Решение Киевского райсуда Харькова о недействительности третейской оговорки в договоре с Альфа-банком

[ANTIRAID]

Справа № 2018/2-433/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" червня 2011 р. Київський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого - судді Божко В.В.

при секретарі Грецьких М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» про захист прав споживачів та визнання правочину частково недійсним, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк»(далі ПАТ «Альфа-Банк») про визнання договору частково недійсним, посилаючись на те, що між позивачем та відповідачем ПАТ «Альфа-Банк»був укладений Договір кредиту № 490055501 від 18.01.2008 року, згідно до якого відповідач надав позивачу грошові кошти у сумі 59784,16 долари США, а позивач у свою чергу зобов’язався своєчасно повернути отримані кошти та щомісячно сплачувати 13% річних за користування грошовими коштами. Пунктом 11.4 частини 2 передбачено, що спори між сторонами, в зв’язку з договором, підлягають остаточному вирішенню у Постійно діючому третейському суді при всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз»у відповідності до його регламенту. Справа розглядається одним третейським суддею, який призначається головою Постійно діючого третейського суду при всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз». На думку позивача, п.11.4 кредитного договору порушує принцип рівності сторін і є таким, що суттєво порушує його конституційне право на неупереджений судовий захист порушених та охоронюваних інтересів. Просить суд визнати цей пункт договору недійсним на підставі ч.1 ст.203, ч.1 ст. 215 ЦК України.

В судовому засіданні представник позивача, позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити. Пояснила, що суть та наслідки третейського застереження при підписанні договору позивачу, як пересічному громадянинові не було роз’яснено, положення, статут, регламент, витрати та адреса третейського суд також не була повідомлена. Відсутність даних роз’яснень позивачу при укладанні договору та необізнаність в цьому, перешкоджало зрозуміти правові наслідки укладання даної угоди та можливість звернення до суду загальної юрисдикції. В договорі відсутня адреса третейського суду, що перешкоджає позивачу на звернення до цього суд для вирішення спірних питань.

Представник відповідача позовні вимоги не визнала, вважаючи їх необґрунтованими. На думку представника відповідача, позивач не довів, що спірне третейське застереження не відповідає волевиявленню та внутрішній волі її учасників Суд, вислухавши пояснення представника позивача, відповідача, дослідивши матеріали справі, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

У відповідності до вимог ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п’ятою та шостою ст. 203 ЦК України.

В судовому засіданні встановлено, що між ОСОБА_1 та ПАТ «Альфа-Банк» був укладений Договір кредиту № 490055501 від 18.01.2008 року.

Відповідно до п. 11.4 даного договору, спори між сторонами, підлягають остаточному вирішенню у Постійно діючому третейському суді при всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз»у відповідності до його регламенту. Справа розглядається одним третейським суддею, який призначається головою Постійно діючого третейського суду при всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз».

Відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів,виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності регулюються Законом України «Про захист прав споживачів». Цей же закон встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів. Захист прав споживачів здійснюють спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи, рада міністрів АРК, місцеві державні адміністрації, органи і установи, що здійснюють державний санітарно –епідеміологічний нагляд, інші органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування згідно із законодавством. А також суди.

Право особи на звернення за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів до суду гарантується ст. 55 Конституції України. Це конституційне право не може бути скасоване або обмежене(ст.ст. 22,64 Конституції України).

Відповідно ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів»продавець (виконавець, робітник) не повинен включати у договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливим якщо всупереч принципу добросовісності його наслідки є істотний дисбаланс договірних прав та обов’язків на шкоду споживача.

Відповідно ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» нечесна підприємницька діяльність забороняється. Нечесна підприємницька практика включає, зокрема, будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману. Якщо підприємницька діяльність спонукає або може спонукати споживача дати згоду на здійснення правочину, на який в іншому випадку він не погодився б, така практика вводить в оману стосовно, зокрема права споживача або небезпеки, що йому загрожує.

Суд вважає, що наявність у п.11.4 договору від 11.01.2008 року третейського застереження обмежує конституційне право ОСОБА_1 як споживача послуг ПАТ «Альфа-банк» на звернення за захистом свої прав чи інтересів до суду загальної юрисдикції та вносить істотний дисбаланс в обсяг договірних прав та обов’язків на шкоду позивача.

Так, включаючи у договір кредиту від 18.01.2008 року вищезазначене третейське застереження як одну із істотних умов укладеного між сторонами договору, надавач послуг - ПАТ «Альфа-банк», незважаючи на специфіку процесу вирішення спорів і прийняття рішення третейським судом, як не державним органом, суть цієї умови своєму контрагентові – пересічному замовнику ОСОБА_1 не роз’яснив, а скориставшись його необізнаністю фактично обмежив його право на вирішення будь-яких ініційованих ним спірних питань між сторонами договору в порядку цивільного судочинства в суді загальної юрисдикції, оскільки відповідно до п. 5 ст. 130, п.6 ст.207 ЦПК України за наявності укладеної між сторонами третейської угоди можливість розгляду спору судом залежить виключно від волі та бажання відповідача – надавача послуг.

Фактично, пересічний громадянин ОСОБА_1, не отримавши роз’яснень щодо природи, суті, умов третейського застереження, не зрозуміла в момент підписання наслідків застосування третейського застереження та підписала договір, який відповідає його внутрішній волі та спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Також суд звертає увагу на те, що невизначеність у п. 11.4 договору місцезнаходження зазначеного третейського суд позбавляє можливості, як позивача так і відповідача, звернутися до зазначеного суду у будь-якому порядку, до того ж зазначений порядок не визначений у оскаржуваному договорі.

Відсутність у тексті договору позначення місцезнаходження третейського суду фактично порушує конституційне право позивача, передбачене ст. 55 Конституції України, згідно якої кожному гарантується право на захист у суді, оскільки внаслідок наведеного застереження у тексті договору реалізація зазначеного права неможлива, окрім як шляхом звернення до місцевого суду згідно приписів ст. 55 Конституції України, а також у відповідності до положень ст.ст. 1,3,4,8,11,15 ЦПК України.

Посилання позивача на приписи Конституції України, як норми прямої дії, Закони України, узгоджуються з матеріалами справи та свідчать у сукупності про обґрунтованість позовних вимог.

За таких обставин суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, визнавши порушеним з боку відповідача право позивача щодо захисту своїх інтересів, як споживача послуг у судовому порядку, а третейське застереження, викладене у п.11.4 договору, визнає недійсним, відповідно до ст.ст.203,215 ЦК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 19,32 Конституції України, ст.ст. 202,203,215,216,217 ЦК України, ст.ст. 4,5,7,18 п.4, 19,22 Закону України «Про захист прав споживачів», ст.ст. 3,10,60,88,213,214,215 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 –задовольнити.

Визнати частково недійсним договір кредиту № 490055501 від 18.01.2008 року, укладений між ПАТ «Альфа-Банк»та ОСОБА_1, а саме: визнати недійсним п. 11.4 в наступній редакції: «судовий захист прав та законних інтересів, які мають Сторони в зв’язку з цим договором, в тому числі розгляд та вирішення спорів, які виникають при виконанні або припиненні даного Договору, включаючи спори про відшкодування завданих порушенням Договору збитків та недійсність (неукладеність) договору, підлягають остаточному вирішенню у Постійно діючому третейському суді при всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз»у відповідності до його регламенту. Справа розглядається одним третейським суддею, який призначається головою Постійно діючого третейського суду при всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз».

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подавати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя -

http://reyestr.court.gov.ua/Review/16897745