Решение хозяйственного суда, оставленное в силе апелляцией и ВХСУ о признании исполнительной надписи на движимое имущество не подлежащей исполнению

[ANTIRAID]

Справа 6/113-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

________________________________________________________________________________

_________________

Іменем України

РІШЕННЯ

27 червня 2008 р.

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю "Запоріжцукорпостач", м. Запоріжжя.

до:Закритого акціонерного товариства "Банк Петрокоммерц-Україна", м. Київ.

про визнання виконавчого напису нотаріусу таким, що не підлягає виконанню

Головуючий суддя

Cекретар судового засідання

Представники

позивача : Шапочка В.Г. (дор. від 10.06.08)

відповідача: Походзяєв О.Л. ( дор. від 29.04.08)

У судовому засіданні оголошувалась перерва до 27.06.2008 р.

ВСТАНОВИВ :

Подано позов про визнання виконавчого напису, вчиненого Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шкуро І.М. зареєстрованого в реєстрі за № 1716 від 24 квітня 2007 р. про звернення стягнення на заставлене майно, а саме: обладнання, детальний опис якого наданий в Додатку № 1 до Договору застави обладнання № 018-03-06/11, посвідченого Жуковською І.В., приватним нотаріусом Літинського районного нотаріального округу 05 липня 2006 р. за реєстровим № 1100, що знаходиться за адресою: Вінницька область, Літинський район, село Уладівка, вул. Заводська, 1, та належить на праві власності ТОВ „Запоріжцукорпостач", за рахунок якого запропоновано задовольнити вимоги ЗАТ „Банк Петрокоммерц-Україна" на суму 4 546 359 гривень 06 копійок, таким що не підлягає виконанню.

Позов мотивований тим, що договором застави, на підставі якого вчинений нотаріальний напис , не містить умови про можливість здійснення стягнення заставного майна в порядку нотаріального виконавчого напису, а тому такий напис суперечить вимогам Закону України "Про заставу" та Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень".

Відповідач у відзиві від 10.06.2008 проти позову заперечує з тих підстав, що договором застави, а саме п.6.3 Договору передбачено право Заставодержателя використовувати для звернення стягнення на предмет застави будь-який інший порядок і будь-які інші права і процедури, дозволені ( чи не заборонені) чинним законодавством, але не передбачені в цьому Договорі.

Судом встановлено, що 24.03.2007 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шкуро І.М. було вчинено виконавчий напис за реєстровим № 1716 про звернення стягнення на заставлене майно, а саме: обладнання, детальний опис якого наданий в Додатку № 1 Договору застави обладнання № 018-03-06/11, посвідченого Жуковською І.В., приватним нотаріусом Літинського районного нотаріального округу 05.07.06 за реєстровим номером1100, що знаходиться за адресою Вінницька обл. Літинський район, с. Уладівка, вул.. Заводська,1 та належить на праві власності позивачу на користь відповідача на суму 4 546359 грн.06 коп.

Відповідно до ст. 590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Нормами спеціальних законів, які в сукупності регулюють відносини зі звернення стягнення на предмет застави, встановлено:

- ч. 6 ст. 20 Закону України „Про заставу" передбачає, що звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачено законом або договором застави.

- ч. 1 ст. 24 Закону України „Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" передбачає, що звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, до якого у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 21 Закону України „Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" належить застава рухомого майна згідно з параграфом 6 глави 49 ЦК України, що виникає на підставі договору, здійснюється на підставі рішення суду в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно з вказаним Законом. Закон України „Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" не передбачає такий спосіб звернення на предмет забезпечувального обтяження - заставу рухомого майна, як вчинення виконавчого напису нотаріусом.

Враховуючи положення п. 2 Прикінцевих положень Закону України „Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" (набрав чинності з 01.01.2004 р.), яким встановлено, що законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону, та те, що Закон України „Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" передбачає інше ніж встановлено Законом України „Про заставу" в частині способів звернення стягнення на заставлене майно, то Закон України „Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" спростовує можливість вчинення виконавчого напису на договорі застави як способу звернення стягнення на предмет застави у випадку, коли сторони не передбачили можливість звернення стягнення на предмет застави шляхом вчинення виконавчого напису в укладеному ними договорі застави.

З матеріалів справи вбачається, що Підпунктом а) п. 6.3. Договору застави обладнання № 018-03-06/11, посвідченого Жуковською І.В., приватним нотаріусом Літинського районного нотаріального округу 05 липня 2006 р. за реєстровим № 1100 визначено, що Заставодержатель має право звернутись до уповноважених органів і осіб за захистом своїх прав в порядку, встановленому законодавством. Тобто Договір застави містить відсильні на діюче законодавство положення щодо звернення стягнення на предмет застави, та не містить положень, які б встановлювали інший спосіб звернення стягнення на предмет застави — рухоме майно, ніж передбачено законом, в тому числі не містить положень щодо можливості звернення стягнення на предмет застави шляхом вчинення виконавчого напису.

Отже , з врахуванням особливостей договору застави в даному випадку застосовуються положення діючого законодавства, які передбачають лише судовий спосіб звернення стягнення на предмет застави або застосування позасудових способів, серед яких відсутній спосіб звернення стягнення на заставлене майно через вчинення виконавчого напису нотаріусом.

Таким чином Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шкуро І.М. неправомірно вчинений виконавчий напис про звернення стягнення на заставлене майно, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню на підставі ст. 590 ЦК України, ч. 6 ст. 20 Закону України „Про заставу", ч. 1 ст. 24, ст. 26 Закону України „Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень".

Керуючись ст.ст. 49, 82,84,85 ГПК України ,-

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити.

Визнати виконавчий напис, вчинений Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шкуро І.М. зареєстрованого в реєстрі за № 1716 від 24 квітня 2007 р. про звернення стягнення на заставлене майно, а саме: обладнання, детальний опис якого наданий в Додатку № 1 до Договору застави обладнання № 018-03-06/11, посвідченого Жуковською І.В., приватним нотаріусом Літинського районного нотаріального округу 05 липня 2006 р. за реєстровим № 1100, що знаходиться за адресою: Вінницька область, Літинський район, село Уладівка, вул. Заводська, 1, та належить на праві власності ТОВ „Запоріжцукорпостач", за рахунок якого запропоновано задовольнити вимоги ЗАТ „Банк Петрокоммерц-Україна" на суму 4 546 359 гривень 06 копійок, таким що не підлягає виконанню

Стягнути з Закритого акціонерного товариства "Банк Петрокомерц – Україна" ( м. Київ, вул. Велика Житомирська, 20,код ЄДРПОУ 22906155) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Запоріжцукорпостач" ( м. Запоріжжя, вул. Лахтінська,8, код ЄДРПОУ 34067712) 85 грн. витрат з держмита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу .

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу

3 - відповідачу

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/1776289

[ANTIRAID]

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_________________________________________________

________________________________________________________________________________

__

10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(8-0412) 48-16-02

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" жовтня 2008 р. Справа № 6/113-08

Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Зарудяної Л.О.

суддів: Вечірка І.О

Ляхевич А.А.

при секретарях: Кулик О.А. Кузнєцовій,

за участю представників сторін:

від позивача: не з"явився

від відповідача: Походзяєва О.Л. - представника за довіреністю від 29.04.2008 р. ( присутнього в судовому засіданні 14.10.2008 р.)

розглянувши апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Банк Петрокоммерц-Україна", м.Київ

на рішення господарського суду Вінницької області від "27" червня 2008 р. у справі № 6/113-08 ( суддя Н. Говор )

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Запоріжцукорпостач", м. Запоріжжя

до Закритого акціонерного товариства "Банк Петрокоммерц-Україна", м. Київ

про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню

з оголошеною в судовому засіданні 14.10.2008 р. перервою до 21.10.2008 р. згідно зі ст.77 ГПК України,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Вінницької області від 27.06.2008 р. усправі №6/113-08 позов задоволено.

Визнано виконавчий напис, вчинений Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шкуро І.М., зареєстрований в реєстрі за № 1716 від 24 квітня 2007 р. про звернення стягнення на заставлене майно, а саме: обладнання, детальний опис якого наданий в Додатку № 1 до Договору застави обладнання № 018-03-06/11, посвідченого Жуковською І.В., приватним нотаріусом Літинського районного нотаріального округу 05 липня 2006 р. за реєстровим № 1100, що знаходиться за адресою: Вінницька область, Літинський район, село Уладівка, вул. Заводська, 1, та належить на праві власності ТОВ „Запоріжцукорпостач", за рахунок якого запропоновано задовольнити вимоги ЗАТ „Банк Петрокоммерц - Україна" на суму 4 546 359 гривень 06 копійок, таким що не підлягає виконанню.

Стягнуто з Закритого акціонерного товариства "Банк Петрокомерц -Україна" ( м. Київ, вул. Велика Житомирська, 20, код ЄДРПОУ 22906155) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Запоріжцукорпостач" ( м. Запоріжжя, вул. Лахтінська,8, код ЄДРПОУ 34067712) 85 грн. витрат з держмита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу .

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, відповідач у справі подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржене рішення скасувати з підстав, наведених у скарзі, та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Апеляційну скаргу мотивовано, зокрема тим, що судом першої інстанції неповно з"ясовано обставини, що мають значення для справи; неправильно застосовано норми матеріального і процесуального права, а саме:

- місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку, що договір застави, на підставі якого вчинено виконавчий напис, містить відсильні на діюче законодавство положення щодо звернення стягнення на предмет застави, та не містить положень, які б встановлювали інший спосіб звернення стягнення на предмет застави - рухоме майно, ніж передбачено законом, що не містить положень щодо можливості звернення стягнення на предмет застави шляхом вчинення виконавчого напису;

- суд не надав належної оцінки тому факту, що відповідач у відзиві від 10.06.2008 р. проти позову заперечує з тих підстав, що договором застави (п.6.3) передбачено право заставодержателя використовувати для звернення стягнення на предмет застави будь-який інший порядок і будь-які інші права і процедури, дозволені (чи не заборонені) чинним законодавством, але не передбачені в цьому договорі;

- договором застави було передбачено усі можливі способи звернення стягнення на заставлене майно;

- в даному випадку застосовуються положення діючого законодавства, які передбачають не лише судовий спосіб звернення стягнення на предмет застави або застосування позасудових способів, а й спосіб звернення стягнення на заставлене майно через вчинення виконавчого напису нотаріусом;

- приватним нотаріусом правомірно вчинено виконавчий напис про звернення стягнення на заставлене майно;

- помилковим є висновок суду першої інстанції щодо неможливості звернення стягнення на заставлене майно через вчинення виконавчого напису нотаріусом у зв"язку з прийняттям Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень";

- звернувши стягнення на заставлене обладнання, відповідач скористався одним із способів захисту своїх прав та інтересів; згідно із ст.18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом;

- затверджений постановою КМУ від 29.06.1999 р. №1172 "Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів" визначає право звернення стягнення на заставлене майно за нотаріально посвідченими угодами, що передбачають сплату грошових сум;

- положення Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" не забороняють такий спосіб звернення стягнення на забезпечувальне обтяжування як виконавчий напис;

- керівництво ТОВ "Запоріжцукорпостач" не виконує свої зобов"язання не лише перед позивачем у справі, а перед іншими банками та органами місцевого самоврядування, працівниками і органами держави.

В засіданні апеляційного суду 14.10.2008 р. представник відповідача апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити.

Позивач не скористався наданим йому ст.96 ГПК України правом надіслання відзиву на апеляційну скаргу, свого представника в засідання 14.10.2008 р. не направив.

13.10.2008 р. на адресу апеляційного суду від позивача надійшла телеграма, в якій заявлено клопотання про розгляд скарги без участі його представника.

В судовому засіданні 14.10.2008 р. оголошувалась перерва до 21.10.2008 р. згідно зі ст.77 ГПК України.

Заслухавши пояснення присутнього в засіданні апеляційного суду 14.10.2008 р. представника відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального й процесуального права, обговоривши доводи апеляційної скарги, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Матеріали справи свідчать, що ТОВ "Запоріжцукорпостач" ( м. Запоріжжя ) звернулось до господарського суду Вінницької області з позовом про визнання виконавчого напису, вчиненого Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шкуро І.М. зареєстрованого в реєстрі за № 1716 від 24 квітня 2007 р. про звернення стягнення на заставлене майно, а саме: обладнання, детальний опис якого наданий в Додатку № 1 до Договору застави обладнання № 018-03-06/11, посвідченого Жуковською І.В., приватним нотаріусом Літинського районного нотаріального округу 05 липня 2006 р. за реєстровим № 1100, що знаходиться за адресою: Вінницька область, Літинський район, село Уладівка, вул. Заводська, 1, та належить на праві власності ТОВ „Запоріжцукорпостач", за рахунок якого запропоновано задовольнити вимоги ЗАТ „Банк Петрокоммерц-Україна" на суму 4 546 359 гривень 06 копійок, таким що не підлягає виконанню.

Відповідачем зазначено ЗАТ „Банк Петрокоммерц-Україна" (а.спр.2- 4).

Позов мотивований тим, що договором застави, на підставі якого вчинений нотаріальний напис , не містить умови про можливість здійснення стягнення заставного майна в порядку нотаріального виконавчого напису, а тому такий напис суперечить вимогам Закону України "Про заставу" та Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень".

Судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у даній справі сторонами є юридичні особи, тобто склад учасників спору відповідає статтям 1, 21 ГПК України, а правовідносини, з яких виник спір, є господарськими.

З урахуванням викладеного спір у даній справі підлягає вирішенню в господарському суді.

Крім цього, Законом України ”Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо примусового проникнення до житла, виїмки та вилучення документів виконавчого провадження” від 15.03.2006 р. за № 3538-IV (набрав чинності з дня опублікування в газеті Урядовий кур'єр, 06.04.2006 р. № 65) ч. 7 ст. 50 Закону України ”Про нотаріат” доповнено реченням такого змісту: ”Спір про визнання вчиненого нотаріусом виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, або про повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса розглядається судом за позовом боржника до стягувача”.

Цим же законом ч. 3 ст. 15 ГПК України доповнено реченням такого змісту: ”Справи у спорах за участю боржника і стягувача про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, або про повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса розглядаються господарським судом за місцезнаходженням відповідача або за місцем виконання виконавчого напису нотаріуса за вибором позивача”.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 12.05.2008 р. порушено провадження у справі №6/113-08 і прийнято позовну заяву до розгляду (а.спр.1).

Розглянувши позовні вимоги по суті, як вже було зазначено, місцевий господарський суд своїм рішенням від 27.06.2008 р. у справі №6/113-08 позов задовольнив.

Визнав виконавчий напис, вчинений Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шкуро І.М., зареєстрований в реєстрі за № 1716 від 24 квітня 2007 р. про звернення стягнення на заставлене майно, а саме: обладнання, детальний опис якого наданий в Додатку № 1 до Договору застави обладнання № 018-03-06/11, посвідченого Жуковською І.В., приватним нотаріусом Літинського районного нотаріального округу 05 липня 2006 р. за реєстровим № 1100, що знаходиться за адресою: Вінницька область, Літинський район, село Уладівка, вул. Заводська, 1, та належить на праві власності ТОВ „Запоріжцукорпостач", за рахунок якого запропоновано задовольнити вимоги ЗАТ „Банк Петрокоммерц - Україна" на суму 4 546 359 гривень 06 копійок, таким що не підлягає виконанню (а.спр.93-95).

При цьому, суд першої інстанції, зокрема зазначив, що договір застави містить відсильні на діюче законодавство положення щодо звернення стягнення на предмет застави, та не містить положень, які б встановлювали інший спосіб звернення стягнення на предмет застави - рухоме майно, ніж передбачено законом, в тому числі не містить положень щодо можливості звернення стягнення на предмет застави шляхом вчинення виконавчого напису.

Місцевий суд наголосив, що з врахуванням особливостей договору застави в даному випадку застосовуються положення діючого законодавства, які передбачають лише судовий спосіб звернення стягнення на предмет застави або застосування позасудових способів, серед яких відсутній спосіб звернення стягнення на заставлене майно через вчинення виконавчого напису нотаріусом.

Суд дійшов висновку, що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шкуро І.М. неправомірно вчинений виконавчий напис про звернення стягнення на заставлене майно.

Апеляційний суд погоджується з рішенням суду першої інстанції, зважаючи на наступне.

Судовою колегією встановлено, що 05.07.2006 р. між ЗАТ "Банк Петрокоммерц-Україна" ( Заставодержатель ) і ТОВ "Запоріжцукорпостач" ( Заставодавець ) укладено договір застави обладнання №018-03-06/11, згідно з п.1.1 якого для забезпечення повного і своєчасного виконання Заставодавцем його зобов"язань, визначених у Кредитному Договорі, Заставодавець надає Заставодержателеві у заставу належне йому на праві власності майно ( обладнання ), описане згідно з додатком до цього договору ( а.спр. 12-17 ).

Предметом Застави за цим Договором є обладнання, передавальні пристрої, устаткування, що належать Заставодавцю на праві власності, та знаходиться за такою адресою: Вінницька область, Літинський район, с. Уладівка, вул. Заводська,1 (п.3.1.).

Як вбачається з матеріалів справи, 24.03.2007 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шкуро І.М. було вчинено виконавчий напис за реєстровим №1716 про звернення стягнення на заставлене майно, а саме: обладнання, детальний опис якого наданий в Додатку № 1 до Договору застави обладнання №018-03-06/11, посвідченого Жуковською І.В., приватним нотаріусом Літинського районного нотаріального округу 05.07.06 за реєстровим №1100, що знаходиться за адресою: Вінницька область, Літинський район, село Уладівка, вул. Заводська,1 та належить на праві власності Боржнику - Товариству з обмеженою відповідальністю "Запоріжцукорпостач" на користь відповідача у даній справі на суму 4 546359 грн.06 коп. (а.спр.59).

Відповідно до частини 1 ст. 590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

В підпункті в) пункту 6.3 договору застави сторони погодили, що Заставодержатель має право використовувати для звернення стягнення на Предмет Застави будь-який інший порядок і будь-які інші права і процедури, дозволені ( чи не заборонені ) чинним законодавством, але не передбачені в цьому договорі.

Частина 6 ст. 20 Закону України „Про заставу" передбачає, що звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачено законом або договором застави.

Проте законом встановлено інше.

Так, згідно зі ст.1 Закону України „Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" цей Закон визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов"язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна.

Предметом укладеного між сторонами у справі 05.07.2006 р. договору застави обладнання є рухоме майно.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 21 вищезгаданого Закону до забезпечувальних обтяжень належить, зокрема застава рухомого майна згідно з параграфом 6 глави 49 Цивільного кодексу України, що виникає на підставі договору.

Згідно з ч. 1 ст. 24 Закону України „Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом.

Частиною 1 ст.26 зазначено закону передбачено, що обтяжувач має право на власний розсуд обрати один із таких позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження:

1) передача рухомого майна, що є предметом забезпечувального обтяження, у власність обтяжувача в рахунок виконання забезпеченого обтяженням зобов'язання в порядку, встановленому цим Законом;

2) продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем або на публічних торгах;

3) відступлення обтяжувачу права задоволення забезпеченої обтяженням вимоги у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є право грошової вимоги;

4) переказ обтяжувачу відповідної грошової суми, у тому числі в порядку договірного списання, у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є гроші або цінні папери.

Отже, Законом України „Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" не передбачено такий позасудовий спосіб звернення стягнення на заставлене майно як стягнення на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Крім того, частиною 2 розділу IX "Прикінцеві та перехідні положення Закону України „Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" ( набрав чинності з 01.01.2004 р.) встановлено, що законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону ( аналогічною є позиція ВГСУ в його постанові від 14.03.2008 р. у справі №22/228/07 ).

Підсумовуючи вищенаведене, апеляційний суд дійшов висновку, що з врахуванням особливостей договору застави в даному випадку застосовуються положення діючого законодавства, які передбачають лише судовий спосіб звернення стягнення на предмет застави або застосування позасудових способів, серед яких відсутній спосіб звернення стягнення на заставлене майно шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису ( такого ж висновку дійшов і суд першої інстанції, з яким не можна не погодитись ).

Таким чином, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шкуро І.М. неправомірно вчинений виконавчий напис про звернення стягнення на заставлене майно ( такого ж висновку дійшов і суд першої інстанції, з яким не можна не погодитись ), а тому його слід визнати таким, що не підлягає виконанню.

Враховуючи наведене, місцевий господарський суд правомірно задовольнив позовні вимоги, а також правильно вирішив питання розподілу судових витрат з державного мита та послуг з інформаційно -технічного забезпечення судового процесу, поклавши їх на відповідача.

Оскаржене рішення законне і обґрунтоване, відповідає матеріалам справи та вимогам чинного законодавства.

Підстави для скасування рішення відсутні, а тому його слід залишити без змін.

Не стосуються предмета спору у даній справі доводи апеляційної скарги про те, що керівництво ТОВ "Запоріжцукорпостач" не виконує свої зобов"язання не лише перед позивачем у справі, а перед іншими банками та органами місцевого самоврядування, працівниками і органами держави.

Інші доводи скарги не є переконливими, спростовуються матеріалами справи.

Підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Вінницької області від 27.06.2008р. усправі №6/113-08 залишити без змін, а апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Банк Петрокоммерц-Україна" ( м. Київ) - без задоволення.

2. Справу №6/113-08 повернути до господарського суду Вінницької області.

Головуючий суддя Зарудяна Л.О.

судді:

Вечірко І.О

Ляхевич А.А.

Віддрук. 4 прим.:

-----------------------

1 - до справи

2,3 - сторонам

4 - в наряд

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/2233088

[ANTIRAID]

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2009 р.

№ 6/113-08

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - судді Кривди Д.С.,

суддів Жаботиної Г.В., Уліцького А.М.

у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін:

від позивача: не з’явився

від відповідача: Ковриженко С.О.

розглянувши касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства ”Банк Петрокоммерц-Україна”

на постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 21.10.2008р.

у справі № 6/113-08 Господарського суду Вінницької області

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ”Запоріжцукорпостач”

до Закритого акціонерного товариства ”Банк Петрокоммерц-Україна”

про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ”Запоріжцукорпостач” звернулося до Господарського суду Вінницької області з позовом до Закритого акціонерного товариства ”Банк Петрокоммерц-Україна” про визнання виконавчого напису нотаріуса, вчиненого Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шкуро І.М., зареєстрованого в реєстрі за №1716 від 24.04.2007р. про звернення стягнення на заставлене майно, а саме: обладнання, детальний опис якого наданий в Додатку № 1 до Договору застави обладнання № 018-03-06/11, посвідченого Жуковською І.В., приватним нотаріусом Літинського районного нотаріального округу 05.07.2006р. за реєстровим №1100, що знаходиться за адресою: Вінницька область, Літинський район, село Уладівка, вул. Заводська, 1, та належить на праві власності ТОВ ”Запоріжцукорпостач”, за рахунок якого запропоновано задовольнити вимоги ЗАТ ”Банк Петрокоммерц –Україна” на суму 4546359,06 грн., таким що не підлягає виконанню.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 27.06.2008р. (суддя Н.Говор), залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 21.10.2008р. (судді: Л.Зарудяна, І.Вечірко, А.Ляхевич), позовні вимоги задоволено, визнано виконавчий напис, вчинений Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шкуро І.М., зареєстрований в реєстрі за № 1716 від 24.04.2007р. про звернення стягнення на заставлене майно, а саме: обладнання, детальний опис якого наданий в Додатку №1 до Договору застави обладнання №018-03-06/11, посвідченого Жуковською І.В., приватним нотаріусом Літинського районного нотаріального округу 05.07.2006р. за реєстровим №1100, що знаходиться за адресою: Вінницька область, Літинський район, село Уладівка, вул. Заводська, 1, та належить на праві власності ТОВ ”Запоріжцукорпостач”, за рахунок якого запропоновано задовольнити вимоги ЗАТ ”Банк Петрокоммерц –Україна” на суму 4546359,06 грн., таким що не підлягає виконанню, стягнуто з Закритого акціонерного товариства ”Банк Петрокомерц –Україна” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ”Запоріжцукорпостач” 85,00 грн. витрат по сплаті держмита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погодившись з прийнятими судовими рішеннями, Закрите акціонерне товариство ”Банк Петрокоммерц-Україна” подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Вінницької області від 27.06.2008р. та постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 21.10.2008р. та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог. Свою вимогу Закрите акціонерне товариство ”Банк Петрокоммерц-Україна” мотивує тим, що господарським судом першої та апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Розглянувши касаційну скаргу, перевіривши правильність застосування місцевим та апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга Закритого акціонерного товариства ”Банк Петрокоммерц-Україна” не підлягає задоволенню.

Господарським судом встановлено:

05.07.2006р. між відповідачем та позивачем укладено договір застави обладнання № 018-03-06/11, згідно якого для забезпечення повного і своєчасного виконання позивачем його зобов’язань, визначених у кредитному договорі, позивач надав відповідачу у заставу належне йому на праві власності майно (обладнання). Предметом застави за договором є обладнання, передавальні пристрої, устаткування, що належать позивачу на праві власності, та знаходиться за такою адресою: Вінницька область, Літинський район, с. Уладівка, вул. Заводська,1.

24.03.2007 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шкуро І.М. було вчинено виконавчий напис за реєстровим № 1716 про звернення стягнення на заставлене майно, а саме: обладнання, детальний опис якого наданий в додатку № 1 до договору застави обладнання № 018-03-06/11, посвідченого Жуковською І.В., приватним нотаріусом Літинського районного нотаріального округу 05.07.06 за реєстровим № 1100, що знаходиться за адресою: Вінницька область, Літинський район, село Уладівка, вул. Заводська,1 та належить на праві власності позивачу на користь відповідача у даній справі на суму 4546359,06грн.

Згідно ч. 7 ст. 50 Закону України "Про нотаріат", у редакції, що існувала на час виникнення спірних правовідносин, спір про право, оснований на вчиненій нотаріальній дії, розглядається судом у порядку позовного провадження. Спір про визнання вчиненого нотаріусом виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, або про повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса розглядається судом за позовом боржника до стягувача.

Згідно ст. 1 Закону України ”Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень” –цей Закон визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов’язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна.

Відповідно до ч. 1 ст. цього Закону до забезпечувальних обтяжень належать застава рухомого майна згідно з параграфом 6 глави 49 Цивільного кодексу України, що виникає на підставі договору.

Частиною 1 ст. 590 ЦК України визначено, що звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 24 Закону України ”Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень”, звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом.

Частиною 1 ст. 26 вказаного Закону передбачено, що обтяжувач має право на власний розсуд обрати один із таких позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження: 1) передача рухомого майна, що є предметом забезпечувального обтяження, у власність обтяжувача в рахунок виконання забезпеченого обтяженням зобов’язання в порядку, встановленому цим законом; 2) продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем або на публічних торгах; 3) відступлення обтяжувачу права задоволення забезпеченої обтяженням вимоги у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є право грошової вимоги; 4) переказ обтяжувачу відповідної грошової суми, у тому числі в порядку договірного списання, у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є гроші або цінні папери.

Таким чином, вищенаведеними нормами Закону України ”Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень” не передбачено звернення стягнення на заставлене майно шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, оскільки таке звернення може бути вчинено лише на підставі рішення суду.

Окрім того, частинами 1, 3 розділу IX ”Прикінцеві та перехідні положення Закону України ”Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень”, який набрав чинності з січня 2004 р., визначено, що законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються в частині, що не суперечить цьому закону.

Частина 6 ст. 20 Закону України ”Про заставу” передбачає можливість вчинення виконавчого напису, якщо інше не встановлено законом. Але законом встановлено інше, а саме: ч. 1 ст. 24 Закону України ”Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень” визначено, що звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим законом. Вказаний закон не передбачає такий позасудовий засіб звернення, як стягнення на підставі виконавчого напису.

Матеріали справи свідчать про те, що господарськими судами в порядку ст. 43 ГПК України всебічно, повно і об’єктивно досліджено матеріали справи в їх сукупності і вірно застосовано норми процесуального та матеріального права.

Відповідно до п. 1 ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Твердження відповідача про порушення і неправильне застосування господарськими судами норм законодавства при прийнятті рішення і постанови не знайшли свого підтвердження, в зв’язку з чим підстав для зміни чи скасування законних та обґрунтованих судових актів колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 1 ст. 111-9, 111-10, 111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства ”Банк Петрокоммерц-Україна” залишити без задоволення, постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 21.10.2008р. у справі № 6/113-08 - без змін.

Головуючий - суддя Кривда Д.С.

судді Жаботина Г.В.

Уліцький А.М.

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/3084972

[у.zaporozhskiy]

Жаль, что не пояляются решения судов общей юрисдикции особенно: ВССУ или ВСУ.

[Judge]

Жаль, что не пояляются решения судов общей юрисдикции особенно: ВССУ или ВСУ.

ВСУ есть

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

від 15 листопада 2010 року

Верховний Суд України у складі: головуючого - Гуля В. С., суддів: Балюка М. І., Барбари В. П., Берднік І. С., Вовка І. В., Глоса Л. Ф., Гошовської Т. В., Григор'євої Л. І., Гриціва М. І., Гуменюка В. І., Гусака М. Б., Данчука В. Г., Драги В. П., Ємця А. А., Жайворонок Т. Є., Заголдного В. В., Канигіної Г. В., Кліменко М. Р., Ковтюк Є. І., Колесника П. І., Короткевича М. Є., Коротких О. А., Косарєва В. І., Кривенди О. В., Кривенка В. В., Кузьменко О. Т., Левченка Є. Ф., Лихути Л. М., Луспеника Д. Д., Лященко Н. П., Мазурка В. А., Маринченка В. Л., Охрімчук Л. І., Патрюка М. В., Перепічая В. С., Пивовара В. Ф., Пилипчука П. П., Потильчака О. І., Пошви Б. М., Прокопенка О. Б., Редьки А. І., Селівона О. Ф., Сеніна Ю. Л., Скотаря А. М., Таран Т. С., Терлецького О. О., Тітова Ю. Г., Шаповалової О. А., Шицького І. Б., Школярова В. Ф., розглянувши заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Наола" про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 19 серпня 2010 року у справі N 19/164 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Наола" до відкритого акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Рівненської обласної дирекції; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - приватний нотаріус Рівненського міського нотаріального округу Бештинарський Олександр Васильович, про визнання частини договору недійсним та скасування виконавчого напису N 319, встановив:

В листопаді 2009 року ТОВ "Наола" звернулась до господарського суду Рівненської області з позовом до ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Рівненської обласної дирекції Райффазен Банк Аваль" (далі Банк), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, - приватний нотаріус Рівненського міського нотаріального округу Бештинарський Олександр Васильович (далі - Приватний нотаріус) про визнання частини договору застави недійсним та скасування виконавчого наказу N 319 від 27 серпня 2009 року.

Обгрунтовуючи позов позивач вказав, що п. 2.12 договору застави транспортного засобу N 014/52/940-з3 від 15 жовтня 2008 року (далі - Договір), укладеного між ТОВ "Наола" та Банком, не відповідає вимогам ст. ст. 24, 26 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів, та реєстрацію обтяжень" (далі Закон), оскільки не передбачає такого позасудового способу звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження за виконавчим написом нотаріуса.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 21 грудня 2009 року позов задоволено. Визнано недійсним пункт 2.12 Договору застави транспортного засобу N 014/52/940-з3 від 15 жовтня 2008 року, укладеного між ТОВ "Наола" та Банком і скасовано виконавчий напис N 319 від 27 серпня 2009 року вчинений приватним нотаріусом щодо звернення стягнення на предмет застави.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 6 липня 2010 року, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 19 серпня 2010 року, рішення господарського суду Рівненської області від 21 грудня 2009 року скасовано і в позові відмовлено.

В основу постанов судів апеляційної і касаційної інстанцій покладено висновок про те, що перелік позасудових способів звернення стягнення на заставлене майно визначених статтею 26 Закону не є вичерпним і не містить заборони щодо звернення стягнення на заставлене майно шляхом вчинення виконавчого напису, передбаченого п. 6 ст. 20 Закону України "Про заставу".

ТОВ "Наола", в порядку ст. 11119 ГПК України, подано заяву про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 19 серпня 2010 року у справі N 19/164 з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції ст. 24, 26 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" та ст. 20 Закону України "Про заставу".

В обгрунтування неоднакового застосування касаційним судом одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалені різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах заявником надані постанови Вищого господарського суду України від 11 лютого 2009 року у справі N 6-113/-08 та від 14 березня 2008 року у справі N 22/228/07.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи заяви ТОВ "Наола", Верховний Суд України вважає, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами встановлено, що 15 жовтня 2008 року між ТОВ "Наола" і Банком (Заставодержатель) укладено нотаріально засвідчений договір застави транспортного засобу N 014/52/940-з3 з метою забезпечення вимог Заставодержателя за кредитним договором N 014/52/940 від 26 липня 2006 року.

Пунктом 2.12 договору застави передбачено, що у випадку невиконання Заставодавцем зобов'язань по кредитному договору Заставодержатель, на підставі виконавчого напису нотаріуса про звернення стягнення на заставлене майно, реалізує його самостійно або через третіх осіб за власним розсудом. Якщо суму, отриманої від реалізації заставленого майна недостатньо для повного задоволення Заставодержателя, він має право отримати суму, якої недостатньо для повного погашення заборгованості, за рахунок звернення стягнення на інше майно Заставодавця у першочерговому порядку.

Частиною ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Підставою недійсності правочину, згідно з частиною 1 ст. 215 ЦК України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 2, 5 та 6 ст. 203 ЦК України.

Предметом договору застави від 15 жовтня 2008 року визначено рухоме майно заставодавця.

Відповідно до частини 1 ст. 590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 6 ст. 20 Закону України "Про заставу" встановлено, що звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачено законом або договором застави.

Інше передбачене Законом України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", чинного з 1 січня 2004 року, який визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов'язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна.

Прикінцевими і перехідними положеннями Закону передбачено, що законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Отже, Закон України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" є спеціальним законом з питань правового режиму регулювання обтяжень рухомого майна. Положення Закону України "Про заставу" застосовуються лише в частині, що не суперечать Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень".

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом.

Статтею 26 Закону визначено позасудові способи звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, відповідно до якої обтяжувач має право на власний розсуд обрати один із таких позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження:

1) передача рухомого майна, що є предметом забезпечувального обтяження, у власність обтяжувача в рахунок виконання забезпеченого обтяженням зобов'язання в порядку, встановленому цим Законом;

2) продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем або на публічних торгах;

3) відступлення обтяжувачу права задоволення забезпеченої обтяженням вимоги у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є право грошової вимоги;

4) переказ обтяжувачу відповідної грошової суми, у тому числі в порядку договірного списання, у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є гроші або цінні папери.

Звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження на підставі виконавчого напису нотаріуса даною статтею не передбачено.

При вирішенні спору суди апеляційної і касаційної інстанцій зобов'язані були керуватися не Законом України "Про заставу", а нормами спеціального закону.

Внаслідок неоднакового застосування касаційним судом одних і тих самих норм матеріального права, наведених заявником у судових рішеннях, касаційним судом було ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Керуючись статтями 11123 - 11124, 11126 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд України постановив:

Заяву про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 19 серпня 2010 року задовольнити.

Постанову Вищого господарського суду України від 19 серпня 2010 року скасувати, а справу направити на новий касаційний розгляд до Вищого господарського суду України.

Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 2 частини першої статті 11116 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий

В. С. Гуль

Судді:

М. І. Балюк

В. П. Барбара

І. С. Берднік

І. В. Вовк

Л. Ф. Глос

Т. В. Гошовська

Л. І. Григор'єва

М. І. Гриців

В. І. Гуменюк

М. Б. Гусак

В. Г. Данчук

В. П. Драга

А. А. Ємець

Т. Є. Жайворонок

В. В. Заголдний

Г. В. Канигіна

М. Р. Кліменко

Є. І. Ковтюк

П. І. Колесник

М. Є. Короткевич

О. А. Коротких

В. І. Косарєв

О. В. Кривенда

В. В. Кривенко

О. Т. Кузьменко

Є. Ф. Левченко

Л. М. Лихута

Д. Д. Луспеник

Н. П. Лященко

В. А. Мазурок

В. Л. Маринченко

Л. І. Охрімчук

М. В. Патрюк

В. С. Перепічай

В. Ф. Пивовар

П. П. Пилипчук

О. І. Потильчак

Б. М. Пошва

О. Б. Прокопенко

А. І. Редька

О. Ф. Селівон

Ю. Л. Сенін

А. М. Скотарь

Т. С. Таран

О. О. Терлецький

Ю. Г. Тітов

О. А. Шаповалова

І. Б. Шицький

В. Ф. Школяров

[у.zaporozhskiy]

Я знаю об этом

Но это же постановление.

Тоесть это реакция ВСУ на пересмотр решений хозяйственных судов.