Лицензия: отсутствие в момент сделки не основание

[Arc4i]

НАУКОВО-ПРАКТИЧНИЙ КОМЕНТАР

до статті 227 Цивільного кодексу України

1. Державою здійснюється державне регулювання у сфері господарювання такими, зокрема, засобами як ліцензування, патентування та квотування, спрямованими на забезпечення єдиної державної політики у цій сфері та захист економічних і соціальних інтересів держави, суспільства та окремих споживачів.

Коло видів діяльності, на здійснення яких необхідно отримати ліцензії, визначається ЗУ "Про ліцензування певних видів підприємницької діяльності", ГК, а також іншими законами (наприклад, ЗУ "Про Національний банк України", "Про страхування", ЗУ "Про нафту і газ" тощо). Ст. 227 надає суду право визнавати недійсними правочини, вчинені без відповідного дозволу, який іменується ліцензією, а відтак ця стаття не поширюється на правочини, на вчинення яких необхідно мати інші дозволи. У ст. 91 ЦК зазначено, що юридична особа може здійснювати окремі види діяльності, перелік яких встановлюється законом, після одержання нею спеціального дозволу (ліцензії). Відповідно до закону ліцензією є документ державного зразка, який засвідчує право суб'єкта господарювання на провадження зазначеного в ньому виду господарської діяльності протягом визначеного строку за умови виконання ліцензійних умов (ст. 14 ГК України, ст. 1 ЗУ "Про ліцензування певних видів господарської діяльності").

Юридична особа вважається такою, що не має ліцензії, якщо: а) вона не отримала ліцензії; б) ліцензія відкликана відповідним органом; в) закінчився строк дії ліцензії. У випадках, коли на момент вчинення правочину юридична особа не мала ліцензії, але на момент розгляду спору отримала її, правочин, не має визнаватися недійсним.

Правила даної статті поширюються на дво- та багатосторонні правочини (договори), які можуть укладатися як між юридичними особами, так і між юридичною особою та громадянином (наприклад, надання медичних послуг).

Правочини, що передбачені у ст. 227, належать до оспорюваних. Позов про визнання правочину недійсним за коментованою статтею може бути поданий самою юридичною особою, яка його вчинила, її контрагентами, учасниками (акціонерами) юридичної особи, органами, які здійснюють контроль за діяльністю юридичної особи, іншими заінтересованими особами, права чи законні інтереси яких порушені такими правочинами. При цьому в позовній заяві слід посилатися на конкретну норму нормативного акта, який встановлює необхідність отримання ліцензії.

ВОТ ОКАЗЫВАЕТСЯ ГДЕ СОБАКА ЗАРЫТА!

Это и объясняет поведение судей ВССУ в деле Василия Горбаля...

Вот интересно откуда коментаторы научники выдрали это ???

Как считаете налоговая тоже тогда не должна штрафовать за всё время работы без лицензии если на момент проверки она присутствует?

Великий и могучий украинский закон - чем больше вникаю тем больше понимаю нецелесообразность получения профессии юриста в стране Украина. Наверное юриспруденция это всё-таки не наука в Украине, а вид народного творчества. 2+2=5 или по договоренности...

Комментарий взят с Лиги.

Авторський колектив коментарю

до Цивільного кодексу України 

1.

БАГАЧ

Едуард Миколайович

- викладач кафедри цивільного права КНУ ім. Т. Шевченка

Глава 53

2.

БЕЗСМЕРТНА

Наталія Василівна

- к. ю. н., доцент кафедри правосуддя КНУ ім. Т. Шевченка

Глави 24, 25, 57, 63

3.

БОЙКО

Олег Олександрович

- старший викладач Фінансово-правового коледжу КНУ ім. Т. Шевченка

Глава 56

4.

БОНДАР

Едуард Антонович

- викладач кафедри цивільного права КНУ ім. Т. Шевченка

Глава 5; § 1, 2 Глави 71

5.

ВАЩЕНКО

Юлія В'ячеславівна

- к. ю. н., доцент кафедри конституційного та адміністративного права КНУ ім. Т. Шевченка

Глава 74

6.

ГРАМАЦЬКИЙ

Ернест Мірчевич

- к. ю. н., доцент кафедри цивільного права КНУ ім. Т. Шевченка

Глави 66, 77

7.

ГРИНЬКО

Світлана Дмитрівна

- к. ю. н., професор кафедри цивільного права і процесу Хмельницького університету управління та права

Глава 64

8.

ДАВИДОВА

Наталія Олександрівна

- к. ю. н., доцент кафедри права Київського національного лінгвістичного університету

Глава 21

9.

ДІКОВСЬКА

Ірина Андріївна

- к. ю. н., доцент кафедри цивільного права КНУ ім. Т. Шевченка

§ 1 Глави 54; Глави 65, 72

10.

ДЗЕРА

Ірина Олександрівна

- к. ю. н., доцент кафедри галузево-правових наук Національного університету "Києво-Могилянська академія"

Статті 15, 16; Глави 28, 29

11.

ДЗЕРА

Олександр Васильович

- д. ю. н., професор кафедри цивільного права КНУ ім. Т. Шевченка

Глави 16, 23 (крім ст. 324)

12.

ЗАВОРОТЬКО

Сергій Павлович

- адвокат

Глави 18, 19

13.

КОВАЛЕНКО

Тетяна Олександрівна

- к. ю. н., доцент кафедри трудового, земельного та екологічного права КНУ ім. Т. Шевченка

Глава 42

14.

КОДИНЕЦЬ

Анатолій Олександрович

- к. ю. н., доцент кафедри цивільного права КНУ ім. Т. Шевченка

§ 3 Глави 71; Глави 37, 39, 40, 43 - 45, 62, 75

15.

КОРОВЯКОВСЬКА

Наталія Степанівна

- к. ю. н., доцент кафедри цивільного права КНУ ім. Т. Шевченка

Статті 80 - 96; Глава 8

16.

КРИВОШЕЇНА

Інга Валеріївна

- к. ю. н., доцент кафедри цивільного права КНУ ім. Т. Шевченка

Глави 35, 52, 76

17.

ЛЕВКІВСЬКИЙ

Богдан Казимирович

- к. ю. н., доцент кафедри цивільного права КНУ ім. Т. Шевченка

Глава 6

18.

МАЙДАНИК

Роман Андрійович

- д. ю. н., професор, завідувач кафедрою цивільного права КНУ ім. Т. Шевченка

Глави 1, 2, 9, 10, 11, 70

19.

МИХАЛЬНЮК

Оксана Василівна

- к. ю. н., викладач кафедри цивільного права КНУ ім. Т. Шевченка

§ 1, 3, 4, 6 Глави 49

20.

НОСІК

Володимир Васильович

- д. ю. н., професор кафедри трудового, земельного та екологічного права КНУ ім. Т. Шевченка

Глави 27, 33, 34; стаття 324

21.

НОСІК

Юрій Володимирович

- к. ю. н., викладач кафедри цивільного права КНУ ім. Т. Шевченка

§ 3 - 6 Глави 54; Глави 36, 38, 41, 46

22.

ОЛЮХА

Віталій Георгійович

- к. ю. н., доцент кафедри правознавства Криворізького економічного інституту КНЕУ ім. В. Гетьмана

Глава 61

23.

ОТРАДНОВА

Олеся Олександрівна

- к. ю. н., доцент кафедри цивільного права КНУ ім. Т. Шевченка

Статті 17 - 23; § 2, 5 Глави 49; Глави 12, 14, 15, 47, 48, 50, 51, 58, 59, 60, 67, 80, 81, 82, 83

24.

ПРИТИКА

Юрій Дмитрович

- д. ю. н., професор, завідувач кафедрою правосуддя КНУ ім. Т. Шевченка

§ 2 Глави 54

25.

РАДЧЕНКО

Лілія Іванівна

- викладач кафедри цивільного права КНУ ім. Т. Г. Шевченка

Глава 55

26.

РИБАЧУК

Ольга Олександрівна

- директор юридичної фірми "Юрлекс"

Статті 97 - 112

27.

РЯБОКОНЬ

Євген Олександрович

- к. ю. н., доцент кафедри цивільного права КНУ ім. Т. Шевченка

§ 6 Глави 49; Глави 4, 17, 26, 68, 69, 78, 79, 84 - 90

28.

СТЕФАНЧУК

Руслан Олексійович

- д. ю. н., доцент, проректор з наукової роботи Хмельницького університету управління та права

Глави 20, 22

29.

ТОМАРОВ

Іларіон Євгенович

- викладач кафедри цивільного права КНУ ім. Т. Шевченка

Глава 13

30.

ЦЮРА

Вадим Васильович

- к. ю. н., викладач кафедри цивільного права КНУ ім. Т. Шевченка

Глави 30, 31, 32

31.

ЧЕРЕДНИК

Наталія В'ячеславівна

- начальник юридичного відділу підприємства Громадського об'єднання "Асоціація підтримки вітчизняного товаровиробника" "Фірма-Ласка"

Глава 73

Науково-практичний коментар

станом на 15.11.2007 р. 

[Алексашка]

НАУКОВО-ПРАКТИЧНИЙ КОМЕНТАР

до статті 227 Цивільного кодексу України

Кстати не пугайте людей. Существут разные коментарии и их много.

Вот один из них:

1. Певною мірою коментована стаття продовжує традицію обмеження так званих "протистатутних правочинів", недійсність яких передбачалася ст. 50 ЦК 1963р. Ця норма виходила з того, що кожна юридична особа має спеціальну правосуб'єктність, межі якої визначаються її статутом або спеціальним законодавчим актом, а тому правочини, вчинені за цими межами, мають визнаватися недійсними.

Проте коментована стаття переносить обмеження в іншу площину. Тепер правочиноздатність юридичної особи обмежується не її статутними цілями, а наявністю у неї відповідного дозволу (ліцензії) на вчинення певного правочину або правочинів певного типу. Правочин, укладений без такого дозволу (ліцензії) може бути визнаний судом недійсним. При цьому наявність форми провини учасників правочину значення не має.

Суб'єктному складу такого правочину притаманна специфіка, яка полягає в тому, що хоча б одною його стороною має бути юридична особа, яка діє без відповідного дозволу (ліцензії). Другою стороною може бути будь-який суб'єкт цивільного права.

2. Наслідки визнання такого правочину недійсним визначаються загальними правилами ст. 216 (див. коментар до ст. 216 ЦК).

Проте, якщо юридична особа ввела другу сторону в оману щодо свого права на вчинення такого правочину, вона зобов'язана відшкодувати їй моральну шкоду, завдану таким правочином. Як випливає з тексту ч. 2 коментованої статті, у цьому випадку умовою відшкодування моральної шкоди є провина юридичної особи, яка уклала правочин без відповідного дозволу (ліцензії), оскільки введення в оману може бути лише свідомим.

Тут нет ни слова про о том что в вашем коментарии про законность позднейшего получения лицензии

[Yuriy 19]

Утверждение содержащееся в названии темы не соответствует действительности......

Если у сторон нет индивидуалной лицензии то валютные кредитные договора содержат положения которые обязывают стороны совершать незаконные валютные операции

Доповненя до позовної заяви

Для здійснення кредитування в іноземній валюті потрібне обов'язкове отримання індивідуальної ліцензії, по наступних підставах:

Відповідно до ст.2 Закону України "Про банки і банківську діяльність"ст.1054 Цивільного кодексу України , по кредитному договору банк бере зобов'язання передати (вчинити дію) кошти(кредит) позичальникові, а позичальник зобов'язується повернути (вчинити дію) кредит і сплатити(вчинити дію) відсотки та інші суми. Оскільки, при кридитуванні у іноземній валюті , ці зобов'язання мають бути виконані у іноземній валюті (згідно договору) то, відповідно до п.1.4 " Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу" затвердженого Постановою НБУ від 14.10.2004 N 483, ці дії є валютними операціями- використання іноземної валюти як засобу платежу.

Відповідно до п.2, ст192, п.3, ст.533 Цивільного Кодексу України, іноземна валюта використовується на території України у випадках, в порядку та на умовах, встановлених законом. Очевидно, що таким законом є Декрет Кабінету Міністрів "Про систему валютного регулювання і валютного контролю"від 19.02.93 N 15-93. Цей Декрет є єдиним правовим актом в Україні, що встановлює режим здійснення валютних операцій і порядок використання іноземної валюти на території України, який має силу закону, згідно із Законом України "Про порядок застосування Закону України "Про тимчасове припинення повноважень Верховної Ради України, передбачених п. 13 статей 97 Конституцій України, і повноважень Президента України, передбачених пунктом 7-4 статті 14-5 Конституцій України" від 21 листопада 1992 р. № 2813, - XII.

Відповідно до п.2 ст. 2 Декрети Кабінету Міністрів "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", резиденти і нерезиденти мають право здійснювати валютні операції з урахуванням обмежень, встановлених цим Декретом і іншими актами валютного законодавства України.

Відповідно до ст.5 Декрету:

1. Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом.

2. Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим кредитний-фінансовим установам України на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на увесь період дії режиму валютного регулювання.

4. Індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції. Індивідуальної ліцензії потребують такі операції:

г) використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави;

Оскільки відповідно до п.5.3 "Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій" затверджених Постановою НБУ від 17.07.2001 за N 275, письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій згідно з Декретом Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19.02.93 за N 15-93, то для кредитування в іноземній валюті(використанням іноземної валюти як засобу платежа для виконанні забов”язань по кредитній угоді ), на території України, необхідно отримати індивідуальну ліцензію на використання іноземної валюти як засіб платежу.

[Arc4i]

Замечательно.

Просьба в личку мне сообщать реакцию суда на данные высказывания.