Определение ВССУГУД об отказе Приватбанку в обращении взыскания на предмет ипотеки

[ANTIRAID]

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2012 року

м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Головуючого Мартинюка В.І.,

Суддів: Ізмайлової Т.Л., Наумчука М.І., Кадєтової О.В., Остапчука Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_6, про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення, за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 25 лютого 2010 року та на ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 06 травня 2010 року,-

в с т а н о в и л а:

В квітні 2009 року ПАТ «КБ «ПриватБанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_6, про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення, посилаючись на те, що 18 червня 2007 року між ПАТ «КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_6 був укладений договір про надання кредиту № NIM3GK00491908, згідно з яким останній отримав кредит на загальну суму 77467 грн. зі сплатою відсотків за його користування в розмірі 16,08 % річних.

З метою забезпечення виконання зобов`язання по вищевказаному кредитному договору між позивачем та ОСОБА_6 18 червня 2007 року укладено договір іпотеки, згідно якого ОСОБА_6 надав в іпотеку нерухоме майно, а саме: квартиру, загальною площею 60,40 кв. м. яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, яка йому належить на праві власності на підставі договору купівлі-продажу.

30 липня 2009 року відповідач змінив своє прізвище з «ОСОБА_6» на «ОСОБА_6», що підтверджується свідоцтвом про зміну імені.

Оскільки боржник ОСОБА_6 належним чином не виконував свої зобовязання по кредитному договору, в звязку з чим утворилась заборгованість в сумі 69551,02 грн., позивач просив звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: квартиру, яка розташована по АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки ЗАТ «КБ «ПриватБанк» з укладенням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням банку всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу та виселення відповідача, який зареєстрований і проживає у вищевказаній квартирі.

Рішенням Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 25 лютого 2010 року, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 06 травня 2011 року в задоволенні позову відмовлено.

У касаційних скаргах ПАТ «КБ «ПриватБанк» просить скасувати рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 25 лютого 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 06 травня 2011 року та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Ухвалою Верховного Суду України від 16 липня 2010 року відкрито провадження по справі.

Ухвалою Верховного Суду України від 24 жовтня 2011 року справу призначено до судового розгляду.

13 листопада 2011 року набрав чинності Закон України від 20 жовтня 2011 року № 3932-V1 «Про внесення змін до деяких законодавчих актівУкраїни щодо розгляду справ Верховним Судом України».

Ухвалою Верховного Суду України від 17 листопада 2011 року вищезазначена справа передана до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ відповідно до п. 2 розділу Х11 «Перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Заслухавши доповідь судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив з того, що кредитним договором встановлений строк виконання зобовязання до 18 червня 2027 року, а тому позивач на даний час не набув права на звернення стягнення на предмет іпотеки, в звязку з невиконанням відповідачем своїх зобовязань за кредитним договором.

Висновок суду першої інстанції відповідає вимогам матеріального і процесуального права. Фактичні обставини встановлені судом повно та обєктивно, підтверджуються матеріалами справи, які не містять належних доказів, що підтверджували б порушення позичальником своїх зобовязань за кредитним договором, предявлення письмової вимоги позивача щодо повернення кредиту. Вказаним обставинам та наданих позивачем доказам судом апеляційної інстанції наданий належний правовий аналіз, що обґрунтовано відображено в мотивувальній частині оскаржуваного заявником судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 589 ЦК України, у разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

Згідно ч. 1-2 ст. 590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов`язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання боржником основного зобовязання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобовязанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно п. 7.1 кредитного договору від 18 червня 2007 року, укладеного між сторонами у справі, банк зобовязався надати позичальникові кредитні кошти у розмірі 77467 грн. на строк з 18 червня 2007 року по 18 червня 2027 року.

Пунктом 2.3.3 даного договору передбачено право позичальника повернути банку суму кредиту в повному обсязі, винагороду, відсотки за фактичний строк його використання,в повному обсязі виконати інші зобовязання за договором протягом 30 календарних днів з дати отримання повідомлення про вимогу від банку.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідно до п. 7.3 кредитного договору, укладений іпотечний договір є забезпеченням виконання кредитного договору з кінцевим терміном виконання 18 червня 2027 року, а тому позовні вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення є передчасним, оскільки банком не надано доказів порушення відповідачем своїх зобовязань за кредитним договором від 18 червня 2007 року та предявлення відповідачу письмової вимоги позивача щодо повернення кредиту та відсутні докази цих обставин у відповідності до умов кредитного договору, договору іпотеки, укладених сторонами у справі.

При перевірці законності рішення суду першої інстанції судом апеляційної інстанції були встановлені дійсні обставини справи та надана належна оцінка зібраним доказам, правильно застосовані норми матеріального права, не допущено порушення норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення спору, зроблено обґрунтований висновок про відмову в задоволенні позову про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення.

Враховуючи викладене, підстав для задоволення касаційної скарги, немає.

Таким чином, рішення судів постановлені з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, що відповідно до ст. 337 ЦПК України є підставою для відхилення касаційної скарги і залишення судових рішень без змін.

Керуючись ст. ст. 336, 337, 344 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,-

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» відхилити.

Рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 25 лютого 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 06 травня 2010 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий Мартинюк В.І.

Судді: Ізмайлова Т.Л. Кадєтова О.В. Наумчук М.І. Остапчук Д.О.

http://reyestr.court.gov.ua/Review/21431912

[у.zaporozhskiy]

Хорошее решение, которое подтверждает позицию ВССУГУД в пост.пл. № 5 от 30.03.2012

30. Вимога про дострокове виконання кредитного договору навіть у разі належного його виконання, а якщо вимогу не буде задоволено, – право звернення стягнення на предмет застави/іпотеки може бути заявлено заставодержателем лише в чітко визначених законом або договором випадках, наприклад, при передачі заставодавцем/іпотекодавцем предмета застави/іпотеки іншій особі без згоди заставодержателя, якщо одержання такої згоди було необхідним (частина друга статті 586, пункт 2 частини другої статті 592 ЦК); порушення обов’язків, установлених іпотечним договором (частина перша статті 12 Закону України «Про іпотеку»); порушення споживачем умов договору про надання споживчого кредиту (частина десята статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів»).

37. Невиконання вимог частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» про надіслання іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги про усунення порушення зобов’язання не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду (на відміну від інших способів звернення стягнення (частина третя статті 33 цього Закону), оскільки іпотекодавець у судовому засіданні має можливість заперечувати проти вимог іпотекодержателя, що відповідає положенням статті 124 Конституції України.