Решение Соломенского райсуда о признании недействительным пункта договора Ерсте банка с третейской оговоркой

[ANTIRAID]

Справа № 2-6278/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2011 року Солом’янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого –судді Лозинської М.І.,

при секретарі: Продан М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк» про визнання недійсним кредитного договору в частині третейського застереження, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач у вересні 2011 року звернулася до суду з позовом до ПАТ «Ерсте Банк» про визнання недійсним кредитного договору в частині третейського застереження. Свої позовні вимоги обґрунтовувала тим, що 30.10.2008 р. між нею та ПАТ «Ерсте Банк» був укладений третейський договір № 014/3949/5/25273 відповідно до умов якого відповідач зобов’язався надати позивачу кредит зі строком користування кредитними коштами до 29.10.2015 р. включно. Кредитні кошти були призначені для придбання автомобіля. Розділ 10 вищезазначеного договору містить третейське застереження, в якому передбачено, що всі спори, розбіжності та вимоги, які виникають при виконанні цього договору чи у зв’язку з ним або випливають з нього, підлягають, за вибором позивача у Постійно діючому третейському суді при Асоціації українських банків, згідно з його регламентом. ОСОБА_1 вважаючи, що порушені її права як споживача фінансових послуг, звернулася до суду.

В судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали, просили задовольнити їх в повному обсязі та зазначили, що рішенням Постійно діючого третейського суду при Асоціації Українських банків від 25.02.2011 року з позивачки стягнуто заборгованість за кредитним договором в розмірі 42 317,81 доларів США, що еквівалентно 335 952,63 грн. ОСОБА_1 вважає, що вирішення питання про стягнення з неї заборгованості не належить до компетенції третейського суду, оскільки дані правовідносини регулюються законом «Про захист прав споживачів», що тягне за собою визнання недійсними п.п.10.1.1., 10.1..2. розділу 10 кредитного договору.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти позову та зазначив, що посилання позивачки на порушення законодавства про захист прав споживачів при укладенні кредитного договору є безпідставними оскільки жодною правовою нормою чинного законодавства України не передбачений обов’язок відповідача, як сторони третейської угоди, надавати іншій стороні третейської угоди, в тому числі позивачу, регламент третейського суду. Також представник відповідача зазначив, що підписуючи кредитний договір сторони на власний розсуд визначили та погодили вирішення всіх спорів, що виникатимуть з кредитного договору, в третейському суді при Асоціації українських банків або ж місцевому загальному суді, що жодним чином не порушує прав будь –якої із сторін на захист своїх порушених чи оспорюваних прав.

Суд, заслухавши пояснення позивача , її представника та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

30.10.2008 року між ВАТ «Ерсте Банк», правонаступником якого є ПАТ «Ерсте Банк», та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 014/3949/5/25273 відповідно до умов якого, кредитор надав позичальнику кредит в сумі 42 800,00 доларів США зі строком користування кредитними коштами до 29.10.2015 р.

Відповідно до п.п. 2.1 даного договору кредитні кошти призначалися для придбання автомобіля.

Пунктом 10 договору передбачено, що всі спори, розбіжності та вимоги, які виникають при виконанні цього договору чи у зв’язку з ним або випливають з нього, підлягають, за вибором позивача, розгляду у постійно діючому Третейському суді при Асоціації українських банків згідно з регламентом даного третейського суду. Формування складу третейського суду в постійно діючому Третейському суді при Асоціації українських банків здійснюється в порядку, встановленому регламентом даного третейського суду ; або місцевому загальному суді, відповідно до підвідомчості та підсудності, встановлених цивільним процесуальним кодексом.

Відповідно до рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 25.02.2011 року з ОСОБА_1 стягнуто заборгованість за кредитним договором № 014/3949/5/25273 від 30.10.2008 р. в розмірі 42 317,81 доларів США, що еквівалентно 335952,63 грн. та 3 759,52 грн. –витрат, пов’язаних з вирішенням третейського спору.

Представник ПАТ «Ерсте банк» звернувся до Дніпровського районного суду м. Києва з заявою про видачу виконавчого листа щодо примусового виконання зазначеного вище рішення Третейського суду при Асоціації українських банків. За результатами розгляду вказаної заяви Дніпровським районним судом м. Києва була прийнята ухвала від 03.11.2011 р. відповідно до якої представнику ПАТ «Ерсте банк» було відмовлено у видачі виконавчого листа та яка оскаржена заявником в апеляційному порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно ст. 5 Закону України «Про третейські суди»юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону.

Пунктом 14 ч.1 ст. 6 зазначеного закону визначено, що третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).

Відповідно до рішення Конституційного суду України від 10.11.2011 року, прийнятого за результатами розгляду справи за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень пункту 23 статті 1, абзацу другого частини четвертої, пункту 2 частини сьомої статті 11, частини восьмої статті 18, частини третьої статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів" від 12 травня 1991 року N 1023-XII ( 1023-12 ) (Відомості Верховної Ради Української РСР, 1991 р., N 30, ст. 379) з наступними змінами (далі - Закон) у взаємозв'язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України, встановлено, що в аспекті конституційного звернення положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" від 12 травня 1991 року N 1023-XII ( 1023-12 ) з наступними змінами у взаємозв'язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України ( 254к/96-ВР ) треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

З огляду на зазначене та зважаючи на те, що розгляд справ у спорах про захист прав споживачів, у тому числі споживачів банківських послуг не підвідомчий третейським судам, п.п. 10.1.1. розділу 10 Кредитного договору № 014/3949/5/25273 від 30.10.2008 р., укладеного між ОСОБА_1 та ПАТ «Ерсте банк» суперечить Закону України «Про третейські суди» та на підставі ст. ст. 203,215 ЦК України має бути визнаний недійсним.

Отже, позовні вимоги ОСОБА_1 щодо визнання недійсним п. 10.1.1. розділу 10 Кредитного договору № 014/3949/5/25273 від 30.10.2008 р. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до п.1. ч.1. ст. 15 ЦПК України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання недійсним п.10.1.2 розділу 10 Кредитного договору № 014/3949/5/25273 від 30.10.2008 р., який передбачає, що всі спори, розбіжності та вимоги, які виникають при виконанні цього договору чи у зв’язку з ним або випливають з нього, підлягають за вибором позивача, розгляду у місцевому загальному суді, відповідно до підвідомчості та підсудності встановлених цивільним процесуальним законом, підлягають залишенню без задоволення зважаючи на те, що даний підпункт не суперечить вимогам Цивільного кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ст.88 ЦПК України з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 94,10 грн.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 15,16,203,215 ЦК України, Законом України «Про третейські суди», ст.ст. 11, 60, 209,212-215,218,294 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк» про визнання недійсним кредитного договору в частині третейського застереження задовольнити частково.

Визнати недійсним п.п. 10.1.1. Розділу 10 Кредитного договору № 014/3949/5/25273 від 30 жовтня 2008 р., укладеного між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством «Ерсте банк».

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк»на користь держави судовий збір у розмірі 94 грн. 10 копійок.

Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду м. Києва через районний суд.

Суддя:

http://reyestr.court.gov.ua/Review/19386673

[Bolt]

Чем закончилось?