Апеляционная жалоба не может быть рассмотрена

[у.zaporozhskiy]

Рекомендація Комісії 98/257/ЄС "Про принципи, які застосовуються до органів, відповідальних за позасудове врегулювання спорів про захист прав споживачів"(*) від 30 березня 1998 року

Оскільки відповідно до статті 6 Європейської конвенції про права людини ( 995_004 ), доступ до судів є основоположним правом,

яке не припускає жодних виключень; оскільки законодавство Співтовариства гарантує вільний рух товарів та послуг на спільному ринку, то внаслідок забезпечення вказаних свобод оператори, включаючи споживачів, з метою вирішення будь-яких спорів, що випливають з їх економічної діяльності, повинні мати можливість подавати справи до судів у державі-члені в такий самий спосіб, як і громадяни такої держави-члена; оскільки позасудові процедури не можуть бути покликані замінити судові провадження; оскільки, таким чином, використання позасудової альтернативи не може позбавляти споживачів їх права передавати справу до суду, якщо вони чітко не погодились на це, повністю усвідомлюючи факти та тільки після втілення спору;

это вещь против третейки???

скажите для Украины данная рекомендация носит обязательный характер?

[stairtov]

где-то так, но я говорю о реституции

поэтому буду подавать просто на недействительность к.д без реституции и пошли они в жопу

со своими правилами и узагальненнями

и снова вопрос-загадка:

зачем в Украине зачем в Украине существует закон о защите прав потребителей, если есть свобода договора?

но вопрос с реституцей все равно прийдется решать !!

а это отдельный процес и там уже банк оплачивает ,но если условия оплаты не совпадают с возможностями.

то встречный и тогда опять встанет вопрос о оплате и при етом он уже не будет касатся зу зпс (майновой)

поетому надо пробивать с начала или обосновать воэможность оплаты и весь упор должен быть на ОБЯЗАТЬ ПРИНЯТЬ ОТ МЕНЯ .Ни в коем случае просить компенсации материальный

[AntiBank]

Здесь набросал заяву

http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=1699

Может поможет?

[AntiBank]

Вот еще обращение.

Только надо учесть, что оно касается апеляшки (т.е. адресовано туда). А если писать в суд первой инстанции там надо переделать некоторые ссылки ЦПК

Голові Апеляційного суду

Від:

Адреса для листування:

ЗАЯВА

На підставі, у виконання та в порядку передбаченому ст.. 40 Конституції України, ЗУ «Про звернення громадян» прошу Вас надати письмові роз’яснення щодо судової практики яка має місце в діяльності Вашої установи.

Мені відомо про отримання Вами «вказівки» від ВСУ (УЗАГАЛЬНЕННЯ судової практики розгляду цивільних справ, які виникають з кредитних правовідносин (2009-2010 рр. )) в якому створюються перепони в реалізації конституційного права громадян на звернення до суду з мотивів порушення прав споживачів при укладанні кредитних договорів.

В Ухвалах суду встановлюються певні суми державного мита для обов’язкової сплати. Тобто суд «не бажає» застосувати приписи закону, що передбачає право громадянина на звільнення від такої сплати, чим створює фактичну перепону для подальшого провадження по справі, так як для більшості громадян зазначені суми є дуже великими. При цьому суд на власний розсуд визначає характер позову, майновий він чи ні.

Всі ці зауваження обґрунтовані та безпосередньо стосуються і діяльності Вашої установи.

1. Так, в Ухвалі апеляційного суду від 2__________року (по справі № ______, суддя __________) зазначено, що апеляційна скарга не може бути прийнята до розгляду апеляційним судом, оскільки ця скарга в частині оплати судового збору та витрат на інформаційно – технічне забезпечення не відповідає вимогам ч. 2 ст. 297 ЦПК України. В зв’язку з цими обставинами та відповідно до вимог ст.. 121 ЦПК України апеляційна скарга підлягає залишенню без руху з наданням строку для усунення недоліків апеляційної скарги.

Проте вважаю за необхідним зауважити, що на підставі статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі звільняються від сплати державного мита за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.

Кредитний договір (надання інформації перед укладанням його, його подальше виконання) та Додаток № 1 до Кредитного договору підпадає під поняття договору згідно з яким надається певна банківська послуга на отримання іншою стороною матеріальних благ, оскільки укладається між фізичною особою із споживчою метою з однієї сторони, і юридичною особою, яка надає подібні послуги у публічному порядку (невизначеному колу осіб) в ході здійснення нею підприємницької діяльності, з другої сторони. У ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що послуга - діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.

Про те, що оспорюваний кредитний договір та суть позову та апеляційної скарги стосується Закону України «Про захист прав споживачів» підтверджено і п.1.1 та 1.2 Постанови Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року N 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту»

(Цитата постанови)

1.1. Ці Правила розроблено відповідно до пункту 4 статті 7 Закону України "Про Національний банк України", статей 47, 49 та 56 Закону України "Про банки і банківську діяльність", статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів", з метою захисту прав споживачів під час укладення договорів про надання споживчих кредитів (далі - кредитні договори), запобігання завданню споживачам моральної чи матеріальної шкоди через надання свідомо недостовірної чи неповної інформації.

1.2. Ці Правила регулюють порядок надання банками споживачу повної, необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про сукупну вартість споживчого кредиту (кредиту на поточні потреби, кредиту в інвестиційну діяльність, іпотечного кредиту) з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов'язань споживача, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням та погашенням кредиту (у тому числі наданого у формі кредитної лінії, овердрафту за картковим рахунком тощо) і мають бути оплачені споживачем згідно з вимогами законодавства України та/або кредитного договору про надання споживчого кредиту.

(Кінець цитати постанови)

В листі Національного Банку від 16.06.2007 р. N 40-117/2093-6134 Національний Банк додатково зауважив про необхідність застосування банками приписів ЗУ «Про захист прав споживачів» навіть і до видання вищезазначених Правил

(Цитата листу)

У зв'язку зі зверненнями окремих банків щодо практичного застосування вимог постанови Правління Національного банку України від 10.05.2007 N 168 "Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту", зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 25.05.2007 за N 541/13808, Національний банк України повідомляє наступне.

При підготовці Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту (далі - Правила) Національний банк України діяв в межах вимог чинного законодавства України і, зокрема, вимог Закону України "Про захист прав споживачів" (у редакції від 01.12.2005 N 3161-IV), безумовне виконання яких банки мали забезпечувати вже впродовж півтора року.

Метою розробки Правил було встановлення єдиного для усіх банків порядку надання споживачу повної та достовірної інформації про сукупну вартість кредиту. Одночасно слід зазначити, що листом від 19.01.2006 N 18-112/219-637 Національний банк України звертав увагу банківської спільноти на необхідність врахування банками в своїй кредитній політиці вимог статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів"

(Кінець цитати листу)

Тобто цим листом НБУ зауважив банкам, що безумовне виконання ЗУ «Про захист прав споживачів» банки повинні були робити ще з 2005 року, а ця постанова має на меті лише встановлення єдиного порядку надання інформації при укладанні кредитних договорів. Тобто навіть і без її існуванні в обов’язку банків було застосування вищезазначеного закону при кредитуванні споживачів фінансових послуг.

А в листі від 19.01.2006 р. N 18-112/219-637 «Про застосування в банківській діяльності Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про захист прав споживачів"» НБУ також націлив банки на виконання ЗУ «Про захист прав споживачів»

(Цитата листу)

Повідомляємо, що 1 грудня 2005 року Верховною Радою України прийнятий Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про захист прав споживачів", яким Закон України "Про захист прав споживачів" викладено в новій редакції. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.

Звертаємо увагу на те, що нормами статті 11 цього Закону врегульовано права споживачів на випадок укладення ними кредитних договорів (у тому числі при здійсненні операцій з кредитування банківських рахунків споживачів), відповідно до яких кредитодавець надає кошти на придбання продукції. Зокрема, встановлено вимоги щодо письмової форми таких договорів, визначено обсяг інформації, яку кредитодавець (у тому числі банк) має право вимагати від позичальника (споживача) з метою перевірки платоспроможності останнього, на кредитодавця покладено обов'язок доведення факту передання позичальнику (споживачу) оригіналу такого договору, а також врегульовано інші аспекти відносин між кредитодавцем та позичальником (споживачем), що можуть мати місце під час виконання ними взятих на себе зобов'язань відповідно до укладеного кредитного договору.

(кінець цитати листу)

Листи Національного Банку не є нормативно правовими актами, вони не можуть сприйматися як законодавчі документи, але вони можуть сприйматися як свідчення та відомості уповноваженого органу, що регламентує діяльність банківських установ зокрема при наданні фінансових послуг, кредитуванні. Тобто Національний Банк України сам встановив необхідність застосування банками приписів ЗУ «Про захист прав споживачів» ще з 1 грудня 2005 року.

Аналогічної точки зори додержується й Пленум Верховного Суду України, який у п. 2 Постанови № 5 від 12.04.1996 р. “Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів” зазначив, що “Оскільки Закон не визначає певних меж своєї дії, судам слід мати на увазі, що до відносин, які ним регулюються, належать, зокрема, ті, що виникають із ... договорів про надання фінансово-кредитних послуг для задоволення власних потреб громадян (у тому числі про надання кредитів...)”.

Застосування Закону України «Про захист прав споживачів» до спорів, які виникають з кредитних правовідносин, необхідне також якщо предметом і підставою позову є питання надання інформації споживачеві про умови отримання кредиту, типи відсоткової ставки, валютні ризики, процедура виконання договору тощо, які передують укладенню договору.

Отже встановлено, що укладений кредитний договір (іпотечний договір) підпадає під силу дії приписів Закону України «Про захист прав споживачів», а суть Апеляційної скарги також позовна заява в суді першої інстанції містить саме оспорювання неправомірних дій Відповідача, що пов’язані з порушенням прав споживача, тобто порушення приписів ЗУ «Про захист прав споживачів».

2. Також визиває занепокоєність стосовно неправомірної судової практики, яка унеможливлює, позбавляє права громадянина України на оскарження документу чи дії посадовця, що його видав. Тобто позбавляється право громадянина на захист, на справедливий та неупереджений суд.

Так, в цієї Ухвалі, також в інших Ухвалах апеляційного суду має місце ствердження: «Ухвала оскарженню не підлягає».

Це визначення суду не є правомірним з наступних підстав:

Стаття 324 Цивільно - процесуального кодексу .

(цитата статті)

Право касаційного оскарження

1. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи чи обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку:

1) рішення суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, рішення і ухвали апеляційного суду, ухвалені за результатами апеляційного розгляду;

2) ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 1, 3, 4, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 20, 24, 25, 26, 27, 28, 29 частини першої статті 293 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку і ухвали апеляційного суду, якщо вони перешкоджають

подальшому провадженню у справі.

{ Частина перша статті 324 в редакції Закону N 3570-IV ( 3570-15 ) від 16.03.2006 }

2. Підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

(кінець цитати статті)

Цією статтею не надано обмежень в праві касаційного оскарження, тому, я вважаю, що такі обмеження не повинні бути зазначені в жодної Ухвалі.

Більш того, при вивченні даного Узагальнення виникає питання чи дійсно суди України будь-якої інстанції підкоряються при винесенні своїх рішень виключно Конституції Україні та Закону?

Фактично майже по всьому тексту Узагальнення мають місце певні вказівки щодо необхідності винесенні рішення на підставі думки ВСУ. Цим Узагальненням ВСУ фактично нівелює Конституційні норми щодо об’єктивного, справедливого та неупередженого суду. Суд вищої інстанції пропонує судам вжити заходи щодо усунення недоліків при здійсненні правосуддя при цьому сам займається його профанацією.

Проте статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Безумовно, я розумію, що на сьогодні конституційні норми в України мають загальний характер та, як правило, можуть постійно змінюватись, лобіюватись певними колами комерційних установ, органами влади. При винесенні такого Узагальнення ВСУ фактично поставив під сумнів наявність в нашої державі такого поняття як верховенство права. Є підстави вважати, що таке Узагальнення має характер «замовного» та упередженого, так як більшість банківських аргументів та деяких мотивувальних частин рішень судів вже містили фактично ті ж самі аргументи, що були наведені судом віщої інстанції в своєму Узагальненні. Тобто думка ВСУ фактично відображала думку банків, що заінтересовані в саме такому трактуванні норм діючого законодавства.

Якщо суд нівелює прямі норми Конституції, забуває про Присягу судді лише на підставі політичної та/ або економічної доцільності, то що робити тоді нам, простим громадянам, коли ця, так звана, доцільність нас не стосується. Всі ці вищезазначені дії створюють суспільну напругу, громадяни вже сьогодні роблять переоцінку цінностей, що так декламують деякі політичні сили. І дуже сумно стає, коли розумієш, що в нашої державі основний Закон України стає лише « настільною прикрасою» посадовця, представника судової та будь-якої іншої державної влади в Україні.

На підставі вищезазначеного та на підставі ст.. 40 Конституції України, ЗУ «Про звернення громадян» , -

ПРОШУ:

1. Прийняти до розгляду це звернення, у встановлені законодавством строки надати аргументовану письмову відповідь по суті звернення;

2. Надати правові підстави (письмові роз’яснення) з чітким посиланням на норми діючого законодавства щодо обмеження прав громадян при провадженні по справам, при розгляді заяв, скарг, що обґрунтовані фактом порушення прав споживачів. На якої саме підставі суд не застосовує приписи ЗУ «Про захист прав споживачів» які вивільняють громадянина від сплати судового збору при оспорюванні кредитних договорів?

3. Надати письмові роз’яснення щодо факту судової практики, яка унеможливлює, нівелює право громадянина на захист, на оскарження Ухвал, що винесені судом. На якої саме підставі судом визначається, що «Ухвала оскарженню не підлягає»?

4. Враховуючи отримане Вами Узагальнення, заздалегідь відомий результат розгляду справ, що стосується визнання кредитних договорів недійсними, надати реквізити для сплати інформаційного технічного забезпечення в Касаційному суді;

5. Використати надані відомості в подальшої судової практики Вашої установи.

З повагою,

_____________ «_____» ____________ 2010 р.

[VENERA]

причина - заявлена реституция.

8,5 за каждое требование.

Скажите, а что означает "8,5 за каждое требование"? Если у меня в иске 3 требования от двух истцов, то каждый из них должен оплатить по 8,5?

[у.zaporozhskiy]

Скажите, а что означает "8,5 за каждое требование"? Если у меня в иске 3 требования от двух истцов, то каждый из них должен оплатить по 8,5?

зачем два истца???

за каждое требование неимущественного характера 8, 50.

[VENERA]

зачем два истца???

за каждое требование неимущественного характера 8, 50.

У меня два истца по ФИДР, потому что я вплела туда и поручителя. Поручитель оспаривает договор поручительства как недействительный, а заодно должник оспаривает действительность договора ипотеки. Что-то я в декрете не увидела необходимость оплачивать пошлиной каждое неимущественное требование. Ткните носом, пжлст.

[у.zaporozhskiy]

У меня два истца по ФИДР, потому что я вплела туда и поручителя. Поручитель оспаривает договор поручительства как недействительный, а заодно должник оспаривает действительность договора ипотеки. Что-то я в декрете не увидела необходимость оплачивать пошлиной каждое неимущественное требование. Ткните носом, пжлст.

это не в декрете, это в Пост пл ВСУ по недейств., якобы подразумевает

тут спорный момент

в одном случае судья меня обязала заплатить из 3 таких требований только по одному...

а в другом обязала платить за каждое, я ее спросил она четкого ответа не дала

я в основном плачу за каждое такое требование по 8,50,что бы не оставляли без движения.