Решение Апелляционного суда Черновицкой области о признании договора ипотеки с Райффайзен Банк Аваль недействительным

[ANTIRAID]

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2012 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:

головуючого Литвинюк І. М.

суддів: Половінкіної Н.Ю., Бреславського О.Г.

секретаря: Скрипник С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1, яка діє в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», ОСОБА_5, треті особи - Служба у справах дітей Чернівецької міської ради, приватний нотаріус Чернівецького міського нотаріального округу Балацький О.О. про визнання договору іпотеки № 011/0032/23738 від 29 грудня 2007 року недійсним, за апеляційною скаргою ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»в особі Чернівецької обласної дирекції «Райффайзен Банк Аваль» на рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 16 травня 2012 року, -

В С Т А Н О В И Л А :

Позивачка ОСОБА_1 09 квітня 2012 року звернулася до суду з позовом до ВАТ «Райффайзен банк Аваль», ОСОБА_5 про визнання договору іпотеки № 011/0032/23738 від 29 грудня 2007 року недійсним.

Посилалася на те, що її чоловіку ОСОБА_5 на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 19 грудня 2007 року належить житловий будинок, що знаходиться по АДРЕСА_1 Право власності на зазначений будинок зареєстровано в Чернівецькому комунальному бюро технічної інвентаризації 25 грудня 2007 року. Будинок по АДРЕСА_1 було придбано ними за час перебування у шлюбі, тому вона у відповідності до ст. 60 СК України є співвласником вказаного будинку.

Вказувала на те, що 29 грудня 2007 року між ВАТ „Райффайзен Банк Аваль" та її чоловіком було укладено кредитний договір № 014\0032\82\44549, відповідно до якого кредитор надає позичальнику, а позичальник отримує відповідно до умов кредитування кошти у розмірі 117 300,00 гривень. На забезпечення вищезазначеного кредитного договору сторони уклали договір іпотеки № 011\0032\23738 від 29 грудня 2007 року, відповідно до якого ВАТ „Райффайзен Банк Аваль" - іпотекодержатель та ОСОБА_5 - іпотекодавець передав у заставу (іпотеку) належний йому на праві власності будинок, що знаходиться по АДРЕСА_1, що є предметом договору іпотеки. Договір іпотеки посвідчений приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Балацьким О.О.. На момент укладання договору іпотеки у будинку проживала вона, її чоловік ОСОБА_5 та їх малолітній син ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, а пізніше, 21 серпня 2008 року, народився син ОСОБА_3, а тому відповідач ОСОБА_5 на укладення договору іпотеки мав би отримати дозвіл органу опіки та піклування.

Вважаючи, що вищезазначений договір іпотеки укладений з порушенням норм чинного законодавства, просила визнати його недійсним.

Рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівці від 16 травня 2012 року позов задоволено. Визнано недійсним договір іпотеки № 011/0032/23738 від 29 грудня 2007 року, укладений між ОСОБА_5 та ВАТ «Райффайзен Банк Аваль». Виключено з Державного реєстру іпотек запис про заборону відчуження будинку по АДРЕСА_1

На дане рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 16 травня 2012 року відповідач ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»в особі Чернівецької обласної дирекції «Райффайзен Банк Аваль»подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції є незаконним та таким, що не відповідає нормам матеріального та процесуального права, оскільки під час укладення спірного договору сторони та їх неповнолітні діти не були зареєстровані в житловому будинку по АДРЕСА_1 Крім того, судом першої інстанції не взято до уваги те, що позивач звернувся до суду поза межами строку позовної давності.

Судова колегія, дослідивши матеріали справи, перевіривши наведені у скарзі доводи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, рішення суду в частині задоволення позовних вимог про виключення з Державного реєстру іпотек запису про заборону відчуження будинку по АДРЕСА_1 підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні цих вимог, а в решті - залишенню без змін з наступних підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що спірний договір укладений без попередньої згоди органу опіки та піклування, чим порушені права неповнолітньої дитини, гарантовані ст. 12 Закону України "Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей", на користування переданим в іпотеку жилим будинком, тому за правилами ч. 6 ст. 203, ст. 215 ЦК України такий договір є недійсним, та прийняв рішення про виключення з Державного реєстру іпотек запису про заборону відчуження будинку по АДРЕСА_1

Судом першої інстанції та матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_5, який є чоловіком позивачки ОСОБА_1, на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 19 грудня 2007 року належить житловий будинок, що знаходиться по АДРЕСА_1 Право власності на зазначений будинок зареєстровано в Чернівецькому комунальному бюро технічної інвентаризації 25 грудня 2007 року. Будинок по АДРЕСА_1 було придбано ними за час перебування у шлюбі.

Для забезпечення повного і своєчасного виконання ОСОБА_5 боргових зобов»язань за кредитним договором між ним та ВАТ "Райффайзен Банк Аваль» 29 грудня 2007 року укладено іпотечний договір, за умовами якого іпотекодавець (ОСОБА_5.) надав іпотекодержателю (ВАТ "Райффайзен Банк Аваль») в іпотеку належне йому на праві власності нерухоме майно: житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1

На момент укладення спірного договору будинок, який є предметом іпотеки, був місцем постійного проживання неповнолітньої дитини позивачки ОСОБА_1 та відповідача ОСОБА_5 -ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Частиною 4 ст. 29 ЦК України встановлюється, що місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є також місце проживання її батьків або одного з них, з ким вона проживає.

Згідно ст.ст. 3, 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання»місце реєстрації є місцем проживання фізичної особи. Проте, з аналізу цих норм, відсутність у фізичної особи реєстрації за місцем проживання, а саме у спірному майні, не означає припинення права власності на це помешкання або обмеження будь-яких його прав, в тому числі права користування, а сам факт реєстрації місця проживання є лише фактом, підтверджуючим місцезнаходження особи.

З наведеного вбачається, що в разі наявності в одного з батьків права на користування житловим будинком, таке право мають також його діти, які не досягли десяти років.

Факт постійного проживання малолітнього ОСОБА_2 по АДРЕСА_1 підтверджено довідкою про склад та реєстрацію сім'ї КЖРЕП 11 від 10 січня 2012 року, а також довідкою КМУ „Міської дитячої поліклініки", в якій вказана адреса зазначена як місце постійного проживання, за яким він знаходиться на обліку МДП з народження.

Також факт проживання дитини у спірному будинку з дня народження підтвердили свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_8.

Згідно ч. 2 ст. 177 СК України батьки малолітньої дитини не мають права без дозволу органу опіки та піклування укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, в тому числі договори щодо поділу або обміну житлового будинку, квартири.

Статтею 17 Закону України "Про охорону дитинства" передбачається, що батьки або особи, які їх замінюють, не мають права без дозволу органів опіки і піклування укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла, зобов'язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов'язання. Спеціальні умови передачі нерухомого майна в іпотеку передбачені ст.6 Закону України «Про іпотеку», відповідно до якої у разі обмеження правомочності розпорядження нерухомим майном у власника необхідною умовою передачі цього майна в іпотеку є також згода уповноваженого органу державної влади чи органу місцевого самоврядування (в даному випадку органу опіки та піклування).

Відповідно до частини другої та третьої ст.18 Закону України «Про охорону дитинства»діти члена сім'ї наймача або власника житлового приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем. Органи опіки та піклування зобов'язані здійснювати контроль за додержанням батьками або особами, які їх замінюють, майнових та житлових прав дітей при відчужені жилих приміщень та купівлі нового житла.

Правові норми, які регулюють особливості вчинення нотаріальних дій, де беруть участь неповнолітні особи, чи від імені малолітніх вчиняють дії батьки чи опікуни, також містяться в Інструкції «Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 р. № 20/5.

Згідно п. 13 вказаної Інструкції при вчиненні нотаріальних дій нотаріуси за паспортом встановлюють особу учасників цивільних відносин, які особисто звернулися за вчиненням нотаріальних дій.

Отже, з паспортних даних нотаріус також з»ясовує наявність у осіб неповнолітніх дітей та зареєстроване місце проживання цих осіб.

Як вбачається зі змісту кредитного та іпотечного договорів, місцем постійного проживання позичальника ОСОБА_5 вказано адресу за місцем реєстрації: АДРЕСА_1, однак ВАТ Райффайзен Банк Аваль» та нотаріус не звернули увагу на вказану обставину, не з'ясували, де саме проживає позичальник та його дитина, чи не будуть порушені її права щодо користування житлом у випадку стягнення боргу на іпотечне майно, та не перевірили суперечливі дані щодо місця реєстрації та проживання ОСОБА_5, які містяться в довідці КЖРЕП 11 від 26 грудня 2007 року та зазначених договорах.

За таких обставин, для здійснення належного захисту майнових прав малолітнього від зловживань з боку його батьків, сам факт наявності у іпотекодавця дитини віком до десяти років зобов»язував нотаріуса, який посвідчував вказану угоду та реєстрував обтяження щодо нерухомого майна, витребувати у відчужувача дозвіл на укладення такого договору від територіального органу опіки та піклування незалежно від місця реєстрації дитини.

Відповідно до ч. 6 ст. 203 ЦК України правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Недодержання в момент вчинення правочину стороною цих вимог є підставою його недійсності (ч. 1 ст. 215 ЦК України).

Статтею 3 Конвенції «Про права дитини», схваленої резолюцією 44-сесії Генеральної Асамблеї ООН 44/25 від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Постановою ВР України від 27 лютого 1991 року №789-ХІІ, встановлено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про визнання недійсним договору іпотеки з підстав недотримання при його укладенні вимог ст. 12 Закону України "Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей", яка передбачає, що для здійснення будь-яких правочинів стосовно нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, потрібна попередня згода органів опіки та піклування.

Наведені положення узгоджуються із вимогами ч. 2 ст. 64 та ч. 1 ст.156 Житлового кодексу України та ч. 1 ст. 405 ЦК України.

Отже, доводи апеляційної скарги про те, що під час укладення спірного договору ОСОБА_1 та малолітній ОСОБА_2 не були зареєстровані за адресою АДРЕСА_1 не може бути належним запереченням щодо вимог позивача, оскільки дотримання законів (в даному випадку обов»язкової згоди уповноваженого органу) для укладення відповідних договорів в силу ст. 203 ЦК України є обов»язковою умовою, недодержання якої в силу ч.1 ст. 215 ЦК України є підставою його недійсності.

Також безпідставними є доводи апелянта про незастосування судом до даного спору позовної давності, оскільки перебіг позовної давності щодо вимог про визнання правочинів недійсними обчислюється не з моменту вчинення правочину, а відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (п. 28 постанови Пленуму Верховного Суду України 6 листопада 2009 року № 9).

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про визнання договору іпотеки недійсним слід залишити без змін.

Разом з тим, вимоги про виключення з державного реєстру іпотек запису про заборону відчуження будинку не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до Тимчасового порядку державної реєстрації іпотек, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 2004 року № 410, та Положення про Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 9 червня 1999 року № 31/5, виключення записів з цих реєстрів здійснюється відповідним реєстратором, а не судом.

Однак до реєстратора таких вимог не заявлено і до участі у справі в якості відповідача реєстратор не залучений.

З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про виключення з державного реєстру іпотек запису про заборону відчуження будинку підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні цих вимог.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 314 ЦПК України , колегія суддів ,-

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»в особі Чернівецької обласної дирекції «Райффайзен Банк Аваль»задовольнити частково.

Рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 16 травня 2012 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1, яка діє в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», ОСОБА_5, треті особи - Служба у справах дітей Чернівецької міської ради, приватний нотаріус Чернівецького міського нотаріального округу Балацький О.О. про виключення з державного реєстру іпотек запису про заборону відчуження будинку по АДРЕСА_1 скасувати.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, яка діє в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», ОСОБА_5, треті особи - Служба у справах дітей Чернівецької міської ради, приватний нотаріус Чернівецького міського нотаріального округу Балацький О.О, про виключення з державного реєстру іпотек запису про заборону відчуження будинку по АДРЕСА_1 відмовити.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:

Судді:

http://reyestr.court.gov.ua/Review/25168157

[ANTIRAID]

Для исключения ипотеки из реестра, нотариуса необходимо ставить ответчиком, а не третьим лицом.