Пенсионная реформа

[у.zaporozhskiy]

y.voronizhskiy сказал(а) 12 Янв 2015 - 00:09:

169.4.1. Податкова соціальна пільга застосовується до доходу, нарахованого на користь платника податку протягом звітного податкового місяця як заробітна плата (інші прирівняні до неї відповідно до законодавства виплати, компенсації та винагороди), якщо його розмір не перевищує суми, що дорівнює розміру місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженого на 1,4 та округленого до найближчих 10 гривень.

Буквально: 1218*1,4=1705,2 найближчі 10 грн 1710.

Якщо місячний дохід в розрахунку на одну особу за останні 6 місяців не перевищує 1710 грн, то чел впиcывается в приведенные выше льготы. Но это будет на 2015 год. Для расчета берутся попередні 6 месяцев, т.е такую же процедуру проделываем с относительно прожиткового минимума за соответствующий период.

Да пенсия - доход, и стипендия, и все пособия и помощи.

Если у пенсионера,пенсия до 1710?

То он имеет право пользоваться льготами?

[Mila_Я]

Если у пенсионера,пенсия до 1710?

То он имеет право пользоваться льготами?

Ну, если верить написанному, то если доход в расчете на члена семьи (он живет один или там еще хренова гора работающих родственников?), если речь идет о льготах на коммуналку, то в расчет будут взяты все доходы за полгода всех прописанных вместе с пенсионером и поделены на всех и на 6 месяцев. Если на душу в месяц придется меньше чем прожиточный минимум(за соответствующий период) х 1,4, то льгота работает, если на копейку больше, то нет.

В 2014-м прожитковый минимум на працездатного был таким же, т.е. соц-податкова льгота тоже давалась, если доход ниже 1710 грн. 

[у.zaporozhskiy]

Ну, если верить написанному, то если доход в расчете на члена семьи (он живет один или там еще хренова гора работающих родственников?), если речь идет о льготах на коммуналку, то в расчет будут взяты все доходы за полгода всех прописанных вместе с пенсионером и поделены на всех и на 6 месяцев. Если на душу в месяц придется меньше чем прожиточный минимум(за соответствующий период) х 1,4, то льгота работает, если на копейку больше, то нет.

В 2014-м прожитковый минимум на працездатного был таким же, т.е. соц-податкова льгота тоже давалась, если доход ниже 1710 грн. 

Мне кажется закон не может начинать свое действие с расчет дохода за прошлый год.

Тем более, как могут заставить человека, который зарегистрирован в этой квартире приносить данные о своих доходах за полгода до вступления закона в силу?

хотя наверное могут.

Я думаю, пока не будет разработан какой-то порядок, то закон не будет работать.

[Mila_Я]

Мне кажется закон не может начинать свое действие с расчет дохода за прошлый год.

Тем более, как могут заставить человека, который зарегистрирован в этой квартире приносить данные о своих доходах за полгода до вступления закона в силу?

хотя наверное могут.

Я думаю, пока не будет разработан какой-то порядок, то закон не будет работать.

Вы сейчас о каком законе?

Вы спрашивали о льготах (ЗУ Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту- в обед сто лет ему), изменения вводятся с 1/1/2015 в отдельные статьи. По всей вероятности эти льготы надаются не на вечные времена, а на полгода, как многие другие и потом пересматриваются = исходя из дохода за предыдущие 6 месяцев и вот этот самый доход не должен превышать указанный размер, иначе GO в сад.

 

Может я как-то коряво объясняю, ну звыняйте, как могу

 

Это так же как субсидия = жить ты можешь в квартире хоть сто лет ДО, но если обращаешься за субсидией, то доходы показываешь за последние полгода.

 

Точно так и здесь..... Только минимальную допустимую сумму дохода (для получения льготы) определили, как доход дающий право на соц-податкову льготу, а она каждый год меняется в зависимости от установленного прожиткового минимума на 1-е января.

[у.zaporozhskiy]

Вы сейчас о каком законе?

Вы спрашивали о льготах (ЗУ Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту- в обед сто лет ему), изменения вводятся с 1/1/2015 в отдельные статьи. По всей вероятности эти льготы надаются не на вечные времена, а на полгода, как многие другие и потом пересматриваются = исходя из дохода за предыдущие 6 месяцев и вот этот самый доход не должен превышать указанный размер, иначе GO в сад.

 

Может я как-то коряво объясняю, ну звыняйте, как могу

 

Это так же как субсидия = жить ты можешь в квартире хоть сто лет ДО, но если обращаешься за субсидией, то доходы показываешь за последние полгода.

 

Точно так и здесь..... Только минимальную допустимую сумму дохода (для получения льготы) определили, как доход дающий право на соц-податкову льготу, а она каждый год меняется в зависимости от установленного прожиткового минимума на 1-е января.

Вот поэтому я и говорю, что скорее всего действовать эти нормы начнут с лета.

[Mila_Я]

Вот поэтому я и говорю, что скорее всего действовать эти нормы начнут с лета.

Странное у вас понимание введение в действие закона с 1-го января

 

Нормы уже работают, несите справки и пользуйтесь льготами на здоровье, тем более, что расчетная цифра не изменилась по сравнению с 2014-м.

[у.zaporozhskiy]

Странное у вас понимание введение в действие закона с 1-го января

 

Нормы уже работают, несите справки и пользуйтесь льготами на здоровье, тем более, что расчетная цифра не изменилась по сравнению с 2014-м.

Какое право они будут иметь считать доход за полгода до вступления закона в силу?

[Mila_Я]

Какое право они будут иметь считать доход за полгода до вступления закона в силу?

1. Закон о статусе ветеранов дйствует с ,,,, года. В силу вступило только НЕКОТОРОЕ его изменение.
2. Интересно, когда ввели субсидии, или придумали закон про соцпомощь малообеспеченным все тоже ждали полгода, или понесли справки за предыдущий период, чтобы получить пособия и льготы?

[у.zaporozhskiy]

 

1. Закон о статусе ветеранов дйствует с ,,,, года. В силу вступило только НЕКОТОРОЕ его изменение.
2. Интересно, когда ввели субсидии, или придумали закон про соцпомощь малообеспеченным все тоже ждали полгода, или понесли справки за предыдущий период, чтобы получить пособия и льготы?

 

Будем судиться.

В любом случае, это закон который ограничивает существующее право.

[Mila_Я]

Будем судиться.

В любом случае, это закон который ограничивает существующее право.

А раньше было как? Льгота была независимо от дохода или как?

Ну тогда и обложение налонами пенсий свыше 35** (не помню точной цифры) = это тоже ограничение существующего права и отмена льгот (разных разнообразных) тоже?

[у.zaporozhskiy]

А раньше было как? Льгота была независимо от дохода или как?

Ну тогда и обложение налонами пенсий свыше 35** (не помню точной цифры) = это тоже ограничение существующего права и отмена льгот (разных разнообразных) тоже?

 

Безусловно.

Конечно раньше было в независимости от дохода.

Почитайте тему и мои иски по этому делу.

Вы все поймете.

[у.zaporozhskiy]

Вопрос.

Военнослужащий, учасник АТО, получил 3-ю группу инвалидности.

Комиссия признала возможным дальнейшую службу в штабе.

Положена ли человеку пенсия по инвалидности в общем порядке?

[у.zaporozhskiy]

Определением Днепропетровского апелляционного административного суда постановление Жовтневого райсуда г. Запорожья оставлено в силе.

Всем спасибо за помощь.

Отдельное огромное спасибо: Антирейду (Ростиславу) за организацию форума и ВАВАНчику (http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showuser=13074) за дельные советы в этом деле.

[у.zaporozhskiy]

Определением Днепропетровского апелляционного административного суда постановление Жовтневого райсуда г. Запорожья оставлено в силе.

Всем спасибо за помощь.

Отдельное огромное спасибо: Антирейду (Ростиславу) за организацию форума и ВАВАНчику (http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showuser=13074) за дельные советы в этом деле.

Как это зачастую бывает нельзя воспринимать информацию, которую говорят по телефону, а нужно дождаться документ.

Верить можно только документам.

Постановлением апелляционного суд Днепропетровска постановление первой инстанции отменено

[у.zaporozhskiy]

     

Прошу обсудить данное Постановление.

 

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ

 

ПОСТАНОВА

іменем України

"09" лютого 2015 р.                                                       справа № 2а/331/74/14 (080К

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі _к|, _Іс'                             ■

головуючого судді:              Чабаненко С.В.

                                               ^{11 с}У*Тліь:

суддів:              Іванова С.М. Шлай А.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного Управління  Пенсійного фонду України в Запорізькій області на постанову Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 07 серпня 2014 року по справі за позовом Особа1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання: протиправними дій, зобов’язання призначити пенсію, -            "тманщ

Встановив:

У серпні 2012 року Особа1 звернулась з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду в  Запорізькій області про визнання дій протиправними та зобов’язання призначити пенсію

Постановою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 07 серпня 2014 позовні вимоги Ос1 задоволено.

Визнано протиправними дії Головною управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо відмови у призначенні Особи1 пенсії у разі втрати годувальника з 50 років, тобто з 17 січня 2012 року

Визнано протиправним рішення Головного Управління Пенсійного фонду Запорізькій власті про призначення пенсії у разі втрати годівника Особи1 після досягнення нею 55-річного віку.

Зобов’язано Головне Управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області нарахувати та виплатити Особа1 пенсію у разі втрати годувальника, в тому числі недоплачену її частину, з 50 років, тобто з 17 січня 2012 року з вирахуванням сум, отриманих Ос.1внаслідок нарахування їй дострокової пенсії та віком , 05.06.2014 року.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

Дана адміністративна справа розглянула апеляційним судом відповідно до ст. 19 КАС України в порядку письмового провадження.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи. - липня 1983 року між Особа1 та Особа2, який проходив службу в органах державної безпеки, було укладено шлюб.

З 29 грудня 2002 року вона не працювала у зв'язку з хворобою Особи2, оскільки  постійно його доглядала та займалася хатніми справами. Особа2 за час свого життя повністю матеріально забезпечував, як себе.так і її та сина. Особа2 помер 15 червня 2003 року та станом на день його смерті він отримував заробітну плату в розмірі 1464 грн. Після смерті чоловіка вона не змогла працювати оскільки самостійно виховувала неповнолітнього сина. Враховуючи, те з 29 грудня 2002 

     

року по день смерті чоловіка вона перебував на повному його утриманні, то його заробітна плата була постійним іа основним джерелом до існування їх сім'ї. Зазначені факти іако* встановлені рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя віл 15 січня 2012 року, яким встановлено факт її перебування на утриманні Мухи Володимира Миколайовича з грудня 2002 року по 15 червня 2003 року.

 

30.11.2011 р. Особа1 звернулася до Пенсійного фонду України а Запорізькій із заявою про надання переліку документів, необхідних для призначення пенсії у разі втрати

годувальника.

Листом №2970 від 12.12.2011 року ГУ ПФУ в Запорізькій області надано Особі1 роз'яснення, які документи необхідні для призначення пенсії. 03 лютого 2012 року разом із зверненням про призначення пенсії у разі втрати годувальника Ос1 надала відповідні документи.

03.02.2012 року Особа1 звернулась до ГУ ГІФУ в Запорізькій обласіі і» заявою про призначення пенсії у разі втрати годувальника в розмірі передбаченому 30 % та надала необхідні документи

Листом № 184 ув ГУ ГІФУ в Запорізькій обласіі відмовлено в призначенні пенсії в разі втрати годувальника з 50 років, посилаючись на те, що діючим законодавством України не передбачено призначення пенсії в разі втрати годувальника з 50 років.

Задовольняючи вимоги позивачки у цій справі, суд першої інстанції виходив з неправомірності дій пенсійного органу щодо відмови у призначенні їй пенсії у разі втрати годувальника з 50 року, тобто з 17 січня 2012 року.

Проте висновок суду першої інстанції про задоволення позову колегія суддів апеляційної інстанції вважає неправильним виходячи з нижченаведених підстав

У лютому 2012 року Особа1 звернулась до ГУ ПФУ в Запорізькій області з заявою, в якій просила призначити їй пенсію у разі втрати годувальника з 50 років.

Відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» в редакції, що діяла на час звернення позивачки до ГУ УПФУ в Запорізькій року по день смерті чоловіка вона перебував на повному його утриманні, то його заробітна плата була постійним іа основним джерелом до існування їх сім'ї. Зазначені факти встановлені рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя віл 15 січня 2012 року, яким встановлено факт її перебування на утриманні Особи2 з грудня 2002 року по 15 червня 2003 року.

 30.11.2011 р. Особа1 звернулася до Пенсійного фонду України а Запорнькій із заявою про надання переліку документів, необхідних для призначення пенсії у раїі втрати годувальник. ГУ ПФУ роз’яснено що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності трудового стажу не менше 15 років.

Згідно п. «в» ч.4 ст. ЗО Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» непрацездатними членами сім’ї вважаються батьки та дружини військовослужбовців, осіб,які мають право на пенсію за цим законом, які загинули, померли чи пропали безвісті в період проходження служби мають право на пенсію

Відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» в редакції, що діяла на час звернення позивачки до ГУ УПФУ в Запорізькій особи мають право на призначення пенсії не раніше як за 5 років до досягнення пенсійного віку, встановленого статтею 26 « Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», або якщо вони є інвалідами.

Задовольняючи вимоги позивачки у цій справі, суд першої інстанції виходив з неправомірності дій пенсійного органу щодо відмови у призначенні їй пенсії у разі втрати годувальника з 50 року, тобто з 17 січня 2012 року.

Судом першої інстанції не взято до уваги той факт, що з урахуванням зниження на 5 років Позивачка мас право на пенсію лише з 55 років, тобто з 17.01.2017 року.

Отже застосування судом першої інстанції Закону України « Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» в редакції від 03.04.2003 р. є помилковим неодноразово вносилися зміни, зокрема до ст..30,31 зміни внесено ЗУ №3668 від 08.07.2011 «Про заходи щодо законодавчого забезпечення пенсійної реформи», що й підлягає застосуванню»

Спірні відносини між ГУ ПФУ та особою 1 виникли з 03.02.2012, тобто з моменту звернення із завою про призначення пенсії з 17.01.2012, таким чином, в даному випадку мають застосовуватися правовідносини, що діють на момент вирішення заяви позивачки від 03.02.2012 органом пенсійного фонду.

На момент призначення пенсії діяв Закону України «Про пенсійне осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб » в редакції від 01.11.2011, що й підлягає застосуванню.

Ос1 отримує пенсію за віком відповідно до ст..16 Закону України «ц пенсійне забезпечення», як дружина загиблого військовослужбовця з 05 червня 2014 року згідно довідки №227 від 16.06.2014 року.

Відповідно до ст. 7 Закон України « Про пенсійне забезпечення осіб звільнених військової служби, та деяких інших осіб» військовослужбовцям, особам, які мають право ^ пенсію за цим Законом та членам їх сімей, які мають право на різні державні пенсії призначається одна пенсія за їх вибором.

Відповідно до ст..10 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» особі, яка має право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у разі втрати годувальника), призначається одна із цих видів пенсії за її вибором.

Отже судом першої інстанції не враховано, що Ос вже отримує пенсію в УПФУ в Жовтневому районі м. Запоріжжя з 05.06.2014 року, таким чином виразивши свій вибір на отримання цього виду пенсії. Отже отримання за один і той же період двох різних видів пенсій суперечить чинному законодавству.

Враховуючи викладене, суд першої інстанцій дійшов до необгрунтованих висновків про наявність підстав для задоволення позовних вимог, та невірно застосував норми матеріального закону, що є підставою для скасування постанови суду першої інстанції згідно ст. 202 КАС України.

Також колегія суддів дійшла висновку, що у задоволенні позову слід відмовити, оскільки у відповідності до вишенаведених приписів матеріального закону позивачка набуде право на отримання пенсії у разі втрати годувальника після досягнення нею 55 річного віку, тобто з 17.01.2017 року.

Керуючись ст.ст.197, 198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Постановив:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на постанову Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 07 серпня 2014 року по справі № 2а/331/74/14 (0808/5687/2012)- задовольнити.

Постанову Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 07 серпня 2014 року по справі № 2а/331/74/14 (0808/5687/2012) — скасувати

В задоволенні адміністративного позову Ос1 - відмовити.

Постанова ггду набирає законної сили у відповідності до ч.5 ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені ст. 212 КАС України до Вищого адміністративного суду України.

С.В. Чабаненко

С.М. Іванов

А.В. Шлай

О.М.Шевченко

[у.zaporozhskiy]

Касаційна скарга

 

 

КАСАЦІЙНА СКАРГА  
на
постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09.02.2015 у справі № 0808/5684/12 (2а/331/74/14) про визнання протиправними дій зобов'язання призначити пенсію

07.08.2014 Жовтневим районним судом м. Запоріжжя винесено постанову у справі № 0808/5687/2012 (2-а/331/74/14) за адміністративним позовом Ос1 (далі – Позивач) до головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - Головне управління або відповідач) про визнання дій протиправними та зобов’язання призначити пенсію, якою адміністративний позов задоволено: «Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо відмови у призначенні Ос1 (17 січня 1962 р.н.) пенсії у разі втрати годувальника з 50 років, тобто з 17 січня 2012 року.»
Визнано нечинним рішення Головного Управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про призначення пенсії у разі втрати годувальника Ос1 після досягнення нею 55-річного віку.
Зобов’язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області нарахувати та виплатити Ос1пенсію у разі втрати годувальника, в тому числі недоплачену її частину, з 50 років, тобто з 17 січня 2012 року з вирахуванням сум, отриманих Ос1внаслідок нарахування їй дострокової пенсії за віком з 05.06.2014 року.
Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (код ЄДРПОУ 20490012), яке знаходиться за адресою: м. Запоріжжя,                 пр. Леніна, буд. № 158 «б», на користь Ос1, 17 січня 1962 р.н., яка мешкає за адресою: м. Запоріжжя, пр. Леніна, буд. № 104, кв. 6 (ІПН: 2266219361) сплачений при зверненні до суду із позовом судовий збір в розмірі 32 (тридцять дві) гривні 19 копійок.

 

09.02.2015 постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду (далі – апеляційний суд) у справі № 0808/5684/12 (2а/331/74/14) постанову Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 07.08.2014 у справі № 0808/5684/12 (2а/331/74/14) про визнання протиправними дій, зобов'язання призначити пенсію скасовано, ухвалено нову постанову про відмову в задоволенні адміністративного позову.

ПРАВО КАСАЦІЙНОГО ОСКАРЖЕННЯ.
Відповідно до п. 6 ст. 7 КАС України, Принципами здійснення правосуддя в адміністративних судах є: забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішень адміністративного суду, крім випадків, установлених цим Кодексом;

 

Згідно ст. 13 КАС України Особам, які беруть участь у справі, а також особам, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, забезпечується право на апеляційне та касаційне оскарження рішень адміністративного суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

 

Згідно з ч. 1 ст. 211 КАС України, Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку судові рішення суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також судові рішення суду апеляційної інстанції повністю або частково, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

 

Відповідно до ч. 3 ст. 211 КАС України, Підставами касаційного оскарження є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

 

Згідно з ч. 1 ст. 212 КАС України, Касаційна скарга подається безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції.

 

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 223 КАС України, Суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право: скасувати судове рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі судове рішення суду першої інстанції;

 

Згідно з ч. 1 ст. 226 КАС України, Суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

 

Постанова суду першої інстанції ухвалена відповідно до закону та скасована помилково.

 

У зв’язку з цим, прошу касаційний суд поновити моє порушене право на пенсію, скасувати постанову апеляційного суду, залишити в силі постанову суду першої інстанції, так як від цього залежить забезпечення моїх конституційних прав на соціальне забезпечення та належний рівень життя, гарантованих основним законом держави.

 

Згідно з ст. 159 КАС України, Судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

 

Постанова Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 07.08.2014 у справі № 0808/5684/12 (2а/331/74/14) про визнання дій протиправними та зобов’язання призначити пенсію ухвалена з дотриманням вимог норм матеріального і процесуального права та є законною і обґрунтованою з огляду на таке.

 

В постанові апеляційного суду зазначено: «Відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» в редакції, що діяла на час звернення позивачки до ГУ УПФУ в Запорізькій області з питання призначення їй пенсії, встановлено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності трудового стажу не менше 15 років.

 

Згідно п. «в» ч.4 ст. З0 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» непрацездатними членами сім'ї вважаються батьки та дружини військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим законом, які загинули, померли чи пропали безвісті в період проходження служби мають право на пенсію ■ не раніше як за 5 років до досягнення пенсійного віку, встановленого статтею 26 « Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», або якщо вони є інвалідами.

 

Судом першої інстанції не взято до уваги той факт, що з урахуванням зниження на 5 років Позивачка має право на пенсію лише з 55 років, тобто з 17.01.2017 року.

 

Отже, застосування судом першої інстанції Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» в редакції від 03.04.2003 року є помилковим, оскільки до вказаного закону неодноразово вносилися зміни, зокрема до ст.30,31 зміни внесено ЗУ №3668 від 08.07.2011 «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», які набули чинності з 01.10.2011.

 

Спірні правовідносини між ГУ ПФУ в Запорізькій області та Ос1 виникли з 03 лютого 2012 року, тобто з моменту звернення позивачки з заявою про призначення їй пенсії з 17.01.2012 року, таким чином у даному випадку мають застосовуватися норми, що діють на момент вирішення заяви позивачки від 03.02.2012 року органом пенсійного фонду. На момент призначення пенсії діяв Закон України « Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» в редакції від 01.10.2011, що й підлягає застосуванню.»

 

Звертаю увагу касаційного суду, що в даному випадку розглядається питання звуження існуючого права Позивача на пенсійне забезпечення (отримання пенсії в разі втрати годувальника) з 50 років.

 

Натомість в рішенні суду першої інстанції вірно встановлено: «На момент смерті чоловіка Ос1була чинною редакція Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб» від 03.04.2003 року.
Згідно з ч. 1 ст. 31 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» в редакції* від 03.04.2003 року, члени сім’ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.
Згідно з 1 ст. 30 вказаного Закону України у вищезазначеній редакції, право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні (стаття 31).
Відповідно до ч. 2 ст. 30 цього ж закону, незалежно від перебування на утриманні годувальника пенсія призначається: непрацездатним дітям; непрацездатним батькам і дружині (чоловікові), якщо вони після смерті годувальника втратили джерело засобів до існування, а також непрацездатним батькам і дружині (чоловікові) військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти в період проходження служби або пізніше внаслідок поранення, контузії, каліцтва чи захворювання, що мали місце під час служби.
Згідно з п. в ч. 4 цієї ж статті цього ж Закону, непрацездатними членами сім'ї вважаються:
батьки та дружини (якщо вони не взяли повторний шлюб) військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули, померли чи пропали безвісти в період проходження служби або померли після звільнення зі служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, одержаних при виконанні обов’язків військової служби (службових обов’язків), захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи чи виконанням інтернаціонального обов’язку, мають право на пенсію після досягнення чоловіками 55 років, жінками - 50років або якщо вони є інвалідами.
Таким чином, Ос1 отримала право на пенсію з 50 років у зв’язку із тим, що її чоловік-військовослужбовець помер в період проходження військової служби.
Згідно з п. в ч. 1 ст. 36 Закону У країни «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», пенсії в разі втрати годувальника призначаються в таких розмірах: сім'ям військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які померли внаслідок каліцтва, одержаного в результаті нещасного випадку, не пов’язаного з виконанням обов'язків військової служби (службових обов’язків), або внаслідок захворювання, пов’язаного з проходженням служби, - 30 процентів заробітку годувальника на кожного непрацездатного члена сім'ї.»
Згідно з Відповіддю Відповідача, «дружини (якщо вони не взяли повторний шлюб) мають право на пенсію не раніш як за 5 років до досягнення пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», або якщо вони є інвалідами. На теперішній час для жінок, які народилися після 31.12.1961 року встановлено пенсійний вік 60 років. Оскільки Ваш чоловік помер в період проходження військової служби, пенсію у разі втрати годувальника буде призначено після досягнення 55-річного віку».
В запереченнях відповідач посилається на таке: «Дата народження позивачки - 17.01.1962р. Відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» пенсійний вік для жінок складає 60 років. З урахуванням зниження на 5 років позивачка має право призначити пенсію в разі втрати годувальника по досягненню їй 55 років. Позивачці 55 років виповниться 17.01.2017р.»
Проте, саме питання призначення пенсії позивачці в разі втрати годувальника з 50 років (17.01.2012 року) згідно з п. в ч. 4 ст. 30 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб» в редакції від 03.04.2003 року і є предметом спору. Право передбачене вказаним пунктом було звужене п. в ч. 4 цього закону в редакції від 18.10.2011 року.
Згідно з ч. 3 ст. 22 Конституції’ України, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Таким чином, відбулося звуження змісту існуючого права позивачки на отримання пенсії у разі втрати годувальника з 50 років, передбаченого п. в ч. 4 ст. 30 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб» в редакції від 03.04.2003 року, так як згідно з п. в ч. 4 цього закону в редакції від 18.10.2011 року, батьки та дружини (якщо вони не взяли повторний шлюб) військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули, померли чи пропали безвісти в період проходження служби або померли після звільнення зі служби, але внаслідок поранення., контузії каліцтва, одержаних при виконанні обов'язків військової служби (службових обов'язків), захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи чи виконанням інтернаціонального обов'язку, мають право на пенсію не раніш як за 5 років до досягнення пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", або якщо вони є інвалідами.
Відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст. 64 Конституції України, окремі обмеження прав і свобод можуть встановлюватися лише в умовах воєнного або надзвичайного стану із зазначенням строку дії цих обмежень.
Ні умов воєнного, ні умов надзвичайного стану в Україні введено не було.
Це саме підтверджено і ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої 17.07.97 р. (надалі - Конвенція): «Обмеження, дозволені згідно з цією Конвенцією щодо зазначених прав і свобод, не застосовуються для інших цілей ніж ті, для яких вони встановлені.»
Єдиною статтею Конвенції, яка дозволяє обмежувати права і свободи людини є ст. 15 такого змісту: «Під час війни або іншої суспільної небезпеки, яка загрожує життю нації будь-яка Висока Договірна Сторона може вживати заходів, що відступають від її зобов’язань за цією Конвенцією, виключно в тих межах, яких вимагає гострота становища, і за умови, що такі заходи не суперечать іншим її зобов’язанням згідно з міжнародним правом.
Наведене вище положення не може бути підставою для відступу від статті 2, крім випадків смерті внаслідок правомірних воєнних дій, і від статей 3. 4 (пункт. 1) і 7.
Будь-яка Висока Договірна Сторона, використовуючи це право на відступ від своїх зобов’язань, у повному обсязі інформує Генерального секретаря Ради Європи про вжиті нею заходи і причини їх вжиття. Вона також повинна повідомити Генерального секретаря Ради Європи про час, коли такі заходи перестали застосовуватися, а положення Конвенції знову застосовуються повною мірою.»

 

Таким чином, у держави в особі Пенсійного Фонду Украйни було право обмежити або звузити право Ос1 на отримання пенсії з 50 років лише у випадку війни чи іншої суспільної небезпеки. Жодної такої обставини в Україні на момент звернення до Пенсійного Фонду не було оголошено у відповідному порядку.
Про порушення свого права Ос1дізналася з моменту отримання відповіді головного Управління Пенсійного Фонду України в Запорізькій області від 07.02.2012, з адміністративним позовом Ос1звернулася до суду 07.08.2012, тому строк звернення до адміністративного суду не пропущений.»

 

 

Отже, судом першої інстанції вірно встановлено, що втративши чоловіка, який помер в період проходження військової служби, позивач отримала право на пенсію з 50 років, тобто з 17.01.2012, а відповідач пославшись на п. в ч. 4 ст. 30 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб» в редакції від 18.10.2011 року при відмові в призначенні пенсії порушив її право на призначення пенсії з 50 років, тобто з 17.01.2012.

 

Далі в постанові апеляційного суду вказано: «Ос1 отримує пенсію за віком відповідно до ст. 16 Закону України «Про пенсійне забезпечення», як дружина загиблого військовослужбовця з 05 червня 2014 року, згідно довідки №227 від 16.06.2014 року.
Відповідно до ст. 7 Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей, які мають право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором.
Відповідно до ст. 10 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», особі, яка має право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у разі втрати годувальника), призначається одна із цих видів пенсії за її вибором.
Отже, судом першої інстанції не враховано, що Ос1 вже отримує пенсію в УПФУ в Жовтневому районі м. Запоріжжя з 05.06.2014 року, таким чином виразивши свій вибір на отримання цього виду пенсії. Отже отримання за один і той же період двох різних видів пенсій суперечить чинному законодавству.»
Натомість в рішенні суду першої інстанції вказано: Крім цього, згідно з ч. 2 ст. 11 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
У зв’язку з тим, що Ос1 з 05.06.2014 року отримує дострокову пенсію за віком, що підтверджується копією довідки Управління Пенсійного Фонду України в Жовтневому районі № 227 від 16.06.2014 року (замість посвідчення № 159095), суд виходить за межі позовних вимог Ос1 для більш повного захисту її прав та прав Управління Пенсійного Фонду України в Жовтневому районі, а саме, зобов’язує ГУ ПФУ в Запорізькій області нарахувати та виплатити Ос1 пенсію у разі втрати годувальника, в тому числі недоплачену її частину, з 50 років, тобто з 17 січня 2012 року з вирахуванням сум, отриманих Ос1 внаслідок нарахування їй дострокової пенсії за віком з 05.06.2014 року.»

 

Отже, суд першої інстанції врахував те, що призначення пенсії у разі втрати годувальника порушить права управління ПФУ в Жовтневому районі м. Запоріжжя, яке призначило та нараховує дострокову пенсію за віком.

 

Для повнішого захисту прав Позивача, касаційний суд, скасувавши постанову апеляційного суду, може частково змінити постанову суду першої інстанції: доповнити резолютивну частину наступним змістом: Зобов’язати Позивача відмовитися від дострокової пенсії за віком або ж не змінювати рішення суду першої інстанції, а надати диспозитивне право позивачу на підставі якого він зможе самостійно відмовитися від призначення того виду пенсії, який буде менше забезпечувати його право на соціальний захист, передбачене ст. 46 Конституції України.
Крім цього, призначення разом з достроковою пенсією за віком пенсії у разі втрати годувальника не позбавляє Позивача права вибрати одну з двох пенсій, а навпаки більш повно забезпечує його конституційні права на соціальне забезпечення.
Отже, висновки суду апеляційної інстанції щодо позбавлення Позивача права на звернення за пенсією у разі втрати годувальника через звернення Позивача за отриманням дострокової пенсії за віком є безпідставними та необґрунтованими.

ЗАЯВА ПРО ПОНОВЛЕННЯ СТРОКУ НА КАСАЦІЙНЕ ОСКАРЖЕННЯ ПОСТАНОВИ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ
Відповідно до ч. 2 ст. 212 КАС України, Касаційна скарга на судові рішення подається протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.
Відповідно до ч. 3 ст. 197 КАС України, Якщо справа була розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, то копія рішення суду апеляційної інстанції надсилається особам, які беруть участь у справі, протягом трьох днів з моменту підписання постанови або ухвали суду апеляційної інстанції.

 

Проте постанову апеляційного суду отримав Представник позивача лише 05.03.2015 в Дніпропетровську, яку надіслав 05.03.2015 Позивачу, який її отримав лише 06.03.2015, що підтверджується копією квитанції «Нової пошти» від 06.03.2015.

 

Отже, апеляційний суд не виконав свій безумовний обов’язок з надіслання свого судового рішення, прийнятого у порядку письмового провадження, у 3-денний строк з моменту підписання постанови.

 

Позивач не має спеціальних знань для швидкої та належної підготовки касаційної скарги, а також через вихідні дні з 07.03.2015 по 09.03.2015, тому лише 10.03.2015 змогла підготувати та подати касаційну скаргу.

 

Згідно з ч. 4 ст. 214 КАС України, Касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, встановлених статтею 212 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.

 

Відповідно до ч. 2 ст. 102 КАС України, Пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений, а процесуальний строк, встановлений судом, - продовжений судом за клопотанням особи, яка бере участь у справі.
Таким чином, те, що апеляційний суд не надіслав свою постанову у строк, передбачений ч. 3 ст. 197 КАС України, а позивач її отримав лише 06.03.2015 є поважною причиною пропуску строку на касаційне оскарження та, як наслідок, для його поновлення.
Тож, керуючись всім вищенаведеним та відповідно до ст. ст. 7, 13, 108, 210-234 КАС України.

ПРОШУ:

1.    Визнати причину пропущення строку на касаційне оскарження поважною.
2.    Поновити строк на касаційне оскарження постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09.02.2015 у справі № 0808/5684/12 (2а/331/74/14) про визнання протиправними дій, зобов'язання призначити пенсію.
3.    Прийняти касаційну скаргу та відкрити касаційне провадження.
4.    Задовольнити касаційну скаргу.
5.    Скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09.02.2015 у справі № 0808/5684/12 (2а/331/74/14) про визнання протиправними дій, зобов'язання призначити пенсію.
6.    Залишити в силі постанову Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 07.08.2014 року у справі № 0808/5684/12 (2а/331/74/14) про визнання протиправними дій, зобов'язання призначити пенсію.
Додатки:
1)    оригінал квитанції про сплату судового збору у розмірі 51 грн. 16 коп.;
2)    копія постанови Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 07.08.2014 року у справі № 0808/5684/12 (2а/331/74/14) про визнання протиправними дій, зобов'язання призначити пенсію;
3)    копія постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09.02.2015 у справі № 0808/5684/12 (2а/331/74/14) про визнання протиправними дій, зобов'язання призначити пенсію;
4)    копія квитанції «Нової пошти» від 06.03.2015.

Позивач:
«10» березня 2015 року    

 

[ВАВАНчик]

Право передбачене вказаним пунктом було звужене п. в ч. 4 цього закону в редакції від 18.10.2011 року.

Згідно з ч. 3 ст. 22 Конституції’ України, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

 

Смотри сюда: это вопрос для КСУ. Посему даю 99% что тебя пошлют на 3 буквы... (в КСУ)

При спорности нормы закона относительно проституции - суд использует ЗАКОН!

[ВАВАНчик]

Подавать ХОДОТАЙСТВО про возовбновление срока НЕ НУЖНО. Постановление суда набрало силу через 5 дней после отсылки его по почте (ч. 5 ст. 254)

Итого: если 5го отслали, то кассацию нужно подать до 30.03 .

Есть мелкие замечания по тексту. 

СОвет: убрать из текста все слова "неправильно", "ошибочно" и т.п., вместо них использовать "С нарушением норм материльного/процесуального права (в скобках можно указывать конкретные статьи) "

[у.zaporozhskiy]

Смотри сюда: это вопрос для КСУ. Посему даю 99% что тебя пошлют на 3 буквы... (в КСУ)

При спорности нормы закона относительно проституции - суд использует ЗАКОН!

Для КСУ же нужны решения с реестра, где такое право не будет сужено?

 

После того, как мне откажуте в ВАСУ я должен найти протвоположенные решения и тогда смогу обращаться в КСУ?

[у.zaporozhskiy]

Постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

 

А если их получил представитель в Днепре, то какой срок на вступление в законную силу?

 25 дней с момента получения?

[Mila_Я]

Вопрос.

Военнослужащий, учасник АТО, получил 3-ю группу инвалидности.

Комиссия признала возможным дальнейшую службу в штабе.

Положена ли человеку пенсия по инвалидности в общем порядке?

http://helsinki.org.ua/index.php?id=1426169630 ,

 

[у.zaporozhskiy]

Мила, Вопрос по получению пенсию по инвалидности в общем порядке, а не военной.

Судебной практики по этому вопросу нет.

[у.zaporozhskiy]

Человека незаконно сняли с регистрации места жительства на основании того, что банк получив право собственности на предмет ипотеки на основании договора об удовлетворении требований ипотекодержателя, продал его третьему лицу - новому собственнику.

Орган ДМС снял человека с регистрации на основании п. 3.1. Приказа МВС от 2012 года.

Приобретение банком права собственности на предмет ипотеки не является основанием для снятии с регистрации.

 

Вопрос: кого правильно ставить ответчиком: территориальный орган ДМС или его должностное лицо?

Вопрос важен в плане подсудности.

При первом варианте: это будет окружной админ суд, при второй местный суд по месту нахождения ответчика: должностного лица тер органа.