Определение ВССУГУД о признании исполнительной надписи в пользу Приватабнка не подлежащей исполнению


Считаете ли Вы решение законным и справедливым?  

3 голоса

  1. 1. Считаете ли Вы решение законным?

    • Да
      3
    • Нет
      0
    • Затрудняюсь ответить
      0
  2. 2. Считаете ли Вы решение справедливым?

    • Да
      2
    • Нет
      0
    • Затрудняюсь ответить
      1


Recommended Posts

Ухвала

іменем України

11 травня 2012 року

м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Кузнєцова В.О.,

суддів: Мартинюка В.І., Наумчука М.І., Мостової Г.І., Остапчука Д.О.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк», приватного нотаріуса ОСОБА_4, державного виконавця відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції в м. Києві Синозацької Ірини Петрівни про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, скасування постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 24 листопада 2010 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 3 березня 2011 року,

в с т а н о в и л а:

У вересні 2010 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» далі - ПАТ КБ «ПриватБанк»), приватного нотаріуса ОСОБА_4, державного виконавця відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції в м. Києві (далі - ВДВС Дарницького РУЮ в м. Києві) Синозацької І.П. про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, скасування постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

В обґрунтування позову ОСОБА_3 зазначала, що між нею та ПАТ КБ «ПриватБанк» було укладено кредитний договір, на забезпечення виконання умов якого було укладено договір іпотеки щодо квартири, яка належить їй на праві власності.

У зв'язку з фінансовою кризою та неможливістю влаштуватися на роботу вона не могла належним чином виконувати зобов'язання за кредитним договором та просила банк про реструктуризацію боргу за цим договором. Банк реструктуризував заборгованість ОСОБА_3, однак стан речей не змінився, вона й надалі не могла влаштуватись на роботу, оскільки не могла зареєструватися в належній їй квартирі, що перебувала в іпотеці, а відтак - не могла виконувати зобов'язання за кредитним договором.

Повторно зробити реструктуризацію боргу банк відмовився.

У подальшому ОСОБА_3 отримала постанову державного виконавця ВДВС Дарницького РУЮ в м. Києві Синозацької І.П. з якої їй стало відомо, що на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» з неї стягнуто 1 120 632 грн. 70 коп. та відкрито виконавче провадження. Зі змісту виконавчого напису їй стало відомо, що вимоги банку пропонується задовольнити за рахунок реалізації предмета іпотеки.

Посилаючись на те, що виконавчий напис є таким, що вчинений у порушення вимог закону, оскільки нотаріусом не було перевірено безспірність стягнення грошових коштів; на час вчинення виконавчого напису на розгляді суду перебувала справа про стягнення заборгованості за тим самим кредитним договором, про що банк нотаріуса не повідомив; звернення стягнення на предмет іпотеки можливе лише за умови порушення саме договору іпотеки, умови якого нею не порушено, а порушено з незалежних від неї причин тільки умови кредитного договору, просила її позовні вимоги задовольнити.

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 24 листопада 2010 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 3 березня 2011 року, у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення Дарницького районного суду м. Києва від 24 листопада 2010 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 3 березня 2011 року скасувати, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права й неправильним застосуванням норм матеріального права, та ухвалити у справі нове рішення, яким її позовні вимоги задовольнити.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвалені у справі судові рішення зазначеним вимогам закону не відповідають.

Відповідно до ч. 3 ст. 1 Закону України «Про іпотеку», іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України «Про іпотеку», у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ч. 3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку», звернення стягнення на предмет іпотеки передбачено на підставі: 1) рішення суду, 2) виконавчого напису нотаріуса або 3) згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя (тобто шляхом позасудового врегулювання). При цьому правовою підставою для передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання є договір про задоволення вимог іпотекодержателя (або застереження в іпотечному договорі).

Відповідно до положень ст. ст. 33, 35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення у не менш ніж тридцятиденний строк. У цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки в разі невиконання цієї вимоги.

Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки, відповідно до цього Закону. Недотримання цих правил є перешкодою для звернення стягнення на предмет іпотеки, але не перешкоджає зверненню з позовом до боржника про виконання забезпеченого іпотекою зобов'язання відповідно до ч. 2 ст. 35 Закону України « Про іпотеку».

Відповідно до ст. 88 Закону України «Про нотаріат» та п. 284 Інструкції «Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Заборгованість або інша відповідальність боржника визнається безспірною і не потребує додаткового доказування у випадках, якщо для вчинення виконавчого напису подані документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172: оригінал нотаріально посвідченої угоди; документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.

Строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу.

Згідно з п. 285 Інструкції, у разі вчинення виконавчого напису за договором іпотеки нотаріус перевіряє за даними Державного реєстру іпотек наявність чи відсутність заставної, наявність чи відсутність інших іпотекодержателів.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив із того, що позивач прострочила виконання зобов'язання за кредитним договором, внаслідок чого відповідно до умов договорів кредиту та іпотеки, а також відповідно до вимог чинного законодавства ПАТ КБ «ПриватБанк» мав підстави звернутися до нотаріуса для вчинення нотаріального напису та надав усі передбачені законом документи, що підтверджують безспірність стягнення.

Однак з такими висновками судів погодитись не можна.

Судом установлено, що 27 квітня 2007 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір відповідно до якого позивач отримала від відповідача споживчий кредит у розмірі 124 620 доларів США зі сплатою за користування кредитом 0,84% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом зі строком повернення до 26 квітня 2027 року.

На забезпечення виконання умов кредитного договору між ОСОБА_3 та ПАТ КБ «ПриватБанк» було укладено договір іпотеки, відповідно до умов якого ОСОБА_3 передала в іпотеку банку належну їй на праві власності квартиру АДРЕСА_1.

ОСОБА_3 умови кредитного договору належним чином не виконувала, що позивачем не заперечується.

Пунктом 7.1 кредитного договору передбачено, що ПАТ КБ «ПриватБанк» надало Бокач Л.І. кредит із визначенням сплати платежів у період з 8 до 15 числа кожного місяця на рахунок банку.

У разі порушення вказаних строків оплати, зокрема, оплати заборгованості в повному розмірі, на 120 календарних днів позичальник зобов'язаний повернути (сплатити) суму кредиту (залишок заборгованості за кредитом), відсотків, винагороди, пені в повному обсязі в останній день місяця, в якому відбулося порушення строків оплати на 120 календарних днів.

Відповідно до п. 16.7.1 кредитного договору іпотекодержавтель, ПАТ КБ «ПриватБанк», має право звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку, якщо в момент настання строків виконання якого-небудь із зобов'язань, передбачених кредитним договором, вони не будуть виконані.

28 травня 2010 року ПАТ КБ «ПриватБанк» надіслало на адресу позивача лист-вимогу про необхідність виконання зобов'язання за договором протягом тридцяти банківських робочих днів, в якому зазначало, що на 28 травня 2010 року заборгованість ОСОБА_3 перед банком складає 137 860 доларів 19 центів США.

29 липня 2010 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до приватного нотаріуса Київського міською нотаріального округу ОСОБА_4 з вимогою вчинити виконавчий напис на договорі іпотеки, укладеному між ОСОБА_3 та ПАТ КБ «Приват Банк» від 27 квітня 2004 року.

30 липня 2010 року приватним нотаріусом було вчинено виконавчий напис, яким запропоновано звернути стягнення на належну позивачу квартиру в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором у розмірі 141 457 доларів 99 центів США, що еквівалентно 1 118 932 грн. 70 коп.

13 серпня 2010 року державним виконавцем відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого напису нотаріуса.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції в порушення норм ст. 214 ЦПК України належним чином не встановив усіх обставин, необхідних для вирішення справи, не звернув уваги на те, що в листі-вимозі вказано суму заборгованості в розмірі 137 860 доларів 19 центів США, а у виконавчому написі нотаріуса - в розмірі 141 547 доларів 99 центів, що еквівалентно 1 118 932 грн. 70 коп., тоді як ні розрахунків заборгованості ОСОБА_3, ні копій платіжних документів матеріали справи взагалі не містять.

Суд, встановивши, що банком надавались нотаріусу документи на підтвердження безспірності вимог, не з'ясував, які саме документи надавались банком нотаріусу, чи можна вважати такі документи належним підтвердженням безспірності вимог. Документи (їх копії), які надавались нотаріусу на підтвердження безспірності вимог банку в матеріалах справи відсутні.

Крім того, суд не перевірив обґрунтованість стягнення нотаріусом суми заборгованості в більшому розмірі, порівняно з тією, щодо якої було попереджено ОСОБА_3

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що ухвалені судами рішення не можна визнати законними й обґрунтованими у зв'язку з чим вони підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 24 листопада 2010 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 3 березня 2011 року скасувати.

Справу за позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк», приватного нотаріуса ОСОБА_4, державного виконавця відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції в м. Києві Синозацької Ірини Петрівни про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, скасування постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий В.О. Кузнєцов

Судді: В.І. Мартинюк

Г.І. Мостова

М.І. Наумчук

Д.О. Остапчук

http://reyestr.court.gov.ua/Review/24410052

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

известная коллегия. никогда не принимает своих решений.всегда опускает дело в суды нижних инстанций.

а в целом решение хорошее.

интересно, что будет принято в первой инстанции?

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

известная коллегия. никогда не принимает своих решений.всегда опускает в суды нижних инстанций.

а в целом решение хорошее.

интересно, что будет принято в первой инстанции?

мне тоже интересно )

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Коллеги, а как же сейчас относительно обжалования исп. надписей со ссылкой на ст. 47 КУ? Ранее их по этим основаниям отменяли "на ура", а что сейчас?

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Коллеги, а как же сейчас относительно обжалования исп. надписей со ссылкой на ст. 47 КУ? Ранее их по этим основаниям отменяли "на ура", а что сейчас?

На "ура" отменяли только, если очень хорошо "попросить".
Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Коллеги, а как же сейчас относительно обжалования исп. надписей со ссылкой на ст. 47 КУ? Ранее их по этим основаниям отменяли "на ура", а что сейчас?

Честно скажу, не слышал, что их раньше "на ура" отменяли. если поделитесь практикой, буду Вам благодарен.

Принципиальных изменений нет. Автомобильные отменяют, квартирные через раз, а на коммерческую недвижимость не сильно хотят.

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Join the conversation

You can post now and register later. If you have an account, sign in now to post with your account.

Гость
Ответить в этой теме...

×   Вы вставили отформатированный текст.   Удалить форматирование

  Only 75 emoji are allowed.

×   Ваша ссылка была автоматически заменена на медиа-контент.   Отображать как ссылку

×   Your previous content has been restored.   Clear editor

×   You cannot paste images directly. Upload or insert images from URL.

Зарузка...