Решение Ленинского райсуда о взыскании с ВиЕйБи Банка 3% годовых, пени, убытков в связи с несвоевременным возвратом вклада

[ANTIRAID]

Справа № 2-2005/09

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.07.2009 року Ленінський районний суд м. Вінниці

в складі : головуючого судді Зайцева А.Ю.

при секретарі Цюрпіта Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Відкритого акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» про стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства Всеукраїнський Акціонерний Банк про стягнення коштів. В ході розгляду справи позивачами була подана позовна заява про зміну позовних вимог, у якій позивачі просили суд стягнути з відповідача проценти, пеню, відшкодувати збитки та моральну шкоду.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 18 червня 2008 року між позивачами та ВАТ „ВіЕйБі Банк” в особі Вінницького відділення ПКФ ВАТ „ВіЕйБі Банк” були укладені договори банківського вкладу „Строковий” за № 56356/2008 та за № 56355/2008. Пунктом 2.2.3. вказаних договорів передбачена можливість дострокового розірвання договору з боку позивачів за умови повідомлення про це банк не пізніше ніж за 7 днів до дати розірвання договору, зазначивши в повідомленні дату повернення вкладу.

Керуючись вимогами ч. 3 ст. 651, ч. 2 ст. 1060 ЦК України та п. 2.2.3. вказаних договорів, 30 січня 2009 року позивачами на адресу відповідача були направлені листи з повідомленням про розірвання укладених між нами договорів банківського вкладу „Строковий” за № 56356/20085 та за № 6355/2008 з 10 лютого 2009 року та про повернення належних їм коштів у цей день. Згідно з повідомленнями про вручення поштового відправлення, листи були вручені начальнику Вінницького відділення ПКФ ВАТ „ВіЕйБі Банк” 05 лютого 2009 року. Таким чином, днем розірвання договорів вважають 12 лютого 2009 року, і в цей самий день належні їм грошові кошти мали бути повернуті у повному обсязі. Незважаючи на те, що, на думку позивачів, обов’язок щодо повернення коштів виник у відповідача 12 лютого 2009 року, гроші були повернуті лише 18 червня 2009 року.

Вважають, що відповідач прострочив виконання взятого на себе грошового зобов’язання в сумі по 6131,11 доларів США кожному з них та посилаючись на відповідні цивільно-правові норми просили суд стягнути з відповідача три процента річних від простроченої суми. Крім того, посилаючись на вимоги ч. 5 ст. 10 Закону України “Про захист прав споживачів” просили стягнути з відповідача пеню за прострочення виконання фінансової послуги в розмірі по 10016,81 гривень кожному. Крім того, просили суд відшкодувати завдані їм майнові збитки, пов’язані з виплатою відсотків за договорами позики в сумі по 5479,2 гривень кожному та відшкодувати завдану моральну шкоду по 5000 гривень кожному.

Позивач ОСОБА_2 в судове засідання не з’явилась, подала до суду заяву, в якій свій позов підтримала та просила задовольнити її позовні вимоги у повному обсязі.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав, дав суду пояснення, аналогічні тим, які викладені у позовній заяві. Просив суд задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача позов не визнав, подав до суду письмові заперечення проти позову, в яких вказав, що дійсно 18 червня 2008 року між позивачами та відповідачем були укладені договори банківського вкладу. Відповідно до п. 1.6. договорів, дата вимоги вкладу – 18 червня 2009 року. Підстав для розірвання договорів в односторонньому порядку та у достроковому поверненні вкладів не було, оскільки заяви, подані позивачами не відповідали умовам п. 2.2.3. договорів, оскільки вкладник про дострокове повернення вкладу повинен попередити банк не пізніше ніж за 7 календарних днів. Не підлягає, на думку представника відповідача, стягнення на користь відповідачів трьох процентів річних за прострочення виконання грошового зобов’язання, оскільки повернення вкладу не є грошовим зобов’язанням. Представник відповідача вважає безпідставним посилання позивачів на ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» для стягнення пені, оскільки вимоги позивачів про дострокове розірвання договорів не може вважатись замовленням роботи або послуги. Не підлягають задоволенню також, на думку представника відповідача, і позовні вимоги щодо відшкодування збитків, оскільки умовами договорів не передбачені випадки стягнення з відповідача збитків. Не передбачена така можливість 2 параграфом 3 глави 71 ЦК України, який регулює правовідносини, пов’язані з договорами банківського вкладу. Окрім того, відповідачем не порушено жодного порушення договірних зобов’язань. З цих самих підстав не підлягає задоволенню й позовні вимоги позивачів щодо відшкодування завданої їм моральної шкоди.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового засідання, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

18 червня 2008 року між ОСОБА_1 та ВАТ „ВіЕйБі Банк” в особі Вінницького відділення ПКФ ВАТ „ВіЕйБі Банк” був укладений договір банківського вкладу „Строковий” за № 56356/2008.

18 червня 2008 року між ОСОБА_2 та ВАТ „ВіЕйБі Банк” в особі Вінницького відділення ПКФ ВАТ „ВіЕйБі Банк” був укладений договір банківського вкладу „Строковий” за № 56355/2008.

Предметом вказаних договорів є розміщення в Банку іменного ощадного банківського вкладу в сумі 5501,14 доларів США по кожному договору на строк 12 місяців з виплатою процентів зі спливом дії вкладу. Процентна ставка, визначена п. 1.5. договору становить 11,5% річних.

Відповідно до квитанцій № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 від 18.06.2008 року суми коштів, вказаних у договорах були внесені до банку позивачами.

30 січня 2009 року позивачами на адресу відповідача були направлені листи з повідомленням про розірвання укладених між ними договорів банківського вкладу „Строковий” за № 56356/20085 та за № 6355/2008 з 10 лютого 2009 року та про повернення коштів у цей день.

Згідно з повідомленнями про вручення поштового відправлення, листи були вручені начальнику Вінницького відділення ПКФ ВАТ „ВіЕйБі Банк” 05 лютого 2009 року.

12 лютого 2009 року позивачі звернулись до Вінницького відділення ПКФ ВАТ „ВіЕйБі Банк” за отриманням належних їм грошових коштів, на що отримали відмову.

Відповідно до заяв на видачу готівки № 716238 та № 716342 від 18 червня 2009 року ОСОБА_1 були виплачені кошти у сумі 5501,14 та 629,97 доларів США як повернення депозитного вкладу та нарахованих на нього відсотків.

Відповідно до заяв на видачу готівки № 716370 та № 716266 від 18 червня 2009 року ОСОБА_2 були виплачені кошти у сумі 5501,14 та 629,97 доларів США як повернення депозитного вкладу та нарахованих на нього відсотків.

Відповідно до ч. 3 ст. 651 ЦК України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Згідно з ч. 2 ст. 1060 ЦК України, за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов’язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника.

Пунктом 2.2.3. договорів № 56356/2008 та № 56355/2008 передбачена можливість дострокового розірвання договору з боку вкладників за умови повідомлення про це банк не пізніше ніж за 7 днів до дати розірвання договору, зазначивши в повідомленні дату повернення вкладу.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що датою розірвання договорів банківського вкладу № 56356/2008 та № 56355/2008 від 18 червня 2008 року, які були укладені між ОСОБА_1 та ВАТ „ВіЕйБі Банк” і ОСОБА_2 та ВАТ „ВіЕйБі Банк” є 12 лютого 2008 року, оскільки згідно з повідомленнями про вручення поштового відправлення, листи, у яких позивачі повідомляли банк про дострокове розірвання договорів та дострокове повернення їхніх вкладів були вручені начальнику Вінницького відділення ПКФ ВАТ „ВіЕйБі Банк” 05 лютого 2009 року.

За таких обставин належні позивачам грошові кошти повинні були виплачені їм не пізніше 12 лютого 2009 року.

Заперечення представника відповідача щодо неналежного оформлення поданих позивачами до банку заяв про дострокове повернення вкладів судом до уваги не приймаються, оскільки зазначені заяви датовані 30 січня 2009 року і у той самий день були відправлені на адресу Вінницького відділення ПКФ ВАТ „ВіЕйБі Банк”, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення, чеки про оплату поштових послуг та описи вкладення. Таким чином, заяви про дострокове розірвання договорів були відправлені на адресу банку заздалегідь. Зі змісту заяв вбачається, що позивачі повідомляють банк про свій намір дострокового розірвання договорів з 10 лютого 2009 року. У заявах міститься посилання на вимоги ст. 651 ч. 1 ЦК України та умови п. 2.2.3. договорів банківського вкладу. У заявах також зазначена дата повернення вкладів – 10 лютого 2009 року. Незважаючи на те, що через сім днів після отримання вказаних заяв, а саме 12 лютого 2009 року, позивачі звернулись до Вінницького відділення ПКФ ВАТ „ВіЕйБі Банк” за отриманням належних їм коштів, останнє кошти не виплатило. Кошти позивачів не були повернуті їм і після звернення до суду.

Таким чином, ВАТ „ВіЕйБі Банк” допустив порушення вимог ч. 2 ст. 1060 ЦК України, яка покладає на банк зобов’язання видачі вкладу на першу вимогу вкладника та умови договорів № 56356/2008 та № 56355/2008 від 18 червня 2008 року.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Стаття 525 ЦК України передбачає, що одностороння відмова від зобов’язання не допускається.

Відповідно до ст. 1060 ч. 2 та п. 2.2.3. договорів № 56356/2008 та № 56355/2008 від 18 червня 2008 року грошове зобов’язання ВАТ „ВіЕйБі Банк” перед відповідачами полягало у виплаті належних їм грошових коштів 12 лютого 2009 року.

Згідно зі ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми.

Загальна сума простроченого відповідачем грошового зобов’язання становить по 6131,11 доларів США кожному з позивачів, що підтверджується заявами про видачу готівки №№ 716238, 716370, 716342, 716266.

Таким чином, з відповідача на користь кожного з позивачів має бути стягнуто по 61,31 доларів США як три процента річних від простроченої суми. З урахуванням офіційного курсу НБУ гривні до долара США ( за 100 доларів США – 761,03 гривні), сума, яка підлягає стягненню з відповідача становить по 466,56 гривень кожному.

Частиною 5 статті 10 Закону України “Про захист прав споживачів” передбачено, що у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги).

Фінансова послуга відповідача полягала у виплаті позивачам процентів за користування грішми. Як кошти за договором банківського вкладу, так і проценти за користування грішми мали бути повернуті 12 лютого 2009 року, тобто дата виконання послуги для відповідача згідно з договорами банківського вкладу - 12 лютого 2009 року.

Оскільки фінансова послуга з боку відповідача була виконана лише 18 червня 2009 року, він на 126 днів прострочив виконання послуги.

Суд не приймає до уваги заперечення представника відповідача стосовно того, що ті відносини, які склалися між позивачами та відповідачем не відносяться до сфери послуг, оскільки саме статтею 2 Закону України „Про банки і банківську діяльність” визначено поняття клієнта банку - це будь-яка фізична чи юридична особа, що користується послугами банку.

Крім того, Пленум Верховного Суду України у п. 2 Постанови N 5 від 12.04.1996 „Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів” звертає увагу судів, що оскільки Закон не визначає певних меж своєї дії, судам слід мати на увазі, що до відносин, які ним регулюються, належать, зокрема, ті, що виникають із ...договорів про надання фінансово-кредитних послуг для задоволення власних побутових потреб громадян (у тому числі про надання кредитів, відкриття й ведення рахунків, проведення розрахункових операцій, приймання і зберігання цінних паперів, надання консультаційних послуг).

Таким чином, відкриття і ведення банком грошового рахунку є наданням банком фінансово-кредитних послуг. І на ці правовідносини поширюється Закон України „Про захист прав споживачів”.

Розмір нарахованих позивачам процентів за користування коштами на день виникнення зобов’язання щодо виконання послуги становив по 348,22 доларів США кожному.

Таким чином, розмір пені за прострочення виконання фінансової послуги становить по 1316,27 доларів США (348,22х3%х126), або по 10016,81 гривень кожному.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

Відповідно до ст. 623 ЦК України, боржник, який порушив зобов’язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Оскільки позивачі звернулись до відповідача з приводу дострокового розірвання договорів банківського вкладу, це свідчить про необхідність у використанні належних позивачам коштів у цей період часу. В зв’язку з тим, що відповідач відмовився виконувати своє грошове зобов’язання та повернути позивачам належні їм кошти у строк, визначений ЦК України та договорами банківського вкладу, 16 лютого 2009 року позивачами були укладені договори позики з ОСОБА_3, на суму по 6000 доларів США кожен з позивачів. Сума позичених позивачами коштів відповідає тій сумі, яку відповідач мав повернути їм, виконуючи своє грошове зобов’язання. Відповідно до умов договору позики за користування позикою позивачі повинні сплатити позикодавцю три проценти щомісячно від суми позики.

Згідно з відмітками на договорах позики від 16 лютого 2009 року кожен з позивачів сплатив ОСОБА_3 по 720 доларів США як проценти за користування позикою.

Відмітки на договорах позики свідчать про те, що борг ОСОБА_3 був повернутий 18 червня 2009 року. Ця дата збігається з днем отримання своїх коштів позивачами від відповідача.

На підставі статті 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

У відповідності з п. 2 статті 22 ЦК України збитками зокрема є витрати, які особа мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Таким чином, сплачені позивачами проценти за договорами позики від 16 лютого 2009 року є для них матеріальними збитками, які заподіяні з вини відповідача та пов’язані з несвоєчасним виконанням взятого на себе грошового зобов’язання.

З урахуванням курсу долара США до гривні матеріальні збитки становлять по 5479,2 гривень кожному.

Позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди задоволенню не підлягають, оскільки чинний ЦК України не передбачає такого наслідку невиконання зобов’язання повернути грошовий вклад, як відшкодування моральної шкоди, а Закон України „Про захист прав споживачів”, передбачає право на таке відшкодування лише при певних наявних обставинах, які у даних правовідносинах відсутні.

Судовий збір слід стягнути з відповідача в дохід держави відповідно до задоволеної частини позовних вимог.

На підставі викладеного, ст.ст. 16, 22, 525, 526, 611, 623, 625, 651, 1060 ЦК України, ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» та керуючись ст.ст. 11, 15, 57-61, 88, 212-215, 218 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» на користь ОСОБА_1 три проценти річних в сумі 466,56 гривень, пеню в сумі 10016,81 гривень, збитки в сумі 5479,20 гривень.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» на користь ОСОБА_2 три проценти річних в сумі 466,56 гривень, пеню в сумі 10016,81 гривень, збитки в сумі 5479,20 гривень.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» на користь держави судовий збір в сумі 319,25 гривень.

В задоволенні решти вимог позову відмовити.

Апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яка подається на протязі 10 днів з дня ухвалення рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви на апеляційне оскарження та апеляційної скарги, якщо їх не було подано.

СУДДЯ:

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/5815821