Решение Сакского межрайсуда оставленное в силе апелляцией о признании кредитного договора с Приватбанком недействительным

[ANTIRAID]

Справа № 2-1465/ 2010р

01 липня 2010 року

копія

місто Саки

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Сакський міськрайонний суд Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого, судді: Асанова Е.Н.,

при секретарі: Васильченко В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про визнання недійсним кредитного договору та відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

У березні 2010 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ЗАО КБ «ПриватБанк» про визнання недійсним кредитного договору та відшкодування моральної шкоди.

Позовні вимоги мотивовані тим, що в червні 2007 року позивачка із повідомлення кредитного експерта ТОВ «Українське фінансове агентство «VERUS» стало відоме про наявність кредитного договору від 20 жовтня 2006 року № DNH4KS25720568 на суму 6078,47 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 25,08% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 21 жовтня 2009 року. Вказаний договір був оформлений від імені позивачки з ЗАО КБ «ПриватБанк».

У позовній заяві йдеться , що вказаний договір вона не підписувала і не могла його укласти, оскільки у зв’язку з перенесеною операцією лівої половини гортані не могла спілкуватися з працівниками банку.

Відповідачем та, за його дорученням, колекторськими фірмами надсилалися численні листи, яки містять погрожуючій та образливий характер, до дому позивачки приходив представник відповідача з вимогами повернути гроші та підписати якісь додаткові угоди. Вказані обставини свідчать про масштабне цькування позивачки.

Посилаючись на вказані обставини, позивачка просить суд визнати недійсним з моменту укладення вказаний кредитний договір та стягнути на її користь з відповідача 6000 гривень у відшкодування моральної шкоди.

Відповідач подав до суду письмові заперечення на позов, в яких частково визнав позовні вимоги та просив суд визнати кредитній договір недійсним та відмовити у задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, посилаючись на відсутність вини відповідача, причинного зв’язку між діями відповідача та душевними стражданнями позивачки.

Ухвалою суду від 01 липня 2010 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» було залучено до участі у справі як правонаступник ЗАО КБ «ПриватБанк».

У судовому засіданні позивачка та адвокат ОСОБА_4 підтримали позов та просили суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Також просили суд стягнути на користь позивачки з відповідача витрати, які пов’язані з оплатою правової допомоги адвоката.

Представник відповідача у судовому засідання визнала позовні вимоги про визнання недійсним кредитного договору, у задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди просила суд відмовити.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи позовної заяви, заслухавши пояснення позивачки та представників сторін, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Судом встановлено, що 20 жовтня 2006 року від імені ОСОБА_3 з однієї сторони, та ЗАО КБ «ПриватБанк», з другої сторони, був укладений кредитний договір № DNH4KS25720568 на суму 6078,47 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 25,08% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 21 жовтня 2009 року.

Із змісту доданих до позовної заяви документів, зокрема виписного епікризу №6260 Полтавської міської клінічної лікарні, виписних епікризів КРУ «Клінічна лікарня ім.. Семашка» №4593, №103016,№3702 вбачається, що позивачка з 03.10.2006 року по 10.10.2006 року перебувала на стаціонарному лікуванні в Полтавській міській клінічній лікарні, де їй було зроблена операція з віддалення щитовидної залози ( тірєоідектомія з приводу фолікулярної аденоми щитовидної залози). Після операції позивачці був встановлений діагноз - післяопераційний парез (а.с.17,18,22,23,24).

Таким чином, доводи позивачки про те, що вона під час оформлення кредитного договору після перенесення операції перебувала у хворобливому стані, підтверджуються матеріалами справи.

Згідно частині 3 статті 203 Цивільного кодексу України, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Враховуючі, що відповідач визнав позовні вимоги в частині визнання недійсним кредитного договору, суд дійшов висновку, що під час оформлення кредитного договору не було вільного волевиявлення позивачки на вчинення правочину.

Відповідно частині 1 статі 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

У разі визнання відповідачем позову, суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову, що передбачено частиною 4 статті 174 Цивільного процесуального кодексу України .

Щодо позовних вимог про відшкодування моральної шкоди суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 216 Цивільного кодексу України, якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідачем з червня 2007 року по березень 2010 року позивачці неодноразово пред’являлись вимоги про погашення заборгованості по вказаному кредитному договору. У тому числі таки вимоги пред’являлись і в судовому порядку, що підтверджується судовим наказом Сакського міськрайонного суду від 27 квітня 2009 року, виданим за заявою ЗАО КБ «ПриватБанк» про стягнення заборгованості за кредитним договором, та ухвалою Сакського міськрайонного суду від 01 березня 2010 року, якою позов ЗАО КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за оскаржуваними кредитним договором був залишений без розгляду.

В зазначений період відповідачем, а також за його дорученням, колекторськими фірмами: ТОВ «УЛЬТІМО Українській центр грошових вимог», Колекторське Агентство «Вердикт», Національними колекторськім агентством «Зеніт», ТОВ «Українське фінансове агентство «VERUS» позивачці направлялися листи з вимогою погасити заборгованість за кредитним договором.

Представник відповідача у судовому засіданні визнав, що зазначені колекторські фірми діяли за дорученням ЗАО КБ «ПриватБанк». Згідно статті 61 Цивільного процесуального кодексу України, обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

На думку суду, зміст вказаних листів, яки направлялися протягом тривалого часу - з червня 2007 року по жовтень 2009 року, що підтверджується відтисками штампу почти на конвертах - для позивачки, яка не укладала кредитний договір, і тому не була зобов’язана погашати заборгованість, мав певний образливий характер та негативні наслідки.

Тому суд вважає, що позивачка зазнала душевні страждання, перенесла певне нервове потрясіння, була змушена за захистом своїх прав звертатися до органів внутрішніх справ та неодноразово з’являтися до суду.

Виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважає, що позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди підлягають частковому задоволенню і 1000 гривень є достатньою компенсацією. При цьому суд виходить також з того, що, якщо б позивачка звернулась до суду з вимогами про визнання недійсним кредитного договору, одразу після того, як дізналася про його існування у червні 2007 року, то зазнала б меншої моральної шкоди.

Доводи представника позивача про відсутність вини відповідача у заподіяні позивачці моральної шкоди, суд не приймає до уваги, оскільки саме недбале відношення працівників банку до своїх обов’язків під час оформлення оскаржуваного договору, відсутність зі сторони керівництва відповідача належного контролю дій своїх працівників, перевірки правомірності видачі кредиту, а також несвоєчасне вжиття відповідних заходів для усунення наслідків неправомірного оформлення такого договору, заподіяло позивачці моральну шкоду.

Згідно зі частиною 1 статті 88 Цивільного процесуального кодексу України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

В матеріалах справи є оригінали платіжних документів, які підтверджують оплату позивачем судового збору у сумі 78 гривень, витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 120 гривень.

Згідно Декрету Кабінету Міністрів України „Про Державне мито” та Постанови Кабінету Міністрів України, якої затверджений Порядок оплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судових процесів, пов’язаних з розглядом цивільних та господарських справ, та їх розмірів, у цієї справі сума судового збору складає 61 гривну з вимог про визнання недійсним договору та 8,5 гривень з вимог про відшкодування моральної шкоди, а також 120 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

На підставі статті 84 Цивільного процесуального кодексу України та Постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.2006 № 590 "Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави" з відповідача також підлягають стягненню витрати, які пов’язані з правовою допомогою адвоката.

У підтвердження вказаних витрат, адвокатом ОСОБА_4, яка діє в інтересах позивачки, суду надана квитанція від 11 березня 2010 року про оплату 600 гривень за надання юридичної допомоги. Виходячи із засад розумності та співмірності, складності цивільної справи і обсягу участі адвоката в розгляді справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість вказаної суми.

Таким чином. стягненню з відповідача на користь позивачки підлягають судові витрати, які пов’язані з подачею позовної заяви до суду у сумі 189 гривень 50 копійок, та витрати, які пов’язані з оплатою правової допомоги адвоката у сумі 600 гривень.

Враховуючі наведене, на підставі статей 203,215,216 Цивільного кодексу України , керуючись статями 10,11,60,61,80,84,88,174,212-215 Цивільного процесуального кодексу України, -

ВИРІШІВ:

Позов ОСОБА_3 – задовольнити частково.

Визнати недійсним з моменту укладення кредитний договір № DNH4KS25720568 від 20 жовтня 2006 року на суму 6078 гривень 47 копійок між Закритим акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_3.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_3 у відшкодування моральної шкоди 1000 гривень, витрати, які пов’язані з оплатою правової допомоги адвоката у сумі 600 гривень, судові витрати, які пов’язані з подачею позовної заяви до суду, у сумі 189 гривень 50 копійок, а всього 1789 гривень 50 копійок (одну тисячу сімсот вісімдесят дев’ять гривень 50 копійок).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду АР Крим шляхом подачі до Сакського міськрайонного суду АРК заяви про апеляційне оскарження у десятиденний строк з дня проголошення рішення і подання після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

Суддя /підпис/ Е.Н.Асанов

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/10385708

[ANTIRAID]

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2010 року жовтня місяця 07 дня колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого, судді

Іващенко В.В.

Суддів

Дяченко Л.О.,

Летягіної О.В.

При секретарі

Іванові О.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» про визнання недійсним кредитного договору та відшкодування моральної шкоди,

за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк»,

на рішення Сакського міськрайонного суду АР Крим від 01 липня 2010 р.

встановила:

у березні 2010 р. ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до ЗАО КБ «Приватбанк» про визнання недійсним кредитного договору та відшкодування моральної шкоди.

Позов мотивовано тим, що в червні 2007 р. з повідомлення кредитного експерта ТОВ «Українське фінансове агентство «VERUS» їй стало відомо про наявність кредитного договору від 20 жовтня 2006 р. № DNH4KS25720568 на суму 6078,47 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 25,08% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 21 жовтня 2009 р. Вказаний договір був оформлений від імені позивачки з ЗАО КБ «ПриватБанк», але його вона не підписувала і не могла його укласти, оскільки у зв’язку з перенесеною операцією лівої половини гортані не могла спілкуватися. Відповідачем та за його дорученням, колекторськими фірмами надсилалися чисельні листи, які містили образливий та погрожуючий характер, до дому позивачки приходив представник відповідача з вимогами повернути гроші та підписати додаткові угоди. Посилаючись на вказані обставини, позивачка просить суд визнати недійсним з моменту укладання вказаний кредитний договір та стягнути на її користь з відповідача 6000 грн. у відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою Сакського міськрайонного суду АРК Рим від 01.07.2010 р. до справи залучено правонаступника Закритого Акціонерного Товариства комерційний банк «Приватбанк» - Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк».

Рішенням Сакського міськрайонного суду АР Крим від 01 липня 2010 р. позов задоволено частково.

Визнано недійсним з моменту укладання кредитний договір № DNH4KS25720568 від 20 жовтня 2006 р. на суму 6078,47 грн. між Закритим Акціонерним Товариством комерційний банк «Приватбанк» та ОСОБА_5.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на користь ОСОБА_5 грошове відшкодування моральної шкоди у розмірі 1000 грн., витрати, які пов’язані з оплатою правової допомоги адвоката у сумі 600 грн., судові витрати у сумі 189, 50 грн., а всього 1789, 50 грн.

В апеляційній скарзі представник ПАТ КБ «ПриватБанк» ставить питання про скасування рішення суду в частині задоволення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, стягнення витрат на правову допомогу і судових витрат, та ухвалення в цій частині нового рішення про відмову у задоволені позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Зокрема апелянт зазначає, що позивачкою не було доведено у встановленому законом порядку, у чому саме полягає моральна шкода, яка спричинена працівникам банку, оскільки вина відповідача не підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, та не встановлено причинного зв’язку між діями працівників банку та хворобою позивачки. Також просить звернути увагу та те, що позивачами у позовній заяві не було заявлено вимог про відшкодування витрат на правову допомогу, та не заявлено таке клопотання під час судового засідання. Суд вийшов за межі заявлених позивачем вимог, стягнувши витрати на правову допомогу з відповідача.

Заслухавши доповідача, дослідивши обставини справи і перевіривши їх доказами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є частково обґрунтованою і підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди, суд виходив із того, що позивачка зазнала моральних страждань в зв’язку з діяльністю колекторських фірм, які вимагали повернення нею кредиту по кредитному договору, який вона з ПАТ КБ «ПриватБанк» не укладала.

Проте таких висновків суд дійшов з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від31.03.1995р. із змінами «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» оскільки питання відшкодування моральної шкоди регулюється законодавчими актами, введеними в дію в різні строки, суду необхідно в кожній справі з’ясувати характер правовідносин сторін і встановлювати, якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування шкоди при даному виді правовідносин…

Конституція України, Цивільний Кодекс України та деякі правові акти встановлюють цілком конкретні випадки, в яких передбачено відшкодування моральної шкоди у разі порушення права фізичної особи

Діюче цивільне законодавство не передбачає відшкодування моральної шкоди у договірних правовідносинах.

За таких обставин рішення суду у частині задоволення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди згідно з п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням у цій частині нового рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог.

Судова колегія вважає переконливими і доводи апеляційної скарги про неправильність рішення суду у частині покладення обов’язку на відповідача відшкодувати витрати позивачки на правову допомогу з таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 88 ЦПК України суд, незалежно від заяви сторони, при ухваленні рішенні вирішує питання про розподіл судових витрат, до яких згідно з ч.3 ст. 79 ЦПК України витрати на правову допомогу не віднесені.

Витрати на правову допомогу можуть відшкодовуватися судом стороні, на користь якої ухвалене рішення, за її заявою.

Як вбачається з матеріалів справи, звертаючись до суду з позовом ( акр.4, 5) позивачка не заявляла про відшкодування їй таких витрат. Таких вимог вона не заявляла й впродовж розгляду справи.

Окрім цього, її витрати на правову допомогу не підтверджені квитанцією фінансової установи, а лише довідкою адвоката, що є недопустимим.

За таких обставин рішення суду в частині стягнення з відповідача на користь позивачки витрат на правову допомогу підлягає скасуванню.

В іншій частині рішення суду ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не свідчать про неправильність рішення, що є підставою згідно з ч.1 ст. 308 ЦПК України для залишення його без змін у цій частині

На підставі викладеного і керуючись статтями 303, 304, 309 ч.1 п.4, 314,316, 317, 325 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах, -

в и р і ш и л а :

апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» задовольнити частково.

Рішення Сакського міськрайонного суду АР Крим від 01 липня 2010 р. у частині задоволення позовних вимог ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» про відшкодування моральної шкоди та відшкодування витрат на правову допомогу скасувати.

Ухвалити у цій частині нове рішення про відмову ОСОБА_5 у задоволенні позовних вимог до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» про відшкодування моральної шкоди.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Судді :

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/11862714