Решение Луцкого межрайонного суда о взыскании с Укрпромбанка суммы вклада, процентов, пени, индекса инфляции и 3% годовых

[ANTIRAID]

Справа №2-2491/09

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2009 року Луцький міськрайонний суд Волинської області

у складі: головуючого - судді Кухтея Р.В.

при секретарі Каліщук Л.Г.

з участю : позивача ОСОБА_1

представника відповідача Редька О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» (далі- ТзОВ «Укпромбанк») в особі Волинської філії ТзОВ «Укрпромбанк» про стягнення коштів за договором банківського вкладу,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_3 звернулася в суд з позовом до ТзОВ «Укпромбанк», в особі Волинської філії ТзОВ «Укпромбанк» про стягнення коштів за договором банківського вкладу. Свій позов обґрунтовує тим, що 22 грудня 2008 року сторонами укладено договір № 1004/0305333000765001 про строковий банківський вклад, за умовами якого відповідач прийняв на строковий депозитний рахунок грошову суму в розмірі 11000,00 грн. терміном на 1 місяць, з процентною ставкою 22% річних. Після закінчення терміну дії вкладу, 23 січня 2009 року позивач звернулась до відповідача із заявою про повернення депозитного вкладу в сумі 11000,00 грн., однак у видачі вкладу їй було відмовлено з посиланням на введення в банку тимчасової адміністрації та тимчасовий мораторій на задоволення вимог кредиторів і запропоновано переоформити депозит на новий термін. Внаслідок неправомірних дій працівників банку їй було заподіяно як фізичну так і моральну шкоду. Після відмови працівників банку віддати гроші, різко погіршився стан її здоров'я, що змусило її звернутись до лікаря та потягнуло додаткові фінансові витрати на придбання ліків. Кошти, які поклала на депозитний рахунок це в тому числі і дитячі гроші, які вона планувала витратити для підвищення добробуту її малолітніх дітей.

Позивач просила суд стягнути з відповідача кошти за договором банківського вкладу № 1004/0305333000765001 в розмірі 11201,30 грн., стягнути пеню за невиконання зобов'язання в розмірі 2352,27 грн., 5000,00 грн. за заподіяну моральну та фізичну шкоду її здоров'ю, а також судові витрати по справі.

В судовому засіданні представник позивача збільшив позовні вимоги своєї довірительки, просив суд стягнути з відповідача в її користь 11201,30 грн. суми боргу за договором банківського вкладу, суму індексу інфляції за весь час прострочення зобов'язання в розмірі 481,48 грн., три процента річних від простроченої суми в розмірі 61,61 грн., пені в розмірі 20162,40 грн. та судові витрати по справі.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав. Суду пояснив, що банк не може виплатити суму депозитного вкладу до закінчення строку дій мораторію. Моральна шкода взагалі не підлягає відшкодуванню.

Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача та дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що 22 грудня 2008 року між сторонами укладено договір про строковий банківський вклад № 1004/0305333000765001, за умовами якого відповідач прийняв на строковий депозитний рахунок грошову суму в розмірі 11000,00 грн. терміном на 1 місяць, з процентною ставкою 22% річних (а.с.10).

Після закінчення терміну дії вкладу, 23 січня 2009 року позивач звернулась до відповідача із заявою про повернення депозитного вкладу в сумі 11000,00 грн., однак їй було відмовлено у видачі вкладу з посиланням на введення в банку тимчасової адміністрації та тимчасового мораторію на задоволення вимог кредиторів і запропоновано переоформити депозит на новий термін (а.с.11).

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 1060 ЦК України за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника.

За договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад у дату повернення, готівкою або у безготівковій формі за вибором вкладника.

Згідно ст.1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпорядження рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Представник відповідача в своєму запереченні посилається на те, що у відповідності до ст.75 та ст.85 Закону України «Про банки та банківську діяльність» Національним банком України було прийнято постанову від 20.01.2009 р. № 19/БТ «Про призначення тимчасової адміністрації в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк», якою призначено з 21.01.2009 р. в ТОВ «Укрпромбанк» тимчасову адміністрацію строком на один рік, про що повідомлено листом НБУ від 21.01.2009 р. за № 47-112/1230 та опубліковано в газеті «Урядовий кур'єр» від 27.01.2009 р.№13.

Згідно ч.2 ст.85 Закону України «Про банки та банківську діяльність» мораторій на задоволення вимог кредиторів поширюється на зобов'язання, строки виконання яких настали до призначення тимчасової адміністрації.

Таким чином, суд вважає, що посилання відповідача на неможливість видачі депозитного вкладу по причині введення мораторію на задоволення вимог кредиторів є безпідставним, оскільки строк дії договору закінчився після введення мораторію.

Згідно ч.5 ст.10 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.

Сплата виконавцем неустойки (пені), встановленої в разі невиконання, прострочення виконання або іншого неналежного виконання зобов'язання, не звільняє його від виконання зобов'язання в натурі.

Верховний Суд України в Постанові Пленуму Верховного Суду України № 5 від 12 квітня 1996 року роз'яснив, що Закон України «Про захист прав споживачів» поширюється на зазначені в ньому відносини, які виникли після введення його в дію. До відносин, які ним регулюються, належать, зокрема, ті, що виникають із договорів про надання фінансово-кредитних послуг для задоволення власних побутових потреб громадян (у тому числі про надання кредитів, відкриття й ведення рахунків, проведення розрахункових операцій, приймання і зберігання цінних паперів, надання консультаційних послуг).

Однак, відповідно до ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Обґрунтовуючи відмову у задоволенні вимог про стягнення моральної шкоди суд виходив з наступного.

Згідно ч.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року вбачається, що спори про відшкодування заподіяної фізичній особі моральної шкоди розглядається при порушенні зобов'язань, які підпадають під дію Закону України «Про захист прав споживачів» чи інших законів, що регулюють такі зобов'язання і передбачають відшкодування моральної шкоди.

Однак позивач не надала жодних доказів про те, що їй була заподіяна моральна шкода.

Таким чином, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, аналізуючи матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення, тому слід стягнути з відповідача в користь позивача кошти за договором банківського вкладу та відсотки за вкладом за період з 22.12.2008 р. по 23.01.2009 р. в розмірі 11201,30 грн., пеню за прострочення виконання зобов'язання в розмірі 11500 грн., суму індексу інфляції за весь час прострочення зобов'язання в розмірі 408,67 грн., а також три проценти річних від простроченої суми в розмірі 61,61 грн.

Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Таким чином з відповідача на користь позивача слід стягнути 116,72 грн. сплаченого державного мита та 30 гривень сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи

Керуючись ст.ст.10, 11, 58, 60, 88, 209, 215, 218 ЦПК України, на підставі ст.ст.625, 1060,1074 ЦК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» в користь ОСОБА_3 кошти за договором банківського вкладу № 1004/0305333000765001 «Вклад капітал» від 22 грудня 2008 року та відсотків за вкладом за період з 22.12.2008 р. по 23.01.2009 р. в розмірі 11201 (одинадцять тисяч двісті одну) грн. 30 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» в користь ОСОБА_3 пеню за прострочення виконання зобов'язання в розмірі 11500 (одинадцять тисяч п'ятсот)грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» в користь ОСОБА_3 116 (сто шістнадцять) грн.72 коп. понесеного судового збору та 30 (тридцять) грн. сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Волинської області через суд першої інстанції шляхом подачі протягом десяти днів після проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги або в порядку, передбаченому ч.4 ст.295 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не буде подано. Якщо буде подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не буде подана в строк, встановлений статтею 294 ЦПК України, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/11864325