення суми в розмірі 1340686,06 грн. та зустрічний позов ОСОБА_1 до ПАТ «ОТП Банк» про визнання кредитного договору, договорів іпотеки та поруки недійсними, треті особи ОСОБА_2 та ОСОБА_3, об’єднані в одне провадження.

В судовому засіданні представник ПАТ «ОТП Банк» просив позов задовольнити з підстав викладених у ньому, проти зустрічного позову заперечує.

Представник відповідачки ОСОБА_1 в судовому засіданні проти задоволення позову ПАТ «ОТП Банк» заперечує, посилаючись на те, що позовні вимоги банку ґрунтуються на пунктах кредитного договору, які позивачка тепер вважає несправедливими умовами та просить задовольнити зустрічні позовні вимоги.

Відповідачі по первісному позову та треті особи по зустрічному позову ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в судове засідання не з’явилися, про час і місце судового засідання були повідомлені належним чином. Через канцелярію суду надали заяви у яких просять розглянути справу за їх відсутності.

За вищевказаних обставин, вислухавши думку представників сторін, суд вважає за можливе проведення розгляду справи за відсутності ОСОБА_2 та ОСОБА_3

Заслухавши пояснення осіб, що приймали участь у розгляді справи, дослідивши обставини справи, оцінивши у сукупності письмові докази, суд прийшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що 24.03.2008 року між ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № ML-200/858/2008, який складається з двох частин, що нерозривно пов’язані між собою.

В забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором ОСОБА_1 було передано в іпотеку квартиру розташовану за адресою: АДРЕСА_1, про що укладено договір іпотеки № РМL -200/858/2008, який посвідчено приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_4 24.03.2008 року за реєстраційним № 816 та накладена заборона відчуження зазначеної квартири, реєстровий номер № 100.

Крім того, 24.03.2008 року в забезпечення виконання зобов’язань за вищевказаним кредитним договором були укладені договори поруки № SR-200/858/2008 між ОСОБА_2 і ПАТ «ОТП Банк» та між ОСОБА_3 і ПАТ «ОТП Банк».

Згідно п. 2 Частини № 1 Кредитного договору банк надав ОСОБА_1 кредит у сумі 155 000 (сто п’ятдесят п’ять тисяч) доларів США на придбання нерухомого майна зі строком повернення 24 березня 2025 року.

Як вбачається з матеріалів справи кредит виданий ОСОБА_1 з цільовим призначенням на придбання нерухомого майна є споживчим кредитом в розумінні п.1.ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», що не заперечувалося представником ПАТ «ОТП Банк» в судовому засіданні.

Пунктом 4 статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що обов’язковою умовою договору споживчого кредиту є річна відсоткова ставка за кредитом.

Згідно ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати визначаються в договорі.

В пункті 3.3. «Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту», які затверджені Постановою Правління НБУ № 168 від 10.05.2007 року, вказано, що банки зобов’язані в кредитному договорі зазначати сукупну вартість кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, визначивши її як в процентному значенні у вигляді реальної процентної ставки (в процентах річних), так і в грошовому виразі.

Проаналізувавши вищезазначені акти цивільного законодавства України у сукупності суд дійшов висновку, що розмір процентів за користування кредитними коштами повинен визначатися в кредитному договорі у вигляді річної відсоткової ставки (в процентах річних).

Всупереч вищевказаним актам цивільного законодавства України кредитним договором передбачений інший порядок визначення розміру процентів.

Пунктом 3 Частини № 1 Кредитного договору передбачено, що для розрахунку процентів за користування кредитом буде використовуватися плаваюча процентна ставка, яка складається з фіксованого відсотка в розмірі 3,99 % річних + FIDR. FIDR - це процентна ставка по строкових депозитах фізичних осіб у валюті, тотожній валюті кредиту, що розміщені у банку на строк 366 днів. В цьому пункті також вказано, що ставка FIDR може змінюватися банком в порядку передбаченому договором. Інформація щодо розміру ставки FIDR розміщується на сайті банку, а також в приміщеннях банку на інформаційних стендах.

В пп. а) п. 3.3. «Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту» наведена формула розрахунку значення реальної процентної ставки, елементами якої є процентна ставка, чиста сума кредиту, порядковий номер періоду дії кредитного договору та загальна кількість періодів. Застосування вищевказаної формули спрямоване на те, щоб точно розрахувати, з урахуванням дисконтування, усі майбутні грошові платежі споживача.

Використання будь-яких інших показників для розрахунку реальної процентної ставки за кредитом законом не передбачено.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що порядок розрахунку процентів за користування кредитом встановлений пунктом 3 Частини № 1 та пунктом 1.4. Частини № 2 Кредитного договору суперечить нормам чинного законодавства України, що регулюють спірні правовідносини - ст. 1056-1 ЦК України, ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», пп. 3.3. «Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Згідно пункту 5 статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах.

Зокрема несправедливою умовою договору вважається встановлення дискримінаційних стосовно споживача правил зміни відсоткової ставки.

Застосування ставки FIDR для розрахунку процентів за користування кредитом передбачає зміну розміру процентів впродовж всієї дії кредитного договору, при цьому вартість кредитних ресурсів для позичальника буде залежати від волевиявлення інших фізичних осіб - клієнтів Банку, що розмістили вільні кошти на строкових депозитах у валюті, тотожній валюті кредиту на строк 366 днів

Пунктом 1.4. Частини № 2 Кредитного договору встановлений порядок розрахунку та зміни плати за користування кредитом.

Так в п.п. 1.4.1.1.3. Частини № 2 Кредитного договору вказано, що плаваюча процентна ставка по кредиту підлягає корегуванню протягом дії кредитного договору.

В Листі НБУ № № 40-117/2093-6134 від 16.06.2007 року «Про окремі питання практичного застосування правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту» вказано, що несправедливим є встановлення жорстких обов’язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» надання фізичній особі коштів на визначений строк під процент є фінансовою послугою.

FIDR формується на основі процентних ставок по строковим депозитам для фізичних осіб, при цьому банк на власний розсуд встановлює такі проценти.

Внаслідок вищенаведеного ОСОБА_1 як споживач фінансової послуги не може взяти участь у формуванні FIDR.

Оскільки, FIDR є найбільшою складовою частиною плаваючої процентної ставки за користування кредитом, а її розмір обумовлений виключно власним розсудом виконавця, суд дійшов висновку про те, що позивачем по первісному позову фактично здійснюється формування вартості фінансової послуги без участі споживача та його згоди.

В п. 3.5. Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту вказано, що банки не мають права змінювати процентну ставку за кредитом у зв’язку з волевиявленням однієї зі сторін.

Всупереч вищевказаній нормі закону порядок обчислення процентів встановлений кредитним договором дозволяє банку змінювати процентну ставку за кредитом за власним бажанням.

За таких обставин споживач фінансової послуги не може спрогнозувати свої витрати на оплату процентів за користування кредитом.

Крім того, що позичальник не має можливості вплинути на формування ставки FIDR, він також обмежений і в способах отримання інформації про неї.

Так пункт 1.4.1.6 Частини № 2 Кредитного договору зазначає, що протягом дії договору, позичальник може з’ясовувати суми нарахованих процентів, що належать до сплати, в приміщенні банку – філії або відділенні, в якому позичальником відкривався поточний рахунок.

Таким чином, для того щоб сплатити проценти, позичальник повинен кожного разу з’ясовувати їх розмір у відділенні банку.

Згідно ч.1, ч. 2 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» виконавець не повинен включати у договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов’язків на шкоду споживача.

З огляду на зазначене, суд вважає, що положення що положення п. 3 Частини № 1 та п.1.4. Частини № 2 кредитного договору № ML-200/858/2008 укладеного між ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 24.03.2008 року є несправедливими.

Частиною 5 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що якщо положення договору визнано несправедливим таке положення може бути замінено або визнане недійсним.

Оскільки умови кредитного договору викладені в п. 3 Частини № 1 та п.1.4. Частини № 2 кредитного договору № ML-200/858/2008 є несправедливими умовами договору в розумінні Закону України «Про захист прав споживачів» суд дійшов висновку, що вищевказані пункти підлягають визнанню недійсними.

Суд критично ставиться до доводів позивача, викладених в письмових запереченнях, який в обґрунтування законності застосування плаваючої ставки FIDR посилається на Методичні вказівки з інспектування банків «Система оцінки ризиків», затверджені постановою Правління НБУ № 104 від 15.03.2004 року, «Стандарт надання рефінансування та обслуговування іпотечних житлових кредитів» затверджений протоколом засідання Наглядової ради Державної іпотечної установи від 11.09.2008 року та Лист НБУ № 40 -210/34-62 від 05.01.2009 року.

Відповідно до ч. 3 п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» № 14 від 18.12.2009 року за наявності суперечності між нормами матеріального права, застосуванню підлягають норми, що мають вищу юридичну силу.

На підставі наведеного при розгляді справи судом застосовуються норми Цивільного кодексу України, Закону України «Про захист прав споживачів» та «Правила надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту», які є нормами матеріального права, що регулюють спірні правовідносини та мають вищу юридичну силу ніж норми права, вказані позивачем.

Вимоги ОСОБА_1 про визнання недійсним п. 1.11.1 Частини № 2 Кредитного договору не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Пунктом 3.8. «Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту» передбачено, що у разі надання кредиту в іноземній валюті банки зобов’язані під час укладання кредитного договору попередити позичальника, що він несе валютні ризики під час виконання зобов’язань за кредитним договором.

Всупереч вищевказаній нормі права банк не попередив позичальника про те, що він несе валютні ризики.

Однак, відсутність такого попередження не може бути підставою для визнання недійсним пункту кредитного договору яким встановлюється валюта платежу.

З тексту зустрічної позовної заяви вбачається, що заявляючи вимогу про визнання недійсним кредитного договору в цілому, відповідач (позивач по зустрічному позову) не обґрунтував та взагалі не доводив суду несправедливість інших положень цього договору. За таких обставин суд не вбачає підстав для визнання недійсними інших положень кредитного договору № ML-200/858/2008 від 24.03.2008 року, окрім положень п. 3 Частини № 1 та п.1.4. Частини № 2.

Крім того, відсутні і підстави для задоволення інших вимог позивача за зустрічним позовом про застосування реституції, а також про визнання недійсними договору іпотеки та договорів поруки, оскільки належних та допустимих доказів щодо їх невідповідності вимогам законну позивачем не надано.

Згідно ч.1. ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю.

Відповідно до ч.1 ст. 236 Цивільного кодексу України правочин визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Оскільки положення п. 3 Частини № 1 та п.1.4. Частини № 2 кредитного договору № ML-200/858/2008 від 24.03.2008 року, які регулюють порядок нарахування процентів за користування коштами, визнані судом недійсними, вони є недійсними з моменту укладення договору. Виходячи з вищенаведеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги ПАТ «ОТП Банк» в частині стягнення процентів не підлягають задоволенню.

В частині вимог щодо стягнення суми основного судом встановлено наступне.

В позовній заяві позивач вказує, що правовою підставою для стягнення є невиконання позичальником умов кредитного договору щодо повернення суми кредиту. Однак, це твердження позивача не відповідає фактичним обставинам та спростовується матеріалами справи.

Відповідно до п. 2 Частини № 1 кредитного договору кредит підлягає поверненню позичальником на протязі 17 років у строк до 24.03.2025 року.

Згідно п. 4 Частини № 1 кредитного договору позичальник зобов’язаний здійснювати повернення кредиту щомісячно, не пізніше 24 числа кожного місяця.

Враховуючи, що кількість місяців за весь строк користування кредитом становить 204 (17х12), а погашення кредиту повинно відбуватися рівними частинами, судом встановлено, що позичальник ОСОБА_1 зобов’язана щомісячно повертати банку 759,80 доларів США (155 000 : 204).

З моменту укладення кредитного договору до дати розгляду справи судом пройшло 24 повних місяці. Відповідно до вищевказаних пунктів кредитного договору за цей період ОСОБА_1 повинна була повернути позивачу за первісним позовом грошові кошти в розмірі 18235,02 доларів США.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Порядок повернення кредиту встановлений пунктом 1.5 Частини № 2 кредитного договору, в якому зазначено, що повернення кредиту здійснюється шляхом внесення готівки коштів на поточний рахунок позичальника, що відкритий в банківський установі.

Як вбачається з квитанцій про погашення кредиту, ОСОБА_1 за період з квітня 2008 року по дійсний час сплатила на користь ПАТ «ОТП Банк» 22987,98 доларів США, що на 4752,97 доларів більше ніж підлягало сплаті за кредитним договором на дату розгляду справи судом.

Оскільки, порушення обов’язків по поверненню суми кредиту з боку позичальника судом не встановлені, у банка відсутні і правові підстави вимагати від нього дострокового повернення всієї суми наданих кредитних коштів та сплати пені. За таких обставин вимоги позивача за первісним позовом про стягнення суми кредиту та пені задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 3, 13, 192, 198, 216, 236, 524, 526, 533, 548, 593, 601, 1056-1 Цивільного кодексу України, ст.ст. 10, 11, 209, 212, 214-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - залишити без задоволення.

Зустрічний позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк», треті особи ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання кредитного договору, договору іпотеки та договору поруки недійсними, - задовольнити частково.

Визнати недійсним положення п. 3 частини № 1 та п. 1.4 частини № 2 Кредитного договору № МL-200/858/2008 від 24.03.2008 року укладеного між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством «ОТП Банк».

В іншій частині в задоволенні зустрічного позову про визнання недійсним кредитного договору в цілому, про застосування реституції, визнання недійсним договору іпотеки, визнання недійсними договорів поруки – відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області через Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя шляхом подачі у 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.

Суддя Ю.В. Геєць

[VENERA]

и в догонку решение суда, чтобы вы долго не искали и иск у вас готов.

Справа № 2-683/2010

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2010 року м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Геєць Ю.В.,

при секретарі: Ровенській В.В.,

..............................

Суддя Ю.В. Геєць

Мне приходится очень и очень корректировать под себя аргументы, т.к. мой договор еще от сентября 2006 года, а это, к сожалению, ограничивает меня в возможностях сослаться на постановления НБУ, на новую статью ЦКУ. Мне приходится выкручиваться из старых норм ЦКУ. И тем не менее, мне для апелляции, и для иска нужно разобраться в ставках за предыдущие годы, чтобы расчитать, правильно ли начисляли проценты, которые с меня уже взыскали

[vassylek]

Сделайте в суде запрос письменный, чтобы они дали вам выписку по кредитному договору - именно для суда и потом надо просить суд сделать независимую экспертизу, правда за неё придётся платить, пусть суд назначает, кто будет делать экспертизу? Вопрос очень важный, но такие ходотайства не попадают под апеляцию, разве провести его, как обеспечение иска.

кстати мой договор также сентябрь 2006 года, а вот графика в вашем договоре я так и не увидел.

[VENERA]

Сделайте в суде запрос письменный, чтобы они дали вам выписку по кредитному договору - именно для суда и потом надо просить суд сделать независимую экспертизу, правда за неё придётся платить, пусть суд назначает, кто будет делать экспертизу? Вопрос очень важный, но такие ходотайства не попадают под апеляцию, разве провести его, как обеспечение иска.

кстати мой договор также сентябрь 2006 года, а вот графика в вашем договоре я так и не увидел.

vassylek, и тем не менее Вы аргументировали свою позицию и нормами права, вступившими в силу уже после подписания Вашего договора?

[у.zaporozhskiy]

Вера у меня есть страничка с Сайта ОТП с тем, что вы просили.

[VENERA]

Вера у меня есть страничка с Сайта ОТП с тем, что вы просили.

Если она пересылаема, то делитесь, по возможности