Решение Ворошиловского райсуда о признании недействительным условия договора с Приватбанком о повышении процентной ставки

[ANTIRAID]

Справа № 2-2790

2009 рік

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2009 року Ворошиловський районний суд м. Донецька в складі:

головуючої – судді Бухтіярової І.О.,

при секретарі – Галич Л.В.,

з участю – позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ЗАТ КБ „Приватбанк” про визнання про захист прав споживачів, визнання недійсним умов договору, які обмежують права споживачів, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду 15.05.2009 року з даним позовом до відповідача ЗАТ КБ „Приватбанк” про визнання про захист прав споживачів, визнання недійсним умов договору, які обмежують права споживачів, посилаючись на наступні обставини: 28.12.2007 року він уклав з відповідачем кредитний договір № DO1GAN90941744, згідно якого відповідач надав йому кредитні кошти на строк з 28.12.2007 року по 26.12.2014 року. За користування кредитом він зобов’язаний був сплачувати відповідачу 1,43% на місяць, що складає 17,16% на рік. Свої зобов’язання перед відповідачем він виконав у повному обсязі сплачуючи 17,16% річних.

13.01.2009 року від відповідача він отримав листа від 09.01.2009 року, зі змісту якого він зрозумів, що відповідач реалізуючи своє право, передбачене п. 2.3.1 Кредитного договору, в односторонньому порядку збільшив розмір процентної ставки, який з 01.02.2008 року складатиме 27,48% на рік. Він не погодився з такими діями відповідача та до теперішнього часу продовжує сплачувати щомісячну проценту ставку у розмірі 1,43%. Він звернувся до відповідача зі своїми запереченнями. На свій лист від 27.01.2009 року він отримав відповідь, в якій йому було відмовлено в урегулюванні спору.

Вважає, що умова кредитного договору, щодо одностороннього права банку збільшувати процентну ставку, а саме пункт 2.3.1 Кредитного договору, є несправедливою та є істотним дисбалансом договірних прав та обов’язків на шкоду споживача за наступних підстав: пунктом 2.3.1 Договору передбачено, що банк має право в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом, при зміні кон’юктури ринку грошових ресурсів в Україні, а саме: зміні курсу долару США до гривні більше ніж на 10% у порівняні з курсом долара США до гривні, встановленого НБУ на момент укладання даного Договору; зміні облікової ставки НБУ; зміні розміру відрахувань у страховий (резервний фонд або зміні середньозваженої ставки по кредитах банків України у відповідній валюті (по статистиці НБУ). При цьому банк надсилає позичальникові письмове повідомлення про зміну процентної ставки протягом 7 календарних днів з дати вступу в чинність зміненої процентної ставки. Збільшення процентної ставки банком у вищевказаному порядку можливо в границях кількості пунктів, на який збільшилася ставка НБУ, розмір відрахувань у страховий фонд, середньозважена ставка по кредитах або пропорційно збільшенню курсу долара США.

Пункт 2.3.2 Кредитного договору вказує на те, що за своїм розсудом банк має право зменшувати розмір процентної ставки до рівня, встановленого чинним законодавством.

У відповідності до абз.4 п. 4 ст. 11 Закону України „Про захист прав споживачів”, у договорі про надання споживчого кредиту може зазначатися, що відсоткова ставка за кредитом може змінюватися залежно від зміни облікової ставки НБУ або в інших випадках. Про зміну відсоткової ставки за споживчим кредитом споживач повідомляється кредитодавцем письмово протягом семи календарних днів з дати їх зміни. Без такого повідомлення будь-яка відсоткова ставка є недійсною.

Відповідно до підпункту 4 п. 5 ст. 11 Закону України „Про захист прав споживачів” до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими встановлюються дискримінаційні стосовно споживача правила зміни відсоткової ставки.

Відповідно до п. 2 ст. 18 Закону України „Про захист прав споживачів” умови Договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Оскільки закріплення за відповідачем права в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за кредитом та покладення на позивача обов'язку оплачувати кредит в розмірі, який встановлюється відповідачем на власний розсуд в односторонньому порядку, є свідченням наявності дисбалансу договірних прав та обов'язків на шкоду позивача.

Він не згодний із збільшенням кредитної ставки за договором. Вважає дії стосовно зміни кредитної ставки за договором такими, що порушують норми чинного законодавства та порушують його права.

Згідно з Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку” за № 661-VІ від 12.12.2008 року, закон є чинним, були внесені зміни до деяких законодавчих актів України.

Внаслідок цього згідно зі ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною. Стаття 55 Закону України „Про банки та банківську діяльність” також гарантує, що банками забороняється в односторонньому порядку змінювати умови укладених з клієнтами договорів, зокрема, збільшувати розмір процентної ставки за кредитними договорами або зменшувати її розмір за договорами банківського вкладу (крім вкладу на вимогу), за винятком випадків, встановлених законом.

Вважає, що збільшенням відсоткової ставки за кредитним договором в односторонньому порядку з боку відповідача є незаконним. Згоди на зміну щодо збільшення відсоткової ставки за кредитним договором він не давав.

Повідомлення про збільшення процентної ставки він отримав 13.01.2009 року, зміни до законів України щодо заборони банками змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку набрали чинності 09.01.2009 року, тобто банк реалізував своє право, передбачене п. 2.3.1 Кредитного договору вже після прямої вказівки Закону про заборону в односторонньому порядку змінювати процентну ставку.

Просить визнати недійсним п. 2.3.1 Кредитного договору.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримував позовні вимоги, надав пояснення, аналогічні викладеним у позові, просив позов задовольнити.

Представник позивача ОСОБА_2, діючий на підставі ордеру, у судовому засіданні підтримував позовні вимоги, просив позов задовольнити.

Представник відповідача ЗАТ КБ „Приватбанк” у судове засідання не з’явився, причини нез’явлення суду невідомі, про день та час слухання справи повідомлений належним чином.

Згідно ст. 224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Позивач та представник позивача у судовому засіданні не заперечували проти ухвалення заочного рішення.

Суд, вислухавши пояснення сторони, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню по наступних підставах.

Як встановлено у судовому засіданні, 28 грудня 2007 року між позивачем, ОСОБА_1, та Закритим акціонерним товариством комерційним банком „ПриватБанком” в особі Філії „Донецьке регіональне управління Закритого акціонерного товариства комерційного банку „ПриватБанку” було укладено Кредитний договір № DO1GAN90941744, відповідно якого Відповідач зобов'язався надати позивачу кредитні кошти на умовах, визначених п. 7 Договору. П. 7.1. Договору встановлений обов'язок позивача сплачувати за користування наданим кредитом відсотки в розмірі 1,43% на місяць на суму залишку заборгованості за Кредитом, щомісячної винагороди у розмірі 0,14% від суми виданого кредиту на придбання автомобіля, відсотки за дострокове погашення кредиту згідно п. 3.10 даного Договору та винагороди за проведення додаткового моніторингу згідно п. 6.2 даного Договору.

Пунктом 2.3.1 Договору передбачено, що банк (Відповідач) має право в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом при зміні кон'юктури ринку грошових ресурсів в Україні а саме: зміні курсу долара США до гривні більше ніж на 10% у порівнянні з курсом долара США до гривні встановленого НБУ на момент укладання договору; зміні облікової ставки НБУ; зміні розміру відрахувань у страховий (резервний) фонд або зміні середньозваженої ставки по кредитах банків України у відповідній валюті (по статистиці НБУ). При цьому Банк (Відповідач) надсилає Позичальникові (Позивачу) письмове повідомлення про зміну процентної ставки протягом 7 календарних днів з дати вступу в чинність зміненої процентної ставки. Збільшення процентної ставки Банком у вищевказаному порядку можливо в границях кількості пунктів, на яке збільшилась ставка НБУ, розмір відрахувань у страховий фонд, середньозважена ставка по кредитах або пропорційно збільшенню курсу долара США.

Відповідач надіслав позивачу лист від 06.01.2009 року про зміну відсоткової ставки по оспорюваному Кредитному договору у сторону збільшення.

Суд згоден з позицією позивача, викладеною у позові, що до несправедливих умов Договору викладених у пункті 2.3.1. Договору, оскільки пункт 2.3.1. Договору, є таким, що суперечить положенням чинного законодавства, ст. ст. 525, 651 ЦК України, п. 3.5 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупної вартості кредиту, якими встановлено заборону зміни в односторонньому порядку умов зобов'язання; та встановлює дискримінаційні стосовно споживача правила зміни відсоткової ставки, що має наслідком всупереч принципу добросовісності істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду Позивача.

Відповідно до абз.1 ст. 55 Закону України „Про банки та банківську діяльність” від 07.12.2000 року Відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Правовідносини клієнта та банку з приводу споживчих кредитів регулюються Законом України „Про захист прав споживачів”, ч. 4 ст. 11 якого визначено, що істотними умовами договору споживного кредиту є сума кредиту, детальний розпис загальної вартості кредиту для споживача, дата видачі кредиту, право дострокового повернення кредиту, річна відсоткова ставка за кредитом та інші умови, визначені законодавством. При цьому в договорі про надання споживчого кредиту може зазначатися, що відсоткова ставка за кредитом може змінюватися залежно від зміни облікової ставки НБУ або в інших випадках.

Водночас, п. 4 ч. 5 ст. 11 Закону України „Про захист прав споживачів” визначено, що до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими встановлюються дискримінаційні стосовно споживача правила зміни відсоткової ставки.

Зміна відсоткової ставки за користування споживчим кредитом є зміною умов договору споживчого кредитування. Ст. 651 Цивільного кодексу встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Щодо кредитного договору чинне законодавство не містить винятків з цього загального правила. Оскільки розмір річної відсоткової ставки за споживчим кредитом є істотною умовою договору споживчого кредиту, внесення змін до кредитного договору, зокрема щодо розміру процентної ставки, може здійснюватись у випадку зміни облікової ставки Національним банком України та лише за згодою сторін.

Більш того, відповідно до пункту 3.5 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупної вартості кредиту, затверджених Постановою Національного банку України № 168 від 10.05.2007 року, банки мають право змінювати процентну ставку за кредитом лише у разі настання події, не залежної від волі сторін договору, яка має безпосередній вплив на вартість кредитних ресурсів банку. Банки не мають права змінювати процентну ставку за кредитом у зв'язку з волевиявленням однієї з сторін (зміни кредитної політики банку).

Отже, одностороння зміна умов кредитного договору, зокрема збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом, є порушенням чинного законодавства України.

Більш того, правила зміни відсоткової ставки за користування кредитом, встановлені п. 2.3.1. Договору, є дискримінаційними стосовно Позивача, тобто такими, що надають перевагу Відповідачеві та обмежують законні права та інтереси Позивача.

Закріплення в Договорі права банка в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом при зміні кон'юктури ринку грошових ресурсів в Україні є надання банку економічної переваги шляхом адаптування до економічних змін, нехтуванням законними інтересами та правами споживача та перекладенням на споживача наслідків економічної нестабільності в країні, запереченням принципу свободи договору, закріпленого ст. 627 Цивільного кодексу України, та порушенням права споживача вільно визначати умов Договору, що створюють кореспондуючи права та обов'язки Сторін Договору. Право Банку (Відповідача) в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом позбавляє Споживача (Позивача) можливості правильно сприймати умови кредитного договору, реально оцінювати власну платоспроможність та мати можливість належним чином виконувати свої зобов'язання за кредитним договором та суперечить Правилам надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту в частині розрахунку вартості кредиту.

Також, договір споживчого кредиту, укладений між Сторонами, є договором приєднання в розумінні ст. 634 Цивільного кодексу України, тобто договором, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому; друга сторона не може запропонувати свої умови договору. В даному випадку умови договору були встановлені Відповідачем, який маючи перевагу над Позивачем при явно нерівнозначному положенні Сторін договору, скористувався своєю перевагою для укладення Договору на більш вигідних для нього умовах, встановивши дискримінаційні стосовно споживача правила зміни відсоткової ставки та закріпивши за собою право в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом.

Згідно ч. 2 ст. 18 Закону України „Про захист прав споживачів” умови Договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Оскільки закріплення за Відповідачем права в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за кредитом та покладення на Позивача обов'язку оплачувати кредит в розмірі, який встановлюється Відповідачем на власний розсуд в односторонньому порядку, є свідченням наявності дисбалансу договірних прав та обов'язків на шкоду Позивача.

Положення договору, визнане несправедливим, може бути змінено або визнано недійсним відповідно до ч. 5 ст. 18 Закону України „Про захист прав споживачів”.

Враховуючи наведене, позов про визнання не дійсним п. 2.3.1. Кредитного договору № DO1GAN90941744 від 28.12.2007 року, підлягає задоволенню.

На підставі ст. 88 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 37,50 гривень та на користь держави судовий збір у сумі 17 гривень

На підставі Закону України „Про захист прав споживачів”, ст. ст. 3, 8, 525, 634, 651, 1054 ЦК України, керуючись ст. ст. 10, 60, 88, 224, 226, 228 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ЗАТ КБ „Приватбанк” про визнання про захист прав споживачів, визнання недійсним умов договору, які обмежують права споживачів – задовольнити.

Визнати не дійсним п. 2.3.1. Кредитного договору № DO1GAN90941744 від 28.12.2007 року, укладеного між ОСОБА_1 та Закритим акціонерним товариством комерційний банк „ПриватБанк”.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства комерційний банк „ПриватБанк” на користь ОСОБА_1 витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 37 гривень 50 копійок.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства комерційний банк „ПриватБанк” на користь держави судовий збір у розмірі 17 гривень.

Заочне рішення суду може бути переглянуте судом за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Позивач має право оскаржити рішення у загальному порядку.

Заяву про апеляційне оскарження рішення може бути подано протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається в Донецький апеляційний суд через даний суд протягом 20 днів після подання заяви на апеляційне оскарження.

Суддя Ворошиловського районного суду м. Донецька І.О. Бухтіярова

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/6725074

[stairtov]

СПАСИБО ЖИТЕЛЯМ \СУДЬЯМ \ ДОМБАСА

[у.zaporozhskiy]

СПАСИБО ЖИТЕЛЯМ \СУДЬЯМ \ ДОМБАСА

Отличное решение.

[shoblavobla]

очередная ж..па для ПРИМАТА! ГАСИТЬ негодяев!!!

Простите мой французский и чрезмерно бурные эмоции)))