Определение ВССУГУД об обязательстве Приватбанка вернуть безосновательно полученные средства от инкассатора за пропажу средств

[ANTIRAID]

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2012 року

м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Гвоздика П.О.

суддів: Євграфової Є.П., Журавель В.І., Іваненко Ю.Г., Ситнік О.М.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до Закритого акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" про стягнення безпідставно отриманих коштів, за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" на рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 грудня 2009 року,

встановила:

У травні 2004 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Закритого акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" (далі - ЗАТ КБ "Приватбанк"), правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" (далі - ПАТ КБ "Приватбанк") про стягнення безпідставно отриманих коштів.

Зазначав, що з 26 вересня 2003 року працював у Криворізькій філії ЗАТ КБ "ПриватБанк" на посаді інкасатора цінностей та інкасації Центральної ділянки відділу інкасації.

11 жовтня 2003 року, у свій вихідний день прийшов на роботу для зняття коштів з карткового рахунку. Коли мав намір повертатися додому, співробітники запропонували його підвезти на службовому інкасаторському автомобілі на що він погодився.

13 жовтня 2003 року його викликали співробітники служби безпеки банку та повідомили про виявлену недостачу коштів під час інкасації банкоматів 11 жовтня 2003 року і почали звинувачувати ОСОБА_4 у причетності до зникнення цих коштів, а також погрожувати притягненням до кримінальної відповідальності в разі непогашення позивачем недостачі.

Вказував, що під тиском працівників служби безпеки відповідача погодився відшкодувати виявлену суму недостачі та на наступний день вніс в касу банку 1800 доларів США, а пізніше ще 900 доларів США.

Посилаючись на те, що кошти отримані відповідачем без достатніх на те правових підстав, оскільки його вини у виявленій недостачі коштів не встановлено, неодноразово уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_4 просив суд стягнути з відповідача 2700 доларів США (гривневий еквівалент за курсом НБУ становить 20790 грн.) та 3 % річних за час користування коштами в розмірі 2370 грн. 62 коп.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 9 липня 2009 року у позові відмовлено.

В ході апеляційного розгляду справи позивачем уточено позовні вимоги згідно яких він просив суд стягнути з відповідача на його користь 25396 грн. 12 коп., де 21527 грн. 64 коп. (гривневий еквівалент по курсу НБУ 2700 доларів США) сплачені позивачем на рахунки банку кошти, а також 3868 грн. 48 коп. - 3 % річних за весь час користування коштами.

Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 грудня 2009 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове, яким позов задоволено: стягнуто із ЗАТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_4 25396 грн. 12 коп. та судові витрати по справі.

У лютому 2010 року ПАТ КБ "ПриватБанк" звернулося до Верховного Суду України з касаційною скаргою на рішення апеляційного суду.

Ухвалою судді Верховного Суду України від 17 березня 2010 року касаційне провадження у справі за позовом ОСОБА_4 до ЗАТ КБ "Приватбанк" про стягнення безпідставно отриманих коштів відкрито.

Ухвалою колегії суддів Верховного Суду України від 5 травня 2010 року справу призначено до судового розгляду.

13 листопада 2011 року набрав чинності Закон України від 20 жовтня 2011 року № 3932-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо розгляду справ Верховним Судом України".

Відповідно до пункту 2 розділу ХІІІ "Перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" касаційні скарги (подання) не розглянуті Верховним Судом України до 1 листопада 2011 року включно, передаються ним до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, про що постановляється ухвала.

Ухвалою колегії суддів Верховного Суду України від 12 грудня 2011 року справу передано до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

У касаційні скарзі ПАТ КБ "ПриватБанк" просить рішення апеляційного суду скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Заперечуючи проти касаційної скарги, представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5 вказує, що рішення апеляційного суду, на його думку, є законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи в позові, місцевий суд виходив із того, що ОСОБА_4 несе відповідальність перед відповідачем на підставі п.п. 1,7 ч. 1 ст. 134 КЗпП України, а тому ЗАТ КБ "ПриватБанк" згідно із ч. 5 ст. 130 КЗпП України правомірно набуто від позивача кошти в рахунок добровільно відшкодування шкоди, таким чином вимоги позивача про стягнення коштів на підставі ст.ст. 625, 1212, 1214 ЦК України є необґрунтованими

Скасовуючи рішення місцевого суду та ухвалюючи нове про задоволення позову, апеляційний суд дійшов висновку про те, що недостача грошових коштів виникла в неробочий час позивача і не пов'язана з виконанням ним трудових обов'язків, а тому у відповідності до ст. 1212 ЦК України ОСОБА_4 має право на повернення безпідставно набутих коштів.

Такі висновки апеляційного суду ґрунтуються на матеріалах справи й відповідають вимогам закону.

За змістом ст.ст. 335, 337 ЦПК України, під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.

Матеріалами справи стверджується, що позивач перебував у трудових відносинах із ЗАТ КБ "ПриватБанк" з 1 грудня 1994 року по 17 жовтня 2003 року, а 26 вересня 2003 року ОСОБА_4 переведено на посаду інкасатора цінностей та інкасації Центральної ділянки відділу інкасації (а.с. 7-9).

За змістом типового договору про повну матеріальну відповідальність, укладеним між Криворізькою філією ЗАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_4, останній виконує роботу по безпосередньому перевезенні цінностей, бере на себе повну матеріальну відповідальність за безпеку збереження довірених йому установою банку цінностей. У разі незабезпечення з вини позивача збереження довірених йому цінностей визначення розміру заподіяної відповідачу шкоди і його відшкодування проводиться відповідно до чинного законодавства (а.с. 134).

За умовами вказаного договору, позивач не несе матеріальної відповідальності, якщо шкода заподіяна не з його вини.

Сторонами в справі не заперечується, що 11 жовтня 2003 року ОСОБА_4 не знаходився при виконанні трудових обов'язків.

Згідно із касовими ордерами № 1 від 14 жовтня 2003 року та № 1 від 15 жовтня 2003 року ОСОБА_4 внесено в касу відповідача 2700 доларів США в рахунок погашення недостачі (а.с. 10,11).

Відповідно до висновку проведеної службової перевірки за виявленими фактами недостачі готівкових коштів під час інкасації банкоматів від 29 жовтня 2003 року провідного експерта відділу департаменту безпеки ЗАТ КБ "ПриватБанк" по Криворізькій філії ОСОБА_6, затвердженого директором Криворізької філії ЗАТ КБ "ПриватБанк", за період з 10 жовтня 2003 року по 14 жовтня 2003 року при інкасації банкоматів було виявлено недостачу готівкових коштів на загальну суму 11 850 грн. та 2700 доларів США (а.с. 123-125).

Вищевказаною службовою перевіркою встановлено, що бригадою інкасаторів в складі ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 через недбале ставлення до своїх службових обов'язків, були створені умови, що сприяли розкраданню ввірених грошових коштів та утворення їх недостачі, яку вирішено стягнути з матеріально-відповідальних осіб складі ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 в порядку, визначеному чинним законодавством.

При вирішенні справи, апеляційний суд, на виконання вимог ст. 213 ЦПК України, встановивши на підставі доказів, яким було надано належну оцінку, ті факти, що позивачем внесені особисті, набуті ним правомірно кошти до каси ЗАТ КБ "ПриватБанк" в рахунок погашення недостачі, яка виникла не внаслідок порушення покладених на нього трудових обов'язків; вини ОСОБА_4 у заподіянні шкоди відповідачу не встановлено, а тому у ЗАТ КБ "ПриватБанк" відсутні правової підстави для набуття коштів позивача, дійшов обґрунтованого висновку про те, що ЗАТ КБ "ПриватБанк" зобов'язаний повернути позивачу отримані 14 жовтня 2003 року та 15 жовтня 2003 року без достатньої правової підстави кошти на підставі ст. 1212 ЦК України.

Однак, відповідно до п. 4 Прикінцевих і перехідних положень ЦК України 2003 року, що набрав чинності з 1 січня 2004 року, цей Кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.

Таким чином на спірні правовідносини поширюється дія норм ЦК УРСР 1963 року, чинного на час їх виникнення.

Разом з тим, зазначена норма ЦК 2003 року кореспондується зі ст. 469 ЦК УРСР, за якою особа, яка одержала майно за рахунок іншої особи без достатньої підстави, встановленої законом або договором, зобов'язана повернути безпідставно придбане майно цій особі.

Проте таке порушення є формальним, оскільки не завадило апеляційному суду повно та всебічно з'ясувати фактичні обставини справи і не вплинуло на правильне її вирішення, а тому не може бути підставою для скасування рішення суду апеляційної інстанції за правилами ч. 2 ст. 337 ЦПК України.

Наведені у касаційній скарзі доводи висновків апеляційного суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

ухвалила:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" відхилити.

Рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 грудня 2009 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий П.О. Гвоздик Судді: Є.П. Євграфова В.І. Журавель Ю.Г. Іваненко О.М. Ситнік

http://reyestr.court.gov.ua/Review/24550098

[у.zaporozhskiy]

ВССУГУД только решил поумничать в решении.

Повезло человеку, что апелляционный суд Днепропетровской области принял его доводы.