Решение Приморского райсуда о взыскании с Имексбанка 3% годовых, инфляции и упущенной выгоды по депозитному вкладу

[ANTIRAID]

Справа № 2-2571/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2011 року

Приморський районний суд міста Одеси у складі:

головуючого - судді Ільченко Н.А.

при секретарі Довгань Ж.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства „Імексбанк” про стягнення штрафних санкцій, упущеної вигоди та моральної шкоди, завданих несвоєчасним поверненням депозитного вкладу;

ВСТАНОВИВ :

У вересні 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства „Імексбанк” (далі ПАТ „Імексбанк”) про стягнення штрафних санкцій, упущеної вигоди та моральної шкоди, завданих несвоєчасним поверненням депозитного вкладу за договором № 990200350 банківського вкладу від 21.02.2008 р. При цьому позивач вимагає стягнути з відповідача на його користь суму інфляційного збільшення суми депозиту за час прострочення з 01.09.2009 р. по 16.02.2010 р., що складає 4 382,49 грн., та 3 % річних від суми депозиту за час прострочення з 25.08.20009 р. по 16.02.2010 р., що складає 821,90 грн., на підставі ст.625 ЦК України, а також упущену вигоду у розмірі 7 145,05 грн. на підставі ст.ст.22,623 ЦК України та моральну шкоду в сумі 3 287,60 грн. на підставі ст.ст.23,611 ЦК України, мотивуючи свої вимоги невиконанням відповідачем своїх зобов’язань перед ним за вищевказаним договором банківського вкладу щодо повернення суми депозиту готівкою у встановлений цим договором термін.

В судому засіданні позивач підтримав позов, а представник відповідача –Чебанюк М.В. не визнала позов, посилаючись, що 24.08.2009 р. закінчився термін розміщення депозитних коштів за укладеним між сторонами договором № 990200350 банківського вкладу від 21.02.2008 р. й на виконання своїх обов’язків перед позивачем за цим договором з повернення депозитного вкладу після закінчення терміну дії цього договору, відповідач 25.08.2009 р. перерахував кошти позивача в повному обсязі на його поточний рахунок, який було відкрито одночасно з вкладним рахунком 21.02.2008 р. для зарахування відсотків та інших грошових коштів, виконання розпоряджень клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій, про що відповідач повідомив позивача своїм листом від 08.09.2009 р. за № 3848, а отже свої зобов’язання з повернення банківського владу за вказаним договором відповідачем було виконано у повному обсязі. Також представник відповідача стверджує, що позивач мав змогу розпоряджатись своїми грошовими коштами з дати зарахування на його поточний рахунок.

Дослідивши матеріали справи і вислухавши пояснення позивача та представника відповідача, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволеннб з наступних підстав.

Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст.526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

У відповідності до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін)..

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Судом установлено, що згідно укладеного між Акціонерним комерційним банком „Імексбанк”, назва якого згодом була змінена на Публічне акціонерне товариство „Імексбанк”, і ОСОБА_1 договору № 990200350 банківського вкладу від 21.02.2008 р. з додатком від 04.09.2008 р., Банк прийняв грошові кошти від ОСОБА_1 в сумі 57 470,00 грн. строком на 550 днів, з 21.02.2008 р. по 24.08.2009 р., на депозитний рахунок НОМЕР_1_, зі сплатою ОСОБА_1 процентів на банківський вклад за процентною ставкою 16 % річних, з кінцевою датою повернення ОСОБА_1 суми депозиту з нарахованими процентами в повному обсязі –24.08.2009 р.

25.08.2009 р. позивач звернувся до відповідача з вимогою про повернення суми депозиту готівкою за вказаним договором у зв’язку з закінченням терміну дії цього договору, але відповідач відмовив позивачу в цьому, без пояснення підстав відмови.

Водночас судом установлено, що 25.08.2009 р. відповідач перерахував кошти позивача в повному обсязі на його поточний рахунок, який було відкрито одночасно з вкладним рахунком 21.02.2008 р. для зарахування відсотків та інших грошових коштів, виконання розпоряджень клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій, та про ці дії повідомив позивача своїм листом від 08.09.2009 р. за № 3848.

Вирішуючи дану справу, суд виходить з того, що у відповідності з п.2.4.4. договору № 990200350 банківського вкладу від 21.02.2008 р. Банк зобов’язався повернути Вкладнику суму депозиту з нарахованими відсотками після закінчення терміну договору, на першу вимогу Вкладника, готівкою або в безготівковій формі за заявою вкладника шляхом перерахування на поточний або інший депозитний рахунок, вказаний Вкладником.

Проте ОСОБА_1 не звертався до відповідача з заявою про перерахування суми депозиту на його поточний рахунок.

Крім того, не заслуговують на увагу суду доводи представника відповідача стосовно того, що позивач мав змогу розпоряджатись своїми грошовими коштами з дати зарахування на його поточний рахунок, оскільки позивач заперечує ці обставини, а представник відповідача в судовому засіданні підтвердила, що позивач не міг розпоряджатись в повному обсязі сумою депозиту з дати зарахування цих коштів на його поточний рахунок, у тому числі не міг отримати з свого поточного рахунку суму депозиту одноразово в повному обсязі.

Також судом установлено, що лише 16.02.2010 року відповідач повернув позивачу суму депозиту у розмірі 57 470,00 грн. за договором № 990200350 банківського вкладу від 21.02.2008 р. в порядку примусового виконання судового наказу № 2н-6875/09, виданого Приморським районним судом м.Одеси 18.11.2009 року, про стягнення з АБ „Імексбанк” на користь ОСОБА_1 заборгованості до договору банківського вкладу в сумі 57 470,00 грн.

Все це свідчить про неналежне виконання відповідачем своїх зобов’язань перед позивачем за договором № 990200350 банківського вкладу від 21.02.2008 р. щодо повернення суми депозиту готівкою після закінчення терміну дії цього договору, на першу вимогу позивача, а тому суд вважає, що позивач має право вимагати від відповідача сплати штрафних санкцій за несвоєчасне повернення суми депозиту на підставі ч.2 ст.625 ЦК України, а саме сплати суми інфляційного збільшення простроченої суми депозиту за час прострочення з 01.09.2009 р. по 16.02.2010 р., що складає 4 382,49 грн., та сплати 3% річних від простроченої суми депозиту за час прострочення з 25.08.2009 р. по 16.02.2010 р., що складає 821,90 грн., що разом складає 5 204,39 грн. (4382,49грн.+821,90грн.).

Вирішуючи позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача неотриманих доходів (упущеної вигоди) в сумі 7 145,05 грн. на підставі ст.ст.22,623 ЦК України, суд виходить з наступного.

Обґрунтовуючи ці свої позовні вимоги, позивач вказує, що неповернення відповідачем йому суми депозиту в розмірі 57 470,00 грн. за договором № 990200350 банківського вкладу від 21.02.2008 р. призвело до неможливості отримання ним в період з 25.08.2009 р. по 16.02.2010 р. доходів від розміщення цих коштів на своєму депозитному рахунку № 26303100265410 в ВАТ „Кредитпромбанк” у відповідності до договору № 002654/FDD10-09 про строковий банківський вклад „Суперактивний” від 05.02.2009 р., який передбачає поповнення суми вкладу по 05.01.2010 р. включно і процентна ставка по якому з 04.03.2009 р. складає 26,08 % річних.

Разом з тим, суд погоджується з доводами представника відповідача щодо того, що після закінчення терміну дії договору № 990200350 банківського вкладу від 21.02.2008 р., відповідач пропонував позивачу розмістити свої кошти в розмірі 57 470,00 грн. в ПАТ „Імексбанк” шляхом укладення з відповідачем іншого депозитного договору, за яким позивач міг отримати дохід у вигляді процентів на суму депозиту за процентною ставкою до 23 % річних, на підтвердження чого представник відповідача надала суду „Депозитну програму АБ „Імексбанк” для фізичних осіб-резидентів”.

За таких обставин, неотриманий позивачем дохід (упущена вигода) в період з 25.08.2009 р. по 16.02.2010 р. з вини відповідача, на думку суду, має бути визначений, виходячи з різниці між доходом, який позивач міг би отримати за цей час від розміщення коштів в сумі 57 470,00 грн. на своєму депозитному рахунку в ВАТ „Кредитпромбанк” у відповідності за договором № 002654/FDD10-09 про строковий банківський вклад „Суперактивний” від 05.02.2009 р., процентна ставка по якому складає 26,08 % річних, та доходом, який позивач міг би отримати за цей час від розміщення коштів в сумі 57 470,00 грн. в ПАТ „Імексбанк”, якщо б він уклав з відповідачем інший депозитний договір, процентна ставка по якому складає 23 % річних.

Таким чином, сума неотриманого позивачем доходу (упущеної вигоди) складає 843,82 грн. (57470,00грн. х 26,08% : 365д. х 174д.) - (57470,00грн. х 23% : 365д. х 174д.) =843,82грн.).

Вирішуючи позовні вимоги позивача в частині стягнення на його користь з відповідача моральної шкоди в сумі 3 287,60 грн. на підставі ст.ст.23, 611 ЦК України, суд виходить з того, що така відповідальність за порушення зобов’язань не передбачена укладеним між сторонами договором № 07-08-S/0024 банківського вкладу від 02.12.2008 року

Також суд враховує, що положення глави 82 ЦК України, які врегульовують правила деліктної відповідальності, не можуть застосуватися до правовідносин, що виникли з порушення договірного зобов’язання, тому у випадку невиконання зобов’язань, в тому числі неповернення депозитного внеску та несплати нарахованих на нього процентів, положення ст.1167 ЦК України не застосовуються.

Отже позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача моральної шкоди не підлягають задоволенню.

Частково задовольняючи позовні вимоги позивача, суд стягує з відповідача на користь позивача понесені ним і документально підтверджені судові втрати в сумі 120,00 грн., пов’язані з оплатою витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а також стягує з відповідача на користь держави судовий збір пропорційно до суми задоволених позовних вимог, що складає 60,48 грн. (5204,39грн.+843,82грн. =6048,21грн.х1%=60,48грн.).

Крім того, суд стягує з позивача на користь держави судовий збір пропорційно до суми позовних вимог, які не підлягають задоволенню, що складає 71,51грн. (7145,05грн.-843,82грн.= 6301,23грн.х1% =63,01грн.+ 8,50грн.=71,51грн.).

На підставі викладеного і керуючись ст.ст.10,11,60,88,209,212,214-215 ЦПК України, ст.ст.22,23,611,623,625 ЦК України, суд, -

ВИРІШИВ :

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства „Імексбанк” на користь ОСОБА_1 штрафні санкції у розмірі 5 204 (п’ять тисяч двісті чотири) грн. 39 коп. та упущену вигоду у розмірі 843 (вісімсот сорок три) грн. 82 коп. за договором № 990200350 банківського вкладу від 21 лютого 2008 року, й судові витрати в сумі 120 (сто двадцять) грн., що разом складає 6 168 (шість тисяч сто шістдесят вісім) грн. 21 коп.

У задоволені решти частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства „Імексбанк” на користь держави судовий збір в сумі 60 (шістдесят) грн. 48 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 71 (сімдесят одна) грн. 51 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через Приморський районний суд м.Одеси шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення.

Суддя Н.А.Ільченко

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/13693480