Постановление ВХСУ о невозможности акционером оспорить договор заключенный обществом в котором он является участником

[ANTIRAID]

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2010 р.

№ 5020-10/097-1/119

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого, судді Волік І.М.

суддів Капацин Н.В.

Кролевець О.А.

розглянувши касаційні скарги Публічного акціонерного товариства "Банк "Морський" та Приватного нотаріусу Севастопольського міського нотаріального округу ОСОБА_4

на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 29.03.2010р.

у справі № 5020-10/097-1/119

за позовом ОСОБА_5, акціонера ВАТ "Райагрохим"

до

1) Публічного акціонерного товариства "Банк "Морський"

2) ОСОБА_6

3) Відкритого акціонерного товариства "Райагрохим"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Приватний нотаріус Севастопольського міського нотаріального округу ОСОБА_4

про визнання недійсним іпотечного договору б/н від 02.08.2007р. та договору від 30.09.2008р. про внесення змін та доповнень до іпотечного договору від 02.08.2007р.

за участю представників:

позивача: ОСОБА_7

відповідача-1: Онущак Н.С.

відповідача-2: не зявився

відповідача-3: Вознюк С.В.

третьої особи: не зявився

встановив:

ОСОБА_5, як акціонер Відкритого акціонерного товариства (надалі "ВАТ")"Райагрохим" звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовом до Публічного акціонерного товариства "Банк "Морський" (надалі "Банк"), ОСОБА_6 та ВАТ "Райагрохим" про визнання недійсним іпотечного договору б/н від 02.08.2007 р. та договору від 30.09.2008р. про внесення змін та доповнень до іпотечного договору від 02.08.2007р.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням його корпоративних прав та прав на управління товариством внаслідок укладення головою правління ВАТ "Райагрохим" ОСОБА_8 договору про передачу в іпотеку цілісного майнового комплексу, що розташований по вул.Енергетиків, 30 в м.Севастополі, без узгодження із загальними зборами товариства та із перевищенням своїх повноважень.

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 21.01.2010р. (суддя АлсуфєвВ.В.) в позові відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване нормами ст.115ЦК України, ст.167ГК України, ст.ст.10, 12Закону України "Про господарські товариства" (надалі "Закон") та відсутністю в акціонера товариства права визнавати недійсними правочини, що були укладені самим товариством, оскільки таке право не є складовою корпоративних прав учасника.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 29.03.2010р. (судді БорисоваЮ.В., ГонтарВ.І., ЛисенкоВ.А.) рішення місцевого господарського суду скасовано та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено; визнано недійсним договір іпотеки б/н від 02.08.2007р. та договір від 30.09.2008р. про внесення змін та доповнень до іпотечного договору від 20.08.2007р., укладені між ВАТ"Райагрохим", Банком та ОСОБА_6

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована укладенням спірних договорів головою правління ВАТ"Райагрохим" з перевищенням повноважень, визначених статутом товариства, та наявністю підстав для застосування норм ст.ст.203, 215, 216ЦК України.

Не погоджуючись з прийнятим апеляційним господарським судом рішенням, Банк звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 29.03.2010р. та залишити в силі рішення господарського суду міста Севастополя від 21.01.2010р.

Касаційна скарг обґрунтована прийняттям постанови без врахування вимог ст.ст.115, 155, 317ЦК України, ст.ст.10, 12, 41, 47 Закону.

До Вищого господарського суду України із касаційною скаргою також звернувся Приватний нотаріус Севастопольського міського нотаріального округу ОСОБА_4 (надалі "Приватний нотаріус ОСОБА_4"), який просить скасувати постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 29.03.2010р. та залишити в силі рішення господарського суду міста Севастополя від 21.01.2010р.

Вимоги касаційної скарги обгрунтовані неправильним застосуванням судом норм ст.ст.203, 215ЦК України та ст.ст.41, 42, 47, 48Закону.

Сторони, згідно з приписами ст.1114 Господарського процесуального кодексу України, були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак відповідач-2 та третя особа не скористались передбаченим законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши, згідно ч.1 ст.1117 ГПК України, наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 02.08.2007р. між Банком та ОСОБА_6 укладено Кредитний договір №2300707-КФ, згідно якого Банком надано позичальнику кредит у формі відновлюваної кредитної лінії на споживчі потреби у сумі 750 000,00 доларів США на строк до 10.07.2015р. з виплатою процентів за користування кредитом виходячи з 12% річних.

Для забезпечення виконання зобовязань позичальника за Кредитним договором №230070-КФ між ВАТ"Райагрохим" (іпотекодавець), Банком (іпотекодержатель) та ОСОБА_6 (позичальник) 02.08.2007р. укладено Іпотечний договір (надалі "Договір-1"), згідно якого іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю належне йому на праві власності нерухоме майно, а саме: виробничо-складський комплекс будівель і споруд вартістю 4794400,00 грн., що розташований по вул.Енергетиків, №30 в м.Севастополі.

30.09.2007р. між ВАТ"Райагрохим", Банком та ОСОБА_6 укладено Договір про внесення змін та доповнень до Іпотечного договору від 02.08.2007р. (надалі "Договір-2"), згідно якого в іпотеку Банку передано нерухоме майно, а саме: 19/25 часток виробничо-складського комплексу будинків, будівель і споруд, розташованих по вул.Енергетиків, 30 у м.Севастополі, що складає будинок контори літера "А", площею 137,20 м2; прибудова літера "а" ; навіс літера "а1" зі сходами, ґанками 2 шт.; гаражні бокси літера "з", площею 378,3 м2; склад масел літера "М", площею 78,6 м2; побутові приміщення літера "Н" з ґанками 2 шт., площею 116,2 м2; душова літера "Б"; навіс літера "В"; склад літера "Е"; навіс літера "Ж"; котельна літера "И"; сарай літера "К"; прибудова літера "к"; навіс літера "Л"; мийка для машин літера "Ц"; трансформаторна підстанція літера "Ч"; ангар літера "Ш"; огорожа літери "1-14".

Задовольняючи позовні вимоги про визнання Договору-1 та Договору-2 недійсними, суд апеляційної інстанції керувався нормами ст.ст.241, 215 та 203ЦК України та дійшов висновку, що оскаржувані правочини укладені від імені іпотекодавця головою правління із перевищенням повноважень.

Втім, при прийнятті оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції проігноровано норми ст.ст.1, 12ГПК України.

Так, згідно з ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

У відповідності до п.4 ч.1 ст.12 ГПК України, до компетенції господарських судів віднесені справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.

При цьому ч.3 ст.167 ГК України визначає корпоративні відносини як відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав, перелік яких наведено у ст.10 Закону. Нормами даної статті акціонерам надано право брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах, за винятком випадків, передбачених зазначеним Законом; брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (девіденди); вийти в установленому порядку з товариства; одержувати інформацію про діяльність товариства, а також можуть мати інші права, передбачені законодавством і установчими документами.

Отже, виходячи з положень наведених норм, господарському суду підвідомчі корпоративні спори між учасниками товариства та між учасником і господарським товариством.

В той же час, спір у даній справі стосується визнання недійсними договорів, якими в іпотеку Банку передано майно ВАТ"Райагрохим".

Згідно ст.12 Закону та ст.115 ЦК України, акціонерне товариство є власником майна, переданого йому засновниками і учасниками у власність, придбаного за рахунок продажу акцій, одержаного в результаті його господарської діяльності, а також іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом, а акціонер є лише власником акцій.

Відповідно, неможливим є ототожнення прав та інтересів акціонера з правами та інтересами самого акціонерного товариства, які формулюються його вищими органами і захищаються в суді не окремим акціонером, а правлінням чи іншими спеціально уповноваженими на це виконавчими органами останнього.

Судом першої інстанції мотивовано зазначено, що в провадженні господарського суду міста Севастополя знаходиться справа №5020-2/156-1/113-10/085 за позовом ВАТ"Райагрохим" до Банку та ОСОБА_6 про визнання недійсними Договору-1 та Договору-2. Відповідно судом встановлено здійснення самим товариством заходів, спрямованих на захист своїх охоронюваних законом інтересів та порушених прав.

Враховуючи, що законом не передбачено права акціонера (учасника) господарського товариства звертатися до суду за захистом прав чи охоронюваних законом інтересів товариства поза відносинами представництва, є таким, що не підлягає задоволенню позов акціонера про визнання недійсним договору, вчиненого господарським товариством.

Отже, перевіривши у відповідності до ч.2 ст.1115 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого та постанові апеляційного господарських судів, колегія суддів дійшла висновку, що місцевим господарським судом в порядку ст.43 ГПК України всебічно, повно і обєктивно розглянуто всі обставини справи в їх сукупності, досліджено подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази, належним чином проаналізовано права та обовязки сторін, враховано положення ст.ст.32, 33, 34 ГПК України.

В свою чергу, постанову суду апеляційної інстанції колегія суддів оцінює як таку, що прийнята всупереч нормам ст.104 ГПК України та без встановлення наявності у позивача субєктивного права на звернення із позовом у цій справі.

Відповідно до п.1 Рішення Конституційного Суду України №8-рп/2010 від 11.03.2010р. у справі №1-1/2010 "В аспекті конституційного подання: визначення у положенні пункту 8 частини третьої статті 129 Конституції України як однієї з основних засад судочинства "забезпечення … касаційного оскарження рішення суду" у системному звязку з положеннями частини першої статті 8, статті 125 Основного Закону України означає лише одноразове касаційне оскарження та перегляд рішення суду; законом можуть бути передбачені й інші форми оскарження та перегляду рішень судів загальної юрисдикції". Рішення Конституційного Суду України є обовязковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Касаційні скарги Публічного акціонерного товариства "Банк "Морський" та Приватного нотаріусу Севастопольського міського нотаріального округу ОСОБА_4 задовольнити.

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 29.03.2010р. у справі №5020-10/097-1/119 скасувати.

Рішення господарського суду міста Севастополя від 21.01.2010р. у справі №5020-10/097-1/119 залишити без змін.

Згідно ст.ст.125, 129 Конституції України та рішення Конституційного Суду України №8-рп/2010 від 11.03.2010р. постанова касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий, суддя І. Волік

Судді: Н. Капацин

О. Кролевець

http://reyestr.court.gov.ua/Review/10224849