Решения 3-х инстанций о взыскании с РайффайзенБанка Аваль украденной суммы депозита и процентов по вкладу

[ANTIRAID]

Справа № 2-320/11

РІШЕННЯ

іменем України

29.06.2011 року

Миргородський міськрайонний суд Полтавської області

в складі:

головуючої судді Куцин В.М.

при секретарі Калініченко Л. О.

з участю адвоката ОСОБА_1

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду міста Миргород цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" про повернення вкладів, стягнення процентів, третя особа ОСОБА_4

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ВАТ "Райффайзен банк Аваль" про стягнення грошового вкладу та відсотків .

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що 08.10.2002 року між ним та відповідачем(на той час Акціонерним Поштово-пенсійним Банком «Аваль») було укладено договір №20/02-02/345 на вклад "Святковий" на підставі якого він передав готівкою 4500 гривень терміном на 6 місяців, під відсоткову ставку - 25% річних. В зв'язку з цим на його ім'я було відкрито рахунок № 263056415/345, що підтверджується - договором та прибутковим касовим ордером №4 від 08.10.2002 року.

01.07.2005 року між ним та відповідачем було укладено договір №20/02-02/29 на вклад "Універсальний" терміном на 12 місяців, на підставі якого він 14.07.2005року передав готівкою 50000 гривень під відсоткову ставку - 25% річних. В зв'язку з цим на його ім'я було відкрито рахунок № 2625073452/29, що підтверджується - договором та прибутковим касовим ордером №7 від 14.07.2005 року.

Відповідно до п.п.1.2 та 2.5 Договору він 02.02.2006 року в період дії договору поповнив вкладний рахунок коштами в сумі 12700 гривень що підтверджується - прибутковим касовим ордером №7 від 02.02.2006 року.

03.07.2007 року між ним та відповідачем було укладено договір №20/02-02/24 на вклад "Універсальний" терміном на 12 місяців, на підставі якого він 03.07.2007року передав готівкою 148800 гривень під відсоткову ставку - 25% річних. В зв'язку з цим на його ім'я було відкрито рахунок № 2625073452/24, що підтверджується - договором та прибутковим касовим ордером №7 від 03.07.2007 року.

Грошові кошти передавалися позивачем в касу банку, підписувалися договори і передавалися позивачу разом з приходними касовими ордерами керуючою Миргородським відділенням Банку ОСОБА_4

В квітні 2009 року Банк відмовив йому у поверненні грошового вкладу 2007 року та рекомендував звернутися до правоохоронних органів за захистом своїх прав, оскільки в Банку відсутній грошовий вклад на його ім'я.

Оскільки при укладенні договорів: №20/02-02/345 від 08.10.2002року на вклад "Святковий" ; №20/02-02/29 від 01.07.2005року на вклад "Універсальний"; №20/02-02/24 від 03.07.2007року на вклад "Універсальний" були дотримані вимоги ст. 1059 ЦК України, виходячи з положень ст.ст. 57 та 58 ЗУ "Про банки і банківську діяльність" та на підставі пунктів 3.2.1, 3.2.2 та 3.2.3 Договорів укладених між позивачем та відповідачем просив стягнути з відповідача на його користь по договору №20/02-02/345 на вклад "Святковий" від 08.10.2002 року - 5062 гривен 44 копійки( 4500гривень - депозитного вкладу, 562 грн.44коп. відсотків ); по Договору № 20/02-02/29 на вклад «Універсальний»від 01 липня 2005 року 75176 гривень 83 копійки( 62700гривень - депозитного вкладу, 12476 грн.83коп відсотків ); по Договору № 20/02-02/24 на вклад «Універсальний»від 03 липня 2007 року 185999 гривень 40 копійок( 148800 - депозитного вкладу, 37199грн.40 коп. відсотків), враховуючи нарахування відсотків за період дії договору з часу внесення коштів.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_2 та його представник адвокат ОСОБА_1 позовні вимоги підтримали, просили поновити термін звернення до суду про стягнення вкладу та відсотків за договорами 2002 та 2005років,оскільки він про пущений з поважних причин так як про порушення права позивача отримати на його вимогу вклад та відсотки ОСОБА_2 дізнався після відмови Банку повернути вклад в квітні 2009року. Просили позов задовольнити в повному обсязі та стягнути судові витрати. Суду пояснили, що Договори банківського вкладу позивач укладав в приміщенні кабінету керуючої Миргородським відділенням ОСОБА_4, де їх підписував в двох екземплярах. Після передачі грошових коштів в касу банку керуюча разом з договорами передавала приходні касові ордери. Оскільки договори укладалися відкрито в приміщенні банку і ОСОБА_4 було передано належно оформлені документи, в позивача не було сумніву в законності своїх дій та дій керуючої відділенням банку. Відсоткова ставка була запропонована ОСОБА_4 і він погодився на запропоновані умови, зважаючи на тривалий час своєї трудової діяльності, особистий авторитет та особисті ділові відносини з керуючою, всі дії по укладенню договору будь-якого сумніву у позивача не викликали.

Враховуючи умови договору, якими передбачено відповідальність Банку за дії своїх працівників, оскільки ОСОБА_4, яка підписала спірний договір мала право укладати кредитні договори від імені банку вважали позовні вимоги обґрунтованими, законними - такими що підлягають задоволенню.

Представник відповідача, Слободчиков О.В. в ході судового розгляду позов не визнав, просив відмовити в його задоволенні.

Заперечуючи проти позову суду пояснив, що позивачем не доведено факт вчинення правочину - укладення банківського договору вкладу між ОСОБА_2 та АППБ «Аваль»(Банком), так як позивачем не надано доказів, що Договори та прибуткові ордери дійсно підписані від імені Банку начальником відділення ОСОБА_4 та скріплені відбитком печатки відділення.

У Банка також відсутні дані про укладення Банком 08.10.2002 року між ним та відповідачем договору №20/02-02/345 на вклад "Святковий"; 01.07.2005 року договору №20/02-02/29 на вклад "Універсальний"; 03.07.2007року договору №20/02-02/24 на вклад "Універсальний" так як грошові кошти від Позивача на виконання договору до каси Банку не надходили, зазначені у Договорі рахунки у Банку на відкривався, що підтверджується аудиторським висновком незалежної аудиторської фірми "Баласт", яким встановлено, що зобов'язання за коштами на вимогу, за короткостроковими та довгостроковими вкладами (депозитами) фізичних осіб Миргородського відділення Банку станом на 30.06.2009 року не містять заборгованості за спірними договорами та актом позапланової виїзної ревізії КРВ в м. Миргороді та Миргородському районі від02.03.2010року, яким встановлено відсутність депозитних рахунків позивача в Миргородському відділені ПОД ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»у національній та іноземній валюті з 01.01.2003року по16.03.2009року

За умови, якщо спірні договори були укладені позивачем і підписані начальником Миргородського відділення ОСОБА_4 вони не можуть вважатися дійсними, так як при їх укладенні не була дотримана письмова форма договору, передбачена ст. 1059 ЦК України. Оскільки прибуткові касові ордери № не можуть бути підтвердженням факту внесення позивачем суми вкладу до Банку, так як не відповідають вимогам ч.2, 8 гл. 1 розділу ІІІ Інструкції Про касові операції в банках України. Єдиним документом, що підтверджує факт внесення готівкових коштів у Банк, відповідно до п. 8 глави 2 розділу ІІІ Інструкції є квитанція, що оформлена відповідно до вищезазначених вимог.

У наданих позивачем ордерах відсутні дані передбачені вищевказаною Інструкцією, що позбавляло Банк можливості провести операцію по внесенню ОСОБА_2 грошових коштів до каси Банку в наслідок чого документ і готівка підлягала поверненню платнику. За вище викладених обставин в зв'язку з недотриманням письмової форми Договору, як передбаченої ч.2 ст. 1059 ЦК України.

Також представник відповідача наголошував, що згідно вказаної Інструкції приймання готівки від клієнтів здійснюється через каси банків за заявою про переказ готівки. Відповідно до Посадової інструкції та Довіреності до компетенції ОСОБА_4 не входило приймання готівкових коштів від клієнтів Банку.

Крім того відповідно до умов Договору п. 5.1, договір вступає в силу з моменту зарахування суми коштів на рахунок Вкладника. Оскільки у Банку рахунки, що зазначені у Договорах не відкривалися і кошти до каси Банку не надходили, тому Договори не вступили в силу.

Також представник Банку зазначав, що спірний договір не відповідає типовій формі договору, який мала право укладати ОСОБА_4, він не пройшов погодження, як того вимагає Положення про порядок укладення, обміну, зберігання договорів за банківської та господарської діяльності. В Договорі зазначена процентна ставка, яка не діяла на час укладення договорів, так в той час діяла найвища процентна ставка за договорами на вклад у гривнях у розмірі що не перевищує відповідно 15 % річних та 11% річних однак в порушення ст. 633 ЦК України спірний Договір був укладений з процентною ставкою 25% річних, що є нікчемною умовою.

Крім того позивач при зверненні до Банку з вимогою про повернення вкладу зазначав лише вклад по договору 2007 року ,що свідчить про те що будь-які претензії до Банку по договорах за 2002 та 2005роки відсутні.

Виходячи з вище викладеного вважав, що в задоволенні позову необхідно відмовити в повному обсязі оскільки Банком з ОСОБА_2 спірні Договори не укладалися, кошти до каси Банку від позивача на підставі Договорів не надходили, факти викладені в позові повивачем належним чином не підтверджені і не можуть бути встановлені без особистих пояснень ОСОБА_4 та потребують перевірки у порядку встановленому кримінально-процесуальним законодавством.

Допитані в судовому засіданні в якості свідків касири Миргородського відділення Банку ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, пояснили, що прибуткові касові ордери №4 від 08.10.2002року, №7 від 02.02.2006року, №7 від 14.07.2005року та №7 від 03.07.2007року ними не видавалися, не підписувалися і така форма бланку не застосовується в діяльності Банку.

Третя особа ОСОБА_4 в судове засідання не зявилася про місце та час розгляду справи повідомлена за місцем реєстрації.

Заслухавши сторони, свідків, дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що заявлений позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено, 01.07.2005 року між ОСОБА_2 та відповідачем було укладено договір №20/02-02/29 на вклад "Універсальний." (а.с.15). Строк дії укладеного договору 12 місяців, відповідно до п. 1.1 Договору. На виконання умов договору, ОСОБА_2 передав готівкою відповідачу грошову суму у розмірі 50000 гривень під відсоткову ставку - 25% річних. що підтверджується прибутковим касовим ордером № 7 від 14 липня 2005 року (а.с.18).В зв'язку з цим на його ім'я було відкрито рахунок № 2625073452/29, що підтверджується - договором та прибутковим касовим ордером №7 від 14.07.2005 року(а.с. 18).

Відповідно до п.п.1.2 та 2.5 Договору ОСОБА_2 02.02.2006року в період дії договору поповнив вкладний рахунок коштами в сумі 12700 гривень що підтверджується - прибутковим касовим ордером №7 від 02.02.2006 року (а.с.18).

03.07.2007року між ОСОБА_2 та відповідачем було укладено договір №20/02-02/24 на вклад "Універсальний"(а.с.16). Строк дії укладеного договору 12 місяців, відповідно до п. 1.1 Договору. На виконання умов договору, ОСОБА_2 передав готівкою відповідачу грошову суму у розмірі148800 гривень під відсоткову ставку - 25% річних. що підтверджується прибутковим касовим ордером № 7 від 03 липня 2007 року (а.с.19).В зв'язку з цим на його ім'я було відкрито рахунок № 2625073452/29, що підтверджується - договором та прибутковим касовим ордером №7 від 03.07.2007 року.

15 квітня 2009 року ОСОБА_2 звернувся до відповідача з заявою про повернення суми вкладу(а.с.21), однак відповідач відмовив в задоволенні заяви, що змусило позивача звернутися до суду за захистом своїх прав.

Статтею 17 Загальної декларації прав людини, передбачено - ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.

Згідно ст. 41 Конституції України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.

У відповідності до статті 526 ЦК України, зобов'язання мають виконуватися відповідно умов договору та вимог Цивільного кодексу України.

Статтею 525 ЦК України встановлено, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 3.2.3. Договорів вкладник має право, по закінченню строку договору отримувати всі належні йому суми коштів за договором готівкою.

Стаття 1060 ЦК України встановлює, за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором. Умови договору про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною.

Згідно з положеннями статті 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку не допускається, крім випадків обмеження права розпорядження рахунками за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Відповідно до ст.1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових(службових) обовязків.

Пунктом 6.4 спірних Договорів передбачено, що Договори укладені в двох примірниках, по одному для кожної із Сторін. Обидва примірники мають однакову юридичну силу. Кожний примірник договору завіряється номерним штампом Банку та підписом службовця, який уповноважений приймати вклади від фізичних осіб. Банк несе відповідальність за дії цього службовця при виконання ним посадових обов'язків як за свої власні.

Виходячи з системного аналізу вищенаведеного законодавства, враховуючи обставини встановлені судом, відповідач зобов'язаний повернути позивачу суму вкладу на першу вимогу вкладника, а відмова від такої видачі є неправомірною, тому суд вважає, що вимога позивача про повернення вкладів, стягнення процентів, по Договору № 20/02-02/29 на вклад «Універсальний»від 01 липня 2005 року 75176 гривень 83 копійки(62700гривень - депозитного вкладу, 12476 грн.83 коп. відсотків ); по Договору № 20/02-02/24 на вклад «Універсальний»від 03 липня 2007року 185999гривень 40 копійок(148800грн. - депозитного вкладу, 37199грн.40 коп. відсотків) є обґрунтованою і підлягає задоволенню, враховуючи стягнення відсотків за період дії договору з часу внесення коштів.

На думку суду є обґрунтованою вимога відповідача, про поновлення пропущення позивачем строку звернення до суду, оскільки про порушення свого права позивач дізнався лише в квітні 2009 року(а.с.20,21), а до суду звернувся в лютому 2011року(а.с.3).

Суд не може погодитися з твердженнями представника відповідача, що спірні Договори є нікчемними, оскільки не дотримана письмова форма банківського вкладу, так як позивачем надано договір форма якого не відповідає внутрішньовідомчим типовим договорам і прибуткові касові ордери є неналежним документом, що підтверджує внесення готівкових коштів до Банку, так як внутрішньовідомчі документи на які посилається відповідач не були загально доступними і не були і не могли бути відомі позивачу, як клієнту банку.

Суд не може взяти до уваги, заперечення відповідача, що договори між Банком та позивачем не укладалися, будь-які кошти не надходили, банківські рахунки не відкривалися, які підтверджуються аудиторським висновком, актом КРУ, оскільки відповідачем не підтверджені будь-якими об'єктивними даними повноваження особи, яка проводила перевірки та враховуючи, що особа, яка проводила перевірки не попереджалася про відповідальність за дачу неправдивого висновку.

Більше того, суд вважає, що всі заперечення відповідача, які він вважає підставою для відмови в задоволенні позову не заслуговують на увагу виходячи з пунктом 6.4 спірних Договорів де передбачено, що Договори укладені в двох примірниках, по одному для кожної із Сторін. Обидва примірники мають однакову юридичну силу. Кожний примірник договору завіряється номерним штампом Банку та підписом службовця, який уповноважений приймати вклади від фізичних осіб. Банк несе відповідальність за дії цього службовця при виконання ним посадових обов'язків як за свої власні. Так як спірні Договори мають номери, підписані ОСОБА_4, яка відповідно до довіреностей від 21.08.2004року та від 27.12.2006 року мала право укладати та підписувати від імені відповідача депозитні (вкладні) договори (а.с.104,103), працювала на час укладення договору на посаді начальника Миргородського відділення, та згідно посадової інструкції, забезпечувала якісне обслуговування клієнтів, залучала та обслуговувала багатих, заможних клієнтів, забезпечувала контроль за організацією касової роботи у відділенні, за збереження готівки, проведення касових операцій (а. с. 97-102).

Разом з тим позивачем не надано належних доказів про укладення 08.10.2002 року договору №20/02-02/345 на вклад "Святковий" між ОСОБА_2 та відповідачем(на той час Акціонерним Поштово-пенсійним Банком «Аваль») на суму 4500 гривень терміном на 6 місяців, під відсоткову ставку - 25% річних, оскільки і вказаний договір і прибутковий касовий ордер №4 від 08.10.2002 року не містить відбитку печатки Банку,тому в задоволенні вимог про стягнення суми вкладу та відсотків по цьому договору необхідно відмовити.

Відповідно до ст.ст. 88 ЦПК України в зв'язку з задоволенням позову підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно до задоволених позовних вимог, документально підтверджені судові витрати в сумі 1820 гривень 60 коп.: 1700 гривень 00 коп. - судовий збір (а.с. 1),120грн-витрати на інформаційно технічне забезпечення розгляду справи (а.с.2).

Керуючись ст. 41 Конституції України, ст. 17 Загальної декларацій прав людини, ст.ст. 525, 526, 1060, 1074 ЦК України,, ст.ст. 10, 11, 88, 208, 209, 212, 215, 223,294 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" на користь ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця міста Миргород Полтавської області по Договору № 20/02-02/29 на вклад «Універсальний»від 01 липня 2005 року 75176 гривень 83 копійки( 62700гривень - депозитного вкладу, 12476 грн.83коп відсотків ); по Договору № 20/02-02/24 на вклад «Універсальний»від 03 липня 2007 року 185999 гривень 40 копійок( 148800 - депозитного вкладу, 37199грн.40 коп. відсотків )та 1820грн.00 коп. - судових витрат, всього :262996 (двісті шістдесят дві тисячі девятсот девяносто шість) гривень 23 копійки.

В задоволенні решти позовних вимог, відмовити.

Рішення може бути апеляційно оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з часу проголошення до апеляційного суду Полтавської області, через Миргородський міськрайонний суд.

Суддя:В. М. Куцин

http://reyestr.court.gov.ua/Review/17461274

[ANTIRAID]

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2011 року м. Київ

Суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Завгородня І.М., розглянувши касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» на рішення Миргородського міськрайонного суду від 29 червня 2011 року та рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області від 27 вересня 2011 року в справі за позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», третя особа ОСОБА_4 про повернення вкладів, стягнення процентів,

в с т а н о в и в :

Рішенням Миргородського міськрайонного суду від 29 червня 2011 року позов задоволено частково. Постановлено стягнути з відповідача на користь позивача по договору № 20/02-02/29 на вклад «Універсальний» від 1 липня 2005 року 75176 гривень 83 копійки (62700 гривень депозитного вкладу, 12476 гривень 83 копійки відсотків); по договору № 20/02-02/24 на вклад «Універсальний» від 3 липня 2007 року 185999 гривень 40 копійок (148800 гривень депозитного вкладу, 37199 гривень 40 копійок відсотків) та 1820 гривень судових витрат, а всього 262996 гривень 23 копійки. У задоволенні решти вимог відмовлено.

Рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області від 27 вересня 2011 року вказане рішення суду першої інстанції в частині стягнення відсотків змінено. Постановлено стягнути з відповідача на користь позивача по договору № 20/02-02/29 на вклад «Універсальний» від 1 липня 2005 року 62700 гривень депозитного вкладу та 5 965 гривень 67 копійок відсотків; по договору № 20/02-02/24 на вклад «Універсальний» від 3 липня 2007 року 148800 гривень депозитного вкладу та 17856 гривень відсотків, а всього 235321 гривню 67 копійок. В іншій частині рішення суду залишено без змін.

У касаційній скарзі публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» порушує питання про скасування зазначених судових рішень та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

У відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 328 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені у ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

Із матеріалів касаційної скарги, оскаржуваних рішень вбачається, що скарга є необґрунтованою і наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності зазначених судових рішень.

Керуючись п. 5 ч. 3 ст. 328 ЦПК України,

у х в а л и в :

Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», третя особа ОСОБА_4 про повернення вкладів, стягнення процентів за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» на рішення Миргородського міськрайонного суду від 29 червня 2011 року та рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області від 27 вересня 2011 року.

Копію ухвали разом із доданими до касаційної скарги матеріалами направити заявникові.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ І.М. Завгородня

http://reyestr.court.gov.ua/Review/19518131