Решение Ленинского райсуда о признании исполнительной надписи в пользу ОТП банка не подлежащей исполнению

[ANTIRAID]

Справа 2-2819/10

2010р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2010р. Ленінський районний суд м. Луганська, в складі:

головуючого – судді Матвєйшиної О.Б.

при секретарі Машталенко Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ „ОТП Банк” в особі Регіонального відділення АТ „ОТП Банк” в м. Луганську, третя особа – приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_2 про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2010 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача ПАТ «ОТП Банк» в особі Регіонального відділення в м. Луганську, в якому послалася, що між нею та АКБ « РайффайзенБанк Україна», правонаступником якого є відповідач, 10 травня 2006 року було укладено кредитний договір № ML -900/129/2006, відповідно до якого вона отримала кредит у сумі 28600 доларів США на ремонт нерухомого майна строком по 10 травня 2012року, та зобов’язалася погашати цей кредит зі сплатою 11,5% річних у встановлені строки та порядку, також у цей же день було укладено нотаріально договір іпотеки № PML -900/129/2006 року, згідно якого нею передано у іпотеку банку житловий будинок, розташований за адресою АДРЕСА_1, та земельна ділянка, розташована за цією ж адресою, які належать їй на праві власності.

Також 10 травня 2006 року укладено договір поруки № SP-ML -900/129/2006, згідно якому поручитель ОСОБА_3 зобов’язався відповідати на повне та своєчасне виконання нею зобов’язань за вказаним кредитним договором.

У жовтні 2009 року відповідачем подано у Жовтневий районний суд м. Луганська позовну заяву про стягнення з неї та поручителя заборгованості за вказаним кредитним договором, по якій відкрито провадження. Нею також подано позов до Ленінського районного суду м. Луганська про визнання недійсними кредитного договору та договору іпотеки.

Однак, 12 березня 2010 року приватним нотаріусом ОСОБА_2 видано виконавчий напис №2098 про стягнення з неї на користь відповідача 164602,30 гр., на підставі якого відкрито виконавче провадження 8 квітня 2010 року. Вона вважає, що дії відповідача щодо отримання виконавчого напису є незаконними, оскільки він не мав права за наявності не розглянутого спору у суді, вирішувати питання щодо виконавчого напису, бо виконавчий напис видається тільки у разі відсутності спору. Тому вона просить визнати виконавчий напис №2098 про стягнення з неї на користь відповідача 164602,30 гр., виданий приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_2, таким, що не підлягає виконанню.

У подальшому позивачка уточнила свої позовні вимоги, зазначивши також, що дії відповідача є незаконними ще також і тому, що ним порушено вимоги Закону України «Про іпотеку», згідно якого іпотеко держатель має право вибрати один зі способів звернення стягнення на предмет іпотеки, або отримати виконавчий напис, або рішення суду.

У судовому засіданні представник позивачки підтримав позовні вимоги позивачки, дав суду пояснення, аналогічні викладеному у позовній заяві, просив позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував, послався, що наявність справ у суді не є перешкодою для звернення за отриманням виконавчого напису, діючим законодавством не заборонено здійснювати захист порушених прав одночасно кількома способами.

Заслухавши пояснення сторін, представників, дослідивши надані докази, суд приходить до наступного.

Згідно ст.50 Закону України «Про нотаріат» спір про визнання вчиненого нотаріусом виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, або про повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса розглядається судом за позовом боржника до стягувача.

Відповідно до ст. 1 Закону України „Про іпотеку” від 05.06.2003 року зі змінами та доповненнями та умов Договору іпотеки, Іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання (Боргових зобов’язань) нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом. Боргові зобов’язання –всі зобов’язання Боржника (Позивача) перед іпотекодержателем по сплаті останньому будь-яких сум, що виникають згідно з положеннями Кредитного договору, який забезпечений Іпотекою згідно цього договору.

Згідно із ст. 33 Закону України „Про іпотеку” у разі невиконання або неналежного виконання боржником (Позивачем) основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Аналогічні норми також передбачені ст.ст. 572, 589, 590 Цивільного кодексу України, ст. ст. 19, 20 Закону України „Про заставу ”.

У відповідності до ст.18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчиненням виконавчого напису на борговому документі у випадках і порядку встановлених законом.

Відповідно до ст.ст. 87,88 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.

Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів затвердженого постановою кабінету Міністрів України від 29.06.99р. № 1172, вказано: для подання одержаного виконавчого напису подаються: а) оригінали нотаріально посвідченої угоди; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Відповідно до ст. 91 Закону України „Про нотаріат” виконавчий напис, за яким стягувачем або боржником є громадянин, може бути пред'явлено до примусового виконання протягом трьох років, а з усіх інших вимог - протягом одного року з моменту вчинення виконавчого напису, якщо законом не встановлено інших строків.

Судом встановлено, що 10 травня 2006 року позивачкою з банком, правонаступником якого є відповідач, було укладено кредитний договір № ML -900/129/2006, відповідно до якого вона отримала кредит у сумі 28600 доларів США на ремонт нерухомого майна строком по 10 травня 2012року, та зобов’язалася погашати цей кредит зі сплатою 11,5% річних у встановлені строки та порядку, також у цей же день було укладено нотаріально договір іпотеки № PML -900/129/2006 року, згідно якого нею передано у іпотеку банку житловий будинок, розташований за адресою АДРЕСА_1, та земельна ділянка, розташована за цією ж адресою , які належать їй на праві власності. Оскільки позивачкою порушувалися умови договору щодо погашення кредиту та відсотків за нею створилася заборгованість станом на 18 вересня 2009 року у сумі 164602,30 гр., про що їй відповідачем було надіслано іпотечне повідомлення від 22 вересня 2009 року про необхідність погасити заборгованість та попереджено, що у разі непогашення, будуть вжиті заходи щодо звернення стягнення на предмет іпотеки, яке згідно поштового повідомлення вручено їй 10 жовтня 2009 року.

Після спливу встановленого законом 30-денного строку, відповідач звернувся до приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_2, яким 12 березня 2010 року видано виконавчий напис №2098 про стягнення з позивачки на користь відповідача 164602,30 гр., на підставі якого 8 квітня 2010 року відкрито виконавче провадження.

Вказані обставини підтверджуються наданими до суду документами.

Таким чином, предметом спору є правомірність видачі вказаного виконавчого напису за наявності у судах справ за позовом відповідача про стягнення з неї суми заборгованості за кредитним договором та за її позовом про визнання недійсним кредитного договору та договору іпотеки, що свідчить про не безспірність боргу, а тому у нотаріуса не було підстав для видачі виконавчого напису.

Згідно із ч.1 ст.16 Цивільного кодексу України «Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу».

Відповідно до ч.1 ст. 20. Цивільного кодексу України «Право на захист особа здійснює на свій розсуд.», тобто особа самостійно обирає спосіб захисту свого порушеного права та орган, до якого вона буде звертатися, або здійснить самозахист.

Цивільним кодексом України передбачено можливість захисту порушених цивільних прав декількома способами.

При цьому , жодним законодавчим актом України не заборонено здійснювати захист прав декількома способами одночасно.

Судом встановлено, що відповідач звернувся до нотаріуса за видачею виконавчого напису після того, як звернувся до суду з позовом про стягнення з позивачки заборгованості, при цьому розмір заборгованості вказано інший, цей позов було прийнято, по ньому відкрито провадження у Жовтневому районному суді м. Луганська, справа по суті ще не розглянута, тобто між сторонами на момент звернення відповідача до нотаріуса має місце спір про право, який розглядається судом.

Таким чином, наявність у суду вказаної не розглянутої справи свідчить про відсутність безспірності характеру виниклих між сторонами правовідносин щодо стягнення заборгованості, про що відповідач не повідомив нотаріуса під час видачі виконавчого напису, крім того, після його видачі відповідач не вирішив питання стосовно подальшої долі свого позову про стягнення заборгованості, тобто спір до теперішнього часу знаходиться на вирішенні суду .

За таких обставин виданий виконавчий напис суперечить ст.88 Закону України "Про нотаріат", за якою стягнення заборгованості провадиться на підставі виконавчих написів нотаріусів тільки у безспірному порядку, у зв'язку із чим цей виконавчий напис слід визнати таким, що не підлягає примусовому виконанню, оскільки виконання його може призвести до стягнення заборгованості двічі.

Керуючись ст. 10,15,57,60,212 ЦПК України, ст. 16,20,572,589,590 ЦК України, Законом України „Про іпотеку”, Законом України „Про заставу”, Законом України „Про нотаріат”, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги позивачки ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати виконавчий напис №2098 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ОТП Банк» заборгованості у сумі 164602,30 гр., виданий приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_2 12.03.2010р., таким, що не підлягає виконанню.

Рішення може бути оскаржено в апеляційний суд Луганської області через Ленінський районний суд м. Луганська протягом 10 днів з дня його проголошення.

Суддя

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/12867297

[у.zaporozhskiy]

Судом встановлено, що відповідач звернувся до нотаріуса за видачею виконавчого напису після того, як звернувся до суду з позовом про стягнення з позивачки заборгованості, при цьому розмір заборгованості вказано інший, цей позов було прийнято, по ньому відкрито провадження у Жовтневому районному суді м. Луганська, справа по суті ще не розглянута, тобто між сторонами на момент звернення відповідача до нотаріуса має місце спір про право, який розглядається судом.

Хорошое решение, а главное логичное.