Решение Апелляционного суда Днепропетровской области об уменьшении размера пени по иску банка Финансы и кредит

[ANTIRAID]

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 0416/2-78/12

05.06.2012

Провадження № 22-ц/491/1224/12

Головуючий в суді першої інстанції - Макарова Т.Ю. Справа № 2-1471/11

Категорія 27 (4) Доповідач - Ляховська І.Є.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2012 року м. Кривий Ріг

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі :

головуючого - судді Ляховської І.Є.,

суддів - Михайлів Л.В., Соколан Н.О.,

при секретарі - Куреденко О.П.,

за участю - представника позивача Дороша Олександра Григоровича,

відповідача ОСОБА_3 та її представника ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційними скаргами Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" та ОСОБА_4, який діє в інтересах ОСОБА_3, на рішення Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від 02 березня 2012 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" до ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2011 року Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит" (далі - ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит") до ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором, розмір якої, після уточнення позивачем позовних вимог, становить 78964 грн.46 коп., з яких прострочена заборгованість по кредиту - 6490,11 грн.; прострочена заборгованість по комісії - 645,00 грн.; прострочені відсотки - 458,65 грн.; пеня за несвоєчасне погашення кредиту - 43335,44 грн.; пеня за несвоєчасне погашення відсотків - 6585,07 грн.; пеня за несвоєчасне погашення комісії - 21450,19 грн.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 20 серпня 2008 року між ним та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № 828-пк-2008 від згідно умов якого він надав останній кредитні кошти в розмірі 15000,00 гривень зі сплатою 0,0001% річних за користування кредитом зі строком повернення кредитних ресурсів 19 серпня 2011року. Згідно кредитному договору та графіку відповідач ОСОБА_3 повинна була щомісячно з 01 по 20 число кожного місяця сплачувати на погашення основного боргу та відсотків - 416,67 грн. та комісійну винагороду в сумі 322,50 грн.

В забезпечення виконання зобов'язань за вищезазначеним кредитним договором 20 серпня 2008 року між позивачем та ОСОБА_5 і ОСОБА_6, з кожним окремо, укладено договори поруки №828/1-пп-2008 та №828/2-пп-2008 відповідно.

У зв'язку з порушенням ОСОБА_3 своїх зобов'язань, несвоєчасних та неповних платежів за кредитним договором утворилась заборгованість, яку, разом із судовими витратами,просив стягнути з відповідачів у солідарному порядку.

Рішенням Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від 02 березня 2012 року позовні вимоги ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" задоволені частково, стягнуто на його користь з ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором в сумі 22593 грн. 76 коп., судовий збір в сумі 225 грн. 94 коп. та 120,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового про задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, на його думку, суд дійшов помилкового висновку щодо неналежного повідомлення ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про порушення ОСОБА_3 умов кредитного договору та не врахував, що поручителі відповідають перед кредитором за порушення зобов'язання нарівні з боржником. Крім того, судом неправомірно зменшено розмір пені та залишено поза увагою, що відповідачами не наведено жодних підстав для застосування ч. 3 ст. 551 ЦК України.

В апеляційній скарзі представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 ставить питання про скасування рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_3 заборгованості за кредитним договором та ухвалення нового про відмову в позові, також посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, на його думку, суд дійшов помилкового висновку щодо факту належного повідомлення ОСОБА_3 про наявність боргу та щодо наявності у неї непогашених зобов'язань перед позивачем за кредитним договором , а також не звернув увагу на порушення позивачем умов кредитного договору при розподілі коштів, сплачених ОСОБА_3 на погашення кредиту. Крім того, вважає, що судом неправомірно взято до уваги наданий позивачем розрахунок заборгованості, оскільки він не містить чітких математичних розрахунків.

В своїх запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_4 ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" просить її відхилити.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 не підлягає задоволенню, а апеляційна скарга ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 20 серпня 2008 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_3 укладено кредитний договір № 828\2-пк-2008, згідно умов якого позивач надав ОСОБА_3 кредитні кошти в розмірі 15 000,00грн. зі сплатою 0,0001% за користування кредитом зі строком повернення кредиту до 19 серпня 2011 року.

Згідно п.3.3. кредитного договору відповідач ОСОБА_3 взяла на себе зобов'язання повертати кредит щомісячними платежами в розмірі 416,67 гривень відповідно до Графіку зниження розміру заборгованості (Додаток 1).

За умовами п.4.7. кредитного договору відповідач ОСОБА_3 щомісячно повинна була сплачувати позивачу комісійну винагороду за надання кредитних ресурсів у сумі 322,50 грн. також відповідно до Графіку (а.с.7-9).

У зв'язку з неналежним виконанням умов кредитного договору відповідачем ОСОБА_3 виникла заборгованість, яка станом на 03 лютого 2012 року за розрахунками позивача становить суму 78964,46 грн., у тому числі заборгованість за кредитними зобов'язаннями в сумі 7593,76грн. та нарахована позивачем пеня в сумі 71370,70 грн.

Згідно з ч.1 ст. 1054 ЦК за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст.ст.525, 526 ЦК України, зобов'язання мають виконуватися належним чином згідно з умовами договору та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Згідно п. 3.5. кредитного договору Банк має право вимагати дострокового повернення кредитних ресурсів в разі несвоєчасного або не в повному обсязі погашення Позичальником заборгованості за кредитом або процентами, відповідно до умов кредитного договору

Вирішуючи спір, суд першої інстанції в повному обсязі з'ясував усі обставини справи, перевірив наданий позивачем розрахунок заборгованості (а.с.111), правильно встановив, що її розмір складає 7593,76грн., в тому числі: залишок простроченої заборгованості за кредитом 6490,11грн.; залишок простроченої заборгованості по процентам - 458,65 грн.; залишок простроченої заборгованості по щомісячній комісії -645,00 грн.

Надавши вірну юридичну оцінку правовідносинам сторін, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача ОСОБА_3 зазначеної заборгованості в сумі 7593,76грн., а також пені в сумі 15000грн.

Доводи апеляційної скарги представника відповідача ОСОБА_3- ОСОБА_4 не спростовують висновків суду та не містять підстав для її задоволення.

Так, його посилання на порушення банком умов договору щодо черговості зарахування платежів є безпідставними та спростовуються наданими позивачем розрахунками, згідно яких при надходженні платежів зарахування коштів здійснювалось позивачем у відповідності з п.3.7 кредитного договору.

Також необґрунтованими є посилання на неправомірне застосування підвищеної процентної ставки в розмірі 36%.

Статтею 536 ЦК України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Підписанням пункту 4.9 кредитного договору сторони домовилися, що у випадку непогашення, несвоєчасного погашення або погашення не в повному обсязі трьох поспіль щомісячних платежів по погашенню позичкової заборгованості та/або процентів за користування кредитними ресурсами та/або щомісячних комісійних винагород, за користування кредитними ресурсами застосовується процентна ставка у розмірі 36% річних та подальше нарахування процентів проводиться за вказаною новою процентною ставкою, починаючи з двадцять першого числа місяця, в якому позичальник не сплатив або несвоєчасно сплатив або сплатив не в повному обсязі третій поспіль вищезазначений платіж. При цьому позичальник підписанням цього договору підтвердив, що для вказаного вище застосування нової процентної ставки не вимагається підписання сторонами будь-яких інших додаткових документів, крім цього договору (а.с. 8-зворот).

Як встановлено в судовому засіданні, відповідач ОСОБА_3 порушувала графік погашення заборгованості щодо строків та суми платежів, через що позивачем з 22 січня 2010 року згідно п.4.9. кредитного договору була застосована підвищена процентна ставка у розмірі 36% річних та подальше нарахування процентів проводилося за вказаною новою процентною ставкою.

Інші доводи апеляційної скарги представника відповідача, зокрема щодо неналежного повідомлення ОСОБА_3 про наявність заборгованості також не можуть бути взятими до уваги, оскільки спростовуються підтвердженими належними доказами висновками суду, у зв'язку з чим у задоволенні апеляційної скарги представника відповідача ОСОБА_3 необхідно відмовити.

Проте з доводами апеляційної скарги позивача колегія суддів частково погоджується.

Так, вирішуючи спір щодо відповідальності поручителів ОСОБА_5 та ОСОБА_6, суд першої інстанції дійшов висновку про відмову в задоволенні позову до цих відповідачів, при цьому виходив із недоведеності своєчасного повідомлення поручителів про порушення виконання боржником ОСОБА_3 своїх зобов'язань за кредитним договором, внаслідок чого можливе застосування підвищеної процентної ставки за кредит, та внаслідок чого збільшується обсяг їх відповідальності.

Колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду через його невідповідність обставинам справи.

Судом встановлено, що 20 серпня 2008 року на забезпечення виконання вищезазначеного кредитного договору позивачем було укладено окремі договори поруки: №828/1-пп-2008 з ОСОБА_5 та №828/2-пп-2008 з ОСОБА_6

Відповідно до умов цих договорів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 як поручителі у випадку невиконання боржником - відповідачем ОСОБА_3 зобов'язань за кредитним договором відповідають перед Кредитором у тому ж обсязі, що й боржник.

Приписами ч.1 ст. 553 ЦК України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Відповідно до ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків.

Статтею 598 ЦК України визначено підстави припинення зобов'язання - зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.599 ЦК України порука може бути припинена у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Як убачається із матеріалів справи, своїми підписами на договорах поруки відповідачі ОСОБА_5, та ОСОБА_6 засвідчили, що ознайомлені з умовами кредитного договору №828-пк-2008 від 20 серпня 2008 року та з його умовами погодилися, у тому числі і з умовами п. 4.9, яким передбачено можливість збільшення розміру процентної ставки до 36% річних (а.с.11.12).

Як роз'яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в п. 24 постанови № 5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову.

У зв'язку з цим колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не мав підстав для відмови в задоволенні позову про стягнення з поручителів суми заборгованості солідарно з боржником ОСОБА_3, тому рішення суду в цій частині необхідно скасувати на підставі п. 3 ч. 1 ст. 309 ЦПК України та ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_5 солідарно з ОСОБА_3, а також з ОСОБА_6 солідарно з ОСОБА_3 на користь ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" заборгованість за кредитним договором у сумі 22593грн.76коп.

Що стосується доводів апеляційної скарги позивача щодо неправомірного зменшення судом розміру пені, то вони є необґрунтованими.

У пункті 27 вищезазначеної постанови Пленуму роз'яснено, що істотними обставинами в розумінні ст. 551 ЦК можна вважати ступінь виконання зобов'язання боржником, наприклад, дострокове погашення кредиту та процентів, доведений матеріалами справи тяжкий майновий стан боржника, інші інтереси сторін (а не лише боржника), які заслуговують на увагу.

Встановивши, що загальний розмір нарахованої позивачем пені складає 71370,70 грн., в тому числі: за несвоєчасне погашення кредиту -43335,44 грн.; за несвоєчасне погашення процентів -6585,07; за несвоєчасне погашення комісії -21450,19 грн., суд першої інстанції також дійшов обґрунтованого висновку, що ця сума є надмірно великою у порівнянні з сумою кредиту, оскільки перевищує суму наданого кредиту в 4,75 разів, та врахувавши, що станом на 03 лютого 2012 року відповідачем ОСОБА_3 сплачено позивачу 27911,81грн., суд першої інстанції правильно застосував положення ч.3 ст.551 ЦК України, згідно якої розмір неустойки (пені) може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення, та зменшив пеню до 15000 грн.

У зв'язку з цим доводи апеляційної скарги позивача щодо неправомірного зменшення судом розміру пені не можуть бути взятими до уваги.

Відповідно до вимог ч. 5 ст.. 88 ЦПК України якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У зв'язку з цим рішення суду в частині розподілу судових витрат необхідно змінити та стягнути з відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на користь позивача судові витрати на загальну суму 740грн.76коп. (у тому числі: 225грн.94коп. судового збору та 120грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді першої інстанції, а також 394грн.82коп. судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції) у рівних частинах з кожного, тобто по 246грн.92 коп. з кожного із відповідачів.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309 ч. 1 п. 3, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4, який діє в інтересах ОСОБА_3, відхилити.

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" задовольнити частково.

Рішення Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від 02 березня 2012 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" до ОСОБА_5 та ОСОБА_6 скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

Стягнути з ОСОБА_5 солідарно з ОСОБА_3, а також з ОСОБА_6 солідарно з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" заборгованість за кредитним договором № 828-пк - 2008 від 20 серпня 2008 року в сумі 22593 (двадцять дві тисячі п'ятсот дев'яносто три) гривень 76копійок.

Рішення в частині стягнення судових витрат змінити та стягнути з ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_5 на користь Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" судові витрати в сумі 246 (двісті сорок шість) гривень 92 копійки з кожного.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Повне рішення складено 04 червня 2012 року.

Головуючий : І.Є.Ляховська

Судді: Л.В.Михайлів

Н.О.Соколан

http://reyestr.court.gov.ua/Review/24443301

[vilniy]

Як убачається із матеріалів справи, своїми підписами на договорах поруки відповідачі ОСОБА_5, та ОСОБА_6 засвідчили, що ознайомлені з умовами кредитного договору №828-пк-2008 від 20 серпня 2008 року та з його умовами погодилися, у тому числі і з умовами п. 4.9, яким передбачено можливість збільшення розміру процентної ставки до 36% річних (а.с.11.12).

Як роз'яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в п. 24 постанови № 5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову.

У зв'язку з цим колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не мав підстав для відмови в задоволенні позову про стягнення з поручителів суми заборгованості солідарно з боржником ОСОБА_3, тому рішення суду в цій частині необхідно скасувати на підставі п. 3 ч. 1 ст. 309 ЦПК України та ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_5 солідарно з ОСОБА_3, а також з ОСОБА_6 солідарно з ОСОБА_3 на користь ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" заборгованість за кредитним договором у сумі 22593грн.76коп.

П О С Т А Н О В А № 5

ПЛЕНУМУ ВИЩОГО СПЕЦІАЛІЗОВАНОГО СУДУ УКРАЇНИ

З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

від 30 березня 2012 року

Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів,

що виникають із кредитних правовідносин

22. Відповідно до частини першої статті 559 ЦК припинення договору поруки пов’язується зі зміною забезпеченого зобов’язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови збільшення обсягу відповідальності поручителя. При цьому обсяг зобов’язання поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов’язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель. Проте якщо в договорі поруки передбачено, зокрема, можливість зміни розміру процентів за основним зобов’язанням і строків їх выплати тощо без додаткового повідомлення поручителя та укладення окремої угоди, то ця умова договору стала результатом домовленості сторін (банку і поручителя), а, отже, поручитель дав згоду на зміну основного зобов’язання.

Якщо в договорі поруки такі умови сторонами не узгоджені, а з обставин справи не вбачається інформованості поручителя і його згоди на збільшення розміру його відповідальності, то відповідно до положень частини першої статті 559 ЦК порука припиняється у разі зміни основного зобов’язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. У цьому випадку поручитель має право на пред’явлення позову про визнання договору поруки припиненим.

касація....