Решение апелляционного суда АРК об отказе Черноморскому банку реконструкции и развития во взыскание всей суммы задолженности по кредитному договору

[у.zaporozhskiy]

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2009 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого, судді Сіротюка В.Г.

Суддів Адаменко О.Г.

Підлісної І.А.

При секретарі Приходько Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом Акціонерного комерційного банку «Чорноморський банк розвитку та реконструкції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 4 серпня 2009 року,

ВСТАНОВИЛА:

Акціонерний комерційний банк «Чорноморський банк розвитку та реконструкції» (далі АКБ «ЧБРР») звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 12 грудня 2007 року між АКБ «ЧБРР» і ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №1302/042-1073 на суму 20000 грн. зі сплатою 30 процентів річних. Відповідно до пункту 1.3 цього договору, кредит був наданий ОСОБА_1 строком до 10 грудня 2010 року включно. Свої зобов’язання по своєчасному погашенню кредиту та сплаті процентів відповідач не виконав. Станом на 4 серпня 2009 року заборгованість відповідача склала 16708 грн. 43 коп., в тому числі заборгованість по кредиту - 13862 грн., прострочена заборгованість по кредиту – 766 грн. 67 коп., заборгованість по процентах за користування кредитом - 48 грн. 76 коп., пеня - 31 грн., штраф - 2000 грн.

Рішенням Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 4 серпня 2009 року позовні вимоги задоволено. З ОСОБА_1 на користь АКБ «ЧБРР» стягнуто заборгованість за кредитним договором в сумі 16708 грн. 73 коп., а також судові витрати в сумі 421 грн. 33 коп.

Не погодившись з даним рішенням суду, ОСОБА_1 подав на нього апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального права.

Зокрема, відповідач зазначає, що суд не врахував при ухваленні рішення, що він не порушував умов пункту 5.4 кредитного договору і вимог ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», відповідно до яких банк має право вимагати дострокового повернення усіх коштів у разі затримання позичальником погашення кредиту та сплати процентів щонайменше на один календарний місяць. Період допущеного ним прострочення сплати процентів не перевищував одного місяця. Крім того, банк не направляв на його адресу письмову вимогу про дострокове повернення кредиту.

Крім того, суд не перевірив його доводи, що прострочення ним сплати процентів сталося саме з вини банку, який у квітні 2009 року здійснив помилкове дострокове списання коштів з його поточного рахунку на погашення кредиту в сумі 4900 грн. замість 834 грн., передбачених договором, позбавивши його можливості здійснити своєчасно за рахунок цих коштів всі інші виплати за кредитним договором.

В запереченнях на апеляційну скаргу АКБ «ЧБРР» просить рішення суду залишити без змін, вважаючи його законним і обґрунтованим.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача і відповідача, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 213 Цивільного процесуального кодексу України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольняючи позовні вимоги банку до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 16708 грн. 73 коп., суд виходив з того, що відповідач не виконав умови кредитного договору, укладеного ним з банком 12 грудня 2007 року, щодо своєчасної сплати кредиту і процентів за користування ним, у зв’язку з чим станом на 4 серпня 2009 року склалася заборгованість за кредитом в сумі 14628 грн. 67 коп., заборгованість по процентах в сумі 48 грн. 76 коп., заборгованість по пені в сумі 31 грн., заборгованість по штрафу в сумі 2000 грн.

Колегія суддів не може погодитися з даними висновками суду, оскільки вони не відповідають фактичним обставинам справи і зроблені з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до вимог ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Апеляційним розглядом встановлено, що 12 грудня 2007 року між АКБ «ЧБРР» (банк) з одного боку і ОСОБА_1 (позичальник) з другого боку був укладений кредитний договір № 1302/042-1073, згідно з яким позичальнику було надано споживчий кредит в сумі 4000 грн. на строк до 10 грудня 2010 року під 12 процентів річних з поверненням кредитних коштів шляхом внесення готівки в касу банку або у безготівковій формі на відповідний рахунок щомісячно з 01 по 10 число у визначених договором сумах і сплатою процентів щомісячно у строк не пізніше 10 числа місяця, наступного за місяцем, у який вони були нараховані.

Додатковою угодою № 1 від 13 рудня 2007 року до вказаного кредитного договору було змінено його предмет. Замість надання споживчого кредиту в сумі 4000 грн. банк зобов’язався відкрити позичальнику кредитну лінію на споживчі цілі, ліміт якої складає 20000 грн. з поступовим зменшенням ліміту кредитної лінії на суму 834 грн., починаючи з січня 2009 року. Зменшення ліміту здійснюється до 10-того числа кожного місяця, а у разі, якщо 10-те число випадає на вихідний (святковий ) день, зменшення ліміту здійснюється у робочий день, який йому передує.

Відповідно до кредитного договору і додаткової угоди № 1 ОСОБА_1 отримав кредит на споживчі цілі в сумі 20000 грн.

До 1 квітня 2009 року ОСОБА_1 виконував свої зобов’язання за кредитним договором і додатковою угодою.

Додатковою угодою № 2 від 17 квітня 2009 року до кредитного договору було змінено розмір процентів за користування кредитними коштами з 12 до 30.

Відповідно до розрахунку заборгованості станом на 19 травня 2009 року у ОСОБА_1 утворилась прострочена заборгованість по процентах в сумі 272 грн. 39 коп.

Дану заборгованість відповідач сплатив 5 червня 2009 року, тобто з простроченням на 24 дні.

Крім того, відповідач затримав на 50 днів сплату частини процентів, нарахованих за травень, в сумі 318 грн. 45 коп., сплативши їх лише 30 липня 2009 року.

Також відповідач затримав на 24 дні сплату процентів в сумі 365 грн. 72 коп., нарахованих за червень 2009 року, сплативши їх лише 3 вересня 2009 року.

Відповідно до наданого банком розрахунку заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором станом на 4 серпня 2009 року складала 16708 грн. 43 коп., в тому числі: заборгованість по кредиту 14628 грн. 67 коп., з яких 766 грн. 67 коп. – прострочена заборгованість; заборгованість по нарахованих процентах з 1 по 4 серпня 2009 року 48 грн. 76 коп.; заборгованість по пені 31 грн., в тому числі пеня по процентах 19 грн. 45 коп. і пеня по кредиту 11 грн. 55 коп.; заборгованість по штрафу 2000 грн.

При цьому період прострочки по кредиту склав 25 днів.

Відповідно до вимог частини 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.

Відповідно до пункту 10 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» якщо кредитодавець згідно з договором про надання споживчого кредиту одержує внаслідок порушення споживачем умов договору право на вимогу повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, або на вилучення продукції чи застосування іншої санкції, він може використати таке право лише у разі:

1) затримання сплати частини кредиту та/або відсотків щонайменше на один календарний місяць; або

2) перевищення сумою заборгованості суми кредиту більш як на десять відсотків; або

3) несплати споживачем більше однієї виплати, яка перевищує п'ять відсотків суми кредиту; або

4) іншого істотного порушення умов договору про надання споживчого кредиту.

Якщо кредитодавець на основі умов договору про надання споживчого кредиту вимагає здійснення внесків, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі внески або повернення споживчого кредиту можуть бути здійснені споживачем протягом тридцяти календарних днів з дати одержання повідомлення про таку вимогу від кредитодавця. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про надання споживчого кредиту, вимога кредитодавця втрачає чинність.

Відповідно до пункту 5.4 кредитного договору банк має право вимагати дострокового повернення усіх коштів у межах зобов’язань позичальника за цим договором (включаючи суму кредитних коштів, процентів, пені та т.і.) у разі затримання позичальником щонайменше на один календарний місяць погашення кредитних коштів та/чи сплати процентів згідно з пунктами 4.1, 4.2. договору, або сплати щомісячного платежу згідно з пунктом 4.1. цього договору; перевищення сумою заборгованості (включаючи суму кредитних коштів, процентів, пені та т.і.) на 10 процентів; несплати позичальником більше однієї виплати, яка перевищує 5 процентів суми кредиту, що вказана у пункті 1.2 цього договору; погіршення фінансового стану позичальника у разі якщо це суттєво впливає на виконання зобов’язань за цим договором; невиконання позичальником умов цього договору.

Згідно з пунктом 5.5 кредитного договору банк має право стягувати всю суму заборгованості за рахунок грошових коштів, майна позичальника, страхового відшкодування, у порядку, передбаченому чинним законодавством України, у разі, якщо позичальник не може своєчасно погасити заборгованість за кредитом, процентами, нарахованими за ним, можливою пенею та штрафом, або протягом 30 календарних днів з дня одержання письмового повідомлення виконати вимогу банку про дострокове повернення коштів.

Оскільки відповідач затримав сплату частини процентів, нарахованих за травень в сумі 318 грн. 45 коп. на строк, що перевищує 1 місяць, тобто на 50 днів, у банка, відповідно до вимог ст. 1050 Цивільного кодексу України і пункту 5.4 кредитного договору, виникло право вимагати дострокового повернення усіх коштів у межах зобов’язань позичальника за даним договором.

Проте, позивач не надав доказів на підтвердження того, що направив відповідачу вимогу про дострокове повернення усіх коштів за кредитним договором, і що відповідач, отримавши таку вимогу, не виконав її протягом 30 днів.

Відповідно до вимог ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно з вимогами ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1. припинення зобов’язання внаслідок односторонньої відмови від зобов’язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2. зміна умов зобов’язання;

3. сплата неустойки;

4. відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до вимог ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов’язання.

З пояснень відповідача вбачається, що невиконання ним зобов’язання щодо своєчасної сплати процентів сталося з вини банка, який у порушення вимог пункту 5.6 кредитного договору безпідставно списав у квітні 2009 року з його поточного рахунку на погашення кредиту 4900 грн. замість передбаченої договором суми 834 грн., у зв’язку з чим у нього не залишилося коштів, за рахунок яких він мав намір в наступному погашати кредит і сплачувати проценти.

Відповідно до пункту 5.6 кредитного договору банк має право здійснювати погашення кредиту та/або нарахованих процентів за користування ним на підставі відповідного меморіального ордеру шляхом списання необхідних сум з поточних рахунків позичальника, відкритих у банку. Наявність цього пункту у договорі є свідченням надання позичальником доручення банку на договірне списання належних до сплати сум кредиту та/або нарахованих процентів за цим договором у строк виконання зобов’язань.

На ім’я відповідача ОСОБА_1 в АКБ «ЧБРР» було відкрито особовий рахунок № 2620400154667, з якого банк здійснював списання коштів на погашення кредиту і процентів за кредитним договором від 12 грудня 2007 року і додатковими угодами до нього.

1 квітня 2009 року з даного рахунку було перераховано банком на погашення кредиту 834 грн.

Отже наступний платіж на погашення кредиту мав бути здійсненій відповідно до пункту 4.1 кредитного договору в період з 1 по 10 травня 2009 року.

Проте, у порушення пунктів 4.1 і 5.6 кредитного договору, банк 27 квітня 2009 року безпідставно списав з поточного рахунку ОСОБА_1 № 26204000154667 на погашення кредиту грошову суму у розмірі 1735 грн. 33 коп.

Згідно з вимогами ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов’язання.

Відповідно до пункту 7.1 кредитного договору за порушення строків повернення кредиту та/чи сплати процентів за ним, позичальник сплачує банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченої заборгованості за кожен день прострочення платежу, включаючи день повернення коштів.

Оскільки відповідач порушив свої зобов’язання, передбачені пунктом 4.2. кредитного договору, щодо своєчасної сплати процентів, нарахованих у квітні, травні і червні 2009 року, йому було нараховано пеню у сумі 19 грн. 45 коп.

Оскільки відповідач порушив свої зобов’язання, передбачені пунктом 4.1. кредитного договору, щодо своєчасного погашення кредиту у липні 2009 року, йому було нараховано пеню у сумі 11 грн. 55 коп.

Відповідно до пункту 7.3 кредитного договору у разі порушення позичальником вимог пунктів 4.1., 4.2., 4.7 договору позичальник сплачує банку за кожен випадок порушення штраф у розмірі 10 процентів від розміру кредиту.

У зв’язку з простроченням відповідачем сплати процентів, нарахованих у квітні 2009 року, тобто порушенням вимог пункту 4.2 договору, відповідачу було нараховано штраф у сумі 2000 грн. відповідно до умов пункту 7.3 кредитного договору.

Оскільки банк не виконав вимоги пункту 10 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» і пункту 5.5 кредитного договору щодо направлення відповідачу повідомлення про необхідність дострокового повернення всієї суми кредиту, а заборгованість ОСОБА_1 по сплаті процентів, нарахованих у квітні, травні і червні 2009 року, виникла не з його вини, а у зв’язку з безпідставним списанням банку з його поточного рахунку грошової суми у розмірі 1735 грн. 33 коп. на погашення кредиту до настання строку виконання цього зобов’язання, позовні вимоги банку про дострокове повернення усіх коштів в межах зобов’язань позичальника за кредитним договором є необґрунтованими і не підлягають задоволенню.

Оскільки вини ОСОБА_1 в порушенні зобов’язань щодо своєчасної сплати процентів за травень, червень і липень 2009 року немає, штраф в сумі 2000 грн. і пеня в сумі 19 грн. 45 коп. йому нараховані безпідставно.

Отже в цій частині позовні вимоги також є необґрунтованими і не підлягають задоволенню.

В той же час, з відповідача на користь позивача на підставі ст. 526 Цивільного кодексу України підлягає стягненню прострочена на 25 днів заборгованість по кредиту за липень 2009 року в сумі 766 грн. 67 коп. і пеня за прострочення даного платежу в сумі 11 грн. 55 коп., а всього 778 грн. 22 коп.

Доводи відповідача про безпідставне списання банком з його рахунку на дострокове погашення кредиту 4900 грн. є необґрунтованими, оскільки з платіжних документів вбачається, що ця сума становить лише 1735 грн. 33 коп.

Посилання банку на можливість списання з рахунків відповідача коштів на погашення кредиту незалежно від настання строку їх сплати суперечить вимогам пункту 5.6 кредитного договору, згідно з яким таке списання можливе лише у строк виконання зобов’язань.

Та обставина, що станом на 9 грудня 2009 року прострочена заборгованість відповідача склала за кредитом 4102 грн. 67 коп. і за процентами 1121 грн. 54 коп., а її період перевищив 1 місяць, не може бути підставою для задоволення позовних вимог, оскільки їх предметом була заборгованість, що склалася станом на 4 серпня 2009 року.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду, відповідно до вимог пунктів 3, 4 частини 1 ст. 309 Цивільного процесуального кодексу України, підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову шляхом стягнення з відповідача на користь позивача простроченої заборгованості по кредиту за липень 2009 року в сумі 766 грн. 67 коп. і пені за прострочення даного платежу, нарахованої станом на 4 серпня 2009 року, в сумі 11 грн. 55 коп.

Відповідно до вимог частини 1 ст. 88 Цивільного процесуального кодексу України, якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

У зв’язку з частковим задоволенням позовних вимог з відповідача на користь позивача підлягає стягненню на відшкодування витрат по сплаті судового збору 51 грн. і на відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи 250 грн., а всього 301 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 304, 307, пунктами 3, 4 частини 1 ст. 309, ст. ст. 313, 314, 316, 317 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 4 серпня 2009 року скасувати.

Ухвалити у справі нове рішення.

Позовні вимоги акціонерного комерційного банку «Чорноморський банк розвитку та реконструкції» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного комерційного банку «Чорноморський банк розвитку та реконструкції» прострочену заборгованість по кредиту за липень 2009 року в сумі 766 грн. 67 коп. і пеню за прострочення даного платежу, нараховану станом на 4 серпня 2009 року, в сумі 11 грн. 55 коп., а всього 778 грн. 22 коп.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного комерційного банку «Чорноморський банк розвитку та реконструкції» на відшкодування витрат по сплаті судового збору 51 грн. і на відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи 250 грн., а всього 301 грн.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.

Судді: Сіротюк В.Г. Адаменко О.Г. Підлісна І.А.

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/7650317