Определение ВСУ об отказе БМ БАНКУ во взыскании задолженности по кредитному договору в связи с уже осуществленной исполнительной надписью нотариуса

[у.zaporozhskiy]

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2010 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

головуючого Гуменюка В.І.,

суддів: Балюка М.І., Луспеника Д.Д.,

Данчука В.Г., Мазурка В.А.,-

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом відкритого акціонерного товариства ”БМ Банк” (далі – ВАТ ”БМ Банк”) до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Солом’янського районного суду м. Києва від 14 серпня 2009 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 2 лютого 2010 року,

в с т а н о в и л а :

У червні 2009 року ВАТ ”БМ Банк” звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на те, що між ними 6 травня 2008 року було укладено кредитний договір № 490/060508, за умовами якого товариство надало ОСОБА_3 200 тис. доларів США строком до 4 травня 2018 року зі сплатою 14 % річних.

ВАТ ”БМ Банк” умови договору виконало та надало зазначені в договорі кошти, однак ОСОБА_3 умови договору належним чином не виконує і станом на 2 червня 2009 рік заборгованість за договором становить 215 709, 60 доларів США, з них: 1 834, 86 доларів США – прострочена заборгованість по кредиту; 198 165,14 доларів США – строкова заборгованість; 2 488,89 доларів США – строкова заборгованість за процентами; 12 677,77 доларів США – прострочена заборгованість за процентами та 542,94 доларів США пені.

ВАТ ”БМ Банк” просило позовні вимоги задовольнити та стягнути заборгованість та судові витрати з ОСОБА_3

Рішенням Солом’янського районного суду м. Києва від 14 серпня 2009 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 2 лютого 2010 року, позовні вимоги ВАТ ”БМ Банк” задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ВАТ ”БМ Банк” заборгованість за кредитним договором у розмірі 1 641 657 грн. 91 коп., вирішено питання про судові витрати у справі.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Згідно з п. 2 розділу ХІІІ Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" касаційні скарги (подання) на рішення загальних судів у кримінальних і цивільних справах, подані до Верховного Суду України до 15 жовтня 2010 року і призначені (прийняті) ним до касаційного розгляду, розглядаються Верховним Судом України в порядку, який діяв до набрання чинності цим Законом.

У зв'язку із цим касаційна скарга ОСОБА_3 підлягає розгляду за правилами ЦПК України зі змінами та доповненнями, внесеними законами України до 7 липня 2010 року.

Касаційна скарга ОСОБА_3 підлягає задоволенню з таких підстав.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог ВАТ ”БМ Банк” суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що ОСОБА_3 не виконано умови кредитного договору, а тому заборгованість має бути стягнута в повному обсязі.

Проте з таким висновком погодитися не можна.

Відповідно до ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і порядку, встановлених законом.

Згідно зі ст. 1 Закону України ”Про виконавче провадження” виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження та примусового виконання рішень інших органів. Відповідно до ст. 3 зазначеного Закону одним із виконавчих документів є виконавчий напис нотаріуса, який підлягає примусовому виконанню державною виконавчою службою.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог банку ОСОБА_3 указував на те, що між ним та банком 6 травня 2008 року було укладено договір іпотеки № 490/060508 для забезпечення виконання його зобов’язань за кредитним договором. Згідно з виконавчим написом приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу № 1130 від 22 червня 2009 року звернуто стягнення на майно, указане в договорі іпотеки. Постановою відділу державної виконавчої служби Васильківського міськрайонного управління юстиції від 2 липня 2009 року відкрито виконавче провадження за виконавчим написом № 1130 від 22 червня 2009 року. 10 липня 2009 року описано чотири земельні ділянки, накладено на них арешт та проведено їх експертну оцінку. Тому ОСОБА_3 вважав, що порушене право банку було частково захищено в спосіб, який банк обрав, а стягнення такої ж суми повторно за рішенням суду не ґрунтується на законі.

Ухвалюючи рішення суд першої інстанції зазначених вимог закону не врахував та не звернув уваги на те, що банк обрав спосіб захисту своїх цивільних прав через нотаріуса, не з’ясував чи виконано виконавчий напис та яка сума заборгованості ОСОБА_3 становить перед банком після цього.

Отже судом не з’ясовано всіх обставин справи та не надано їм належної правової оцінки, хоча їх з’ясування має суттєве значення для правильного вирішення спору.

Апеляційний суд на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права уваги не звернув і помилково залишив рішення без змін.

З урахуванням викладеного судові рішення не можна визнати законними й обґрунтованими, тому вони як постановлені з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, відповідно до вимог ч. 2 ст. 338 ЦПК України підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Солом’янського районного суду м. Києва від 14 серпня 2009 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 2 лютого 2010 року скасувати, справу передати до суду першої інстанції на новий розгляд.

Ухвала оскарженню не підлягає.

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/13029231

[у.zaporozhskiy]

http://reyestr.court.gov.ua/Review/8530604

Данное решение лучше.

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 лютого 2010 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

головуючого

Григор’євої Л.І.,

суддів:

Балюка М.І.,

Данчука В.Г.,

Барсукової В.М.,

Косенка В.Й.,-

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом закритого акціонерного товариства «ОТП Банк» в особі філії в м. Луганську до ОСОБА_6 про стягнення суми спричиненої шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення апеляційного суду Луганської області від 5 березня 2009 року,

в с т а н о в и л а:

У вересні 2007 року закрите акціонерне товариство «ОТП Банк» в особі філії в м. Луганську (далі - ЗАТ «ОТП Банк»), як правонаступник акціонерного комерційного банку «Райффайзенбанк Україна», звернулось до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 4 червня 2004 року між ОСОБА_6 та акціонерним комерційним банком «Райффайзенбанк Україна» були укладені кредитний договір та договір застави автомобіля, згідно з якими ОСОБА_6 отримав у банку кредит у розмірі 82 620 грн. на строк до 4 червня 2009 року під заставу автотрансортного засобу. За умовами кредитного договору позичальник зобов'язався прийняти, належним чином використати та повернути банку вказані кредитні кошти у строки, зазначені в кредитному договорі, а також сплатити відповідні відсотки за користування кредитом, у порядку та на умовах, що визначені в кредитному договорі. У порушення умов договору, відповідачем не погашено належні до сплати суми кредиту та не сплачено відсотки. Вироком Ленінського районного суду м. Луганська від 27 червня 2007 року ОСОБА_6 визнано винним у скоєнні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 222 та ч. 3 ст. 358 КК України, йому призначене відповідне покарання та стягнуто матеріальну шкоду в розмірі 92 769 грн. 91 коп. Ухвалою апеляційного суду Луганської області від 28 серпня 2007 року вирок в частині цивільного позову скасовано, справу в частині цивільного позову передано до суду першої інстанції на новий розгляд в порядку цивільного судочинства, в іншій частині вирок залишено без змін. Злочинними діями ОСОБА_6 позивачу заподіяно шкоду в розмірі 75 593 грн. 53 коп. У зв'язку зі спливом часу та відповідно нарахуванням відсотків та пені за кредитним договором, позивач неодноразово збільшував розмір своїх позовних вимог, та остаточно просив стягнути з відповідача на його користь 106 485 грн. 93 коп. завданої шкоди, з яких: 71 652 грн. 29 коп. – сума основного боргу з погашення кредиту; 33 120 грн. 06 коп. – борг із сплати відсотків за користування кредитом з 14 березня 2005 року до 4 травня 2008 року; 667 грн. 18 коп. – пеня, нарахована з 14 березня 2005 року до 29 грудня 2005 року; 1 036 грн. – витрати за вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Рішенням Ленінського районного суду м. Луганська від 19 травня 2008 року позов задоволено, стягнуто з ОСОБА_6 на користь закритого акціонерного товариства «ОТП Банк» в особі філії в м. Луганську 103 485 грн. 93 коп. завданої шкоди.

Рішенням апеляційного суду Луганської області від 5 березня 2009 року рішення суду першої інстанції скасовано, позов задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_6 на користь закритого акціонерного товариства «ОТП Банк» в особі філії в м. Луганську 75 593 грн. 53 коп., в іншій частині позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати рішення апеляційного суду та передати справу на новий апеляційний розгляд, посилаючись на невідповідність висновків апеляційного суду обставинам справи, неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про часткове задоволення позову, апеляційний суд виходив з того, що ОСОБА_6 шляхом надання в банк завідомо неправдивих документів про свої доходи отримав кредит на придбання автомобіля. Частково сплативши кредит, він перестав виконувати зобов’язання по кредитному договору, завдавши банку шкоду в розмірі 75 593 грн. 53 коп., що встановлено виконавчим написом нотаріуса від 14 жовтня 2005 року та вироком Ленінського районного суду м. Луганська від 27 червня 2007 року.

З такими висновками апеляційного суду погодитися не можна.

Відповідно до ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і порядку, встановлених законом.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження та примусового виконання рішень інших органів. Відповідно до ст. 3 зазначеного Закону одним із виконавчих документів є виконавчий напис нотаріуса, який підлягає примусовому виконанню державною виконавчою службою.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд апеляційної інстанції цих вимог закону не врахував та не звернув уваги на те, що позивачем обрано спосіб захисту цивільних прав нотаріусом, яким 14 жовтня 2005 року було вчинено виконавчий напис для стягнення заборгованості згідно із зобов’язанням за кредитним договором і договором застави від 4 червня 2004 року, в загальній сумі 75 652 грн. 53 коп. Державною виконавчою службою 19 жовтня 2005 року за виконавчим написом нотаріуса відкрито виконавче провадження, а 22 лютого 2006 року складено акт опису й арешту майна – заставленого автомобіля “Хюндай Соната” та передано автомобіль позивачу на відповідальне зберігання.

Таким чином, порушене цивільне право позивача було частково захищено в спосіб обраний ним, стягнення цієї ж суми повторно за рішенням суду не грунтується на законі.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають із підстав, установлених ст. 11 цього Кодексу, зокрема: договорів та інших правочинів (ч. 2 ст. 509 ЦК України).

Зобов'язання перестає діяти в разі його припинення з підстав, передбачених договором або законом (ч. 1 ст. 598 ЦК України).

Ці підстави, зазначені в ст. ст. 599, 600, 601, 604-609 ЦК України, не передбачають підставою припинення зобов'язання вчинення виконавчого напису.

За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України). Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.

Саме по собі вчинення виконавчого напису, виконання якого не здійснено вчасно, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору й не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання відсотків за користування кредитом і пеню за несвоєчасну сплату кредиту.

Вирішуючи спір, апеляційний суд зазначених вимог закону не врахував, у порушення ст. ст. 212-215 ЦПК України належним чином не з’ясував дійсних обставин справи; чи мали місце обставини, якими обгрунтовувалися вимоги і заперечення сторін та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин, що має суттєве значення для правильного вирішення спору.

Крім того, суд пославшись у рішенні на вирок Ленінського районного суду м. Луганська від 27 червня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Луганської області від 28 серпня 2007 року, зазначені докази не витребував, до матеріалів справи їх не приєднав.

За таких обставин рішення апеляційного суду підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити.

Рішення апеляційного суду Луганської області від 5 березня 2009 року скасувати, справу передати на новий розгляд до апеляційного суду.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий

Л.І. Григор’єва

Судді:

М.І. Балюк

В.М. Барсукова

В.Г. Данчук

В.Й. Косенко