Решение Пролетарского райсуда о недействительности договор кредита, ипотеки, поручительства с банком Надра

[vekt]

Справа №2-3250\10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2010 року Пролетарський районний суд міста Донецька

У складі: головуючого – Панас Н.Л.

При секретарі – Борісовій Я.Ю.

За участю відповідачів – ОСОБА_1

ОСОБА_2

Представника відповідачів – ОСОБА_3

Розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Донецьку цивільну справу за позовом Відкритого акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, звернення стягнення на предмет іпотеки та за зустрічним позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Відкритого акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра», 3-я особа – приватний нотаріус Баженова Лариса Василівна про внесення змін до кредитного договору, договору поруки та іпотечного договору, -

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2010 року ВАТ «КБ «Надра» звернувся до суду з позовом де вказує, що 05 вересня 2008 року між ним та відповідачем ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 201\2008\840\09-ЖР\512 за яким ОСОБА_1 отримала кредит в сумі 62439 доларів США 72 центи строком до 04 вересня 2028 року і зі сплатою відсотків 15,59% річних. Для забезпечення виконання взятих на себе зобов»язань у той же день між ним та ОСОБА_1 був укладений іпотечний договір №201\2008\840\09-ЖР\512\1, посвідчений приватним нотаріусом Баженовою Л.В., за яким відповідач передав в іпотеку банку наступне нерухоме майно: трикімнатну квартиру АДРЕСА_1. Також для забезпечення виконання взятих на себе ОСОБА_1 зобов»язань 05.09.2008 року між ним та ОСОБА_2 був укладений договір поруки №201\2008\840\09-ЖР\512\1, за яким поручитель у разі невиконання боржником своїх зобов»язань, відповідає нарівні з боржником. Але боржники свої зобов»язання належним чином не виконували, внаслідок чого утворилася заборгованість, яка станом на 01.01.2010 року становить 66389 доларів США 87 центів, що еквівалентно 531278 грн.31 коп. Просив звернути стягнення на предмет іпотеки квартиру АДРЕСА_1, надати ВАТ «КБ «Надра» право на продаж предмета іпотеки, надати позивачу право звертатися до будь-яких установ із заявами стосовно предмету іпотеки, стягнути з відповідачів солідарно заборгованість за кредитним договором в сумі 66389 доларів США 87 центів, що еквівалентно 531278 грн.31 коп. та судові витрати.

У вересні 2010 року позивач уточнив свої позовні вимоги і просив стягнути з відповідачів солідарно заборгованість за кредитним договором в сумі 72141 долар США 15 центів, що еквівалентно 571300 грн.20 коп. та судові витрати, в рахунок погашення заборгованості звернути стягнення на предмет іпотеки – квартиру АДРЕСА_1 та надати йому право на продаж предмету іпотеки.

У вересні 2010 року відповідачі звернулися до суду з зустрічним позовом де вказують, що дійсно 05.09.2008 року уклали з ВАТ «КБ «Надра» кредитний, іпотечний договора та договір поруки. Як встановлено під час судового розгляду ВАТ «КБ «Надра» не мав відповідної ліцензії на кредитування фізичних осіб в іноземній валюті, хоча ліцензування таких операцій є обов»язковим. Тому просив визнати кредитний договір №201\2008\840\09-ЖР\512 між ВАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_1 в частині валюти кредитування недійнисним, у зв»язку з відсутністю у позивача ліцензії на кредитування фізичних осіб в іноземній валюті, зобов»язати ВАТ «КБ «Надра» зробити перерахунок платежів за вказаним договором з доларів США на національну валюту України станом на час укладання договору, внести відповідні зміни до договору поруки в частині валюти кредитування, стягнути з ВАТ «КБ «Надра» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 100000 грн.

У жовтні 2010 року відповідачі уточнили свої позовні вимоги і просили також визнати недійсним договір іпотеки №201\2008\840\09-ЖР\512\1 від 05.09.2008 року в частині валюти кредитування та внести в нього відповідні зміни.

Представник позивача (за первісним позовом) у судове засідання не з»явився, надав суду письмову заяву з проханням розглядати справу у його відсутність. Первісні позовні вимоги підтримав і просив задовольнити, у задоволенні зустрічного позову просив відмовити.

Відповідач (за первісним позовом) ОСОБА_1 у судовому засіданні первісні позовні вимоги не визнала і просила відмовити у їх задоволенні. Свої позовні вимоги підтримала і просила їх задовольнити. Також пояснила, що на час укладання договорів з позивачем їй не було відомо про відсутність у позивача відповідної ліцензії на кредитування фізичних осіб в іноземній валюті, а тому вважає, що цими своїми діями позивач ввів її та її чоловіка – співвідповідача по справі в оману. Також пояснила, що такими діями позивача їй була заподіяна моральна шкода, яку вона оцінює у 100000 грн.

Співвідповідач (за первісним позовом) ОСОБА_2 у судовому засіданні первісні позовні вимоги також не визнав і просив відмовити у їх задоволенні, свої позовні вимоги підтримав і просив задовольнити. Дав пояснення аналогічні поясненням відповідача ОСОБА_1

Представник відповідачів у судовому засіданні позовні вимоги відповідачів підтримав і просив задовольнити. Дав пояснення, аналогічні поясненням відповідачів.

3-я особа у судове засідання не з»явилася, надала суду письмову заяву з проханням розглянути справу у її відсутність та постановити рішення у відповідності з вимогами діючого законодавства.

Заслухавши сторони, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що позов ВАТ КБ «Надра» задоволенню не підлягає, а позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Статтею 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність" встановлено, що відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договором) між клієнтом та банком.

Згідно зі ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договори про надання кредиту укладаються на власний розсуд кредитодавця і позичальника та з урахуванням вимог діючого законодавства України.

Як встановлено у судовому засіданні 05.09.2008 року між ВАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 201\2008\840\09-ЖР\512 за яким ОСОБА_1 отримала кредит в сумі 62439 доларів США 72 центи строком до 04 вересня 2028 року і зі сплатою відсотків 15,59% річних (а.с.7-8).

У відповідності з пунктом 3 договору надання кредиту провадилося шляхом видачі готівки позичальнику через касу банку при наявності належним чином оформленої заяви на видачу готівки, сума у якій зазначена у валюті України – Гривнях\ іноземній валюті – доларах США\Євро або зарахування на поточний рахунок обратного пакету послуг при наявності належним чином оформленої заяви на переказ готівки, сума у якій зазначена у валюті України – Гривнях\ іноземній валюті – доларах США\Євро. Моментом (днем) надання кредиту вважається день утворення заборгованості на позичковому рахунку позичальника.

Як вбачається з копії заяви на видачу готівки №933 від 05.09.2008 року ОСОБА_1 отримала кошти в сумі 60270 доларів США, що еквівалентно 292327 грн.58 коп. 05 вересня 2008 року (а.с.9).

Як вбачається з розрахунку заборгованості ОСОБА_1 на погашення кредиту та відсотків за користування кредитом за період з 12.09.2008 року по 11.01.2010 року сплачено 9612 доларів США 82 центи (а.с.14).

На забезпечення виконання ОСОБА_1 взятих на себе зобов»язань у той же день між нею та позивачем за первісним позовом був укладений договір іпотеки №201\2008\840\09-ЖР\512\1, за яким ОСОБА_1 передала в іпотеку банку квартиру АДРЕСА_1 (а.с.10-13), а також у той же день між позивачем за первісним позовом та ОСОБА_2 був укладений договір поруки №201\2008\840\09-ЖР\512\1 (а.с.16).

У відповідності зі ст. 99 Конституції України, грошовою одиницею України є гривня, у зв’язку з чим грошове зобов’язання у договорі повинно бути виражено в національній валюті України. Дане положення в цілому кореспондується з ч. 1 ст. 192 ЦК України, відповідно якої законним платіжним засобом на території України, є грошова одиниця України.

Відповідно до ч. 1 ст. 524 ЦК України, зобов’язання повинно бути виражене у грошовій одиниці України – гривні. Згідно ч. 2 ст. 524 ЦК України, сторони за договором можуть визначити грошовий еквівалент зобов’язання в іноземній валюті. Згідно ч. 2 ст. 533 ЦК України, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Іноземна валюта, як засіб платежу, зокрема за зобов’язаннями, відповідно до ч. 2 ст. 192 ЦК України може використовуватися Україні лише у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом. Згідно ч. 3 ст. 533 ЦК України, використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 198 ГК України, виконання грошових зобов'язань грошові зобов'язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях. Згідно цієї ж статті грошові зобов'язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб'єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства. Виконання зобов'язань, виражених в іноземній валюті, здійснюється відповідно до закону.

Відповідно до ст. 3 Закону України „Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» гривня, як грошова одиниця (національна валюта) є єдиним законним платіжним засобом в Україні, приймається усіма фізичними та юридичними особами без будь яких обмежень на всій території України.

Згідно Декрету КМУ „Про систему валютного регулювання і валютного контролю”, який установлює режим здійснення валютних операцій на території України, визначає загальні принципи валютного регулювання, повноваження державних органів і функції банків та інших фінансових установ України в регулюванні валютних операцій, права й обов'язки суб'єктів валютних відносин, порядок здійснення валютного контролю, відповідальність за порушення валютного законодавства, а саме п. 1 ст. 3, валюта України є єдиним законним засобом платежу на території України, який приймається без обмежень для оплати будь-яких вимог та зобов'язань, якщо інше не передбачено цим Декретом, іншими актами валютного законодавства України.

У відповідності з підпунктами "а", "в" та "е" підпункту 6.1. та підпунктів 6.2, Правил НБУ використання готівкової іноземної валюти на території України від 30 травня 2007 р. № 200, фізичні особи – резиденти можуть використовувати на території України готівкову іноземну валюту як засіб платежу у наступних випадках:

- сплати мита, інших податків і зборів (обов'язкових платежів), митних зборів та фінансових санкцій відповідно до митного законодавства України;

- сплати платежів за охорону та супроводження підакцизних і транзитних товарів митними органами;

- оплати товарів і послуг у зоні, що звільнена від сплати мита та податків.

Згідно підпункту 6.3. пункту 6 зазначених Правил фізичні особи, а також юридичні особи – резиденти можуть використовувати на території України готівкову іноземну валюту як засіб платежу в разі оплати дипломатичним представництвам, консульським установам іноземних держав дозволів на в'їзд (вивіз) до цих країн фізичним особам, які виїжджають у приватних справах та в службові відрядження.

Відповідно до підпункту 7.1. пункту 7 означених Правил НБУ використання готівкової іноземної валюти на території України, резиденти - суб'єкти підприємницької діяльності можуть використовувати готівкову іноземну валюту як засіб платежу під час здійснення торгівлі та надання послуг за межами України, а саме на транспортних засобах, що їм належать (орендовані, зафрахтовані або ті, що формуються в Україні), у разі здійснення міжнародних пасажирських перевезень, та на міжнародних виставках (ярмарках), що проходять за кордоном, у разі реалізації товарів.

Таким чином використання готівкової іноземної валюти на території України дозволяється за умови отримання індивідуальної ліцензії, яка надається виключно на підставі окремої постанови Правління Національного банку України.

Відповідно до п. 1 ст. 5 Декрету КМУ „Про систему валютного регулювання і валютного контролю” Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом.

Згідно п. 2 та 3 ст. 5 зазначеного Декрету генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв'язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання, а саме на здійснення операцій, пов'язаних з торгівлею іноземною валютою, з правом відкривати на території України пункти обміну іноземних валют, у тому числі на підставі агентських угод з іншими юридичними особами - резидентами.

Підпунктами (В), (Г) пункту 4 ст. 5 Декрету встановлено, що для проведення резидентами валютних операцій, а саме надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті; використання іноземної валюти на території України як засобу платежу потребує отримання індивідуальні ліцензії на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції.

Згідно п.5 ст. 5 Декрету НБУ одержання індивідуальної ліцензії однією із сторін валютної операції означає також дозвіл на її здійснення іншою стороною або третьою особою, яка має відношення до цієї операції, якщо інше не передбачено умовами індивідуальної ліцензії.

При розгляді судової справи позивачем не було надано доказів, щоб підтверджували отримання останнім відповідної індивідуальної ліцензій для надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті та використання іноземної валюти на території України як засобу платежу.

Суд не сприймає посилання ВАТ «КБ «Надра» на лист Нацбанку України №13-210\7871-22612 від 07.12.2009 року «Про правомірність укладання кредитних договорів в іноземній валюті», оскільки цей лист носить рекомендательний характер і не має статусу нормативно-правового акту.

Таким чином, суд приходить до висновку, що при наданні Відповідачеві та отриманні ним кредиту у доларах США, а також здійснення відповідачем платежів по погашенню кредиту та сплати відсотків за користування кредитом у доларах США були порушені наступні норми закону: статтю 99 Конституції України, згідно якої грошовою одиницею України є гривня; статтю 524 Цивільного кодексу України, яка визначає , що зобов’язання повинно бути визначено в грошовій одиниці України – гривні; статтю 3 Закону України № 2346-III „Про платіжні системи та переказ коштів в Україні ”, яка визначає, що гривня, як грошова одиниця (національна валюта) є єдиним законним платіжним засобом в Україні, приймається усіма фізичними та юридичними особами без будь яких обмежень на всій території України; статті 6,7 Постанови Національного банку України № 200 від 30.05.2007р. „Про затвердження Правил використання готівкової іноземної валюти на території України”, які чітко встановлюють випадки використання фізичним та юридичним особами (резидентами України) іноземної валюти, як засобу платежу, у розрахунках на території України та статтю 3 Декрету Кабінету міністрів України від 19.02.1993р. „Про систему валютного регулювання і валютного контролю”, яка встановлює, що валюта України є єдиним законним засобом платежу на території України, який приймається без обмежень для оплати будь-яких вимог та зобов’язань, якщо інше не передбачено валютним законодавством України.

Згідно ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність. Вимога справедливості добросовісності та розумності цивільного законодавства практично виражається у встановленні його нормами рівних умов для участі всіх осіб у цивільних відносинах; закріпленні можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу; поєднання створення норм, спрямованих на забезпечення реалізації цивільного права, з шануванням прав та інтересів інших осіб, моралі суспільства тощо. При цьому справедливість можна трактувати як визначення нормою права обсягу, межі здійснення і захисту цивільних прав та інтересів особи адекватно її ставленню до вимог правових норм. Добросовісність означає прагнення сумлінно захистити цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків. Розумність – це зважене вирішення питань регулювання цивільних відносин з урахуванням інтересів усіх учасників, а також інтересів громади (публічного інтересу).

Отже подальше виконання кредитного договору, іпотечного договору та договору поруки на умовах, що діють на даний час є порушенням одного із принципів цивільно-правових відносин, які закріплені у ст. 3 ЦК України – принципу справедливості. Умови кредитного договору, а також іпотечного договору і договору поруки є несправедливими, так, як всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду відповідачів, споживачів кредитних послуг. Несправедливими є, зокрема, умови кредитного договору в частині надання кредиту в доларах США, що передбачає згідно умов кредитного договору погашення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом у доларах США, що є способом зловживання правом, коли всі ризики знецінення національної валюти України шляхом порушення вимог закону, позивач перекладає, як суб’єкт підприємницької (господарської) діяльності, виключно на відповідачів – позичальника за кредитним договором та поручителя, споживачів кредитних послуг, що є грубим порушенням частини 3 статті 13 Цивільного кодексу України.

Таким чином, використання позивачем долара США, як предмету кредитування за споживчим кредитом, є внесенням в кредитний договір,а також в договір поруки та іпотечний договір пункту, що значно погіршує становище відповідачів, як споживачів порівняно з позивачем (надавачем фінансових послуг) в разі настання певних подій, що дає право для відповідачів, відповідно до пункту 2 статті 18 Закону України „Про захист прав споживачів”, за своїм вибором вимагати визнання в цілому кредитний договір недійсним або деяких його частин.

Що ж стосується вимог ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди, то в цій частині позов задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

У відповідності з роз»ясненнями, даними Верховним судом України в пункту 2 постанови пленуму №4 від 31.03.95 року (з наступними доповненнями та змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди, розглядаються у випадку, коли право на її відшкодування передбачено спеціальним законодавством.

ЗУ «Про захист прав споживачів» передбачено право споживача на отримання компенсації за заподіяну моральну шкоду, але лише у випадку заподіяння шкоди здоров»ю споживача.

ОСОБА_1 у судовому засіданні не наведено переконливих доказів того, що саме через порушення умов кредитування в неї настало погіршення здоров»я.

Виходячи з вищенаведеного, суд вважає можливим у задоволенні позову ВАТ «КБ «Надра» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки відмовити.

Позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ВАТ «КБ «Надра» про внесення змін до кредитного договору, договору поруки та іпотечного договорів і стягнення моральної шкоди задовольнити частково.

У відповідності зі ст.88 ЦПК України на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з ВАТ «КБ «Надра» підлягають стягненню судові витрати, а саме: судовий збір у розмірі 8 грн.50 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 37 грн.

На підставі вищевикладеного, ст. 99 Конституції України, ст. 5, п. 5 ст.18 Закону України „Про захист прав споживачів”, ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання і валютного контролю”, ст. 3 Закону України № 2346-III „Про платіжні системи та переказ коштів в Україні”, ст.ст.6, 7 Постанови Національного банку України № 200 від 30.05.2007р. „Про затвердження Правил використання готівкової іноземної валюти на території України”, ст. ст. 13, 16, 203, 215, 216, ч. 2 ст. 192, ч. 1 ст. 524, ч. 3 ст. 533 ЦК України, абз. 2 та 4 ст. 17 Закону України „Про іпотеку”, п.2 постанови пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.95 року (з наступними доповненнями та змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», керуючись ст.ст.5, 6, 8, 10, 60, 88, 212-215, 218 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Відкритого акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» відмовити.

Позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 задовольнити частково.

Визнати кредитний договір №201\2008\840\09-ЖР\51, укладений 05 вересня 2008 року між ВАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_1 в частині валюти кредитування недійсним та зобов»язати ВАТ «КБ «Надра» внести у вказаний договір відповідні зміни.

Визнати іпотечний договір №201\2008\840\09-ЖР\51\1, укладений 05 вересня 2008 року між ВАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_1 в частині валюти кредитування недійсним та зобов»язати ВАТ «КБ «Надра» внести у вказаний договір відповідні зміни.

Визнати договір поруки №201\2008\840\09-ЖР\51\1, укладений 05 вересня 2008 року між ВАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_2 в частині валюти кредитування недійсним та зобов»язати ВАТ «КБ «Надра» внести у вказаний договір відповідні зміни.

Стягнути з ВАТ «КБ «Надра» р\рахунок 351958000020003 у філії Донецьке РУ ВАТ «КБ «Надра», ЄДРПОУ 25605425, МФО 334862 на користь ОСОБА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1 та ОСОБА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_2 судові витрати, а саме: судовий збір у розмірі 8 грн.50 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 37 грн.

Рішення може бути оскаржено сторонами повністю або частково до апеляційного суду Донецької області через Пролетарський районний суд міста Донецька.

Апеляційна скарга подається у письмовій формі протягом десяти днів зі дня проголошення рішення.

Особи, які беруть участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів зі дня отримання копії рішення.

Суддя (підпис) Н.Л.Панас

Копія вірна. Суддя:

Секретар:

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/12067707

[у.zaporozhskiy]

Стремное решение...

непонятно, как оно будет выполнятся?

по ЗУ о Защите прав потребителей внесли изменения, нужно изменить и график

ну почему

При розгляді судової справи позивачем не було надано доказів, щоб підтверджували отримання останнім відповідної індивідуальної ліцензій для надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті та використання іноземної валюти на території України як засобу платежу.

ведь хорошо начато

Договори про надання кредиту укладаються на власний розсуд кредитодавця і позичальника та з урахуванням вимог діючого законодавства України.

почему не отходят от лицензий?

еще и пункт "в" тулят(

еще про письмо НБУ, которое прислали Олег Стаиртову..

как можно отодожествлять банковские операции

и выполнение обязательств по кредитному договор???

да еще и с размещением на валютном рынке..

они таки написали, что резидентам иностранную Валюту по кредитному договору можно парить

кстати вчера общался с представителем НБУ, так он мне сказал, что выдача по кредитному договору это нечто особенное, единственное за что можно зацепиться это проценты